Клініка, діагностика, диференційна діагностика гострого та хронічного катарального гінгівіту у дітей

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені О.О. Богомольця
Кафедра дитячої терапевтичної стоматології та профілактики
стоматологічних захворювань
Завідувач кафедри:
проф. Савичук О.В.
Викладач: Опанасенко О.О.
Реферат на тему:
«Клінічна та індексна оцінка тканин парадонта.
Клініка, діагностика, диференційна діагностика гострого та
хронічного катарального гінгівіту у дітей.»
Виконала студентка 5 курсу
1 медичного 11 групи
Корованенко Валерія
Володимирівна
Київ-2020
Вступ
Проблема патології пародонта має загальномедичне і соціальне значення.
Ознаки патології пародонта можуть бути першими симптомами серйозних
захворювань організму дитини (ендокринних, гематологічних тощо). Це підвищує
відповідальність
дитячого
стоматолога
щодо
своєчасної
діагностики,
комплексного лікування та профілактики.
Лікування та профілактика захворювань пародонта у дітей та підлітків має
бути спрямоване на поліпшення стоматологічного здоров'я, правильного
формування зубощелепної системи дитини та її здоров’я в майбутньому в цілому.
Досягнення довгострокового успіху можливо лише за умов дотримання
принципів лікування захворювання пародонта, які сформульовані в наказі МОЗ
України № 566 від 23.11.2004 р. в розділах Протоколів надання медичної допомоги
за
спеціальностями
«Дитяча
терапевтична
стоматологія»,
«Терапевтична
стоматологія».
Лікарі у своїй повсякденній практиці стикаються з великою кількі- стю
проявів патологічних процесів пародонтальних тканин у дітей та під- літків. Тож
існує Класифікація хвороб пародонта за МКХ-10 (International Statistical
Classification of Diseases and Related Health Problems 10th Revision (ICD-10)-WHO
Version for, 2016), яка і описує широкий спектр нозологічних одиниць патології
пародонта, які не описані в наказі МОЗ України.
У даній роботі серед усіх нозологій будуть розглянуті клініка, діагностика,
диференційна діагностика гострого та хронічного катарального гінгівіту у дітей.
Класифікація захворювань пародонта за МКХ-10 (International
Statistical Classification of Diseases and Related Health
Problems 10th Revision (ICD-10)-WHO Version for, 2016)
K05.0 Acute
gingivitis Excludes:
acute pericoronitis (K05.22)
acute necrotizing ulcerative gingivitis
(A69.1) herpesviral [herpes simplex]
gingivostomatitis (B00.2)
K05.00 Acute streptococcal
gingivostomatitis K05.08 Other
specified acute gingivitis K05.09
Acute gingivitis, unspecified
K05.1 Chronic
gingivitis K05.10
Simple marginal
K05.11 Hyperplastic
K05.12 Ulcerative
Excludes: necrotizing ulcerative
gingivitis #K05.13 Desquamative
#K05.18 Other unspecified chronic
gingivitis #K05.19 Chronic
gingivitis, unspecified K05.2 Acute
periodontitis
Excludes:
acute apical periodontitis
(K04.4) periapical abscess
(K04.7)
with sinus (K04.6)
K05.20 Periodontal abscess [parodontal
abscess] of gingival origin without sinus
K05.21 Periodontal abscess of gingival
origin with no reference to sinus
K05.22 Acute pericoronitis
K05.28 Other specified acute
periodontitis K05.29 Acute
periodontitis, unspecified K05.3
Chronic periodontitis
K05.30 Simplex
K05.31 Complex
K05.32 Chronic
pericoronnitis K05.33
Thickened follicle
K05.38 Other specified chronic
periodontitis K05.39 Chronic
periodontitis, unspecified K05.4
Periodontosis
Juvenile periodontosis
K05.5 Other periodontal diseases
K05.6 Periodontal disease,
unspecified
05.0 Гострий гінгівіт
К05.00 Гострий стрептококовий
гінгівостоматит К05.08 Інший
уточнений гострий гінгівіт
K05.09 Гострий гінгівіт неуточнений (у
разі невизначеної клінічної картини)
К05.1 Хронічний гінгівіт
К05.10 Простий
маргінальний К05.11.
Гіперпластичний К05.12
Виразковий
К05.13 Хронічний гінгівіт.
Десквамативний К05.18 Інший
уточнений хронічний гінгівіт
К05.19 Хронічний гінгівіт
неуточнений К05.2 Гострий
пародонтит
К05.20 Періодонтальний абсцес
[пародонтальний абсцес] ясенного
походження без нориці
К05.21 Періодонтальний абсцес
[пародонтальний абсцес] ясенного
походження з норицею
К05.22 Гострий перикороніт
К05.28 Інший уточнений гострий
пародонтит К05.29 Гострий
пародонтит неуточнений К05.3
Хронічний пародонтит
К05.30 Хронічний пародонтит.
Локалізований К05.31 Хронічний
пародонтит. Генералізований К05.32
Хронічний перикороніт
К05.33 Потовщений фолікул
(гіпертрофія сосочка) К05.38 Інший
уточнений хронічний пародонтит
К05.39 Хронічний пародонтит
неуточнений К05.4 Пародонтоз
Ювенільний пародонтоз
К05.5 Інші хвороби
пародонта
K05.6 Хвороба пародонта, неуточнена
Клінічна та індексна оцінка тканин парадонта
Обстеження тканин парадонта
При клінічному обстеженні важливо оцінити в першу чергу стан
маргінального пародонта. Це включає зміни ясенного краю (запалення, атрофія),
наявність ясенної кишені, його глибини, гноєтечу. Вельми показовими є скарги на
кровоточивість ясен при чищенні зубів, набряклість, гноєтеча, нориці, абсцеси,
рухливість і переміщення зубів, характерні для запальних захворювань пародонта.
Індексна оцінка гігієнічного стану порожнини рота і тканин парадонта
З метою об’єктивної оцінки стану пародонта запропоновано ряд
пародонтальних індексів. Вони поділяються на зворотні, незворотні та
комбіновані. Також їх можна поділити (F. Carranza, 1990) на такі групи:
1.
Індекси, що визначають ступінь запалення ясен.
2.
Індекси, що визначають ступінь деструкції пародонта.
3.
Індекси, що визначають кількість бляшок і зубного каменю.
4.
Індекси, які характеризують необхідність та обсяг лікувальних
заходів.
До індексів, що визначають ступінь запалення ясен, відносять гінгівальний
індекс, індекс ПМА (РМА), пародонтальний індекс ПІ (РІ) тощо. Індекси для
визначення ступеню деструкції кістки ґрунтуються на даних рентгенологічного
дослідження і дають змогу оцінити глибші зміни у тканинах пародонта. Для
визначення кількості бляшок застосовують гінгівальний індекс, індекс бляшок.
Кількість зубного каменю можна оцінити за допомогою відповідних компонентів
гігієнічних індексів. Необхідність та обсяг лікування визначають за допомогою
індексів CPITN та КПІ.
Для визначення індексів та оцінки гігієнічного стану порожнини рота
використовують забарвлення зубного нальоту. З цією метою застосовують
йодовмісні розчини: настойка йоду, розчин Люголю (1 частина йоду, 2 частини
калію йодиду, 17 частин води); 2% водний розчин метиленового синього, 2%
розчин фуксину тощо. Після оброблення поверхні зуба препаратами йоду зубний
наліт набуває темно-коричневого забарвлення, у разі застосування метиленового
синього або фуксину – відповідно синього або оранжевого. Для визначення ступеня
запалення ясен використовують пробу Шіллєра-Писарева, що ґрунтується на
прижиттєвому забарвленні глікогену ясен йодовмісними розчинами. У разі
запалення в яснах скупчується глікоген, який забарвлюється йодом у коричневий
колір. Тому запалені ясна набувають різних відтінків – від жовто-коричневого до
темно-коричневого.
Індекси,
що
визначають
ступінь
запалення
ясен. Одним
із
найпоширеніших індексів є запропонований I. Schour i M. Massler (1948) папілярномаргінально-альвеолярний (-комірковий) (ПМА або РМА) індекс, який дозволяє
об’єктивно оцінити ступінь запалення ясен. Наявність запалення виявляють,
змазуючи ясна біля усіх зубів йодовмісним розчином: у разі запалення вони
забарвлюються в різні відтінки коричневого кольору. Ясна поділяють на три
відділи: міжзубні ясенні сосочки (Р), маргінальні ясна (М) і альвеолярні (коміркові)
ясна (А). Відсутність або наявність запалення в окремих частинах ясен оцінюють
відповідно індексом 0 або 1 біля кожного обстеженого зуба. Суму отриманих
індексів ділять на кількість обстежених зубів.
