Книга скачана с сайта http://e-kniga.in.ua Издательская группа «Основа» — «Электронные книги» Харків Видавнича група «Основа» 2009 УДК 373.2 ББК 74.102 О 64 Серія «Дошкільний навчальний заклад. Вихователю» Організація роботи з дітьми раннього віку / уклад. О 64 Л. А. Швайка, Г. В. Гаркуша; іл. Н. В. Кридченко.— Х. : Вид. група «Основа», 2009.— 223, [1] с. : іл.— (Серія «Дошкільний навчальний заклад. Вихователю») ISBN 978-600-00-0076-5. У книзі розглядаються актуальні проблеми розвитку і виховання дітей раннього віку в умовах дошкільного навчального закладу та сім’ї, психологічні особливості, проблеми адаптації, методи діагностики. Подані методичні розробки проведення режимних моментів, занять із різних розділів програми, різноманітні ігрові ситуації, дидактичні вправи. Книга стане в нагоді вихователям, психологам, батькам. УДК 373.2 ББК 74.102 Навчальне видання Серія «Дошкільний навчальний заклад. Вихователю» Організація роботи з дітьми раннього віку Укладачі: Швайка Людмила Анатоліївна, Гаркуша Галина Володимирівна Головний редактор Н. Ф. Юрченко Технічний редактор О. В. Лебєдєва Коректор О. М. Журенко Підписано додруку 16.01.2009. Формат 60×90/16. Папір газетний. Друк офсет. Гарнітура Шкільна. Ум. друк. арк. 14,0. Замовлення № 9–01/19–05. ТОВ «Видавнича група Основа » 61001 м. Харків, вул. Плеханівська, 66 тел. (057) 731–96–33 е-mail: office@osnova.com.ua Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 2911 від 25.07.2007 р. ISBN 978-600-00-0076-5 © Швайка Л. А., Гаркуша Г. В., укладання, 2008 © Кридченко Н. В., ілюстрації, 2008 © ТОВ «Видавнича група Основа », 2009 Зміст Передмова........................................................................... 5 Розділ І Особливості розвитку дітей раннього віку................................ 6 Орієнтовний режим дня.................................................... 8 Оздоровчо-гартувальні процедури...................................... 9 Виховання культурно-гігієнічних навичок і навичок самообслуговування ....................................................... 10 Виховання елементарних навичок культури поведінки....... 10 Виховання під час проведення режимних процесів............. 10 Розділ ІІ Характеристика психологічних особливостей розвитку дітей раннього віку..............................................................21 Розвиток психічних процесів дітей раннього віку................21 Формування особистості дитини в ранньому віці................ 33 Діагностика психічного розвитку дітей раннього віку..........41 Розділ ІІІ Проблеми адаптації дітей раннього віку до нових умов життя... 51 Адаптація дітей раннього віку до умов дошкільного навчального закладу....................................................... 57 Відхилення в поведінці дітей раннього віку та методи корекції.......................................................... 60 Розділ IV Роль гри в розвитку дитини.................................................. 65 Організація предметно-розвивального середовища для дітей раннього віку................................................... 69 Сюжетно-рольова гра...................................................... 73 Театралізована гра......................................................... 77 Дидактична гра..............................................................80 Іграшки, предметно-ігрове середовище..............................81 Правила організації ігор..................................................82 Методика проведення рухливих ігор..................................85 Добирання і використання іграшок для дітей раннього віку................................................... 90 4 Організація роботи з дітьми раннього віку Розділ V Спостереження та цільові прогулянки.................................. 100 Розділ VІ Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку............. 107 Виховання в іграх-заняттях........................................... 107 Розвиток мовлення та ознайомлення з довкіллям.............. 108 Розвиток мовлення та художня література....................... 119 Розвиток рухів ............................................................. 129 Образотворча діяльність................................................. 138 Музичний розвиток ...................................................... 143 Формування елементарних математичних уявлень (сенсорика)....................................................... 148 Ігри-заняття з будівельним матеріалом............................ 155 Розвиток дрібної моторики рук у дітей раннього віку......... 157 Розділ VІІ Робота з батьками.............................................................. 172 Психологічні основи проведення батьківських зборів......... 174 Батьківські збори «Роль матері та батька у вихованні й розвитку дитини»....................................................... 176 Батьківські збори «Якщо Ваш малюк боїться».................. 186 Анкети для батьків........................................................ 193 Розділ VІІІ Розвивальні завдання для дітей двох–трьох років «Перші кроки до інтелекту»................................................ 201 10 порад батькам та вихователям.................................... 201 Орієнтовні завдання для малюків.................................... 202 Додаток Золоті перлини народної мудрості....................................... 214 Література........................................................................ 226 передмова Період раннього дитинства — це особливий період, про який Л. С. Вигоцький зауважив, що він є сенситивним у всьому. Це період швидкого сенсорного розвитку, формування другої сигнальної системи й основних її функцій, початкового формування особисто­ сті дитини. Якщо в цей відповідальний період не створені необхідні умови, то виникне затримка певних функцій, що негативно вплине на подальший розвиток дитини. Тому так важливо знати не тільки особливості розвитку дитини, але й ті проблеми, що досить часто виникають, коли діти із сім’ї потрапляють до дошкільного навчального закладу. Оптимальні педагогічні умови, що створюються у дошкільному навчальному закладі, передбачені програмою розвитку та виховання дитини раннього віку «Зернятко» (Київ, Міністерство освіти і науки України, 2004 р.), спрямовані перш за все на розвиток дитини, збагачення змісту предметної, ігрової та образотворчої діяльності малят, а також на розвиток комунікативних здібностей. Емоційно-виразне мовлення вихователя, уважне, привітливе ставлення до дітей створює у них бадьорий і гарний настрій. Діти із задоволенням і зацікавленістю займаються на спеціально організованих заняттях, під час рухливих та сюжетних ігор. Вихователі знайдуть у посібнику відповіді на питання щодо реалізації основних положень програми, що сприятиме повноцінному навчально-виховному процесу наймолодших. Посібник містить методичні рекомендації про організацію режимних моментів, різноманітних ігор-ситуацій, дидактичних вправ. Розділ «Перші кроки до інтелекту» містить розвивальні завдання щодо розвитку пізнавальних здібностей малюків: уваги, пам’яті, мовлення, логічного та просторового мислення. Завдання подані у формі ігор та оформлені у вигляді цікавих малюнків. Саме такі завдання стануть у нагоді під час подальшого навчання в дошкільному навчальному закладі. Розділ І Особливості розвитку дітей раннього віку Ранній вік — унікальний період у розвитку дитини, який відрізняється низкою особливостей. Для цього віку характерний швидкий темп фізичного і психічного розвитку. У старшому віці не спостерігається такого швидкого збільшення ваги і росту дитини, інтенсивного розвитку її мовлення, рухів, інтелекту. Інтенсивний темп розвитку пов’язаний зі швидким підвищенням працездатності організму малюка. Одночасно дитину раннього віку характеризує недостатня витривалість нервової системи. Чим меншою є дитина, тим коротшим є час її неспання і довшим є сон упродовж доби. Якщо порушуються ці умови, то у дитина втомлюється, що призводить до виснаження нервової системи. Чітке дотримання режиму забезпечує правильний розвиток і добре самопочуття дитини. Незрілість внутрішніх систем у поєднанні з інтенсивним розвитком роблять організм малюка вразливим, він часто хворіє. Завданням дорослих є охорона здоров’я дитини, зміцнення організму: гігієнічний догляд, раціональне харчування, прогулянки, загартування за допомогою води і повітря, масаж, гімнастика, забезпечення оптимальної рухової активності. Для дітей раннього віку характерним є тісний взаємозв’язок між фізичним і психічним розвитком. Фізично міцний малюк діяльний, бадьорий, активно сприймає навколишнє середовище. Діти раннього віку мають нестійкий емоційний стан. Підвищена збудженість підкоркових відділів і слабкість регулюючої функції кори головного мозку призводять до того, що відповідні реакції дітей на різноманітні зовнішні збудники супроводжуються яскравими емоціями. Незначні відхилення в режимі дня (не поклали своєчасно спати), неправильна організація неспання (дефіцит спілкування з дорослими та ін.), перебування поблизу інших дітей призводить до змін у настрою малюків: одні збуджуються, інші — пригнічуються. Малюкам легко передається настрій дорослого, а також інших дітей. Вони чутливо сприймають ставлення до Розділ І. Особливості розвитку дітей раннього віку 7 себе з боку дорослих, хворобливо реагують на їхні численні заборони. Раннє формування позитивних емоцій, тісний емоційний контакт, який встановлюється між дитиною і дорослим із перших місяців життя, є базою для своєчасного та успішного становлення особистості дитини. Якщо діти у цьому віці починають плакати, то вони вже нічого не бачать, не чують, хаотично рухають руками і ногами. Якщо починають сміятися, то підскакують, плескають у долоні. Захоплю­ючись повзанням або безладною біганиною, малюки зазвичай самі не в змозі зупинитися, вони потребують допомоги дорослого. Почувши заборону, вони не можуть відразу перервати свою діяльність — їм необхідний певний час, щоб перевести свою увагу на щось інше. Діти потребують руху, тому необхідно створити умови для задоволення їхніх рухів. Перш за все потребується одяг, що не затримує рухів. У приміщенні повинен бути простір для вільного пересування, а отже, необхідно правильно розставити меблі та розмістити іграшки. Потреба дітей в активних рухах задовольняється за умов педагогічно правильної організації прогулянки в різні пори року. Діти втомлюються, виконуючи багаторазово одноманітні рухи, не можуть довго займатися з однією іграшкою. Тому необхідно забезпечити їм зміну видів діяльності — обмеження в активних різноманітних рухах перешкоджає фізичному розвитку малюків, знижує їхню пізнавальну активність, самостійність та ініціативність. Уміння, які опановують діти, взаємопов’язані. Початок формування органів чуття, перш за все зору і слуху, відіграє важливу роль у розвитку рухів руки, повзання і ходьби, а без своєчасного розвитку руки неможливим є подальший розвиток предметної діяльно­сті тощо. Розвиток мовлення пов’язаний із розвитком рухової сфери дітей. Дрібні рухи пальців рук стимулююче впливають на формування розмовного центру. Діти раннього віку легко навчаються. Їхнє навчання передбачає розвиток зорового і слухового сприйняття, мовлення (пасивного й активного), основних рухів, рухів руки, взаємодії з близькими дорослими і дітьми. Доведено, що кора головного мозку дітей раннього віку має великі компенсаторні можливості. Якщо дії дорослого мають цілеспрямований характер (навчання), то малюки можуть досягти високого рівня розвитку здібностей, які самостійно сформувати вони не зможуть. Одночасно для дітей раннього віку характерною є нестійкість сформованих умінь. Через це в роботі з дітьми передбачаються повторення занять, закріплення матеріалу в самостійній діяльності. 8 Організація роботи з дітьми раннього віку Малюків неможливо примусити дивитись, слухати, запам’ятову­ вати, якщо їм це нецікаво. На заняттях із дітьми раннього віку використовується метод появи зненацька і зникнення предмета, сюрпризні моменти. Тривалість занять залежить не тільки від віку дітей, рівня їхнього розвитку, але й від типу занять, його змісту. Діти раннього віку легко відволікаються, реагують на сторонні розмови, пересування групою тощо. Необхідно враховувати, що відповідні реакції дітей є відстроченими, тому під час проведення заняття не слід вимагати від них швидкої відповіді, зміни рухів. Успішність розвитку і виховання дітей раннього віку залежить від таких умов: • дотримання режиму, який відповідає віковим та індивідуальним особливостям; • систематичне проведення занять, розваг, свят; • педагогічно-правильне керівництво самостійною діяльністю; • створення спокійного ритму життя, доброзичлива атмосфера, стійкий емоційно-позитивний настрій дітей; емоційно-збагачене спілкування з кожним; • педагогічна майстерність вихователів та їхня любов до кожного малюка. Орієнтовний режим дня Режим є основою повноцінного та всебічного розвитку і виховання дітей. Він передбачає фізіологічно необхідну подовженість сну і неспання, правильне їх чергування; необхідну кількість годувань; час для проведення з дітьми ігор, занять, прогулянок. Чітке дотримання режиму дня оберігає нервову систему дітей від перевтомлення, сприятливо впливає на сон, характер неспання, сприяє формуванню у них стереотипу поведінки. Другий та третій рік життя дитини характеризується інтенсивним розвитком. Режим визначається з моменту ранкового підйому малюка до укладання його на нічний сон. Комплектуючи групи, слід враховувати, що дітей віком до 1 року 6 місяців повинно бути на 1/3 менше, ніж дітей старших 1 року 6 місяців. Правильне комплектування групи є одним із умов якісної роботи, що дозволяє організувати життя дітей з урахуванням їхніх вікових особливостей, здійснювати повноцінний догляд, забезпечувати індивідуальний підхід до кожного малюка. Розділ І. Особливості розвитку дітей раннього віку 9 За наявності двох режимів у групі діти не заважають одне одному. Доки одна підгрупа не спить, друга спить — і навпаки. Робота з однією віковою підгрупою дозволить запобігти емоційному перевантаженню дітей, приділити кожному максимум уваги. Крім того, з’явиться можливість надати невеликій підгрупі дітей усю площу групової кімнати для самостійної діяльності, що забезпечить простір для активних рухів. Переведення на новий режим здійснюється поступово. Дорослі забезпечують життя дітей відповідно до їхнього вікового режиму, але іноді загальноприйняті настанови доводиться порушити. Якщо у дитини під час неспання сонний вигляд, то її годують першою і відразу ж кладуть у постіль. Якщо до моменту підйому хтось із дітей ще міцно спить, його не потрібно турбувати — через 15–20 хвилин від прокинеться сам. Орієнтовний режим дня групи раннього віку (режим роботи закладу — 9 годин) Ранкова зустріч дітей, спостереження, ігри, індивідуальне спілкування. 7.30–8.30 Ранкова гімнастика, сніданок, ігри, підготовка до занять. 8.30– 9.00 Заняття по підгрупам та індивідуальні заняття. 9.00–10.00 Підготовка до прогулянки, прогулянка, рухливі ігри, спостереження за живою та неживою природою. Самостійні ігри дітей. 10.00–11.00 Повернення з прогулянки. Підготовка до обіду, відвідування туалету та миття рук. Обід. 11.00–12.00 Підготовка до сну. Сон. 12.00–15.00 Поступовий підйом, оздоровчі процедури. 15.00–15.30 Полуденок. Ігри, самостійна діяльність, індивідуальні заняття. 15.30–16.30 Оздоровчо-гартувальні процедури Необхідно здійснювати оздоровчо-гартувальні процедури з використанням природних факторів (повітря, сонця, води). У групових приміщеннях необхідно постійно підтримувати температуру повітря (+ 21…22 °С). Одяг дітей у приміщенні повинен бути двошаровим. Під час сну слід підтримувати у спільній кімнату температуру повітря (+15…16 °С). Необхідно проводити загартування дітей під час одягання, після сну і під час переодягання протягом дня. Одним з ефективних гартувальних заходів є прогулянка з дітьми 10 Організація роботи з дітьми раннього віку в будь-яку погоду не менше ніж 4 години (у зимовий період при температурі — 15 °С. Під час негоди можна гуляти з дітьми в павільйоні, організовуючи рухливі ігри. За теплої погоди на прогулянці передбачити короткотривале (3–5 хв) перебування дітей під прямим промінням сонця. Наприкінці прогулянки дозволити ходити упродовж 2–3 хв босоніж по теплому піску. Після закінчення прогулянки влітку поєднувати гігієнічні та гартувальні процедури під час умивання і миття ніг. Необхідно враховувати стан здоров’я кожної дитини і ступінь її звикання до води. Питання про характер спеціальних гартувальних процедур повинна розв’язувати адміністрація і медичний персонал ДНЗ з урахуванням побажання батьків. Виховання культурно-гігієнічних навичок і навичок самообслуговування Необхідно підтримувати бажання дітей до самостійності. Слід дотримуватися принципу поступового залучення кожної дитини до режимного процесу (за стіл саджати по 2–3 дитини, які не вміють їсти самостійно. Інші діти у цей час продовжують гратися). Потрібно сприяти активній участі дітей у процесах, пов’язаних із прогулянкою та сном: привчати роздягатися за незначної допомоги дорослого, поступово знімати, одягатися та взуватися в певному порядку. Виховання елементарних навичок культури поведінки Необхідно формувати поведінку дітей, відповідно до норм і правил: сідати за стіл із чистими руками; правильно поводитися за столом; спокійно розмовляти в групі, не шуміти в спальні; слухати дорослого, виконувати його вказівки; відгукуватись на його прохання та вимоги, допомагати йому. Продовжувати вчити дітей розуміти слова «добре», «погане», «не можна», «можна», «потрібно» і діяти відповідно до їх значення. Позитивне ставлення до навколишнього повинно мати характер допомоги. Виховання під час проведення режимних процесів Режимні процеси (годування, укладання спати і підйом, збори на прогулянку і повернення з неї, гігієнічні процедури) займають 35 % від усього часу неспання дітей. У програмі містяться завдання, які Розділ І. Особливості розвитку дітей раннього віку 11 необхідно розв’язувати під час виконання режимних процесів, особливу увагу при цьому слід приділяти формуванню у дітей самостійності, охайності та акуратності. У дітей раннього віку помітним є прагнення до самостійності, але обслуговувати самі себе вони ще здатні. Завдання дорослого — допомогти малюкові, одночасно навчаючи його необхідних умінь. Успішне проведення режимних процесів пов’язано з дотриманням таких правил: • пропозиція вихователя повинна збігатися з потребою дитини (годування, сон та ін.), адже у малюка формується позитивне ставлення до пропозиції дорослого; • до виконання режимного процесу необхідно залучати невелику групу дітей (їх кількість визначається дорослим залежно від віку і рівня сформованості умінь); інші діти в цей час граються; • через збільшення у дітей обсягу необхідних умінь необхідно ускладнювати вимоги до їхнього виконання (використовувати індивідуальний підхід), що підтримує інтерес малюків до дій. Так навчившись частково роздягатися, діти потім опановують уміння самостійно одягатись та ін.; • режимні процеси повинні відбуватися у спокійній обстановці; • жодне досягнення дитини не слід залишати поза увагою, необхідно обов’язково повідомити про нього близьким дорослим, разом радіти успіхам; • необхідно висунути до дитини єдині вимоги з боку вихователів і батьків; • дорослі не повинні робити за дитину те, що вона може зробити сама. Навчити дитину самостійно їсти не просто. Якщо дорослий один раз поступиться дитині, погодувавши її, малюк наступного разу почне вимагати, щоб його погодували. Слід прагнути до того, щоб малюк почав їсти самостійно, і тільки наприкінці, коли рука його втомиться від одноманітних дій, можна сісти праворуч, взяти іншу ложку і догодувати його. Поведінка дітей раннього віку довільна і ґрунтується на інте­ресі до навколишнього. Дії, що відбуваються під час режимних процесів, є новими і привабливими для дитини. Навчити дітей багатьох навичок під час режимних процесів можливо, якщо дотримуватися низки умов: • необхідна попередня настанова на процес («Завершуй гру, адже незабаром збиратимемось на прогулянку»), адже діти поки що не можуть швидко переходити з одного виду діяльності на інший; 12 Організація роботи з дітьми раннього віку • запропоновані дітям дії щодо самообслуговування повинні бути посильні кожній дитині; • під час навчання якої-небудь навички слід приділяти увагу демонстрації кожного елементу дії (як правильно умиватися, як витирати руки рушником та ін.). При цьому слід контролювати правильність виконання дій, інакше уміння може сформуватися неправильно; • пояснення, уточнення дорослого повинні бути стислими, чіткими, зрозумілими; • необхідно дотримуватися суворої послідовності виконання дій дітьми, що сприяє швидшому запам’ятовуванню цієї послідо­ вності та успішному формуванню умінь. Кожний режимний процес — це ланцюжок необхідних дій, які повинні проводитись одна за одною, інакше не можна досягти результативності. Для того щоб вимити руки, необхідно підставити руки під воду, щоб вона не стікала по ліктях. Потім намилити руки, не поспішаючи потерти їх коловими рухами, а потім ретельно змити мило водою. Після цього насухо витерти їх особистим рушником, упорядкувати рукава і вийти з туалетної кімнати. Упродовж року вихователь повинен нагадувати порядок виконання дій, брати участь у спільних із малюком діях: керувати словом, підбадьорювати, оцінювати; • слід позбавити дитину різних неприємних відчуттів (наприклад, туго зав’язаний шарф), не квапити її, не сердитися з приводу її повільності, щоб не закріпити негативного ставлення до самого процесу; • у процесі самообслуговування у дітей формується основа таких навичок як охайність і акуратність. Приклад дорослого, його зовнішній вигляд, ставлення до чистоти і порядку мають велике значення до малюків. Їм стають зрозумілими нагадування дорослого про необхідність стежити за чистотою рук та обличчя, користуватися носовим платком, серветкою, бути охайним. Дитина тільки починає опановувати соціально-корисні уміння, дії нескоординовані. Вона може ненароком штовхнути тарілку, забруднити одяг. Малюк може оцінити свої неумілі дії, щиро засмутитися, втратити смак. Дитина поки ще неспроможна обміркувати багато правил і моральних норм поведінки, але під керівництвом дорослих вона надалі намагатиметься поступово діяти відповідно до них. Вихователь завжди знаходиться поруч. Він навчає дитину нових умінь, пояснюючи їхню значущість, допомагає виконувати но- Розділ І. Особливості розвитку дітей раннього віку 13 ві дії, підбадьорює і обов’язково позитивно оцінює навіть незначне досягнення малюка. Необхідно створити такі умови, щоб діти самі могли закріплювати нові дії. З цією метою можна використовувати гру (годуєш ляльку — не забудь витерти їй рот серветкою); читати потішки та невеличкі віршики. Після опанування перших умінь самостійності та охайності дитина в режимних процесах і повсякденному житті стає ініціативною, впевненою, легко контактує з оточуючими, із задоволенням демонструє власні уміння. Ранкова гімнастика є однією з найважливіших компонентів рухового режиму дітей. Вона спрямована на оздоровлення, зміцнення, підвищення функціонального рівня систем організму, розвиток фізичних якостей і здібностей дітей, закріплення рухових навичок. Необхідність виконання вправ ранкової гімнастики після пробудження вимагає і виховує вольові якості дитини: волю, дисциплінованість, наполегливість, самостійність. Ранкова гімнастика важлива ще тому, що у дітей виробляється звичка щодня зранку виконувати різні вправи. Із часом вона стане необхідністю і збережеться у людини на все життя. Ранкову гімнастику ігрового характеру відрізняє цікавий зміст, ігри, музичний супровід, радісна атмосфера, позитивні дитячі емоції та чудове образне мовлення дорослого. Все це сприяє активізації рухової діяльності дітей. Дитина, змалечку оточена атмосферою радості, тепла та комфорту, зростає витривалою до незвичних ситуацій в житті, надалі менше зазнаватиме стресів. Особливо необхідні малюкам ігрові комплекси ранкової гімнастики. По-перше, для того щоб створити позитивний емоційний фон, підняти настрій дітям. Деякі малюки щоранку у дитячому садку плачуть, сваряться з іншими дітьми, вимагають маму, не контактують, а іноді просто не виявляють бажання займатися. Яка вже тут гімнастика? Відвідування улюбленого героя, несподівана поява цікавого гостя, посмішка, веселий спільний танець, музика нормалізують стан малюка. Не обов’язково він одразу засміється. Припинить плакати або почне займатися — це вже добре. По-друге, для того щоб зацікавити малюка, збагачуючи його новими знаннями. Зацікавити так, щоб він захотів на певний час перетворитися на кумедну і веселу мавпочку або відвідати маленьких мишенят, отримуючи для себе нову інформацію, виконував все це в рухах. Рухаючись, дитина пізнає навколишній світ, учиться любити його і діяти в ньому. 14 Організація роботи з дітьми раннього віку У кожному комплексі ранкової гімнастики ігрового характеру бажано мати ігровий сюжет, цікавий і знайомий дітям персонаж (малюки потребують приклад для наслідування). Заздалегідь підготовлені костюми персонажів, яскраві іграшки радують, ваблять дітей, змушуючи рухатися, виконувати запропоноване завдання. Ранкова гімнастика відбуватиметься цікавіше, якщо супроводжуватиметься музикою. Музика позитивно діє на емоції дітей, створює у них гарний настрій. Деякі комплекси ранкової гімнастики містять ігри та вправи для зняття психоемоційного напруження або ігри для розвитку вміння відчувати настрій та співпереживати оточуючим. Нерідко заключна частина ранкової гімнастики містить скоромовки і чистомовки для вивчення та формування чіткої вимови, що розвивають пам’ять дітей, ігри-масажі, вправи для профілактики плоскостопості («Намалюй сонечко ногою», «Переклади шишки ногою», «Підніми носок ногою» тощо). Для ранкової гімнастики добираються вправи, що знайомі дітям та прості за змістом. Після інтенсивного рухливого навантаження для відновлення дихання необхідні дихальні вправи. У дітей раннього віку дихальні м’язи слабкі, тому такі вправи для них дуже корисні. Вони сприяють повноцінному фізичному розвитку, є профілактикою захворювань дихальної системи. Класична послідовність вправ ранкової гімнастики передбачає спочатку виконання вправ для плечового поясу і рук, а потім для ніг та тулуба. Використовуються в ранковій гімнастиці вихідні положення: стоячи, сидячи, лежачи на спині та на животі. Орієнтовні комплекси ранкової гімнастики у групах раннього віку Комплекс I «Де ж наші ручки?» Ходьба зграйкою за вихователем. За сигналом зупинитися, повернутися до вихователя. Загальнорозвивальні вправи: 1. «Покажіть ручки». (В. п.: ніжки розставлені, руки внизу. Підняти руки перед собою, опустити. Повторити 4 рази.) 2. «Сховайте ручки». (В. п.: те саме. Відвести руки назад. Повернутись у В. п. Через декілька днів можна ускладнити вправу: присісти, положити руки на коліна, встати, опустити руки. Повторити 4 рази.) Ходьба зграйкою за вихователем. Розділ І. Особливості розвитку дітей раннього віку 15 Комплекс II «Барабан» Ходьба зграйкою, перейти на біг, закінчити ходьбою. Загальнорозвивальні вправи: 1. «Великий барабан». (В. п.: ноги розставлені, руки внизу. Підняти руки в сторони, опустити. Повторити 4 рази.) 2. «Пограємо на барабані». (В. п.: ноги розставлені, руки внизу за спиною. Нахилитися, постукати по колінам, вимовити: «Бумбум», випрямитися. Повторити 4 рази.) Прискорена ходьба за вихователем. Завершити спокійною ходьбою. Вправи з предметами Комплекс III (із брязкальцями) Ходьба та біг одне за одним. Ходьба на носках. Утворити коло. Загальнорозвивальні вправи: 1. «Потряси брязкальцями». (В. п.: ноги розставлені, руки внизу, брязкальця в правій руці. «Погрими» — підняти брязкальця вверх, потрясти ними, опустити вниз. Повторити тричі. Перекласти брязкальця в другу руку і виконати ту саму вправу.) 2. «Постукай брязкальцями». (В. п.: те саме. Нахилитись, постукати брязкальцями по колінах, вимовити: «Динь-динь», випрямитися. Повторити тричі. Те саме виконати лівою рукою, попередньо перекласти брязкальця.) 3. «Поклади брязкальця». (В. п.: те саме. Присісти, покласти брязкальця на підлогу, випростуватися, присісти, взяти брязкальця, випростуватися. Повторити двічі. Перекласти брязкальця і виконати ту саму вправу.) 4. Біг і ходьба одне за одним. Комплекс IV (із прапорцем) Ходьба і біг одне за одним. Ходьба на носках. Утворити коло. Загальнорозвивальні вправи: 1. «Покажіть прапорець». (В. п.: ноги розставлені, прапорець внизу в правій руці. Підняти прапорець, помахати ним, подивитись, опустити вниз. Повторити тричі. Перекласти прапорець у ліву руку і виконати ту саму вправу.) 2. «Постукай прапорцем». (В. п.: те саме. Нахилитися, постукати паличкою прапорця по правому коліну, випростуватись. Повторити тричі. Перекласти прапорець в ліву руку, виконати ті самі вправи, тільки постукати по лівому коліну.) 3. «Поклади прапорець». (В. п.: те саме. Присісти, покласти прапорець, випростуватись, присісти, взяти прапорець, встати. Повторити двічі.) Біг одне за одним. Спокійна ходьба одне за одним. 16 Організація роботи з дітьми раннього віку Комплекс «Горобчики» В и х о в а т е л ь. Сьогодні ми з вами горобчики — маленькі добрі пташки. Ходьба звичайна, один за одним (10 с). Ходьба на носочках (10 с). Швидкий біг (15 с). Ходьба одне за одним (10 с). Вправи: 1. «Горобчики махають крилами» (В. п.: стоячи, ноги розставлені, руки за спиною. Руки розвести в сторони, помахати всією рукою. Заховати руки за спину. Повторити 4 рази.) 2. «Горобчики заховались» (В. п.: стоячи, руки опущені. Присісти, опустити голову, обхопити голову руками. Повернутись у В. п. Повторити 4 рази). 3. «Горобчики гріються під сонцем» (В. п. – лежачи на спині, руки на підлозі над головою. Повернутись на живіт. Повернутись у В. п. Повторити 4 рази.) 4. «Горобчики радіють» (В. п.: стоячи, ноги розставлені, руки опущені. 8–10 стрибків на місті, чергуючи з ходьбою на місці. Повторити тричі.) Ходьба в повільному темпі (20 с). Дихальна вправа «Подуємо на крильця». Комплекс «У сонечка в гостях» Вихователь запрошує до ранкової гімнастики «сонячного зайчика», використовуючи люстерко. Ходьба за сонячним зайчиком (15 с). Біг урозтіч (15 с). Шикування в коло. Вправи: 1. «Посміхнись сонечку» (В. п.: стоячи, ноги трішки розставлені, руки на плечах. Підняти руки долоньками вверх, посміхнутись, поставити руки на пояс. Повторити тричі.) 2. «Граємо з сонечком» (В. п.: сидячи, ноги зігнуті в колінах, руками обхопити коліна. Повороти, сидячи праворуч, прямо, ліворуч, прямо. Повторити 4 рази.) 3. «Відпочиваємо на сонечку» (В. п.: лежачи на спині, ноги зігнуті в колінах і притиснуті до грудей. Перекотитись на правий бік, повернутись у В. п. Перекотитись на лівий бік. Повторити тричі на кожну сторону.) 4. «Діти радіють сонечку» (В. п.: ноги разом, руки на поясі. 10 стрибків, що чергуються з ходьбою. Повторити тричі.) Ходьба в колоні по одному (15 с). Дихальна вправа «Дуємо на сонечко». Розділ І. Особливості розвитку дітей раннього віку 17 Використання художнього слова під час режимних моментів ЧАС ДІТКАМ СПАТИ За віконцем сон-дрімота Зачиня свої ворота. Тихо-тихо йде до хати, Бо пора вже діткам спати. Вже заснула сон-травичка, У гайочку спить лисичка, Під кущем дрімає зайчик. Спи, мій любий Чеберяйчик! (А. Каменчук) ПОЛЯГАЛИ ЛАДКИ Полягали ладки На подушку спатки. Снилась ладкам хата, Курочка чубата. (А. М’ястківський) КИЦЯ ПРОКИДАЄТЬСЯ Киця прокидається — Лапками вмивається. Квітка прокидається — Росами вмивається. Сонце прокидається — Хмаркою вмивається. Ну а ми з сестричкою Вмиємось водичкою. (А. М’ястківський) ВОДИЧКА Наберу з криниці Свіжої водиці, Буду умивати, Буду промовляти: «Водичко, водичко, Умий Олі личко, Рожеве та біле, Як яблучко спіле!» (Г. Демченко) ТАНЯ Це ж чому завжди у Тані Щічки свіжі та рум’яні? А тому, що Таня наша Їсть і борщ, і хліб, і кашу! (Г. Демченко) 18 Організація роботи з дітьми раннього віку ГРЕЧАНА КАША Гречка виросла малою, А жита стоять стіною, І тому, либонь, вона Не весела, а сумна. Я піду її розважу: «Ти рости в своїй красі, Бо твою гречану кашу Ще хвалитимуть усі». (М. Сингаївський) Використання валеологічних хвилинок під час режимних моментів *** Сонце вже давно зійшло, Діток з ліжок підвело. Воно щедре, добре, миле, Шле нам світло і тепло. *** І холодною, дзвінкою Вмиваємось ми водою. Вода дбайлива, наче мати, Всіх прагне мити, напувати. Без води, це зна й маля, Не була б жива земля. *** До люстерця підійшли І себе ми там знайшли. Ось блакитні, сірі, карі, Оченята в нас лукаві. Очі світ нам відкривають, Про дива розповідають. Носик теж треба помити, Він, до речі, хитрий-хитрий, Чує, що там на обід — Каша чи смачний пиріг? Вушка теж у нас нівроку І виконують роботу: З ними звуки чути вчуся, Як співає щось матуся, Як струмочок дзюркотить, Як сердито грім гримить. Чую, як пташки щебечуть, Як у морі хвилі плещуть. Я без вушок не дізнаюсь, Що сказав мій друг Юрасик. Розділ І. Особливості розвитку дітей раннього віку *** А то хто прийшов до нас В цей веселий ранній час — То прийшла дбайлива тітка — Королева Зубна Щітка. Вона про зубки наші дбає, Вимиває, вичищає, Щоб карієсу не боялися, І гарно, біло посміхалися. *** Рученята у нас є, Щоб все-все тримати, Бо без них ніяк не можна Буде працювати. *** Ніжки наші босоніжки По стежинкам ходять, У садочок, в ліс зелений За собою водять. *** Ось ми вийшли на ґаночок — Чи не крапа, бува, дощик? Хмарка в небі не пливе? Чи в обличчя вітер дме? Уважно треба приглядатись, Щоб про погоди стан дізнатись. *** Повітря свіже ми вдихаєм, Навколо себе оглядаєм: Трава, дерева і кущі — То дихання товариші. Брудне повітря поглинають, Чисте — на волю випускають. *** Так ідем ми на майданчик Поганять яскравий м’ячик. Ми — веселі дошкільнята, Любі хлопчики й дівчата. Дуже добрі, чесні, щирі, Не сваримся, живем в мирі. *** Дівчата хазяйки старанні, Завжди красиві і охайні, Беруться самі борщ варити, Не забувають руки мити. 19 20 Організація роботи з дітьми раннього віку І квіти завжди поливають, Адже і квітам так, як нам, Водички хочеться попити, Щоб квітнуть, пахнуть, зеленіти, Живемо ми — не сумуєм, І співаєм, і танцюєм. Адже мир у серці, лад — Для здоров’я справжній скарб! *** Хлопці — лицарі в нас справжні, І хоробрі, і уважні, Дівчаткам двері відчиняють, Смачною цукеркою пригощають І всіх нас захищають. *** Ми живемо, вчимось, зростаємо, І про те не забуваємо, Що вода, повітря, сонечко — Природи сини й донечки, Як і ми малята, Веселі дошкільнята. Розділ ІІ Характеристика психологічних особливостей розвитку дітей раннього віку Умови сучасного суспільства вимагають розвиток самодостатніх, всебічно розвинених, активних і самостійних особистостей, які вміють ставити мету, розумно розв’язувати завдання, що виникають, долати життєві перешкоди у своєму розвитку. Саме дошкільне виховання набуває тут особливого значення, адже фундамент гармонійної особистості закладається в перші роки життя. Процес становлення особистості є надзвичайно складним, неможливо ефективно управляти ним, не знаючи закономірностей психічного розвитку дитини. Отже, розглянемо детальніше закономірності психічного розвитку дітей раннього віку (від 1 року до 3 років). Розвиток психічних процесів дітей раннього віку Вирішальними досягненнями дітей раннього віку є опанування ходьби і мовлення. Фізичні сили і маніпулятивний досвід, що накопичені за перший рік життя, викликають у дитини величезну потребу до активної дії. Коли дитина опановує ходьбу і пов’язані з нею нові різноманітні дії з предметами, вона отримує можливість задовольняти потребу в практичному пізнанні навколишніх речей, що постійно зростає у неї. Успіх дії — результат витрачених дитиною зусиль. У неї виникає жага до активної дії. Дитина у віці півтора року не може жодної хвилини залишатися спокійною і сильно радіє, коли їй вдається самостійно досягти певного результату. У результативних діях удосконалюється весь сенсомоторний апарат дитини, формуються риси характеру, можливості й нові потреби малюка. 22 Організація роботи з дітьми раннього віку У цей період дитина все ефективніше вчиться наслідувати дії дорослого, починає опановувати елементи трудової та ігрової діяльності. Формуються численні виконавчі дії, дитина здобуває перші прості навички. Все вільніше і самостійніше застосовуючи їх у різноманітних ситуаціях із предметами довкілля, дитина освоює первинні форми ініціативної довільної діяльності. У процесі різноманітного спілкування з дорослими у дитини розвивається уміння слухати мовлення дорослого, розуміти його зміст, зосереджуватися на тому, що говорить дорослий. Підпорядковувавши свої дії словесним вимогам дорослого, дитина вчиться керувати своїми діями. Поступово вони стають довільними, а потім і достовірно вольовими (цілеспрямованими). Багато обставин і умови, що несподівано виникають на шляху до досягнення бажаного, ускладнюють оточення дитини, і вона починає шукати шляхи для розв’язання таких проблемних ситуацій. Таким чином виникають умови для розвитку у дитини нових форм орієнтовної діяльності, елементарних форм практичного, дієвого мислення. За допомогою опанування ходьби дитина продовжує пізнавати навколишній світ речей, дізнається про їхні властивості і зв’язки, що існують між ними. Пізнаючи простір, дитина змалечку опановує віддаленість, напрямок, відстань тільки практично — за допомогою рухів. Удосконалення рухів і практичний досвід, що накопичує дитина, стимулюють виникнення у неї власних ініціативних, а згодом творчих дій. Дитина починає гратися, будувати, намагається малювати, викладати узор із мозаїки. Під час цієї перебудови змінюються й орієнтовні дії дітей; вони набувають яскраво вираженого пошукового, проблемного характеру. Опанування рухів має велике значення для розвитку самосвідомості дитини. Досягнення очікуваного й бажаного результату сприяють тому, що дитина третього року життя радісно відкриває себе як діяча: «Я можу», «Я можу сама». Це формує нові потреби і нову форму самосвідомості, як ініціативну: «Я хочу», «Я не хочу». Саме до кінця третього року життя у дитини формується такі якості як: свавілля, неслухняність, упертість. Відчуття та сприйняття Пізнання світу починається з відчуттів. Відчуття є відбитком якостей предметів і явищ дійсності, почуттів людини, що безпосередньо діють на органи. За допомогою відчуттів людина сприймає Розділ ІІ. Характеристика психологічних особливостей розвитку дітей... 23 колір предметів, освітленість речей, гучність і висоту звуків, тепло, холод тощо. Упродовж усього раннього віку у дитини оформляється апарат аналізатора, зокрема розвивається руховий аналізатор, що забезпечує виникнення найважливіших для всього подальшого психічного розвитку дитини сенсомоторних зв’язків. Чутливість стає все тоншою, формуються диференційовані відчуття квітів, звуків (особливо звуків людського мовлення, на основі якого розвивається фонемний слух), запахів і рухів. За перші три роки життя малюк набуває знання про багато якостей предметів навколишнього світу і пізнає перші зв’язки, що існують між речами, що доступні для його пізнання. У цих діях у дитини формується зачатки мислення, розумної волі та самосвідомості. Сприйняття — це відбиток людиною предмета або явища в цілому під час безпосередньої дії його на органи чуття. Сприйняття — це сукупність відчуттів. Л. С. Виготський вважав раннє дитинство періодом інтенсивного розвитку сприйняття. При цьому, воно має наочний характер і низку характеристик. 1. Воно фіксує тільки одну якість об’єкта, на яку дитина надалі орієнтується, пізнаючи цей об’єкт. 2. Сприйняття дитини раннього віку афективно забарвлене і тісно пов’язане з практичною дією. Нові дії сприйняття складаються у зв’язку з опануванням наочної діяльності, що позитивно забарвлена емоційно, вона цікава для дитини і приносить їй задоволення. 3. Опанування нових дій сприйняття виявляються в тому, що дитина, виконуючи наочні дії, використовує зорове орієнтування, тобто вона поступово навчається відразу добирати потрібний предмет і виконувати дію правильно без проб із помилками. Для дитини віком 2,5–3 роки стає доступним зоровий вибір за зразком. При цьому існує певна закономірність у виборі еталону: в першу чергу, малюк орієнтується за формою предмета, потім — за розміром, а згодом — за кольором. Дітям третього року життя доступне сприйняття безбарвних і навіть контурних знайомих предметів. Якщо малюнки достатньо чіткі, то діти правильно сприймають прості предмети та їхні зображення. Незнайомі предмети діти сприймають помилково, спираючись на одну знайому йому ознаку або на другорядну, зокрема колір, розмір. Приблизно після 1,5 років діти правильно знаходять знайомий предмет за словом, якщо у них вже утворився стійкий зв’язок слова з цим предметом. Чим старшою є дитина, тим швидше слово набуває узагальнювального значення. 24 Організація роботи з дітьми раннього віку Із кінця другого року життя діти зазвичай самі можуть правильно назвати знайомий предмет у відповідь на запитання: «Що це?», часто помиляючись у виділенні окремих деталей, називаючи, наприклад, собаку вовком, тигра — кішкою і узагальнюючи різні предмети за випадковими ознаками. На третьому році життя дитина, сприймаючи малюнок із простим сюжетом, називає окремо кожен зображений предмет. Лише до кінця раннього віку діти починають розуміти зв’язки, які існують між зображеними предметами (наприклад, людина і дія, яку вона здійснює). Із простором дитина знайомиться тоді, коли опановує ходьбу. Проте просторова характеристика предметів, що сприймає дитина, довго залишається такою, що зливається зі змістом самого предмета. Діючи з предметами, дитина вчиться дивитися, обмацувати, слухати. Тому чим старшою вона стає, чим сильніше збільшується її досвід, тим менше зусиль вона докладає для сприйняття, пі­знавання і розрізнення предметів, тим легше утворюються і зв’язки предмета зі словом. Сприйняття незнайомих предметів і самостійне знаходження дитиною для них відповідних назв за ознакою схожості зі знайомим предметом може сформуватися на початок молодшого дошкільного віку за допомогою вправ. Увага Увага — це психічний стан особистості, що виявляється в зосередженості на чомусь. Увагу передає ставлення людини до певного об’єкта. Увага дитини раннього віку короткочасна, її зосередженість слабка. Увага постійно коливається, переміщаючись з одного об’єкта на іншій без очевидної причини, наприклад дитина у віці 3 років за 12 хвилин 8 разів змінює предмет своєї гри, а тривалість зосередження на одному об’єкті не перевищує 2 хвилин. Крім того, у цьому віці дитина не здатна ще володіти своєю увагою. Вона має мимовільний характер і притягується сильним, яскравим або новим подразником. Нестійка увага маленької дитини, яка легко відволікається, і не зазнає управління, тобто не може переводитися з одного на інше за її бажанням. Дитина не може довільно змінювати спрямованість уваги, оскільки не володіє нею. Обсяг уваги у маленьких дітей також занадто обмежений. Якщо дитина тримає в руках одну іграшку і їй показали іншу, вона відпускає першу і вже прагне отримати другу. Якщо трирічній дитині Розділ ІІ. Характеристика психологічних особливостей розвитку дітей... 25 щось розповідають, вона припиняє їсти. Розподіл уваги між двома предметами або діями дітям раннього віку не доступний. Чим молодшими є діти, тим менше вони можуть зосереджуватися на словах, звернених до них. Але поступово слово набуває настільки великого значення, що може викликати без жодного підкріплення сильне нервовове збудження. Лише після 2 років стає можливим викликати увагу дітей за допомогою словесного сигналу, зосередити її на сказаному. Увага дитини раннього віку, як і у більш старших дітей, найстійкіша в активній діяльності: в іграх, маніпуляціях із предметами, різних діях. Пам’ять та уява Відтворення людиною раніше сприйнятого шляхом його збереження і подальшого відтворення складає функцію пам’яті. Відтворення людиною дійсності шляхом комбінування образів раніше сприйнятих предметів називається уявою. Пам’ять дітей раннього віку характеризується значною пластичністю, коли спостерігається легкі подразники, що діють. Маленькі діти запам’ятовують інформацію швидко і легко, проте це відбувається безладно. Вони легко утримують в пам’яті абсолютно випадкові події, уривки розмов дорослих. Цей матеріал, що запам’ятався дитини, зберігається інколи дуже довго і також випадково «спливає». Дитина ще не вміє володіти багатством своєї пам’яті, а її пластичність підсилює безглуздя запам’ятовування і збереження часто абсолютно непотрібного матеріалу. До другого року життя у дітей з’являються образна пам’ять та деякі поодинокі уявлення. Збереження і відтворення словесного матеріалу починає функціонувати на другому році життя (вербальна пам’ять), але особливо бурхливо вона розвивається після 7–8 років з опануванням письмового мовлення. На другому році життя різко збільшується обсяг і міцність дитячої пам’яті, що пов’язано не тільки з дозріванням нервового апарату дитини, але і з опануванням ходьби, яка сприяє швидкому збагаченню досвіду дитини. Прості рухи щодо схоплювання предметів виконуються легко і організовано. Дитина відтворює їх за потреби і за відповідних умов. На третьому році життя на основі рухової пам’яті у дитини вироб­ ляються первинні, ще дуже недосконалі виконавчі дії. Вони складають основу навичок, що формуються вже в подальші періоди. До них належать, наприклад, такі як, рухи рук під час умивання, дії з ложкою під час їжі, біг, стрибки тощо. Лабільність і нестійкість 26 Організація роботи з дітьми раннього віку нервових зв’язків, що утворюються в корі мозку дітей раннього віку, перешкоджають швидкому перетворенню цих рухів на автоматизм, що характерний для будь-якої сформованої навички. Після припинення повторень рухів навіть на короткий проміжок часу або за відсутності контролю і підкріплення, відбувається швидке згасання і стирання асоціацій, що утворилися, руйнується стереотип, що почав з’являтися. Крім того, в цьому віці розвивається особливо важливий вид пам’яті — словесна пам’ять. Коли на другому році життя дитина виконує нескладні доручення на зразок «принеси чашку», «дай ручку», то вона оперує словесною пам’яттю, хоча і не розуміє сенсу кожного окремого слова зі сказаного їй. У подальші роки словесна пам’ять зливається зі смисловою. Опанування розмовного мовлення сприяє швидкому розвитку смислової пам’яті та пам’яті на цілі словесні ланцюги, комплекси. Діти спочатку стереотипно відповідають на трафаретні питання, накази, зауваження, які постійно повторюються дорослими, наприклад: «Як тебе звуть?», «Скільки тобі років?» Саме у цьому віці діти особливо легко запам’ятовують жартівливі вирази, пісеньки, вірші, приказки, які чують від дорослих. Малюки охоче і швидко вставляють спочатку лише окремі слова, які пропускаються дорослими в знайомому тексті, а потім самі повторюють цілі вірші. Змінюється і сам процес пам’яті: вона поступово звільняється від опори на сприйняття. Разом із пізнаванням формується і відтворення, спочатку мимовільне, зумовлене питанням, підказкою дорослого, схожим предметом або ситуацією, а потім і довільне. Важливим досягненням у розвитку пам’яті дітей раннього віку є розвиток запам’ятовування і відтворення за зразком, а потім за словесним наказом. Але це лише зачатки майбутньої довільної пам’яті. Накопичення практичного досвіду в ранньому дитинстві започатковує і розвиток уяви. Перше передбачення будь-якої дії або очікування результату дії вимагають уяви. Діти на третьому році життя вже можуть виконувати дії, в яких вони відтворюють дії конкретної людини. Дитина годує їжею ляльку, умиває її тощо. У ранньому віці в діях дитини ще важко відокремити відтворення від уяви. Але вже можна помітити, що діти вносять до своїх дій щось нове, використовуючи в одній ситуації елементи іншої, не переслідуючи при цьому певної мети. Ранні форми уяви виявляються в простих іграх і діях дитини з предметами на основі наслідування і з опорою на асоціації за схожістю. Розділ ІІ. Характеристика психологічних особливостей розвитку дітей... 