ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ПАЛІАТИВНИМИ ПАЦІЄНТАМИ. СОЦІАЛЬНА РОБОТА З ПАЛІАТИВНИМИ ХВОРИМИ В УКРАЇНІ. Підготували: Павленко І.Р. Алексенко В.О. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ПАЛІАТИВНИМИ ПАЦІЄНТАМИ Корені соціальної роботи лежать у прагненні суспільства подолати бідність. В основу соціальної роботи було покладено медичну модель, яку схематично можна уявити таким чином: збір фактів - соціальний діагноз - соціальна терапія. В основу принципів соціальної роботи покладені, зокрема: ■ індивідуалізація допомоги при детальному обстеженні кожного нужденного; ■ залучення всіх верств суспільства до активної участі в справу піклування про потребуючих. СОЦІАЛЬНІ ПОТРЕБИ ПАЦІЄНТА У сучасній літературі з практики соціальної роботи наводиться ієрархічна піраміда потреб людини, запропонована відомим психологом Абрахамом Маслоу. Згідно з нею, у першу чергу необхідно задовольнити фізіологічні потреби людини, потім потреби безпеки, далі - потреби у належності та любові, за ними йдуть естетичні та пізнавальні потреби, а також потреби в самоактуалізації. Таким чином, оцінка та задоволення фізіологічних потреб паліативного хворого має відбуватися на першому етапі роботи з ним. До таких потреб належать: потреба у харчуванні, медикаментах, у т.ч. й знеболювальних, забезпечення гігієнічних потреб тощо. Окрім фізіологічних, паліативні хворі мають ряд психосоціальних потреб. Співпраця ЛЗП-СЛ, фахівця з соціальної роботи (соціального працівника), а також психолога, духівника для задоволення потреб паліативних хворих є дуже важливою. Виходячи з комплексності потреб паліативних хворих, Девід Кесслер (David Kessler, 2001) сформулював перелік їхніх потреб в останній стадії життя наступним чином: •Потреба, щоб до них ставилися як до живих людей. •Потреба мати надію. •Потреба отримувати догляд від тих, хто має надію. •Потреба висловлювати почуття та емоції з приводу смерті у власний спосіб. •Потреба брати участь у прийнятті рішень щодо догляду. •Потреба у догляді співчутливими, розуміючими, компетентними людьми, які будуть намагатися зрозуміти їхні потреби •Потреба отримувати безперервну медичну допомогу. •Потреба чесних і повних відповідей •Потреба не мати фізичного болю. •Потреба, щоб діти також були поруч •Потреба зрозуміти процес умирання та смерті •Потреба померти в мирі та з гідністю •Потреба не вмирати наодинці •Потреба, щоб святість тіла була дотримана після смерті. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАПОВІДІ ХОСПІСУ 1. Хоспіс- не будинок смерті. Це гідне життя до кінця. Ми працюємо з живими людьми. Тільки вони вмирають раніше нас. 2. Основна ідея хоспісу - полегшити біль і страждання, як фізичні, так і Душевні. Ми мало можемо самі по собі і тільки разом із пацієнтом та його близькими знаходимо величезні сили й можливості. 3. Не можна квапити смерть і не можна гальмувати смерть. Кожна людина живе своїм життям. Час її не знає ніхто. Ми лише попутники на цьому етапі життя пацієнта. 4. За смерть не можна платити, як і за народження. 5. Якщо пацієнта не можна вилікувати, це не означає, що для нього нічого не можна зробити. Те, що здається дрібницею, незначною у житті здорової людини, - для паліативного пацієнта має величезний сенс. 6. Пацієнт і його близькі - єдине ціле. Будьте ввічливими і делікатними, входячи в родину. Не судіть, а допомагайте. 7. Пацієнт ближче до смерті, тому він мудрий, побачте його мудрість. СОЦІАЛЬНА РОБОТА З ПАЛІАТИВНИМИ ХВОРИМИ В УКРАЇНІ Як зазначалося в попередніх розділах, перелік організаційних форм паліативної допомоги включає наступне: •паліативний догляд на дому, •стаціонарні відділення паліативного догляду або хоспіс, •денний центр паліативного догляду, •мобільна/виїзна бригада ПХД, •лікарня сестринського догляду тощо. Соціальні працівники повинні бути залучені до кожної з цих організаційних форм. В Україні фахову підготовку за напрямом "соціальна робота" здійснюють понад 10 вищих навчальних закладів. Необхідно зазначити, що "Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 80 "Соціальні послуги (станом на 27 березня 2007 р.) визначає різницю у посадових завданнях і обов язках між соціальним працівником та соціальним робітником. Згідно з документом, соціальний працівник виконує переважно кваліфіковану та адміністративну роботу, може здійснювати керівництво над соціальними робітниками. Переважна більшість фахівців із соціальної роботи працюють У державних закладах. Деякі з них виконують завдання з допомоги інкурабельним хворим, людям похилого віку, інвалідам. Велика кількість фахівців із соціальної роботи працює в організаціях не державної форми власності (благодійні, громадські організації, спілки, наприклад, у Всеукраїнській благодійній організації "Мережа людей, що живуть з ВІЛ", Всеукраїнській організації інвалідів "Спілка організацій інвалідів України", Всеукраїнській благодійній організації "Карітас-Україна" тощо). Серед нормативно-правових документів, які регулюють питання соціальної роботи та діяльність соціальних працівників у нашій державі, є Закони України, Постанови Кабінету Міністрів України, Положення та відомчі накази Міністерства соціальної політики України. Одним із найважливіших з них є Закон України "Про соціальні