C. Parma (1960) запропонував оцінювати запалення ясенного сосочка в 1 бал,
маргінальних ясен (як більш тяжкий стан) – у 2 бали і запалення коміркових ясен –
у 3 бали. Загальний індекс ПМА (РМА) потім виражають у відсотках за формулою.
Кількість зубів, біля яких визначають індекс, залежить від віку пацієнтів: у 6-11
років кількість зубів у нормі 24, у 12-14 років – 28, у 15 років і старше – 28 або 30.
Індекс ПМА чутливий до найменших змін клінічної картини захворювання і добре
відображає
його
динаміку
та
ефективність
проведеного
лікування.
Ступінь запалення можна оцінити за допомогою гінгівального індексу (J. Sillness,
H. Loe, 1963). Визначають стан ясен з вестибулярної (присінкової), язикової,
медіальної та дистальної поверхонь. Кожну із сторін оцінюють у балах: 0 –
нормальні ясна; 1 – незначний набряк, запалення, зміна кольору, кровоточивість
при подразненні відсутня; 2 – помірне запалення, набряк, гіперемія, ясна
кровоточать при доторканні; 3 – тяжке запалення, виражена гіперемія, набряк,
виразкування, тенденція до спонтанної кровоточивості. Індекс рекомендують
визначати біля великого кутнього зуба, малого кутнього зуба та різця на кожній
половині щелепи. Суму оцінок ділять на чотири і знаходять індекс біля кожного
зуба. Значення індексу 0,1-1 відповідає легкому гінгівіту, 1,1-2 – гінгівіту
середнього ступеня тяжкості, більше 2,1 – тяжкому.
Пародонтальний індекс – ПІ або РІ (A.L. Russel, 1956) ураховує ряд
показників: тяжкість гінгівіту, наявність пародонтальних кишень, рухомість зубів,
деструкцію кісткової тканини тощо. Він містить у собі зворотні та незворотні
компоненти захворювання пародонта. У формулі зубів біля кожного зуба
виставляють цифри, які відображають стан пародонта: 0 – відсутність запалення
ясен, порушень будови та функцій пародонта; 1 – легкий ступінь гінгівіту, незначне
запалення ясен, яке не оточує зуб циркулярно; 2 – гінгівіт, запалення ясен поширене
навколо зуба, але без порушення цілісності зубоепітеліального прикріплення
(пародонтальна кишеня відсутня); 4 – наявність початкового ступеня резорбції
верхівок міжкоміркових перегородок, яке виявляється при рентгенологічному
дослідженні; 6 – гінгівіт з утворенням пародонтальної кишені, яка не досягає
коміркового гребеня, але без видимих порушень функцій пародонта, зуб
нерухомий; 8 – виражена деструкція тканин пародонта із втратою жувальної
функції, зуб легко рухомий і може зміщуватися. В останньому випадку
рентгенологічно виявляють значну атрофію міжкоміркових перегородок у межах
половини і більше їх висоти з утворенням кісткових кишень. При підрахунку
індексу
суму
усіх
оцінок
ділять
на
кількість
обстежених
зубів.
Під час визначення індексу обстежують усі зуби, окрім третіх великих кутніх зубів
(так званих зубів мудрості), підсумовують значення індексів і ділять на кількість
обстежених зубів. Значення індексу в межах від 0 до 0,1-0,2 відповідають клінічно
незміненим яснам; 0,1-1 – легкому гінгівіту, 0,5-1,9 – початковому та І ступеням
генералізованого пародонтиту; 1,5-4,0 – ІІ; 4,0-8,0 – ІІІ ступеню генералізованого
пародонтиту. Як вважає A.L. Russel (1956), значення індексу від 0,7 до 1,9
відображає зворотні, а вищі значення індексу – незворотні (деструктивні) зміни в
пародонті.
Для оцінки наявності та ступеня тяжкості захворювання пародонта доцільне
використання пародонтального
індексу,
або
(інша
його
назва) індексу
захворювання пародонта (Periodontal Disease Index – PDI) за S.P. Ramfjord (1959).
Він модифікував пародонтальний індекс (A.L. Russel, 1956) і додав до нього
компоненти більш детальної оцінки стану ясен, ясенної борозни, підрахунку
зубних бляшок і каменю (гігієнічного стану порожнини рота). R.A. Shick, M.M. Ash
(1961) модифікували та доповнили запропонований S.P. Ramfjord (1959) індекс
шляхом зміни критеріїв підрахунку зубних бляшок і зубного каменю на поверхні
зубів. У такій модифікації індекс PDI і був остаточно прийнятий (S.P. Ramfjord,
1974).
Обстежують тканини пародонта у ділянці 16|21 24 та 44 41|36 зубів, ясна
навколо кожного зуба висушують тампоном і оглядають з метою виявлення змін
кольору, форми, кровоточивості. Основну оцінку стану пародонта проводять згідно
з критеріями пародонтального індексу за A.L. Russel (1956), як було описано вище
(мал. 61). Потім окремо враховують інші компоненти індексу.
Оцінку стану ясен (індекс гінгівіту) проводять за такими показниками: 0
балів – відсутність запалення; 1 бал – запалення від легкого до помірного (не
поширюється навколо зуба); 2 бали – гінгівіт середнього ступеня тяжкості
(запалення охоплює усі ясна навколо зуба); 3 бали – тяжкий гінгівіт (виражена
гіперемія, кровоточивість та виразкування ясен). Отриману суму оцінок ділять на
кількість обстежених зубів.
Оцінка стану ясенної борозни (пародонтальної кишені):
А. Якщо ясенний край розміщений на емалі зуба (зубоепітеліальне прикріплення
не порушене), то глибину борозни (ясенної кишені) вимірюють від краю ясен до
емалево-цементного з’єднання. Якщо зубоепітеліальне прикріплення порушене
(тканини пародонта прикріплені нижче емалево-цементного з’єднання), то
глибину пародонтальної кишені визначають не від краю ясен, а від емалевоцементного з’єднання до дна кишені.
Б. Якщо ясенний край розміщений нижче емалево-цементного з’єднання, то
глибину пародонтальної кишені визначають від емалево-цементного з’єднання до
дна кишені.
Оцінка кількості бляшок (у модифікації R.A. Shick, M.M. Ash, 1961):
0 балів – відсутність зубних бляшок;
1 бал – зубні бляшки в міжзубних проміжках або пришийковій ділянці, укривають
менше однієї третини язикової поверхні кореня;
2 бали – зубні бляшки вкривають більше однієї, але менше двох третин
вестибулярної або язикової поверхонь зуба;
3 бали – зубні бляшки вкривають більше двох третин поверхні коронки зуба.
Оцінка кількості зубного каменю:
0 балів – відсутність зубного каменю;
1 бал – над’ясенний зубний камінь, який не більше 1 мм заглиблений під край
ясен;
2 бали – помірна кількість над’ясенного або під’ясенного зубного каменю або
тільки наявність під’ясенного зубного каменю;
3 бали – значна кількість над’ясенного та під’ясенного зубного каменю.
Критерії
Якщо
на
для
обстежених
визначення
ділянках
індексу
не
захворювання
визначається
порушення
пародонта
цілісності
зубоепітеліального прикріплення (дно ясенної борозни не розміщене нижче
емалево-цементного з’єднання), то даний індекс визначають тільки за станом ясен.
Якщо виявлено порушення цілісності зубоепітеліального прикріплення і зондом
визначають пародонтальну кишеню завглибшки не більше ніж 3 мм (на будь-якій
поверхні зуба), то цю ділянку оцінюють у 4 бали. Оцінку PDI для стану ясен (індекс
гінгівіту) даної ділянки зубного ряду не беруть до уваги (проводять оцінку за більш
тяжким станом тканин пародонта даної ділянки). За наявності пародонтальної
кишені завглибшки 3-6 мм виставляють оцінку 5 балів, понад 6 мм – 6 балів. В усіх
цих випадках стан ясен не беруть до уваги (проводять оцінку за більш тяжким
станом тканин пародонта даної ділянки).
