ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ВИБОРУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ
ВИБОРУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНОГО
ПІДПРИЄМСТВА
ВОЙТЕЦЬКА К., 2 курс (ОС «магістр») ФОАІС КНТЕУ,
спеціальність «Економіка», спеціалізація «Економічна кібернетика»
У статті проаналізовано теоретичні та науково-методичні підходи до
процесу формування інноваційної стратегії підприємств машинобудування,
досліджено складові рівня інноваційного потенціалу підприємства та виявлено
показники оцінки ефективності інноваційної діяльності машинобудівного
підприємства.
Ключові слова: формування інноваційної діяльності машинобудівного
підприємства, інноваційний потенціал підприємства, ефективність
інноваційної діяльності
The article analyzes the theoretical and scientific-methodological approaches
to the process of forming the innovative strategy of machine-building enterprises,
investigates the components of the level of innovative potential of the enterprise and
reveals the indicators of evaluation of the efficiency of innovative activity of the
machine-building enterprise.
Keywords: formation of innovative activity of machine-building enterprise,
innovative potential of enterprise, efficiency of innovation activity
Актуальність.
В умовах ринкової економіки функціонування та
розвиток підприємств машинобудування значною мірою обумовлені
ефективністю модернізації, інноваційної діяльності та активізацією
підприємницького середовища. Активізація інноваційної діяльності забезпечує
вихід з кризи, стабілізацію та розвиток машинобудівної галузі на сучасному
етапі розвитку національної економіки.
Об’єктом дослідження є процеси вибору інноваційної стратегії
машинобудівних підприємств.
Предметом дослідження є теоретичні, науково-методичні підходи та
практичні аспекти оцінки економічної ефективності інноваційної діяльності
машинобудівних підприємств.
Метою статті є дослідження теоретичних та науково-методичних
підходів й моделювання процесу формування інноваційної стратегії
підприємств машинобудування.
Відповідно до мети визначаємо завдання наукового дослідження:
дослідити теоретичні аспекти вибору інноваційних стратегій підприємства та
з’ясувати основні переваги та недоліки існуючих науково-методичних підходів
та моделей в їх межах щодо формування інноваційної стратегії
машинобудівного підприємства.
Основні результати досліджень.
Машинобудування є однією з провідних галузей сучасної промисловості,
у якій створюється найактивніша частка основних виробничих фондів –
знаряддя праці, внаслідок чого машинобудівний комплекс надзвичайно
інтенсивно впливає на впровадження досягнень науково-технічного прогресу,
зростання продуктивності праці та інші чинники, що визначають ефективність
виробництва в усіх без винятку інших галузях господарства. Машинобудівний
комплекс відіграє вирішальну роль у створенні матеріальнотехнічної бази
економічних відносин суб’єктів господарювання: асортимент продукції, яка
випускається машинобудуванням, є надзвичайно великим, що не тільки
обумовлює глибоку диференціацію його галузей, але і надає чималого впливу
на розміщення виробництва окремих видів продукції.
Основні перспективи розвитку машинобудівних підприємств полягають у
більш швидкому переході вітчизняних виробників до нових способів
управління, для стійкого утримання конкурентних позицій як на зовнішньому,
так і на внутрішньому ринку, завдяки залученню наукомістких, передових
технологій.
Інновація – це створення та використання нових результатів науковотехнічних досліджень щодо конкурентоспроможних технологій, продукції
(послуг, робіт), організаційно-технічних, управлінських рішень виробничого,
комерційного, адміністративного характеру, що забезпечують розвиток та
економічну ефективність діяльності підприємства[1].
Здатність до формування на машинобудівних підприємствах
інноваційних стратегій дозволяє повністю змінити систему управління на
підприємстві, здійснити перекваліфікацію існуючих кадрів, здійснити нові
види опрацювання даних, розширити номенклатуру продукції та підвищити
рівень конкурентоспроможності продукції.
Організаційно-економічні моделі інноваційного розвитку вітчизняної
економіки відображено в роботах таких вчених, як А. С. Гальчинський, В. М.
Геєць, В. В. Онікієнко, Л. І. Федулова, Т. І. Шпильова І. Л. Петрова [2-5].