27 Мислення Мислення — психічний процес, за допомогою якого відбувається відображення предметів і явищ дійсності в їх істотних ознаках, зв’язках і стосунках. Розвиток мислення дитини починається з другого року життя дитини, що пов’язане з освоєнням ходьби, вдосконаленням рухів, розширенням кругозору і опанування мовлення. Мислення у дитини виникає як пізнавальне ставлення до завдання. Дитина розв’язує конкретне завдання шляхом практичної дії, що є вже на першому році життя шляхом ознайомлення з речами навколишнього світу. Обмацуючи їх і маніпулюючи іграшками, дитина пізнає властивості предметів, встановлює прості зв’язки між ними, освоює різні дії, які надалі виконує розумніше й успішніше. Опановуючи дію як практичний спосіб розв’язання конкретних завдань, дитина робить крок уперед на шляху розвитку мислення. Мовленнєве оформлення завдання і шляхів його розв’язання веде до швидкого накопичення дитиною досвіду і вносить важливі зміни до її дій. Використання мовлення, слова, що позначає виконувану дію, якісно змінює розумовий процес дитини, що навіть ще не володіє розмовним мовленням. Якщо в розумовому процесі виділити орієнтовну дію як основну і виконавчу дію (А. Н. Леонтьєв, П. Я. Гальперін), то використання мовлення змінює саме першу, основну дію, оскільки дитина знає, що вона повинна тепер зробити, для чого і як. Тому її пошуки спрямовані, а вся її дія осмислена, що не виключає, звичайно, можливих помилок, оскільки маленька дитина ще не вміє відібрати і застосувати потрібні дії в необхідній послідовності. Проте на цьому етапі розвитку інтелекту вже присутнє достовірно дієве мислення, яке набуває проблемної спрямованості та розумного характеру. З опануванням мовлення починається інтенсивний розвиток словесного мислення дитини. Задовго до того, як вона зуміє логічно міркувати і робити правильні висновки, дитина виявляє здатність до елементарних узагальнень чуттєво сприйнятих речей, внаслідок чого змінюється чуттєве пізнання дитини. Рівень узагальнень залежить від повноти і багатства досвіду дитини. Вона може вважати слова «м’яч», «машина», «чашка» будьякими м’ячами, машинами, чашками, оскільки зустрічається з багатьма аналогічними предметами. При цьому дитина в півтора роки словом «тато» позначає тільки свого батька, «шубка» — тільки мамине хутряне пальто, оскільки інших аналогічних об’єктів в її 28 Організація роботи з дітьми раннього віку досвіді ще не було. Така відмінність рівня узагальнень зустрічається на другому і частково на третьому році життя. Елементарні розумові операції виявляються у дітей раннього віку в розрізненні, а потім і в порівнянні кольорів, розмірів, віддаленості, форми предметів. Порівняння у дитини — це дія довільна і підпорядкована словесно вираженим вимогам дорослих, а потім і бажанням самої дитини. Крім того, на основі порівняння однорідних предметів різних видів, розмірів, забарвлень шляхом заперечення та узагальнення характерних для всіх них рис, дитина до кінця третього року вчиться узагальнювати. Узагальнення у дітей раннього віку має такі ступені свого розвитку: • спочатку відбувається наочне узагальнення на основі спільно­сті зовнішніх помітних ознак; • потім узагальнюються значущі предмети на основі їхнього позначення словом — ім’ям; • далі формується узагальнення на основі виділення однієї загальної для різних предметів, але не основної ознаки; • у результаті дитина починає узагальнювати на основі спільності основних ознак, виділених нею в різних предметах. Мовлення Мовлення — своєрідна форма пізнання людиною предметів та явищ дійсності, засіб спілкування людей. Ранній вік є сенситивним для розвитку мовлення. У цьому випадку мовлення є не функцією, а предметом, який дитина опановує так само як і інші знаряддя. Різкі зміни в процесі розвитку мовлення відбуваються на другому і особливо на третьому роках життя дитини, що пов’язане з опануванням активної ходьби. Після року дитина опановує слухання, що сприяє розвитку у неї розуміння мовлення дорослих. У процесі слухання удосконалюються різні психічні процеси й якості дитини: уміння зосереджуватися, сприймати мовлення, запам’ятовувати, переживати. Д. Б. Ельконін писав, що для періоду раннього дитинства характерним є інтелектуальне розв’язання завдань, тобто таке розв’язання, яке засноване на тому, що дитина враховує елементи ситуації, знаряддя досягнення мети. Дитина від ситуативного, автономного та афективно забарвленого слова переходить до слів, що мають на­очну віднесеність, мають функціональне навантаження, а потім до виразів, цілих речень, а далі й до розчленованих речень і мовленнєвої форми спілкування з дорослим. Розділ ІІ. Характеристика психологічних особливостей розвитку дітей... 29 Розширення функції спілкування сприяє збагаченню мовлення дитини. Часто на цій стадії трапляються затримки мовлення, але через деякий час дитина починає говорити, що пояснюється внутрішнім, прихованим, латентним її розвитком у період зовнішнього, видимого застою. Розвиток мовлення відбувається так: 1. Удосконалюється розуміння мовлення дорослих, завдяки чому формується так званий пасивний словник дитини. 2. На основі пасивного словника формується власне активне мовлення дитини, її так званий активний словник. Подальший розвиток мовлення дитини також забезпечується слуханням і наслідуванням мовлення дорослого. Найважче дитині другого року життя узагальнювати різні предмети в мовленні. На думку Т. Є. Конникової, дитина другого року життя узагальнює предмети за такими ознаками: 1. За функціональним призначенням. «Капа» — капелюх, косинка, кепка і навіть таз (якщо його людина одягнула на голову). «Фффф-у» — сірники, піч, цигарка, лампа. «Адіга» — риб’ячий жир (який дитина дуже любить), цукерки, тістечко і взагалі все смачне. 2. За місцезнаходженням. «Аболя» — яблуко, масло, дзеркало (все, що знаходитися зазвичай на одному столику). «Буля» — морква, капуста, м’ясо, цибуля (все, що в супі). 3. За схожістю зовні. «Га-га» — гусаки, черевики з вузькими носами, птахи, витягнутий у вигляді дзьоба шматочок глини. 4. За звуконаслідуванням. «Пі-пі» — пташка, миша. «Ля-ля» — спів, музика, радіо. Такі слова Т. Є. Конникова назвала багатозначними. Слово в цих випадках сигналізує будь-які предмети, які дитина узагальнює на основі виділення якого-небудь випадкової, неістотної ознаки та ситуативної зв’язаності. Збагачення активного словника дитини до півтора років відбувається дуже повільно, після цього віку словник дитини швидко збільшується. Якщо до півтора років запас слів, що активно використовуються, складав 18–25, то до кінця третього року життя він містить до 1000–1200 слів. При цьому основну частину словника складають іменники (до 60 %), близько 25–27 % дієслова і лише 10–12 % — прикметники. У період раннього дитинства кількість іменників, що використовує дитина, збільшується в 4 рази, дієслів — у 8 разів, прикметників — у 5–6 разів. Усі психологи відзначають при цьому індивідуальні відмінності як в обсязі словника на кожному віковому етапі, так і в темпі його набуття та використанні різними дітьми. 30 Організація роботи з дітьми раннього віку Дитина раннього віку також поступово опановує елементи граматичної будови рідної мови, спочатку використовуючи однослівні речення, які в її розумінні означають цілу розгорнену дію. За однослівними висловами з’являються двослівні, а потім багатослівні. З часом дитина починає змінювати закінчення слів у висловах. Опанування граматики мови в ще значнішому ступені, ніж опанування словника, пов’язане із загальним розвитком дитини: розширенням розумового кругозору, розвитком самостійності. Тому організація змістовного життя, різноманітних форм діяльності і спілкування дітей із дорослими помітно впливає на розвиток їхнього мовлення: збагачується словник, засвоюються початкові граматичний форми. Опанування мови дітьми у період від півтора до трьох років має дуже велике значення, воно змінює взаємини дитини з навколишнім світом, змінює її позицію серед людей, а також власне ставлення до самої себе. Почуття та емоції Емоції — процеси що відображають у формі переживань особи­ сту значущість і оцінювання зовнішніх та внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини. Почуття — ще стійкіші, ніж емоції, психічні стани, що мають чітко виражений наочний характер. У період раннього віку виникнення відчуттів і емоцій дитини визначається двома основними чинниками: розвитком самостійності у пересуванні та діях із предметами і викликаним цим розширенням спілкування дитини з людьми. Замість наслідування дорослого і повторення його емоцій, що було характерним для дитини у віці до року, діти другого року життя починають виявляти власні почуття та емоції до оточуючих, а також інтерес і радість до присутності інших дітей. Коли дитина бачить, що мама плаче, вона починає утішати маму, гладити її по руці. У другій половині другого року життя у дітей особливо яскраво виявляється відчуття радості та гордості від власних досягнень. Дитина радіє і вимагає до себе уваги, коли їй вдається щось зробити самій. Важливу роль у розвитку почуттів і емоцій у дитини раннього віку відіграє опанування мовлення, особливо важливим тут є словесне позначення дорослими свого ставлення до дій дитини. Оцінні слова стають основою емоцій, що формуються у дітей, почуттів, а згодом і моральних понять і думок. Розділ ІІ. Характеристика психологічних особливостей розвитку дітей... 31 Спочатку слово ще не може викликати у дитини будь-якого почуття, оскільки словесний сигнал ще не має для малюка відповідного оцінювального значення. Слово є вираженням його відчуття симпатії до тварин, особливо їхніх діточок. Таким чином, у ранньому дитинстві відбувається закладання найважливіших змін в емоційній сфері дитини. Почуття малюка опосередкуються його суспільним досвідом, накопичуваними знан­ нями про навколишній світ, засвоєними суспільними і моральними нормами. Здоровий емоційний розвиток дитини раннього віку забезпечується позитивним досвідом спілкування з батьками, який дає можливість дітям надалі зростати самостійними, впевненими у собі та довіряти людям. Воля Вольова дія — це розумова дія, що спрямована на досягнення свідомо поставленої мети. Аналіз вольових дій дітей на різних етапах їхнього розвитку свідчить про те, що воля не формується відособлено від процесу загального розвитку особистості. Формування розумної волі дитини пов’язане з усім процесом її фізичного і розумового розвитку. Найбільше значення для розвитку довільних рухів, а потім і вольових дій мають маніпуляції дитини речами або наочні дії. Дитина зіставляє результат дії з очікуваним. Таке передбачення майбутнього результату характеризує рухи і дії дитини як спрямовані або довільні. На другому році життя під час виконання дій із предметами значна роль належить наслідуванню. Відтворюючи за дорослими окремі дії, дитина колише ляльку, витирає їй рот хусткою, підмітає підлогу. Це означає, що дитина виділила об’єкт (рух дорослого) і, підпорядковувавши свої рухи сприйманому зразку, вчиться керувати ними. Відтворення дій за зразком найвиразніше виявляється в ранніх дитячих іграх. Опанування ходьби і фізична самостійність дитини, що збільшується, відіграють важливу роль у розвитку її довільних дій. Досягаючи бажаних результатів, дитина переконується у своїх можливостях і своїх силах. Вона виконує безліч різноманітних рухів і дій із предметами: витягує, засовує, висмикує, тягне, штовхає, розламує, складає. Із другої половини другого року життя і особливо на третьому році дитина починає опановувати мовлення, завдяки чому довільні дії перетворюються на вольові. Перші доручення, які дорослий дає півторарічній дитині, вимагають від неї виконання дій зі словесного наказу: «Дай ляльку», «Уклади її спати». Вирішальне значення для формування вольових 32 Організація роботи з дітьми раннього віку дій у дитини має виникнення міцної, дієвої реакції на два основні словесні сигнали: на слово «необхідно», що вимагає дії навіть всупереч бажанню самої дитини, і на слово «не можна», що забороняє дію, тобто вимагає гальмування інших спонук, витримки. У міру того як збільшуються самостійність дитини, ці основні сигнали, що доповнюються вирішальним словом «можна», стають для дорослого основними засобами управління діями дитини. У зв’язку з тим, що до кінця раннього віку самостійність дітей помітно збільшується, дитина все частіше і частіше зустрічається з цими сигналами, які поступово набувають узагальненого значення. Дослідження фізіологів свідчать про те, що гальмівна реакція на словесний сигнал заважка для маленьких дітей, особливо коли вимога чогось не робити (на червоне світло — не натискати на кнопку дзвінка) дається одночасно з сигналом протилежного характеру (на зелене світло — натискати на кнопку дзвінка). Подібної диференційованої реакції на словесні сигнали у дітей до 3 років зазвичай досягти не вдається. Природно, що слова, які спонукають до дії («необхідно») або забороняють її («не можна»), набувають для дитини сигнального значення тільки у тих випадках, коли її дія постійно підкріплюється. Якщо мати говорить «не можна», а дитина продовжує смикати за шнур електричної лампи або, не звертаючи уваги на вимогу «необхідно», тікає, не прибравши іграшки, і таке невиконання вимог залишається без будь-яких наслідків, потрібний стереотип поведінки — позитивна звичка — не виробляється у дитини. Підкріпленням словесного сигналу є не тільки реакція дорослого, але й сама дія, яку виконує дитина, та її результат. Якщо услід за словом «не можна» дорослий намагається припинити розпочату дитиною дію: крик, метушню, витівки, — це слово набуває значення сигналу, що діє. Але маленькій дитині значно важче підкорятися вимозі не робити чогось, ніж наказу робити щось інше. Цю особливість маленьких дітей успішно використовують розумні дорослі. Знаючи надзвичайно сильну навіюваність малюків, тобто легке підпорядкування їх дій волі інших, старших людей, педагогові необхідно намагатися будь-які свої вимоги, навіть заборонні, передавати не в негативній, а в позитивній формі. Тип нервової системи дитини і накопичений нею маленький життєвий досвід можуть або полегшити, або зробити важчою появу потрібної реакції на вимогу дорослого та її зміцнення. Дитина з малорухливою нервовою системою часто не чує слів дорослого, упирається, вередує, не бажаючи виконати його вимогу. Кожна її маленька «перемога», тобто непокора сигналам «необхідно» або «не можна», закріплює шкідливий для всього подальшого розвитку дитини стиль її взаємин з оточуючими. Розділ ІІ. Характеристика психологічних особливостей розвитку дітей... 33 Формування особистості дитини в ранньому віці Спрямованість особистості дитини раннього віку, її зміст і форми активності Особистість — це індивідуальність, тобто неповторна своєрідність фізичних і психічних особливостей, їх поєднань, форм, ступеня вираження, властивих певній конкретній людині, які відрізняють її від усіх інших. У характеристиці особистості вирішальну роль відіграє спрямованість дитини, зміст і форми її активності. Спрямованість маленької дитини визначається, в першу чергу, її потребами. На їх основі надалі формуються інтереси та інші спонуки, що спрямовують дії людини. Потреба є об’єктивною потребою організму дитини за певних умов, що забезпечують її життя і розвиток. У немовляти існують лише органічні потреби, задоволення яких необхідне для збереження життя. Задоволення всіх життєвих потреб викликає у немовляти гарний, рівний, позитивний настрій, відмінний апетит і міцний сон. Проте у процесі розвитку у дитини виникають і нові потреби. Вони ускладнюються, диференціюються, кількість їх швидко збільшується. Найважливішими для всього подальшого розвитку дитини є потреби в активних діях і спілкуванні з дорослими та однолітками. Потреба немовляти в рухах, а згодом в активних діях із предметами виявляється на першому році життя. Спочатку дитина рухає руками, перевертається, повзає. Потім, після того, як їй виповниться чотири місяці, починає діяти з предметами. Ця потреба різко збільшується на другому році життя, у зв’язку з тим, що дитина опановує ходьбу та уміння здійснювати складніші дії з речами. Дворічні діти постійно бажають діяти. Дитина розглядає та обмацує різні предмети, з якими зустрічається, розбирає предмет на частини, знімає колеса, кермо в автомобіля, відриває у ляльки руки і ноги, намагається скласти з окремих частин нові речі: з кубиків і будівельного матеріалу складає потяги, будинки, узори, садки. Своїми діями дитина раннього віку намагається розв’язувати нескладні практичні завдання, що виникають на її шляху. У цей час активність дитини має яскраво виражений орієнтовнодослідницький характер. Вона мотивується бажанням дізнатися «що це таке?». Таке ставлення ще не можна розглядати як вияв достовірно пізнавальної цікавості, проте результатом активності 34 Організація роботи з дітьми раннього віку дитини є те, що вона виявляє нові якості предметів і встановлює нові для неї зв’язки між ними. Якщо на початку раннього віку активність дитини спрямована на сам процес дії, то до кінця цього віку вона спрямовується на результат дії. Трирічна дитина не тільки ставить кубик на кубик, вона будує з кубиків башту, будинок, ворота. Вона не тільки проводить лінії олівцем на папері, вона щось малює, хоча її малюнок ще не має ані чіткої форми, ані змісту. До кінця раннього дитинства дії дитини набувають певної направленості та усвідомленості, вони стають вольовими. Тепер дитина може довільно, шляхом наслідування, відтворювати рухи іншої людини, повторювати їх на вимогу дорослого і за власним бажанням. Так опановуються повсякденні виконавчі рухи, які складають базу навичок, що формуються. Виконання дитиною раннього віку деяких певних дій відображується в програмі виховної роботи в дитячих установах. Від дітей віком 3–4 роки вимагається уміння самостійно одягатися, застібати ґудзики, їсти. У цьому віці все більшу роль починає відігравати пояснення, словесна інструкція. Опанування довільної регуляції власних рухів поширює можливості дитини діяти самостійно. Контакти дитини з предметами і явищами дійсності, що розширюються, успіхи її практичних дій спонукають її ускладнювати і повторювати самостійні дії. До кінця третього року життя активність дитини ще більше урізноманітнюється. У ній епізодично виявляються власна ініціатива малюка у вигляді витівок, ігор, вигадок. І хоча за кожним проявом такої зовнішньої «самостійності» ще проглядаються правила, вимоги, що висувають дорослі, все ж таки вони скомбіновані дитиною по-новому і застосовуються своєрідно. Потреба дитини в активній діяльності та яскраво виражене дослідницьке для орієнтування ставлення до навколишнього світу швидко формують її пізнавальні відчуття: спочатку дитина тільки дивується з нового, тобто виявляє цікавість, а згодом, у дошкільному віці, вже виразно виявляється допитливість, тобто бажання дізнатися те, що сприйняте як нове, дивовижне. Успіхи в практичній діяльності зміцнюють у дитини віру у свої сили і відкривають їй можливості для все сміливіших і різноманітніших самостійних дій. Розділ ІІ. Характеристика психологічних особливостей розвитку дітей... 35 Особливості спілкування дитини Активність дитини організовують і спрямовують дорослі. Упродовж усього дитинства потреба спілкування з дорослими є сильним мотивом, який спонукає дитину до дій. Уже в першій половині першого року життя немовля відповідає «комплексом пожвавлення» на того дорослого, який наближається до нього. Упродовж першого року життя потреба в спілкуванні швидко збільшується, диференціюється. Вона поступово втрачає свою біологічну обумовленість і стає достовірно соціальною потребою. Загострюючись із кожним місяцем, потреба в спілкуванні з людьми стає для дитини життєвою необхідністю. Якщо спочатку ця потреба задовольнялася лише присутністю дорослого, причому будь-якого, то до кінця року дитині цього виявляється вже замало. Вона вимагає дій дорослого і позитивно реагує на прості жарти, ігри з нею. Вона слухає пісеньки, казки, потребує змістовного спілкування з дорослими. Потреби в спілкуванні на другому році життя помітно диференціюються: близьких дорослих дитина зустрічає радісно, чужих спочатку «вивчає». Упродовж подальших 2–3 років життя у дитини встановлюються різні взаємини з оточуючими. Мама її годує, укладає спати, здійснює всі лікувальні процедури, тому дитина саме до мами звертається за допомогою, коли забилася, коли хворіє, коли хочеться спати. Тато з нею зазвичай грається, жартує, пустує. Тому з батьком у малюка встановлюються ігрові взаємини. Як тільки тато повертається додому з роботи, синочок вимагає жартів, ігор, веселих забав. У дітей, так само як і у дорослих, потреби виникають на основі можливостей, що збільшуються. Накопичення практичного досвіду і опанування мовлення як засобу спілкування людей породжують нові за формою і змістом потреби спілкування дітей з оточуючими. У зв’язку з цим змінюється й орієнтація дитини на дорослого. На ранньому ступені розвитку у малюка було лише споживче ставлення до матери. Але вже до кінця року і в подальші періоди дорослий стає для дитини зразком, якого малюк наслідує. Спочатку це наслідування мимовільне, але до кінця раннього віку воно набуває довільного характеру. Дорослий навчає дитину засобів дії. Він показує, як тримати ложку під час їжі, як застібати ґудзики, як слід попросити допомоги. Дорослий перевіряє, направляє дії, що виконує дитина. Він оцінює їх, виявляючи своє позитивне або негативне ставлення до того, 36 Організація роботи з дітьми раннього віку що і як зробила дитина, допомагає їй вийти зі скрутного становища, утішає в моменти засмучення. Дорослий стає для дитини зразком, за допомогою якого вона опановує навколишній світ і вчиться цілеспрямовано впливати на нього. І чим більші можливості накопичує дитина у своєму розумовому і фізичному розвитку, тим більшою стає її потреба у змістовному та постійному спілкуванні зі старшими. Упродовж раннього віку потреба в спілкуванні з іншими дітьми, однолітками у дітей зазвичай не виявляється. Дітей від півтора до трьох років найчастіше не цікавить, що робить інша дитина. Іноді (на третьому році життя) діти помічають товариша, лише коли він є перешкодою на шляху до бажаної іграшки або до рук вихователя. На другому і третьому роках життя дитина повторює прості дії та рухи інших дітей: поплескує по м’ячу, складає дрібні іграшки в ящик із будівельним матеріалом, возить по кімнаті стільці. Формування звичок Особливості нервової діяльності, що виразно спостерігаються під час порівняння дітей — представників різних типів, особливо помітно виявляються під час виховання звичок. Звички схожі з навичками в тому, що вони виробляються шляхом багаторазових повторень одних і тих же дій за певних умов. Так само як і навички, звички складаються на основі динамічного стереотипу, що формується, тобто певної постійної системи збудливих і гальмівних процесів. Але, на відміну від навичок, що є автоматизованими компонентами розумової діяльності людини, звички — це потреби, що постійно виникають за певних умов. Вони вимагають задоволення потреби у будь-чому певним засобом, що закріпився. У немовляти вже на першому місяці життя виробляється звичка прокидатися через три години, якщо його потреба в їжі задовольняється тільки зі збереженням тригодинного проміжку між годуваннями. Упродовж перших трьох років уважні дорослі виробляють у дитини багато простих звичок. Чим міцнішими є ці звички, чим послідовніше вони формуються, тим більше впливають на риси майбутнього характеру дитини, що розвиваються. До перших ранніх звичок належать усі, що пов’язані з постійним дотриманням режимних, санітарно-гігієнічних вимог: наприклад, вчасно засинати, вчасно прокидатися. У дітей віком 2–3 роки виробляється звичка мити руки перед вживанням їжі, чистити зуби. У цьому періоді дитинства формуються і деякі культурні звич- Розділ ІІ. Характеристика психологічних особливостей розвитку дітей... 37 ки: вітатися, зустрічаючись із людьми, вживати слово «будь ласка», словом «спасибі» дякувати за допомогу та їжу, користуватися носовою хусткою. Основою культурних звичок є вже не органічні потреби. Культурні звички формуються на основі закріплення певного способу задоволення тих потреб дитини, які виникають в її соціальному спілкуванні з оточуючими в її спільному житті з ними. Якщо дитина просить не так, як це потрібно, дорослий її «не почує», не підійде, не допоможе, не приголубить. Якщо не застебнула свої ґудзики на халатику, не вимила руки, дорослі не дозволять їй сісти за стіл, узяти іграшки, почати гратися з іншими дітьми. Тільки у тих випадках, коли одні й ті ж вимоги висуваються за одних і тих самих умов, усі дорослі їх постійно повторюють, постійно прагнуть до того, щоб дитина неодмінно дотримувалася встановлених правил, у дітей можуть сформуватися необхідні стереотипи поведінки і спілкування — звички. Проте, якщо хоч один раз дозволити дитині не виконати висунені вимоги і задовольнити її потребу тим способом, який їй більше подобається (легше, швидше, цікавіше), але не відповідає правилам, встановленим дорослими, стереотип поведінки, що намітився, руйнується. Дитина дізнається (спочатку практично), що, виявляється, можна чинити по-своєму, не так, як того вимагають дорослі. І якщо діти продовжуватимуть безкарно порушувати вимоги, висунені батьками або вихователями, це дивовижне для дітей відкриття все більше підтверджуватиметься. Так створюються сприятливі умови для виникнення упертості, капризів, неслухняності. Лабільність і неврівноваженість нервової системи маленьких дітей сприяють швидкому утворенню звичок і такому ж швидкому їх руйнуванню. Не всі звички дитини виробляються шляхом навмисного їх виховання дорослими. Деякі звички (найчастіше негативні) складаються у дитини стихійно. Деколи вони виникають на основі випадкового використаного дитиною способу задоволення своїх потреб. Якщо цей спосіб виявився достатньо результативним, приніс дитині задоволення, вона починає його використовувати все частіше і частіше за відповідних умов. Таким чином виникають, наприклад, погані звички: смоктати пальці, засинати лише тоді, коли розповідають казку або співають пісеньку тощо. Чим більше зміцнюються такі погані звички, тим важче їх змінити. Особливо важко змінити звички у дітей інертного типу нервової системи, для яких будьяка перебудова способу дії, що вже склалася, становить значну нервову працю. 38 Організація роботи з дітьми раннього віку Таким чином, формування особистості дитини упродовж усього раннього віку характеризується тим, що у неї виникають нові багатообразні потреби, перебудовуються природні органічні потреби, що мають природжений характер, виникають нові соціальні потреби. Серед них найсильнішими є потреби в активній пізнавальній діяльності та спілкуванні з людьми. Активність дитини виявляється в її орієнтовних, маніпулятивних діях із предметами. На їх основі, завдяки наслідуванню і навчанню, діти опановують елементарні форми різних видів діяльності, перш за все ігрову. Потреба дітей у спілкуванні виявляється в тому, що вони все активніше шукають шляхи і форми спілкування з дорослими. У середині раннього віку дитина сама намагається ініціювати це спілкування: ставить питання, викликає дорослого на гру з ним, пустує. Для формування позитивних рис характеру і дисциплінованої поведінки дитини важливе значення має організація її життя. Чіткість режиму, вимог, постійність правил і контроль за їх виконанням виробляють у дітей стереотипи; потреби (сон, їжа), що регулярно виникають, і способи їх задоволення — звички. Вони стають основою рис характеру дитини, що формуються. Проте індивідуальні відмінності нервової системи, життя дитини, що помітні з перших днів, значно впливають на її повсякденну поведінку і виявляються в швидкості звичок, що виробляються, їх міцності та легкості їх зміни. Формування самопізнання та самооцінки. Криза трьох років Діти раннього віку завдяки успіхам попереднього розвитку в дитячому віці починають займати зовсім інше місце у світі людей і предметів. Це вже не безпорадні, не безмовні істоти, вони самі пересуваються в просторі, можуть самі діяти, задовольняти багато своїх потреб, здатні до первинних форм мовленнєвого спілкування, інакше кажучи, можуть здійснювати діяльність, не опосередковану дорослими людьми. Відбувається формування нового системного утворення, яке пов’язане з появою слова «Я». У цей період пізнавальна діяльність дитини спрямована вже не тільки на зовнішній світ, але й на саму себе. Процес самопізнання починається з пізнання себе як суб’єкта діяльності. Можна часто спостерігати, як дитина цього віку любить Розділ ІІ. Характеристика психологічних особливостей розвитку дітей... 39 багаторазово повторювати один і той же рух, уважно простежуючи і контролюючи ті зміни, які відбуваються (наприклад, відчиняє і зачиняє двері; пересуває предмети; штовхає їх, щоб вони впали тощо). Саме це допомагає дитині почуватися іншою, відділити себе від навколишніх предметів, і таким чином вважати себе особливим предметом (суб’єктом дії). Проте самопізнання на другому і навіть на третьому році життя продовжує залишатися для самої дитини (суб’єктивно) пізнанням нібито зовнішнього для неї самої «предмета». Л. І. Божовіч зазначала те, що систему «Я» дитини раннього віку складають раціональні та афективні компоненти, а також ставлення до самої себе. У психіці дитини виникають такі новоутворення, як самооцінка і пов’язане з нею прагнення відповідати вимогам дорослих, бути «хорошою». У первинній самооцінці майже повні­ стю відсутній раціональний компонент, він виникає згодом через бажання дитини дістати схвалення дорослого і таким чином зберегти своє емоційне благополуччя. Наявність одночасно існуючих сильних, але протилежно спрямованих афективних тенденцій (діяти відповідно до власного бажання і відповідати вимогам дорослих) створює у дитини неминучий внутрішній конфлікт і тим самим ускладнює її внутрішнє психічне життя. Вже на цьому етапі розвитку суперечність між «хочу» і «необхідно» змушує дитину робити вибір, викликає протилежні емоційні переживання, створює амбівалентне ставлення до дорослих і визначає суперечність дитячої поведінки. Проте в ранні періоди розвитку (до 6–7 років) діти не розуміють те, яке місце вони займають в житті, і у них відсутнє свідоме прагнення його змінити. Якщо у них виникають нові можливості, що не знаходять реалізації в межах того способу життя, який вони ведуть, тоді вони переживають незадоволеність, що викликає у них несвідомий протест і опір. Це знаходить своє втілення в кризі трирічного віку. У ситуації, коли відбувається руйнування ідеї старої системи соціальних стосунків, де дитина повністю залежала від дорослого, починається криза виділення власного «Я» дитини, коли вона намагається встановити нові взаємини з дорослим. Зміна позиції дитини, збільшення її самостійності та активності вимагають від дорослих відповідної зміни їх ставлення до дитини. Якщо дорослий не заохочує ініціативу дитини, постійно 40 Організація роботи з дітьми раннього віку обмежує її самостійність, то у дитини виникає власне кризове явище, що виявляється у взаєминах із дорослими, а іноді й з однолітками. Криза трьох років розпочинає психічне відокремлення дитини від батьків. Л. С. Виготський виділив і описав сім ознак кризи трирічного віку. 1. Негативізм — дитина негативно реагує не на саму дію, яку вона відмовляється виконувати, а на вимогу дорослого. Дитина не виконує цього лише тому, що це запропоновано дорослим. Основне досягнення цієї поведінки в тому, що у дитини вперше з’являється можливість діяти на основі складніших мотивів. Основний мотив негативізму — зробити навпаки. Тобто дитина вперше спроможна діяти всупереч своєму власному бажанню, її поведінка визначається не цим бажанням, а її вза­ єминами з дорослими. 2. Упертість — реакція дитина, яка наполягає на чомусь не тому, що їй цього дуже хочеться, а для того, щоб дорослі брали до уваги думку дитини. Уперта дитина наполягає на тому, чого не потребує взагалі, або потребує частково, або вже зовсім зникло бажання мати це. 3. Непокірність — реакція, що спрямована не проти окремого дорослого, а проти всієї системи взаємин і норм виховання, які склалися у ранньому дитинстві. Дитина намагається наполягти на своїх бажаннях і не сприймає того, що пропонують інші. 4. Свавілля — реакція, коли дитина хоче все робити і вирішувати сама, але гіпертрофоване прагнення до самостійності призводить до свавілля, яке часто не відповідає можливостям дитини, а це, в свою чергу, викликає додаткові конфлікти в спілкуванні з дорослим. 5. Протест-бунт — це ситуація постійних бурхливих суперечок дитини з батьками. 6. Деспотизм часто виникає в сім’ях з однією дитиною, коли дитина жорстко виявляє свою владу над окремими дорослими, диктує їм свою волю та бажання. Якщо в сім’ї більше ніж одна дитина, то виникає ситуація ревнощів. Тоді «маленький деспот» демонструє ревниве, нетерпляче ставлення до інших дітей, які в його розумінні не мають жодних прав на маму і тата. 7. Знецінення — все те, що раніше були звичним, цікавим, дорогим для дитини знецінюється, і дитина починає зневажати це. Розділ ІІ. Характеристика психологічних особливостей розвитку дітей... 41 Таким чином, криза трьох років, як психологічне явище, що визначається початком відокремлення дитини від дорослого, має досить умовні індивідуальні вікові межі. Одні діти починають відокремлювати і відстоювати своє «Я» ще за 2–3 місяці до того, як їм виповниться три роки, другі — в трирічному віці, а треті — через 5–6 місяців після цього. Важливе значення для ефективного виходу малюка з цієї вікової кризи та подальшого його позитивного розвитку набуває поведінка дорослого. Якщо дорослий не намагається повністю підкорити дитину собі, а навпаки намагається підтримувати її, давати можливість діяти самостійно, тактовно і непомітно спрямовуючи її дії, то надалі це сприятиме розвитку самостійної, активної, ініціативної, урівноваженої людини. Діагностика психічного розвитку дітей раннього віку Завдання дорослих, які виховують дитину, полягає в тому, щоб, спираючись на можливості дитини, розвивати їх за активній участі самої дитини. Необхідною є рання і своєчасна діагностика, що визначає рівень розвитку малюка. При цьому визначається актуальна зона його розвитку. Для дітей раннього віку розроблені показники і методи діагностики їх психічного розвитку. Діагностика передбачає емоційно-ділове спілкування дорослого із дитиною, такого, що відбувається в невимушеній обстановці. При цьому найважливішим є не тільки альтернативне розв’язання запропонованого завдання. Передбачаються такі моменти, як спрямованість дитячого мислення, вияв особистості дитини (ставлення до запропонованої діяльності, уміння сприйняти завдання, знайти засоби розв’язання, бажання співпрацювати з дорослим, ставлення до результатів своєї діяльності). Діагностика психічного розвитку дає можливість визначити таку складність завдання, яка викликає інтерес дитини у зв’язку з елементами новизни, а від співпраці з дорослим отримати радість пізнавального спілкування. Таке емоційно-ділове спілкування дорослого з дитиною визначає і зону «найближчого розвитку». Л. С. Виготський використовував це поняття, маючи на увазі психічні процеси взагалі, «сферу недозрілих, але дозріваючих процесів», що стосуються і розвитку особистості дитини взагалі. 42 Організація роботи з дітьми раннього віку Показники нервово-психічного Лінії Вік Розуміння мовлення Активне мовлення Сенсорний розвиток Гра і дії з предметами Відтворює у грі розучені дії Запас слів, що 1 рік 3 міся- розуміються, швидко збільшуці ється Орієнтується Користується лепетом, по- в 2-х розмірах легшеними сло- предметів вами Відшукує за сло1 рік 6 міся- вами дорослого однорідні предців мети Користується словом у момент сильної зацікавленості Орієнтується в 4-х кон­ трастних формах предметів (куля, куб, цеглинка, призма) Відображає окремі дії За словами до1 рік 9 міся- рослого відшукує зображення ців знайомих дій Користується двослівними реченнями. Полегшені слова замінює правильними Орієнтується в 3-х контрастних розмірах предметів Використовує в грі предметизамінники Користуєть2 роки Розуміє стислу розповідь без де- ся трислівними реченнями монстрації подій, що були в досвіді дитини Орієнтується в 3-х кон­ трастних кольорах і добирає за зразком парні предмети У грі відтворює низку послідовних дій Розділ ІІ. Характеристика психологічних особливостей розвитку дітей... 43 розвитку дітей 1 року 3 місяців до 4 років розвитку Рухи Ходить повільно, змінюючи положення Навички Конструк- ОбразотворСоціальний ча діяльтивна діяльрозвиток ність ність Залишає Самостійно Накладає олівцем слід їсть густу їжу один кубик на іншій, від- на папері творює дії дорослих Легко відповідає на контакти дорослого в спільній діяльності, іноді виявляє власну ініціативу Діючи олівцем, намагається цілеспрямовано залишити слід на папері Постійно виявляє ініціативу, спілкуючись із дорослим Залишає олівцем слід на папері, не виходячи за межі аркуша Емоційно контактує з однолітками За зразком дорослого малює вертикальні і горизонтальні лінії Виявляє цікавість до ігор однолітків, грає поряд, займається одним видом діяльності Переступає че- Самостійрез перешкоди но їсть рідку приставним кро- їжу ком Відтворюючи дії дорослих, дитина ставить цеглинку на вузьку грань Уміє ходити по вузькій дошці Уміє частко- Відтворює нескладні во роздягаспоруди тися за невеликою допомогою дорослого Переступає через перешкоди кроком, що чергується Уміє частково одягатися за допомогою дорослого (шапку, черевики) Відтворює споруди на зразок «стіл», «стілець», «ворота» 44 Організація роботи з дітьми раннього віку Лінії Вік Розуміння мовлення Активне мовлення граматика запитання Сенсорний розвиток колір форма Орієнтується в 6-ти контрастних формах предметів Гра і дії з предметами 2 роки 6 місяців Розуміє розповідь без демонстрації події, що спираються на попередній досвід у новій ситуації Де? Користується бага- Куди? тослівними реченнями Добирає до зразка предмети 4-х кольорів 3 роки Розуміє зміст розповідей, казок про події, які сам не бачив, але окремі елементи знайомі Чому? КористуКоли? ється додатковими реченнями Початок Називає Вико4 кольо- ристовує рольової гри за прири значенням геометричні фігури (шляхом накладення) 4 роки Розуміє зміст малюнків із прихованим значенням Розглядаючи малюнки, відповідає на запитання дорослого, користуючись багатослівними додатковими реченнями Класифікує предмети, розкладаючи на 2 групи Називає 6 кольорів (червоний, синій, зелений жовтий, блакитний, рожевий) Складає розрізну картинку з 3–4 частин Сюжетна гра, елементи уяви Грає в рольові ігри з дітьми (2–3 дитини), розподіляючи ролі та виконуючи їх Розділ ІІ. Характеристика психологічних особливостей розвитку дітей... 45 розвитку Навички Рухи їжа Пересту- Їсть допає через сить акупалицю, ратно розташовану над підлогою на висоті 28–30 см одягання Конструк- Образотвор- Соціальча діяль- ний розвитивна діток ність яльність Самостійно одягається (не застібає ґудзики) Самостійно робить споруди і називає їх (будинок, диван) Малює горизонтальні, вертикальні лінії Діти орієнтуються на оцінювання дорослими їхньої діяльності Переступає через палицю, розташовану над підлогою на висоті 30–35 см Користується серветкою під час вживання їжі Одягається самостійно за невеликою допомогою дорослого Робить складні споруди (гараж, сходи, будинок), називає їх і обігрує За допомогою пластиліну, олівця зображує прості предмети і називає їх (яблуко, сонечко, будиночок) Виявляє самостійність, незалежність, часто говорить: «Я сам» Уміє підстрибувати на обох ногах, просуваючись уперед Їсть з мілкої тарілки для других страв, користується виделкою Одягаючись, самостійно застібає ґудзики, блискавки, зав’язує шнурки Планує свої споруди, використовує різні будівельні деталі відповідно до їх конструктивних властиво­ стей У малюнку використовує предмети з декількох частин (будинок, машина, потяг) У діяльно­ сті розпочинає ставити мету, підпорядковуючи між собою окремі мотиви дій V 1. Діти з відставанням у розвитку на 4–5 епікризних термінів: перший ступінь: за 1–2 показниками; другий ступінь: за 3–4 показниками; третій ступінь: за 5–7 показниками. 2. Діти з дисгармонійним розвитком (частина показників нижча за норму на 1–3 епікризних терміни, деякі можуть відповідати нормі) IV 1. Діти з відставанням в розвитку на 3 епікризних терміни: перший ступінь: за 1–2 показникам; другий ступінь: за 3–4 показниками; третій ступінь: за 5–7 показниками. 2. Діти з дисгармонійним розвитком (частина показників нижча на 1–2 епікризних, частина на 3 епікризних терміни, деякі показники можуть відповідати нормі) III 1. Діти з відставанням у розвитку на 2 епікризних терміни: перший ступінь: за 1–2 показниками; другий ступінь: за 3–4 показниками; третій ступінь: за 5–7 показниками. 2. Діти з дисгармонійним розвитком (частина показників вища, частина нижча на 1–2, частина показників може відповідати нормі) II 1. Діти з відставанням у розвитку на 1 епікризний термін: перший ступінь: за 1–2 показниками; другий ступінь: за 3–4 показниками; третій ступінь: за 5–7 показниками. 2. Діти з негармонійним розвитком (частина показників вища на 1–2, інша частина нижча на 1 епікризний термін) I Діти з нормальним розвитком. Діти з випередженням у розвитку: а) на 1 епікризний термін (на другому році життя епікризний термін — 3 місяці, на 3 році — 6 місяців) (прискорений розвиток); б) на 2 і більш епікризних терміни (високий розвиток); в) діти з дисгармонійним розвитком, випередженням на різні епікризні терміни за одним або багатьма показниками Групи розвитку Оцінювання нервово-психічного розвитку дітей від 1 року 3 місяців до 3 років 46 Організація роботи з дітьми раннього віку Використання геометричних фігур в своїй діяльності (шляхом накладення, добирання до зразка) 3 роки Називає чотири кольори Орієнтується в 4 контрастних кольорах (добирання до зразка різноманітних предметів, малюнків) Орієнтується в шести контрастних формах: куля, куб, цеглинка, призма, циліндр, конус (добирання до зразка) Колір 2 роки 6 місяців Орієнтується в 3-х контрастних розмірах із різницею в 3 см Орієнтується в 2-х контрастних розмірах предметів із різницею в 3 см Розмір Орієнтується в 3–4 основних кольорах (добирання до зразка однорідних парних предметів) Орієнтується в чотирьох кон­ трастних формах: куля, куб, цеглинка, призма з різницею в 3 см Форма 2 роки 1 рік 9 місяців 1 рік 6 місяців 1 рік 3 місяці Вік Діагностика сенсорного розвитку дітей від 1 року 3 місяців до 3 років Розділ ІІ. Характеристика психологічних особливостей розвитку дітей... 47 Уявні предмети 1. Ляльковий театр. 2. Ігри з ролями. 3. Настільні ігри з сюжетними іграшками Відтворює нескладні споруди на зразок воріт, лавки, перекриття Відображає низку послідовних дій, розв’язує «проблемну ситуацію». «Купання ляльки» (лялька, ванна, губка, рушник, кубик, мило) Гра має сюжетний характер (мама, лікар, перукар, шофер, продавець). Декілька дій, ігри вдвох, планує, уявляє Початок рольової гри 1 рік 9 місяців 2 роки 2 роки 6 місяців 3 роки 1. Дидактичні ігри. 2. Будівельні ігри Пропозиція використовувати в грі предметизамінники 1. Спостереження. 2. Керівництво іграми з проблемною ситуацією Відображає окремі дії з лялькою, хусткою 1 рік 6 місяців 1. Демонстрація предметів і дії з ними. 2. Сюжетні демонстрації Ігри і заняття Відтворює низку вивчених дій. 1. Годує ляльку (лялька, чашка). 2. Будує вежу, потяг (2 кубики, 2 цеглинки). 3. Нанизує на стержень кільця одного розміру Діагностика 1 рік 3 місяці Вік Діагностика гри і дій із предметами дітей від 1 року 3 місяців до 3 років 48 Організація роботи з дітьми раннього віку Розділ ІІ. Характеристика психологічних особливостей розвитку дітей... 49 Діагностика мовного розвитку дітей від 1 року 3 місяців до 3 років Діагностика Вік Розуміння мовлення Активне мовлення Ігри і заняття Запас слів, що розуміються, швидко збільшується. Предмети: 1. Іграшки: годинник, машина, м’ячик, собака. 2. Одяг. 3. Орієнтування в навколишньому світі Лепетання, полегшені слова в звичайній ситуації, руховій активності 1. Чарівний мішечок (предмети з назвами). 2. Окремі картинки 1 рік Узагальнює окремі 6 місяців однорідні предмети в мовленні. Предмети: 1. Кішка біла, чорна, маленька. Собака білий, великий. 2. Ложка іграшкова, ложка десертна, совок Користується словом у момент сильної зацікавленості. Відповіді на питання «Хто це?» Слово полегшене і правильне. Матеріал: лялька, зайчик, машина, кошеня 1. Екскурсії в приміщенні. 2. Ігри зі звуками. 3. Ігри пальчиками. 4. Демонстрація предметів у дії. 5. Узагальнення в картинках 1 рік Розуміє зображення 9 місяців нескладних сюжетів у картинці. Відповідає на питання «Де?» 1. Хлопчик годує собаку. 2. Мама купає малюка. 3. Діти обідають Позначає свої дії словом, застосовуючи двослівні речення (у природній ситуації, грі, спілкуванні) 1. Сюжетні демонстрації. 2. Нескладні картинки у дії. 3. Виконання доручень (знайди, принеси, постав). 4. Розповіді без демонстрації 2 роки Спілкуючись із дорослими, користується трьохслівними реченнями в природній ситуації 1 рік 3 місяці Розуміє стислу розповідь без опори на попередній досвід 50 Організація роботи з дітьми раннього віку Діагностика Вік Розуміння мовлення граматика Ігри і заняття запитання 1. Тіньовий ляльковий театр. 2. Екскурсії, спостереження. 3. Розповіді без демонстрації каРозуміє зміст розпо- З’являються «Чому?» зок. відей, казок про по- додаткові ре- «Коли?» 4. Розповіді за дії, які сам не бачив, чення малюнком. 5. Дидактичні але окремі елементи ігри знайомі 2 роки Розуміє розповідь 6 місяців без демонстрації події, що спираються на попередній досвід у новій ситуації 3 роки Активне мовлення У мовленні «Де?» використовує «Куди?» багатослівні речення в природній ситуації Розділ ІІІ Проблеми адаптації дітей раннього віку до нових умов життя Нині проблема адаптації дітей раннього дошкільного віку є однією з актуальних. Психологічна адаптація визначається активністю особистості, тому, є єдністю процесів засвоєння середовища — пристосування себе до середовища і середовища до себе, — перетворення його. Порушення, збій адаптаційних механізмів призводить до дезадаптації. Що ж характерно для адаптації дітей раннього віку? Фізіологічною основою соціальної адаптації є перероблення раніше сформованого динамічного стереотипу, необхідного в житті дитини. Перші стереотипи формуються дуже рано, в перші місяці життя. У дитини встановлюється послідовність у чергуванні сну, годування і неспання. Процес адаптації перш за все пов’язаний із віком дитини. Легше пристосовуються діти у віці до 6 місяців, в яких стереотипів ще небагато, або більш старші (після 2-х років), які мають вже деякий життєвий досвід. Залежно від віку діти по-різному реагують на нові умови життя. Так, найменші діти найбільше реагують на зміни температури повітря і спосіб вигодовування (груддю, з пляшки). У віці 6–9 місяців — на зміну методу укладання спати, годування, неспання. Діти більш старші, крім цього, особливо гостро реагують на відрив від близьких, до яких вони вже достатньо прив’язані. Відчуття прихильності до близьких напряму стосується формування адаптаційних механізмів. Передумови прихильності до близьких Перший період — до 3-х місяців діти шукають емоційної близькості з усіма дорослими. 52 Організація роботи з дітьми раннього віку Другий період — із 3–6 місяців, коли діти вперше розрізняють знайомих і незнайомих, тобто коли формуються перші диференціювання — розрізнення оточуючих. Третій період — 7–8 місяців, — період вибіркової прихильно­сті до найближчого дорослого. Найсильніша прихильність до дорослого в 1 рік — 1 рік 6 місяців і дещо зменшується до 2 років 5 місяців — 3 років, у зв’язку з тенденцією до самостійності. Через це дитячо-батьківська прихильність у своєму розвитку має 4 стадії: 1) асоціативна стадія (від народження до 6 тижнів (2 місяці) — одна реакція під час спілкування — здебільшого має заперечний характер. Після 1 року 5 місяців — виникає спілкування з декількома дорослими; 2) 6–7 місяців — стадія недиференційованої прихильності — дитина на всіх реагує однаково; 3) 7–9 місяців — стадія специфічної прихильності (до матері); 4) до 1 року 5 місяців — стадія чисельної прихильності (до батька, братів, сестер, перевага віддається матері). Рання дитячо-батьківська прихильність формується за типом відображення, імітацією поведінки батьків, що впливає на здатність дитини в більш старшому віці адекватно соціалізуватися, набувати правильних стереотипів поведінки. Отже, одним із напрямів формування адаптаційних механізмів є розвиток із моменту народження у дитини надійної прихильності. Спосіб прихильності дитини залежить від поведінки дорослих, які піклуються про дитину. У багатьох дослідженнях вид прихильності дитини оцінюється таким чином: 1) реакція, коли близька людина залишає дитину і коли повертається до неї; 2) активність обстеження середовища. • • • • • • • Характеристика надійної прихильності Поведінка дорослих: швидко реагують на потреби дитини; емоційне спілкування; викликають ініціативне спілкування дитини; мають високу мотивацію до досягнення успішності дитини. Поведінка дитини: вільно обстежує середовище, виявляє цікавість до оточуючих; розлучення з близьким дорослим засмучує ненадовго; під час зустрічі радіє. Розділ ІІІ. Проблеми адаптації дітей раннього віку до нових умов життя 53 Маючи надійну прихильність, дитина поводиться впевнено, вона допитлива, ініціативна — це є передумовою до успішної соціалізації. При цьому любов повинна бути адекватною, не спричиняти афектної прихильності. Проте під час неправильної поведінки дорослих формується ненадійна прихильність, яка може мати такі різновиди. 