Індекс кровоточивості ясен (Sulcus Bleeding Index – SBI) за H.R. Muhlemann,
A.S. Mazor (1958). Визначають у ділянці 16 12|24 і 14|22 26 зубів за допомогою
ґудзикуватого зонда. Його уводять у ясенну борозну обстежуваного зуба і,
переміщуючи кінчик зонда від медіальної до дистальної стінки, визначають
наявність або відсутність кровоточивості при травмуванні ясен зондом.
Застосовують наступну шкалу (H.R. Muhlemann та S. Son, 1971) індексної оцінки
стану тканин ясен і кровоточивості у балах: 0 – запалення ясен і кровоточивість при
зондуванні відсутні; 1 – зовнішній вигляд ясен не змінений, кровоточивість у
ясенній борозні при обережному зондуванні ґудзикуватим зондом; 2 – незначна
гіперемія ясен, кровоточивість при зондуванні; 3 – гіперемія і набряк ясен,
кровоточивість при зондуванні; 4 – кровоточивість, гіперемія і виражений набряк
ясен; 5 – кровоточивість, гіперемія, набряк, виразкування, утворення кишені тощо.
Під час підрахунку індексу суму усіх оцінок ділять на кількість обстежених зубів.
Згодом
H.R.
Muhlemann
(1977)
дещо
модифікував
індекс
SBI
і
запропонував індекс кровоточивості ясенних сосочків (Papillary Bleeding Index –
PBI). Ґудзикуватим зондом проводять зондування ясенних сосочків оральної
поверхні правої половини верхньої та лівої половини нижньої щелепи. Аналогічно
зондують сосочки з вестибулярної поверхні правої половини нижньої та лівої
половини верхньої щелепи. Оцінюють у балах, підсумовують і виводять середнє
значення. Критерії оцінки в балах наступні (див. мал. 10): 0 – кровоточивість
відсутня; 1 – поява окремих точкових кровотеч; 2 – численні точкові кровотечі або
поява лінійної; 3 – міжзубний проміжок заповнений кров’ю; 4 – інтенсивна
кровоточивість, кров заповнює ясенну борозну, витікає на зуб або ясна. Підрахунок
аналогічний.
Індекси, що визначають ступінь деструкції пародонта. Можливим
варіантом оцінювання цього стану може слугувати оцінка стану ясенної
борозни (пародонтальної кишені), критерії індексу захворювання пародонта за S.P.
Ramfjord (1959). Проводять два виміри через певний проміжок часу (рік і більше),
різниця між цими даними визначає ступінь руйнування (прогресування,
стабілізацію)
тканин
пародонта.
На цих самих критеріях, за S.P. Ramfjord (1959), базується індекс ступеня і тяжкості
ураження (Extent and Severity Index – ESI) за J.P. Carlos et al. (1986). У ділянці 14
зубів половини верхньої щелепи та 14 зубів протилежної половини нижньої щелепи
визначають рівень зубоепітеліального прикріплення. У разі втрати його понад 1 мм
цю ділянку вважають ураженою (Е). Підраховують загальну кількість таких
уражених ділянок і визначають їх відношення до загальної кількості обстежених
ділянок
у
відсотках.
Оцінити стан кісткової тканини можна за допомогою індексу оголення кореня
(індекс рецесії). Для цього вимірюють глибину кишені або за рентгенологічними
даними вимірюють відстань між вершиною міжкоміркової перегородки і емалевоцементним з’єднанням. Отримані дані підсумовують і ділять на кількість
обстежених зубів.
Індекс тяжкості пародонтиту (Periodontitis Severity Index – PSI) за R.A.
Adams, G.P. Nystrom (1986). Складається з двох компонентів: оцінки стану ясен та
висоти міжкоміркової перегородки біля обстежуваного зуба. Наявність або
відсутність запалення ясен оцінюють відповідно у 1 та 0 балів. Атрофію
міжкоміркових перегородок біля обстежуваного зуба визначають на рентгенограмі:
кожні 10% втрати її висоти оцінюють у 1 бал. Таким чином, оцінка рівня
міжкоміркової перегородки коливається від 1 до 10 балів. Підсумовують дані цих
двох вимірів (запалення ясен та висоти перегородки) біля кожного обстежуваного
зуба і ділять на їх кількість.
Індекси, що визначають кількість бляшок і зубного каменю. Їх іноді
об’єднують у групу гігієнічних індексів, оскільки за допомогою визначення
кількості зубних бляшок або зубного каменю ці індекси дають можливість
оцінити гігієнічний стан порожнини рота.
Поширеним гігієнічним індексом є спрощений індекс гігієни порожнини рота –
OHI-S (Simplified Oral Hygiene Index) за J.C. Green, J.R. Vermillion (1960). Він
складається з індексу зубного нальоту DI-S (Simplified Debris Index) та індексу
зубного каменю CI-S (Simplified Calculus Index).
З метою визначення гігієнічного індексу обстежують та забарвлюють барвником
щічну, язикову поверхню усіх перших великих кутніх зубів та губну поверхню
перших верхніх різців. На усіх поверхнях спочатку визначають зубний наліт, а
потім зубний камінь. Для визначення індексу зубного нальоту (DI-S)
використовують наступну схему оцінки поверхні кожного зуба: 0 – відсутність
зубного нальоту;
1 – зубний наліт вкриває не більше 1/3 поверхні зуба; 2 – зубний наліт вкриває
більше 1/3, але не більше 2/3 поверхні зуба; 3 – зубний наліт вкриває більше 2/3
поверхні зуба. Отриману суму індексів ділять на кількість обстежених зубів (мал.
63).
Індекс зубного каменю (CI-S) визначають так само, як і зубного нальоту.
Поверхню зубів оцінюють у балах наступним чином: 0 – зубний камінь відсутній;
1 – над’ясенний зубний камінь вкриває не менше 1/3 поверхні зуба; 2 –
над’ясенний камінь вкриває від 1/3 до 2/3 поверхні зуба або є окремі частинки
під’ясенного каменю; 3 – над’ясенний камінь вкриває більше 2/3 поверхні зуба.
Підрахунок індексу проводять аналогічно.
Гігієнічний індекс, за S.P. Ramfjord (1967), слугує для визначення зубних бляшок.
Обстежують після забарвлення щічні, язикові, контактні поверхні шести зубів
14 11|26 та 16|21 24 і оцінюють їх наступним чином: 0 – зубна бляшка відсутня; 1
– зубна бляшка є на деяких, але не на всіх контактних, щічних та язикових
поверхнях зуба; 2 – зубна бляшка є на всіх контактних, щічних та язикових
поверхнях зуба, але вкриває не більше 1/2 зуба; 3 – зубна бляшка є на всіх
поверхнях зуба і вкриває більше половини їх поверхні. Індекс визначають шляхом
ділення суми балів на кількість обстежених зубів.
У 1964 р. J. Sillness і H. Loe запропонували індекс бляшок. Для визначення
гігієнічного індексу обстежують усі або певну групу зубів. Зуби не забарвлюють,
а лише висушують струменем повітря. На кожному зубі, проводячи зондом по
пришийковій ділянці, визначають наявність зубного нальоту (бляшок) на
дистальній, вестибулярній, медіальній та язиковій поверхнях. Критерії оцінки
наступні:
0 – відсутність бляшок (нальоту) у пришийковій ділянці; 1 – шар зубного нальоту
на вільному краї ясен або у пришийковій ділянці зуба визначається лише під час
переміщення зонда по поверхні зуба; 2 – помірне скупчення нальоту в кишенях
або на маргінальних яснах помітне неозброєним оком без зондування; 3 – значне
скупчення зубного нальоту (бляшок) на поверхні та в міжзубних проміжках.
Індекс бляшок визначають діленням отриманої суми балів біля кожної з 4
поверхонь зубів на 4, а індекс індивідуума – діленням отриманої суми на кількість
обстежених зубів.