Зокрема, цими науковцями у роботах досліджено моделі функціонування
національної інноваційної системи, що враховує національні особливості
інноваційного розвитку економіки та вплив світових тенденцій, пов’язаних з
процесами глобалізації, представлено механізми фінансування інноваційних
систем та проектно-інноваційної діяльності, запропоновано плановопрогнозний підхід до провадження проектно-інноваційної діяльності,
визначено управління інноваційними системами різних рівнів.
Сучасний стан інноваційної діяльності промислових підприємств
викладено у звіті про наукову та інноваційну діяльність промислових
підприємств в країні за 2010-2018 роки (табл.1) [6].
Таблиця 1
Основні показники інноваційної діяльності промислових
підприємств
201
0
Кількість
інноваційно
активних
промислових
підприємств
Усього, од
% до загальної
кількості
промислових
підприємств
Витрати на
інновації
Усього, млн.грн
% до загального
обсягу
реалізованої
промислової
продукції
(товарів, послуг)
% до загального
обсягу
реалізованої
інноваційної
продукції
(товарів, послуг)
Кількість
промислових
2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018
146
2 1679 1758 1715 1609
824
834
759
777
13,8
17,3
18,9
16,2
16,4
16,2
17,4
16,8
16,1
8045, 1433 1148 9562, 7695, 1381 2322 9117, 12180
5
3,9
0,6
6
9
3,7
9,5
5
,1
0,9
1,3
1,0
0,9
0,8
0,8
0,7
0,4
0,4
23,9 33,8 31,8 26,6 30,0
121
7 1327 1371 1312 1208
59,9
…3
51,5
49,0
723
735
672
739
підприємств, що
впроваджували
інновації
(продукцію та/або
технологічні
процеси)
Усього, од
% до загальної
кількості
промислових
підприємств
Кількість
упроваджених у
виробництво
нових
технологічних
процесів
Усього, од
з них нових або
суттєво
поліпшених
маловідходних,
ресурсозберігаюч
их
Кількість
упроваджених
видів інноваційної
продукції (товарів,
послуг)
Усього, од
з них нових видів
машин,
устаткування,
приладів, апаратів
Обсяг
реалізованої
інноваційної
продукції
(товарів, послуг)
Усього, млн.грн
% до загального
обсягу
реалізованої
промислової
продукції
(товарів, послуг)
11,5
12,8
13,6
12,9
12,1
15,2
16,6
14,3
15,6
204
3 2510 2188 1576 1743 1217 3489 1831 2002
479
517
554
502
447
458
748
611
926
240
8 3238 3403 3138 3661 3136 4139 2387 3843
663
897
942
809 1314
966 1305
3369 4238 3615 3589 2566 2305
7,6
6,7
7,7
1,6
9,0
0,1
3,8
3,8
3,3
3,3
2,5
1,4
…
3
…3
751
920
1771 24861
4,2
,1
0,7
0,8
Наразі існує декілька проблем розвитку інноваційної діяльності
машинобудівних підприємств:
 динаміка витрат основної діяльності перевищує динаміку обсягів
реалізованої продукції, тобто, зростання витрат перевищує
зростання обсягів реалізованої продукції;
 при скороченні обсягів діяльності зменшення обсягів реалізованої
продукції перевищує зменшення витрат основної діяльності;
 обсяг реалізованої продукції зменшується, а витрати основної
діяльності збільшуються.
Досліджено наступні економіко-математичні моделі і методи [7, 8, 9]:
1) кореляційно - регресійний аналіз, широко поширений при обробці
статистичних відомостей. Аналіз полягає в розробці, вибудовуванні і аналізі
економіко-математичної моделі у вигляді рівняння регресії (кореляційної
зв'язку), що показує взаємозалежність досліджуваної ознаки від обумовлюючих
її чинників, а також вплив розглянутих факторів у взаємозв'язку один з одним, і
окремо на досліджуваний економічний процес. Використання методу кореляції
і регресії дозволяє вирішити такі основні завдання :
 встановити характер і тісноту зв'язку між досліджуваними
явищами;
 визначити і кількісно виміряти ступінь впливу окремих факторів і
їх комплексу на рівень досліджуваного явища;
 на підставі фактичних даних моделі залежності економічних
показників від різних факторів розраховувати кількісні зміни
аналізованого явища при прогнозуванні показників і давати
об'єктивну оцінку діяльності підприємств;
2) метод аналізу ієрархій - математичний інструмент для вирішення
завдань обґрунтування вибору найкращої з пропонованих альтернатив. Група
фахівців, за допомогою ієрархічної декомпозиції поставленої задачі, проводить
рейтингову оцінку, а згодом і вибір альтернативних варіантів рішення. Метод
характеризується чітким алгоритмом організації роздумів над прийняттям
рішення, як в економічних питаннях, так і в будь-який інший сфері діяльності.