1. Прихильність уникання Поведінка дорослих: • стримані; • дратівливі. Діти: • пасивні, мало досліджують середовище; • коли дорослий залишає їх, то не реагують; • під час зустрічі уникають дорослих. 2. Прихильність, що чинить опір Дорослі: • непослідовні (то дбайливі, то холодні); • непередбачувані. Діти: • мало вивчають навколишнє середовище; • розлучаючись із дорослими, засмучуються; • зустрічаючись із ними, озлоблюються. 3. Дезорганізована прихильність Дорослі: • подають дитині сигнал, що збиває її з пантелику; • самі заплутані. Діти: • поводяться також непослідовно, перелякані. Розлучаючись — засмучуються, а зустрічаючись — боязливі, уникають дорослого, не знають, як поводитися. Крім того, у багатьох дослідженнях наголошується «симбіотична» прихильність. Діти не відпускають матір від себе. Ненадійна прихильність є важливим чинником у формуванні особистості дитини, яка ускладнює процес адап­тації. Отже, в періоді адаптації відбувається перероблення раніше сформованих стереотипів, крім імунної, фізіологічної ломки відбувається подолання психологічних перешкод, що спричиняють стрес. Малюк може відмовлятися від їжі, сну, спілкування з оточуючими, заглиблюється в себе, спостерігається вияв агресії та стереотипізації, обмеження себе в просторі, вияв мутизму (не говорить за нових умов.) 54 Організація роботи з дітьми раннього віку Через стрес, який діти часто отримують у домашніх умовах, вони поводяться агресивно і негативно. Причини цього — в неправильній поведінці дорослих: 1) різке введення обмежень в поведінку дитини; 2) збільшення темпу і складності діяльності дитини; 3) негативне оцінювання успішності її діяльності; 4) дефіцит спілкування дитини з близькими; 5) боязнь зайняти інші позиції після народження іншої дитини і втратити себе в очах матері як єдиної людини, яку дитина дуже любить. Те саме відбувається, коли в сім’ї з’являється новий тато — вітчим. Діти, які не підготовлені до цих змін, важко їх переживають. Усім добре відомо, що поняття стрес (від англійського — натягнення, тиск, напруження) введений канадським фізіологом Гансом Сельє (1938). Це неспецифічна (разом із специфічною) реакція організму, що спрямована на його захист, пристосування до ситуації (охолоджування, опік, поранення тощо). Зусилля, необхідне для пристосування, — адаптації, — вимагає неспецифічної «адаптаційної енергії». Ганс Сельє виділив три стадії стресу: 1) реакція тривоги мобілізації всіх сил організму; 2) опору — період підвищення стресостійкості; 3) якщо шкідливі чинники тривають довго, їх не можна усунути, настає виснаження. Згодом він відокремив поняття стрес від дістресу. Стрес він почав розглядати як позитивний чинник — джерело підвищення активності успішного подолання. Дістрес як виснаження. Жоден організм не може постійно перебувати в стані тривоги, тим більше організм малюка. Тому завдання дорослих полягає в тому, щоб процес адаптації дітей під час переходу із сім’ї в ДНЗ відбувався гладко. Для цього необхідно знати про дитину найнеобхідніше: біологічний анамнез, стан її здоров’я, особливості психічного розвитку і формування її особистості, а також те, наскільки дитина готова до вступу в ДНЗ. Від цього і залежить адаптація. Психолого-педагогічні параметри, що визначають готовність дитини до вступу в ДНЗ: 1) особливості поведінки дитини (настрій, сон, апетит, наявність негативних звичок); 2) рівень нервово-психічного розвитку; Розділ ІІІ. Проблеми адаптації дітей раннього віку до нових умов життя 55 3) формування деяких рис дитини (вияв пізнавальних потреб, соціальних зв’язків із дорослими і однолітками, ініціативність, самостійність, упевненість у собі, прихильність до дорослого). Готовність визначає адаптацію. З усіх перерахованих параметрів у ранньому віці в період адаптації найбільш значущими є показники, що відображають готовність соціального плану, а також показники, що відображають вияв активної особистості дитини (ініціативність, результативність дій, пов’язаних із пізнавальними потребами, деякою довільністю). Тому велике значення має попереднє формування адаптаційних механізмів, які спираються на відчуття прихильності, фізичне виховання і загартування, своєчасний розвиток пізнавальних потреб і соціальних зв’язків. Особливе значення має зв’язок адаптації з формуванням ініціативності в грі (розв’язання дітьми проблем у грі). Діти третього року життя, які мають високі пізнавальні потреби, адаптуються значно легше, ніж ті, які чекають від дорослих тільки емоційного спілкування, ласки. Показниками виходу з адаптації є зменшення захворювань, їх тривала відсутність, нормалізація поведінки, позитивна динаміка нервово-психічного розвитку. Під час вступу дитини в групу вихователь, знаючи проблеми, які можуть виникнути у дитини, обстежує її відповідно під керівництвом старшого вихователя і психолога. Спостереження рекомендується фіксувати в листі адаптації. У цьому листі відбивається поведінка дитини в перший, другий і подальші дні, доки дитина не адаптується. Параметри, за якими ведеться спостереження за дитиною, можуть бути такими: настрій, апетит, сон, активність у грі та мовленні, взаємини з дорослими і дітьми. У тому випадку, якщо дитина захворіла, зазначається дата (день) захворювання й одужання. Після чого спостереження ведеться три дні поспіль. Це виявить, чи вплинуло захворювання на адаптацію. Спостереження ведеться за необхідної консультації лікаря і старшого вихователя, психолога та одночасної роботи з батьками. Надалі це буде матеріалом для аналізу адаптації. У періоді адаптації рекомендується: масаж для розслаблення, вільний вибір ігор, можливість дитини залишатися на самоті, музика, малювання, ігри Монтессорі, розваги. Більшою мірою адаптація пов’язана з індивідуальними особливостями дитини. 56 Організація роботи з дітьми раннього віку Для оцінювання психологічної адаптації слід враховувати таке: 1) тривалість адаптації (до 16 днів — легка течія, до 32 днів — середньої складності, до 64 днів — складна, більше ніж 64 (128 днів) — занадто складна); 2) кількість показників, які відновлюються триваліше (діапазон різних відхилень); 3) інтенсивність відхилень (значні вони чи ні); 4) наявність невротичних реакцій незвичайної поведінки дитини (смокче палець, здійснює стереотипні рухи, вияв ознак мутизму, обмеження себе в просторі). Найважче відбувається адаптація у дітей із порушеннями емоційної сфери, затримкою психічного розвитку (ЗПР). Віддаючи таких дітей у ДНЗ, необхідно враховувати ці аспекти. Ще в дослідженнях Л. С. Виготського наголошувалося, що емоції беруть участь у психічному розвитку дитини, її соціальній адаптації. Проте базальні емоції набувають характеру фону, і, якщо порушується психічний розвиток дитини, а формування вищих емоцій затримується. Тоді базальні емоції починають істотно впливати на поведінку дитини, її соціальну адаптацію. У дослідженнях К. С. Лебединською зазначені рівні адаптації: • перший рівень — рівень «польової» реактивності. Дитина реагує не стільки на контакти, скільки на інтенсивність подразника, який вона отримує із зовнішнього середовища. Дитина шукає для себе позицію комфорту, яка знімає надсильні подразники, визначає дистанцію контактів. Вона знаходить затишне місце, реагує на слабкі подразники (тихий голос, слабкі тактильні подразники); • другий рівень досконаліший — з’являється якісне розрізнення подразників. На цьому етапі особливою є чутливість до ритмічних дій. Вони знаходяться в основі динамічних стереотипів. Діти легше пристосовуються до звичних умов і дуже уразливі при порушенні стереотипів — виявляють страх, агресію, негативізм. Із задоволенням сприймають ритмічні рухи, вірші, пісеньки, тиху музику; • на третьому рівні відбувається подолання психологічних перешкод, опанування ситуації, проте у дітей через ЗПР залишається боязнь самостійності. Діти вимагають заохочення, позитивних емоцій; • на четвертому рівні вони починають відчувати емоційну радість від спілкування з іншими дітьми, упевненість у своїх успіхах. Правильно організований процес адаптації в дошкільному закладі дає можливість полегшити процес адаптації дітей до ДНЗ. Зараз Розділ ІІІ. Проблеми адаптації дітей раннього віку до нових умов життя 57 це особливо актуально, оскільки значна кількість дітей раннього віку відвідує ДНЗ, хоча раніше виховувалися вдома. Дуже поступово протягом року у дітей відновлюються і знову формуються спочатку функції, пов’язані із задоволенням органічних потреб (сон, апетит), потім спокійнішого розлучення з близькими в умовах ДНЗ і встановлення зв’язків із вихователями групи, згодом складніших особових якостей — ініціативність у грі, взаємини з дітьми, задоволення від отримання пізнавальних потреб. Отже, процес адаптації є керованим, тільки за спільної роботи медпрацівників, психологів, ДНЗ і батьків можливо забезпечити плавний та безпечний перехід дитини до нових умов життя та визначити своєчасний хід розвитку і формування поведінки на всіх можливих етапах. Адаптація дітей раннього віку до умов дошкільного навчального закладу Коли батьки вперше ведуть свого малюка до дошкільного навчального закладу, то вони можуть мати справу з проблемою порушення її адаптації до нових умов, що існують у садочку. Розрізняють біологічну, психологічну та соціальну адаптації. Біологічна адаптація передбачає пристосування організму до фізичних чинників у нових умовах (температури, вологості, освітлення тощо). Соціальна адаптація — це адаптація до незнайомих людей та умов спілкування, здатність дитини адекватно сприймати суспільну дійсність і реагувати на неї. Пристосування дитини до умов дитячого садка з врахуванням її особистісних характеристик, мотивів, інтересів, рис характеру являє собою психологічну адаптацію. Процес адаптації до умов дошкільного навчального закладу у кожної дитини відбувається по-різному. Сприяють порушенню адаптації дітей раннього віку такі чинники, як слабкий тип нервової системи, наявність різних соматичних захворювань, фізичні дефекти, порушення взаємин між членами родини малюка, негативні комунікативні навички, особистісні риси вихователя тощо. Порушення адаптації, якщо на нього не звертати уваги, може спричинити негативні наслідки для подальшого розвитку дитини. Це може призвести до підвищення емоційного збудження, нейротизму, тривожності дитини, порушень її комунікабельності, агресивності, замкнутості, різних комплексів, невпевненості у собі і, навіть, соматичних хвороб. 58 Організація роботи з дітьми раннього віку Отже, процес адаптації хоча і відбувається по-різному у кожної дитини, але має відносно стійкий сценарій свого розвитку у вигляді певних етапів, які чергуються один за одним. 1 етап триває 2–3 тижня і характеризується тим, що усі системи організму відповідають на зміни умов бурхливою реакцією і значним напруженням. Дитина може стати збудливішою, тривожнішою, агресивнішою або відлюдною. У неї псується сон, апетит і настрій. Тому цей етап має назву «Шторм». 2 етап може тривати від 1 тижня до 2–3 місяців. Пристосування відбувається нестійко, бурхливість 1 етапу поступово вщухає. Дитина продовжує вивчати нове оточення, робить спроби брати участь в активній діяльності, починає виявляти зацікавленість. 3 етап триває від 2–3 тижнів до півроку. Це період відносно спокійного і стійкого пристосування дитини до нового оточення. Малюк починає реагувати на умови цього нового оточення адекватно, спокійно. Він поступово звикає до режиму дня у садочку, до спілкування з новими дорослими і однолітками, до спільної гри з ними. Стабілізується сон, апетит і настрій. Кожна дитина переживає усі етапи адаптації до умов дошкільного навчального закладу по-різному. Хтось минає перший етап швидше, а хтось повільніше. Деякі діти, через свої особистісні характеристи і дії на них негативних факторів оточення (сімейні конфлікти, авторитарне або поступливе виховання батьками, неповна сім’я, фізичні вади і стан здоров’я) можуть дуже довго залишатися на першому етапі розвитку адаптації, що може навіть призвести дитину до дезадаптації та психічних порушень у майбутньому. Великого значення в подоланні проблем адаптації дітей раннього віку до умов дошкільного закладу набувають дорослі. Батьки, вихователь та практичний психолог мають створити всі необхідні умови для того, щоб процес адаптації дитини минув максимально безболісно. Дитина потребує любові та турботи, як удома, так і в дитячому садку. Перш за все психолог повинен мати достатній обсяг інформації про батьків малюка, його житлові умови, стиль виховання в сім’ї, особливості спілкування між членами сім’ї, особистісні характери­ стики дитини, її режим дня вдома, переважний настрій тощо. Із врахуванням цієї інформації, він готує рекомендації щодо особливо­стей взаємодії вихователя з дитиною. Вихователь повинен заздалегідь познайомитися з батьками малюка, дізнатися про особливості його розвитку. Розділ ІІІ. Проблеми адаптації дітей раннього віку до нових умов життя 59 Тобто необхідно постійно підтримувати взаємодію і співпрацю вихователя і психолога з батьками, що є обов’язковою умовою позитивної адаптації дитини раннього віку до умов дошкільного закладу. Батькам, перед тим, як вперше повести дитину до дитячого садка, необхідно вмотивувати її таким чином, щоб вона почувалася потрібною і важливою у садочку. Заздалегідь необхідно поступово змінювати режим дня дитини відповідно до режиму дитячого закладу. Перші 2 тижні дитина може перебувати у дитячому садку лише кілька годин, а більшість часу залишатись вдома, але час перебування у садочку слід постійно збільшувати. В перші дні дитині краще перебувати тільки на прогулянці, адже така ситуація для неї є звичною і допоможе трохи познайомитися з іншими дітьми. При цьому бажано приводити дитину вже на вечірню прогулянку, що забезпечує можливість дитини отримати досвід позитивних взаємин інших дітей з однолітками, вихователем та батьками. Малюк помічає, як діти радісно зустрічають своїх батьків і прощаються з іншими дітьми. Крім цього можна запропонувати батькам дозволити дитині принести з собою у дитячий садок її улюблену іграшку, що допоможе дитині почуватися впевненіше за нових незнайомих умов. Ефективною є спільна гра батьків з дітьми у групі, коли мама чи тато своєю присутністю допомагають дитині спокійніше пристосуватися до нових умов і стосунків із вихователем та однолітками. Якщо дитина ще не володіє навичками гри та самообслуговування, необхідно організувати спеціальні вправи розвитку цих навичок для проведення їх вдома і у дитячому садку. Робота практичного психолога в дошкільному закладі з проблеми профілактики дезадаптації дітей раннього віку охоплює таке: • розробку індивідуальних і групових занять, спрямованих на зняття знервованості, напруження, розвитку вміння дитини встановлювати контакт і спілкуватися з іншими людьми, розвитку емоцій малюка; • проведення консультацій, бесід та тренінгів із батьками і вихователями з проблем адаптації та профілактики дезадаптованої поведінки дитини раннього віку; • консультативну допомогу сім’ям із порушенням стилю спілкування з дитиною та її виховання. Таким чином, проблема адаптації дитини раннього віку до умов дошкільного навчального закладу є досить розповсюдженою, тому потребує спільної уваги як батьків, так і педагогічних працівників дошкільного закладу. 60 Організація роботи з дітьми раннього віку Отже, знання психологічних особливостей і на їх основі розуміння причин виникнення проблем у дітей раннього віку дають можливість нам, дорослим, знайти шляхи їх подолання і допомогти дітям успішно та безболісно зростати і розвиватися. Лист адаптації Прізвище, ім’я дитини _________________________________________ Дата Апетит Сон Емоційний стан Контакт із дітьми Поганий_____________ Задовільний _________ Добрий _____________ Підпис вихователя __________________________ Відхилення в поведінці дітей раннього віку та методи корекції Одним із завдань виховання дітей раннього віку є формування особистості, адекватної поведінки дитини. Як свідчить практика, часто спостерігаються різні форми відхилень в поведінці дітей. Такі відхилення переважно виявляються або підвищенням, або зниженням збудливості нервової системи. Ці відхилення можуть бути тимчасовими (фазовими станами), і якщо їм вчасно не запобігти, стають стійкішими. Передусім, необхідно знати, що є характерним для нормальної поведінки дитини, стану оптимальної збудливості її нервової системи. По-перше, дитина адекватно реагує на силу подразника, яку вона отримує із зовнішнього середовища. По-друге, важливим є те, наскільки швидкість відповідних реакцій дитини відповідає тому темпу, який висуває середовище. Важливим показником є така поведінка дитини, яка повинна відповідати її органічному стану. Так, якщо дитина голодна — вона охоче вживає їжу, якщо втомилася — спокійно засинає. Дуже часто діти поводяться не зовсім адекватно: відмовляються від їжі, сну. При цьому спостерігаються стани як підвищеної, так і зниженої збудливості. Стан підвищеної збудливості може бути пов’язаним з отриманням радості, при цьому підвищується емоційний стан. Це відбувається на святах або перед ними, цікавих заняттях, під час веселих Розділ ІІІ. Проблеми адаптації дітей раннього віку до нових умов життя 61 рухливих ігор, під час зустрічей із близькими. Такі стани необхідні для дітей. Вони повинні їх відчувати так само, як дорослі. При цьому потрібно пам’ятати, що нервова система дитини ще дуже вразлива, і, якщо такий стан є довготривалим, це може призвести до зриву в поведінці дітей через перевтому. Іноді дитячі свята бувають надто тривалими, складними за змістом, і діти швидко втрачають рівновагу і тому тривалий час не можуть заспокоїтися. Тому музичні працівники і старші вихователі повинні ретельно продумувати зміст таких заходів. Проте частіше діти збуджуються або приходять у стан зниженої збудливості унаслідок інших причин (наприклад, раннє укладання на денний сон.) Такі стани можуть бути у момент захворювання, так само, як і одужання, коли нервова система дитини ще не зміцніла після хвороби. У цих випадках необхідна допомога лікаря, створення для дитини щадного режиму. Такі стани можуть виникнути і в момент стомлення (наприклад, до кінця заняття). У цьому випадку необхідна зміна видів діяльності або своєчасний відпочинок. Часто причинами відхилень у поведінці дітей є незадоволення органічних потреб дитини у сні, апетиті, гігієнічному догляді тощо. Особливу увагу хотілося б звернути на той факт, що діти до 1 року 6 місяців в осінньо-зимовий період недостатньо часу проводять на свіжому повітрі, що суто негативно впливає на їх здоров’я, стан збудливості нервової системи. У дитячому закладі такі режимні процеси, як годування, укладання на сон повинні відбуватися спокійно, без поспіху, приділяючи максимально часу для спілкування із кожною дитиною. Важливо при цьому створити умови, наближені до домашніх. Так, під час укладання спати можна заспівати пісеньку, погладити по голівці; годувати неквапливо, ласкаво спілкуючись із дитиною. Особливо багато відхилень у поведінці виникає під час неправильної організації неспання дітей. Найчастіше це стосується таких моментів, як обмеження рухової активності, недоліку або надлишку сенсорних вражень, необхідних іграшок, допомоги, а також унаслідок того, що не забезпечена провідна роль дорослого. Частіше брак рухової активності стосується дітей у віці до 1 року 6 місяців, коли вони починають ходити самостійно. Якщо діти тривалий час перебувають в обмеженому просторі, за бар’єром, у ліжечку, незадоволення перерахованих вище потреб призводить дітей до стану підвищеної або зниженої збудливості. Тому необхідним є наявність посібників, обладнання відповідно до віку як у ДНЗ, так і домашніх умовах. 62 Організація роботи з дітьми раннього віку Особливе значення має спілкування дорослого з дитиною. Дефіцит спілкування з дорослими негативно позначається на поведінці дітей. Прихильність до дорослих — вихователів і батьків — можлива тільки за умови тривалого спілкування з одними і тими ж особами. Інакше не може бути створене необхідне відчуття прихильності, що формується в цьому віці. Тому так важливо, щоб вихователь у ДНЗ спілкувався протягом дня неодноразово з кожним малюком. Тільки при тісному, емоційно-діловому контакті діти можуть почуватися захищеними, впевненими, спокійними, ініціативними. За таких умов вони можуть контактувати з іншими дітьми і дорослими — на прогулянці, святах, перегляді лялькового театру. Перебуваючи тривалий час у ДНЗ, повернувшись додому, вони не завжди отримують необхідну увагу батьків, навіть у суботні та недільні дні. Отримання необхідних вражень, достатнє спілкування з близькими впливають на психічний розвиток дитини та формування її особистості. Відхилення виникають також унаслідок неправильного ставлення дорослих — частих заборон, які є особливо складними для дітей раннього віку. Як свідчать фізіологічні дослідження, за ситуації, коли дитина на один гальмівний подразник (заборона) отримує три позитивних (дозвіл щось зробити), швидше формується поведінка дитини. Заборони повинні бути обґрунтованими: не можна удома наближатися до гарячої плити, брати зі столу батькові речі, натомість у своєму куточку можна гратися зі всіма іграшками. Складною для дітей є така поведінка дорослих, коли відсутня єдність у їх вихованні. У сім’ї мама, тато, бабуся по-різному впливають на дитину. А в дитячому садку зовсім інші підходи до неї, ніж були удома. Це також виводить дитину зі стану рівноваги. Якщо своєчасно не звернути увагу на тимчасові відхилення в поведінці дітей, вони стають стійкішими. При цьому спостерігаються діти з різною поведінкою: діти гіперактивні, агресивні, неконтактні та малоемоційні, діти повільні, інертні. Серед згаданих частіше зустрічаються діти гіперактивні. У невропатології цей синдром позначається як синдром дефіциту уваги з гіперактивністю. Прийнято вважати початком його виникнення період після трьох років, проте первинні симптоми спостерігаються з моменту народження. У анамнезі може бути зазначена патологія вагітності або пологів, патологія новонародженості (асфіксія, недоношеність). Цей синдром може виявлятися в розладі уваги, руховій розгальмованості, імпульсивності. Розділ ІІІ. Проблеми адаптації дітей раннього віку до нових умов життя 63 Навіть у новонароджених виявляється синдром підвищеної нервової рефлекторної збудливості (загальне занепокоєння, порушення сну, апетиту, невротичні реакції). У більш старшому віці спостерігається розлад уваги. На заняттях дитина не зосереджена, часто відволікається, їй складно самостійно виконати завдання. Рухова розгальмованість виявляється в тому, що дитина неспокійно і безцільно рухається. Імпульсивність виражена в тому, що часто відбуваються реакції «вибухового характеру», імпульсного викидання енергії. При цьому малюк може розкидати іграшки, порушити ігри однолітків. На заняттях, не дослухавши питання вихователя, викрикує відповідь, не може почекати. У дітей може бути порушена координація рухів, сповільнений темп розвитку мовлення, пізно формується контроль за випорожненням. Згодом можливим є порушення емоційно-вольової сфери, гіперзбудливі діти в колективі поводяться неадекватно і вимагають до себе багато уваги з боку дорослих. Якими повинні бути підходи до гіперзбудливих дітей? Передусім повинна бути задоволена потреба в руховій активності, яка повинна організовуватися дорослим. Необхідні спеціальні ігри і заняття, що формують увагу дітей. У цьому плані дуже ефективними є ігри Монтессорі, особливо ігри з водою, які не тільки цікаві для дітей, але й знімають збудження, заспокоюють. Керуючи грою дітей, необхідно навчати їх доводити розпочату справу до кінця. Руки дитини повинні бути зайняті, це допоможе їй зосередитися. Під час спілкування з дитиною намагатися уникати слів «не можна», «ні», уникати директивних указівок, більше користуватися позитивними методами виховання — заохоченням, підтримкою. Неконтактні, замкнуті діти не менш проблематичні. Для них характерним є те, що вони уникають контактів з оточуючими, не витримують прямих поглядів, дуже стереотипні. Вони важко сприймають нове в їжі, одязі, важко адаптуються до нових людей, нової ситуації. У періоді адаптації можуть припинити говорити, обмежують себе у просторі — це форми їх захисту. Під час спілкування з такими дітьми дуже важливо, не поспішаючи, придивитися до них, знайти діяльність, що цікавить дитину. Із малюком краще встановлювати контакт не безпосередньо, а через іграшки, інших дітей. Усе нове необхідно обов’язково вводити дуже поступово. В тому випадку, якщо діти не дають позитивної динаміки, звернутися до психотерапевта. Агресія у дітей виявляється унаслідок різних причин. Проте частіше агресія виявляється у дитини через обмеження з боку дорослих і частих негативних оцінок, які вона отримує від них. Слід 64 Організація роботи з дітьми раннього віку встановити, на що або кого спрямована агресія — предмети, дорослих, дітей. Необхідно з’ясувати, яким є її характер — фізичний або вербальний. Особливо важливо встановити мету агресії. Так, агресія може виявитися у дітей із метою привернення до себе уваги; отримавши її від дорослих або дітей, дитина швидко заспокоюється. У дітей із вищим рівнем розвитку агресія виявляється в спілкуванні з дітьми з метою бути лідером. Таких дітей потрібно навчати форм спілкування з однолітками, але і частіше давати доручення, потреби, що задовольняють їх лідерство. Найважча форма агресії виявляється у тому випадку, коли в дитини є потреба в її виявленні, вона при цьому отримує задоволення. Особливо небезпечно, якщо вона спрямована на себе. Такі діти повинні вестися психіатрами, дефектологами. Агресивні діти особливо вимагають від дорослих теплоти і ласки. Вони повинні займатися іграми Монтессорі. Малювання фарбами також знімає емоційну напруженість, а гра в «бокс» позбавляє надмірної негативної енергії. Здебільшого поведінка дитини визначається в її індивідуальнопсихологічній спрямованості. Тому і підходи до дітей є неоднаковими. Так, діти, що належать до сангвініків, флегматиків, є сильними — вони добре переносять вікові навантаження, тому можуть мати відповідний до їх віку режим дня, тривалість, складність занять. Діти, що належать до холеричного типу, також сильні, але у них збудження переважає над гальмівними процесами, тому вони стомлюються швидше і вимагають частішої зміни видів діяльності. Знаходячись на віковому режимі, втомлюються швидше і можуть вкладатися спати одними з перших. Якщо діти сангвініки і холерики емоційні, контактні, то це важливо підтримувати, що ж до флегматиків, вони не контактні, повільні і мало емоційні, тому вимагають уваги передусім до емоційної сфери, потребують допомоги у встановленні контактів з оточуючими. Діти ж слабкого типу (меланхоліки) вимагають особливої уваги — щадного режиму, допомоги під час виконання завдання, емоційної підтримки. Своєчасне виявлення відхилень у поведінці дітей і необхідна корекція дає можливість створити оптимальні умови для розвитку всіх сторін особистості дитини. Таким чином, виявлення причин відхилень у поведінці дітей і формах їх виявлення, своєчасне здійснення індивідуальних підходів до дітей дають можливість вивести їх із цих станів. Своєчасна корекція і створення оптимальних умов є основою формування здорової особистості дитини, її адекватної поведінки. Розділ IV Роль гри в розвитку дитини Народна педагогіка вдало використовувала гру для виховання дітей різного віку. В одних іграх на першому плані виявлялися завдання розумового виховання, в других — фізичного, в третіх — художнього. Так народ передавав свої традиційні форми відпочинку та розваг. У розвитку дитини грі відводиться особлива роль. Сучасний педагог під час організації гри враховує специфіку її формування і загальні закономірності розвитку дітей. Відомі психологи Л. С. Виготський, А. В. Запорожець, Д. Б. Ельконін та інші стверджують, що розвиток дитини відбувається тільки в тому випадку, якщо дитина буде активно займатися різними видами діяльності (предметною, ігровою, навчальною, трудовою). Кожному віковому періоду відповідає найдоступніший та найважливіший для виховання і психічного розвитку вид діяльності. У багатьох іграх зміст навчання нібито вплітається в ігровий сюжет, що є цікавим і близьким дітям щодо їх життєвого досвіду. «Базовий компонент дошкільної освіти» привертає увагу педагогів до необхідності повернути ігровій діяльності її провідне місце в життєдіяльності дитини зазначеного віку, аналізує необхідність уточнити ті особливості характеристики дошкільника, що пов’язані з розвитком ігрової діяльності та засвідчують компетентність дитини в її царині. Розкриття сутності особистісних характеристик компетентності дошкільника, його здатності до розгорнутих форм ігрової діяльності (зрозуміло, у вікових межах), потребує уточнення основних моментів та особливостей її становлення в дошкільному дитинстві. Нагадаємо: предметом ігрової діяльності є не матеріальні речі, а доросла людина як носій суспільних функцій, який взаємодіє з довкіллям і порушує при цьому певні правила. Основним призначенням гри є «опанування» дитиною дорослої людини як своєрідного знаряддя (яке на відміну від інших, не можна кинути, стукати по ньому, воно не залишається байдужим до впливів). 66 Організація роботи з дітьми раннього віку У грі, що є відтворенням ситуації людських взаємин, дитині доводиться внутрішньо програвати не тільки свої дії, а й наслідки їх. Завдяки цьому в неї поступово формується внутрішній план дій, уміння їх планувати, передбачати (емоційно, а потім інтелектуально). Гра як провідна діяльність виникає тоді, коли дитина прагне активно ввійти у життя дорослих, проте не має для цього потрібних знань, умінь, здібностей. Протягом дошкільного дитинства ігрова діяльність істотно змінюється. Щоб педагогові було легше аналізувати ступінь відповідності характеристик дошкільника як особистості, яка грається, до вікових норм, доречно окремо звернути на це увагу. Розвиток гри відбувається в таких напрямах: • від невеликого угрупування — до дедалі чисельнішого; • від нестійкого об’єднання — до стійкішого; • від безсюжетних ігор — до сюжетних; • від ситуативних епізодів — до планомірно спланованого і розгорнутого сюжету; • від відображення особистого життя та життя найближчого оточення — до подій суспільного життя; • від ігор поряд — до ігор разом; • від нездатності розв’язати конфлікт — до спроможності його передбачити, уникнути, гармонійно розв’язати його; • від гри, що спонукалася іграшкою — до гри під впливом конкретного задуму, певною мірою незалежного від іграшки; • від ролі узагальненого характеру — до здатності типізувати та індивідуалізувати роль; • від мотиву, пов’язаного з процесом гри (просте виконання ролі) — до мотиву, пов’язаного з результатом (наскільки добре виконано роль); • від використання як замінників різних предметів — до викори­ стання лише справді схожих; • від зображення зовнішнього боку життєвого явища — до передачі його суті; • від схематичного і неточного плану дій — до планування, накреслення перспективи та дій учасників гри; • посилення і водночас зміна ролі організаторів гри; • зникає суперечність між продумуванням сюжету та можливі­ стю його реалізувати. У методичних рекомендаціях до програми розвитку та виховання дитини раннього віку «Зернятко» наголошено про широке вико- Розділ ІV. Роль гри в розвитку дитини 67 ристання різноманітних навчальних ігор із дітьми, адже вони допомагають розв’язувати завдання виховання і навчання, засвоювати програмовий зміст і правила поведінки. Необхідно виділити особливу групу навчальних ігор, спеціально організованих дорослим для розвитку самостійної гри дітей. Їх особливо потребують діти раннього віку, ігровий досвід яких ще тільки формується. Діти наслідують тільки те, що може бути зрозумілим їм, що є в «зоні найближчого розвитку» (Л. С. Виготський), тому демонстрація зразка ігрових дій або розгорнутих ігрових епізодів є необхідною умовою розвитку гри. Від 1 року до 1 року 6 місяців Навчальні ігри (невеликі демонстрації-інсценівки) з дітьми цього віку вихователь проводить без спеціальної організації дітей. Спочатку вихователь звертається до однієї дитини, а потім — до невеличкої групи (2–3 дитини). Спочатку пропонується розглянути з дитиною іграшку, назвати її, виділити її основні ознаки, допомагаючи дитині знайти їх, а згодом — позначити ці ознаки словом. Важливо, щоб діти відчували позитивне емоційне ставлення дорослого до іграшки. Під час такого ознайомлення з іграшкою важливо поступово зацікавити дитину діями з іграшками (машина їде, везе вантаж) таким чином вихователь поступово розширює можливості дітей діяти з іграшкою, готує умови для гри. У роботі з дітьми можна використовувати народні пісеньки, потішки. Від 1 року 6 місяців до 2 років Навчальні ігри дітей цього віку містять 2–3 епізоди (годування, укладання, прогулянка ляльки). Вони складаються з елементів дидактичних ігор, які спрямовані на уточнення назви і призначенні для деяких предметів, їх особливостей. У цьому віці вихователь, крім дій з іграшками, стимулює дитину до словесних дій («До побачення, лисичко! Приходь до нас, ми пригостимо тебе»). Вихователь більше використовує предметів, які замінюють іграшки («дощечки» — машини). Від 2 років до 3 років У роботі з дітьми третього року життя використовують різноманітні навчальні ігри, які поступово наближають малят до перших сюжетно-рольових ігор. Із дітьми цього віку рекомендується проводити сюжетно-будівельні ігри, ігри з ляльками, ігри-драматизації. В них відображається збільшений досвід дітей. У перших спільних іграх-драматизаціях (за народними казками «Ріпка», «Колобок» та ін.) діти активно засвоюють рольові стосунки, 68 Організація роботи з дітьми раннього віку емоційно-виразні засоби, вчаться говорити за персонажів казок: мишку, ведмедя; при цьому змінюючи інтонацію, темп мовлення. У навчальних іграх із дітьми продовжують уточнюватися, розширюватися знання малят про призначення предметів, дії з ними. При цьому використовуються як предметно-ігрові дії з іграшками, так і дії з іграшками-замінниками та відображеними предметами. Важливо спонукати дітей до заміни добре знайомих дій, предметів словами. Мовлення не тільки супроводжує гру, але й використовується в неї як засіб розв’язання ігрових завдань. Наприклад, педагог разом із дітьми будує будинок для лялькової родини, влаштовує обід, накриває на стіл, але кожну ляльку немає необхідно­сті годувати (цю дію діти добре засвоїли, вона їм не цікава), цю ситуацію слід пояснити словами: «Наша родина їсть смачний суп, котлети, п’є солодкий компот. Маленька Тетянка попросила добавки. Дамо їй?» (Вихователь звертається до дітей.) Діти наливають у чашку уявлений компот, пропонують: «Пий, Тетянко!» У навчальних іграх третього року життя беруть участь більше діючих осіб (тато, мама, донька; кішка з кошенятами). Ляльки та іграшкові тварини різняться за характером, мають свої імена, прізвиська. Навчальні ігри допомагають дітям засвоїти багато ігрових умінь: умовне позначення простору («Це буде кімната»), визначення можливого стану ляльки («Оченята блищать»), підготовка умов гри і послідовне виконання дій, звертання до персонажів, діалог із ними. Сформовані у дітей уміння дозволяють перейти до наступного етапу розвитку гри — сюжетно-рольової гри. Сюжетно-дидактичні ігри розвивають моральні якості дітей і допомагають їм опанувати правила поведінки: малята вчаться поводитися з лялькою, як живою людиною, турбуватися і берегти її, ввічливо розмовляти. Отримуючи ігровий досвід, діти готуються до самостійної гри. Особливий характер має гра, яку діти створюють самі, відображають те, що їм близьке і цікаве. Сюжетна гра, яка виникає з ініціативи дитини, це гра самодіяльна, її «творить» сама дитина, це — творча гра, що складається на основі досвіду дитини. Творча гра має свої закони розвитку і має низку послідовних етапів. У ранньому віці започатковується рольова гра і вже на другому році життя у дітей можна помітити елементи ігрового сюжету, придуманих ситуацій, які поступово перетворюються на сюжетні ігри. Розділ ІV. Роль гри в розвитку дитини 69 Організація предметно-розвивального середовища для дітей раннього віку У сучасному дошкільному навчальному закладі педагогам необхідно спільно з родиною забезпечити умови виховання дітей раннього віку, сприяти розвитку особистості дитини і гармонічних взаємин із дорослими, адже дитячий садок — це будинок радості та затишку. Предметно-розвивальне середовище можна організувати як осередки діяльності. Осередок — місце зосередження кого-небудь, джерело поширення чого-небудь, основа, в якій розвивається, виростає, поширюється щось. Можна обладнати такі осередки: • сенсорного розвитку; • конструктивної діяльності; • фізкультурний; • музичний; • живої природи; • самостійної художньої діяльності; • для батьків. Обладнання повинно бути розраховано на практичну діяльність дитини, її побут, щоб поступово готувати її до життя, зміцнювати її психічне та фізичне здоров’я. Для цього вихователям необхідно володіти знаннями про функціональні можливості ігрового матеріалу, а також вміти дібрати іграшки відповідно до віку дітей і особливостей, які вихователь намагається розвивати. Тому ігрові куточки повинні бути обладнанні за певними вимогами: • усі іграшки, предмети-замінники повинні бути об’єднаними за функціональним призначенням; • більшість іграшок повинні бути такими, щоб їх можна було використовувати з різною метою; • іграшки повинні бути згруповані так, щоб вони відповідали за розміром між собою, відповідали зросту дітей і предметному середовищу їхнього розвитку; • ігрове середовище повинно інколи змінюватися, поступово ускладнюватися, що є обов’язковою умовою його розвивальної функції; • розвивальне середовище вимагає урізноманітнення іграшок за їх призначенням (для гри в лікаря, перукаря, шофера та ін.); 70 Організація роботи з дітьми раннього віку • розвивальне середовище повинно мати такий зміст, який би дозволяв дітям маніпулювати, змінювати, торкатися, пересувати, тобто розвиватися. Розвивальне середовище, яке організується для дитини раннього віку повинно бути спрямоване на збагачення її діяльності та розвиток її особистості. Під час ігрової діяльності малюк сприймає навколишню дійсність і усвідомлює зв’язки, які існують між предметами цієї дійсності. Розрізняють основні вимоги до організації розвивального середовища в дошкільному навчальному закладі для дітей раннього віку: • встановлення між дорослим і дітьми позитивних взаємин, створення доброзичливої психологічної атмосфери в групі; • можливість дітей бути активними, діяти самостійно та творчо, розвиватися в такому середовищі відповідно до своїх інтересів, рис характеру, емоційного стану; • динамічність такого середовища з врахуванням різних зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку дитини; • можливість надання змоги кожній дитині займатися різними видами діяльності за власними бажаннями та інтересами таким чином, щоб вони не заважали одне одному і могли без зовнішніх перешкод переходити з одного виду діяльності до іншого; • створення в групі емоційного комфорту за допомогою оформлення розвивального середовища квітами, картинами та ін.; • збереження естетичного облаштування середовища за допомогою оптимального розміщення предметів, використання форм і кольорів, що відповідно сприяють естетичному розвитку дитини; • відповідність такого середовища до соціокультурних особливо­ стей суспільства, в якому живуть діти, де враховуються етнічні, соціальні та культурні його характеристики; • добирання матеріалів розвивального середовища відповідно до вікових особливостей дітей (потреба дітей раннього віку в практичних діях, рухах, сенсорного сприйняття); • безпечність іграшок для здоров’я малюків. Особливості облаштування розвивального середовища в групах Перше, з чого розпочинається облаштування розвивального середовища в дошкільному навчальному закладі, є роздягальня. Для того щоб вона була затишною і привабливою, можна пофарбувати Розділ ІV. Роль гри в розвитку дитини 71 шафи для одягу малюків різними кольорами, прикрасити яскравими картинками, або розмістити різні яскраві іграшки, які привертали б увагу малюка. На стінах можна розмістити ілюстрації або картини, що присвячені різним порам року, казкам тощо. Групова кімната має бути прикрашена квітами, малюнками. Можна поставити акваріум із рибкою, клітку з пташками, розмістити різнокольорові фігурки, що приваблюватиме дітей і сприятиме зосередженню їхньої уваги. Усе, що є значущим для малюків, повинно бути розміщене на рівні їхнього зросту, щоб вони мали змогу краще роздивитися і дістати необхідний предмет. Навколишнє середовище малюка повинно бути різноманітним і безпечним для нього. Воно повинно організовуватися так, щоб надавати можливість дитині вільно обирати та виявляти ініціативу; розвивати і виховувати її. Таке середовище має створювати у дитини відчуття безпеки, довіри, незалежності, того, що вона має право на власне «особисте життя», що дитина також може побути одна. Воно має сприяти розвитку самостійності, ініціативності, творчості дитини, формувати в ній адекватну самооцінку та відчуття успіху. В організації групових кімнат обов’язково необхідно мати різноманітні іграшки і матеріали, які підходять для дітей раннього віку і розміщувати їх так, щоб діти малу змогу взяти в руки будь-яку з них. Іграшки мають бути такими, щоб дитина могла ними маніпулювати (торкатися, послухати, понюхати), що сприятиме розвитку її відчуттів. Важливо, щоб у групі було декілька однакових іграшок та предметів, щоб не одна дитина мала змогу гратися ними, адже діти цього віку ще не вміють ділитися з іншими, тому в групі може виникнути суперечка. Перебуваючи всередині групової кімнати, дитина повинна бачити значну кількість можливостей, які надаються їй тут. Іграшки повинні легко митися. У ранньому віці дуже важливо розвивати у дітей навички спілкування з дорослими та з однолітками. Тут також необхідно враховувати набір іграшок і предметів, які стимулюватимуть цей розвиток: • предметні картинки; • настільні театри знайомих дітям казок; • іграшки для моделювання різних ситуацій взаємодії, складання стислих розповідей; • альбоми з фотографіями дітей, батьків, вихователів, тварин; • книжки з різних матеріалів (картон, тканина, клейонка) з простими для малюків малюнками тощо. 72 Організація роботи з дітьми раннього віку Серед предметів, які допоможуть розвивати органи чуття у дітей раннього віку розрізняють: • музичні та інші звукові іграшки; • рухливі іграшки; • різнокольорові іграшки; • сенсорні килимки, подушки, звірята; • мішечки з різною крупою, піском, камінцями, бобами, горішками, каштанами, насінням; • предмети різної форми, кольору, розміру, консистенції; • іграшки, які можна пересувати на мотузці, або штовхати вперед; • столи для ігор із піском та водою; • м’які, гумові іграшки, що безпечні для здоров’я малюка тощо. Навички загальної та тонкої моторики у дітей раннього віку розвивають за допомогою таких предметів: • м’ячі, обручі, підвісна гойдалка; • кульки, гирьки, які б діти могли перештовхувати поміж себе; • арки, тунелі, гірка, коробки, в яких діти могли б поміститися; • м’які килимки, подушки; • яскрава мозаїка; • чашки, матрьошки або солдатики, які складаються одне в одного; • різнокольорове яскраве велике намисто; • пластмасовий посуд; • ємкості різного розміру; • коробки, мішечки та інші ємкості для складання іграшок тощо. Вивчати колір, форму та розмір предметів діти раннього віку зможуть відповідно за допомогою іграшок різного розміру, різної форми, різного кольору (дерев’яні блоки; конструктор; м’які кубики; порожні форми куба, овалу, трикутника, прямокутника; мама квочка з курчатами; велика і маленька ялинка або башточка; різнокольорове листя тощо). Щоб допомогти малюкові опанувати навколишній світ під час гри, дорослому необхідно також використовувати різноманітні ляльки, лялькові меблі, посуд, телефони, одяг, прикраси, іграшки для сюжетно-рольових ігор, або предмети-замінники (ігри в «Лікаря», «Магазин», «Перукарню», «Будівельника» тощо). На заняттях з образотворчого мистецтва з дітьми раннього віку можна використовувати альбоми, фарбу, папір для малювання, трафарети, губки, стаканчики для води, нетоксичні фломастери й олівці, готові форми для аплікацій, робочі халати, газети і жур- Розділ ІV. Роль гри в розвитку дитини 73 нали, в яких можна малювати та вирізати, різний підручний і природний матеріал. Таким чином, самостійність, ініціативність, інтелектуальність, творчість дитини починає формуватися тільки в такому ігровому середовищі, в якому малюк має змогу обирати серед значного обсягу наданих йому для цього можливостей. Тільки правильно організований дорослими розвивально-предметний простір дитини дає можливість її розвитку і заохочує до набуття нових знань. Сюжетно-рольова гра На початку року ігри дітей нетривалі (3–6 хвилин), але поступово, за умови правильного педагогічного керівництва, спрямованого на вдосконалення ігрових умінь, ігри стають тривалішими (8–10 хвилин). У міру розвитку ігрових умінь урізноманітнюються ігрові дії та способи вживання предметів, дитина охоче використовує предметизамінники, передає в грі поведінку оточуючих. Малюк часто ще діє наслідувально, але його дії існують в межах певної ролі: мами, шофера, лікаря. Якщо на початку року дитина в грі називає себе своїм ім’ям («Коля везе машинку»), то до кінця року, як правило, вона ототожнює себе з тим дорослим, дії якого зображує («Я — шофер»). Основним завданням педагога є формування у дітей раннього віку ігрових умінь, що сприяють становленню самостійної сюжетної гри. Дослідники, зокрема Е. У. Зворигіна, відзначають, що гра має розвивальний характер, якщо організовується дорослим за принципом розв’язання ігрових завдань. Під час формулювання ігрового завдання можуть використовуватися як прямі, так і непрямі методи педагогічного керівництва. Ігрове завдання може бути поставлене безпосередньо: «Уклади ляльку спати»; може бути сформульоване в непрямій формі: «Лялька хоче спати», а потім і менш конкретно: «Лялька втомилася» — в цьому випадку дитина вирішує сама, як діяти. Одне ігрове завдання може розв’язуватися у різний спосіб. Наприклад, вихователь повідомляє: «Наталко, твій ведмедик хоче спати, він плаче». Це завдання, поставлене перед дитиною, можна розв’язати, показуючи і (або) називаючи ігрову дію: «Укладемо його в ліжко»; потім запропонувати дитині зробити це самостійно. Ускладнюючи рішення, можна порадити малюкові перед укладанням 74 Організація роботи з дітьми раннього віку ведмедика («синочка», «доньки», лисички) напоїти його молоком, приготувати ліжко, сорочку. Далі слід поставити дитину в умови необхідності використання предмета-замінника: взяти паличку замість ложки, кружечки замість тарілки. Під час успішного розвязання простих ігрових завдань перед дитиною потрібно ставити наступні, складніші завдання. З ускладненням завдань їх розв’язання також поступово ускладнюється: а) один і той же замінник може використовуватися як різні предмети (листок використовується як тарілка, капелюшок; кружечок — як монета, блюдце); б) використання замінників супроводжується словом, поясненням (наприклад, вихователь бере брусок і говорить: «Візьму мило, вимию руки»); в) використовується декілька замінників; г) використовуються намальовані предмети (дитина годує ляльку намальованим тістечком, миє намальованим милом); вихователь показує дитині нові узагальнені способи розв’язання ігрових завдань. Таким чином, дорослий ретельно продумує низку ігрових завдань, що поступово ускладнюються, він розв’язуватиме їх із дитиною в спільній грі. Для розвитку у дитини уміння планувати свої дії вихователь повинен грамотно ставити питання, що спонукають до простих задумів: «Що робить твій ведмедик?», «Куди їде твоя машина?», «Хто зустрічає твій літак?», «Що лялька робитиме, коли поспить?» тощо. Для розвитку уміння діяти з уявними предметами, здійснювати уявні дії педагог під час гри ставить запитання, що сприяють виникненню відчуття умовності ситуації: «Чи не дуже гарячий суп у ляльки?», «На великій сковороді котлети або картопля?», «У твого зайчика червона шийка?» Дослідники пропонують використовувати для формування ігрової діяльності дітей такі прийоми роботи, як залучення, навчання взаємодії в іграх. Залучення дітей до гри відбувається таким чином: педагог, бажаючи навчити їх яких-небудь засобів побудови гри, робить це не у вигляді прямого навчання, демонстрації, зразка, а залучає поволі, створюючи певну емоційну ситуацію, що притягає увагу дітей, які граються неподалеку. Поступово малюки більше зацікавлюються грою дорослого, яку він розгортає у них на очах, безпосередньо до них не звертаючись. Діти підходять ближче і потихеньку починають брати участь у грі, в якій вихователь може відводити їм різні ролі, як другорядні (наприклад, роль пацієнта), так і головні (наприклад, роль лікаря), спонукати до різних ігрових дій залеж- Розділ ІV. Роль гри в розвитку дитини 75 но від поставлених завдань. Прийом підключення використовується дорослим для впровадження у вже почату дітьми гру, яка не має продовження і загасає. «Оживлення» гри можливе відбуватися шляхом приєднання педагога до гри дітей нібито «зсередини», органічно, ненав’язливо, не руйнуючи атмосферу необов’язковості, нерегламентованості та свободи гри. Навчання взаємодії в іграх припускає організацію спільної гри дітей від простих парних взаємодій (через прокачування м’ячів, візків, машин) до взаємодій у межах загального сюжету (діти годують ляльок в одній «їдальні», допомагають одне одному готувати для ляльок обід, накривати на стіл у ляльковому куточку). Це дозволяє орієнтувати дитину на однолітка, майбутнього партнера в рольовій грі, сприяє входженню в роль, навчає вести діалог. Дослідники вважають, що слід навчати дітей взаємодії вже на ранньому етапі розвитку гри саме в межах наочно-ігрової діяльності. Педагог повинен створювати умови наочно-ігрового середовища. У груповій кімнаті повинні бути іграшки і різні матеріали, що сприяють створенню задуму; своєрідні зони, що спрямовують думку дитини у напрямку самостійної гри (ляльки, машинки, конструктори, фігурки людей і тварин, іграшки на побутові теми, природний і різноманітний поліфункціональний матеріал: шишки, бруски тощо). Вихователь періодично змінює ці умови (змінює зони, виставляє нові іграшки), стежить за тим, щоб був необхідний комплект предметів на певну тематику (наприклад, для «гри в перукарню» — дзеркало, ножиці, гребінець, накидки, парфумерні набори тощо). Таким чином, завдання дорослого полягає в тому, щоб підтримати ініціативу кожної дитини, розвинути її допитливість, адже на прогулянці малюк потрапляє в частково знайоме, але змінне, залежно від різних обставин, середовище; він активно сприймає, уважно слухає. Цьому сприяють питання, які ставить вихователь у процесі спілкування з малюком. У режимі дня дитячого саду вихователь організовує ігри дітей у ранковий, денний і вечірній час. Важливо намічати певну стратегію в розвитку ігрової діяльності, оцінюючи можливості дітей, ступінь опанування ігрових умінь, загального стану гри. Орієнтовні сценарії сюжетних ігор-ситуацій Гра-ситуація «Зайчик захворів» Вихователь-лікар розігрує діалог із зайчиком-пацієнтом (іграшка). Л і к а р. Лікарня починає працювати. Я — лікар. Хто прийшов до мене на прийом? П а ц і є н т - з а й ч и к (тужливо). Я, лікарю. 