Для оцінки гігієнічного стану порожнини рота Ю.А. Федоров і В.В. Володкіна
(1971) запропонували гігієнічний індекс (кількісний та якісний), який визначають
після забарвлення вестибулярної поверхні шести нижніх фронтальних зубів
розчином Шіллєра–Писарева. При цьому зубний наліт (бляшки) забарвлюється в
темно-коричневий колір. Гігієнічний стан оцінюють за п’ятибальною системою:
забарвлення усієї поверхні коронки зуба – 5 балів, 3/4 поверхні – 4 бали, 1/2
поверхні – 3 бали, 1/4 поверхні – 2 бали, відсутність забарвлення – 1 бал. Індекс
вираховують за формулою:
Ксер. = Сума показників/Кількість зубів (6)
Індекс гігієни оцінюють наступним чином: 1,1-1,4 бала – добрий стан
(оптимальний); 1,5-1,8 – задовільний; 1,9-2,5 – незадовільний; 2,6-3,8 – поганий і
3,9-5 – дуже поганий. Індекс гігієни, що досягає 2,6 бала і більше, свідчить про
відсутність регулярного догляду за порожниною рота. У нормі гігієнічний індекс
не
перевищує
1,1-1,5
бала.
Якісну оцінку гігієни порожнини рота проводять за такою схемою: інтенсивне
забарвлення поверхні зуба – 3 бали, слабке – 2, відсутність забарвлення – 1 бал.
Отриману суму ділять на кількість зубів (6) за аналогічною формулою. У нормі цей
показник не перевищує 1,1-1,5 бала.
Індекси, які характеризують необхідність та обсяг лікувальних
заходів. ВООЗ при епідеміологічних обстеженнях захворювань пародонта
рекомендує використовувати пародонтальний індекс CPITN – Community
Periodontal Index of Treatment Needs – індекс потреби в лікуванні захворювань
пародонта. Для визначення індексу зубні ряди щелеп ділять на секстанти, по три на
кожній щелепі: фронтальний і два бічних. Межа між ними проходить між іклом і
малим кутнім зубом. Оглядають 17 16 11|26 27 та 47 46|31 36 37 зуби, але в
кожному секстанті реєструють стан пародонта тільки одного зуба, фіксуючи для
великих кутніх зубів зуб з найбільш тяжким клінічним станом. Відзначають такі
клінічні симптоми, як кровоточивість ясен, зубні відкладення, глибина кишені.
Обстеження проводять за допомогою спеціального пародонтального зонда, який
має забарвлену темну частину на рівні 3,5-5,5 мм і масу 25 г (мал. 67). Зондування
проводять без натискування, заглиблюючи зонд до відчуття перешкоди з боку дна
кишені і переміщуючи його по периметру зуба (мал. 68). Отримані результати
оцінюють наступним чином: 0 балів – клінічно здоровий пародонт; 1 бал –
кровоточивість при зондуванні; 2 бали – наявна пародонтальна кишеня завглибшки
до 3 мм, кровоточивість, під’ясенний зубний камінь; 3 бали – глибина кишені від
3,5 до 5,5 мм; 4 бали – глибина пародонтальної кишені понад 6 мм. Кожний
секстант (або відповідно індивід) оцінюють за одним (найбільш тяжким) критерієм
необхідності лікування. Надалі вираховують середню (із загальної 6 секстантів)
кількість уражених секстантів з клінічно здоровим пародонтом, кровоточивістю,
зубним каменем, пародонтальною кишенею на одного обстеженого і заносять у
таблицю.
Обсяг необхідних лікувальних заходів визначають наступним чином: 0 балів –
лікування не потрібне; 1 бал – гігієна порожнини рота потребує поліпшення
(інструктаж з догляду за порожниною рота з наступним контролем); 2-3 бали –
видалення зубних відкладень та гігієна порожнини рота; 4 бали – комплексне
лікування захворювань пародонта з обов’язковим використанням хірургічних
методів.
За П.О. Леусом (1989), комплексний пародонтальний індекс (КПІ) є варіантом
індексу СРITN. Він запропонований для групового визначення стану тканин
пародонта в дітей та дорослих. Для його визначення не потрібен спеціальний зонд,
а лише звичайні стоматологічні інструменти. У дорослих обстежують наступні
зуби 17/16, 11, 26/27, 37, 36, 31, 46, 47, а за відсутності зуба обстежують
найближчий з однойменної групи зубів. Стан пародонта оцінюють за такими
критеріями.
За наявності відразу декількох ознак або за відсутності всіх зубів у межах даної
групи реєструють більш тяжке захворювання. Індекс вираховують таким чином:
суму кодів ділять на кількість обстежених зубів. Незалежно від віку обстежених,
інтерпретація значень КПІ така: 0,1-1 – є ризик захворювання; 1,1-2 – легкий
ступінь ураження; 2,1-3,5 – середній; 3,6-5 – тяжкий.
Гострий катаральний гінгівіт
Гострий гінгівіт – захворювання, при якому є запалення ясен, обумовлене
несприятливим впливом місцевих і загальних факторів, що протікає без порушення
цілісності зубоясенного з'єднання. Він характеризується розвитком обмеженого
патологічного процесу в тканинах ясен. Запалення ясен при гострому гінгівіті рідко
має специфічний характер, клінічно і морфологічно розвивається так само, як і в
інших органах і тканинах, супроводжується болем, гіперемією, набряком (ясенні
сосочки набувають куполоподібної форми). При пальпації: болючість і
кровоточивість. Характеризується відсутністю пародонтальних карманів і
резорбцією кісткової тканини на рентгенівському знімку.
Гострий катаральний гінгівіт (ГКГ) характеризується вираженими ознаками
гострого ексудативного запалення: гіперемія, набряклість тканин, болючий
симптом, порушення функції зубощелепного апарату.
ГКГ частіше спостерігається в дітей раннього віку. Діти скаржаться на
припухлість ясен, біль, кровоточивість, печію в уражених ділянках; біль
підсилюється при їжі, розмові, у міру розвитку запалення інтенсивність її зростає.
Кровоточивість з'являється від механічних подразників. У результаті цього діти
відмовляються від їжі, стають дратівливими.
Першою ознакою ГКГ є гіперемія ясен, що виникає в результаті порушення
мікроциркуляції в тканинах. Ураження може локалізуватися по краю ясен, в ділянці
ясенних сосочків або на всьому протязі, включаючи й прикріплені ясна. Одночасно
з гіперемією спостерігається набряк, більше виражений у ділянці ясенного краю,
біля основи ясенних сосочків. У результаті цього сосочки втрачають свою форму:
з гострих вони стають куполоподібними, збільшуються в обсязі, що нерідко
обумовлює утворення несправжнів карманів.
При пальпації ясна болючі, легко кровоточать. Погіршує перебіг гінгівіту не
санований стан порожнини рота. При гострому запаленні знижується фізіологічне
самоочищення рота, у результаті підсилюється відкладення нальоту на зубах, що
значно обтяжує клініку й сповільнює видужання.
Крім того, якщо ГКГ є симптомом гострого інфекційного захворювання, то
загальний
стан
пацієнта
порушений:
виражена
інтоксикація,
підвищена
температура тіла.
Етіологія. Причинні фактори: мікробний фактор, механічна, хімічна,
фізична травма та ін. Під впливом токсинів пародонтопатогенних мікроорганізмів
і місцевої травми розвивається первинне гостре запалення, або гострий гінгівіт.
–
Мікробний фактор.
–
Гостра травма (механічна, фізична, хімічна).
–
Нависаючі краї пломб, ортодонтичний апарат.
–
Гострі вірусні інфекції (гострий герпетичний стоматит, грип, гострий
тонзиліт, системна стрептококова інфекція та ін.).
–
Прийом медикаментозних препаратів.
–
Сезонний гіповітаміноз (наприклад, вітаміну С).
Патогенез (Page R. C. & Schroeder H. E., 1976)
Первинне пошкодження. Перші зміни на мікроскопічному рівні відбуваються
на 2–4-й день після відкладення нальоту. Спостерігається невелике скупчення
поліморфноядерних нейторфілів (ПМН) і мононуклеоцитів у прикріпленому
епітелії. У ділянці запалення виявляють зниження кількості навколосудинного
колагену, а також зниження кількості колагену, що підтримує корональні частини
прикріпленого епітелію. Клінічно в борозенці виявляють ясенну рідину. На цьому
етапі в патологічний процес залучається не більше 5–10 % сполучної тканини ясен.
Є класичний васкуліт прилеглих до прикріпленого епітелію судин.
Раннє ушкодження розвивається через 4–7 днів після акумуляції нальоту.