послуги". Цей Закон визначає соціальні послуги як комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв'язання їхніх життєвих проблем. ОСНОВНІ ЗАСАДИ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ •Сприяння особом, що перебувають у складних життєвих обставинах, які вони не в змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей •Попередження виникнення складних життєвих обставин •Створення умов для самостійного розвязання життєвих проблем, що виникають НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ҐРУНТУЄТЬСЯ НА ПРИНЦИПАХ: •Адресатності та індивідуального підходу •Доступності та відкритості •Добровільності отримання чи відмови від надання соціальних посулг •Гуманності •Комплексності •Максимальної ефективності виконання бюджетних та позабюджетних коштів субєктами, що надають соціальні послуги •Законності •Соціальної справедливості •Забезпечення кофіденційності •Дотримання державних стандартів, етичних норм і правил Відповідно до цього Закону можуть надаватися такі види соціальних по слуг: •соціально-побутові послуги - забезпечення продуктами харчування, м'яким і твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, соціально-побутової адаптації, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо; •психологічні послуги - надання консультацій з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середови щем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соці ально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад; •соціально-педагогічні послуги - виявлення та сприяння розвитку різ нобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та ху дожньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, зацікавлених осіб; •соціально-медичні послуги - консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров’я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія; •соціально-економічні послуги - задоволення матеріальних інтересівпотреб осіб , які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги у вигляді одноразових компенсацій. •юридичні послуги надання консультацій з питань чинного законо давства, здiйснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, захист прав та інтересів особи, інша правова допомога тощо); •послуги з працевлаштування - пошук пiдходящої роботи, сприяння у пра цевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи; iнформацiйнi послуги надання iнформацiї, необхідної для вирішення - складної життєвої ситуації (довідкові послуги); розповсюдження про світницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги); по ширення об'єктивної інформації про споживчі властивості та види со ціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соцiальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги): •iншi соцiальнi послуги Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 р. № 1417 "Про деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг) "На соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) у територіальному центрі мають право. 1. громадяни похилого віку, інваліди, хворі (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які не здатні до самообслуговування і потребують по стійної сторонньої допомоги, визнані такими в порядку, затвердженому M03; 2. громадяни, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з без робіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шу кають роботу; стихійним лихом, катастрофою (і мають на своєму утри манні неповнолітніх дітей, дітей-інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів), якщо середньомісячний сукупний дохід їх сімей нижчий, ніж прожитко вий мінімум для сім'ї Відділення соціальної допомоги вдома територiального центру (далі - від ділення соціальної допомоги вдома) утворюється для соціального обслугову вання (надання соцiальних послуг) не менш як 80 таких одиноких громадян, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з частковою втратою рухово активності (мають III, IV і V групу рухової активності) і потребують сторонньо допомоги, соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в домаш ніх умовах згiдно з медичним висновком: •осіб похилого віку; •інвалідів (які досягли 18-річного віку), крім інвалідів унаслідок нещас . ного випадку на виробництві або професійного захворювання, які отри мують соціальну допомогу на постійний сторонній догляд, побутове та спецiальне медичне обслуговування вiдповiдно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричини ли втрату працездатності"; •хворих (з числа одиноких осіб працездатного віку на період до встанов лення їм групи iнвалiдностi, але не бiльш як чотири місяці) Термін "соціальна послуга паліативного догляду" (далі - паліативний до гляд) вживається у такому значенні - це допомога у самообслуговуванні (до тримання особистої гігієни, рухового режиму, прийому ліків, годування): •спостереження за станом здоров’я; •сприяння наданню медичних послуг; •Допомога у забезпеченні технічними засобами реабілітації навчання навичкам користування ними; •навчання членів сім'ї догляду: •представництво інтересів; . •психологічна підтримка особи та членів її сім’ї; •надання інформації з питань соціального захисту населення; сприяння в отриманні безоплатної правової допомоги; •організація та підтримка груп самодопомоги
