ГЕМОРОЙ — варикозне розширення вен прямої кишки, яке супроводжується кровотечею, болем, запаленням, випаданням гемороїдальних вузлів. ЕТІОЛОГІЯ • Однозначної причини розвитку захворювання немає, тому виділяють кілька факторів, що збільшують ризик появи геморою: • спадкова схильність; • проблеми з кровообігом; • запальні хвороби або пухлини кишечника; • підняття важких предметів; • сидячий спосіб життя; • вагітність і пологи; • ожиріння; • цукровий діабет; • тривалі закрепи. КЛАСИФІКАЦІЯ • У кожного гемороїдального вузла є два компоненти - один (внутрішній) над зубчастою лінією анального каналу і другий (зовнішній) розташований нижче зубчастої лінії. • Залежно від переважання того чи іншого компоненту геморой умовно поділяють на: внутрішній геморой - варикозне розширення гемороїдальних вен, які оперізують пряму кишку. Вузли формуються під слизовою, через що в калі з'являється кров, а дефекація супроводжується болем. зовнішній геморой - вузли розташовані біля анального отвору, під час дефекації не завдають болю. Розширені вени помітні неозброєним оком, легко промацуються. комбінований геморой • За інтенсивністю запального процесу геморой поділяють на: хронічний геморой; • Хронічний геморой з частими кровотечами • Хронічний геморой з випадінням вузлів (ІІ і ІІІ ступеня) • Хронічний геморой з больовим синдромом • гострий геморой (який, як правило, є загостренням хронічного геморою) СТАДІЇ ГЕМОРОЮ КЛІНІКА • Захворювання розвивається поступово. У ділянці відхідникового каналу виникає відчуття важкості. Розвивається кровотеча. Потім спостерігається випадання гемороїдальних вузлів, які можуть защемлюватися. • Під час огляду можна побачити зовнішні гемороїдальні вузли, які контуруються ізольовано під шкірою. Часто вони зв'язані з внутрішніми вузлами, утворюючи гемороїдальні комплекси. Внутрішні гемороїдальні вузли, які випали в просвіт прямої кишки, набувають синюшного або синьобагрового забарвлення. • У разі запалення гемороїдальних вузлів спостерігаються гіперемія і набряк шкіри над ними, підвищення температури тіла до 37 — 38 °С. Хворі скаржаться на біль у відхіднику. • Під час пальцевого обстеження прямої кишки виявляють набряк внутрішніх гемороїдальних вузлів і спазм сфінктера. ДІАГНОСТИКА • Лабораторні • ЗАК (анемія, тромбоцитопенія) • Коагулограма (зменшення факторів згортання крові і підвищення часу згортання) • Копрограма ( позитивна проба Грегерсона на приховану кров) • Інструментальні • Дзеркальне дослідження: виявлення вузлів що розміщені переважно на 3,7,11 годин, виявлення кровотечі, при хронічному тривалому перебігу вузли ціанотичного забарвлення. • Ректороманоскопія: ендоскопія дає інформацію про розмір і положення гемороїдальних вузлів, наявність пухлин та вогнищ запалення. • Трансанальне УЗД : збільшена товщина підслизового шару анального каналу. УСКЛАДНЕННЯ • Запалення і тромбоз гемороїдальних вузлів є ускладненнями геморою. Температура тіла підвищується до 38 °С. Дефекація болюча. На защемлених вузлах, які випали назовні, є ділянки некрозу; на слизовій оболонці є нальот фібрину. Зовнішні гемороїдальні вузли збільшені, мають синьо-багрове забарвлення, набряклі. Якщо вузли некротизуються, температура тіла підвищується до 39 °Навколо відхідника утворюється запальний конгломерат, прилеглі тканини набряклі. • Геморой може ускладнюватися також кровотечею і постгеморагічною анемією, тромбофлебітом тазових вен, випаданням слизової оболонки прямої кишки, тріщинами. ЛІКУВАННЯ • Проводять амбулаторно або в стаціонарі (залежно від клінічного перебігу захворювання і наявності ускладнень). • Призначають дієту. • Проводять ретельний туалет ділянки відхідника після кожної дефекації. • Необхідно утримуватись від вживання спиртних напоїв. • Позитивний ефект дає застосування гемороїдальних свічок Початкові стадії геморою лікують шляхом призначення медикаментів, які знімають симптоми і опосередковано впливають на розширення гемороїдальних вен. • Свічки – знімають біль і запалення . • Клізми – нормалізують дефекацію, допомагають впоратися із закрепом. • Антикоагулянти – запобігають появі тромбів і закупорці вузлів. • Гемостатики – зупиняють кровотечу. • Протизапальні та анальгетики – знімають запалення і набряклість, знеболюють. • Мазі – знімають подразнення і запалення сфінктера, знеболюють. Найбільш поширені і вживані комплексні мазі «Постерізан», «Реліф», «Ультрапрокт», «Ауробін», «Проктоседил». Застосовується мазь 3-4 рази на добу. • У разі защемлення гемороїдальних вузлів, які випали, уводять наркотичні анальгетики, проводять пресакральну новокаїнову блокаду. Потім необхідно вправити гемороїдальні вузли. • За наявності великих гемороїдальних вузлів, які часто випадають і защемлюються, а також у разі недостатності відхідникового сфінктера, мацерації шкіри, повторних кровотеч чи утворення на вузлах виразок – хірургічне втручання. МІНІІНВАЗІЙНІ ОПЕРАЦІЇ • Метод лігування внутрішніх вузлів шляхом перев'язки їх ніжки латексними кільцями виконується з допомогою інструментaльнoгo лігатора. • Склеротерапія • Електротерапія постійним струмом (Застосовується при внутрішньому геморої І-ІІ ст. з кровотечами) • Інфрачервона фото коагуляція здійснюється з допомогою лазера. • Трансанальна гемороїдальна деартеріалізація. • Операція Лонго (Степлерна гемороїдопексія) є операцією високого пріоритету в хірургічному лікування внутрішнього геморою ІІІ ст. Розроблена італійцем Antonio Longo в 1993 році, метод полягає в циркулярній резекції та ушиванні випадаючої слизової разом з гемороїдальними вузлами що знаходяться вище зубчастої лінії. • Лазерна гемороїдектомія (випалювання вузлів з формуванням сполучної тканини) ГЕМОРОЇДЕКТОМІЯ • Гемороїдектомія за Мілліган-Морганом (Мilligan-Мorgan, 1937). (Відкрита гемороїдектомія). Полягає у висіченні зовнішніх та внутрішніх гемороїдальних вузлів з перев’язкою судинної ніжки вузла без відновлення цілісності слизової. • Гемороїдектомія за А.Н Рижих, суть якої у висіченні зовнішніх та внутрішніх гемороїдальних вузлів з перев’язкою судинної ніжки вузла і ушивання слизової анального каналу, без ушивання пелюсткоподібно висічених зовнішніх гемороїдальних вузлів. • Гемороїдектомія за Мilligan-Мorgan в модифікації В.М.Масляка з повним відновленням цілісності слизової. • Закрита гемороїдектомія. Вона була розроблена в кінці 50-х років минулого століття хірургом Фергюсоном. Основна відмінність від попереднього варіанту втручання – ушивання тканин після видалення вузликів. • Підслизова гемороїдектомія. Цей варіант був запропонований хірургом Паркс. При операції, яка відрізняється певною складністю, видаляється лише геморойних вузол, а підставка утворення залишається, і слизова не травмується. Переноситься таке втручання пацієнтом істотно легше, ніж попередні операції. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