Спостерігаються ті самі зміни, що і на першій стадії, але більш виражені. Основною
ознакою етапу раннього пошкодження є формування щільного лімфоцитарного
інфільтрату в сполучній тканині ясен. Велика кількість малих і середніх лімфоцитів
накопичується безпосередньо під прикріпленим епітелієм. Ці клітини є основними
клітинами, що характеризують запальну відповідь. Приєднаний епітелій і епітелій
борозенки формують вирости в товщу сполучної тканини (rete ridges). Поблизу
лімфоцитів спостерігається велика кількість пошкоджених фібробластів. У ділянці
запалення вміст колагену скорочується приблизно на 70 %. На цьому етапі
розвиток захворювання пародонта відбувається на мікроскопічному і біохімічному
рівні. Згодом відбувається значне накопичення запальних клітин і тканинної
рідини, і в певний момент починає проявлятися клінічна симптоматика.
Критерії діагностики
Анамнез – скарги на біль і кровоточивість ясен при чищенні зубів і прийомі
їжі.
Клінічні – яскрава гіперемія і набряк слизової оболонки ясен.
Індексна оцінка стану тканин пародонта
РМА (папілярно-маргінально-альвеолярний індекс):
–
значення індексу до 20 % – легкий ступінь тяжкості гінгівіту; – від 25
до 50 % – середній ступінь тяжкості гінгівіту; – вище 51 % – тяжкий ступінь
тяжкості гінгівіту.
Клініка
Легкий ступінь тяжкості: – гіперемія ясенних сосочків; – набряк ясенних
сосочків.
Середній ступінь тяжкості:
–
виразна гіперемія ясенних сосочків і ясенного краю;
–
набряк ясенних сосочків і ясенного краю;
–
біль при пальпації ясенних сосочків і ясенного краю.
Тяжкий ступінь захворювання:
–
яскрава гіперемія сосочків, краю і альвеолярної частини ясен;
–
набряк сосочків, ясенного краю і альвеолярної частини ясен;
–
біль і кровоточивість при пальпації сосочків, краю і альвеолярної
частини ясен.
Лабораторні: клінічний аналіз крові, кров на цукор, мікробіологічні,
рентгенологічні.
Лікування полягає насамперед у видаленні етіологічних чинників,
купірування запалення в тканинах пародонта. Також необхідні навчання
індивідуальній гігієні порожнини рота з підбором засобів гігієни, професійна
гігієна порожнини рота, корекція і усунення факторів, що сприяють закріпленню
біоплівки, таких як нависаючі краї пломб і коронок, неправильно виготовлені
ортодонтичні апарати, карієс, дистоповані зуби. При лікуванні слід враховувати
загальносоматичний стан пацієнта.
Легкий ступінь тяжкості
–
антибіотики (місцево) – з урахуванням чутливості мікрофлори;
–
нестероїдні протизапальні препарати (місцево);
–
антисептичні препарати (місцево) ;
Середній ступінь тяжкості
–
знеболювальні препарати (місцево) ;
–
антибіотики (місцево) – з урахуванням чутливості мікрофлори;
–
протитрихомонадні препарати (місцево);
–
антисептичні препарати (місцево);
–
інгібітори протеолізу (місцево);
–
нестероїдні протизапальні препарати (місцево).
Тяжкий ступінь захворювання
–
знеболюючі препарати (місцево);
–
антибіотики (місцево) – з урахуванням чутливості мікрофлори;
–
протитрихомонадні препарати (місцево) – за наявності трихомонад у
ротовій порожнині;
–
антисептичні препарати (місцево);
–
інгібітори протеолізу (місцево);
–
нестероїдні протизапальні препарати (місцево).
Після ліквідації гострого періоду захворювання:
–
професійна гігієна ротової порожнини;
–
санація ротової порожнини;
–
ортодонтичне лікування – за наявності порушень оклюзії та аномалій
прикусу;
–
хірургічне лікування – за наявності аномалій будови і розташування
м'яких тканин.
Додаткові рекомендації:
–
гігієнічне навчання індивідуальному догляду за порожниною рота; –
зубні щітки з м’якою або дуже м'якою щетиною;
–
лікувально-профілактичні зубних пасти протизапальної дії, що містять
екстракти лікарських трав; пасти, що містять антисептики; пасти, що містять
макро- та мікроелементи;
–
ополіскувачі, що містять антисептики.
Критерії
ефективності
лікування:
ліквідація
клінічних
проявів
захворювання.
Хронічний катаральний гінгівіт
К05.1 Хронічний гінгівіт – запалення ясен, що не приводить до клінічної
втрати зубоясенного прикріплення. Хронічній гінгівіт є оборотним захворюванням,
має тривалий млявий перебіг, тому нерідко виявляється лише на профілактичних
оглядах у стоматолога або при загостренні у весняно-осінній період. Особливу роль
у розвитку відіграють мікробні ферменти, що руйнують епітеліальні мембрани і
сполучнотканинні структури слизової оболонки ясен.
Етіологічні фактори:
1.
Бактеріальні патогени. Основною причиною гінгівіту є мікрофлора.
Вважають, що 80–90 % випадків гінгівіту викликано діяльністю мікроорганізмів
зубного нальоту. Склад зубного нальоту і його пародонтпатогенність змінюються
з часом, головним чином у зв'язку з тим, що в міру збільшення обсягу зубних
відкладень створюються умови, сприятливі для життєдіяльності анаеробних
бактерій (грамнегативні палички, бактероїди, спірили, спірохети). Запалення ясен
розвивається зі збільшенням у зубних відкладеннях частки анаеробів, тому
вважають, що гінгівіт є хворобою "старого", дозрілого за 1–5 доби нальоту.
2.
розвитку
Фактори порожнини рота. Однією з основних умов, що сприяють
патології
періодонта,
є
порушення
(зниження,
підвищення)
функціонального навантаження на періодонт. Це порушення прикусу, адентія,
каріозне руйнування зубів, порушення функції жування, шкідливі звички тощо.
Стан періодонта визначають і м'якотканинні структури передсінку порожнини рота
(вуздечки губ, щічні тяжі, глибина присінку порожнини рота). Розвитку локальної
патології пародонту можуть сприяти різні ретенційні фактори (порушення прикусу,
ортодонтичні конструкції, погано поліровані пломби, каріозні порожнини в
пришийковій ділянці і на проксимальних поверхнях, пломби, що заповнюють
міжзубний проміжок). Пошкодження пародонта можуть бути викликані діями
самого пацієнта (хронічна аутотравма). Це може бути механічна травма пародонта
при неправильному чищенні зубів і неправильному очищенні міжпроксимальних
проміжків.
3.
Загальні чинники. До них відносяться проблеми імунітету, зміна
гормонального фону, різні соматичні захворювання, шкідливі звички. Ці фактори
знижують резистентність організму і обумовлюють особливості патогенезу
патології пародонта.
Патогенез: виявляються В-лімфоцити і плазматичні клітини (ПК). Чим
важче захворювання, тим вищий вміст В-лімфоцитів і плазматичних клітин, які
синтезують Ig G, A, M. Ця стадія запалення характеризується переважанням у
клітинному інфільтраті плазматичних клітин, які відображають імунну відповідь
на пошкодження, вони складають 80 % всіх клітин ексудату, що свідчить про
хронізацію запалення і активне залучення імунних механізмів запалення. ПК
забезпечують гуморальний імунітет шляхом синтезу імуноглобулінів, їх кількість
зростає в міру посилення важкості процесу.
а
б
в
г
Рис. 1. Хронічний гінгівіт: а – пацієнт 16 років; б – пацієнт 17 років; в –
пацієнт 14 років; г– пацієнт 13 років
Патогенез за Page R. C. & Schroeder H. E., 1976:
Розвинуте пошкодження виникає в результаті посилення раннього
пошкодження через 2–3 тиж після акумуляції нальоту.
Зберігаються деструктивні зміни в тканинах, що відбулися на перших
двох етапах.
Домінуючими клітинами запалення в ураженій сполучній тканини на
цій стадії є клітини плазми.
Клітини плазми продукують імуноглобуліни, в основному класу G (Ig
G).
Триває проліферація прикріпленого епітелію і епітелію борозенки.
Товщина епітеліального шару відрізняється в різних ділянках. Зустрічаються
ділянки, укриті виразками.