76 Організація роботи з дітьми раннього віку Л і к а р. Сідаєте, хворий. Що у вас болить? П а ц і є н т. У мене кашель, болять вушка. Л і к а р. Давайте я вас послухаю. Дихайте глибше. (Слухає хворого трубкою.) Ви дуже кашляєте. Покажіть вуха. Вуха запалилися. А зараз необхідно зміряти температуру. Візьміть градусник. Температура висока. Вам слід пити ліки. Ось це. (Дає флакон.) Наливайте в ложечку і пийте щодня. Ви зрозуміли? П а ц і є н т. Так. Я питиму ліки, як ви наказали. Дякую, лікарю. До побачення. Гра-ситуація «Надійшла посилка» Вихователь приносить посилку і повідомляє дітям, що вона надійшла від мами Кози. Він говорить: «Коза любить своїх дітей, поїть їх молоком, охороняє від вовка. Коза прислала дітям свіжої сметани. Що ми кізочці пошлемо? Давайте пошлемо їй яблука в посилці. (Діти беруть кульки і кладуть у посилку.) Кізочка зрадіє, пригостить своїх козенят». Вихователь віддає дітям посилку, і вони граються самостійно: кладуть у неї різні подарунки (для бабусі, для мами, для ляльок). Гра-ситуація «Ремонт одягу» Вихователь приносить плаття ляльки Віри і звертається до неї: «Віро, дивися, на твоєму платті немає ґудзика. Необхідно його пришити. Це ми можемо зробити самі. (Уявні дії.) Ось і готово! Дівчатка, перевірте, у ваших ляльок на платтях всі ґудзики є? Олю і Ніно, ви побачили, що ґудзики не всі? Ніно, де твоїй ляльці слід пришити ґудзичок? (Дівчинка показує.) А у твоєї ляльки, Олю, де немає ґудзика? (Дівчинка показує.) Беріть голки і нитки, діставайте ґудзики і пришивайте. (Діти «пришивають ґудзики».) Тепер ляльки виглядають охайними, акуратними». Гра-ситуація «Робимо покупки» Вихователь бере сумку і вимовляє, не звертаючись до дітей: «Піду я в магазин, необхідно купити борошна. У магазині черга. Що продають? Борошно, цукор. Ось лялька Рита. Рито, що ти хочеш придбати? Борошно? Я встану в чергу за тобою. Хто у нас продавець? (Звертається до дівчинки.) Лізо, ти сьогодні продавець? Ми з Ритою прийшли до тебе в магазин». П о к у п е ц ь (вихователь). Здрастуйте, я хочу спекти пиріг, мені потрібне борошно. Дайте мені один пакет борошна. П р о д а в е ц ь (дитина). Ось, беріть. П о к у п е ц ь. Мені ще потрібно що-небудь для начинки. Я люб­ лю пиріжки з капустою. Капуста є? П р о д а в е ц ь. Є. П о к у п е ц ь. Дайте качан капусти. А ще мені потрібний сир, я напечу ватрушок. Люблю ватрушки з родзинками. Маєте сир і родзинки? Розділ ІV. Роль гри в розвитку дитини 77 П р о д а в е ц ь. Так. П о к у п е ц ь. А пряники є? Вони м’ятні чи шоколадні? П р о д а в е ц ь. М’ятні. П о к у п е ц ь. Візьму пряників. Дякую. Моя донька зрадіє. Вона дуже любить пиріжки та пряники. До побачення! Театралізована гра Багато хто вважає, що інтерес до гри, що театралізується, виявляється тільки у старших дошкільників у зв’язку із зростанням можливостей перевтілення і з характерним для цього віку прагненням програвати літературні сюжети. Разом із тим вже в ранньому віці малюки активно цікавляться іграми з лялькою, їх вражають невеликі сюжети, показані вихователем, вони із задоволенням передають свої емоції в рухових образахімпровізаціях під музику. Саме на основі перших вражень від художньої гри згодом розвиватимуться творчі здібності дітей. Ігри-ситуації містять різні види театралізованої діяльності дітей. Розминки, вправи спонукають до рухової активності дітей. Вони спрямовані на розвиток мовленнєвого і рухового апарату. Разом із тим технічна сторона не повинна заважати художній; вихователь повинен пам’ятати про обов’язкову постановку художніх завдань на кожному («тренувальному») етапі розминки гри. Інтонаційні розминки дозволяють дітям випробовувати художні можливості голосу. Під час розучування розминок вихователь повинен акцентувати увагу на ритмічній основі будови тексту: пружність або згладженість ритму додають кожній грі особливого характеру. Ігри з рухом, імпровізації, ігри-драматизації та інсценування відбуваються під спів дорослого; вони можуть мати музичний супровід або обходитися без нього, але обов’язково сповнені певного настрою, заданого мелодійно-інтонаційними особливостями віршованого тексту, музики. У театралізованих іграх використовуються різні види театру: настільний, на ширмі, на фланелеграфі. Героями є іграшки, ляльки, картинки, виразні можливості яких педагог повинен використовувати для досягнення найбільшого ефекту впливу театру на відчуття і емоції дітей. Дослідники радять починати знайомство дітей зі світом театру саме з лялькового театру, як найбільш близького дитині. Для того щоб діти активно грали самостійно, потрібно давати зразки для накопичення художніх вражень (читати, показувати спектаклі та ігри з іграшками, обігравати сценки з елементами 78 Організація роботи з дітьми раннього віку введення дітей у сюжет). В молодшій групі педагогічний театр має бути представленим «театром одного актора», тобто вихователя. Такі постановки можуть виконуватися без музичного супроводу, але в деяких казкових історіях ретельно дібрана педагогом музика (аудіозапис) додасть певного колориту, настрою всій атмосфері спектаклю; допоможе доповнити в свідомості дитини словесний образ, зробить його повнішим. Вихователь може використовувати в іграх-ситуаціях дитячі музичні інструменти для супроводу гри: ложки, барабанчики, дудочки, металофони, трикутники тощо. Їх звучання прикрасить і пожвавить гру, розширить її виразні можливості. Театралізована гра тісно пов’язана з сюжетно-ролевою грою, тому може також відображати коло повсякденних інтересів дітей раннього віку: ігри з ляльками та машинками, будівництво, гра в лікарню тощо. Сценки з іграшками дозволяють розширити межі гри на побутові теми. Театралізовані ігри можна проводити в будь-який час в режимі дня: як на заняттях, так і у вільній спільній діяльності педагога з дітьми. Однією з основних умов успішного спілкування вихователя з дітьми в такій грі є створення атмосфери радості та творчості. Орієнтовні сценарії ігор-ситуацій Гра-ситуація «Квіткова галявина» Мета: зацікавити дітей сюжетом гри; залучити до ігрової ситуації; дати емоційно позитивний заряд. Матеріали: букети квітів у вазонах або на підставках; шапочки польових квітів (ромашки, жовтці, волошки та ін.); фланелеграф і картинки для нього (сонечко, півник). Хід гри Вихователь приводить дітей на «квіткову галявину» (приміщення, прикрашене букетами квітів у вазонах або на підставках), надягає їм шапочки квітів (ромашки, жовтці, волошки та ін.) і говорить: Заграла музика на лузі, Підемо, потанцюємо ми, друзі, Вітерець підніметься — не угамувати, Стануть в полі квіточки танцювати. Діти вільно ходять під спокійну музику (народна мелодія «Галявинка») навколо букетів квітів. На другу частину музики діти легко підстрибують і наприкінці неї плескають у долоні. Вихователь пропонує «квітам» познайомитися. Діти стають парами, беруться за руки і кланяються одне одному. Діти виконують пісеньку-знайомство «Міцно за руки берися». Розділ ІV. Роль гри в розвитку дитини 79 Вихователь На галявинці нашій Квіточки цвітуть. Розмову веселу Квіточки ведуть. (Підходить до дітей-«квіточок».) Міцно за руки беріться, Покружляйтеся й поклоніться. Діти кружляються. Вихователь по черзі підходить до кожної пари. Діти виконують запропоновані рухи. Потім педагог говорить дітям, що всі квіти люблять тепло, і показує картинку для фланелеграфа, на якій зображено сонечко і півник. Діти згадують знайому казку про сонечко. Вихователь ставить питання за змістом казки і одночасно показує їх на фланелеграфі: «Хто прокинувся раніше за всіх? Кого розбудив півник? Що всі почали говорити про сонечко?» Потім вихователь просить дітей показати, як півник кричав, як він ляскав крилами. Діти показують. Гра-ситуація «Напечемо пиріжків» Мета: дати дітям уявлення про збір урожаю зернових; залучати до гри; розвивати відчуття ритму. Матеріали: колоски, борошно. Хід гри Вихователь розповідає дітям, що в полі виріс урожай: достигли жито, пшениця, овес. Показує колоски із зернами. Пояснює, що зерна необхідно обмолотити, потім подрібнити. Пропонує відвезти колоски на млин. Діти стають одне за одним та «їдуть на млин». Гра-розминка «Веземо колоски» Вихователь Та-та-та! Та-та-та! Шлях-дорога не проста. Ми везем на меленку Спілеє зерно. Треба нам на меленці Змолоть борошно. Вихователь збирає колоски, приносить і показує дітям борошно: «Ось що вийшло». А зараз із борошна Спечемо ми пиріжки. Далі вихователь показує дітям інсценування народної гри-розваги. 80 Організація роботи з дітьми раннього віку Вихователь Та-та-та! Та-та-та! Давайте в руки решета: Борошно просіємо, Пироги затіємо. Піроги-от на дріжджах, Не утримати на діжках — Пироги подові, З борошна нового! Пироги спечемо — Вас до себе покличемо: З нами пообідати, Пирогів покуштувати. З капустою —… Д і т и. Пиріг! Виставляють руки вперед долонями догори. В и х о в а т е л ь. З картоплею —… Д і т и. Пиріг! В и х о в а т е л ь. З малиною —… Д і т и. Пиріг! Вихователь Пиріжки печи-печи, У гарячій у печі! Під веселу музику діти разом із вихователем складають долоньки, повертають їх — «випікають пиріжки». Дидактична гра Своєрідність дидактичної гри полягає в поєднанні пізнавального змісту, елементів навчання та цікавої для дитини ігрової діяльності. Виховна цінність дидактичної гри полягає в тому, що вона є частиною педагогічних засобів виховання, поступово засвоюється дітьми і стає їхньою самостійною діяльністю. Народна мудрість створила дидактичну гру, яка є для маленької дитини найпридатнішою формою навчання. Дидактичні ігри дуже важливі для розумового виховання маленьких дітей, адже у малюків поступово формується здатність зосереджуватися на тому, що їм показує і говорить дорослий. Використовуючи схильність маленьких дітей до наслідування, вихователь спонукає їх відтворювати побачені дії, почуті слова. Розвиток зосередженості та здатності до наслідування — необхідні умови засвоєння дітьми відомостей і вмінь. Це — одне з важливих завдань, яке має розв’язуватися під час дидактичних ігор, коли дитина, граючись, непомітно для себе засвоює ті відомості й уміння, які дорослий вважає за необхідне їй дати. Розділ ІV. Роль гри в розвитку дитини 81 Дидактичні ігри дають позитивні результати за умови планомірності їх проведення. Однією з умов успішного засвоєння програмних вимог усією групою є багаторазова повторність одних і тих самих ігор-занять. Наприклад, проводячи з дітьми дидактичну гру «Чарівний мішечок» (мета якої: навчити дітей розрізняти розмір), на одному занятті можна використати великі та маленькі кульки, на іншому — великих і маленьких матрьошок. В іншому разі один і той самий матеріал використовується для розв’язання різних дидактичних завдань. Недоцільно розв’язувати два дидактичні завдання одночасно. Оскільки в ранньому віці діти здатні зосередитися лише на чомусь одному. Урізноманітнення змісту занять із дидактичними іграми досягається ускладненням завдань. Заняття із використанням дидактичних ігор мають бути обов’язково емоційно забарвленими. Дотримуючись дидактичних принципів, уважно, продумано організовуючи дітей (за віком і рівнем розвитку), вихователь досягне міцного засвоєння відомостей і вмінь усіма дітьми групи. Іграшки, предметно-ігрове середовище Навколишнє середовище має вселяти в дитину довіру, почуття незалежності та безпеки, а також почуття того, що вона має право на власне «особисте» життя. Вихователеві під час планування й організації в групах для дітей раннього віку розвивального середовища необхідно: • дібрати цікаві іграшки і матеріали та розмістити їх таким чином, щоб діти мали доступ до них; • мати кілька однакових наборів іграшок та предметів; • полиці з іграшками мають бути безпечними та розташовуватися на рівні очей дитини; • іграшки і предмети необхідно добирати, щоб дитина могла їх не тільки торкатися, але й розвивати усі свої почуття (послухати, понюхати). Правильно організоване предметно-ігрове середовище дає поштовх до розвитку і заохочує кожну дитину до набуття знань, щоб дитина виявляла власну ініціативу, намагалася робити щось нове, прагнула розвивати самооцінку, відчуття успіху. Вихователеві групи дітей раннього віку необхідно добрати предмети для розвитку навичок спілкування, розвитку органів чуттів, розвитку тонкої та загальної моторики, для вивчення кольорів, форм, розмірів предметів. 82 Організація роботи з дітьми раннього віку Добираючи іграшки, вихователь враховує два педагогічних аспекти: • тематику іграшок, визначену в їх назві (лялька-малятко, лялькабабуся, машина легкова, вантажна та ін.); • як художник розв’язав це питання, оскільки сюжетна іграшка — це не зменшена копія реального предмета, а його узагальнений образ. Кожен вихователь, створюючи предметно-ігрове середовище, повинен зважати на методичні рекомендації щодо добирання і викори­ стання іграшок для дітей раннього віку у дошкільних навчальних закладах (Додаток до листа МОН України від 17.03.06 № 1/9 – 153). Правила організації ігор Для того щоб гра приносила дитині максимальну користь, необхідно дотримуватись нескладних правил, здебільшого вони стосуються організаційних моментів гри. У ранньому віці увага дітей нестійка, тому, плануючи проведення будь-якої гри, враховуйте цю вікову особливість і не затягуйте процес — будь-яка гра повинна тривати не більше ніж 5–10 хвилин, інакше малюк втратить до неї інтерес і дії не матимуть логічного завершення. Не слід розпочинати гру незадовго до сну або перед вживанням їжі. Згодом також можуть виникнути труднощі з відновлюванням ходу гри. Якщо планується заняття з використанням дидактичних матеріалів, подбайте заздалегідь про всі необхідні предмети, розмістіть їх під рукою. Маленька дитина не чекатиме, доки ви знайдете ту чи іншу картинку або підете до магазину за клеєм. Застосовуючи розвивальні ігри, не віддавайте їх дітям у постійне користування. Після проведеного заняття разом із дитиною акуратно складіть і приберіть гру до наступного разу. Граючи в ту або іншу гру, обов’язково враховуйте рівень розвитку та індивідуальні особливості малюка. Не намагайтеся примусити дитину засвоїти більше, ніж вона зможе. Привчайте малюків до акуратності. Спонукайте їх упорядковувати місце після кожного заняття. Прибирання можна також здійснити у вигляді веселої гри. Планування виховної роботи щодо керівництва грою дітей Планування основних необхідних педагогічних заходів, спрямованих на формування самостійної гри дітей є необхідною умовою ор- Розділ ІV. Роль гри в розвитку дитини 83 ганізації педагогічного процесу. Необхідно планувати систему педагогічних заходів, а не сюжетну лінію гри дітей, адже це обмежує їхні дії, гальмує розвиток самостійності та ініціативи. Планування педагогічної взаємодії повинно допомагати вихователеві, з одного боку, спрямовувати дітей на відображення в грі нових уявлень навколишньої дійсності, з іншого боку, ускладнювати різноманітні засоби відображення цієї дійсності. Саме навколишнє життя дітей, їхні знання, отримані з різних джерел, визначають конкретний зміст ігрових завдань, тему сюжету. Від умілого ускладнення форм і засобів розв’язання ігрових завдань залежить формування самої гри. На основі аналізу фактичного рівня розвитку гри планується зміст роботи щодо керівництва нею: збагачення практичного досвіду, знань дітей, організація предметно-ігрового середовища, навчальні ігри, прийоми, що активізують самостійну дитячу гру. У календарному плануванні розширення знань дітей передбачається здебільшого на заняттях або під час спеціальних спостережень. При цьому налагоджується зв’язок між попереднім досвідом дітей і новими знаннями. Ці нові відомості, враження дітей враховуються під час планування виховної роботи щодо керівництва грою. У календарному плані є розділ «організація самостійної гри дітей», в якому планується: • зміна ігрового матеріалу; • навчальні ігри (спільні ігри вихователя з окремими дітьми і невеликою підгрупою); • прийоми, що активізують самостійну гру. Залежно від поставлених завдань вихователь може планувати не всі три пункти. Зразки фрагментів календарного плану з розділу «Організація самостійної гри в групах дітей 2 та 3 року життя» 2 рік життя У цьому віковому періоді сюжетно-відтворювальна гра тільки починає формуватися, тому планується поступове переведення дітей від спільних ігор із вихователем до самостійних (здебільшого індивідуальних), до ігор із елементами уявлених ситуацій, із використанням не тільки різних іграшок, але і перших предметів-замінників. Перший день: • принести в групу нову іграшку лисичку: розглянути її, пригадати, де лисичка живе; 84 Організація роботи з дітьми раннього віку • запропонувати дітям погодувати лисичку, потім погодувати собачку, ляльку, використовуючи предмети-замінники (шматочки картону або природний матеріал). Другий день: • прибрати з ігрової кімнати предмети, які створюють ситуаціїпідказки; • розглянути з дітьми ляльок, називаючи їх іменами; • запропонувати їх погодувати, запитавши, куди лялька сяде, з чого їстиме (іграшки діти добирають самостійно). Третій день: • розглянути з дітьми машини, що є в групі, запропонувати пригадати, як вони рухаються, які видають звуки; • побудувати з дітьми дорогу з кубиків для машин; • запропонувати покатати в машинах ляльок. Четвертий день: • розглянути з дітьми іграшкове ліжко і постільну білизну; • запропонувати знайомі ігрові завдання: лялька хоче спати, прокинулась, хоче їсти, гуляти. П’ятий день: • розглянути з дітьми іграшки, що з’явились протягом тижня; • запропонувати назвати іграшки, погодувати лисичку, використовуючи предмети-замінники. 3 рік життя Для цього вікового періоду в планах вихователі приділяють значну увагу формуванню самостійної, більш розгорнутої сюжетновідтворювальної гри дітей із різними іграшками, планують спеціальні заходи щодо розвитку перших сюжетно-рольових ігор. Під час обліку самостійної ігрової діяльності необхідно зазначити: • якому виду самостійної ігрової діяльності діти віддають перевагу; • з якими іграшками граються, їх ставлення до іграшок; • в які ігри граються (сюжет гри); • як діти граються (емоційна виразність гри, характеристика ігрових дій, чи використовуються предмети-замінники, чи готують умови для гри, чи звертаються до ляльок та іграшкових тварин із запитаннями, чи говорять за них); • грають діти разом із вихователем чи самостійно; • взаємини дітей у грі; • прийняття ролі (роль у дії; роль, зазначене слово); Розділ ІV. Роль гри в розвитку дитини 85 • особливості гри; • пропозиції у наступній виховній роботі щодо збагачення гри дітей, оцінювання ефективності прийомів виховання. Щоденно вихователь повинен відзначати лише те, що є новим порівняно з попередньою характеристикою гри дітей. Особливу роль в осмисленні сутності комплексної взаємодії дорослих для становлення самостійних ігор дітей відіграють перспективні плани. Вони допомагають уявити картину в цілому і намітити поетапні кроки, здебільшого непрямого впливу педагогів, батьків на поступове становлення самостійної та творчої гри, починаючи з раннього віку. Перспективний план щодо розвитку й активізації гри дітей можна написати на квартал, місяць відповідно до основних завдань і основ­ ного змісту всіх розділів програми (не тільки гри). План не повинен бути формальним. Методика проведення рухливих ігор Діти раннього віку дуже активні. Свою активність вони виявляють у повторюваних рухах: перебігають з одного місця на інше, переносячи іграшки або інші предмети, залізають та злазять із невисоких лав, ходять та бігають, катають автомобілі, штовхають м’ячі, доганяють їх та інше. Самостійна рухова діяльність є важливою умовою загального розвитку дитини, тому вихователь груп раннього віку повинен подбати про те, щоб на майданчику і в групі було багато вільного місця, достатня кількість іграшок, які б стимулювали рухи дітей. Добирання ігор Рухливі ігри повинні забезпечувати різнобічний розвиток моторної сфери дітей, а також сприяти формуванню їхніх умінь діяти у колективі, орієнтуватися в просторі, виконуючі дії відповідно до правил або тексту гри. Тому необхідно використовувати рухливі ігри та вправи не тільки різноманітні за змістом, але і за організацією дітей, за складністю узгодження дій. Зміст ігор повинен відповідати рівню розвитку і підготовлено­сті гравців, бути цікавим і зрозумілим для них. Перше правило, яким необхідно керуватися добираючи рухливі ігри, — відповідність змісту та правил ігрових дій до вікових 86 Організація роботи з дітьми раннього віку особливостей дітей, їх уяви, умінь, навичок, знань про навколишній світ, до їх можливостей у пізнанні нового. Необхідно прагнути до того, щоб ігрові образи були зрозумілими і цікавими дітям. Це можуть бути вже знайомі образи (кіт, пташка); із незнайомими персонажами малят легко познайомити, використовуючи картинку, іграшку, казку, книгу (ведмідь, лисичка тощо). Важливо, щоб рухи персонажів ігор були різноманітні, але зрозумілі для виконання маленьким дітям. Тому необхідно, щоб ним був добрий знайомий персонаж, якого вони наслідуватимуть. У роботі з дітьми раннього віку рекомендується використовувати також ігри з невеликим художнім текстом, який підказує дітям рухи і заміняє в грі правила («зайчик біленький сидить» тощо). Дуже важливо мати на увазі, що різноманітність рухових завдань забезпечується не тільки тим, що у кожній грі використовується новий за характером рух, але й тим, що в деяких іграх один і той же рух виконується при різному шикуванні і в різних ситуаціях. В першій грі — ходьба групою, в другій — ходьба по колу взявшись за руки, в третій — дітей привчають ходити парами та поодинці. Виконання рухів у різних ігрових ситуаціях має велике значення для розвитку координації рухів дітей, орієнтації їх у просторі, а також сприяє вихованню їхньої активності та самостійності. Педагогічний ефект рухливої гри здебільшого залежить від відповідності її до певної виховної мети. Якщо перед вихователем стоїть мета навчити дітей спільно діяти в колективі, рухатись на великій площі, то для цього підійдуть сюжетні ігри, такі як «Сонечко і дощик», «Горобці та кіт». Якщо ж ставиться мета, наприклад, щодо розвитку рівноваги у дітей, то в цьому випадку найбільше підійдуть ігрові вправи «Через струмочок» тощо. Добираючи ігри, вихователь повинен враховувати склад групи дітей. На початку року, коли багато дітей вперше завітали до дошкільного закладу, необхідно організовувати ігрові вправи для невеликої кількості дітей, а також рухливі ігри, простіші за змістом і які не потребують чіткого погодження дій гравців. Слід враховувати загальний стан групи. Якщо діти збуджені, краще провести спокійну, малорухливу гру, правила якої потребують від них певної уваги («Пройди тихо», «Де дзвенить дзвіночок?»). Якщо ж діти тривалий час сиділи на занятті, вони потребують активних дій. У цьому випадку необхідно обрати гру, в якій рухи різноманітні, часто змінюються відповідно до сюжету і правил («Горобці та кіт» тощо). Вибір гри залежить також від пори року, погоди, температури (у приміщенні і на майданчику), одягу дітей, наявного обладнання. Розділ ІV. Роль гри в розвитку дитини 87 Обираючи гру, необхідно враховувати, в який час дня вона проводиться. Рухливі ігри різного характеру слід поєднувати з іграми на занятті, що використовуються в режимі дня. Наприкінці дня незадовго до сну, ігри повинні бути спокійнішими. Рухливі ігри в режимі дня Рухливі ігри проводяться з малюками щоденно. У ранкові часи, до сніданку, доцільно дати дітям можливість погратися самостійно. Для цього необхідно дібрати різноманітні іграшки, допомогти дітям знайти собі заняття. Можна провести ігрові вправи з нескладними завданнями, прості ігри спокійного характеру з невеличкими групами дітей або з деякими дітьми індивідуально. Рухливіша гра, що організована з усією групою дітей, може замінити ранкову гімнастику. Недоцільною є активна діяльність відразу після сніданку. Перед заняттями краще проводити ігри середньої рухливості, для другого року життя це ігри частіше мають бути індивідуальні. На ранковій прогулянці після занять проводяться різні за характером рухливі ігри. Їх кількість і тривалість в окремі дні тижня не є однаковими. Під час добирання ігор враховуються попередні заняття. Використовуються рухливі ігри і в дні, коли є музичні та фізкультурні заняття. В такі дні добирають рухливі ігри з малоактивними діями із проводять їх не на початку, а в середині прогулянки. У режимі дня рухливі ігри можуть бути організовані як з усією групою, так і окремими дітьми. Це залежить від характеру ігрових дій, кількості гравців, їхньої підготовленості, умов проведення та інших факторів. Для дітей 2–3 року життя рухливі ігри тривають 6–8 хв, коли не проводяться фізкультурні заняття. В інші дні слід проводити рухливі ігри в поєднанні з різними фізичними вправами, їх загальна тривалість може становити до 10–15 хв. На вечірній прогулянці можна проводити рухливі ігри як з групою дітей, так і з невеличкими підгрупами, але бажано, щоб це були ігри малої рухливості. Їх тривалість становить від 5 до 10 хв. Підготовка до рухливої гри Підготовка до рухливої гри складається з декількох важливих моментів. Одним із них є попереднє ознайомлення вихователя зі змістом рухливої гри. Знання практичного матеріалу дозволять педагогові легко упоратися з добиранням ігор відповідно до вікових особливостей дітей, їхньої підготовленості, правильно обрати гру 88 Організація роботи з дітьми раннього віку залежно від умов проведення, кількості дітей, наявності атрибутів, стану погоди та виховних завдань. Другий момент — це підготовка до проведення вже конкретної гри. Тут необхідно перш за все знати, за яких умов проводитиметься гра: в приміщенні чи на майданчику, з якою кількістю дітей. Це допоможе вихователеві продумати, як розмістити гравців, щоб вони могли вільно пересуватись. Попередньо необхідно уточнити зміст гри, її правила, продумати прийоми активізації дітей, використання окремих посібників, іграшок. Третій момент підготовки — безпосередньо перед грою звернути увагу на гігієнічний стан приміщення або майданчика, де відбуватиметься гра. Під час проведення рухливих ігор на свіжому повітрі майданчик необхідно звільнити від сторонніх предметів. Важливе значення має одяг та взуття дітей. Вони не повинні обмежувати рухів, тому перед грою необхідно по можливості полегшити рух дітей. Безпосередньо перед грою вихователь готує необхідну кількість посібників (прапорців, кубиків, брязкалець та ін.), розкладає їх таким чином, щоб дітям було зручно ними користуватися. Керівництво рухливою грою Незважаючи на те, що діти дуже люблять гратися в рухливі ігри, вони не можуть самостійно організувати гру, навіть добре їм знайому. Рухливі ігри з малятами завжди організовує вихователь, хоча часто вони можуть розпочинатися за бажанням дітей. Під час проведення рухливої гри необхідно пам’ятати про виконання основних освітньо-виховних завдань. Одним із таких завдань є розвиток і удосконалення рухів дітей, друге завдання — привчати дітей діяти в колективі залежно від правил гри. Виконання цих завдань залежить від того, як педагог зуміє зацікавити дітей до гри. Однією із важливих умов при цьому є спілкування дітей із дорослими і між собою. Вихователь виконує основну роль у засвоєнні дітьми нових рухів, у розвитку самостійної рухової активності дитини. Дуже важливо, щоб вихователь у грі був не тільки виконавцем відповідальної ролі, але й просто учасником (пташкою, зайчиком). Веселий, лагідний тон вихователя підкупляє малюків, їм передається його радісний настрій. У таких випадках діти дуже уважно прислуховуються до кожного слова педагога, виконуючи всі його умови, повторюють рухи, добре їх засвоюють. Розділ ІV. Роль гри в розвитку дитини 89 Рухливі ігри, а особливо підготовка до них мають велике значення для розвитку спілкування дітей: виконання рухів та завдань старшими є прикладом для малят, важливою умовою їх активізації; в той же час старші діти звикають допомагати малюкам, турбуватися про них. Пояснення рухливих ігор дітям повинно бути стислою розповіддю і викликати у дитини яскраві уявлення про тих персонажів, яких вони зображатимуть у грі. Відповідальним моментом, який впливає на хід гри, є пояснення її вихователем. Пояснювати малюкам гру необхідно емоційно, виразно, намагаючись інтонаціями свого голосу охарактеризувати персонажів. Пояснюючи, необхідно звернути увагу на сигнали, за якими діти під час гри змінюють свої дії. Вихователь повинен бути тактичним із дітьми. Висуваючи їм певні вимоги і прагнучи, щоб вони їх дотримувалися, він не повинен бути нав’язливим і часто повторювати зауваження, які підкреслюють недоліки дитини. Неможна наприклад, безупинно нагадувати дитині, що вона не виконала того або іншого завдання, тому що вона невміла. Маленькі діти ображаються на такі зауваження, у них зникає бажання брати участь у колективних іграх та вправах. У процесі рухливої гри вихователь стежить за виконанням правил, за взаєминами дітей, за їхнім станом. Обов’язковою умовою правильного керівництва діяльністю дітей є індивідуальний підхід до кожної дитини під час гри. Необхідно враховувати інтереси дітей. Вихователь повинен прагнути до того, щоб малюки полюбили рухливі ігри та виявляли бажання гратися в них самостійно. • • • • • • • • • • • • • • Перелік орієнтовних рухливих ігор та вправ для дітей раннього віку «Горобці та автомобіль» «Поїзд» «Літаки» «Пузир» «Сонечко та дощик» «Мій веселий дзвінкий м’яч» «Зайчик біленький сидить» «Пташки літають» «Принеси іграшку» «До ляльок на гостини» «Дожени м’яч» «Стежиною» «Штовхни м’яч» «Підстрибни до іграшки» 90 Організація роботи з дітьми раннього віку Добирання і використання іграшок для дітей раннього віку Серед розмаїття предметів, що оточують дитину з перших днів життя, особливе місце посідають іграшки. Вони для неї є узагальненими матеріальними та естетичними еталонами предметного світу, засобом передачі культурного досвіду поколінь, носіями тих способів дії, які малюк має засвоїти в певному віці. У системі педагогічних засобів впливу на дитину іграшки ві­ діграють самостійну роль. Проте випадковий підбір не дає бажаного ефекту від їх використання. Лише за умови системного підходу до формування асортименту іграшок для певної вікової групи вони стають повноцінним компонентом предметного розвивального оточення дитини. Визначальний системотвірний чинник формування асортименту іграшок — ігрова діяльність, зміст якої змінюється в процесі її розвитку. У ранньому віці ознайомлювальна предметно-ігрова діяльність з часом переходить у відображувальну, а потім — у сюжетновідображувальну діяльність. Остання на початку дошкільного дитинства створює передумови для виникнення сюжетно-рольової гри. Відповідно змінюється і функція іграшки (або іншого ігрового предмета). Спочатку дитину цікавить сам предмет, потім його особливо­ сті, співвідношення з іншими предметами. Згодом малюка вже цікавить не сама дія з предметом, а її результат. На цьому етапі іграшка є засобом дії. На початку другого року життя діти починають розуміти призначення предметів. Іграшки мають стимулювати виникнення ігрової мети та способів дії, притаманних наступному розвитку ігрової діяльності. Водночас властивості та якості іграшок мають бути близькі і доступні дитині певного віку. Ще один параметр, за яким формується система ігрових засобів,— педагогічна класифікація іграшок, відповідно до якої вони розрізняються за: — ступенем готовності (готові, збірно-розбірні, напівфабрикати, матеріали для виготовлення іграшок-саморобок); — матеріалом (іграшки з деревини, тканини та хутра, паперу, гуми, пластмаси, металу, інших матеріалів); — розміром — дрібні (до 10 см), середні (співмірні руці дитини), великогабаритні (від 35 см); — за художньо-образним рішенням (умовні, прототипні, реалістичні); — за видовою належністю (дидактичні, музичні, сюжетнообразні, технічні, спортивні, театральні). Розділ ІV. Роль гри в розвитку дитини 91 Класифікація іграшок за видовою належністю досить умовна. До дидактичних іграшок, крім сенсорних, настільно-друкованих та конструктивно-будівельних, часто відносять і музичні, серед театральних ви­окремлюють святково-карнавальні тощо. Предметне середовище у дошкільному навчальному закладі оснащується відповідно до «Типового переліку обов’язкового обладнання, навчально-наочних посібників та іграшок у дошкільних навчальних закладах» (наказ МОН України від 11.09.2002 р. № 509). Ігровий простір дошкільного навчального закладу можна допов­ нити специфічними, додатковими матеріалами відповідно до певної варіативної програми, типу дошкільного навчального закладу, пріоритетного напряму його діяльності тощо. Обов’язковими залишаються загальні вимоги до забезпечення безпеки дітей, збереження їхнього фізичного та психічного здоров’я. Неприпустимим для дошкільних навчальних закладів є використання іграшок, якість яких не підтверджено відповідною документацією. Насамперед йдеться про сертифікат відповідності та висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Педагогічну доцільність використання іграшки або навчально-наочного ігрового посібника для дітей певного віку визначає Міжвідомча художньо-технічна рада з іграшок та навчально-ігрових посібників при МОН України (далі — Рада). Рада розглядає нові зразки, що впроваджуються у виробництво, забезпечує проведення їх психологопедагогічної та художньо-технічної експертизи. Документом, який засвідчує якість іграшки, є витяг із протоколу засідання Ради. Якщо з певних причин немає можливості пересвідчитись у наявності згаданих вище документів, слід звертати увагу на те, що іграшка має супрово­джуватися обов’язковими маркувальними даними на етикетці або упаковці (найменування виробника, його реквізити, вікова адресованість). Відсутність цієї інформації, особливо найменування конкретного виробника,— це сигнал тривоги для дорослого, оскільки іграшка становить потенційну небезпеку для дитини. Про низьку якість іграшок свідчить неприємний різкий запах, наявність гострих країв, використання неприємних на дотик (липких, жорстких) матеріалів. Проте навіть за умови використання якісних сучасних матеріалів, наявності необхідних маркувальних даних категорично забороняється пропонувати дітям дошкільного віку іграшки, що провокують ранні сексуальні прояви, агресивність, цинічне ставлення до загальнолюдських цінностей. Це стосується фігурок «озброєних до зубів» суперменів, детальної імітації холодної та вогнепальної зброї, настільних та інших видів ігор, в яких купують і продають зброю, фізично знищують 92 Організація роботи з дітьми раннього віку умовного противника або ігрового партнера, успіх, перемога досягаються насильницькими діями. Добирання іграшок для дітей першого року життя Дії з іграшкою — перший вид гри, який виникає з ініціативи самої дитини у перші місяці її життя. Виникнення зорових, слухових, тактильних реакцій, намагання дитини торкнутися іграшки, втримати в руках, дослідити її властивості, оволодіти способами дій із предметами відповідно до їхніх властивостей, поява результативних, повторних дій — ознаки поступового пізнавального розвитку немовляти. Завдяки розмаїттю яскравих кольорів, звуків, форм, фактури матеріалів із перших місяців життя відбувається сенсорний розвиток дитини. Зорове та слухове зосередження двох-тримісячного немовляти викликають іграшки середнього розміру, яскравих (але не агресивних!) чистих кольорів. Це підвіски на кронштейнах, фігурки тварин, ляльки. Образи сюжетних іграшок мають бути умовними, стилізованими, без зайвої деталізації, з акцентами на окремих характерних деталях (великі виразні очі, усміхнений ротик, деталі контра­ стних кольорів тощо). Наявність рухомих або звукових механізмів робить іграшку особливо привабливою. Такі іграшки підвішують над грудьми дитини на відстані близько 40 см або показують малюкові, який перебуває на руках у дорослого. Орієнтовно з п’яти місяців, коли дитина вже може схопити, втримати іграшку, маніпулювати нею, асортимент розширюється. Малюк потребує брязкалець, сюжетних іграшок, різних за розміром, фактурою, кольором, а також дрібних іграшок (кубиків, кілець), які сприяють формуванню ручних умінь. Іграшки підвішують на висоті 10–15 см над грудьми дитини, даючи їй можливість доторкнутися до привабливого предмета, обстежити його. Дрібніші іграшки вкладають у руки маляти. Ручки брязкалець (прямі або у вигляді кілець) мають бути зручними для утримування, співмірними руці немовляти. Перевага надається брязкальцям, а також фігуркам і лялькам з додатковими сенсорними ефектами завдяки різноманітним наповнювачам. Стискаючи іграшку або натискаючи на певну деталь (вушко, лапку, животик), малюк чує цікавий звук (шарудіння, потріскування) або відчуває рух гранул, що наповнюють іграшку. Повзання немовлят стимулюють іграшки, що починають рухатися від дій самої дитини (після штовхання, натискання клавіші, Розділ ІV. Роль гри в розвитку дитини 93 кнопки тощо). Це — пластмасові м’ячі, павуки, що «повзуть», музичні циліндри, яйця. Із дев’яти місяців немовлята здатні сприймати картинку. Іграшковий асортимент поповнюється книжками-іграшками з великими, яскравими, такими, що не губляться на загальному тлі, предметними картинками. Зображення окремих персонажів (людей, тварин тощо) має бути повним (не фрагментарним). Наприкінці 1-го року життя малюк опановує дії з предметами: котить м’яч, штовхає автомобіль, ставить посуд на стіл. Крім того, діти вчаться ходити. Незамінними помічниками у цей період стають каталки на твердих ручках, які малюки штовхають перед собою. Так вони отримують ілюзію опори, краще координують рухи, тримають рівновагу. Подібну функцію виконує і великий яскравий м’яч у руках дитини, яка робить свої перші кроки. Кількість іграшок для немовлят встановлено з розрахунку на одну дитину, для дітей раннього віку — на 15 осіб. Кількісні показники визначаються характером ігрової взаємодії дітей зазначеного віку. Дуже подобаються немовлятам іграшки, що продукують звук. Наприкінці першого року життя, крім брязкалець та озвучених фігурок, діти охоче граються найпростішими музичними інструментами, а також іграшками із звукоімітацією (ігрові будиночки, центри тощо). Варто добирати іграшки з приємним, мелодійним, не надто голосним звучанням. Особливо жорсткі вимоги висуваються до матеріалів, з яких виготовляють іграшки для дітей 1-го року життя. Вони мають бути теплими на дотик, легко зазнавати санітарно-гігієнічної обробки (прання, миття). Це різновиди пластмас, тканини з бавовняних та штучних волокон, гума, картон зі спеціальним покриттям (для книжок-іграшок). Не дозволяється давати немовлятам іграшки з ворсових тканин, паперу, а також із хутра інших матеріалів, з поверхні яких легко відриваються дрібні волокна (шматочки), які можуть потрапити до ротової порожнини, дихальних шляхів дитини. Бажано виключити з асортименту для дітей раннього віку металеві іграшки. Неприпустима наявність у конструкції іграшок для немовлят знімних або таких, що можуть легко відламатися в процесі користування іграшкою, частин (менших за 32 мм). Якщо в образному або конструктивному вирішенні іграшки передбачено деталь, яка тримається на липучці, має бути передбачений додатковий елемент, який фіксує цю деталь. У м’яконабивних іграшках для немовлят практично не застосовують пластмасової фурнітури (носики, очі тощо). Виразність образів досягається за допомогою вишивки, тканин контрастних кольорів. 