Гігієна праці – це складова гігієнічної науки, яка вивчає трудову діяльність людини, умови, в яких вона працює, вплив виробничих чинників на її організм та стан здоров'я колективу з метою опрацювання гігієнічних нормативів і профілактичних заходів, спрямованих на оптимізацію умов праці. Головною метою гігієни праці є якісна та кількісна оцінка впливу умов праці на організм, на основі якої проводиться розробка та впровадження заходів, які забезпечують максимальну продуктивність праці при відсутності шкідливого впливу на здоров'я працюючих. Фізіологія праці являє собою галузь медичної науки і практики, яка вивчає зміни функціонального стану організму людини, що відбуваються в результаті впливу виробничої діяльності та процесу праці, з метою розробки та запровадження фізіологічно обґрунтованих заходів організації трудового процесу, котрі сприяють запобіганню виникнення втоми, забезпечують нормалізацію фізіологічних процесів та підтримують високий рівень працездатності. Працездатність - величина функціональних можливостей організму, яка характеризується кількістю і якістю роботи, що виконується за деякий час при максимально інтенсивному напруженні. Працездатність ніколи не являє собою сталу постійну величину, а характеризується наявністю певних фізіологічних станів, а саме таких фаз і періодів, як: • фаза втягнення у працю або упрацьовування; • фаза стійкої максимальної працездатності; • фаза зниження працездатності. Вона включає наступні періоди: - період неповної компенсації; - період кінцевого пориву; - період прогресуючого зниження. Втомлення – стан, який супроводжується відчуттям втоми, зниженням працездатності, викликаної інтенсивною або тривалою діяльністю і виражається в погіршенні кількісних і якісних показників роботи та їх зникненням після відпочинку. Існує 4 ступеня втоми. Втомлюваність 1-го ступеня характеризується незначними порушеннями фізіологічних функцій; 2, 3-го і 4-го ступенів — відповідним зниженням поточної працездатності. Другому ступеню втомлюваності притаманне виражене зниження працездатності, 3-му — достатньо виражене і 4-му — різко виражене. Показниками ступеня втомлюваності служать суб'єктивні та об'єктивні критерії. До перших належать відчуття втомлюваності, до других — зниження працездатності, зміни AT, біохімічні зміни в крові та інші порушення в організмі. Перевтома - патологічний стан, при якому виникає різка невідповідність між витратами енергії організмом (в результаті виконання інтенсивної або тривалої праці), і процесами їх поповнення та не настає відновлення фізіологічних процесів після відпочинку до початку наступного робочого дня. Під профілактикою втомлюваності слід розуміти впровадження комплексу заходів, спрямованих на зменшення її виявів, віддалення часу її настання, запобігання перевтомі. Профілактика втомлюваності повинна забезпечити збереження високого рівня працездатності і продуктивності праці без шкоди для здоров'я людини. Заходи профілактики втомлюваності поділяють на загальні і спеціальні. До загальних заходів належать поліпшення соціального середовища у вигляді підвищення матеріального і культурного добробуту населення, правильної організації трудових процесів, санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на поліпшення виробничого середовища. Спеціальні заходи профілактики втомлюваності — це виробниче навчання і тренування, професійний відбір, раціоналізація режимів праці, заходи екстреної стимуляції працездатності. Умови праці — це сукупність чинників виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час виконання нею трудових обов'язків. Існує чотири класи умов праці: 1-й клас: оптимальні умови праці — шкідливі виробничі фактори практично відсутні; 2-й клас: допустимі умови праці — шкідливі виробничі фактори є, але їх рівень не перевищує допустимих норм і не може призвести до виникнення професійних захворювань; 3-й клас: шкідливі умови праці — шкідливі виробничі фактори є, їх рівень перевищує допустимі норми і за тривалий час може спричинити виникнення профзахворювань; 4-й клас: небезпечні (екстремальні) умови праці — рівень шкідливих виробничих факторів настільки високий, що їх вплив на працівника протягом однієї робочої зміни може викликати виникнення гострого професійного захворювання. Фактори, що зумовлюють умови праці, поділяють на чотири групи. Перша група – санітарно-гігієнічні фактори – включає показники, що характеризують виробниче середовище робочої зони. Вони залежать від особливостей виробничого обладнання і технологічних процесів, можуть бути оцінені кількісно і нормовані. Другу групу складають психофізіологічні елементи, зумовлені самим процесом праці. З цієї групи лише частина факторів може бути оцінена кількісно. До третьої групи відносяться естетичні фактори, що характеризують сприйняття працюючим навколишньої обстановки та її елементів; кількісно вони оцінені бути не можуть. Четверта група включає соціально-психологічні фактори, що характеризують психологічний клімат у трудовому колективі; кількісній оцінці також не підлягають. Профзахворювання діляться на два основні види: гострі і хронічні. Гострі – недуга, що виникає в результаті короткого (протягом не більше однієї робочої зміни або робочого дня) впливу отруйних речовин або шкідливих чинників. Якщо якийсь фактор впливав на працівника впродовж певного часу, ефект від нього накопичувався тривалий термін, то мова про хронічне професійне захворювання. Професійні захворювання діляться на сім основних груп: 1. Захворювання, що зумовлені гострим впливом хімічних факторів. 2. Захворювання, що виникли через вплив промислових аерозолів. 3. Хвороби, що виникли в результаті впливу фізичних факторів. 4. Захворювання, що виникли в результаті фізичних перевантажень та окремих перенапружень систем і органів тіла.. 5. Хвороби, зумовлені впливом біологічних факторів. 6. Алергічні захворювання: риніти, бронхіти й інші прояви алергії. 7. Новоутворення злоякісного характеру (рак). Стенд підготували студенти 2 курсу, мед.ф-т. №1 група 9, викладач – Приліпка К.О.