Запальні клітини акумулюються уздовж судин і між колагеновими
волокнами глибоко в ділянці пошкодження.
Триває втрата колагену в ділянці патологічної активності, однак у
віддалених ділянках відбувається формування колагену.
На цьому етапі в пародонтальній зв'язці і альвеолярній кістці не
відбувається змін.
Ця стадія супроводжується клінічною симптоматикою.
К05.10 Хронічний гінгівіт. Простий маргінальний (катаральний) –
найчастіше зустрічається в дитячому віці. Починає розвиватися через 1–2 тиж від
моменту виникнення запальної реакції в яснах.
Клініка катарального гінгівіту обумовлена морфологічними змінами, що
відбуваються в епітелії й прилеглій до нього сполучної тканини. В епітелії
визначаються ділянки десквамації, набряк, ознаки паракератозу й акантозу,
збільшенні кислих глікозаміногліканів і глікогену. У шипуватому шарі епітелію,
зменшується зміст білка, різко знижений зміст РНК.
У сполучній тканині – хронічне запалення: набряк, гіперемія, стаз,
нагромадження лімфоцитів і плазматичних клітин.
У структурі основної речовини спостерігаються біохімічні зрушення, що
свідчать про зменшення активності окислювально-відновних ферментів.
Епітеліальне прикріплення при цьому не порушується.
Клінічна картина: клініка катарального гінгівіту залежить значною мірою
від його важкості, зв'язаної зі ступенем залучення ясен у патологічний процес.
Для гінгівіту в легкому ступені характерне ураження міжзубних ясен,
середньої важкості – міжзубної і маргінальної, для важкого – ураження всіх ясен,
включаючи альвеолярну.
При хронічному катаральному гінгівіті легкого ступеня хворі звичайно до
лікаря не звертаються. Надалі хворі скаржаться на кровоточивість ясен при
чищенні зубів, прийомі твердої їжі, відчуття печіння, розпирання в яснах.
Загальний стан хворих не порушено. При огляді виявляється застійна гіперемія й
набряк ясен, ясенний край втрачає свій фестончатий контур.
Хронічній катаральний гінгівіт у стадії загострення характеризується
больовими відчуттями, різкою спонтанною кровоточивістю ясен
При інструментальному обстеженні визначається кровоточивість ясен,
м'який
наліт
і
наявність
пародонтологічного
зубоясенного
зонда
з'єднання
надясенного
в
немає,
зубоясенну
зубного
каменю.
борозну
зубоясенний
карман
При
порушення
відсутній.
введенні
цілісності
Симптом
кровоточивості позитивний.
При додаткових методах обстеження визначається позитивна проба
Шиллера–Пісарева. Значення індексу гігієни більше 1,0, РМА – більше "0".
Знижено стійкість капілярів при вакуумній пробі Кулаженко. Напруга кисню в
яснах (полярографічний метод) при хронічному катаральному гінгівіті знижена. На
реопародонтографічній кривій виявляються зміни її форми, що свідчать або про
виражену дилатацію судинної стінки, що в прогностичному плані краще, або
конфігурація кривої свідчить про констрикцію стінок судин. На рентгенограмі змін
вершин міжзубних перегородок немає.
Дуже важливі клінічні тести, що дозволяють виявити доклінічні ознаки
гінгівіту, тому що це дозволить здійснювати профілактику клінічного прояву
гінгівіту. До цих тестів насамперед відносять прояв симптому кровоточивості при
зондуванні зубоясенної, борозни, вивчення складу й кількості зубоясенної рідини
та ін. Варто врахувати, що морфологічні ознаки запалення визначаються ще в
клінічно інтактних яснах.
Критерії діагностики
Анамнез – можливі скарги на періодичну кровоточивість ясен під час
чищення зубів.
Клінічні:
–
гіперемія слизової оболонки ясен;
–
ціаноз слизової оболонки ясен;
–
помірний набряк слизової оболонки ясен.
Рентгенологічні:
–
можливі нечіткі обриси кортикальної пластинки альвеоли;
–
остеопороз губчастої речовини на верхівках міжзубних перегородок.
Індексна оцінка стану тканин пародонта Гігієнічні індекси (OHI-S та ін.):
РМА (папілярно-маргінально-альвеолярний індекс):
–
значення індексу до 20 % – легкий ступінь тяжкості гінгівіту;
–
від 25 до 50 % – середній ступінь тяжкості гінгівіту;
–
вище 51 % – тяжкий ступінь тяжкості гінгівіту;
СРІ (комунальний пародонтальний індекс):
0
– здорові ясна;
1
– кровоточивість ясен;
2
– наявність зубного каменю; 3 – карман розміром 4–5 мм; 4 – розмір
кармана більше 6 мм.
Консультація суміжних спеціалістів (педіатр, гастроентенролог та ін.),
клінічний аналіз крові, сечі для виключення загальносоматичної патології.
Клініка:
Легкий ступінь тяжкості:
–
помірний набряк ясенних сосочків і ясенного краю; – застійна
гіперемія, ціаноз ясенних сосочків.
Середній ступінь тяжкості:
–
помірний набряк ясенних сосочків і ясенного краю; – застійна
гіперемія, ціаноз ясенних сосочків і ясенного краю
Тяжкий ступінь захворювання:
–
помірний набряк сосочків, ясенного краю і альвеолярної частини ясен;
–
застійна гіперемія, ціаноз сосочків, краю і альвеолярної частини ясен.
Лікування:
–
професійна гігієна ротової порожнини – санація ротової порожнини.
–
ортодонтичне лікування – за наявності порушень оклюзії та аномалій
прикусу;
–
хірургічне лікування – за наявності аномалій будови і розташування
м’яких тканин.
Легкий ступінь тяжкості:
–
антибіотики (місцево) – з урахуванням чутливості мікрофлори;
–
нестероїдні протизапальні препарати (місцево); – антиоксіати и
антигіпоксати; – антисептичні препарати (місцево).
Фізіотерапія: гідротерапія – гідромасаж ясен – за відсутності загострення в
яснах.
Середній ступінь тяжкості:
–
антибіотики (місцево) – з урахуванням чутливості мікрофлори; –
нестероїдні протизапальні препарати (місцево);
– антисептичні препарати
(місцево).
Фізіотерапія:
–
гідротерапія (місцево);
–
електрофорез препаратами кальцію і фториду (місцево) – за наявності
рентгенологічних змін у тканинах пародонта, електрофорез розчинами вітамінів
(при схильності до кровоточивості ясен).
Тяжкий ступінь захворювання:
–
антибіотики (місцево) – з урахуванням чутливості мікрофлори;
–
антибактеріальні засоби рослинного походження (місцево);
–
антисептичні препарати (місцево);
–
протитрихомонадні препарати (місцево); – нестероїдні протизапальні
препарати (місцево).
Фізіотерапія:
–
гідротерапія (місцево);
–
електрофорез і фонофорез препаратами кальцію і фториду (місцево) –
за наявності рентгенологічних змін у тканинах пародонта, електрофорез розчинами
вітамінів.
Додаткові рекомендації:
–
гігієнічне навчання індивідуальному догляду за порожниною рота;
–
лікувально-профілактичні зубних пасти протизапальної дії, що містять
екстракти лікарських трав; пасти, що містять антисептики; пасти, що містять
макро- та мікроелементи – у разі наявності рентгенологічних змін у тканинах
пародонта;
ополіскувачі, що містять антисептики.
–
Диспансеризація у стоматолога:
Легкий ступінь тяжкості – І диспансерна група – диспансерний нагляд 1 раз
на рік.
Середній ступінь тяжкості – ІІ диспансерна група – диспансерний нагляд 2
рази на рік.
Тяжкий ступінь захворювання – ІІІ диспансерна група – диспансерний нагляд
3 рази на рік.
Критерії ефективності лікування:
–
ліквідація клінічних проявів захворювання;
–
стабілізація рентгенологічних змін в альвеолярному відростка.
При диференційній діагностиці хронічного катарального гінгівіту слід
враховувати значну подібність його клінічних проявів до ранніх симптомів
хронічного гіпертрофічного гінгівіту та генералізованого пародонтиту. Однак, в
основі гіпертрофічного гінгівіту лежить гіперплазія слизової оболонки ясен, яка
приводить до її збільшення. Ведучими диференційнодіагностичними ознаками
генералізованого пародонтиту є рентгенологічні зміни: початкова резорбція та
остеопороз верхівок міжзубних перегородок, а також розширення періодонтальної
щілини в пришийковій ділянці.