94 Організація роботи з дітьми раннього віку Вага будь-якої іграшки (або її деталі), які дитина 1-го року життя утримує в руці, не повинна перевищувати 100 г. Таким чином, іграшки для дітей 1-го року життя мають сприяти формуванню предметно-практичної діяльності малюка, яка виникає під впливом зовнішньої привабливості іграшок, їх «навмисно» виділених властивостей (кольору, форми, розміру, фактури, матеріалу, функціональних особливостей). Неодмінна умова першого знайомства малюка з новою іграшкою — позитивна атмосфера спілкування дитини з дорослим, який пропонує іграшку, навчає способів її обстеження, стежить за поповненням асортименту іграшок, підтримуючи постійний інтерес малюка. Перелік іграшок для немовлят (1-й рік життя) з розрахунку на одну дитину Назва 3–6 місяців 6–9 місяців 9–12 місяців Підвіски на кронштейнах до 3 3 ліжка чи манежу Брязкальця з різних матеріалів 8 8 Музичні неваляйки 2 3 3 Кубики 1 набір Мотрійки (набір із трьох штук) 1 Книжки-іграшки з малюнками 3 Органчики 1 2 Дзиґи 1 Заводні іграшки 3 М’ячі 1 1 Каталки-автомобілі 2 Каталки з рухомими деталями 3 Ляльки 1 Фігурки людей і тварин 5 5 Посуд 1 набір Ігрові центри з різними ефек2 тами Великогабаритні гойдалки 1 Ходунки-стрибунки 1 Театральні ляльки для показу 1 Добирання іграшок для дітей від 1 до 3 років 2–3-й роки життя дитини характеризуються виникненням та розвитком сюжетно-відображувальної гри. Розділ ІV. Роль гри в розвитку дитини 95 На другому році життя в предметному оточенні дитини домінують дидактичні іграшки, які сприяють максимальному накопиченню сенсорного досвіду, розширенню уявлень про форму, колір, положення у просторі тощо. Піраміди з фіксованим стрижнем (4–6 елементів одного розміру та кольору; різноколірні, що поступово зменшуються; елементи різної конфігурації у вигляді куль, конусів, кілець, циліндрів), вкладники (2–10 елементи), іграшки для нанизування, шнурування, втикання дають можливість багаторазово повправлятися у практичному порівнянні властивостей. Ігри з дидактичними іграшками не потребують обов’язкової взаємодії з іншими дітьми, передбачають характерну для малюків повторюваність дій. У ранньому віці сюжетно-відображувальна гра нерозривно пов’язана з конструюванням, що сприяє розвитку нескладних сюжетів. Саме тому малюки так полюбляють набори будівельних матеріалів, обов’язковими деталями яких є цеглинки, кубики, пластини. Мінімальний розмір кубика 4 4 см. Інші деталі мають бути кратними за розміром до кубика. Деталі конструктора для дітей раннього віку мають бути досить великими, зручними для утримування в руці. Спосіб кріплення деталей — пазовий (зразок LEGO). Необхідно звертати увагу на упаковку до наборів. Бажано, щоб вона була, міцною, зручною для складання та зберігання деталей, екологічно безпечною. Розгортанню сюжетно-відображувальної гри сприяє раціональне добирання сюжетних іграшок, до яких традиційно належать ляльок, фігурки людей і тварин, у тому числі м’яконабивні, меблі, посуд, лялькові аксесуари, а також транспорт, техніку, споруди. Дітям раннього віку потрібні ляльки та фігурки, образи яких є прототипними, тобто такими, що посідають проміжне місце між реалістичними іграшками-копіями та максимально умовними образами. Прототипне вирішення образу ляльки полягає в тому, що основні риси людської істоти пропонуються в найбільш загальному вигляді. Для малюка до трьох років лялька певною мірою це він сам, його одноліток. Дії з лялькою відображають дії дорослого щодо малюка в реальному житті. Конструкція ляльки має бути такою, щоб дитина могла її саджати, класти, ставити, водити за руку тощо. Рекомендований розмір ляльок — середній (25–35 см), великий (до 50 см), фігурок тварин — 15–20 см. Лялька, яка виконує функцію «ігрового центра», потребує співмірного їй асортименту предметів лялькового вжитку (меблів, посуду тощо). Усі дрібні предмети (наприклад, посуд) мають бути співмірними руці дитини. Діти раннього віку люб­ лять і м’яконабивні іграшки-тварини, які мають передавати у своєму образі узагальнені, найбільш виразні риси тварини, щоб її легко 96 Організація роботи з дітьми раннього віку можна було впізнати. М’які іграшки для раннього віку досить часто мають будову людського тіла, що дає змогу активно гратися з ними, садити за стіл, годувати тощо. Серед настільних ігор слід віддавати перевагу тим, які забезпечують одиночні ігри або одночасні ігри кількох дітей без елементів змагання. Це — кубики, прості лото, розрізні картинки (2–6 частин), парні картинки. Вимоги до предметних зображень у настільнодрукованих іграх аналогічні до вимог до картинок у книжкахіграшках: чіткість, приємні яскраві кольори, повнота зображення, нейтральне тло. Малюки другого–третього року життя потребують також великогабаритних дитячих ігрових меблів, які витримують навантаження маси дитини. Крім меблів, ігрові куточки (кімнати) можна облаштовувати іншим великогабаритним обладнанням (наметами, будиночками), яке може вмістити дитину. Таке обладнання має бути забезпечене вентиляцією при зачинених дверях, наприклад у вигляді віконних отворів. Якщо в конструкції будиночка передбачено двері, що відчиняються, зазор між ними та дверним отвором має бути меншим ніж 5 або більшим ніж 12 мм. Таким чином, можна запобігти травмуванню дитячої руки, що потрапляє в зазор. Неприпустима наявність на дверях замків, «блискавок», інших застібок. Дітям від одного до трьох років життя пропонують технічні іграшки, що доступні їхньому сприйманню, відповідають життєвому досвіду. Так, автомобіль має бути такої конструкції, яка дозволяла б навантажувати й розвантажувати кузов, садовити пасажирів або водія в кабіну, салон. Оскільки дитина раннього віку дуже рухлива, їй потрібний різноманітний асортимент іграшок для вдосконалення рухів, стимулювання рухової активності. Це — м’ячі, каталки, гірки, вітрячки, кімнатні атракціони, гойдалки, ходуни, іграшки для носіння (сумки, кошики тощо). Потребу малюків в експериментуванні задовольняють іграшки для піску, води, снігу (лопатки, совки, формочки). Що стосується матеріалів, з яких виготовляють іграшки для дітей другого–третього років життя, перевага надається екологічно чистим, сенсорно комфортним матеріалам, які позитивно впливають на психіку дитини. В умовах дошкільного навчального закладу доцільно використовувати дерев’яні, пластмасові іграшки, пофарбовані водостійкою фарбою, оскільки їх можна мити. Також дозволяється використовувати іграшки з тканини, коротковорсового штучного хутра. Неприпустимо давати дітям скляні іграшки. Розділ ІV. Роль гри в розвитку дитини 97 Слід зауважити, що сучасний іграшковий ринок пропонує здебільшого іграшки комбінованого типу. Це ходунки, поєднані з ігровими центрами, ляльки-брязкальця, музичні пірамідки тощо. Добирання іграшок для дітей раннього віку (від 1 до 3 років) з розрахунку на групу дітей Ляльки, фігурки тварин та людей Ляльки: • немовлята • однолітки • дорослі М’яконабивні іграшки: • тварини • літературні персонажі Фігурки (пластмасові, гумові): • дітей, дорослих • тварин • літературних персонажів Посуд дитячий і ляльковий: • столовий • чайний • кухонний Меблі для ляльок: • спальня • кухня • ванна Побутова техніка та засоби зв’язку: • телефон • праска • плити Лялькова постільна білизна та одяг: • одяг (сезонний, святковий, професійний) • санки • коляски • гойдалки Ігрове обладнання та атрибути для сюжетних ігор: • «Лікарня» • «Перукарня» • «Магазин» Транспорт, техніка, споруди Транспорт шосейний: • автомобілі легкові • автомобілі вантажні К-ть 10 5 2 15 5 10 20 5 2 набори 2 набори 2 набори 1 набір 1 набір 1 4 4 2 3 набори 4 4 2 1 набір 1 набір 1 набір 5 5 98 Організація роботи з дітьми раннього віку Ляльки, фігурки тварин та людей • автобуси • тролейбуси • автомобілі спеціальні Транспорт колійний: • трамваї • потяги Водний транспорт: • пароплави • катери • човни Транспорт повітряний: • літаки, гелікоптери Техніка будівельна • екскаватори • бульдозери • котки Техніка сільськогосподарська • трактори Великогабаритна іграшкова техніка Споруди: • гаражі Інструмент імітаційний: • молотки • викрутки • лещата та інше • гайкові ключі Іграшки для ігор з піском, водою та снігом Лопатки, совки, граблі Відерця Ситечка Тачки, возики Набори форм для піску та снігу Набори для дослідів із піском, водою, снігом Гідроспоруди: млини, шлюзи, фонтанчики Настільні ігри Парні картинки Розрізні картинки Лото Кубики з картинками Сенсорні іграшки Піраміди Вкладники К-ть 2 2 2 2 2 2 3 3 5 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 по 10 10 10 2 2 2 по 1 3–5 3–4 2–4 5–6 10 10 Розділ ІV. Роль гри в розвитку дитини Ляльки, фігурки тварин та людей Іграшки для нанизування, шнурування, втикання, зав’язування Ігрові центри з різноманітним рухомим звуковим та світловим оснащенням Спортивно-моторні іграшки Для розвитку дихання: • кульки повітряні • вітрячки та інше Для розвитку загальних груп м’язів та координації рухів: • сухий басейн • гойдалка • ходунки • каталки (з рухомими деталями, на мотузці, на паличці) • м’ячі діаметром 20–25 см, 10–12 см, 6–8 см • м’ячі надувні Оптичні іграшки Калейдоскоп, ролейскоп Бінокль, підзорна труба Іграшки з оптичними ефектами Будівельно-конструктивні іграшки Великий будівельний матеріал Настільний будівельний матеріал Кубики і цеглинки Конструктор великогабаритний універсальний Конструктор настільний пазовий універсальний Збірно-розбірні іграшки Театральна іграшка Театр рукавичок БІ-БА-БО (персонажі казок) Театр іграшок або площинний Елементи костюмів театральних або предметів для рядження Ігрове обладнання для театральних ігор та ігордраматизацій: • елементи декорацій та споруд для ігор-драматизацій • обладнання для куточка рядження 99 К-ть 5 5 2 2 1 1 2 10 по 5 5 1 1 1 1 набір 2 набори 3 набори 1 набір 3 набори 4 1 набір 3 набори 3 2 1 Таким чином, асортимент іграшок для дітей раннього віку має забезпечити вдосконалення сенсорного досвіду малюків, підготувати їх до засвоєння сенсорних еталонів, розуміння призначення предметів, опанування способами дії з ними, виховання культури взаємодії з ігровими партнерами як передумови виникнення сюжетнорольової гри. Розділ V Спостереження та цільові прогулянки Спостереження та екскурсії слід проводити не як навчальні заняття — в них повинна бути знайома частина гри, фантазії, вигадки, з одного боку, і реального бачення, з другого боку. Особливу увагу необхідно звернути на активність дітей під час спостереження та екскурсій: пробуджувати дитячу допитливість, ставити питання, давати можливість висловлюватися всім дітям. Спостереження за машинами Мета: спостерігати за рухом і паркуванням машин; дати дітям уявлення про вантажні та легкові автомобілі. Хід проведення На прогулянці вихователь бесідує з дітьми про машини. Усі разом розглядають машини, якими граються діти; з’ясовують, якими бувають машини, для чого вони призначені. Вихователь пропонує дітям ознайомитися зі справжніми машинами. Для цього слід стати на майданчику таким чином, щоб діти бачили частину дороги. Діти спостерігають за рухом машин. Вихователь розповідає: «Діти, подивіться, містом їдуть машини. Вони поспішать, сигналять: «Бі-бі, тікай із дороги! Бі-бі, не стій на шляху!» Їдуть машини різні — великі й маленькі. Великі — це вантажні машини. Вони ричать: «Фир-фир-фир, ри-ри-ри, грузи ми везти повинні!» Везуть машини важкі грузи, колеса крутяться. Буксують: «Ж-ж-ж, нелегко далеко вантаж везти!» «Приїжджають машини на будівництво. Раз! — розвантажили цеглу. Два! — розвантажили дошки. Знову поїхали за вантажем. Вони працюють удень, працюють уночі. Їх обганяють менші машини — легкові. Вони також поспішають, працюють. Ось легкова машина повезла булочки та пиріжки до магазину: «Бі-бі, бі-бі! Поспішаю, пропустіть! Везу діткам коржики та солодкі ватрушки!» На легковій машині добре їхати на роботу та у гості. Легкові машини під’їжджають до будинків, зупиняються, висаджують пасажирів, їдуть на зупинку або в гараж. Там вони відпочивають до ранку». Розділ V. Спостереження та цільові прогулянки 101 Після спостереження можна погратися з дітьми на майданчику в гру «Машини на дорогах». В и х о в а т е л ь. Ось дорога, по ній їдуть вантажівки. Пої­ хали! (Усі діти — «вантажівки», вони «їдуть», крутячи умовне кермо.) А ось легкові машини, поїхали! (Усі діти — «легкові машини», вони «їдуть», крутячи умовне кермо.) Після закінчення гри вихователь може поставити дітям запитання: — Чи сподобалася вам гра? — Які машини ви побачили? — Для чого потрібні вантажні та легкові машини? Можна запропонувати дітям показати машинки і розповісти про них. Спостереження за рибками Мета: звернути увагу дітей на рибок; представити рибок як сім’ю: мама, тато, діти. Хід проведення Вихователь показує дітям картинки, на яких зображені рибки, розповідає, що у рибок є плавнички, голова, тулуб, хвіст. Пропонує дітям піти у гості до рибок. Діти стоять біля акваріуму. В и х о в а т е л ь. У кожної людини є свій дім, у рибок є акваріум — це їхній великий дім, у ньому рибки почуваються спокійно, їм подобається плавати та пірнати. Це великі рибки — батьки, а це маленькі рибки — дітки. Покажіть, де рибка-мама? Де рибка-тато? Де їхні дітки? Рибкамама піклується про діток, далеко від себе не відпускає, дивиться як дітки їдять корм. Рибка-тато плаває біля діток, учить їх їсти корм, плавати. Ось рибки поплили зграйкою, закружлялись у хороводі. Подивіться, в акваріумі ростуть водорості, на дні лежать камінці різного розміру: великі й маленькі. Білі мушлі вкривають дно. Вода в акваріумі прозора, тому ми бачимо все, що відбувається в будиночку рибок». Після закінчення спостереження вихователь проводить у групі рухливу гру «Рибки в морі». Діти-«рибки» стоять зграйкою. Лунає весела музика. Педагог читає вірш: Рибки плавають, пірнають, Рибки хвостиком махають, 102 Організація роботи з дітьми раннього віку «Рибки» весело «плавають». Тут назустріч страшний кит — Дуже голосно кричить: — Рибки, рибки, бережіться, На шляху не становіться, А не то хвостом махну Та усіх вас проковтну! Лунає жвава музика, «рибки» ховаються в заздалегідь приготовлений «будиночок». Спостереження за роботою помічника вихователя Мета: дати дітям уявлення про роботу помічника вихователя; прищеплювати повагу до праці дорослих. Хід проведення В и х о в а т е л ь. Незабаром обід. Діти, ви любите суп, кашу? Хто нам приносить обід? (Тьотя Таня) — Як тьотя Таня йде за обідом? (Ставить на піднос каструлі, одягає білий фартух і йде до їдальні.) Вихователь і діти просять няню показати, як вона це робить. Педагог обирає дітей, які сьогодні допомагатимуть няні. Вони також одягають фартушки, косинки, допомагають няні взяти каструлі, ставлять тарілки на столи. Няня повертається з їдальні, показує дітям, що в неї в каструлях. Н я н я. У великій каструлі — гарячий суп. Який суп ви любите? (Гороховий, картопляний, грибний) — В мене сьогодні ваш улюблений гороховий суп. Його зварили з гороху. У каструльці меншого розміру — гречана каша. Смачна каша, розсипчаста. В другій, маленькій каструльці — котлети. У третій — підлива. Дивіться, як я розкладатиму все по тарілках. Спочатку розіллю суп. Розливає суп по тарілках. Тепер розкладу кашу з котлетами, поллю підливкою. Компот абрикосовий наллю. В и х о в а т е л ь. У супчику горошок розварився, суп став смачний. Щоб з’їсти суп нам потрібні... (ложки!) — Хто розкладав ложки? (Оля і Люда) — Усі мають ложки? Діти, ви зголодніли? Їжте, на здоров’я, гарний обід вам принесла тьотя Таня. Вчасно принесла — дітки саме їсти захотіли. Після обіду діти допомагають няні: підсувають тарілки, складають на тарілки ложки; деяким дітям доручають носити посуд. Розділ V. Спостереження та цільові прогулянки 103 У другій половині дня діти спостерігають, як няня готує все для полуденка. Після полуденка вихователь допомагає дітям гратися «в няню»: малюки беруть підноси (замінники — дощечки, картонки), іграшкові каструльки; сервірують стіл, улаштовують «обід у дитячому садку» для ляльок, миють посуд. Спостереження за фургоном Мета: закріплювати знання дітей про вантажну машину; дати уявлення про один із видів роботи магазина (прийом товару); виховувати поважне ставлення до праці дорослих. Хід проведення Вихователь звертає увагу дітей на те, який добрий хліб вони їдять у дитячому садку. В и х о в а т е л ь. Без хліба їжа здається не такою смачною. Звідки його беруть? Хліб привозять із хлібозаводу на машинах. Машини приїжджають до дитячих садків та магазинів і розвантажують свій вантаж. Вихователь пропонує дітям поспостерігати за тим, як привозять товари до сусіднього магазину, приводить їх на майданчик перед магазином, що розташованим найближче. В и х о в а т е л ь. Пам’ятаєте, ми з вами спостерігали, які машини їдуть вулицею? А тут ми бачимо фургон. Це вантажна машина, яка має критий кузов. Ось повз нас їде вантажівка. Ми бачимо, що вона везе дошки. Фургон — машина закрита, тому те, що вона везе, ми не бачимо. Як ви вважаєте, що привіз фургон? Зараз подивимось. Ось шофер відчиняє дверцята кузова, а в цей час із магазину виходять робітники — це вантажники. Що роблять вантажники? Правильно, розвантажують або завантажують вантажі. Який же вантаж вони зараз розвантажуватимуть? (Хліб) — Який хліб ви найбільше любите? (Чорний і білий хліб, а також булочки) Ще в цьому фургоні до магазину привозять баранки, печиво, сухарі. Все це продається в магазині, у хлібному відділі. Приїжджає машина, привозить хліб, а люди стають за ним у чергу, купують і радіють, що хліб свіжий, м’який, смачний, запашний. На фургоні так і написано «Хліб». Хліб розвозять по всьому місту. І до нашого дитячого садка приїжджає машина, привозить продукти і хліб до їдальні. Ми обов’язково подивимося з вами, як її розвантажують. Тепер повернемося до дитячого садка. На обід у нас — свіжий хліб. 104 Організація роботи з дітьми раннього віку У групі під час обіду вихователь звертає увагу дітей на свіжий хліб, який спеціально привезли до дитячого садка — він м’який, смачний, запашний. Після сну можна організувати гру в магазин, в якій діти зможуть втілити свої враження від ранкової прогулянки. Екскурсія до міста Мета: дати дітям уявлення про овочі, про працю дорослих на городі. Хід проведення Вихователь у першій половині дня організовує гру-демонстрацію «Ось які овочі», в якій ознайомлює дітей із різними овочами (цибулею, капустою, морквою тощо). Потім проводиться гра зі співом «На городі зайчик» (народна пісенька). На городі зайчик, На городі маленький, Він капусту гризе, Він моркву бере. Стриб, стриб, стриб, — Утік у лісок. Стрибай, стрибай, зайчик, Стрибай, стрибай, маленький! У зелений у лісок Та сідай під кущик, Під кущик і — мовчок! За обідом вихователь звертає увагу дітей на те, що суп сьогодні дуже смачний — овочевий; в супі є картопля, капуста, морква та помідори. Всі ці овочі ростуть на грядках на городі дитячого садка. Вихователь запрошує дітей на город. Вихователь пропонує дітям обережно торкнутися плодів, листя рослин, яких вони бачать на грядках, роздивитися їх квітки; розповісти про овочі, а також про страви, які з них готують. Він дає дітям можливість поспостерігати за тим, як дорослі піклуються про город — прополюють його, поливають грядки. Дітям також пропонують виконати неважку роботу (полити грядки, скласти овочі в кошик). Діти спостерігають, як серед рослин літають бджоли, мохнаті джмелі, яскраві метелики. Можна провести рухливу гру «Метелики» під спів дорослого або спільний спів дорослого і дітей. На луках, біля річки, Закружляли метелики, Ось так, ось так, Закружляли метелики. Розділ V. Спостереження та цільові прогулянки 105 Полетіли над городом, Закружляли хороводом, Ось так, ось так, Полетіли метелики! Після екскурсії вихователь ставить дітям питання: — Чи сподобалося вам на городі? — Що особливо було цікавим? — Які овочі ви бачили? — Що з них можна приготувати? — Як необхідно піклуватися про город? Екскурсія дитячим садком (до медичного кабінету) Діти зазвичай бояться відвідувати медичний кабінет. Позитивні емоції, які вони відчують під час знайомства з ним, допоможуть побачити роботу медичного персоналу за спокійних умов. Перед відвідуванням корисно провести гру на цю тему. Мета: дати дітям уявлення про роботу медичного кабінету. Хід проведення Вихователь організує гру-демонстрацію, в якій знайомить дітей з оснащенням медичного кабінету. Потім запитує у дітей: — Хто вас лікує? — Чи є у дитячому садку лікар? — Хотілось би вам познайомитися з ним ближче? Якщо діти згодні, то повідомляє про те, що після сну можна пройти на екскурсію до медичного кабінету, щоб познайомитися з лікарем і побачити медичні інструменти. У другій половині дня до групи приходить знайомий дітям лікар (медична сестра) і запрошує їх у гості до медичного кабінету. Якщо діти реагують позитивно, то екскурсія розпочинається. Лікар пояснює дітям, що в його кабінеті завжди чисто, немає пилу, все світле і біле. У кабінеті м’які крісла, кушетки для огляду усіх бажаючих (не тільки хворі можуть прийти до лікаря), ліжка для тих, хто хворіють. Л і к а р. У вас хто-небудь хворіє? В и х о в а т е л ь (дає лікареві іграшку лисичку). Лікарю, в нас лисичка хвора. Л і к а р. Діти, що в неї болить? Діти розповідають лікареві про хвору лисичку. Лікар оглядає її, ставить градусник. Запитує у дітей, кому ще поставити градусник, оглянути горличко. 106 Організація роботи з дітьми раннього віку Гра-знайомство повинна відбуватися в невимушеній атмосфері, щоб у дітей не виникло неприязні до умов медичного кабінету. Лікар показує ліки та предмети у кабінеті. Після екскурсії вихователь ставить дітям запитання: — Чи сподобалося вам у медичному кабінеті? — Що робить лікар? В и х о в а т е л ь (підбиває підсумок). Лікар — це людина, яка про всіх піклується. Він може лікувати і дорослих, і дітей, і тварин, і птахів. Він хоче, щоб всі були здоровими. В його кабінеті завжди порядок, всі інструменти під рукою для того, щоб допомогти хворому. Через деякий час (2–3 дні) після екскурсії можна організувати гру дітей подібної тематики, розклавши іграшкові медичні інструменти та їх замінники. Розділ VІ Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку Виховання в іграх-заняттях Спілкуючись із дорослим у повсякденному житті, дитина самостійно опановує навколишній світ, але забезпечити правильний темп фізичного та психічного розвитку її можна тільки шляхом залучення її до процесу навчання на заняттях. На заняттях ініціатива належить дорослому: враховуючи вікові та індивідуальні можливості кожного, він об’єднує дітей у підгрупи, обирає тему, ставить завдання і мету, добирає необхідний матеріал, методи та прийоми навчання. На заняттях діти продовжують поступово опановувати нові знання, вчаться бути уважними, слухати, не відволікаючись, адекватно реагувати на пропозиції дорослого. Тривалість заняття залежить від віку, рівня розвитку дітей і поставлених завдань навчання. Після 1 року 6 місяців діти можуть займатися від 8 до 10 годин. Кількість дітей на заняттях постійно збільшується: від 3–4 до 6–8 дітей. Якщо в занятті беруть участь всі діти вікової підгрупи, то такі заняття, як орієнтація в навколишньому середовищі, музичні заняття можуть тривати значно довше. Час проведення заняття визначений у режимі дня. Уранці заняття проводяться перед прогулянкою; увечері планують повторні заняття-розваги. Із метою підтримки активності та зацікавленості дітей до занять їх потрібно проводити у невимушеній формі: малюки можуть рухатися слідом за дорослим зграйкою, сидіти на стільчиках або стояти поруч із дорослим біля столу та вікна. Заняття повинні відбуватися емоційно, динамічно. Використовують прийом неочікуваної появи та зникнення предметів, сюрпризи, елементи загадковості, у гру бере участь симпатичний для дітей персонаж. Діти з цікаві­стю сприймають демонстрацію, яка супроводжується поясненнями, активно беруть участь у мовленнєвому спілкуванні з дорослим. Під час 108 Організація роботи з дітьми раннього віку навчання дітей використовується наглядно-дійовий метод, коли в процесі сприйняття активну участь беруть самі діти. На музичних та фізкультурних заняттях передбачені активні рухи, а на інших заняттях діти виконують доручення або інструкцію, наслідують персонажів. У зв’язку з особливостями віку їхня зворотна реакція на новизну виявляється через деякий час. Тому під час заняття діти часто зазнають труднощів у вимові нового слова, виконанні певної дії. Найбільша активність виникає у дитини під час повторення матеріалу. Навчаючи дітей, слід пропонувати дітям низку однотипних дій. Одне і теж заняття потрібно повторити двічі на тиждень з інтервалом 2–3 дні. Для того щоб цікавість до повторного заняття не зникла, бажано періодично частково або повністю заміняти демонстраційний матеріал, заміняти місце проведення заняття. Після того, як діти засвоять новий зміст ігрового матеріалу, його пропанують для самостійної діяльності під контролем дорослого. Розвиток мовлення та ознайомлення з довкіллям Ранній вік — період інтенсивного розвитку мовлення малюка. Під час занять особлива увага приділяється розвитку розуміння мовлення, розвитку мовлення як засобу спілкування з оточуючими, активізації словника дітей. Опанування мови перебудовує процеси сприйняття, уваги, пам’яті, мислення; сприяє вдосконаленню всіх видів діяльності, соціалізації дитини. Основною метою є розвиток мовлення дітей. Доручення дитині можуть даватися без очікування відповіді, тому її дії можуть бути і помилковими, і правильними. Цих доручень із «руховими» відповідями повинно бути багато. В становленні активного мовлення значну роль відіграє формувальна здатність наслідувати полегшені слова. Поступово полегшені слова замінюють повними. Вихователь навчає дітей використовувати мовлення як засіб спілкування з оточуючими. Для успішного розвитку як розуміння, так і активного мовлення дитини необхідно, щоб дорослий спілкувався з нею повсякчас, навчав підтримувати мовленнєвий контакт. Дорослий повинен таким чином будувати свої стосунки з малюком, щоб у нього виникло бажання спілкуватися. Під час спільної діяльності дорослий супроводжує свої дії словами. Мовлення його повинне бути чітким, зрозумілим, небагатослівним. Успішному розвитку мовлення сприяє Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 109 розширення орієнтації в навколишньому світі. Слід систематично проводити екскурсії по групі, під час яких вихователь ознайомлює дітей із меблями та обладнанням, їх призначенням; зосереджує увагу дітей на макетах, квітучих рослинах, пташці в клітці, виставці іграшок. Під час спостережень діти відповідають на питання: «Що це?», «Що робить?» Розширенню орієнтації в навколишньому світі та збагаченню словника дітей сприяють також спостереження на прогулянці. Дорослий звертає увагу дітей на яскраву квітку, на поведінку ворони, на машину, що проїжджає повз і запитує, які звуки видає машина, як каркає ворона. Завдяки цьому межі орієнтації в навколишньому світі значно розширюються, збільшується обсяг предметів і явищ, діти вчаться орієнтуватись у приміщеннях. Із метою розвитку мовлення в повсякденному житті і на заняттях використовується метод доручень. Дитині пропонують принести іграшку, а потім обов’язково запитують, що приніс. Виконуючи ці вправи, діти вчаться концентрувати увагу, утримувати в пам’яті слова дорослого. Здатність дитини узагальнювати предмети або дії формується тоді, коли вона починає використовувати мовлення, сенсорний тип сприйняття перебудовується на предметний і узагальнене слово асоціюється з предметами відповідної категорії; коли у дитини є можливість самій досконало дослідити предмет, використовуючи зір, слуху, дотик. Орієнтовні конспекти занять із розвитку мовлення та ознайомлення з довкіллям Заняття № 1 Тема. Ознайомлення з груповою кімнатою Мета: вчити дітей розрізняти кімнати за їх призначенням; звернути увагу дітей на чистоту та охайність групової кімнати, на розташування іграшок, предметів; виховувати потребу в участі дітей у підтримці порядку в групі. Ускладнення: називати професії працівників дитячого садка. Хід заняття Діти заходять із вихователем до групової кімнати. В и х о в а т е л ь. Ось ми з вами зайшли до великої та просторої групової кімнати дитячого садочку. Погляньте, у нас сьогодні у гостях нова лялька. Звуть її Наталочка, давайте з нею привітаємося. 110 Організація роботи з дітьми раннього віку Гра «Будьмо знайомі» Хід гри Діти по черзі підходять до ляльки і називають своє ім’я, відповідаючи на запитання ляльки: «Як тебе звати?» В и х о в а т е л ь. Ось ми і познайомилися. Сьогодні ми покажемо Наталочці нашу групову кімнату, спальню та умивальну кімнату. Подивіться, діти, наша групова кімната чисто прибрана, всі речі на місцях. Діти з вихователем оглядають ігрові куточки групи. В и х о в а т е л ь. Це свідчить про те, що ми з вами вміємо гратися іграшками і прибирати їх на місця. Іграшки ми складаємо на полички і в шафи. Діти показують ляльці, де полички і шафи. В и х о в а т е л ь. Наша кімната світла, велика, простора. А чому вона світла? (Тому що є вікна.) В и х о в а т е л ь. Покажіть ляльці, де вікна. Діти показують. — Хто заглядає до нас у віконечка? (Сонечко) — А де живуть квіти, які прикрашають нашу групу? Покажіть. — Як називається цей куточок? (Це куточок природи.) В и х о в а т е л ь. Ще є в нас столи і стільчики. Сергійко, покажи стільчик. — Олю, покажи стіл. — А столи і стільці у нас всі однакові? (Ні) — Чому? (Є стільці та стіл для вихователя і дітей.) Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 111 — Стілець для вихователя великий чи маленький? (Великий) — Покажіть його. В и х о в а т е л ь. Зараз ми проведемо нашу ляльку до спальні. Що ми там робимо? (Спимо) — Покажіть кожен своє ліжечко. Давайте пригадаємо колискову, під яку ви засинаєте. Колискова Ой, ходила журавушка Та й по калину, А свою дитиноньку Та й заколишу, Ой, люлі, люлі! 112 Організація роботи з дітьми раннього віку В и х о в а т е л ь. Щоб нам зовсім не заснути, запросимо нашу Наталочку до нашої умивальної кімнати. Що ми тут робимо? (Ми миємо ручки, умиваємося.) В и х о в а т е л ь. Яка водичка біжить із крана? (Тепла) — Кожен має свій рушничок. Давайте покажемо ляльці, як необхідно мити руки акуратно, не розбризкуючи воду, не замочуючи одягу. А ручки потім витирати насухо. Діти миють руки, а вихователь імітує миття рук ляльці. Ось які ми чисті та гарні, подивіться кожен на себе в дзеркало. Повертаємося знову в групу. Наша Наталочка все уважно слухала і тепер разом із нами житиме в цій групі. Будемо дружити з нею? (Так) — Ну що ж, запрошуйте її в гру. Вихователь із дітьми організовують сюжетно-рольові ігри на килимку. Заняття № 2 Тема. Спостереження за збиранням врожаю на городі. Овочі Мета: ознайомлення із зовнішнім виглядом овочів (помідор, огірок, морква); вчити правильно називати їх; ознайомити з процесом збирання врожаю; виховувати любов до природи. Ускладнення: гра «Чарівний мішечок» (діти по одному дістають овочі з мішечка і називають їх). Хід заняття Діти з вихователем виходять на ділянку дитячого садочка, зустрічають там зайчика з кошиком. В и х о в а т е л ь. Куди це ти, зайчику, зібрався? З а й ч и к. Матуся попросила мене принести моркви до обіду, а я не знаю, де вона росте. В и х о в а т е л ь. Ми тобі допоможемо. Сьогодні діти старшої групи збирають урожай. Ми зараз до них підійдемо і попросимо для тебе моркви. Діти, давайте пригадаємо, де ростуть усі овочі. (На городі) В и х о в а т е л ь. Тому вирушаємо на город і візьмемо з собою зайчика. Діти ідуть на город. В и х о в а т е л ь. Різні овочі ростуть по-різному: огірки та помідори ми можемо побачити на кущах. Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 113 Діти розглядають овочі. Якого кольору помідори? (Червоного) — Якого — огірок? (Зеленого) Діти спостерігають, як збирають урожай огірків та помідорів у кошики. В и х о в а т е л ь. Діти, зайчик не їсть не огірків, не помідорів. Де ж нам узяти моркву? Ми на городі, а її не видно… С т а р ш а д и т и н а. Морква росте на городі, але вона знаходиться в землі, а на грядці тільки її зелений хвостик. Необхідно моркву потягнути за нього. Дитина витягає моркву. В и х о в а т е л ь. Ось і морквинка. Вона яка: велика чи маленька, якого кольору? (Велика, жовтогаряча) В и х о в а т е л ь. Вона тверда. Діти торкаються морквини, придавлюючи її пальчиками. В и х о в а т е л ь. Таку морквинку полюбляє наше зайченятко. Давайте ми її покладемо йому в кошик. Але на грядці в нас залишилися ще овочі, які, як і морквинка, заховані в землю, а зверху ми бачимо тільки зелені кущики. Як ви вважаєте, хто сховався від нас? (Картопля, бурячок) — Картоплю підкопують лопатою, адже в кущі їх багато і за хвостик не витягнеш. Бурячок витягають так само, як і морквинку. Овочі слід класти акуратно, щоб не пошкодити, не вдарити, тоді вони краще зберігатимуться. Діти разом із зайчиком спостерігають за збиранням урожаю картоплі та буряків. Для того щоб ми краще запам’ятали назви овочів, пограємо в гру. Гра «Чого не стало» Хід гри Вихователь дістає із кошика різні овочі та розкладає їх на столику. Просить дітей заплющити очі, а сам в цей час прибирає один з овочів. Діти розплющують очі за сигналом і називають овоч, якого не вистачає. Гра повторюється декілька разів. В и х о в а т е л ь. Ми відвідали наш город, допомогли зайчику і тепер можемо повертатися на ігровий майданчик. 114 Організація роботи з дітьми раннього віку Заняття № 3 Тема. Сезонні явища в природі Мета: дати знання про весняні явища у природі (світить сонечко, біжать струмки, з’являється зелена травичка); збагачувати словник дітей; розвивати цікавість, увагу; виховувати любов до природи, дбайливе ставлення до живого. Хід заняття Вихователь звертає увагу дітей на одяг ляльки Катрусі, яка завжди ходить із ними на прогулянку. В и х о в а т е л ь. Діти, Катруся сьогодні зовсім інша. Ви її впізнаєте? (Так) — Молодці, що впізнали, але що ж в неї змінилося? (Одяг. Вона зняла шубку, валянки, теплу шапку, рукавички та шарф.) В и х о в а т е л ь. Давайте назвемо одяг, в який вона вдягнена. (Курточка, тоненька шапочка, чобітки та легенькі штанці) В и х о в а т е л ь. Чому ви і Катруся вже зняли теплий одяг? (Тому що на дворі потеплішало.) В и х о в а т е л ь. Так, настала весна. Тож ходімо до неї в го­ сті. Зустрічатимемося з весною ми в парку, біля нашого дитячого садочка. Діти йдуть до парку на прогулянку, дорогою звертають увагу на те, що під ногами багато калюж і струмочків. В и х о в а т е л ь. Це сонечко розтопило сніжок, і він перетворився на водичку. Діти, а де наше сонечко? Діти показують угору. — А сніжок? Діти знаходять сніг, що ще не встиг розтанути. — Сонечко добре пригріває і веде нас далі до парку. Ось ми з вами зійшли з доріжки, що ми бачимо під ногами? (Травичку) — Якого вона кольору? (Зеленого) — Яка вона: висока чи низенька? (Низенька) — Травичка низенька, а що ми бачимо тут високе? (Дерева) Вихователь спонукає дітей говорити слова «високий» та «низенький». Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 115 В и х о в а т е л ь. Нахилимо гілочку з дерева і роздивимося її. На ній ще немає листочків, але бруньки вже набубнявіли і незабаром із них вже з’являться листочки. Давайте пограємо в гру. Гра «Як живуть дерева» Хід гри Вихователь показує малюнки із засніженим деревом і проводить бесіду з дітьми про те, що таким буває дерево буває взимку. Далі вихователь спільно з дітьми розглядають малюнок дерева з жовтим листям. Діти визначають, що восени дерево було саме таким. Згодом вихователь показує дерева з бруньками і пропонує визначити, чи схоже це дерево на дерева в парку. Діти погоджуються. Вихователь робить висновок, що такі дерева бувають навесні. В и х о в а т е л ь. Ось ми і поспостерігали за змінами в природі, тепер пограємо в парку, подихаємо свіжим повітрям. Рухлива гра «Сонечко і дощик» (двічі–тричі) Хід гри Вихователь за сигналом «Сонечко виглянуло» виводить дітей на прогулянку, діти бігають, танцюють. На сигнал «дощик» — діти біжать до вихователя під парасольку. В и х о в а т е л ь. Ось і відвідали ми з вами весняний парк. Збиратимемося до групи, розкажемо нашим іграшкам про зміни, які відбілися в природі з настанням весни. 116 Організація роботи з дітьми раннього віку Заняття № 4 Тема. Гра з предметними картинками Мета: вчити впізнавати і називати зображені предмети; знаходити однакові за змістом, формою, кольором; виховувати вміння гратися настільними іграшками; вчити дотримуватися правил гри. Ускладнення: 1) вчити знаходити парні картинки; 2) формувати вміння групувати картинки за темою (посуд, овочі, фрукти, транспорт, одяг тощо) Хід заняття Діти сидять на стільчиках, вихователь заносить скриньку В и х о в а т е л ь. Сьогодні вранці я знайшла цю скриньку у себе на столі. Знаєте, що в ній? Тут багато картинок. Давайте з ними пограємось. Ви вийматимете картинки по одній і показуватимете їх усім. Катю, візьми картинку. Що на ній намальовано? (Лялька) В и х о в а т е л ь. Чи є в нашій групі лялька? Хто її принесе? Іди, Аню. Давайте роздивимося її платтячко. Якого воно кольору? Якого кольору бантики, черевички? Як звати нашу ляльку? (Настуся) — А як ми назвемо ляльку, зображену на малюнку? (Оля) В и х о в а т е л ь. Юрко, дістань іншу картинку, що на ній намальовано? (Машина) — Знайди, Сергійко, машину в групі. Чи правильно обрав іграшку Сергійко? (Ні) В и х о в а т е л ь. Чому? (На малюнку легковий автомобіль, а Сергійко приніс вантажівку.) В и х о в а т е л ь. Чи є в нас легковий автомобіль? (Так, є.) В и х о в а т е л ь. Принеси, Мишко, легковий автомобіль. Кого перевозять легковим автомобілем, а що вантажівкою? (Легковим автомобілем — людей, а вантаж — вантажівкою.) У такій же послідовності розглядають інші картинки. В и х о в а т е л ь. Ми з вами відібрали іграшки для гри. Діти грають у сюжетно-рольову гру «На гостині у ляльки». Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 117 Заняття № 5 Тема. Спостереження за працею няні Програмовий зміст: ознайомити дітей із працею няні (прибирає в груповій кімнаті, спальні, роздягальні, в умивальній кімнаті, подає їжу, миє посуд, допомагає дітям одягатись і роздягатись, піклується про дітей); виховувати повагу до праці няні; формувати уміння підтримувати чистоту. Хід заняття Діти сидять півколом. Вихователь заносить іграшку ляльку Оленку. В и х о в а т е л ь. Діти, Оленка знову завітала до нас, щоб дізнатися про те, як підтримується чистота у вашій групі. Давайте познайомимо Оленку з нашою нянею. Як її звуть? Що вона робить щодня? Так, вона щодня піклується про те, щоб у групі було чисто: підмітає підлогу, миє і витирає вікна, пил на столах і стільчиках, чистить килими, миє іграшки. Вона приносить їжу з кухні, накриває на стіл, прибирає і миє посуд. А після обіду поспішає в спальню, щоб приготувати діткам чисту постіль, провітрити кімнату. Вона також дуже любить дітей і піклується, щоб їм усім добре жилося в дитячому садку. О л е н к а. Я теж хочу допомогти вашій няні. В и х о в а т е л ь. Оленко, наші дітки теж завжди хочуть допомагати своїй няні. Але вони ще маленькі, як і ти. Поспостерігаємо за роботою няні, будемо завжди шанувати й поважати її працю. Діти cпостерігають за прибиранням спальної кімнати. В и х о в а т е л ь. Ось бачите, як чисто стало в нашій спальні. Після обіду ми залюбки прийдемо сюди відпочивати. А для того, щоб запам’ятати, чим працює наша няня, давайте пограємо у гру. Дидактична гра «Що зайве?» Мета: закріплювати знання дітей про працю помічника вихователя, про інвентар, яким вона працює. Перед дітьми на столику розкладені іграшкові відро, ганчірка, лялька, віник, м’яч, швабра, книжка, совок. Вихователь викликає дітей і вони прибирають зайві предмети. Називають, які предмети потрібні няні і з’ясовують їх призначення. Якщо дітям складно відповісти, на допомогу приходять лялька Оленка чи вихователь. Наприкінці заняття вихователь читає вірш Г. Бойко «Песик допо­ магає». 118 Організація роботи з дітьми раннього віку Замітає з ранку У дворі Мар’янка, Чисто замітає. Песик вийшов на поріг І хвостом змітає сніг — Песик помагає. В и х о в а т е л ь. А тепер, діти, разом із лялькою Оленкою допоможемо няні поскладати іграшки до іграшкової шафи. Підсумок В и х о в а т е л ь.Тепер ми завжди допомагатимемо нашій няні. Заняття № 6 Тема. Спостереження за працею медичної сестри Програмовий зміст: ознайомити дітей із працею медичної сестри (оглядає дітей, робить щеплення, піклується, щоб усі діти були здорові); виховувати інтерес і повагу до праці медичної сестри. Хід заняття Заняття проводиться у медичному кабінеті. В и х о в а т е л ь. Лялька Оленка знову запросила нас до незнайомого їй кабінету. Давайте послухаємо розповідь медичної сестри про її роботу. М е д и ч н а с е с т р а. У дитячому садку багато дітей, і я піклуюсь про те, щоб вони не хворіли, росли здоровими й міцними. Коли в якоїсь дитини заболить живіт чи горло, я повинна її оглянути. Може, в когось із вас болить горло? (Медсестра оглядає горло в дитини.) Відкрий ротик, я подивлюсь, чи не застудився ти, чи не червоне горло? Ні, в тебе горло не болить. А в тебе? О! У тебе горло червоне. Треба виміряти температуру. Посидь трохи. Притисни градусник рукою, щоб він не випав. А тепер подивимось, яка в тебе температура (медсестра виймає градусник, дивиться на нього). Ні, температура нормальна. Але щоб горло не боліло, випий мікстуру (дає ложечку підсолодженої води). У мене є ліки від усіх хвороб. Вони зберігаються в цій скляній шафі. Тут є таблетки, мікстури. Якщо дитина захворіє в дитячому садку, я повідомляю мамі, і вона забирає дитину додому. Я кажу мамі, щоб вона вдома поклала дитину в ліжко і давала таблетки, мікстуру, а також тепле молоко і чай. Якщо дитина слухається маму і лікаря, п’є ліки і лежить у ліжку, вона швидко видужає і знову повернеться у дитячий садок. У цій шафі є зеленка. Може, в когось із вас порізаний пальчик? Давайте його Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 119 полікуємо. Спочатку пальчик намастимо зеленкою (показує), це не боляче, потім прикладемо до нього вату і забинтуємо. Тоді пальчик швидко загоїться. Діти, а ви не боїтеся, не плачете, коли вас вихователька веде до моєї кімнати? Мене не треба боятися, я люблю дітей і хочу, щоб вони ніколи не хворіли. В и х о в а т е л ь. Тепер ви знаєте, як працює медична сестра, як лікує хворих. Діти, щось наша Оленка теж гаряча. Давайте її полікуємо. Сюжетно-рольова гра «Оленка захворіла» Мета: удосконалити знання дітей про працю лікаря; виховувати чуйність, бажання допомагати хворому. В и х о в а т е л ь. А тепер ми віднесемо нашу ляльку у ліжечко. Діти повертаються в групу. Підсумок В и х о в а т е л ь. Для того щоб не хворіти, як Оленка, ми будемо стежити за своїм здоров’ям. Як ми це робитимемо? Розвиток мовлення та художня література Дітей раннього віку привчають слухати та розуміти короткі, доступні за змістом твори художньої літератури. Цікавість дорослого, його емоційна поведінка, зосередженість — все це налаштовує дітей на певний лад. Народні ігри, казки, потішки з їх співучим текстом допомагають малюкам зосередитися, усвідомити почуте. Дітям подобається, коли дорослий пропонує виконувати дії: витягнути ріпку, пострибати як зайчик, наздогнати кошеня тощо. Під час розглядання ілюстрації в книгах слід ставити дітям питання: «Де? Куди?» 120 Організація роботи з дітьми раннього віку Для того щоб не отримати стереотипів у відповідях за знайомою казкою, потрібно пропонувати різні питання: • Хто покликав? • Як покликав дід бабу? • За кого ухопилася онука? тощо. Це сприяє глибшому пізнанню змісту твору. Коли вірш, потішку читають багаторазово, діти із задоволенням беруть участь у процесі відтворення тексту. Це вміння відтворюється у спільному читанні віршів після попередньої роботи. Збираючись прочитати дитині віршик А. Барто «М’ячик», необхідно пояснити їй зміст дії: «Бачиш, у Тані м’ячик упав у річку. Дівчинка плаче. Чому? Боїться, що м’ячик потоне, але він не потоне, ми знаємо це. Пам’ятаєш, як ми паличкою діставали м’ячик із калюжі? Необхідно заспокоїти дівчинку, сказати їй: «Тихіше, Танечко, не плач, не потоне в річці м’яч». Після цього потрібно прочитати весь вірш, знаючи, що дитина зрозуміє його зміст, а отже з часом легко запам’ятає його. Діти з цікавістю стежитимуть за діями знайомих персонажів казок, потішок, віршів, коли їм запропонувати переглянути виставу лялькового театру. Дітям раннього віку потрібно добирати однакові художні твори з різними ілюстраціями, вчити їх порівнювати малюнки, розвиваючи спостережливість та вміння спілкуватися. Для цього використовуються казки-картинки. Поступово діти починають слухати і розуміти знайомі твори без наглядного супроводу, із задоволенням вимовляючи слова, які їм сподобалися, а потім і фрази, зберігаючи інтонаційну виразність мовлення дорослого. Орієнтовні конспекти занять із розвитку мовлення та художньої літератури Заняття № 1 Тема. Розповідання дітям казки «Ріпка» Мета: вчити дітей уважно слухати казку, розповідання якої супроводжується демонстрацією фігурок настільного театру; викликати бажання послухати казку ще раз; розвивати увагу, зацікавленість; виховувати посидючість. Хід заняття Вихователь демонструє дітям «цікавий мішечок». В и х о в а т е л ь. Діти, в нашому мішечку сьогодні заховалася казочка. Зараз ми дізнаємося, хто в ній живе. Це дід (виставляє фі- Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 121 гурку діда на стіл), баба, внучка, собачка, кішечка, мишка. Ця казочка називається «Ріпка». Слухайте її уважно. Вихователь розповідає казку, супроводжуючи розповідь демонстрацією фігурок настільного театру і виконанням деяких дій казковими персонажами. Закінчивши розповідь педагог пропонує дітям показати, як тягнули ріпку при цьому він повторює: «Тягнуть-потягнуть, тягнуть-потягнуть — витягнули ріпку» (Двічі–тричі показати, як це відбувалося.) 122 Організація роботи з дітьми раннього віку В и х о в а т е л ь. Зараз ви мені допоможете розповісти казочку. Мишка за… (показує кішку). Д і т и. Кішку. В и х о в а т е л ь. Кішка за… (показує собачку). Д і т и. Жучку. В и х о в а т е л ь. Жучка за… (показує онучку). Д і т и. Онучку. В и х о в а т е л ь. Онучка за… (показує бабку). Д і т и. Бабку. В и х о в а т е л ь. Бабка за… (показує діда). Д і т и. Діда. В и х о в а т е л ь. Дід… (показує ріпку). Д і т и. Ріпку. Заняття завершується грою дітей із фігурками. Заняття № 2 Тема. Читання вірша «Ой, летять сніжинки» Мета: вчити розповідати дітей віршик разом із педагогам, виконуючи відповідні рухи за текстом; вчити використовувати в мовленні прийменники, розуміти інструкцію дорослого. Хід заняття Діти сидять півколом на стільчиках. Вихователь звертає їх увагу на ляльку в зимовому вбранні. В и х о в а т е л ь. Діти, лялька Катруся зібралася гуляти на вулицю. Вона одягнулася в теплий одяг. Давайте його назвемо. Д і т и. Шубка, шапка, чобітки, шарф, рукавички. В и х о в а т е л ь. Молодці! В цьому одязі вона гратися в сніжки. Хоча сніг і холодний, але вона не замерзне. Зараз ми їй прочинаємо віршика про сніг. Вихователь читає віршик. Ой, летять, летять сніжинки На будинки, на ялинки, На дороги, на поля — Біла-біла вся земля. В и х о в а т е л ь. Діти, давайте ми з вами перетворимося на сніжинки і закружляємо так, як у віршику. Діти виконують рухи, відповідно до слів віршика. Вихователь знову читає віршик, на слова «на будинки, на ялинки» діти кружляють, а він ховає одну «сніжинку»-дитину. Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 123 В и х о в а т е л ь. Дітки, подивіться, куди залетіла наша сніжинка? Д і т и. Під стіл. Знову повторюється віршик, вихователь ховає «сніжинок»-діток у різних місцях. Гра повторюється 5–6 разів. Заняття № 3 Тема. Ми співати дуже любимо Мета: нагадати дітям колискові, потішки; спонукати дітей брати участь у читанні колискових та потішок вихователем (домовляти слова і деякі неважкі фрази). Хід заняття На столі у вихователя в ліжечку спить лялька. Вихователь тихенько погойдує її та читає колискову. Ой, ходила журавочка Та й по комишу, А я свою дитиноньку та й заколишу. Ой, люлі, люлі! В и х о в а т е л ь. Діти, наша лялечка спить. Давайте разом ще раз заспіваємо їй колискову. Діти повторюють за вихователем слова колискової. В и х о в а т е л ь. Ми з вами вже прокинулися і збираємося гратися. Розбудемо і нашу ляльку. Д і т и. Вставай, вставай, Катюшо! Хорові та індивідуальні вислови. В и х о в а т е л ь. Тепер необхідно Катюшу вмити. Супроводження читання потішки «Водичко-водичко» діями. Водичко-водичко, Умий моє личко, Щоб сміявся роток, Щоб кусався зубок. Діти беруть участь у повторенні потішки. В и х о в а т е л ь. Зараз ми напоїмо нашу ляльку чаєм, а гостинці для неї приніс котик. (Виставляє на фланелеграфі картинку котика з кошиком.) Пішов котик на торжок, Купив котик пиріжок. В и х о в а т е л ь. Дякуємо тобі, котику, за гостинці. А за це ми тобі заспіваємо пісеньку, граючись долоньками. 124 Організація роботи з дітьми раннього віку — Ой ладусі, ладки, Де були? — У бабки. — Що їли? — Кашку, — Що пили? — Бражку. — На голівку сіли, Шу — полетіли! В и х о в а т е л ь. Запрошуйте котика та ляльку гратися разом із нами на килимку. Заняття 4 Тема. Бабусина скринька Програмовий зміст: учити дітей правильно і чітко промовляти звук [к]; продовжувати навчати дітей розповідати українські забавлянки, пісеньки; звуконаслідувати слова, тренувати дітей у їх вимові з різною силою голосу; розвивати голосовий апарат, пальцеву моторику, навички творчої діяльності; пам’ять, увагу; виховувати інтерес до ігор, народної творчості. Словник: збагачувати дитячий словник словами скринька, квочка, зозуля; активізувати вживання слів: яскраве, тепле, лагідне, маленькі, жовтенькі, пухнасті, м’якенькі. Матеріал: скринька, картинка із зображенням дощику, сонечко, іграшки: квочка, курчата, зозуля; намальовані долоньки, солодкий хлібець. Хід заняття Заходить вихователь у костюмі бабусі. — Добрий день, мої малята! — Добрий день, бабусю! — Подивіться, що я вам принесла. Це скринька. — Що це, дітки? (Діти повторюють хором та по одному.) — Як ви гадаєте, що лежить у скриньці? Міркування дітей. — У цю скриньку я поклала українські забавлянки й пісеньки. — Давайте ми з вами трішки пограємося. Ой, що це капає? Виставляється картинка із зображенням дощику. — Як капає дощик? (Крап-крап) Діти повторюють хором і поодинці з різною силою голосу. Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 125 — Але якщо дощик іде довго, стає сумно. Давайте з вами покличемо сонечко! 1–2 дитини розповідають закличку. Сонечко, сонечко, Виглянь у віконечкою, Там дітки граються, Тебе дожидаються. Зі скриньки вихователь дістає картинку із зображенням сонечка. — Подивіться, яке сонечко? (Яскраве, тепле, лагідне...) Здогадайтеся, хто це гріється на сонечку. Жовтенькі кульбабки Мають по дві лапки, Зернятка збирають, Пищать, не вгавають. (Курчата) Вихователь ставить на килимок курчат. — А які курчата? На що вони схожі? (На маленьке сонечко, на кульбабки, клубочки.) Котяться жовті клубочки До рідної матінки-... (квочки). — Як кличе мама-квочка своїх дітей? (Ко-ко-ко) Діти повторюють хором і по одному. Курочка говорить: «Ко-ко-ко, не ходіть далеко!» — Що говорить курочка? (Діти повторюють.) Чуєте, малята, хтось у скриньці стукає. Хто там, давайте подивимося. Вихователь дістає картинку із зображенням зозулі. 126 Організація роботи з дітьми раннього віку — Що це за пташка прилетіла до нас? Це зозуля. Давайте разом скажемо. Хорові й індивідуальні повторення. — Яку пісеньку співає зозуля? (Ку-ку.) Діти повторюють хором і поодинці. — А тепер давайте зозуленьці заспіваємо пісеньку: Прилетіла зозуленька З темного лісочку, Сіла, сіла, закувала: «Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку!» Діти співають. — Давайте подивимося, що ж іще є у скриньці. Вихователь дістає намальовані долоньки. — Що це? Як можна гратися долоньками, пальчиками? (Плескати, показувати фігури тварин.) — Давайте покажемо зайчика. — А тепер покажіть лисичку, а потім вовка. Діти, рухаючи руками, показують символи, що означають тварин. — Тепер давайте спечемо хлібчик і пригостимо пташок і тварин. Діти обігрують пісеньку «Печу, печу хлібчик». Печу, печу хлібчик Дітям на обідчик: Меншому — меншенький, Старшому — більший,— Шусть у піч, шусть у піч! — Подивіться, який гарний хлібчик у нас вийшов! (Бабуся дістає хлібчик і пригощає дітей. Діти прощаються з бабусею.) Підсумок — Хто сьогодні грався з нами? Чи будете ви їх пригощати смачненьким хлібцем? (Відповіді дітей.) Заняття 5 Тема. Подорож у казкову країну Програмовий зміст: формувати навички правильної вимови звука [о], навчати відповідати на запитання вихователя, розповідати потішки; навчати з допомогою вихователя інсценізувати добре відомі казки; розвивати зв’язне мовлення, навички творчої діяльно­ сті, пам’ять, увагу, уміння слухати інших дітей; виховувати інтерес і любов до української народної творчості. Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 127 Словник: активізувати вживання іменників: сорока, горобчик, зайчик, колобок, яєчко, курочка Ряба. Матеріал: шапочки звірят, сюжетні картинки до українських казок, гніздо, яєчко, атрибути до української народної казки «Дід та баба». Хід заняття — Сьогодні ми з вами потрапимо в казкову країну. Зараз я за допомогою чарівної палички перетворю вас на казкових героїв. Дітям одягають на голову шапочки казкових героїв. — Які гарні звірята! Давайте подивимося, хто це? (Сорока) — Послухайте забавлянку. Дитина розповідає забавлянку «Сорока-ворона», а діти виконують відповідні рухи. Сорока-ворона На припічку сиділа, Діткам кашку варила: — Цьому дам, цьому дам, Цьому дам, цьому дам, А цьому не дам, Бо цей дров не носив, Діжі не місив, Хати не топив, Діток гулять не водив — Справжній лежень. — А хто це прилетів? (Горобчик) Дитина обігрує приспівку. Летів горобчик: Жив-жив-жив! — А де ж мені сісти? — На печі. — А що ж мені їсти? — Калачі. — Гам! — Ось послухайте, про кого я загадаю загадку. Довгі вуха, куций хвіст, Невеличкий він на зріст, На городі побував, Нам капусту пожував. (Зайчик) — Давайте пограємось із зайчиком у гру «Зайчик сіренький сидить». (Слова гри діти промовляють разом із вихователем.) Ось сіренькі зайчики сидять. Вони вушками ворушать. (Присідають.) 128 Організація роботи з дітьми раннього віку Ось так, ось так, Вони вушками ворушать. (Рухають руками над головою.) Їм холодно сидіти, Треба лапоньки погріти. (Плескають.) Вже набридло їм стояти, Трохи треба пострибати. Стриб, стриб, стриб, стриб, Трохи треба пострибати. (Стрибають.) Зайчики, поспішайте, Вовк за деревом — тікайте! (Біжать.) — Погляньте, дітки, хтось котиться по доріжці. Хто це? (Колобок.) А яку пісеньку він співає? (Кілька дітей розповідають.) Я по засіку метений, Я на яйцях спечений, Я від баби утік, Я від діда утік, То й від тебе утечу! — Колобок приніс нам картинки. Подивіться і скажіть, хто що робить. Дітям роздаються сюжетні картинки з епізодами казок. Діти розповідають, що роблять герої: зайчик стрибає, колобок котиться... — Подивіться, що я знайшла. Вихователь показує гніздечко з яйцем. — Хто його зніс? Це яєчко незвичайне, воно казкове. Як ви вважаєте, з якої воно казки? («Курочка Ряба».) — Давайте скажемо потішечку: О-о-о, яєчко одно Знесла курочка рябенька, Знайшли дітоньки маленькі. О-о-о, яєчко одно! — А ось і герої казки «Курочка Ряба». Сідайте, звірята, зручніше і подивіться казочку. (Діти інсценізують казку двічи–тричі поспіль.) А зараз я знову перетворю вас на діточок. Підсумок — Чи сподобалось вам у казці? Що вам сподобалось найбільше? (Відповіді дітей.) Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 129 Розвиток рухів Розвиток та удосконалення рухових умінь дітей — довготривалий і складний процес. Рухи є їх органічною потребою. В них діти знаходять радість, вони позитивно впливають на всі функції організму, зміцнюють м’язи, підвищують працездатність. Малюк, якщо обмежений в активних рухах, втрачає цікавість до навколишньої дійсності. Він не може тривалий час зберігати одну і ту саму позу, сидячи на стільчику або на килимку. У груповій кімнаті та на ігровому майданчику необхідно створити умови, що є оптимальними для різнобічної самостійної рухової активності малюків: забезпечити простір для пересування, дібрати спеціальне обладнання, яке стимулює різні види рухів, а також іграшки, що заохочують до руху. Одяг не повинен обмежувати рухи дитини. Дорослому необхідно керувати руховою активністю малюків, поєднувати рухову активність кожного зі спокійною діяльністю. З цією метою для відпочинку дітей у спеціально відведених місцях ставлять диван, стільчики, розстеляють килимок. Основних рухів діти вчаться на заняттях. Фізкультурні заняття проводяться двічі на тиждень за підгрупами. Заняття проводить вихователь групи в груповій кімнаті. Перед заняттям групове приміщення потрібно провітрити, провести вологе прибирання, частину ігрового матеріалу прибрати, по всій площині розставити необхідне обладнання та посібники. Заняття організуються з урахуванням програмних вимог для кожної вікової групи. Діти раннього віку ще не вміють чітко виконувати рухи тільки за словами дорослого. З цією метою використовують спеціальні гімнастичне приладдя. Фізкультурне заняття складається з 3-х частин: вступної, основ­ ної, заключної. Завдання вступної частини: підвищити емоційний настрій дітей, їх активність і увагу, підготувати організм дитини до заняття. Під час основної частини діти вчаться основних рухів або закріплюють вже набуті. Заняття завершується руховою грою, в якій закріплюється один-два основних рухів. Сформувати у дітей точні рухові навички можна, повторюючи їх на заняттях упродовж декількох місяців. Необхідно таким чином будувати кожне заняття, щоб у дітей не зникла цікавість до нього, сформувалось стійке позитивне ставлення до виконання завдань, до пропозицій дорослого. 130 Організація роботи з дітьми раннього віку Орієнтовні конспекти занять із фізкультури Заняття № 1 Тема. Кошенята Мета: розвивати вміння під час ходьби дотримуватись зазначеного напрямку; вчити бігати в різних напрямках, не зачіпаючи одне одного; вчити ходити по обмеженій площині, сходити з підвищення, пролізати під дугою одне за одним, спираючись на коліно та кисті рук; розвивати увагу у грі; виховувати витримку. Обладнання: гімнастична дошка (завдовжки 2,5–3 м; завширшки 20–25 см); ящик (50 × 50 × 20 см); 2 дуги; іграшки-звірята для кожної дитини. Хід заняття В и х о в а т е л ь. Діти, сьогодні ми гратимемося в кошенят. Ви будете маленькими кошенятами, а я вашою мамою-кішкою. Перетворить нас на кошенят цей «чарівний клубочок». Вихователь торкається «чарівним клубочком» кожної дитини. Виходять «кошенята» з «кішкою» на прогулянку. Ходьба одне за одним, біг, ходьба (по 30 с). Діти сідають на килимок у різних місцях і виконують загальнорозвивальні вправи. 1. Потягнулись кошенята до сонечка. В. п. – сидячи на килимку, ноги вперед. Підняти руки вгору («до сонечка») і опустити на коліна. (3–4 рази) 2. Побачили жучка в травичці. В. п.: лежачи на килимку, на спині. Підняти ноги і руки вгору, зробити ними рухи вперед, назад. (4–6 разів) 3. Сховались кошенята від мами. В. п.: стоячи, присісти, закрити очі долонями, випростуватися і сказати: «Няв». (4–6 разів) 4. Знайшла наша кішечка своїх діточок і повела їх через місточок. Ходьба одне за одним по дошці, покладеній на підлозі. 5. На гілочці побачили вони горобчика. Потягнулись до нього, піднявшись на пеньочок. Сходження на ящик, який стоїть на підлозі на відстані 2–3 метри від дошки. 6. Не дістатись до горобчика! Необхідно його не злякати. Сходження з ящика. 7. А ось і мишенята сховалися в нірку. Доженемо їх! Повзання під дугами на «середніх чотирьох» (коліна, долоні). Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 131 8. Але мишеня хитре. Де сховалося? Знову підемо по доріжці. Основні рухи повторити двічі–тричі. 9. Мама-кішка кличе кошенят на галявинку. Рухлива гра «На гостині у друзів» Хід гри Діти сидять на стільчиках. На протилежному боці розставлені іграшкизвірята. За сигналом діти-кошенята біжать до друзів. Потім за сигналом повертаються назад. Гра повторюється двічі–тричі. В и х о в а т е л ь. Ось і закінчилась наша прогулянка-подорож. Перетворюємося знову на діток. (Торкається клубочком кожної дитини.) Спокійна ходьба за вихователем. Діти беруть іграшки для гри. Заняття № 2 Тема. Весела подорож Мета: вправляти дітей у ходьбі «зграйкою» за вихователем; вчити переходити від ходьби до бігу та від бігу до ходьби; під час бігу не наштовхуватися одне на одного; вчити перестрибувати через мотузку, підлазити під дугу; вправляти в ходьбі по гімнастичній дошці з різним положенням рук; розвивати бажання брати участь в ігрових вправах; розвивати координацію рухів, увагу, уміння орієнтуватися в просторі; виховувати інтерес до спільних дій з однолітками, сміливість, активність. Обладнання: гімнастична дошка (завдовжки 2,5–3 метри; завширшки 20–25 см); дуга (2 шт.); мотузка (2 шт.). Хід заняття Вихователь звертає увагу дітей на лялькові курочку та курчат. В и х о в а т е л ь. Дітки, а ви знаєте як курочка співає? (Ко-ко-ко) — А як курчатка відповідають? (Пі-пі-пі) — А чи хочете ви погратися в курчаток? (Так.) Вихователь перетворює їх на курчаток. В и х о в а т е л ь. Тепер, мої курчатка, давайте погуляємо, зерняток пошукаємо. По доріжці курочка ходила, Маленьких діточок водила: «Ко-ко-ко, ко-ко-ко! Ви за мною йдіть рядком». (Ходьба зграйкою, руки за спиною.) 132 Організація роботи з дітьми раннього віку —Куди-куди? На доріжку, Починаємо пробіжку. (Легкий біг на носочках.) Вже втомились наші ніжки, Відпочинемо ми трішки. Спокійна ходьба за вихователем. Зупиняються на килимках у різних місцях. Виконують загальнорозвивальні вправи. 1. Підніміть крильця, усміхніться. В. п.: стоячи, руки внизу, підняти руки в сторони, опустити (3–4 рази). 2. В різні боки поверніться. В. п.: стоячи, руки на поясі. Повороти тулуба праворуч, ліворуч (4–5 разів). 3. Нумо поспішайте, зернятка шукайте. В. п.: стоячи, присісти, постукати пальцями по підлозі, встати (3–5 разів). 4. Напились водиці, що була в коритці. В. п.: стоячи, нахилитися вперед, відвести руки назад, випростатися (3–4 рази). 5. А тепер усі лягли, крильця в боки розвели, Лапками махаємо, в м’ячик пограємо. В. п.: лежачи на спині, почергово піднімати ноги (4–6 разів). 6. Ще мої прудкі курчата Дуже люблять пострибати. В. п.: стоячи, стрибки на двох ногах, на місті (двічі по 6–8 підскоків). 7. Поставали всі рівненько, Підем ніжками рівненько. Спокійна ходьба за вихователем. 8. Йдем, а сонечко з гори Заглядає у двори, Вирушаємо у світ. Основні рухи. Повторити 3–4 рази. 9. Пригадайте як із хатки По доріжці крокували наші ніжки, Щоб піти гуляти на лужок, Треба перейти місток. Ходьба по гімнастичній дошці. 10. Тут стежиночка мала До струмочка довела. Стрибки через мотузку. Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 133 Рухлива гра «Курочка-чубарочка» Діти (курчатка) Вихователь (мама-квочка) Няня (котик) Хід гри Діти стоять перед натягнутим шнуром. Вихователь Вийшли крихітки курчата, З ними курочка чубата. «Ко-ко-ко, — засокорила, — Не відходьте, діти милі». Усі діти з вихователем підлазять під шнур, виходять на подвір’ячко з курника. Бігають по галявинці, збирають зернята. Підходять до «котика». Вихователь А в дворі біля воріт Спав на лаві кіт-воркіт. Очі витріщив і — няв, Доганять курчаток став. Діти біжать під мотузку, ховаючись від «котика». Гру повторити двічі–тричі. Вихователь Молодці мої курчатка, Не відходили від мами. А тепер вже час ставати дітками і повертатися до групи. Вихователь перетворює курчаток на дітей. Іграшкові курочка та курчата залучаються до спільної гри дітей. Заняття № 3 Тема. Іграшки Мета: вчити дітей відтворювати рухи відповідно до сюжетного задуму; продовжувати вчити ходити і бігати в різних напрямках, не наштовхуючись одне на одного; вправляти в повзанні по обмеженій, похилій площині вгору і вниз; вчити прокочувати м’яч в парах; розвивати почуття рівноваги; виховувати сміливість, витримку. Обладнання: 2 похили дошки (завширшки 25–30 см; завдовжки 2 м); кольорові хусточки відповідно до кількості дітей; м’ячі на кожну пару дітей. 134 Організація роботи з дітьми раннього віку Хід заняття В и х о в а т е л ь. Діти, сьогодні ми завітаємо до іграшкового магазину і побачимо, чим займаються там іграшки. Ось мотрійки обходять полички (ходьба по всій кімнаті, руки на поясі упродовж 30–40 с). А машини також вирушили в подорож (бігти одне за одним, не наштовхуючись). Зупинилися машинки, а мотрійки знову вирушили в подорож, зупинились і дістали хусточки (загальнорозвивальні вправи). 1. Вітаються мотрійки. В. п.: стоячи, підняти хусточку над головою однією рукою, помахати і опустити. (3–4 рази кожною рукою) 2. Злякалися мотрійки. В. п.: стоячи, взяти хусточку обома руками за кути. Присісти, підняти хусточку перед обличчям. Випростуватись, опустити хусточку і вигукнути: «Ось ми!» (4–6 разів) 3. Вихваляються мотрійки сарафанами. В. п.: стоячи, повороти тулуба в сторони (4–6 разів у кожний бік). 4. Зраділи мотрійки. В. п.: стоячи, підскоки на обох ногах на місті (упродовж 15–20 с). 5. Повертаються мотрійки на поличку. (Покласти хусточки в коробку.) Ходьба спокійна одне за одним. Основні рухи: 1. Аж ось прокинулись ведмежата. Повзання на «середніх чотирьох» по похилій дошці вгору і вниз із наступним повзанням по підлозі до зазначеного місця в положенні «середніх чотирьох». Завдання виконується двічі–тричі. 2. Дуже люблять ведмежата з м’ячиками погратися. Прокочування м’яча в парах. Діти сідають одне проти одного, ноги нарізно. Завдання виконує кожна дитина 4–5 разів. Заняття № 4 Тема. Веселі гноми Мета: вдосконалювати вміння дітей рухатися одне за одним, між предметами; вчити утримувати рівновагу під час ходьби по гімнастичній ліві та влізанні на гімнастичну стінку; виховувати сміливість, самостійність, упевненість. Обладнання: обручі відповідно до кількості дітей; гімнастична лава; гімнастична стінка; стійки з мотузкою (на висоті 50–60 см); 2 мотузки. Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 135 Хід заняття Вихователь зустрічає дітей з іграшкою гномом. В и х о в а т е л ь. Діти, гном запрошує нас у подорож до лісу, щоб познайомити зі своїми друзями-пташками. Для того щоб потрапити до гнома в ліс, необхідно бути уважними, слухняними, допомагати одне одному. Чи готові ви до подорожі? (Так) В и х о в а т е л ь. Вирушаємо. Ходьба по доріжці зі слідами (довжина 2–2,5 м). Ходьба одне за одним за гномом (10 с). Ходьба на носочках між обручами, покладеними на підлозі (10 с). Біг повільний одне за одним (15–20 с). Ходьба звичайним кроком (10 с). В и х о в а т е л ь. Діти, гном дарує кожному кольоровий обруч. Давайте з ним пограємо. (Загальнорозвивальні вправи з обручами.) 1. В. п.: стоячи, підняти обруч вгору двома руками, опустити вниз (4–6 разів). 2. В. п.: стоячи, присісти, обруч покласти на підлогу, встати, обруч перед собою (4–6 разів). 3. В. п.: стоячи, повороти тулуба ліворуч, праворуч з обручем перед собою (4–6 разів). 4. В. п.: стоячи, покласти обруч на підлогу. Стрибки в обручі (15– 20 с). 5. Ходьба за обручем. Стрибки і ходьба повторюються чергуючись. В и х о в а т е л ь. До галявини, на якій живе гном, ще далеко. Для цього нам необхідно перестрибнути через струмочок, пройти по місточку над ярком, піднятися на гірку, спуститися з неї, пройти під ялинковими гілочками. Основні рухи: • стрибок через дві мотузки (ширина 15 см) на обох ногах із місця; • ходьба по гімнастичній лаві; • влізання на гімнастичну дробину довільним способом на 2–3 сходинки, спускання вниз; • пролізання під мотузкою (висота 50–60 см); Основні рухи виконуються двічі–тричі. В и х о в а т е л ь. Ось і галявина гнома. Тут зустрічають його друзі-пташки. Дітям одягають шапочки пташок. А наші кольорові обручі будуть для них гніздечками. 136 Організація роботи з дітьми раннього віку Рухлива гра «Пташки в гніздечках» Хід гри Пташки-діти стоять в обручах, вихователь оголошує, що настав день і пташки вилітають із гніздечок. Вони літають, клюють зернята. За сигналом «Ніч» усі пташки повертаються до своїх гніздечок. Гра повторюється двічі–тричі. В и х о в а т е л ь. Ось і погралися ми з гномиком і пташенятами. Зараз час вертатися додому, зробимо ми це за допомогою чарівної палички, яку дарує нам гном. Присядьте, заплющте очі, починаємо чаклувати. Вихователь торкається дітей, вони розплющують очі, опиняються в групі, де їх зустрічають іграшки. Заняття № 5 Тема. На гостини до бабусі Мета: продовжувати вчити дітей ходити по гімнастичній лаві, утримуючи рівновагу; вдосконалювати навички стрибків у глибину, метання вдалину із-за голови, кидання м’яча в руки; розвивати окомір, координацію рухів; виховувати почуття взаємодопомоги; вчити реагувати на сигнал і дружно гратися. Обладнання: гімнастична лава; куб заввишки 30 см; стійки з мотузкою заввишки 60 см; мішечки з піском (по 4 шт. на кожну дитину); м’яч; шапочки для гри; кеглі. Хід заняття Діти заходять до зали. На пеньочку лежить Колобок. Діти вітаються з ним, і він запрошує у гості до бабусі. • • • • Ходьба «зграйкою» за вихователем, який тримає Колобка (10 с); ходьба по «доріжці» одне за одним (дошка завдовжки 2,5 м); біг між предметами (кеглі) (20 с); ходьба одне за одним (10 с). В и х о в а т е л ь. Ось і подвір’я бабусі Насті. Нас зустрічають його мешканці. Загальнорозвивальні вправи 1. Півник В. п.: стоячи, підняти руки вгору, потягнутися, опустити, сказати: «Ку-ку-ріку» (3–4 рази). 2. Качечки п’ють водичку В. п.: стоячи, нахилитися вперед, торкнутися до носочків ніг, випрямитися (3–4 рази). Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 137 3. Собачка вітається В. п.: стоячи на «середніх чотирьох», підняти праву руку вперед і вгору, сказати: «Гав», опустити; підняти ліву руку вперед і вгору, опустити (3–5 разів кожною рукою). 4. Котик гріє свій животик В. п.: лежачи на спині, перекочуватися зі спини на живіт (4–6 разів). 5. Козенята В. п.: стоячи, підстрибувати на двох ногах на місці (10–15 с). В и х о в а т е л ь. Ось бабуся Настя збирає яблучка в саду за річкою. Ходімо, щоб їй допомогти. Основні рухи: • ходьба по гімнастичній лаві (двічі); • зістрибування у глибину з куба (висота 30 см) (двічі); • метання мішечків із піском через мотузку, натягнуту на висоті 50–60 см правою і лівою рукою (по 2 рази кожною рукою). В и х о в а т е л ь. Ось ми і дісталися до бабусі, зберемо яблучка в корзину. Вихователь учить дітей збирати предмети не присідаючи. В и х о в а т е л ь. Допомогли ми бабусі, отже, тепер можна і погратися. Діти, стоячи перед вихователем, кидають і ловлять великий м’яч. Вони по черзі ловлять м’яч, який кидає вихователь і кидають назад (двічі–тричі кожна дитина). В и х о в а т е л ь. Поки ми гралися, горобчики прилетіли на подвір’я. Рухлива гра «Горобчики і кіт» Одягнути дітям шапочки горобчиків. Вихователь виконує роль кота. Хід гри Діти-«горобчики» вилітають зі своїх гніздечок (обручи за кількістю дітей), літають, стрибають, клюють зернята на подвір’ї. За сигналом «Кіт» діти тікають у гніздечка, а «кіт» ловить дітей. Гра повторюється двічі–тричі. В и х о в а т е л ь. Ось і провідали ми бабусю. Вона дякує нам за допомогу і пригощає смачними яблучками. Діти дякують, прощаються з бабусею та Колобком, залишають залу. 138 Організація роботи з дітьми раннього віку Образотворча діяльність Образотворча діяльність — цікавий і корисний вид діяльності, під час якого різними способами з використанням різноманітних матеріалів створюються живописні та графічні зображення. Вона залучає малюків до світу прекрасного, розвиває креативність, формує естетичний смак, дозволяє відчути гармонію навколишнього світу. Часто несе в собі й елементи психотерапії — заспокоює, відволікає, зацікавлює. Образотворча діяльність спонукає дітей до творчості, учить бачити світ у живих фарбах. Важливо не упустити можливості, які відкриваються в ранньому віці, необхідно розвивати здатність дитини образно сприймати світ, придумувати нові сюжети. Таким чином, під час правильної організації образотворча діяльність може стати одним із улюблених занять малюків. Навчаючи дітей раннього віку образотворчої діяльності, вихователі активно використовують гру. Дорослий обіграє сюжет майбутньої роботи за допомогою різних іграшок і предметів, супроводжує емоційним коментарем, використовує вірші, загадки, потішки тощо. Такий метод навчання дозволяє зацікавити малюків, довше утримувати їх увагу, створює необхідний емоційний настрій і позитивний мотив діяльності. Діти раннього віку мають ще не сформовані навички роботи: не вміють правильно тримати олівець та пензлик, регулювати силу натиску на папір, орієнтуватися на аркуші паперу і не виходити під час малювання за край. Часто відсутність навичок сердить і засмучує малюків, вони залишають спроби зробити задумане. У такому разі образотворча діяльність може надовго затриматись на рівні хаотичних рухів. Тому рекомендовано розпочинати заняття з образотворчої діяльності з навчання малюків найпростіших навичок і прийомів роботи: тримати правильно олівець; малювати прості лінії та форми, вчити знаходити в них подібність із навколишніми предметами та явищами. Опанувавши мінімальний арсенал знань, малюки отримують можливість передавати на папері елементарний образ, почуваються впевненіше в цьому виді діяльності. Окрім навчання та формування цікавості й позитивного ставлення до образотворчої діяльності такі заняття розвивають мовлення, фантазію і творчість, ознайомлюють із навколишнім світом, сприяють естетичному розвитку. Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 139 Орієнтовні конспекти занять з образотворчого мистецтва Заняття № 1 Тема. Аплікація «Яблука на дереві» Мета: вчити розкладати готові форми в означених місцях, визначаючи предмети за розміром; розвивати мислення, увагу, спостережливість; виховувати естетичний смак. Матеріал: папір із наклеєними силуетами дерева з отворами двох розмірів; силуети яблук двох розмірів, відповідно до розміру отворів. Хід заняття Вихователь звертає увагу на їжачка з кошиком. В и х о в а т е л ь. Діти, сьогодні їжачок приніс нам кошик, дуже хочеться подивитися, що в ньому (дістає яблучка великі та маленькі). Що це? (Яблучка) — Так, це яблучка, вони різного розміру. Покажи, Тетянко, велике яблучко (показує), а ти, Сергійко, маленьке яблучко (показує). Вихователь закріплює поняття розмір предметів із кожною дитиною. — Як називається дерево, на якому росте яблучко? (Яблуня) В и х о в а т е л ь. Подивіться, у нас також ростуть яблуньки в саду, але на одній яблучка є, а на іншій немає. Де вони могли подітися? (Впали від вітру.) В и х о в а т е л ь. Молодці! Давайте ми з вами повісимо знову яблучка на дерево. 140 Організація роботи з дітьми раннього віку Вихователем демонструє виконання роботи, добирає силуети яблук до шаблонів: у великі отвори — великі яблучка, в маленькі — маленькі. Діти виконують роботу самостійно. Вихователь допомагає, запитуючи під час роботи про розмір яблучок у кожної дитини. В и х о в а т е л ь. Ми повісили яблучка на дерева. Ці яблучка, що приніс нам їжачок, ми помиємо і розділимо на всіх. Смачного вам! Заняття № 2 Тема. Ліплення. Пригостимо ляльок цукерками Мета: вчити дітей розминати шматочки глини коловими та прямими рухами, акуратно працювати з глиною; розвивати естетичний смак, дрібну моторику рук; виховувати доброзичливе ставлення до оточуючих. Матеріал: глина, дощечки для ліплення, жостовські підноси. Попередня робота: розглядання ілюстрації до книги Н. Забіли «Ясоччин садок». Дидактична гра «Напоїмо ляльок чаєм» Хід гри Вихователь організовує дітей навколо столу, підготовленого до чаювання. На мольберті розкладені малюнки з різними продуктами харчування (цукерки, хліб, ковбаса, сметана, печиво, тортик, м’ясо, яблуко, лимон, масло, цукор, сіль, варення тощо). Діти повинні обрати тільки ті продукти, які можна подавати до чаю. Хід заняття Вихователь звертає увагу дітей на будиночок-ширму, з яким діти постійно граються. В и х о в а т е л ь. Діти, хто тут мешкає? (Лялька Катя) — Давайте заглянемо до неї в будиночок. Що вона там робить? Вихователь прибирає ширму. В кімнаті сидить лялька за столом, який накритий для чаювання. Добрий день, Катрусю. Чому це ти сумуєш сама вдома? Діти, наша Катруся каже мені, що вона чекає на гостей — ведмедика Мишка та собачку Жучку. Але цукерок забула купити, а гості мають зараз прийти. Давайте допоможемо ляльці. Зліпимо цукерочки, щоб вона могла пригостити ними своїх гостей. Якими цукерки бувають за формою? (Кругли та довгі) — Так, круглі, як горошини та довгі, як палички. Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 141 Вихователь показує прийоми ліплення коловими рухами і прямими. Закріплює виконання колових і прямих рухів дітьми в повітрі. Пропонує дітям почати роботу. Цукерки готові, кожен нехай віднесе їх ляльці. Чути стук у двері, з’являється ведмедик і собачка. Лялька Катя пригощає їх чаєм. Заняття № 3 Тема. Сховай малюнок Мета: вчити дітей правильно тримати руці олівець, самостійно малювати; формувати цікавість до образотворчої діяльності; виховувати акуратність, посидючість, відчуття гармонії навколишнього світу. Матеріал: олівці, аркуші паперу за кількістю дітей. Підготовча робота: вихователь готує зразки — малює в центрі кожного аркушу паперу невелике зображення. Предмет повинен бути знайомим малюкам (зайчик, мишка, лялька, пташка, м’яч, кубик тощо). Хід заняття Вихователь заносить дітям іграшку мишеня. Діти вітаються, знайомляться з ним. В и х о в а т е л ь. Діти, сьогодні мишенятко прибігло до нас по допомогу, щоб ми сховали його від великого кота Мурчика, адже вони граються в «схованки». Як ми можемо це зробити? (Заховаємо в коробку, накриємо ковдрою.) — Але наше мишенятко прийшло не саме, а зі своїми друзями. Давайте ми їх також заховаємо. Ховатимемо їх, замальовуючи олівцем. Вихователь демонструє дітям прийом замальовування, проводячи лінії вгору і вниз по малюнку. 142 Організація роботи з дітьми раннього віку — Сховалося наше мишенятко. Тепер ви спробуйте заховати друзів мишенятка. Діти виконують роботу. Коли всі малюнки замальовані, проводиться обігравання результату: до групи заносять іграшкового кота Мурчика, який шукає мишенятко і його друзів, але не знаходить. В и х о в а т е л ь. Котику, давай пограємося із нашими дітками в гру «Кіт та миші». Хід гри Діти-«мишенята» сидять на стільчиках-«нірках». За сигналом вибігають на килимок бавитися. Вихователь-«котик» прокидається і ловить дітей«мишенят», які повертаються на стільчики. Гра повторюється двічі–тричі. Заняття № 4 Тема. На дерева, на лужок тихо падає сніжок Мета: вчити ритмічно розміщувати мазки в певних місцях аркуша (на землі, на деревах); розвивати у дітей естетичне сприйняття, увагу, кмітливість; викликати у дітей інтерес до образу зими. Матеріал: аркуші паперу блакитного кольору, на яких зображені дерева, земля; пензлі на кожну дитину; гуашеві фарби білого кольору. Попередня робота: спостереження за снігопадом; розглядання засніжених дерев, предметів на вулиці. Хід заняття Вихователь запрошує дітей до вікна. В и х о в а т е л ь. Діти, подивіться, чим вкриті гілочки дерев? (Снігом) В и х о в а т е л ь. Якого він кольору? (Білого) В и х о в а т е л ь. Скільки снігу на деревах та землі? (Багато) В и х о в а т е л ь. Коли сніжок падає на дерева і землю, то він одягає їх у теплу шубку, яка захищає гілочки і земельку від морозу. Чути стук у двері. В и х о в а т е л ь. До нас хтось завітав. Із дверей заносять іграшкову білочку. Б і л о ч к а. Доброго ранку, діти! В и х о в а т е л ь. Ми дуже раді, білочко, що ти до нас завітала. Б і л о ч к а. Мені дуже потрібна ваша допомога. У моєму лісі зовсім немає снігу і ялинка, на якій я мешкаю, замерзає від морозу. Показує малюнок ялинки на великому аркуші. Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 143 В и х о в а т е л ь. Не плач, білочко. Ми з дітками тобі допоможемо. Ось дивись, у нас є біла фарба, вона біла як сніг. Ми твою ялинку прикриємо снігом. Дітки сідайте зручно і подивіться, як можна за допомогою фарби одягнути ялинку в біленьку шубку. Вихователь показує послідовність нанесення фарби на аркуш паперу, вкриваючи силуети ялинки, землю білими мазками. Б і л о ч к а. Ось моя ялинка одягнена в білий кожушок. Дякую вам! Але ж мої сусідки білочки також хвилюються за свої ялинки. Ви їм допоможете? В и х о в а т е л ь. Звісно допоможемо. Правда діти? (Так!) В и х о в а т е л ь. Тож одягнемо ялиночки в білі кожушки. У кожного з вас є зелена ялинка і галявинка, на якій вона росте. Слід засипати їх сніжком. Малюватимемо ми ось цією фарбою. Якого вона кольору? (Білого) В и х о в а т е л ь. А чим набирають фарбу? (Пензликом) В и х о в а т е л ь. Покажіть, в якій руці тримають пензлик і як це роблять. Діти піднімають праву руку з пензликом в ній; вихователь перевіряє правильність. Ось тепер можна малювати. Діти малюють мазки по всьому аркушу, вихователь разом із білочкою перевіряють роботу, допомагають малятам. Б і л о ч к а. Дякую, малята за допомогу. Тепер я можу повернутися на свою галявинку. В и х о в а т е л ь. До побачення, білочко! Чекай на нас в гості. Ми завітаємо до вас на галявинку, як підемо на прогулянку. Зараз спостерігатимемо за снігом, який лежить за вікном. Музичний розвиток Музика є одним із важливіших факторів усебічного розвитку людини. Музика, як і будь-яке мистецтво, допомагає дітям пізнавати світ і виховує їх. Найперше вона безпосередньо впливає на емоційну сферу людини. Музика викликає у дитини позитивні емоції. Характерним є особлива організація занять із дітьми цього віку: вони проводяться невеликими підгрупами або всією групою. Потреба єдності виховного і навчального процесу зобов’язує музичного керівника погоджувати свої плани із загальною спрямованістю роботи в групі. Вихователь — це однодумець і перший помічник музичного керівника на музичних заняття. 144 Організація роботи з дітьми раннього віку Музичний керівник веде заняття, акомпанує на інструменті, а вихователь стимулює дітей до підспівування знайомих пісень, ритмічних рухів під музику, є зразком для малят. Завдання музичного виховання дитини органічно пов’язані із завданнями фізичного, морального і розумового її виховання. Більше того, можна стверджувати, що на музичних заняттях успішно реалізуються програмові вимоги до здійснення всебічного виховання дітей. На музичних заняттях діти рухаються під музику більшу частину заняття. Моторні акти відбуваються у формі гри та танцю, а також вправ для розвитку почуття ритму, коли беруть участь різні групи м’язів. Завдяки змісту музичного матеріалу і груповій формі організації занять діти вчаться любити природу, помічати її красу; поступатись одне одному, діяти узгоджено. На музичних заняттях традиційно приділяється увага розвитку спеціальних музичних здібностей: почуттю ритму, навичкам співу, музичному слуху тощо. Це, безумовно є стрижнем музичного виховання дітей. Закріплення знань і навичок, здобутих дітьми на музичних заняттях, відбувається в самостійній музичній діяльності. У всіх групах дошкільного закладу мають бути іграшки і дитячі музичні інструменти, що звучать: брязкальця, дзвіночки, барабани, органчики тощо. Всі музичні іграшки — інструменти розташовують в одному куточку. Інструменти в ньому періодично змінюються залежно від того, які з них потрібні в цей момент за планом. Одна з основних умов щодо організації подібного куточку — привабливість. У дітей має виникнути бажання пограти на інструменті. Робота з музичного виховання містить індивідуальну роботу з дітьми. Вона проводиться музичним керівником не лише на музичних заняттях, а й під час прогулянки увечері у вільний час. Педагог працює над правильним диханням, артикуляцією і звуковимовою дитини. Орієнтовні конспекти занять із музики Заняття № 1 Мета: вчити дітей виконувати рухи в такт музики; удосконалювати уміння визначати характер музики; розвивати навички співу; виховувати почуття естетичного смаку. Музичний репертуар: «Крокуємо разом» (муз. М. Раухвергера); «А-а, котків два» (українська народна пісня, обробка Т. Шутенко); «Пташка» (сл. А. Барто, муз. М. Раухвергера), гра «Сонечко і дощик». Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 145 Хід заняття Діти сидять півколом біля музичного керівника разом із вихователем. М у з и ч н и й к е р і в н и к. До нас у гості завітала лялька. Її звати Ляля. Вона дуже непосидюча і любить рухатися, гратися. Вона запрошує вас на прогулянку. Діти крокують під музику «Крокуємо разом». Рівними доріжками Швидко ходим ніжками. Тут-туп-туп, А тепер всі станьмо тут. М у з и ч н и й к е р і в н и к. Дивіться, наша Ляля вже стомилась: хоче спати. Заспіваємо їй колискову «А-а, котків два, сірі білі обидва». Діти імітують заколихування ляльки, склавши ручки перед собою. М у з и ч н и й к е р і в н и к. Заснула наша лялечка, але ж хтось стукає у віконце. Підходить до вікна. — Та це ж пташка! Виконує пісню «Пташка». На віконце пташка сіла, Ой, хоч би не полетіла! Ой, посидь не відлітай! Полетіла. Ай! Діти підспівують. М у з и ч н и й к е р і в н и к. Лялька наша прокинулася, запросимо її до таночку. Таночок «Гопачок» Музика змінюється, звучить «дощик». Діти грають в гру «Сонечко і дощик». Заняття № 2 Мета: продовжувати вчити дітей виконувати рухи в такт музики; удосконалювати уміння; визначати характер музики; розвивати навички співу; виховувати почуття естетичного смаку. Музичний репертуар: «Ходимо-бігаємо» (муз. Р. Рустамова); «Тактак-так» (муз. О. Тілічеєвої), «Пташка» ( сл. А. Барто, муз. М. Раухвергера), «Гопачок», «Бубон» (муз. М. Карасьова). 146 Організація роботи з дітьми раннього віку Хід заняття Музичний керівник запрошує дітей разом із ведмедиком до вправи «Ходимо-бігаємо». М у з и ч н и й к е р і в н и к. Розвеселились наші дітки, пограємо з долоньками та ніжками. Слухання пісеньки «Так-так-так». Поплещіть-но ручки так-так-так! Ручки помахайте так, так, так! Тупніть каблучки так, так, так! Ніжки пострибайте так, так, так! М у з и ч н и й к е р і в н и к. Пташка знову стукає у віконечко. Заспіваємо про неї пісеньку. Діти виконують пісеньку «Пташка». М у з и ч н и й к е р і в н и к. Розвеселилися ведмедик і пташка, вони хочуть танцювати. Танок «Гопачок» М у з и ч н и й к е р і в н и к. Діти, зверніть увагу на цей бубен, який приніс нам ведмедик у кошику. Зараз ми з ним пограємось. Гра «Бубон» Заняття № 3 Мета: вчити дітей повторювати за дорослими інтонацію під час співу і дотримуватись ритму руху; розвивати звуковисотний слух. Музичний репертуар: «Хто як кричить» (муз. А. Філіпченка); «Ведмедикові спати час» (муз. Г. Гриневича); «Лялька крокує і бігає» (муз. М. Раухвергера); «Ялинка», «Гра з брязкальцями» (муз. А. Лазаренка). Хід заняття Лялька Ляля завітала в гості до дітей. М у з и ч н и й к е р і в н и к. Якого кольору в ляльки сукня? Вона велика чи маленька? Проводиться вправа «Лялька крокує і бігає» з ритмічними рухами. Діти сідають на стільчики. М у з и ч н и й к е р і в н и к. Лялька принесла нас сьогодні альбом із картинками. Зараз ми його роздивимось і послухаємо музичні твори за картинками. Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 147 На картинках зображені ведмідь, який спить, прикрашена ялинка, брязкальця. Усі ці тварини є героями пісні «Хто як кричить». Діти по одному перегортають сторінки альбому, а музичний керівник грає мелодію. Діти повторюють рухи під мелодію або звуконаслідування. Рухлива гра «Сонечко і дощик» Заняття № 4 Мета: продовжувати вчити дітей ритмічно рухатися під музику. Музичний репертуар: «Півники» (муз. Р. Рустамова), «Ходимобігаємо» (муз. М. Раухвергера); «Ладунки-ладушки» (російська народна пісня, обробка Т. Шутенко), «Жук» (муз. А. Філіпенко). Хід заняття Музичний керівник Великі ноги мляво край дороги — Топ, топ, топ! Дітки, покажіть, як ідуть великі ноги. Діти крокують, високо піднімаючи ноги. Маленькі ніжки, швидко край доріжки — Топ, топ, топ! М у з и ч н и й к е р і в н и к. Покажіть, як ідуть маленькі ніжки. Діти показують, як маленькі ніжки бігли по доріжці — на носочках. Молодці, дітки! Сідайте на стільці. Подивіться, хто до нас завітав. Показує півника з пишним хвостом. Діти разом із півником розучують гру «Ладушки-ладушки». Ладусі-ладонькі — Веселі долоньки. Плескайте гучніше, Буде веселіше. Наші долоньки вміють голосно плескати, а тепер покладіть їх на колінця і послухайте пісню про жука. По дорозі жук-жук, По дорозі чорний. Подивіться ви на мене, Який я моторний. Гра з брязкальцями Швидко з брязкальцем біжать Діточки маленькі. Танцювати, танцювать З брязкальцем новеньким. Ля-ля-ля, З брязкальцем новеньким! 148 Організація роботи з дітьми раннього віку Діти бігають, кружляють. По долоні брязкальцем стукайте швиденько. Гарно грають всі малята Брязкальцем новеньким. Ля-ля-ля, Брязкальцем новеньким! Діти стоять і вдаряють брязкальцем по долоньці. М у з и ч н и й к е р і в н и к. Запрошуємо півника погратися з нами в групі та познайомимо його з ляльками ведмедиком і пташкою. Формування елементарних математичних уявлень (сенсорика) У пізнавальному розвитку дитини перші математичні успіхи займають значене місце. Автори різних програм із виховання та навчання дітей у дитячому садку обов’язково розглядають етапні кроки в засвоєнні дітьми якісних та кількісних характеристик предметів і явищ у навколишньому середовищі, живої та неживої природи у розділах «Сенсорне виховання», «Предметна діяльність», «Розвиток мовлення», «Конструювання». Традиційно в педагогіці раннього віку пропонуються різні методичні засоби, що необхідні для становлення початкових числових уявлень у дітей, формування елементарних знань про розташування предметів у навколишньому середовищі та навчання орієнтації в ньому. Вихователі, розробляючи сценарії математичних занять та зважаючи на відповідні методики, прагнуть до того, щоб вони співвідносилися з постійно підвищенням пізнавальних і лексичних можливостей дітей раннього віку. Не менш значущим на занятті є створення позитивної атмосфери співпраці між дорослим і дитиною. Для досягнення позитивного ставлення дитини до дорослого, який проводить заняття і формування у дітей стійкого інтересу до занять із математичного циклу, застосовуються ігрові завдання, під час яких діти розв’язують пізнавальні задачі разом із дорослим, а потім і самостійно. Спочатку всі математичні задачі пропонуються дитині за допомогою тільки натуральних предметів. Деякі задачі спираються на розуміння дитиною слів які означають розмір, колір, кількість предметів. Заняття математичного циклу розподілені за складністю запропонованих завдань відповідно до пізнавальних можливостей, що поступово підвищуються. Для кожного заняття спеціально розроблений Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 149 ілюстративний матеріал — у вигляді набору яскравих завдань — для формування елементарних математичних навичок. Для занять використовуються такі дидактичні іграшки та будівельні матеріали: • дзвоники, барабан, бубен; • матрьошки; • пірамідки різного кольору і розміру; • кульки різного кольору та розміру; • м’ячі; • квадратні і круглі формочки-вкладки; • будівельний матеріал; • набори ґудзиків, стрічок, шнурків різного розміру та кольору. Маленькі діти краще сприймають і запам’ятовують нову інформацію під час комбінованих занять, які містять у собі дидактичну гру, заняття з будівельним матеріалом і виконання динамічних вправ. Досвід роботи з дітьми раннього віку свідчить про те, що поставлені на одному занятті програмові завдання не можуть бути засвоєні дитиною з першого разу. Без багаторазового повторення навіть засвоєний матеріал може бути не правильно виконаний після деякої перерви в заняттях. Тому навчання на заняттях математичного циклу повинно проводитись поступово з багаторазовим зверненням до вже проведених раніше занять, повторення їх з урахуванням нових знань дітей, із широким використанням дидактичних ілюстративних матеріалів. Орієнтовні конспекти занять із математичних уявлень Заняття № 1 Тема. Групування неоднорідних предметів за формою Мета: вчити дітей фіксувати увагу на формі предмета; формувати прийоми встановлення відповідності та різниці форм однорідних предметів; вчити виконувати завдання за зразком і словесною вказівкою (такий — не такий); вчити виконувати прості дії з предметами (нанизування на стрижень); розвивати увагу, зосередженість; виховувати акуратність, працелюбність. Матеріал: однорідні башточки різної форми з п’яти предметів. Хід заняття Вихователь пропонує дітям погратися з «чарівним мішечком». У мішечку предмети двох різних форм: п’ять кругів та п’ять квадратиків. В и х о в а т е л ь. Діти, в нашому «чарівному мішечку» щось лежить. (Дає дітям торкнутися закритого мішка.) Давайте подивимося що там. 150 Організація роботи з дітьми раннього віку Викликає всіх дітей по черзі, вони дістають по одному предмету із мішечка. — Ми дістали всі предмети. Подивіться, наш мішечок пустий. Давайте їх роздивимося. Є предмети ось такої форми (показує кружок) і ось такої (показує квадратик). Василько, чи однакові за формою предмети? (Різні) — Але наші предмети перемішалися, давайте розподілимо їх на дві групи за формою. Ось такі (круги) надінемо на цей стрижень, а ось ці (квадрати) на цей стрижень. Допоможіть мені розібрати наші фігурки. Візьми, Юрко, предмет і надінь його на стрижень. Дитина бере круг і одягає на стрижень із кругом. Діти по черзі виконують завдання, відповідаючи на запитання такий — не такий. В и х о в а т е л ь. Ми з вами розподілили наші предмети. Давайте подивимося, чи правильно ми це зробили. Діти разом із вихователем розглядають дві пірамідки. Вихователь запрошує дітей до індивідуальної роботи. Діти розподіляють предмети на дві групи, надіваючи їх на відповідні стрижні. Ускладнення: дітям, які виконали завдання, пропонується робота з предметами наближеної форми: круги, овали; квадрати, прямокутники. Сортування предметів різної форми проводиться кожною дитиною двічі–тричі. Заняття № 2 Тема. Грибочки по місцях Мета: вчити дітей розрізняти кольори, знаходити один із заданих кольорів, називати його; розвивати дрібну моторику рук; виховувати увагу, мислення, вміння гратися поряд. Матеріал: спеціальний столик з отворами, поділений на квадрати різних кольорів; грибочки двох кольорів: червоного, синього. Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 151 Хід заняття Вихователь пропонує дітям роздивитися підставочки з отворами, розфарбованими двома кольорами. В и х о в а т е л ь. Діти, ці підставочки приніс нам Буратіно. Подивіться, вони розфарбовані різними кольорами — червоним і синім (показує). Який це колір? (Червоний) — А це який колір? (Синій) — Сергійко, покажи червоний колір (показує). — Ніно, покажи синій колір (показує). Вихователь по черзі викликає дітей, спонукає їх показати і назвати відповідний колір. В и х о в а т е л ь. Буратіно приніс ще й коробочку, давайте в неї заглянемо (дістає один предмет). Що це, діти? (Грибок) — Якого він кольору? (Червоного) — А цей? (Синього) Вихователь виймає всі грибочки з коробочки, разом із дітьми визначають їх колір. В и х о в а т е л ь. Грибочки, як і підставочки, розфарбовані в червоний і синій кольори. Якщо «посадити» грибочок червоного 152 Організація роботи з дітьми раннього віку кольору на червоній половинці підставочки, то грибок не буде видно, він «сховається». Давайте «заховаємо» всі грибочки. Мишко, візьми грибок червоного кольору і «посади» його в отвір червоної підставки (дитина виконує). Ось грибок і «заховався». Микито, якого кольору ти обрав грибок? На яку підставочку його слід посадити? (Синій, на синю) Таким чином діти по черзі «розсаджують» гриби в отвори за кольорами. В и х о в а т е л ь. Зараз у кожного з вас є свої підставочки, свої грибочки. Заховайте свої грибочки на підставочках, щоб їх не було видно. Діти виконують завдання, а вихователь закріплює з ними назви кольорів. В и х о в а т е л ь. Добре ми погралися, всі грибочки «заховалися» від нас. Подякуємо Буратіно за таку цікаву гру. Діти дякують ляльці і запрошують Буратіно до спільної гри в групі. Заняття № 3 Тема. Нанизування великих і маленьких намистинок Мета: вчити дітей чергувати предмети за розміром, звертаючи увагу на їхню різницю в розмірах; формувати вміння орієнтуватися на слова великий, маленький; розвивати увагу; виховувати цікавість, посидючість. Матеріал: для кожної дитини по 8 дерев’яних чи глиняних намистинок двох розмірів (діаметр великої — 2 см, маленької — 1 см), однакового кольору і форми; тоненькі шнури або товсті нитки з навощеними, заздалегідь обклеєними кінцями; ляльки для кожної дитини. Хід заняття Вихователь перед дітьми висаджує ляльок за кількістю дітей. В и х о в а т е л ь. Діти, сьогодні наші ляльки зібрались на свято і хочуть одягнути красиве намисто. Але воно в них розсипалося. Давайте їм допоможемо. Я зібрала всі розсипані намистинки, роздивимося їх. (Показує один набір намистинок одного кольору, але різних за розміром.) Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 153 В и х о в а т е л ь. Подивіться, ці намистинки одного кольору, але різні за розміром. Ось ця велика (показує), а ця — маленька (показує). Необхідно нанизувати на ниточку спочатку велику намистинку, потім маленьку. — Тетянко, обери велику намистинку. Дитина обирає, вихователь нанизує її на ниточку. — Світлано, яку намистинку візьмемо? (Маленьку) — Нанижемо маленьку намистинку. А тепер яку? (Велику) Діти по черзі називають розмір намистинок і одягають їх на ниточку разом із вихователем. В и х о в а т е л ь. Одне намисто в нас і готове. Це намисто для ляльки Каті. Тепер ви самі зробите кожен своїй ляльці намисто. Діти індивідуально виконують нанизування намистинок на ниточку, чергуючи їх за розміром. В и х о в а т е л ь. Молодці, всі впоралися з роботою. Тепер прикрасимо намистом наших ляльок. Вони дуже вдячні вам, діти, що зможуть піти на свято. Заняття № 4 Тема. Знаходження предметів аналогічної форми Мета: вчити дітей виділяти форму в названих предметах навколишнього середовища, користуючись геометричними фігурами, як орієнтиром; розвивати увагу, кмітливість; виховувати цікавість. Матеріал: геометричні фігури (круг, квадрат, овал, прямокутник, трикутник); предмети круглої форми (м’яч, кулька, ґудзик), квадратної (носова хустка, кубик), овальної (яйце, огірок, слива), прямокутної (цеглинка, книжка, прапорець), трикутної (призма, косинка, елемент геометричної мозаїки). 154 Організація роботи з дітьми раннього віку Хід заняття Перед дітьми на столику стоять будиночки з різними віконечками (круг, квадрат, овал, прямокутник, трикутник). В и х о в а т е л ь. Діти, сьогодні ми потрапили в місто, де будиночки мають різні віконечка, в цих будиночках живуть різні речі. Коли мешканці вийшли погратися на вулицю, вони розгубилися, тому тепер не знають, де вони живуть. Ось подивіться, вони перемішалися і дуже сумують, що не можуть потрапити додому. Чи зможемо ми їм допомогти? (Так) — Розподіляти ми будемо їх за формою віконечок, на які вони схожі. Миколко, обведи м’ячик пальчиком. Він круглий. Знайди віконечко такої самої форми. Дитина підходить до будиночка з круглим віконечком. Так, м’ячик живе в цьому будиночку. А ось ця книжка іншої форми. Знайди, Віро, віконечко такої самої форми. Дитина показує будиночок із прямокутним віконечком. Так, ця книжка живе в цьому будиночку. Діти по черзі виходять до вихователя, беруть предмет, називають його і знаходять будиночок із таким самим віконечком за формою. В и х о в а т е л ь. Ось ми і допомогли мешканцям будиночків повернутися додому. Вони вам дуже вдячні. І дарують нам на згадку ось ці яскраві геометричні фігурки, щоб ми могли з ними гратися. Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 155 Ігри-заняття з будівельним матеріалом Конструювання розвиває дрібну моторику рук дитини, її сприйняття мислення, уявлення. Воно вчить співвідносити деталі будівельного матеріалу в горизонтальній і вертикальній плоскостях. Заняття з будівельним матеріалом — вид предметних дій, де сам матеріал без попереднього обігравання не може підвести дітей до побудови будівлі. Спонуканням до дії є не сам зразок, а уявлення про нього. Наприклад, наклавши кубик на кубик, дорослий говорить: «Вийшла башточка. Злетів на неї півник і заспівав: «Ку-ка-рі-ку!» Або можна обіграти таку ситуацію: до матрьошки приїжджає машина і відвозить її до котика. Машина може бути будь-якої конструкції, голов­ не, щоб дитина розуміла значення образу, вплетеного в уяву ігрової ситуації. З дітьми раннього віку дорослий розв’язує конструктивні завдання шляхом засвоєння основних прийомів прикладання в горизонтальній та вертикальній площинах. Діти з однаковою цікавістю займаються з настільним та напільним наборами будівельного матеріалу. Вони допомагають дорослому будувати огорожу, гараж, машину, використовуючи пластмасові конструктори. Орієнтовні конспекти занять із конструювання Заняття № 1 Тема. Знайомство з цеглинкою. Широка і вузька доріжки Мета: вчити дітей щільно прикладати цеглинки одна до одної, розподіляючи будову по площині; привчати дітей гратися з будовою; закріплювати розуміння слова цеглинка, як будівельного матеріалу; розвивати моторику рук, уяву мислення; виховувати дружелюбні стосунки в обіграванні будов. Матеріал: цеглинки (по 8–10 на кожну дитину); іграшки: лялька, машинка. Хід заняття Вихователь показує дітям маленьку ляльку. В и х о в а т е л ь. Це діти, хлопчик Василько. Привітайтесь із ним. Д і т и. Доброго ранку! В и х о в а т е л ь. Він дуже непосидючий. Любить постійно бігати. Щоб бігати — потрібні доріжки. Давайте збудуємо для нього доріжку. Будуватимемо з цеглинок. Ось таких (показує). У цеглин- 156 Організація роботи з дітьми раннього віку ки є довша і коротша сторони. (Проводить пальчиком називаючи «довша» і «коротша».) — Сашко, покажи коротшу сторону цеглинки. — Оленко, покажи довшу сторону цеглинки. Вихователь викликає дітей по одному, вони проводять по короткій і довгій сторонах цеглинки, називаючи їх. В и х о в а т е л ь. Тепер будуватимемо доріжку для Василька. Прикладаємо цеглинки щільно одну до одної коротшою стороною. (Демонстрація роботи.) Ось і вийшла в нас вузька доріжка. Василько бігає по доріжці. Чути сигнал машини. В и х о в а т е л ь. Ось ще й автомобіль приїхав. Він також хоче їздити по доріжці. Василько маленький, а автомобіль великий, тому йому необхідно збудувати широку доріжку. Приставлятимемо цеглинки довшою стороною одну до одної. Допоможи, мені, Сергійко. Діти будують широку доріжку. В и х о в а т е л ь. Для автомобіля доріжка готова. Автомобіль їздить по доріжці: «Бі-бі». А зараз ви побудуйте вузеньку і широку доріжки для Василька та автомобіля. Діти будують, а вихователь роздає їм іграшки для обігравання будівель. Заняття № 2 Тема. Будуємо будиночки для ляльок Мета: закріплювати вміння дітей будувати будиночок, лавку, драбинку; вчити пов’язувати будівлі одним сюжетом; розвивати у дітей цікавість до спільної гри; виховувати дружні стосунки, почуття взаємодопомоги. Матеріал: 9 цеглинок, 6 кубиків, мотрійки, іграшка собачка. Хід заняття Вихователь звертає увагу на велику кількість будівельного матеріалу на столі. Діти називають матеріал: цеглинки, кубики. В и х о в а т е л ь. Сьогодні ми побудуємо будиночки для ляльок. Один будиночок я збудую з вашою допомогою. Із чого будуватимемо будиночок? (Із цеглинок) — Так. Дві цеглинки ставимо вертикально. А щоб вийшло віконечко, що слід зробити? (Покласти цеглинку на довгу сторону між цеглинками.) Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 157 — Молодець, Вово! А дах поставить нам Оленка. Ось і збудували будиночок. Тепер ви самі збудуйте другий будиночок. Вихователь викликає дітей по одному, вони ставлять поступово цеглинки, будуючи другий будиночок. В и х о в а т е л ь. Молодці, я вважаю, що наші ляльки будуть задоволені. А я ще побудую біля одного будинку драбинку, а ви біля другого — лавочку. Діти виконують завдання. В и х о в а т е л ь. Тепер чекатимемо, хто прийде першим до нашої будівлі. За ширмою чути гавкання собачки «гав-гав». Вибігає собачка і ховається в один із будиночків. За нею вибігають маленькі мотрійки і ховаються в другий будиночок. Іде велика мотрійка, шукає маленьких мотрійок. Піднялася вона по сходинках, заглянула в перший будиночок, побачила собачку. Собачка загавкала: «Гав-гав!» Мотрійка злякалась і побігла до другого будиночку. Почала кликати маленьких мотрійок. Вони почули її, виглянули у віконечко. Велика мотрійка сіла на лавочку і почала відпочивати. Тут прибігли маленькі мотрійки і почали весело гратися біля будиночків. В и х о в а т е л ь. Дітки, давайте побудуємо кожній мотрійці будиночок. Діти будують будиночки на великому столі біля збудованих будиночків. Після закінчення заняття діти продовжують обігравати будівлю під керівництвом вихователя. Можна ввести й інших персонажів у гру. Розвиток дрібної моторики рук у дітей раннього віку Розвитку загальної та дрібної моторики дитини необхідно приділяти увагу, розпочинаючи з раннього віку. Учені довели, що рухливі імпульси пальців рук впливають на формування «мовленнєвих» зон і позитивно діють на кору головного мозку дитини. Різноманітні дії руками, пальчикові ігри стимулюють процес мовленнєвого і розумового розвитку дитини. Заняття та ігри, спрямовані на розвиток моторики зап’ястя і пальців рук, зараз особливо популярні. Рівень моторного розвитку рук (сила, спритність, швидкість та точність рухів) і ручних навичок (використання різних інструментів — 158 Організація роботи з дітьми раннього віку ножиці, голки, лопатки та ін., застібання застібок) у дошкільному віці є діагностичним фактором, що визначає рівень розвитку загальної моторики та мовлення. Якщо руки розвинені недостатньо, то це часто свідчить про деякі відставання у розвитку дитини. Існують спеціальні ігри та вправи, які поможуть розвинути та зміцнити рухи малюка, диференційовані рухи пальців рук. Під час цих ігор розвиваються такі рухи: • хапання: дитина вчиться хапати предмети, діючи цілеспрямовано; • співвідносні дії: дитина вчиться поєднувати два предмети або дві частини одного предмета; • наслідування рухів рук дорослого; • рухи зап’ястя та пальців рук. Крім того, заняття щодо дрібною моторики позитивно впливають на загальний розвиток дитини, допомагають їй стати самостійнішою і впевненішою у собі. Ігри з різноманітними предметами і матеріалами Мета: розвивати хапання, узгоджені дії обох рук, чіткі та диференційовані рухи зап’ястя та пальців рук; формувати уміння розстібати та застібати липучки, кнопки, ґудзики, блискавки; розвивати мислення та уяву. Матеріали: предмети, іграшки та матеріали добираються відповідно до мети завдання. Методи навчання: показ дій; дії руками дитини; словесна інструкція (поетапно). Організація занять Дітям складно опанувати дії, спрямовані на розвиток руху рук і дрібної моторики пальців. Тому під час проведення занять необхідно дотримуватись такого: 1. Не допускати перевтомлення дітей — спочатку тривалість занять не повинна перевищувати 5–10 хвилин, поступово її можна збільшити. 2. Рівень складності гри повинен відповідати віковим та індивідуальним особливостям дитини. 3. Обігравати сюжети занять для того, щоб зацікавити малюків. 4. Заняття проводити у вільний час індивідуально або з невеликою підгрупою дітей. Порядок роботи Робота з дітьми будується за принципом поступового підвищення рівня складності завдань. Наприклад, під час проведення гри «На- Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 159 мисто для ляльки» спочатку необхідно запропонувати дітям зробити намисто з декількох великих намистин, а потім можна збільшити їх кількість, використати намистинки меншого розміру. Для закріплення рухів доцільно неодноразово пропонувати дітям аналогічні завдання, але по-різному обігравати їх і використовувати різні матеріали. Допомога дітям Спеціальні ігри та вправи, що спрямовані на розвиток дрібної моторики, дуже складні для маленьких дітей. У цьому віці руки малят ще не достатньо розвинуті. Діти не вміють регулювати силу, спрямованість рухів. Часто відсутність умінь або їх недостатня сформованість сердить і засмучує малят. У випадку засмучення вони можуть втратити цікавість до гри. Щоб цього не сталося, необхідно допомогти дитині: ще раз показати їй, як необхідно виконувати ту або іншу дію, або взяти її руки у свої, виконати дії спільно. Заходи безпеки Під час занять стежити за дотриманням заходів безпеки — не дозволяти дітям брати до рота дрібні предмети і деталі. Гра «Сховай у долоні» Мета: зміцнити м’язи пальців та зап’ястя рук. Матеріали: шматочки поролону або гумові кільця, інші іграшки з пористих, гнучких матеріалів, які можна затиснути в руці (за кількістю дітей). Хід гри Роздати дітям невеличкі шматочки поролону і запропонувати сховати їх у долоні таким чином, щоб поролону не було видно: «Ось вам губки. Сховайте їх так, щоб ніхто їх не побачив і не знайшов — затисніть міцніше в долоні!» Діти, які гарно сховали поролон, залишають його собі. Якщо предмет було видно, ведучий забирає його. Гра «Неслухняні кульки» Мета: зробити масаж долонь дитини; розвивати спритність рухів пальців і зап’ястя рук. Матеріал: невеличкі кульки: гумові, пластмасові, дерев’яні; крупа тощо. Хід гри Роздати малюкам кульки і запропонувати покатати їх по столу долонями: «Ось вам маленькі кульки. Давайте пограємо з ними — покатаємо по столу. Тільки кульки неслухняні — хочуть втекти, не 160 Організація роботи з дітьми раннього віку відпускайте їх». Потім необхідно попросити малюків покатати кульки між долонями. Коли діти навчаться катати кульки, можна запропонувати їм крупу або намистинки, при цьому вони можуть накрити долонями одразу декілька намистинок або крупинок. Гра «Хвильки» Мета: розвивати відповідні, хапальні рухи рук, диференційовані рухи пальців рук. Матеріали: шнурки синього або блакитного кольору, паперовий кораблик. Хід гри Роздати дітям шнурки і показати, як зробити з них хвильки. Запропонувати поглянути, який красивий кораблик. Кораблик іграшковий, зроблений із паперу. Запропонувати зробити для нього іграшкове море зі шнурків або ниток, потім пустити його в казкове плавання. Гра «Сонечко світить» Мета: розвивати відповідні рухи рук, дрібну моторику пальців рук; вчити застібати і розстібати прищепки. Матеріал: круг жовтого кольору з картону діаметром 15 см, прищепки. Хід гри В и х о в а т е л ь. Погляньте у віконце. Бачите, як яскраво світить сонечко. Давайте зробимо таке саме сонечко. Ми перетворимо цей круг (показує) на сонечко. Давайте зробимо йому промінчики. Показати дітям, як прикріпити прищепки-промінчики до країв круга. Звернути увагу малюків на те, що натискати на кінці прищепки необхідно одночасно двома пальцями. Потім запропонувати дітям «зняти промінчики». Пальчикові ігри Пальчикові ігри дають можливість батькам і вихователям гратися з малюками, радувати їх, одночасно розвиваючи мовлення і дрібну моторику. Завдяки таким іграм дитина отримує різноманітні сенсорні враження, у неї розвивається уважність і здатність зосереджуватися. Такі ігри формують добрі взаємини між дітьми, а також між дорослим і дитиною. Персонажі та образи наших пальчикових ігор — павук і метелик, коза і зайчик, дерево і птах, сонечко і дощик — подобаються малюкам з півтора-двох років, діти із задоволенням повторюють за дорослими Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 161 тексти і рухи. Одні пальчикові ігри готують малюка до лічби, в інших дитина повинна діяти за допомогою обох рук, що допомагає краще усвідомити поняття вище і нижче, зверху та знизу, праворуч і ліворуч. Ігри, в яких малюк ловить або гладить руку дорослого або іншої дитини, ляскає по руці або загинає пальці партнера по грі, є важливими для формування відчуття упевненості у дитини. Деякі ігри, в яких пальчики називаються по черзі або діють по черзі, нагадують маленькі казочки (наприклад, «Двоє товстих поросят», «Двоє рудих тарганів», «Краб») і виконати їх самостійно можуть діти 4–5 років, а меншим повинні допомагати дорослі. Вимовляти тексти пальчикових ігор дорослий повинен якомога виразніше: то підвищуючи, то знижуючи голос, роблячи паузи, підкреслюючи окремі слова, а рухи виконувати синхронно з текстом або в паузах. Малюкам важко промовляти текст, їм достатньо того, що дорослий виконує рухи або виконувати рухи за його допомогою. Для деяких ігор можна надягати на пальчики паперові ковпачки або малювати на подушечках пальців очі та ротик. Пальчикові ігри спонукають малюків до творчості й у тому випадку, коли дитина придумує до текстів свої, нехай навіть не дуже вдалі рухи, її слід хвалити і просити, по можливості, продемонструвати свої творчі досягнення, наприклад, татові або бабусі. Найбільшу увагу дитини привертають пальчикові ігри зі співом. Синтез руху, мовлення та музики радує малюків і дозволяє проводити заняття найефективніше; можна проспівувати запропоновані тексти на будь-яку відповідну мелодію. Рекомендації щодо проведення пальчикових ігор із дитиною Беручись до роботи, слід пам’ятати про такі принципи проведення занять: • перед грою з дитиною необхідно обговорити її зміст, відразу при цьому відпрацювати необхідні жести, комбінації пальців, руху. Це не тільки дозволить підготувати малюка до правильного виконання вправи, але й створить необхідний емоційний настрій; • виконувати вправу слід разом із дитиною, при цьому демонструючи власну зацікавленість грою; • при повторних проведеннях гри діти іноді починають вимовляти текст частково (особливо початок і закінчення фраз). Поступово текст розучується напам’ять, діти вимовляють його цілком, співвідносячи слова з рухом; 162 Організація роботи з дітьми раннього віку • обравши дві або три вправи, поступово замінюйте їх новими. Найбільш вподобані ігри можете залишить у своєму репертуарі і повертатися до них, коли малюк виявить бажання; • не ставте перед дитиною декілька складних завдань відразу (наприклад, показувати рухи і вимовляти текст). Обсяг уваги у дітей обмежений, і завдання, яке важко виконати, може «відбити» інтерес до гри; • ніколи не примушуйте. Спробуйте розібратися в причинах відмови, по можливості, ліквідовувати їх (наприклад, змінивши завдання або гру); • стимулюйте підспівування дітей, «не помічайте», якщо вони спочатку виконують щось неправильно, заохочуйте успіхи. Організація занять Заняття проводяться індивідуально або з групою дітей. Тривалість занять залежить від конкретної гри. Пальчикові ігри, які добре знайомі дітям, можна проводити в перервах між заняттями, на прогулянці. Пташки Запропонувати дітям повторювати рухи дорослого. Ось пташки літають, махають крильцями. (Схрестити руки на рівні зап’ясть, декілька разів підняти і опустити зап’ястя, помахати крильцями.) Приземлились пташки, крильця склали. (З’єднати долоні разом.) Давайте погодуємо пташок, насиплемо їм зерняток. (Скласти пальці однієї руки, поворушити ними.) Ось як пташки клюють зернятка! (Легенько побарабанити по столу зігнутим вказівним пальцем.) Наїлись пташки і полетіли. (Схрестити руки на рівня зап’ястя, декілька раз підняти та опустити.) Моторчик Дати дітям машини. Запропонувати пограти: «Давайте пограємо з машинками. Поїхали машини! Стоп! Зупинились машини. Треба завести моторчики!» Показати малюкам, як завести мотори. Для цього пальці рук, крім великих пальців, необхідно сплести разом, а великими пальцями крутити один біля одного. «Моторчики» можуть працювати швидко і повільно. Павучок (Руки схрещені; пальці кожної руки «біжать» по передпліччю, а потім по плечу другої руки.) Гілкою павук ходив, Дітки бігали за ним. Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 163 (Кисті опущені, виконуємо струшуючий рух (дощик).) Раптом дощ з небес полив, (удар долонями по столі/колінам) Павучків на землю змив. (Долоні притиснуті одна до одної боковими сторонами, пальці розчепірені, хитаємо руками (сонечко світить).) Сонце знову пригріває, Павучок вже виповзає. (Дії аналогічні до початкових.) Виповзають дітки всі Погуляти по росі. («Павучки» повзають на голові.) Рибки (Долоні зімкнуті, трішки округлені. Виконуємо хвилеподібні рухи в повітрі.) П’ять рибок маленьких В ріці вигравали, (руки притиснуті одна до одної; перевертаємо їх з боку на бік) Велика колода У річці лежала. (Долоні зімкнуті, трішки округлені. Виконуємо ними «пірнаючі» рухи.) І рибка сказала: «Тут легко пірнати!» А друга сказала: «Боюся стрибати». (Хитаємо зімкнутими долонями (заперечний жест).) А третя сказала, Що хочеться спати! (Долоні повертаємо на тильну сторону однієї з рук (рибка спить).) Четверта уже Почала замерзати. (Швидко зображуємо долонями тремтіння.) А п’ята кричить: «Тут крокодил! (Зап’ястя з’єднані; долоні розкриваються й з’єднуються (рот).) Швиденько пливіть, Щоб не проковтнув!» (Швидкі хвилеподібні рухи зімкнутими долонями (рибки спливають).) Равлик (Одна з рук — «квіточка». Вона стоїть на столі, спираючись на лікоть. Пальці напівзігнуті, розчепірені. Долонька — чашечка квітки. Друга рука — равлик. Великий, середній і підмізинний пальці стикаються кінчиками. Вказівний і мізинець витягнуті вперед (роги равлика).) У будиночку сидить, Ріжки висунув, мовчить. («Равлик» розгойдується з боку вбік.) 164 Організація роботи з дітьми раннього віку Потихеньку він повзе, Свій будиночок везе. (Повзе вперед по столі.) Він на квітку заповзе, («равлик» заповзає на «квіточку») Пелюстки погризе, («равлик» по черзі обхоплює пальці («пелюстки») другої руки («квіточки»)) Ріжки в голову втягнув, Заховався і заснув. (Рука («равлик») згортається в кулак («втягує ріжки»).) Бджілки (Одна з рук стоїть на столі, спираючись на лікоть, пальці розчепірені (ялинка). На другій руці пальці замикаються в кільце (вулик). «Вулик» притиснутий до «ялинки» Діти заглядають у «вулик».) Будинок малесенький на ялинці. Будинок для бджіл, а де ж трудівниці? (Стискаємо кулачки. Стукаємо одним кулаком по другому, чергуючи руки.) Постукати треба в дім — Три, чотири, п’ять, шість, сім. Бджілки швидко вилітають, Над малятами кружляють. (Розводимо руками, розчепірюємо пальці й ворушимо ними (бджілки літають).) Змійка (Одна рука — «змія». Пальці зімкнуті у щіпку. Руки дорослого або іншої дитини — «доріжка».) Подивіться, ось і я, А у мене є змія! (Повільно обертаємо кистю руки.) І диваном, й килимами Може повзати вона. (Виконуємо рукою повільні хвилеподібні рухи. «Змія» повзе по доріжці, перший палець відведений долілиць (рот). Спочатку повзе повільно, а потім поступово прискорюючи темп (відповідно до вимовного тексту).) Хоч не має вона ніжок, Повзе швидко по доріжкам. Рота грізно відкриває — Жабенят вона лякає. (Пальці знову зімкнуті у щіпку. Крутимо кистю руки (ніби оглядаючись).) У змії очей немає, Ловить всіх, кого спіймає. Жабки й коники тікають, (хвилеподібні рухи рукою) Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку Тебе змія за ніс хапає! («Змія» хапає за ніс партнера по грі.) Дружні пальчики Ось ці пальчики щипають, (Великим і вказівним пальцем щипаємо долоню другої руки (або мамину долоню.) А ці пальчики гуляють, (вказівний і середній «ідуть» по другій руці) Ці два завжди розмовляють, (середній та безіменний ворушаться, труться один об одного) Ці — тихесенько дрімають, (безіменний і мізинець притискаємо до долоні) А великий із мізинцем Можуть весело умитись. (Крутимо великим пальцем навколо мізинця.) Горщик Під кришкою маленький горщик стояв. (Зімкнути пальці, долоня повернути вниз. Притиснути до долоні кулак другої руки. Великий палець усередині.) Кришку відкриваємо — (повертаємо «кришку» долонею нагору) Мишка вибігає! (Різко піднімаємо великий палець.) Мої речі Ось моя парасолька, Я із нею ходжу. (Піднімаємо праву руку над головою, згинаємо її (парасолька).) Дощ нехай барабанить — Парасольку не відпущу. («Барабанимо» пальцями лівої руки по правій (парасольці).) А ось моя книжка, (притискаємо долоні одна до одної, лікті зігнуті) Можу її почитати, (розкриваємо долоні «книжечкою») Можу вам малюнки У книзі показати. (Руки витягаємо, долоні відкриті.) А це — м’ячик мій Дуже спритний і смішний. (Стискаємо кулачок, обертаємо кистю руки.) Підкидаю його вгору Над своєю головою. («М’ячик стрибає» над головою, ударяючись об долоню другої руки (або об долоню партнера по грі.) А ось — моє кошеня. Я погладжу його. Воно тихенько нявчить Для мене одного. (По черзі гладимо одну руку другою.) 165 166 Організація роботи з дітьми раннього віку Капітан (Кінці пальців спрямувати вперед, притиснути руки одна до одної долонями, злегка відкривши. Проговорюючи віршик, показувати, як човен гойдається на хвилях, а потім плавними рухами рук — самі хвилі. Потім за тексом вірша показати чайку, схрестивши руки, з’єднавши долоні тильною стороною й помахати стислими разом пальцями. Прямими долонями, з притиснутими один до одного пальцями, показати рибок. Плавними рухами долонь показати, як риби пливуть у воді.) На човні пливу я білім І гойдаюся на хвилях. Не злякає ураган, Я — відважний капітан. Чайки білі скрізь літають, Їх теж вітер не лякає. Я помітив в глибині Зграйку золотавих риб. По країнах мандрував І на дно морське пірнав. Подививсь на океани Й повернувся я до мами. Будиночок (Проговорюючи цей віршик, супроводжуйте його рухами рук. Нехай дитина наслідує Ваші дії.) Під грибом курінь з вікном, (з’єднати долоні курінцем) В нім живе веселий гном. Постукаємо ми гарненько (постукати кулаком однієї руки об долоню другої руки) І подзвонимо тихенько. (Долоні обох рук звернені вниз, пальці схрещені; середній палець правої руки опущений униз і злегка хитається.) Гном нам двері відчиняє, У курінь нас зазиває. В курені з дощок настил, (долоні опустити вниз, притиснути ребром одну до одної) А на нім — дубовий стіл. (Ліву руку затиснути в кулак, зверху на кулак опускається долоня правої руки.) Поруч — стілець із високою спинкою. (Спрямувати ліву долоню вертикально вгору, до її нижньої частини приставити кулачок правої руки великим пальцем до себе.) На столі — виделка з тарілкою. (Долоня лівої руки лежить на столі й спрямована нагору, зображуючи тарілку, права рука зображує виделку: долоня обернена вниз, чотири пальці злегка розведені в сторони, а великий — притиснутий до долоні.) Різні страви на столі, — Пригощайтеся, малі! Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 167 Гроза Перші крапельки упали, (злегка постукати двома пальцями кожної руки по столі) Павуків перелякали. (Внутрішня сторона долоні обернена вниз; пальці злегка зігнути й, перебираючи ними, показати, як розбігаються павуки.) Краплі знов застукотіли, (постукати по столі всіма пальцями обох рук) Всі пташки з гілок злетіли. (Схрестивши руки, долоні з’єднати тильною стороною; махати пальцями, стиснутими разом.) Дощик ллє, наче з відра, (сильніше постукати по столі всіма пальцями обох рук) Вмить розбіглась дітвора. (Вказівний і середній пальці обох рук бігають по столі, зображуючи чоловічків; решта пальців притиснуті до долоні.) Блискавка у небі сяє, (намалюйте пальцем у повітрі блискавку) Грім все небо розриває. (Стукати кулаками, а потім поплескати у долоні.) Потім з-за хмаринки сонце (підняти обидві руки вгору із розімкнутими пальцями) Зазирає у віконце! Баранчики (Долоні обох рук обернені вниз. Лікті розведені в різні сторони. Вказівні пальці й мізинці обох рук зігнуті кільцем і видаються вперед, зображуючи роги баранчиків. Решта пальців притиснуті до долонь. «Буцатися рогами», злегка вдаряючи зігнутими вказівним пальцем і мізинцем однієї руки об вказівний палець і мізинець другої руки.) Захотіли вранці рано Поборотись два барани. Виставивши свої роги, Вмить зійшлись серед дороги. Довго так вони буцались, Один за одного чіплялись. До обіду утомились, По домівках вмить розбіглись. Моя родина (Підняти руку долонею до себе й відповідно до тексту вірша в певній послідовності пригинати пальці, починаючи з безіменного, потім мізинець, вказівний палець, середній і великий.) Подивіться, ось моя Міцна й дружна сім’я: Ось це — мама, А це — я, Ось — бабуся моя. Ось і тато, Ось і дід Проживемо ще сто літ! 168 Організація роботи з дітьми раннього віку Кішка й мишка М’яко кішка, подивися, Розтискає кігтики (Пальці обох рук стиснути в кулака й покласти на стіл долонями вниз; потім повільно розтиснути кулаки, розводячи пальці в сторони, показуючи, як кішка випускає кігтики; виконуючи рухи, кисті рук відриваються від столу, потім кулак або долоню знову кладуть на стіл.) І легенько їх стискає, Мишку так вона лякає. Кішка ходить тишком-нишком, (долоні обох рук лежать на столі; лікті розведені в різні сторони; кішка (права рука) крадеться: всі пальці правої руки повільно крокують по столі вперед. Мишка (ліва рука) тікає: пальці другої руки швидко рухаються назад) Не почує її мишка. Тільки мишка кішку знає, І від неї вже тікає. Тіньовий театр Мета: розвивати чіткі та диференційовані рухи зап’ястя і пальців рук; розвивати узгоджені рухи обох рук. Матеріали: настільна лампа, калька. Методи навчання: показ дій, дії руками дитини. Організація занять Спрямувати світло настільної лампи на стіну і показати малюкам декілька простих фігур. Бажано, щоб діти сиділи на стільчиках на відстані 3–4 м від стіни (щоб отримати тіні бажаного розміру). Зазвичай дітям подобається така гра, рухливі тіні на світлій стіні приваблюють і надовго утримають їх увагу (іноді необхідно спеціально звернути увагу малюків на те, що дивитись необхідно не на руки, а на тінь на стіні). Коли діти звикнуть до тіней, можна запропонувати їм показати прості фігурки самостійно. Щоб зацікавити малят, необхідно вигадати інтересний сюжет гри. Бажано показувати фігурки не в тиші, а супроводжувати показ розповіддю або музикою. Порядок роботи: довільний. Допомога: якщо у дитини не виходить показати фігуру, візьміть її руки в свої, покажіть, як необхідно діяти. Заходи застереження Деякі малюки можуть злякатися рухливих плям на стіні, тому обов’язково необхідно стежити за реакцією дітей і за необхідності припинити гру. Щоб діти не злякались тіней, ігри можна проводити не в зовсім темному приміщенні, а у напівтемряві. Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 169 Опис фігур «Дерево» Підніміть пряму руку вверх, розчепірте пальці; поворушіть ними і покачайте рукою зі сторони в сторону («Повіяв вітер, і дерево закачалося»). «Зайчик» Затисніть пальці рук у кулак, потім випрямите вказівний і середній пальці, поворушіть ними («Заєць ворошуть вушками»); можна також показати, як «Зайчик скаче», «Зайчик танцює». «Коза» Пальці руки стисніть у кулак, потім випрямите вказівний палець і мізинець — вийдуть «роги» на голові кози, за допомогою рухів рук можна показати, як коза буцається, ходить. 170 Організація роботи з дітьми раннього віку «Птах» Випрямлені долоні рук схрестити в зап’ясті — вийде птах із розкритими крилами. За допомогою рухів рук вверх і вниз можна показати, як птах летить. «Гусак» З’єднайте разом випрямлені пальці. З’єднуючи і роз’єднуючи пальці, можна показати, як гусак «відкриває» і «закриває» дзьоб, «щипається». «Собака» З’єднайте разом випрямлені пальці. Роз’єднуючи та з’єднуючі середній і безіменний пальці, можна показати, як собачка «гавкає». Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 171 «Павучок» Поворушіть напівзігнутими пальцями («лапки павука»), покажіть, як павук бігає по стіні. «Рибка» Притисніть випрямлені пальці один до одного (великий палець заховайте), потім покажіть хвилеподібні рухи рукою («рибка плаває»). «Сердечко» Стисніть пальці в кулак, потім ритмічно розслаблюючи і знову стискаючи пальці, покажіть, як б’ється серце. Розділ VІІ Робота з батьками Сім’я — це первинне природне середовище, джерело духовної та матеріальної підтримки дитини. У вихованні дітей раннього віку провідна роль належить батькам, адже саме під їх керівництвом дитина опановує початкові уявлення про навколишній світ. Система роботи з батьками у сучасному дошкільному навчальному закладі є багатогранною і містить значну кількість різноманітних заходів, які передбачають індивідуальні, групові, колективні та диференційовані форми педагогічної, психологічної видів діяльності. Первинним досвідом взаємодії з навколишнім світом є взаємодія дитини з батьками. Для кожної людини батьківство є основним життєвим призначенням. За сучасних умов суспільного, освітнього розвитку законодавство України чітко визначає межі відповідальності сім’ї за навчання і виховання дітей: саме батьки або особи, які їх замінюють, постійно повинні дбати про своїх дітей, створюючи належні умови для розвитку особистості дитини, її природних здібностей, зміцнення фізичного здоров’я тощо. Для дітей раннього віку з-поміж багатьох функцій, які виконує сім’я, найважливішою є виховна. Тому важливе місце займає дошкільний навчальний заклад, де завдяки фаховій освіті педагогів надаються необхідні психолого-педагогічні знання, професійні уміння і навички, необхідні в педагогічному трикутнику «дитина — батьки — вихователь». Важливу функцію координації виховних дій у сім’ї за сучасних умов покладено на дошкільний навчальний заклад, і від того, як організована робота з батьками в кожній віковій групі, значною мірою залежить успішність процесу навчання і виховання дітей. Вихователеві необхідно залучати батьків до співпраці, до активної участі в житті групи. Взаємодія вихователів та батьків повинна ґрунтуватися на принципах довіри, взаємоповаги та рівноправному партнерстві. Як батьки, так і педагоги повинні мати єдині вимоги у ставленні до дитини, як до найвищої цінності. Розділ VІІ. Робота з батьками 173 Тематика заходів, які проводяться в ДНЗ, планується відповідно до проблем, що виникають у конкретних сім’ях вихованців, а тому адміністрація закладу повинна проводити систематичну роботу щодо підвищення рівня знань, умінь і навичок педагогів в їхній спів­ праці із сім’ями дітей. У групах раннього віку необхідно приділяти значну увагу питанням адаптації до дошкільного навчального закладу, соціалізації дитини. Особливе значення необхідно надавати вивченню умов виховання малят у сім’ї. Для цього вихователі можуть використовувати анкетування, тестування, консультації, бесіди, відвідування дітей удома, спостереження, батьківські збори, інструктажі, педагогічні читання, конференції, диспути, дискусії, інформаційні стенди, лекції. Напрями організації роботи з батьками в дошкільному навчальному закладі 1. Залучення родин вихованців до навчально-виховного процесу як рівноправних учасників у створенні сприятливих умов до ефективної роботи ДНЗ. 2. Вивчення сімей дошкільників, їх виховного потенціалу. 3. Допомога батькам в їх педагогічній самоосвіті, формування педагогічної культури сучасної сім’ї. 4. Корекція виховної діяльності сімей. Успіх в організації роботи з батьками у групах раннього віку перш за все залежить від особистості та авторитету вихователя, його професійних здібностей, уміння спілкуватися з батьками та дітьми, високих моральних, людських якостей. Саме вихователь групи раннього віку є першим, хто встановлює контакт із сім’єю малюка, від його компетентності залежить авторитет закладу. Тому необхідно дотримуватись психолого-педагогічних основ встановлення контакту з сім’ями дітей. Контакт між вихователем і батьками можливий тоді, коли вони визнають, що в них загальна мета — виховання і навчання дітей, яку можливо досягти тільки загальними зусиллями. Для цього вихователеві необхідно довести батькам, що він любить дітей такими, які вони є, а також стурбований їхньою долею, як і батьки. Основним засобом встановлення контакту з батьками для вихователя є він сам, його педагогічний імідж, який складається з професійних знань, умінь. Правила взаємодії та способи встановлення контактів із сім’єю дітей раннього віку, якими вихователеві необхідно керуватися Перше правило. В основі роботи вихователя з сім’єю повинні бути заходи, спрямовані на підвищення авторитету батьків. 174 Організація роботи з дітьми раннього віку Друге правило. Довіра до виховних можливостей батьків. Підвищення рівня їхньої педагогічної культури та активності у вихованні. Третє правило. Педагогічний такт, недопустимість необережного втручання в життя сім’ї. Четверте правило. Життєстверджуючий настрій щодо розв’язання проблем виховання, опора на позитивні якості дитини та сімейне виховання. Орієнтація на успішний розвиток особистості. П’яте правило. Індивідуальне спілкування. Під час спілкування з батьками вихователь повинен так будувати бесіду, щоб батьки переконались, що мають діло з професіоналом, який любить і вміє навчати та виховувати дітей. Готуючись до бесіди з батьками, вихователь повинен добре продумати мету, зміст бесіди, стиль мовлення, одяг, зачіски, свою поведінку. Кожна деталь повинна сприяти створенню образу справжнього спеціаліста. Два варіанти такого спілкування: • з ініціативи вихователя; • з ініціативи батьків. Провідною формою роботи з батьками, яка спрямована на об’єднання батьків у згуртований колектив, є батьківські збори. Батьківські збори — це громадський орган, який своїм рішенням визначає завдання, зміст, напрямки роботи колективу батьків, групи дошкільного навчального закладу. Порядок проведення батьківських зборів є довільним, на розсуд вихователя групи. Саме на батьківських зборах формується загальна думка колективу батьків щодо актуальних проблем виховання і навчання малят, колективна відповідальність їх за всю групу в цілому і за кожну конкретну дитину, формується педагогічна культура батьківської громадськості. Ефективність батьківських зборів залежить від обраних вихователем актуальних для батьків проблем і подальшого обговорення їх із ними. Психологічні основи проведення батьківських зборів Майже завжди мета батьківських зборів — інформування батьків. Тому вихователь на зборах є інформатором. На перший погляд, роль педагога звична. Але це тільки на перший погляд. Учити та інформувати — завдання різні, тому вимагають застосування різноманітних методів. Розділ VІІ. Робота з батьками 175 Дуже часто вихователь, сам того не помічаючи, замість того, щоб передавати інформацію дорослим у тій формі, в якій їм було б зручно її сприймати, починає впливати за допомогою інформації, тобто намагається навчати батьків. Це дорослим не подобається. У результаті інформація не тільки не сприймається, а й не осмислюється, а іноді, залежно від свого змісту, викликає опір слухачів. Декілька порад, як же зробити так, щоб вас почули Початок розмови Головна вимога — початок розмови повинен бути стислим, ефектним і чітким за змістом. Добре продумайте і запишіть на аркуш паперу два–три речення Вашої промови. Вони повинні бути максимально спокійними і чіткими навіть на фоні зрозумілого хвилювання. Якщо це Ваша перша зустріч — правильно представтесь. Коротко, але підкресливши ті сторони Вашого статусу та ролі стосовно дітей, які складають основу Вашого авторитету та значущості в очах батьків. Ніколи не розпочинайте з вибачень. Можна просто констатувати, що зустріч розпочалась не так, як було заплановано. Чому не потрібно вибачатись? Вибачення миттєво поставлять Вас у позицію «знизу» і зменшать суб’єктивну значущість Вашої інформації в очах слухачів. Важливо розпочати розмову в тишині. Знайдіть спосіб привернути до себе увагу. Бажано це зробити так, щоб обраний Вами спосіб не нагадував урок. Визначте місце запитань і реплік батьків під час зустрічі. Виклад інформації Де і як стояти під час монологу? Якщо група невелика і слухачів небагато, краще сидіти в загальному колі або з боку від свого столу. У жодному разі не за столом! Якщо Ви говорите важливі речі, сядьте трішки вперед. Під час підбиття підсумків, давайте слухачам трохи часу обміркувати і осмислити почуте. Стежте за невербальною інформацією, яку Ви довільно або не довільно використовуєте за допомогою своїх жестів, пози і міміки. Жести бажано використовувати відкриті, доброзичливі: рухи рук під час жестикуляції — від себе, а не на себе, і багато іншого, що Вам добре знайоме. Не забудьте наприкінці розмови повернутись до її початку і підбити підсумки. 176 Організація роботи з дітьми раннього віку Не дозволяйте собі під час роботи відволікатися на деталі. Чітко виділіть тему і дотримуйтесь її. Батьки повинні переконатися, що такі зустрічі мають сенс: вони відбуваються оперативно і закінчують певним результатом, а тому інформація повинна подаватися дозовано, послідовно і чітко. Крім розмаїття форм педагогічного всеобучу батьків, як диференційовані форми роботи корисними існують вечори сімейних традицій («Домашнє вогнище родинне, оселя наша і сім’я»), виставки різноманітної тематики, конкурси, виписки тематичних газет, демонстрації результатів декоративно-прикладної творчості, родинні посиденьки, «дні народження групи». Кожен творчий вихователь залежно від батьківської аудиторії повинен обов’язково розробити і провести власні цікаві та нестандартні форми. Батьківські збори «Роль матері та батька у вихованні й розвитку дитини» Шановні батьки! Ми запрошуємо вас на зустріч, яка відбудеться у п’ятницю 7 жовтня о 17.00 із батьками нашої групи. Тема зустрічі «Роль матері та батька у вихованні й роз­витку дитини». Разом із вами ми обговоримо питання, пов’язані з вихованням і розвитком дітей раннього віку в сім’ї. Поговоримо про те, що необхідно зробити для того, щоб дитина була найрозвиненішою, найвихованішою, найосвіченішою... Крім того ми познайомимося і одне з одним. Подумаємо разом, як нам зробити, щоб дітям радісно і цікаво жилося в групі. Ми на вас чекаємо! Приходьте! Хід проведення В и х о в а т е л ь. Сьогодні ми зібралися з вами для того, щоб поговорити про найдорожче, що є у нас — про наших дітей. Вступ малюка до дитячого садка — це його перший крок у самостійне життя, який не всім дітям дається легко. Наше завдання зробити так, щоб період адаптації минув для дитини безболісно. Для цього між нами, дорослими, повинні встановитися дружні, партнерські взаємини, і в цьому нам може допомогти гра. Давайте ми з вами пограємо. Розділ VІІ. Робота з батьками 177 1. «Давайте познайомимося» — гра з м’ячем. Мета: допомогти познайомитися одне з одним; зняти психологічні бар’єри в спілкуванні. Вихователь бере м’яч і представляється. Потім кидає м’яч по колу батькам, кожний із них представляється. Наприкінці гри кожному батькові пропонується написати своє ім’я на бейджику, прикріпити його на свій одяг. 2. «Одночасне малювання». Мета: встановити тісніший контакт одне з одним; виявити ведучих серед батьків. Батьки розподіляються на пари, беруть один олівець на двох і мовчки, ні про що не домовляючись, тримаючи його разом, малюють упродовж 3–5 хвилин. Потім висловлюються про те, що намалювали, як відбувалося малювання: хто був ініціатором, що вони відчували малюючи. 3. Запропонувати батькам написати слова-визначення до слова сонечко (променисте, ігристе, променисте, золотисте, добре, прекрасне, дбайливе, ласкаве, миле); добрі слова, які використовуються під час спілкування зі своєю дитиною. Мета: змусити батьків замислитися про використання слів у спілкуванні з дитиною. 4. «Яка вона — моя дитина». Мета: змусити батьків замислитися. Запропонувати батькам обвести контур своєї руки. На кожному пальці написати по літері імені дитини. Потім розшифрувати літери, відзначивши якості її характеру. У центрі долоні зобразити символ — ким у сім’ї є малюк (сонечко, зайчик, квіточка). В и х о в а т е л ь. Спасибі всім за участь у грі, а зараз давайте поговоримо за темою наших зборів. Усі люди, якщо вони не мають фізичних вад, народжуються приблизно однаковими. Відповідальність за розподіл дітей на розумних і дурних, добрих і злих несе вихователь. Будь-яка дитина, якщо їй дати те, що потрібно і коли потрібно, повинна вирости розумною і наполегливою. Важливо розвинути в дитині її безмежні потенційні можливості, роблячи це так, щоб її життя було сповнене радості. Маленька дитина з приголомшливою швидкістю розвивається як фізично, так і розумово, нам важливо стимулювати її розвиток. Батьки повинні дуже уважно спостерігати за тим, що необхідно дитині, що їй цікаво, оскільки саме вони є найближчими людьми для малюка. При цьому необхідно подбати про те, щоб цей вплив був благотворним. Учені довели, що якщо для зростання дитини від 178 Організація роботи з дітьми раннього віку самого народження створені різноманітні умови, це дає значний ефект у формуванні її інтелекту. Оточуйте маленьких дітей найкращим, що у Вас є. Мозок дитини, поки вона маленька, можна порівняти з чистим аркушем, і все те, що вона отримає, запрограмується в ній на все життя. Не радимо давати дитині книжки з примітивними картинками, вважаючи, що вона не зрозуміє живопису, який є складнішим. Знайомте дитину з картинами Пікассо, отримуйте задоволення, слухаючи разом із дитиною класичну музику, тоді в підлітковому віці не доведеться сварити дитину за попсу, яка відобразиться в мозку з раннього дитинства. Вплив музики і живопису, що формує естетичний смак, залежить від раннього виховання, і якщо буде закладений міцний фундамент, це полегшить дитині подальше життя. Хто з Вас може пригадати випадок зі свого раннього дитинства? Ми майже нічого не пам’ятаємо з раннього дитинства, якщо тільки ця подія не була надзвичайною. Але й те, швидше за все, запам’ятали зі слів мами або інших дорослих. Проте це не означає повного забуття. Кожне враження і досвід, здобуті у віці до 3 років, стають частиною формування особистості. Відомо, що під гіпнозом будь-яка людина, якщо її запевнити, що вона маленька, що їй рік від народження, говоритиме і поводитиметься як однорічна дитина. А це означає, що будь-які враження дитинства назавжди зберігаються в нашій свідомості. Як Ви вважаєте, що корисно Вашому малюкові? Спілкування дитини з матір’ю, зокрема тактильне спілкування, є дуже важливим для її розвитку, особливо розумового. Не бійтеся частіше брати дитину на руки. Не ігноруйте плач малюка — це для нього єдиний засіб привернути до себе увагу. Коли дитина плаче, це означає, що вона про щось просить, і залишати її прохання без відповіді — означає позбавляти її від самого початку спілкування. Батьки, які багато розмовляють із дитиною, впливають на її інтелектуальний розвиток. Але якщо вони розмовляють із нею «дитячою мовою», правильні мовленнєві навички не сформуються. Не сюсюкайтесь із малюком, він швидко підросте, і їй доведеться розуміти загальноприйняте мовлення. Дуже добре, якщо дитина слухає літературні казки на аудіокасетах, по радіо. Їй абсолютно не обов’язково все розуміти, головне, щоб у неї виробилася звичка слухати і запам’ятовувати слова з правильними наголосом, інтонацією і акцентом. Безграмотне мовлення і погана вимова — продукт середовища, Розділ VІІ. Робота з батьками 179 в якому зростає дитина. Для малюка корисно чути і музику, яка робить людину піднесеною і красивою. Часто малюки починають ламати іграшки, рвати книги. Добре це або погано? У цей період дитина самоутверджується. Не позбавляйте її прагнення до самовираження, не нав’язуйте їй свої уявлення: «Не рви книжку», «Не кидай папір на підлогу», «Малюй будиночок так!» Чи не забагато заборон на одну маленьку дитину? Пам’ятайте, все, що дитина робить руками: малює, розкидає іграшки, рве папір, — це працює на розвиток її інтелекту та творчих завдатків. Тому давайте їй в руки якомога раніше олівець. У віці 8 місяців дитина вже може його утримувати. Хапальні здібності найкраще свідчать про здоровий розвиток дитини. Спробуйте відповісти на питання анкети, які лежать перед Вами. Що, на Вашу думку, є важливішим для дитини в ранньому віці? Для маленької дитини важливо — розвивати мовлення дитини, вчити її читати і писати, гратися, виготовляти іграшки, виховувати культурно-гігієнічні навички і навички самообслуговування, вчити порядку одягання і роздягання, збагачувати її різноманітними сенсорними враженнями, вчити здійснювати прості види трудової діяльності щодо догляду за тваринами і рослинами, вчити складати розповіді з особистого досвіду, розучувати потішки, знайомити з планетами Сонячної системи. Багато батьків ранній розвиток часто розуміють так, щоб якомога більше напхати в дитину інформації, навчити її читати і писати в ранньому віці. Проте значно важливіше для дитини розвивати уміння міркувати, оцінювати, сприймати. Це важливо для розвитку зв’язків, що формуються в мозку дитини, які згодом визначають все її інтелектуальне життя. Здатність немовлят до засвоєння інформації велика. Запам’ятовуючи казки і пісеньки під час їх неодноразового повторення, дитина віддає перевагу одній із них, при цьому ставлять нескінченні запитання щодо їхнього змісту. Вона запам’ятовує казку, що подобається їй, на її матеріалі задовольняє свою цікавість. При цьому слід пам’ятати, що заучування віршів тренує пам’ять. Важливо повторювати одну і ту саму казку або пісеньку, оскільки повторення в цьому віці — найкращий спосіб розвитку інтересу дитини. Хто з Вас удома розучує з дітьми вірші? Вихователь повідомляє про результати свого спілкування з дітьми (хто які вірші знає). 180 Організація роботи з дітьми раннього віку Які вірші Ви добираєте для розучування з дитиною? Вірші повинні бути короткими, ритмічними, такими, що легко запам’ятовуються, в той же час повинні подобатися малюкові. Інтелект дитини здатний утримувати в пам’яті від 100 до 200 коротких віршів. Але пам’ять «іржавіє», якщо її не використовувати. Чим інтенсивніше вона використовується, тим краще функціонує і розвивається. Здатність дитини до запам’ятовування потрібно тренувати, поки вона задоволено повторює їх. При цьому важливо викликати у дитини інтерес, а не примушувати її до навчання, оскільки це гірший спосіб навчання. Так, наприклад, замість того щоб учити дитину рахувати, краще зацікавити її цифрами. Замість того щоб учити її писати, зацікавте процесом письма. Завдання батьків — підготувати дитину до навчання. Для цього необхідно створити певні умови, наприклад, щоб дитині захотілося малювати, під рукою дитини повинні знаходитися олівці з фарбами і папір. Звісно, інтерес — це найкращий стимулятор у вихованні дитини. Проте тут слід пам’ятати про те, що інтерес до чогось одного швидко зникає, оскільки цікавість дитини безмежна. А цікавість дитини — важлива та необхідна умова пізнання світу для її розумового та інтелектуального розвитку. Інтерес є наслідком цікавості, він виховує волю. Воля до дії не виникає на раптово, вона стимулюється інтересом і в свою чергу спонукає людину до подальшого розвитку. Немовля слухає казку, згодом воно цікавиться картинками, потім літерами і нарешті, виявляє бажання вчитися читати. Позитивно або негативно Ви самі реагуєте на слово «вчитися»? Які асоціації воно викликає? (Навчання в свідомості асоціюється з насильством над волею. А вона повинна сполучатися із задоволенням, тільки тоді можна досягти значних успіхів.) Чи знаєте Ви, який у дітей провідний вид діяльності? (Гра) Нам би дуже хотілося, щоб батьки більше гралися зі своєю дитиною удома. Адже через гру дитина розвивається, пізнає навколишній світ, вчиться поводитися в цьому світі. Тому необхідно якомога більше гратися з дитиною в різні ігри. Як ви вважаєте, скільки іграшок — багато або мало — повин­ но бути у дитини? Не допускайте, щоб навколо дитини було дуже багато іграшки, це її пригнічує, їй важко зосередиться на чомусь одному. Найкраще маленька дитина грається з однією іграшкою, вигадуючи різнома- Розділ VІІ. Робота з батьками 181 нітні ігри з нею. У нагоді стануть предмети-замінники, наприклад шматок дерева або коробки, які можуть перетворитися на казковий будинок або чудове озеро. Дитині цікавіше гратися з ними, ніж із коштовними іграшками з магазина. Пам’ятайте, надлишок іграшок розсіює увагу дитини. Не піддавайтеся на умовляння малюка і не купуйте все, що він просить. Цим Ви досягнете протилежного ефекту. Найкраще для гри дитині запропонувати різноманітні предмети — жорсткі та м’які, грубі й ніжні, важкі та легкі, розвиваючи тим самим її тактильні відчуття. Дитині цікаво все те, що оточує її. Вона чіпає і обмацує, рве й кидає — все це свідчить про її допитливість, що постійно збільшується, і творчість. При цьому пам’ятайте, що дитині нудно гратися з готовою іграшкою. Вона не становить для неї цінності, якщо вона не може щось робити з нею руками або пристосувати відповідно до своєї уяви. Для дитини ігровий матеріал — це все, чого вона торкається і що бачить. Найкориснішими є розбірні іграшки, що відповідають віковим можливостям дитини, які вона може чіпати, рухати, розстібати, відкривати тощо. Потім всі ці навички знадобляться дитині в житті. Як Ви вважаєте, що краще для дитини — вседозволеність або суворе виховання? У сім’ї, де дотримуються принципу «вільного» виховання: нерегулярний догляд за дитиною, годування, коли дитина попросить, надмірна кількість іграшок і в той же час відсутність уваги, коли забувають вчасно покласти спати, — дитина зростає невпевненою. Таким дітям бракує любові й уваги дорослих. У той же час надмірна турбота може зробити дитину нервовою і соромливою. А ось діти, які виросли в любові, як правило, швидше адаптуються до суспільства, вони врівноваженіші й добріші. Риси обличчя є спадковими, а вираз обличчя дитини — це те дзеркало, в якому відображаються стосунки в сім’ї. Аналіз багатьох правопорушень, здійснених підлітками, свідчить, що здебільшого ці діти виросли в неблагополучних сім’ях. Лікар Шинічи Сузуки одного разу зауважив: «Коли ви повернетеся додому, поставте перед собою своїх дітей, вдивіться в їхні обличчя, і ви прочитаєте всю історію своїх подружніх стосунків». Усе хороше і погане в дітях — результат виховання від самого їх народження. Зовсім не обов’язково робити щось особливе, щоб сприяти ранньому розвитку дитини. Найкраще спершу — це створити гармонійні взаємини між чоловіком і дружиною, а також приємну психологічну атмосферу удома. 182 Організація роботи з дітьми раннього віку Чи впливають взаємини батьків на дитину? Як упливають? Безумовно, на формування особистості впливає, як поводяться батьки одне з одним і з дитиною, що вони роблять і відчувають, як розмовляють. Дитина, вихована недбалою людиною, зростає недбалою, похмурою — неговіркою, засмученою. Але навіть якщо людина знає свої недоліки, їх нелегко виправити, тому слід бути обережним у своїй поведінці. Якщо ми застудилися, намагаємося не підходити близько до дитини, надягаємо марлеву пов’язку. Але не всі з нас дбають про те, щоб не передавати дітям свої недоліки. Вірус під назвою «нервозність» у батьків заразливіший і сильніший, ніж застуда. Пам’ятайте це, у присутності дитини звертайте увагу на свою поведінку, особливо коли у дітей наслідувальний вік. Трирічні діти імітують все: жести, манеру говорити, ходу тощо. Ця схильність до наслідування впливає і на емоційній стан дитини. Дитина, граючись із нервовою дитиною, сама може стати нервовою. Наслідуючи, дитина не просто наслідує чиюсь поведінку — вона виявляє свою творчість. Не сваріть її за це, щоб не придушити творчу особистість. Важливо розумно спрямовувати вчинки дитини, оскільки від цього залежить її майбутня здатність до творчості. Із двох методів виховання — заохочення й покарання — який Вам здається найбільш дієвим? Чому Ви віддаєте перевагу в своєму спілкуванні з дитиною? Справа у тому, що і похвалою, і покаранням потрібно користуватися дуже обережно. Наприклад, обговорити з батьками ситуацію. Дитина, яка бажає у всьому наслідувати свою маму, бере склянку соку і несе її. Мама говорить «не можна» і підбігає до дитини, боячись, що вона проллє сік. Які наслідки такого виховання? (Надалі дитина не допомагатиме мамі.) Як би Ви вчинили, що б зробили? Якщо дитина хоче щось зробити, але їй це дається насилу, слід похвалити: «Який ти молодець, став зовсім дорослим, мені допомагаєш». При цьому відлити сік і дати дитині донести склянку. З дітьми значно легше домовитися, якщо їх не засуджувати, а хвалити. Зрозуміло, трапляються випадки, коли необхідно і посварити, і примусити, але разом із тим краще у важкій ситуації надати дитині можливість обирати або спробувати її переконати. Здібності дитини розвиватимуться настільки ефективно, наскільки успішно ви користуватиметеся похвалою й осудом. Розділ VІІ. Робота з батьками 183 Проте краще не надавати дитині цілковитої свободи. Для неї небезпечно як зосереджуватися на одному предметі (крайня форма цього стану — аутизм), так і не могти зосередитися на чому-небудь. У результаті може вирости легковажна людина. Скажіть, чи маєте Ви час для занять із дитиною? Так, усі ми зайняті, безліч турбот і бракує часу на спілкування з дитиною. Проте перед сном знайдіть можливість поспілкуватися з дитиною, заспівайте їй пісеньку, розкажіть добру казку. Дослідження свідчать, що можна досягти неочікуваних результатів, навчаючи дитину в стані напівсну. Тато, якого малюк не бачив цілий день, може укласти його в постіль. Причому дитина якомога частіше повинна спілкуватися зі своїм батьком. Якщо дитина бачить батька рідко і лише вислуховує його нотації, вона, швидше за все, сприйматиме його як стороннього. Невпевнена у собі, вразлива дитина часто не відчуває теплих почуттів до батька. І швидше за все виросте покірною і безхарактерною. Якщо батько п’янствує, грубо поводиться з дружиною і не займається вихованням, то в такій сім’ї дитина може вирости невихованою і навіть стать злочинцем. Хоча провідна роль у вихованні і навчанні дітей належить мамі, батьки не повинні передовіряти виховання дітей дружинам. Чоловік повинен бути справжнім другом і помічником у домашньому вихованні. Гармонійної атмосфери в сім’ї не можна досягти тільки материнським зусиллями. Не можна виховати по-справжньому хорошу людину в сім’ї, де робота з виховання і розвитку дитини пов­ ністю покладається на маму, а тато тільки іноді бере участь у цих турботах. Жодний брак часу або втома після роботи не повинні заважати татам якомога більше спілкуватися зі своїми дітьми. Слід пам’ятати, що наказ — не кращий спосіб виховання. Накази, на зразок «Принеси, зроби це!», тоді як сам батько сидить у кріслі з газетою — це метод ледачої людини. Виховання дитини — це не питання часу і грошей. Якби час і гроші відігравали таку значну роль, то чим можна пояснити той факт, що у багатих сім’ях часто зростають телепні, а в бідних — талановиті діти? Означає це, перш за все те, справа тут не тільки в грошах, а здебільшого в батьківській любові та старанні. Важливо для себе усвідомити, що немає нічого важливішого за виховання дітей. При цьому не слід відокремлювати догляд за дитиною від її виховання. Адже це одне й те саме. Ваше ставлення до неї впливає на неї. Найкраще виховання — це материнська любов. І найголовніше заняття для батьків — це виховання дітей. При цьому не слід передовіряти виховання дитини іншій людині, особливо поки вона маленька. Тільки батьки, а особливо мати, 184 Організація роботи з дітьми раннього віку можуть зробити це успішно. При цьому постійно слід вчитися у своєї дитини. «Усі ми родом із дитинства». Можна навіть сказати, що «дитина — учитель дорослого». Кожному дорослому є чому повчитися у дитини. Виховання часто асоціюється з насильством над особистістю, з ігноруванням бажань дитини. Малюк не завжди може висловити свої бажання, але мати повинна уміти їх розпізнати. У цьому полягає одне з її найголовніших завдань. Материнське мовлення, відчуття і вчинки завжди передаються дитині, впливають на становлення характеру і здібностей. Ранній розвиток дитини залежить від вдумливості та уваги матері та оточуючих. Коли у дитини виникає бажання щось зробити без жодного примусу, це є ідеальним способом навчання. На сьогодні ніщо не може виправдати неуваги до дітей. Батьки повинні пам’ятати, що діти — це не власність батьків. Не батьки, а сама дитина — господар свого майбутнього. Виховувати дитину — це означає постійно виховувати і самого себе. Нехай Ваша дитина буде кращою за Вас. «Учень перевершив учителя» — це основна мета виховання. Рішення батьківських зборів • Створити в сім’ї необхідні умови для правильного розвитку і виховання дитини. • Розвивати в дитині її безмежні потенційні можливості. Не захоплюватися раннім навчанням читання і письма. • Переглянути іграшки дитини, поповнивши їх розбірними іграшками та предметами-замінниками відповідно до віку малюка. • Підтримувати у сім’ї хороший психологічний клімат. Намагатися не сваритися у присутності дитини. • Виділяти якомога більше часу для спілкування та ігор зі своєю дитиною. Анкета для батьків Шановні батьки! Спробуйте відповісти на питання анкети, яка перед Вами. Що, на Вашу думку, є важливішим для розвитку дитини в ранньому віці? (потрібне підкресліть) Для маленької дитини важливо: розвивати мовлення дитини; навчити її читати і писати; навчити її гратися; навчити виготовляти іграшки; навчити дітей порядку одягання і роздягання; збагачувати її різноманітними сенсорними враженнями; здійснювати прості види трудової діяльності щодо догляду за тваринами і рослинами; виховувати культурно-гігієнічні навички і навички самообслуговування; вчити складати розповіді з особистого досвіду; розучувати потішки; розповідати про планети Сонячної системи. Розділ VІІ. Робота з батьками 185 Пам’ятка для батьків 1. Немає нічого важливішого за виховання малюка. Не переривайте виховання своєї дитини. 