Лікарські препарати при терапії захворювань пародонта
Лікарські препарати
Характеристика, склад
Знеболювальні препарати для місцевого застосування
Камідент-Здоров'я
Комбінація активних речовин препарату має
гель (Здоров'я, ФК, болезаспокійливі, протизапальні та
ООО, м. Харків,
антибактеріальні властивості: містить лідокаїну
Україна)
гідрохлориду 20 мг, ромашки квіток настойки
(1:8,5) (екстрагент – етанол 70 %) 200 мг, тимолу 1
мг
Камістад (Haupt
Комбінований місцевоанестезуючий,
Pharma)
протизапальний і протимікробний засіб для
місцевого застосування. Склад: лідокаїну
гідрохлорид (у формі моногідрату) 20 мг і настойка
ромашки аптечної (квіток) 185 мг
Аерозоль
Лідокаїн 10 %
(Egis
Pharmaceuticals)
Jen-Relief (JnD
Ukraine, Джендентал,
Україна)
Ultracare (Ultradent)
Аерозоль Лідокаїн використовують для місцевої
анестезії: 1 флакон аерозолю Лідокаїн 10% містить:
лідокаїну – 3,8 г
Аплікаційний гель-анестетик для проведення
зовнішньої анестезії, містить 20% бензокаїн
Аплікаційний гель-анестетик для проведення
зовнішньої анестезії, містить 20% бензокаїн
Антисептичні препарати (місцево)
Ангілекс
Антибактеріальна і протигрибкова активність.
(Здоров'я, ФК,
Протизапальна активність. Знеболювальна
ООО, м. Харків,
активність: 1 мл розчину містить гексетидину 1 мг,
Україна)
холіну саліцилату 5 мг, хлорбутанолу гемігідрату в
перерахуванні на хлорбутанол 2,5 мг
Гексорал®
Протимікробні та антисептичні засоби для
(ФАМАР
місцевого застосування. 1 мл розчину містить 1 мг
ОРЛЕАН/FAMAR
гексетидину
ORLEANS)
Гівалекс (Norgine
Антибактеріальна і протигрибкова активність.
Pharma, France)
Протизапальна активність. Знеболювальна
активність: 100 мл розчину містить гексетидину 0,1
г, холіну саліцилату 0,5 г, хлорбутанолу хемігідрату
0,25 г
®
Йокс (IVAX
Дезінфікуюча, протизапальна дія: 1 мл розчину
Pharmaceuticals s.r.o.) містить 85 мг повідону йодованого, 1 мг алантоїну
Корсодил (Glaxo
Дезінфікуюча, антисептична, протимікробна,
Smith Kline Consumer протигрибкова і противірусна дія. Склад: 0,2%
Healthcare, Велика
водний розчин хлоргексидину глюконату
Британия)
Мірамістин (ПрАТ Антисептичні та дезінфікуючі засоби. Склад: 1 мл
«Фармацевтична
розчину містить мірамістину 0,1 мг
фірма "Дарниця")
Мундизал гель
Комбінований препарат з цеталконію хлориду і
(Mundisal gel)
холіну саліцилату. Основна дія: антибактеріальний
(Австрія)
по відношенню до різних грампозитивних і
грамнегативних бактерій, протигрибкова,
протизапальна, аналгезуюча; ефект швидкий (через
2–3 хв), триває до 2–3 год
Пародіум (Piarre
Антисептик з протизапальною, дубильною,
Fabre Medicament,
припікальною і дезодоруючою дією. Гель для ясен 1
Франція)
г: хлоргексидину біглюконат 200 мкг, формальдегід
1 мг, екстракт ревеню 2 мг
Септолете (Нео,
Антисептик: 1 таблетка містить 1,2 мг
КРКА)
цетилпіридину хлориду у вигляді цетилпіридину
хлориду моногідрату
TEBODONT®
(Dr.Wild & Co. AG,
Швейцарія)
Пансорал (Pansoral)
(Франція)
Антибактеріальна, противірусна та протигрибкова дія. 1,5
% р-н, 2,5% р-н олії чайного дерева
Комбінований препарат з цеталконію хлориду, холіну
саліцилату і етанолу. Основна дія: антибактеріальна
відносно різних грампозитивних і грамнегативних
бактерій, протигрибкова, протизапальна, аналгезуюча.
Склад: холіну саліцилат 8,7 г, цеталконію хлорид 0,01 г,
етиловий спирт 95% 39, гексципієнт до 100 г
Хлоргексидин:
Антисептик тривалої дії з широким спектром застосування,
Perio-Aid maintenance що володіє бактерицидними і бактеріостатичними
0,12 %
властивостями
(Dentaid (Дентейд),
Іспанія). Miradent
0,20% (Hager &
Werken Miradent
(Мірадент),
Німеччина). Рaro®
(0,12% СHX) (ESRO
AG, Швейцарія).
Елюгель (Piarre Fabre
Medicament, Франція)
Елюдрил (Piarre Fabre Антисептичний розчин зі знеболювальною дією. 100 мл
Medicament, Франція) розчину містять: хлоргексидину диглюконат – 0,10,
хлороформ – 0,05 мл,
хлорбутанол – 0.,10 г, натрію докузат – 0,10 г
Ельгідіум (Piarre
Антисептик з гемостатичною дією. Паста зубна 1 г:
Fabre Medicament,
хлоргексидину біглюконат – 40 мкг, кальцію карбонат –
Франція)
250 мкг
Ектерицид
(ПАТ Діючі речовини: продукти окислення риб’ячого жиру (із
"ФАРМСТАНвмістом суми карбонільних сполук – не менше 0,0034 гДАРТ-БІОЛІК",
екв.); допоміжні речовини: натрію хлорид, вода очищена.
Україна, м. Харків) Антибактеріальна активність щодо піогенної мікрофлори:
синьогнійної та кишкової паличок, протею, стафілококів.
Препарат малотоксичний
Дезінтоксикаційна терапія
Полівідон
Водно-сольовий розчин, що містить 6 %
(Polyvidone)
низькомолекулярного полівінілпіролідону, іони натрію,
(ВАТ
калію, кальцію, магнію, хлору. Фармакологічна дія –
"Новочеркаський
дезінтоксикаційна, гідротуюча. Пов'язує циркулюючі в
завод синтетичних
крові токсини і швидко виводить їх з організму. Підсилює
матеріалів",
нирковий кровообіг і збільшує діурез. Виводиться з
Російська
організму нирками (за 4 год до 80 %) і частково
Федерація)
кишечником
Натрію хлорид
Розчин натрію хлориду нормалізує водно-сольовий баланс.
(Sodium chloride)
Швидко виводиться із судинної системи.
(Біофарма, ЧАО, м. 1 мл розчину містить натрію хлориду 9,0 мг
Київ, Україна)
Калію хлорид
Калій-іон – 1,01 ммоль/мл; хлорид-іон – 1,01 ммоль/мл.
(Рotassium chloride) Відновлює дефіцит калію, сприяє підтриманню належного
(ТОВ "Юрія-Фарм") внутрішньо- і позаклітинного рівня калію, який є
основним внутрішньоклітинним іоном, що відіграє
важливу роль у клітинному метаболізмі і регуляції різних
функцій організму
Кальцію хлорид
1 мл розчину містить кальцію хлориду – 100 мг. Іони
(Сalcium chloride)
кальцію беруть участь у передачі нервових імпульсів,
(ЗАТ "Біолік")
скороченні гладких та смугастих м’язів, функціонуванні
міокарда, згортанні крові; вони необхідні для формування
кісткової тканини, функціонування інших систем та
органів
Антибіотики для місцевого застосування
Гіоксизон
Комбінований препарат окситетрацикліну гідрохлориду (3
(Hyoxysonum)
%) і гідрокортизону ацетату (1 %)
Іруксол (Iruxol)
Комбінований препарат з хлорамфеніколу і
клостридіїпептидази А. Основна дія: антибактеріальна,
сприяє ферментативному очищенню ранової поверхні та
зростання грануляційної тканини (завдяки
клостридилпептидази А)
Протимікробні та антисептичні засоби для місцевого
Стомато-Гель
Здоров'я (Здоров'я, застосування в стоматології.
ФК, ТОВ, м. Харків, 1 г гелю містить: метронідазолу бензоату в перерахунку на
метронідазол 10 мг, хлоргексидину глюконату 20 %
Україна)
розчину в перерахунку на хлоргексидину глюконат 0,5 мг
Альгіпор
Ліофілізований гель, що містить в 1 г: фурацилін (0,035 г),
(Algiporum)
альгінат натрію (0,727 г) і кальцію глюконат (0,237 г).
Чинить антимікробну, адсорбуючу, ранозагоювальну дію.
Всмоктує рановий ексудат та перетворюється на
гелеподібну масу
"Metrogene"
Губки з метронідазолом для введення в ясенні кармани.
(Septodont)
Метронідазол (активна протимікробна речовина – 5,00 г).
Після проведення механічної обробки губка або її частина
поміщається на пошкоджене місце. Губка розчиняється,
тому немає необхідності виймати її
Метрогіл Дента
1 г гелю містить: метронідазолу бензоату 16 мг, у
(Юнік
перерахунку на метронідазол 10 мг; розчин хлоргексидину
Фармасьютикал
глюконату (20 %) 2,5 мг. Протимікробний комбінований
Лабораторіз для
препарат для комплексного лікування і профілактики
"Джонсон &
деяких інфекційно-запальних захворювань порожнини
Джонсон,
рота
ТОВ", Індія/Україна)
Лінгезин® (Російська 1 г мазі міститься: лінкоміцину гідрохлорид 10 мг,
Федерація)
гентаміцину у вигляді сульфату 5 мг і протеази "С" 2,5 мг,
Комбінований препарат, має антибактеріальну і
протеолітичну дії. Гентаміцин – аміноглікозидний
антибіотик широкого спектра дії, лінкоміцин –
лінкозаміди, добре проникають в кісткову тканину,
забезпечуючи протимікробну дію
Тетрациклин 25 %
Етиленвінілацетатна нитка, концентрація тетрацикліну
(Actisite, США).
1300 мг на 1 мл. Поміщають під ясна за допомогою
Використання
спеціального пакувального інструменту. Протягом 10 днів
можливе з 8 років за тетрациклін вивільняється з нитки, через 10 днів нитка
умов чутливості
віддаляється
мікрофлори
Доксициклін 10 %
Гель у спеціальному шприці. Atridox зі спеціального
(Atridox, США,
шприца вводять у кармани, при контакті з рідиною він
рекомендований
твердне, а потім поступово вивільняє доксициклін,
FDI).
створюючи високу концентрацію антибіотика в кармані.
Використання
Гель утримується в кармані за допомогою захисної
можливе з 8 років за пов'язки, яка накладається на 7–14 днів
умов чутливості
мікрофлори
Міноцикліну
Шприц для підясенного введення. Вводиться в
гідрохлорид 2 %
періодонтальні кармани за допомогою спеціальної канюлі
(Perio Cline,
або мікрокапсул 1 раз в 2 тиж, мінімум 4 рази, максимум
Японія).
протягом 3 міс
Використання
можливе з 8 років за
умов чутливості
мікрофлори
Лінкоміцин (Диплен- Біополімерна плівка на основі полівінілового з'єднання.
Дента, Російська
Застосовується 2 рази на день протягом 7–14 днів
Федерація)
Антибіотики широкого спектра дії (перорально)
Пеніциліни (Оксацилін, Ампіцилін, Амоксицилін,
Бета-Лактамні
Амоксиклав). Цефалоспорини (Максипім, Офрамакс,
Клафоран, Кейтен).
Монобактами (Азтреонам). Карбапенеми (Тиенам,
Меропенем)
Тетрацикліни.
Тетрациклін. Доксициклін. Юнідокс
Використання
можливе з 8 років за
умов чутливості
мікрофлори
Лінкозаміни
Далацин. Кліндаміцин. Лінкоміцин
Макроліди
Фторхінолони
Похідні 5нітроімідазолу
Рулід. Сумамед.
Макропен. Еритроміцин.
Кларитроміцин. Олеандоміцин
Цифран. Ципробай. Ципролет
Тинідазол. Метронідазол. Орнідазол
Висновок
Патологія тканин пародонта в дітей залишається однією з найбільш важливих
та складних проблем дитячої стоматології. Поширеність цієї патології серед
дитячого населення складає 60- 80%, найчастіше трапляється гінгівіт.
Гінгівіт – це запалення ясен, зумовлене несприятливим впливом місцевих і
загальних чинників, перебіг якого не супроводжується порушенням цілісності
зубоясенного з’єднання. Хронічний катаральний гінгівіт є найпоширенішою
формою гінгівіту серед дітей. Гострий катаральний гінгівіт виникає на тлі гострих
інфекційних хвороб (кору, скарлатини, дифтерії, ГРВЗ та ін.).
За локалізацією гінгівіт поділяється на локалізований і генералізований. Для
гострого катарального гінгівіту характерними є ознаки ексудативного запалення.
Діти скаржаться на біль, печію, припухлість та кровоточивість ясен. При
об’єктивному обстеженні виявляється набряк і гіперемія ясен. Внаслідок набряку
змінюється рельєф ясен – вони набувають куполоподібної форми, при пальпації
болючі, кровоточать. При хронічному катаральному гінгівіті діти скаржаться на
незначні больові відчуття в яснах, їх набряк і напруженість, кровоточивість під час
вживання твердої їжі та чищенні зубів щіткою. Об’єктивно у хворих на хронічний
катаральний гінгівіт виявляються набряк, гіперемія ясен з ціанотичним відтінком.
Спостерігається зміна рельєфу ясенного краю у вигляді валикоподібного
стовщення. Перебіг хронічного катарального гінгівіту може бути також
безсимптомним або характеризується симптомами, які мало турбують дитину,
наприклад, кровоточивістю ясен під час чищення зубів. Тому захворювання
частіше виявляється під час лікування карієсу та його ускладнень або при планових
оглядах дітей і підлітків в організованих колективах. Лікування катарального
гінгівіту полягає, насамперед, у виявленні та усуненні етіологічного чинника.
Список літературних джерел
1.
Клінічна пародонтологія дитячого віку : навч. посібник для лікарів-
інтернів стоматологічного профілю / О. Г. Денисова, О. Ю. Стоян, І. І. Соколова. –
Харків : ХНМУ, 2019. – 96 с
2.
Стоматолог. Нариси практичної пародогтології. 2-ге видання (2017) за
редакцією д.м.н., професора Антоненко М.Ю. Науково-методичне видання
«Нариси практичної пародонтології» серії «Бібліотека «Здоров’я України»
3.
International Statistical Classification of Diseases and Related Health
Problems 10th Revision (ICD-10)-WHO Version for ; 2016. – Режим доступу :
http://apps.who.int
4.
Данилевський М.Ф. Терапевтична стоматологія: Підручник: В 4 т. – Т.3
Захворювання пародонта / М. Ф. Данилевський, А. В. Борисенко, А. М. Політун [та
ін.]. – К.: Медицина, 2008. – 614 с
5.
Велбери Р. Р. Детская стоматология : руководство / Р. Р. Велбери, М.
С. Даггал, М.-Т. Хози ; пер. с англ. под ред. Л. П. Кисельниковой. – Москва :
ГЭОТАР-Медиа, 2014. – 456 с.
6.
Наказ МОЗ України від 23.11.2004 р. № 566 "Протоколи надання
медичної допомоги за спеціальностями "Терапевтична стоматологія", "Дитяча
терапевтична стоматологія". – Режим доступу : http://medstandart.net/
7.
Организация и оснащение стоматологической поликлиники, кабинета.
Санитарно-гигиенические требования. Эргономические основы работы врачастоматолога : учеб. пособие / под ред. Э. А. Базикяна. – Москва : ГЭОТАР-Медиа,
2014. – 96 с. – Режим доступу : http://studmedlib.ru
8.
The American Dental Association Releases Guideline on Gum Disease
Treatment July 01, 2015
9.
Worthington HV, MacDonald L, Poklepovic Pericic T, et al. Home use of
interdental cleaning devices, in addition to toothbrushing, for preventing and controlling
periodontal diseases and dental caries. Cochrane Database Syst Rev 2019; 4:CD012018.