2. Пам’ятайте — здібності та характер людини не зумовлені від народження. Здебільшого вони формуються в певні періоди життя дитини. Освіта, виховання і навколишнє середовище значно впливають на особистість. 3. Оточуйте маленьких дітей усім кращим, що маєте. 4. Ранній розвиток пов’язаний із величезним потенціалом немовляти. Структури мозку формуються до трьох років. Мозок дитини може вміщати безмежний обсяг інформації. Але дитина запам’ятовує тільки те, що їй цікаво. 5. Багатьох навичок неможливо набути, якщо дитина не засвоїла їх у дитинстві. 6. Враження раннього дитинства визначають її подальший хід думок і дій. 7. Не сюсюкайте з дитиною. Реагуйте на її плач. 8. Навіть немовля відчуває сварки батьків. Нервозність батьків заразлива. 9. Батько повинен частіше спілкуватися зі своєю дитиною. 10. Чим більше дітей є у сім’ї, тим краще вони спілкуються одне з одним. 11. Присутність бабусі й дідуся добре стимулює розвиток дитини. 12. Дитину краще похвалити, чим сварити. 13. Інтерес дитини потребує підкріплення. Повторення — найкращий спосіб стимулювати інтерес дитини. 14. Заучування віршів тренує пам’ять. Розучуйте з дитиною потішки, короткі вірші. 15. Надлишок іграшок розсіює увагу дитини. Перегляньте іграшки дитини. 16. Іграшки повинні бути приємними на дотик. 17. Ігри розвивають творчі завдатки дитини. Більше грайтеся зі своїм малюком. Бажаємо Вам успіхів у вихованні дитини! Співробітники дитячого садочка 186 Організація роботи з дітьми раннього віку Батьківські збори «Якщо Ваш малюк боїться» Хід проведення В и х о в а т е л ь. Шановні батьки! Сьогодні ми зібралися, щоб обговорити питання виховання дітей. Але спочатку ми трохи розслабимося і пограємо (проводиться гратренінг). Говорячи про дитячі страхи і про те, як допомогти дитині позбавитися їх, давайте пригадаємо, що означає слово страх? Страх — боязнь, боязкість, сильне побоювання, тривожний стан душі від переляку, від біди, що загрожує або є уявною. Дитячі страхи — це привід для серйозного занепокоєння або просто дитячі капризи, вигадки дітей і спроба звернути на себе увагу дорослих? Зрозуміти причини дитячих страхів — означає допомогти дитині позбавитися їх. Занепокоєння, тривога, страх — такі ж невід’ємні емоційні прояви нашого психічного життя, як і радість, захоплення. Деякі страхи, якщо до них правильно ставитися, розуміти причини їх проявів, найчастіше зникають безслідно. Якщо вони хворобливо загострені або зберігаються тривалий час, то заслуговують на спеціальну увагу. Зазвичай це свідчить про якесь неблагополуччя, нервову ослабленість дітей, неправильну поведінку батьків, незнання ними психічних і вікових особливостей дитини, наявність конфліктних стосунків у сім’ї. Які страхи можуть виникнути у дитини-дошкільника? У дітей багата уява, їх нерідко вражають різні жахи — це боязнь казкових персонажів: Змія Горинича, Баби Яги; страхи, що виникають у процесі засипання, боязнь неприємних сновидінь; страх перед тваринами — собаками, страх падіння з висоти, в глибину, страх вогню і пожежі, а також страх покарання з боку батьків. Давайте розглянемо, які є страхи у наших дітей (підсумки анкетування дітей). Слід мати на увазі, що більшість дітей мають у своєму психічному розвитку низку вікових періодів підвищеної чутливості до страхів. Усі ці страхи мають скороминущий характер. Від 1 до 3 років — головним персонажем страшних сновидінь частіше є Вовк. Від 3 до 5 років часто зустрічається тріада страхів: страх самотності, темноти і замкнутого простору. До Вовка і Баби Яги приєд- Розділ VІІ. Робота з батьками 187 нуються Кощій Безсмертний і Бармалей — вони злі, хитрі, втілюють собою покарання і з’являються в уяві дітей, які бояться бути покараними. Причому значно менше страхів виникає у дітей, які спілкуються зі своїми однолітками. Від 5 до 7 років — це період інтенсивного розвитку абстрактного мислення. У дітей формуються здатність узагальнювати, пошук відповідей на питання: звідки все узялося, навіщо живуть люди? А також формується досвід міжособистісних взаємин, система цінностей, відчуття спорідненості. Типові страхи цього віку — чорти як порушники соціальних правил і засад, а також як представники потойбічного світу. До таких страхів найбільше схильні слухняні діти. Провідним страхом старшого дошкільного віку є страх смерті. Поява цього страху означає поступове завершення «наївного» періоду життя дітей, коли вони вірили в існування казкових персонажів, безсмертя і чудові явища, категорія смерті в 6–7 років — це життєва реальність, яку дитина повинна визнати як щось неминуче в її житті. Але саме небажання визнати це відразу і породжує страх. Дитячі страхи нормальні. Від того, як на них реагують батьки, залежить, зникнуть вони або залишатимуться тривалий час. Батькам необхідно відповісти на запитання міні-анкети про дитячий страх. Відзначте, будь ласка ті чинники, які сприяють виникненню страхів у дітей, поставивши поряд галочку. • Наявність страхів у батьків, особливо у матері. • Тривожність у стосунках із дитиною, надмірне оберігання її від небезпеки та ізоляція від спілкування з однолітками. • Емоційне неприйняття дітей, надмірна принциповість батьків. • Значна кількість заборон із боку батька тієї самої статі або надання повної свободи дитині батьками іншої статі. • Численні нереалізовані погрози всіх дорослих в сім’ї. • Конфліктні стосунки між батьками. • Психічні травми на зразок переляку. • Психологічне зараження страхами у процесі безпосереднього спілкування з однолітками і дорослими. Як Ви вважаєте, чи впливає склад сім’ї на наявність страхів у дитини? У хлопчиків із неповних (унаслідок розлучення) сімей страхів більше, ніж за наявності повної сім’ї. У дівчаток це відсутнє, оскільки мати і дочка утворюють ідентичну до статі діаду спілкування, яка дозволяє дівчинці впевненіше поводитися серед однолітків. 188 Організація роботи з дітьми раннього віку На Вашу думку, чи впливають сварки батьків на страхи дітей? — Безумовно, вони негативно впливають більше на дівчинку. При цьому виявлена залежність між кількістю страхів у дітей і батьків, особливо матерів. Зазвичай страхи, які відчувають діти, були властиві матерям у дитинстві або є зараз. Це пов’язано із загальною емоційною чутливістю матері та дитини. — Мимовільна передача страхів дитині матір’ю може відбуватися у процесі повсякденного спілкування, коли вона виявляє підвищене занепокоєння з приводу реальних та уявних небезпек (без особливої потреби змушує приймати ліки, надмірно лякається щонайменшого удару, надмірно фіксує увагу на страхах дитини). — Часто причиною значної кількості страхів у дітей є стриманість батьків у передачі відчуттів за наявності численних побоювань і тривог. Здебільшого йдеться про відсутність теплоти у стосунках, емоційне неприйняття дитини, особливо якщо вона небажана або її стать не виправдала очікувань батьків. — Зайва суворість батьків також сприяє появі страхів. Чим більше мати забороняє дочки або батько синові, тим більшою є вірогідність появи у них страхів. — Аналогічно діє вседозволеність для дитини з боку батька іншої статі, тобто страхів більше, якщо мати дозволяє все синові, а батько — доньці. — Часто, не замислюючись, батьки самі запевняють дітей у страхах своїми нереалізованими погрозами на зразок: «Забере тебе дядько у мішок», «Не слухатимешся, зроблять тобі укол». Подібні погрози викликають страхи здебільшого у молодших дошкільників, коли дитина боїться розлуки з мамою, вірить у реальність погроз і в існування казкових персонажів. — У старших дошкільників виникненню страхів сприяють образи, що принижують гідність і підривають віру у себе, наприклад, нетяма. — Страхи виникають в результаті сильних переляків, що становлять загрозу для життя — нещасний випадок, операція, важка хвороба. — Джерелом страху можуть бути однолітки і дорослі, яких дитина наслідує. — Страхи дітей під час розлуки. Життя людей наповнене розлуками. Особливо болісною розлука є для малюків. Діти часто відчувають страх, коли вперше приходять до дитячого садка, і батьки залишають їх там самих. Це нормально, це позитивна ознака. Це означає, що дитина любить Вас. Наше завдання пом’якшити її біль і допомогти звикнути до нової для себе обстановки, при цьому найкращий засіб ласка. Розділ VІІ. Робота з батьками 189 — Пам’ятайте, змушувати дитину їсти насильно — шкідливо з психологічної і медичної точки зору. Необхідно усвідомити причини відмови від їжі. Поганий апетит може бути наслідком захворювань, що є у дитини, поганого самопочуття, неправильного харчування, відсутності режиму або наявності у дитини всіляких страхів. Ці всі страхи — вікові, тобто страхи, що виникають у емоційно чутливих дітей, і є наслідком їх психічного та особистого роз­витку. Є і друга група страхів — невротичні, які несприятливо впливають на формування характеру особистості. Невротичні страхи — це один із симптомів неврозу як психогенного захворювання. Невротичними страхи стають у результаті тривалих і нерозв’язних переживань або психічних потрясінь. Наявність численних страхів при неврозах є ознакою недостатньої упевненості у собі, відсутності адекватного психологічного захисту, що несприятливо позначається на самопочутті дитини і створює значні труднощі в спілкуванні з однолітками. Найчастіше до страхів схильні чутливі діти, які відчувають емоційні утруднення у стосунках з батьками, діти, чиє уявлення про себе спотворено емоційним неприйняттям у сім’ї або конфліктом, вони не можуть покладатися на дорослих як на джерело безпеки, авторитету та любові. Невроз страху боязні смерті, що є основою, завжди свідчить про наявність серйозних емоційних проблем у взаєминах із батьками, проблем, які не можуть бути розв’язані самими дітьми. Тому перш ніж надавати допомогу цим дітям, необхідно розібратися в їхніх переживаннях. Нерозуміння дитини, погрози позбавлення батьківської любові підсилюють страх. Основний чинник, що перешкоджає позбавленню дітей від страхів, — неблагополучний нервово-психічний стан самих батьків і конфлікти в сім’ї. Неприємні емоції — гнів, злість, агресія. Ці відчуття можна назвати руйнівними, оскільки вони руйнують саму людину (її психіку, здоров’я), її взаємини з іншими людьми. Як Ви вважаєте, чого потребує будь-яка людина? Людина потребує: щоб її любили, розуміли, визнавали, поважали; щоб вона була комусь потрібною і близькою; щоб вона мала успіх у справах, навчанні, на роботі; щоб могла реалізовуватися, розвивати свої здібності, самоудосконалюватися і поважати себе. Щастя людини залежить від психологічного клімату того середовища, в якому вона росте, живе, працює, а також від емоційного багажу, накопиченого у дитинстві. А цей клімат і багаж залежать від стилю спілкування, і перш за все — батьків із дитиною. 190 Організація роботи з дітьми раннього віку Учені виявили, що самооцінка — ставлення до самому себе — впливає на життя та долю людини. Діти з низькою самооцінкою, але які мають певні здібності, гірше вчаться, погано спілкуються з однолітками і дорослими. Як Ви вважаєте, коли закладається основа самооцінки? Дуже рано, у найперші роки життя дитини, і залежить від того, як із малюком поводяться батьки. Якщо вони розуміють дитину і терпимо ставляться до її «недоліків» і промахів, дитина зростає, позитивно ставлячись до себе. Якщо ж дитину постійно «виховують», критикують і муштрують, самооцінка виявляється низкою, збитковою. Кожним зверненням до дитини — словом, справою, інтонацією, жестом, нахмуреними бровами і навіть мовчанням ми повідомляємо їй про себе, свій стан. Покарання дитина найчастіше сприймає як повідомлення: «Ти погана». Покарання посилює відчуття дитини свого неблагополуччя і нещасності. У результаті вона доходить висновку: «Ну і нехай, я погана». Це виклик, за яким ховається гіркота відчаю. Дитина стає «важкою» і для себе, і для оточуючих. Як же перемогти страх? Страхи і кошмари — явище негативне. Наше завдання — допомогти дитині швидше з ними впоратися. Як же це зробити? — Налагодити тісний контакт із дитиною. Вона повинна довіряти батькам і вірити у те, що її люблять. — Встановити спокійні внутрішньосімейні взаємини. Не допускайте з’ясування стосунків у присутності дитини. Якщо страхи залишаються, обов’язково потрібно звернутися за порадами до спеціаліста. Як позбавити дитину від страхів? Для цього не слід: • замикати її саму в темній або тісній кімнаті; • бити дитину (по руках, голові, обличчю); • суворо карати і загрожувати: «Погано поводитимешся, залишишся ночувати в дитячому саду»; • лякати її тваринами, різними страшилками; • змушувати нерухомо стояти, лежати та ін.; • оголошувати дитині бойкот. Пам’ятайте! До страхів призводить значна кількість заборон і брак тепла і ласки. Якщо дитина боїться, не можна: • сміятися над нею і називати «боягузом»; • висміювати дитину, особливо при дітях; • карати за страх. Розділ VІІ. Робота з батьками 191 Як ми можемо допомогти дитині? Програма щодо нейтралізації дитячих страхів. Малювання страхів Через малювання дитина передає свої відчуття та емоції. Психологи відмітили, що малюнки дітей є відбитком їхніх внутрішніх переживань. Сірі і чорні тони означають відсутність життєрадісності, поганий настрій, значну кількість страхів, з якими її психіка не може впоратися. Коли ж в малюнках переважають яскраві, соковиті фарби — це свідчить про життєву активність, гарний настрій, оптимізм. 1-й етап. Перш ніж малювати страхи, слід зацікавити дитину процесом малювання. Попросіть намалювати на нейтральні теми: «На вулиці», «Улюблена тварина», «Моя сім’я». Давайте подивимося, як наші діти розмістилися за столом між членами своєї сім’ї. Вихователь аналізує результати тесту-малюнка за методикою Рене Жиля «Малюнок сім’ї». Мета: перевірити ставлення дитини до членів сім’ї. Якщо дитина сіла окремо, то це повинне насторожувати нас, дитина почувається в сім’ї емоційно відчуженою, їй бракує душевного тепла. 2-й етап. Малювання «Що страшне мені наснилося і чого я боюся». Спочатку з’ясувати, чого дитина боїться найбільше, скласти список страхів (вовк, ведмідь, лікарі), а потім намалювати їх. Якщо дитина відмовляється їх малювати, це ще не означає, що їх немає, просто їй важко їх подолати. Якщо вона зображає на малюнку якісь предмети та явища, це означає, що вона готова до подолання страхів. При цьому малювання повинне тривати недовго. Батьки повин­ ні підтримувати і схвалювати дитину. Потім похвалити її, що вона відмінно впоралася із завданням. Заперечення страху закріплюйте похвалою. Якщо страх і зберігся, він стане не таким сильним. Можна запропонувати намалювати його знову через певний час. 3-й етап. Малювання «Ким я хочу стати». Дитина малює своє майбутнє, а в ньому немає місця страхам. Досягнуті в малюванні успіхи щодо подолання страхів добре закріплювати в процесі гри. Пограйте в гру «Хто розповість кращу казку». Почніть Ви, придумавши історію, в якій головний герой чогось боїться, але потім долає свій страх. Потім можна і програти цей сюжет. Пам’ятайте, що перед сном не можна: • влаштовувати галасливі ігри; • переглядати страшні фільми; • читати страшні казки (про вовків, людоїдів, злих чарівників). 192 Організація роботи з дітьми раннього віку Як необхідно організовувати процес укладання дитини спати? Створювати спокійну, доброзичливу обстановку. Грати в спокійні, добрі ігри. Спокійно розмовляти. Слухати спокійну музику. Можна переглянути добрі діафільми. Корисними є спільні вечірні прогулянки на природу. Природа сприятливо впливає на розвиток особистості дитини. Проте, якщо ж страхи зайшли далеко і разом із ними малюк відчуває інші проблеми психологічного характеру, допомогти йому зможе тільки фахівець. Все ж таки у більшості випадків розуміння і підтримка зі сторони батьків сприяють тому, що дитина може цілком самостійно подолати всі свої страхи. Наше з Вами завдання — зробити так, щоб дитині почувалася затишно у навколишньому світі. Рішення батьківських зборів 1. Створювати удома спокійну доброзичливу обстановку. Не сваритися у присутності дитини. 2. Намагатися не втручатися в конфлікти дітей у дитячому садку. Не сварити чужих дітей, нехай це питання розв’язує педагог групи. 3. Виявляти своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною в цілому. Більше пестити і обіймати малюка, не менше ніж 4 рази, а краще по 8 разів на день, доводячи йому, що його люблять. 4. Намагатися якомога більше спілкуватися з дитиною, гратися разом із нею, гуляти на природі, милуючись її красою, майструвати різноманітні вироби тощо. • • • • • • Яке покарання для тебе є найстрашнішим? Чи трапляється так, що тебе карають? Кому розповідаєш про свої страхи? Що ти боїшся найбільше? Чи буває тобі страшно? Прізвище, ім’я дитини № з/п Анкетування дітей групи Розділ VІІ. Робота з батьками 193 Анкети для батьків Декілька слів про анкетування Анкетування — одна з активних форм отримання та обміну інформацією з різних питань роботи дитячого садка. Анкетування допомагає педагогічному колективу отримати якнайповнішу інформацію з певних питань, проаналізувати її та правильно спланувати подальшу роботу в цьому напрямі. Анкетування також допомагає батькам серйозніше замислитися над певною темою, оцінити свої педагогічні можливості, стиль взаємин із дитиною тощо. Анкетування посіло чільне місце у роботи майже кожного дитячого садка, адже у такій формі взаємодії з батьками є очевидні переваги: • швидке отримання інформації з якої-небудь проблеми; • достовірність інформації; • можливість охопити всіх батьків. Аналізуючи відповіді батьків, педагоги отримують інформацію про сім’ю, запити та очікування батьків стосовно дитячого садка, про особливості дитини, про готовність батьків взаємодіяти з педагогами з тих або інших питань виховання, якість харчування тощо. В анкеті обов’язково повинні зазначатися: • ввічливе звернення до батьків; • короткий вступ із позначенням мети анкетування; • питання, за необхідності варіанти відповідей на них; • подяка за взаємодію наприкінці анкети. Наводимо деякі варіанти анкет. Анкета № 1 Давайте познайомимося Шановні батьки! Ми раді, що Ваша дитина відвідуватиме наш дитячий садок! Для знайомства з Вами і Вашою дитиною, а також для успішнішої роботи педагогів просимо Вас відповісти на такі питання: 1. Прізвище, ім’я, по батькові дитини. 2. Дата народження. 3. Домашня адреса. 4. Склад Вашої сім’ї. 5. Хто найбільше часу проводить із дитиною? 6. Як Ви називаєте дитину ласкаво? 7. Чи є у дитини улюблені заняття? Які? 194 Організація роботи з дітьми раннього віку 8. Що, на Вашу думку, повинні знати педагоги про здоров’я вашої дитини? 9. Чи займається Ваша дитина де-небудь, окрім дитячого саду? 10. Прізвище, ім’я, по батькові мами, дата народження. 11. Місце роботи, посада, телефон. 12. Прізвище, ім’я, по батькові тата, дата народження. 13. Місце роботи, посада, телефон. Дякуємо за інформацію! Анкета № 2 Чого Ви очікуєте від дитячого садка цього року? Шановні мами і тата, бабусі та дідусі! Ось Ви і перетнули поріг нашого дитячого саду. Ласкаво просимо! Сподіваємося, що наше знайомство перетвориться на справжню дружбу, а Вашому малюкові буде у нас затишно і цікаво. Нам дуже важливо знати Ваші настрій, переживання та очікування від перебування дитини в дитячому садку. Будь ласка, відповідайте на такі питання: 1. Що Вас найбільше привертає в нашому дитячому садку (відзначте потрібне): • розташований поруч із будинком; • хороший стан території та матеріально-технічне оснащення груп; • наявність творчого, професійного педагогічного колективу; • схвальні відгуки інших батьків; • цікаві програми навчання і розвитку дитини; • наявність додаткових послуг; • відмінне харчування; • високий рівень підготовки до школи; Ваш варіант відповіді. 2. Що, на Вашу думку, найголовніше для благополучної адаптації дитини в дитячому саду: • доброзичливе ставлення вихователів до дитини; • значна кількість іграшок у групі; • відмінне здоров’я дитини; • дотримання режиму дня в дитячому садку та удома; • єдиний підхід до питань адаптації дитини з боку батьків і вихователів; Ваш варіант відповіді. 3. Що, на Вашу думку, важливо знати вихователеві про Вашу дитину? Розділ VІІ. Робота з батьками 195 4. Чого, на Вашу думку, повинна навчитися дитина цього року? 5. Чого б Ви, як батьки, хотіли навчитися у вихователів? 6. Яким досвідом сімейного виховання готові поділитися? 7. Чи часто Ви удома разом із дитиною малюєте, граєте, читаєте? 8. Які консультації з питань виховання і розвитку дитини Ви хотіли б отримати? 9. В яких заходах дитячого саду Ви готові брати участь найохочіше: • батьківські збори; • консультації фахівців; • анкетування з різних питань; • участь у конкурсах; • участь у підготовці дитячих свят і розваг; • участь у спортивних змаганнях; • перегляд відкритих занять із дітьми; Ваш варіант відповіді. Дякуємо за співпрацю! Анкета № 3 Ростемо здоровими Шановні батьки! Для вдосконалення фізкультурно-оздоровчої роботи в дитячому саду нам необхідні деякі відомості про види оздоровлення дитини удома. Поставтеся до заповнення анкети уважно та серйозно, адже її мета — зміцнення здоров’я Вашого малюка. 1. Прізвище, ім’я, по батькові дитини. 2. Як часто хворіє Ваша дитина? 3. Що, на Вашу думку, є чинниками, що сприяють виникненню захворювання у Вашої дитини? 4. Чи загартовуєте Ви дитину удома? 5. Які види загартовування Ви вважаєте прийнятними для Вашого малюка? 6. Яким видам сімейного відпочинку Ви віддаєте перевагу? 7. Чи знаєте Ви, як можна зміцнити здоров’я Вашої дитини? 8. Чи може дитячий садок надати допомогу в зміцненні здоров’я Вашої дитини? 9. Консультації яких фахівців Ви б хотіли отримати? 10. Чи готові Ви співробітничати з дитячим садом із питань зміцнення здоров’я Вашої дитини? Дякуємо! 196 Організація роботи з дітьми раннього віку Анкета № 4 Якість харчування в дитячому садку Шановні батьки! У нашому дитячому саду проводиться анкетування з метою поліпшення роботи з організації дитячого харчування. Анкета анонімна. Просимо Вас відверто відповісти на такі питання: 1. Чи задовольняє Вас харчування Вашої дитини в дитячому садку? 2. Чи цікавитеся Ви інформацією про харчування (щоденне меню, консультації тощо)? 3. Що розповідає дитина про харчування в дитячому садку? 4. Які страви з меню дитячого саду із задоволенням їсть Ваша дитина, що категорично не любить? 5. Які страви Ви б виключили з меню дитячого садка? 6. Що, на Вашу думку, необхідно додати в меню? 7. Чи дотримується в харчуванні дітей облік сезонності (свіжі овочі, фрукти, соки тощо)? 8. Чи знайоме Вам поняття «натуральні норми дитячого харчування»? 9. Які навички культури харчування Ви прищеплюєте дитині в сім’ї? 10. Оцініть харчування в дитячому садку за п’ятибальною шкалою. Дякуємо за відверті відповіді! Анкета № 5 За результатами року Шановні мами, тата, бабусі і дідусі! Завершився навчальний рік. Настав час підбивати підсумки і будувати плани на майбутнє. Нам дуже важливо знати Вашу думку про роботу колективу дитячого саду з сім’єю в минулому році. 1. Чи задоволені Ви роботою дитячого саду в цілому? 2. Чи добре педагоги групи ставляться до Вашої дитини? 3. Як Ваша дитина відвідує дитячий сад (відзначте потрібне): • із задоволенням; • відвідує, але не дуже охоче; • не любить ходити до садка; • часто хворіє, тому мало відвідує дитячий садок. 4. Чи отримували Ви докладну інформацію про життя дитини в дитячому садку? 5. Які заходи в дитячому саду Вам найбільше запам’яталися? 6. Які причини не дозволили Вам відвідати всі заходи? Розділ VІІ. Робота з батьками 197 7. Які теми, що цікавлять Вас, залишилися поза увагою педагогів цього року? 8. Які форми роботи з сім’єю здалися Вам найцікавішими (відзначте потрібне): • батьківські збори; • консультації фахівців; • анкетування; • відкриті заняття; • конкурси; • виставки; • наочна інформація; • масові заходи; • інше. 9. Що б Ви побажали колективу дитячого саду для поліпшення роботи в майбутньому? Дякуємо за відповіді і сподіваємося на співпрацю в новому навчальному році! Анкета № 6 Педагогічний рейтинг Шановні батьки! Нам дуже цікаво дізнатися Вашу думку про роботу вихователів із Вашими дітьми цього року. Ваші відповіді та побажання ми використовуємо для поліпшення роботи педагогів із дітьми. Відповіді можуть бути анонімними, але обов’язково правдивими. За наслідками анкетування кращі педагоги будуть відмічені на педагогічній раді за підсумками роботи за рік. Ваша думка 1. Чи добре ставиться вихователь до Вашої дитини? 2. Чи із задоволенням відвідує дитина дитячий садок, якщо в першу зміну там працює цей педагог? 3. Як вихователь звертається до Вашої дитини? ПІБ вихователів 198 Організація роботи з дітьми раннього віку Ваша думка ПІБ вихователів 4. Чи цікавиться вихователь тим, як Ваша дитина проводить вихідні дні, чим захоплюється? 5. Чи задоволені Ви ставленням вихователя до Вашої дитини? 6. Чи розповідає Вам вихователь про досягнення і успіхи Вашої дитини або частіше звертається зі скаргами на погану поведінку? 7. Чи цікавиться вихователь Вашими педагогічними потребами? 8. Чи пропонує вихователь за потреби варіанти розв’язання педагогічної ситуації або відразу пропонує проконсультуватися у психолога? 9. Чи користується вихователь авторитетом серед інших батьків Вашої групи? 10. Оцініть роботу вихователя за п’ятибальною шкалою Дякуємо за співпрацю! Анкета № 7 Шановні батьки! Вам пропонується висловитися щодо питань, пов’язаних з особливостями навчально-виховного процесу дошкільного закладу, який відвідує Ваша дитина. На бланку підкресліть той варіант, який найбільше відповідає Вам, де необхідно, напишіть свій варіант відповіді. Просимо Вас відповідати щиро, чесно. Дякуємо Вам за роботу! Розділ VІІ. Робота з батьками 199 1. Стан обладнання 2. Естетичне оформлення закладу 3. Санітарно-гігієнічні умови 4. Взаємини між вихователями і дітьми 5. Стиль спілкування вихователів і батьків 6. Загальний рівень культури працівників ДНЗ 7. Зміст та якість навчальної роботи з дітьми 8. Зміст, якість і розмаїття виховної роботи з дітьми 9. Розмір оплати послуг, який надає заклад 10. Наявність та можливість отримання додаткових послуг Повністю не задоволений Мабуть, незадоволений Важко відповісти Мабуть, задоволений Умови Повністю задоволений 1. Ваш вік, стать. 2. Чи подобається Вам ДНЗ, який відвідує Ваш малюк? • Дуже подобається; • мабуть, подобається; • не знаю, можливо, не подобається; • дуже не подобається. 3. Хотіли б Ви перейти в інший заклад? • Так; • ні; • не знаю. 4. Зазначте, наскільки Ви задоволені різними умовами дошкільного закладу? Запишіть Ваш варіант відповіді у відповідній графі знаком. 200 Організація роботи з дітьми раннього віку 5. Що б Ви хотіли змінити в умовах роботи закладу? 6. Хотіли б Ви, щоб у нашому закладі надавалися додаткові платні послуги: а) психолога; б) хореографа; в) Ваш варіант пропозицій. 7. Оцініть, будь ласка, за п’ятибальною шкалою загальну роботу дитячого садку в цілому, де 1 бал — найнижча оцінка, а 5 балів — найвища. Ваша оцінка: __________________________________ Анкета № 8 Шановні батьки! До Вашої уваги анкета, спрямована на вивчення особливостей ігрової діяльності Вашої дитини. Будь ласка, підкресліть до кожного питання на бланку ті варіанти відповідей, які стосуються Вашого малюка. Дякуємо за співпрацю! 1. В які ігри Ваш малюк грається вдома? а) Рухливі ігри (футбол, волейбол, баскетбол, бігає, танцює, стрибає та ін.); б) інтелектуальні ігри (пише, читає, складає мозаїку, ребуси, пірамідки, складає слова та ін.); в) технічні ігри (конструктор, машинки, потяги, крани та ін); г) грає в ляльки, одягає-роздягає їх, у дочки-матері, зображує різні ролі (мами, тата, доньки, сина, якогось героя тощо). 2. Що більше подобається Вашому малюкові? а) Гратися самому; б) гратися з іншими дітьми; в) гратися з дорослими. 3. Як часто Ви граєтеся зі своєю дитиною? а) Дуже часто; б) по-різному; в) дуже рідко. 4. Хто найчастіше є ініціатором Вашої гри з малюком? а) Ви самі; б) Ваш малюк; в) хтось інший. 5. Якими іграшками найчастіше грається Ваш малюк? а) Спеціально придбаними іграшками; б) різними предметами, які сам знаходить вдома. Розділ VІІІ Розвивальні завдання для дітей двох–трьох років «Перші кроки до інтелекту» 10 Порад батькам та вихователям 1. Намагайтеся зацікавити дитину виконанням вправ. Користь приносить тільки те, що виконується із задоволенням. Не можна примушувати та кричати на дітей. 2. Не залишайте малюка самого, коли він виконує завдання. Робота з друкованим виданням — нові уміння для Вашої дитини, її слід навчати поступового, не поспішаючи. 3. Дитина повинна бачити, що Вам дуже подобається, коли вона правильно виконує завдання. 4. Бажано, щоб дитина зручно сиділа за столиком, коли виконує завдання. Ноги повинні діставати до підлоги, висота столика повинна відповідати росту дитини. 5. Якщо якесь завдання виявиться для дитини складним, не потрібно тиснути на дитину, пропустіть це завдання і поверніться до нього через декілька днів. 6. Намагайтесь, щоб Ваша допомога дитині була дозованою, тобто мінімально необхідною для того, щоб вона могла працювати самостійно. Не підміняйте дитину в роботі, не пояснюйте повні­стю і дослівно, що і як вона повинна зробити. Дайте дитині можливість зрозуміти та усвідомити щось самій. 7. Важливо правильно обрати момент, коли дитина із задоволенням працюватиме з Вами. Дитина не повинна бути збудженою, стомленою, голодною, сонною або зацікавленою в цей момент іншою грою. 8. Прочитайте дитині завдання і переконайтесь в тому, що вона його правильно зрозуміла. За необхідності повторіть завдання і знову поясніть його. Якщо Ваша дитина думає повільно, не підганяйте її. Дайте їй час розглянути малюнок і зорієнтуватися в завданні. 202 Організація роботи з дітьми раннього віку 9. Якщо Ви відчуваєте, що малюк не бажає виконувати завдання тільки через небажання утруднювати себе розумовим зусиллям, м’яко виявіть вимогливість. У цьому випадку спочатку виконуйте завдання разом із дитиною (частину — Ви, частину — вона). 10. Ставтеся до виконання завдань творчо. Ставте свої запитання до малюнків, пропонуйте дитині розмалювати або обвести малюнок по контуру. Орієнтовні завдання для малюків Завдання № 1 Мета: розвивати уміння дітей розрізняти предмети за їх яко­ стями (тверді — м’які, гладенькі — пухнасті); розвивати мовленнєві навички. Малята мають багато красивих іграшок, покажіть серед них м’яч, качку, машину, собачку. Скажіть і покажіть, які іграшки м’які та пухнасті, а які гладенькі та тверді. Завдання № 2 Мета: вчити дітей порівнювати предмети за розміром, розуміти поняття «великий» і «маленький». Яке яблуко велике, а яке маленьке? Обведіть їх, розфарбуйте. Розділ VІІІ. Розвивальні завдання для дітей двох–трьох років 203 Завдання № 3 Мета: розвивати уміння впізнавати предмети і визначати їх призначення. Дівчинка зібралася на прогулянку. Покажіть і скажіть, що вона взує і що надіне на руки. Завдання № 4 Мета: розвивати вміння впізнавати предмети та визначати їх призначення; розвивати мовленнєві навички. Зайчик любе моркву. Покажіть, де вона на малюнку. Спочатку обведіть її, а потім розфарбуйте. Покажіть, назвіть і розфарбуйте, що любите ви. Завдання № 5 Мета: вчити співвідносити зображення з його особливостями (теплий, холодний). Покажіть холодні предмети на малюнку. Тепер покажіть гарячі предмети. Обведіть і розфарбуйте їх. 204 Організація роботи з дітьми раннього віку Завдання № 6 Мета: вчити співвідносити зображення предмета з його особливостями (колючий, м’який). Ви знаєте, з якими предметами необхідно обережно поводитися? Покажіть та обведіть колючі та гострі предмети. Тепер покажіть м’які предмети. Завдання № 7 Мета: ознайомити з жовтим кольором; розвивати дрібну моторику рук. Веселе жабеня та сіре мишеня — друзі. Жабеня, як і ялинка, зелене, розфарбуйте його. Розділ VІІІ. Розвивальні завдання для дітей двох–трьох років 205 Завдання № 8 Мета: розвивати координацію: око — рука. Кошеня відстало від мами-кішки у лісі й заблукало. Покажіть йому шлях до мами: проведіть лінію по пунктиру. Розфарбуйте кошеня і кішку-маму. Завдання № 9 Мета: вчити співвідносити зображення предмета з його властивостями (їстівні та неїстівні); розвивати мовленнєві навички. Розкажіть, що ви бачите. Покажіть, що можна їсти. Розфарбуйте те, що ви любите. 206 Організація роботи з дітьми раннього віку Завдання № 10 Мета: навчати співвідносити зображення предмета з його особливостями (солодке, кисле); розвивати мовленнєві навички. Що ви бачите? Покажіть солодке. А тепер покажіть кисле. Розфарбуйте помідор червоним кольором. Завдання № 11 Мета: ознайомити з червоним кольором та розвивати дрібну моторику рук, мовленнєві навички. Що на картинці може бути червоного кольору? Візьміть червоний олівець і покажіть, як ви вмієте розмальовувати. Розділ VІІІ. Розвивальні завдання для дітей двох–трьох років 207 Завдання № 12 Мета: ознайомити із зеленим кольором; розвивати дрібну моторику рук та мовленнєві навички. Хто на зображений на малюнках? Ви знаєте, як вони «говорять»? Скажіть. Розмалюйте листочок і цвіркуна у зелений колір. Завдання № 13 Мета: розвивати уміння впізнавати предмети; розширювати словниковий запас. Назвіть, кого ви бачите на малюку. Як вони «говорять»? Скажіть. Візьміть жовтий олівець і розмалюйте сонечко. 208 Організація роботи з дітьми раннього віку Завдання № 14 Мета: вчити виділяти предмети з групи за заданими властивостями. Що на малюнку кругле? Покажіть. Розмалюйте все кругле в червоний і зелений колір. Завдання № 15 Мета: ознайомити з синім кольором; вчити виділяти предмети з групи за назвою; розвивати дрібну моторику рук. Розгляньте і скажіть, де рукавички. Візьміть синій олівець і розмалюйте їх. Завдання № 16 Мета: ознайомити з поняттям «один — багато»; розвивати дрібну моторику рук. Розгляньте малюнок. Де багато цукерок, а де одна? Покажіть і розмалюйте. Розділ VІІІ. Розвивальні завдання для дітей двох–трьох років 209 Завдання № 17 Мета: розвивати уміння виділяти один предмет із багатьох; розвивати спостережливість. Оксана має багато іграшок. Допоможіть їй знайти кульку. Покажіть кульку і розмалюйте її в синій колір. Завдання № 18 Мета: розвивати уміння виділяти предмети за заданими властивостями. Розгляньте предмети і скажіть, де музичні інструменти. Обведіть їх та розмалюйте. 210 Організація роботи з дітьми раннього віку Завдання № 19 Мета: розвивати уміння впізнавати предмети; розвивати мовленнєві навички. Кого ви бачите на малюнках? Ви знаєте, як вони «говорять»? Скажіть. Розмалюйте всіх тварин. Завдання № 20 Мета: вчити співвідносити предмет та його контурне відображення; розвивати увагу і спостережливість. Ви знаєте, що всі предмети мають тінь? Знайдіть тінь кожного предмета і покажіть її. Розмалюйте предмет та його тінь в один колір. Розділ VІІІ. Розвивальні завдання для дітей двох–трьох років 211 Завдання № 21 Мета: вчити визначати розташування предмета на малюнку; ознайомити з поняттями вверх, вниз. Скажіть, хто сидить внизу під деревом? Хто зібрався наверху? Обведіть його і розмалюйте. Завдання № 22 Мета: розвивати спостережливість, уміння знаходити відмінності. Подивіться уважно на малюнки. Знайдіть і покажіть, що зникло на малюнку внизу. Намалюйте цей предмет. 212 Організація роботи з дітьми раннього віку Завдання № 23 Мета: закріплювати уявлення про круг і квадрат; розвивати спостережливість. Розгляньте малюнки. Покажіть, що схоже на круг, на квадрат. Розмалюйте всі малюнки. Завдання № 24 Мета: вчити виділяти предмети з групи за призначенням. Знайдіть серед предметів на малюнку одяг і покажіть його. Назвіть інші предмети. Розмалюйте одяг в різні кольори. Завдання № 25 Мета: вчити виділяти предмети з групи за призначенням. Знайдіть і покажіть на малюнку взуття. Розмалюйте взуття. Назвіть інші предмети. Розділ VІІІ. Розвивальні завдання для дітей двох–трьох років 213 Завдання № 26 Мета: вчити малювати безперервну лінію; розвивати дрібну моторику рук. Черепаха вилізла на беріг погрітися на сонечку. Обведіть панцер на спині черепахи і розмалюйте його в жовтий колір. Тепер обведіть хвилі в річці синім олівцем. Завдання № 27 Мета: розвивати увагу і логічне мислення; вчити міркувати; розвивати дрібну моторику рук. Візьміть червоний олівець, обведіть і розмалюйте те, що може бути червоним. Додаток Золоті перлини народної мудрості Колискові *** Сонку, дрімку, голубоньку! Приспи мою дитиноньку! Приспи ж її вдень і вночі — Буде мати чорні очі, Чорні очі, біле тіло, Щоб кожному була мила, Та щоб росла, не боліла, Голівоньку не сушила. *** Колисонько, колисонько, Колиши нам дитиноньку, А щоб спало, не плакало, А щоб росло, не боліло Ні голівка, ні все тіло. *** Прилинули голуби, Сіли, впали, загули. — Ви, голуби, не гудіть, Настусеньки не збудіть. *** Ой, спи, дитя, в колисоньці, Як горошок в билиноньці. Буде вітерець повівати Та й горошком колихати. Як горошок загуркоче, А Даринка спатки схоче. А горошок як загримить, Дариночку нашу приспить. *** А-а, люлі, Налетіли гулі, Сіли на воротях В червоних чоботях. Додаток 215 — Ти, Петрику, не гуляй, Піди гулі позганяй, А щоб гулі не гули, Щоб Ганнусі спати дали. *** Спало дитя, спати буде, Йому мати сторож буде, А сестричка до помочі Та як удень, так і поночі. Щоб зростало маленятко, Наша квітонька маленька, Наша зіронька ясненька. *** Котику сіренький, Котику біленький, Котику волохатий, Не ходи по хаті, Не буди дитяти. Дитя буде спати, Котик воркотати, Ой, на кота воркота, На дитину дрімота. А-а-а! *** А-а-а, коточок, Украв в баби клубочок Та поніс поза ліс, Та до Галі приніс. Галя стала кота бить: — Не вчись, коте, красти, А вчися робити, Черевички шити Та панчішки плести, Та на торжок нести, Гроші торгувати, Дітей забавляти. Шив, шив — не дошив, Під припічком положив, Галя топила, Черевички спалила. *** А-а-а, котику, Зробив же ти шкодку: Поліз на полицю, Поїв паляницю! Треба котика бити, Щоб учивсь робити. 216 Організація роботи з дітьми раннього віку *** Люлі, люлі, коточок, Не йди рано в садочок, Не полохай галочок, Нехай зів’ють віночок Із руточки, із м’яточки, З хрещатого барвіночку, З запашного василечку. А-а-а-а! *** А-а-а, люлечки, шовкові вірьовочки, Золотії бильця, срібні колокільця, Мальована колисочка Засни мала дитиночка! А-а-а-а! Потішки *** Потягушки, потягушки На кісточки — ростушки. Хай росте наш Ванечко Високий, як батечко. *** Печу, печу хлібчик Дітям на обидчик: Меншому — менший, Старшому — більший, Шусть у піч, шусть у піч. *** Ой чук, чук, Наловив дід щук Та повіз на торжок Та продав за шажок. Медяника купив — дітей поманив. *** Диби, диби, Ішла баба по гриби, А дід по опеньки В неділю раненько. *** Диби, диби, диби, Пішов дід по гриби, Пішов по горішки Ванюші для потішки. Додаток 217 *** Запряжемо кота в санки Та поїдем до Оксанки, А Оксанка рада буде, Вареничків роздобуде. *** Ладі, ладусі, А де були? — В бабусі. А що їли? — Кашку. А що пили? — Бражку. А що на закуску? — Хліб та капустку. Гай, гай, на бабину хату Калачі їсти. *** Тосі, тосі, Свині в горосі, А телята в капусті, А Івась на грушці. *** То горошок, то квасолька, То кукурудзка, То бобище — фур за плотище! Заклички, примовки СЛИМАК Слимак, слимак, Покажи ріжки, Дам тобі борошна На пиріжки. МОТИЛЬ Мотилю, мотилю, Не лети в небко, Ой, не лети, не лети Від мене далеко. МЕТЕЛИК Метелику, метелику, Сядь на тину, А я на тебе подивлюсь Та й пущу. ЗОЗУЛЯ Зозуля рябая Сім літ не кувала. Закуй мені в цьому літі: Скільки житиму на світі. 218 Організація роботи з дітьми раннього віку МУРАШКА Мурашка, мурашка, Садовая кашка, Дай мені кваску, А я тобі медку. Коли в дитини випадає перший зуб, то його викидають через грядки і промовляють: Мишко, мишко, На тобі мій зуб старий, А дай мені свій новий. До гикавки: Гикавко, гикавко, Біжи до води, Кого стрінеш там, На того й напади: Хоч на коня, хоч на кобилу, Хоч на дівчину чорнобриву. *** Потягусі, потягусі, На (Галочку) ростусі, Щоб (Галочка) росла, Росла-виростала, Щоб своїй мамі в поміч стала, Діток колихала Й хату доглядала. *** В понеділок орав, У вівторок плуг поламав, В середу волів погубив, У четвер шукав, В п’ятницю найшов, У суботу додому пішов. *** Кую, кую чобіток, Подай, бабо, молоток! Не подаси молотка — не підкую чобітка! *** Гойда-да, гойда-да, Хліба нема, Був буханець — з’їв баранець, Була крашанка — з’їла дитинка. *** Іди, іди, дощику, Зваримо тобі борщику, Іди на бабине зіллячко, На дідове подвір’ячко. Додаток 219 *** Весна наша красна! Що ж ти нам принесла? — Дівкам по квіточці, Хлопцям по дудочці *** Купалися ластів’ята Та в пару-водиці, Щоб були ми білотілі Та ще й білолиці. *** Сонечко, сонечко, Виглянь у віконечко, Дітки гуляють — тебе виглядають. Чук-чук-чук-чук, Наловив дід щук, Наварив дід юшки малому Ванюшці. *** Не йди, не йди, дощику, Дамо тобі борщику, У глинянім горщику, Поставимо на дуба. Дуб повалився, Горщик розбився. *** Вийди, вийди, сонечко, На дідове полечко, На бабине зіллячко, На наше подвір’ячко, На весняні квіточки, На маленькі діточки. Там вони граються, Тебе дожидаються. *** Іди, іди, дощику, Зварю тобі борщику. Тобі каша, мені борщ, Щоб густіший ішов дощ. *** Іди, іди, дощику, Зварим тобі борщику, Поставимо в кутку На терновім прутику, Хлюп-хлюп, хлюп-хлюп! 220 Організація роботи з дітьми раннього віку *** Іди, іди, дощику, Відром, цебром, дійницею, Холодною водицею Над нашою пашницею. Хлюп-хлюп, хлюп-хлюп! *** Іди, іди, дощику, Зварим тобі борщику, Зварим тобі кашки — Стрибати гопашки. Топа, гопа, гопашечки. Наїшся вже кашечки! *** Дощику, дощику перестань, Та поїдем на баштан Та зірвемо диньку — Тобі половинку. Щоб зникли веснянки на обличчі, кидають камінцями услід за першими ластівками і промовляють: Ластівко, ластівко, На тобі веснянки, Дай мені білянки. Ластівки, ластівки, Візьміть собі веснівки, Нате вам камінці, Дайте мені рум’янці. Щоб не схопив чорт під час купання в неурочний час, діти, входячи в воду промовляють: Чорток, чорток, Не ламай кісток! Ти з води, А я в воду. На Зелені свята Мавки святкують свій Великдень, тому перед купанням говорять: Мавко, Мавко, На тобі полинь, А мене покинь. Пестушки, забавлянки *** Тосі, тосі, Підемо до Досі, А в Досі кучерики Й жовтеньке волосся. Додаток 221 *** Хиті, хиті, Коники в житі, Та нікому вигнати — Тільки Микиті. *** Ой, гоп, чук, чук, Наловив дід щук, Баба наварила, Діда накормила. *** Куєм, куєм ніжку, Поїдем в доріжку, Треба коня підкувати, Будем в баби ночувати. *** А-та-та, а-та-та, Сіла баба на кота, Поїхала в гості, Розсипала кості. *** Товчу, товчу мак, мак, За ступою рак, рак. *** Дір-дир, деркач, Загубив плескач. Будемо шукати, Дитя забавляти *** Котино, котино, Поїдемо по сіно, Ти будеш сіно класти, А я буду воли пасти. *** Дитинко, не плач, Спечимо калач, Медом помажем, Тобі покажем, А самі з’їмо. *** Дитинко, не плач, Спечу калач, 222 Організація роботи з дітьми раннього віку Медом помажу, Усім покажу, А тобі дам. *** Танцювали миші По бабиній хижі, Стало бабі за танець, З’їли миші буханець. *** Жили у бабусі Три веселі гуси: Один сірий, другий білий, Третій в капелюсі. *** Ішла баба дубнячком, Зачепилась гапличком, Сюди смик, туди смик: — Одчепився мій гаплик! *** Летів горобчик: — Джив, джив, джив! Де мені сісти? — На печі. — А що мені їсти? — Калачі. — Гам! *** Сорока-ворона На припічку сиділа, Діткам кашу варила: Цьому дам і цьому дам, А цьому не дам, Бо цей бусман Дрів не носив, Діжі не місив, Хати не топив, Дітей гулять не водив! Щугай-гай на бабину хату Пироги їсти!.. *** Куй, куй, ковалі, То великі, то малі, А старого коваля Посадили на коня. Додаток 223 А старую ковалиню Посадили на телицю, А маленьких ковалят Посадили на телят. Гей, цоб, тр-р-р! Цабе! *** — Зайчику, зайчику, Де ти бував? — У млині, у млині. — Що ти чував? — Там були кравчики, Перебили пальчики, Ледве я втік. Через бабин тік, Та через колоду Та хвостом у воду — Шубовсть! Література 1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. — К.: Дошкільне виховання, 1999. — 59 с. 2. Гербова В. В., Максаков А. И. Занятие по развитию речи в первой младшей группе. — М.: Просвещение, 1981. — 128 с. 3. Грановская Р. М. Элементы практической психологии. 2-е изд. — Л.: Издво Ленинград. ун-та, 1988. — 560 с. 4. Громова О. Е. Формирование елементарных математических представлений у детей раннего возраста. — М., 2006. — С. 48. 5. Губа Г. И. Комплексные развивающие занятия для детей раннего возраста. — М., 2007. — С. 78. 6. Максаков А. И. Система работы по воспитанию звуковой культуры речи. — М., 1973. — С.103. 7. Марінушкіна О. Є. Порадник практичного психолога / О. Є. Марінушкіна, Ю. О. Замазій. — Х.: Вид. група «Основа», 2007. — 240 с. 8. Методичні рекомендації до програми розвитку і виховання дитини раннього віку «Зернятко» / Під ред. О. Л. Кононко. — К.: Кобза, 2004. — 184 с. 9. Люблинская А. А. Детская психология. Учебное пособие для студентов педагогических институтов. — М.: Просвещение, 1971. — 415 с. 10. Про планування освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі: Інструктивно-методичний лист МОН України // Дошкільне виховання. — 2002. — № 10. — С. 3. 11. Сорокина Н. Ф. Развитие творческих способностей средствами кукольного театра. — М.: «Айрис-дидактика», 2000. — С. 90. 12. Типовий перелік обов’язкового обладнання навчально-наочних посібників та іграшок дошкільних навчальних закладів (2-е видання, доповнене) // Дошкільне виховання. — 2002. — № 10. 13. Теплюк С. Н. Дети раннего возраста в детском саду. — М.: Мозаика синтез, 2007. — С. 104. 14. Тихеева Е. И. Развитие речи детей. — М., 1981. — С. 29. 15. Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии / Под ред. И. И. Ильясова, В. Я. Ляудис. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. — 304 с. 16. Юриста В. А. Перспективне планування роботи з дітьми першої молодшої групи. — Тернопіль: «Мальва — ОСО», 2005. — С. 86. 17. Янушко Е. А. Развитие мелкой моторики рук. — М.: Мозаика синтез, 2007. — С. 50. 18. Янушко Е. А. Рисование с детьми раннего возраста. — М.: Мозаика синтез, 2007. — С. 64.