Основною перевагою цього методу є те, що він є безрозмірним і не виникає
проблем при приведенні до однакових одиниць виміру;
3) метод експертних оцінок, застосовується в випадках складності
проблеми, що розглядається, або її новизни, і полягає в отриманні оцінки у
вигляді узагальненого думки компетентних фахівців по досліджуваному
питанню. Оцінка може проводитися індивідуально – з окремими незалежними
експертами, або в групі. Іноді колективна оцінка може показати неузгоджений
підсумок, в цьому випадку потрібна додаткова обробка результатів різними
методами математичної статистики. Перевагою застосування методу є відносна
простота для прогнозування практично будь-яких ситуацій, у тому числі в
умовах неповної інформації. Головним недоліком вважається суб'єктивність
думок експертів та обмеженість їхніх суджень;
4) метод Дельфі, застосовується на етапах формулювання проблемного
питання і проведення оцінки різних шляхів його вирішення. Інструмент
шляхом послідовного об'єднання ідей, пропозицій і висновків, дозволяє
враховувати незалежну думку з обговорюваної проблеми всіх членів
експертної групи і прийти до єдиного узгодженого рішення з урахуванням його
сильних і слабких сторін. Варто відзначити, що метод спирається на
систематичні анонімні групові інтерв'ю;
5) методи лінійного програмування є одним з напрямків математичного
програмування. Дані методи вивчають теорію і прийоми рішення
екстремальних задач, характеризуються лінійною залежністю між змінними і
лінійним критерієм (тобто полягають у визначенні екстремуму функції, при
виконанні умов обмеження області допустимих значень, і виражаються в
вигляді формули або нерівностей). Загальною задачею лінійного
програмування називається задача, у якій необхідно визначити оптимум
(максимум або мінімум) цільової функції:
𝐹 = 𝑐1 𝑥1 + 𝑐2 𝑥2 + ⋯ + 𝑐𝑛 𝑥𝑛 → 𝑜𝑝𝑡
При наступних обмеженнях:
̅̅̅̅̅̅
∑𝑛𝑗=1 𝑎𝑖𝑗 𝑥𝑗 ≤ {≥}𝑏𝑗 ; 𝑖 = (1,
𝑠)
∑𝑛𝑗=1 𝑎𝑖𝑗 𝑥𝑗 = 𝑏𝑗 ; 𝑖 = (𝑠̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
+ 1, 𝑚)
𝑥𝑗 ≥ 0, 𝑗 = ̅̅̅̅̅
1, 𝑛,
де 𝑎𝑖𝑗 , 𝑏𝑗 , 𝑐𝑗 – деякі коефіцієнти;
6) імітаційне моделювання, або ж ситуаційне моделювання - це метод
вивчення реального досліджуваного об'єкта (системи), при якому будується
його модель на основі наявних даних. Після чого з побудованої моделлю
проводяться випробування, з метою отримання інформації про об'єкт, і вплив
на нього різних явищ (залежність від вхідних даних). В результаті, фахівці
отримують і формують статистику. Таким чином, можна експериментувати над
моделлю досліджуваного об'єкта, в тих випадках, коли в дійсності це
неможливо або недоцільно. Це і є головною метою ситуаційного моделювання
і т.п.
Підприємства машинобудування в процесі розробки інновацій
стикаються з вибором альтернатив, таких як: покращення технічних
характеристик виробництва продукції та запровадження інноваційних виробів;
оновлення технології виробництва, автоматизація виробничого процесу;
оновлення дизайну продукції; покращення екологічних умов виробництва та
екологічних характеристик продукції.
Застосування різних моделей економічного аналізу дозволяє поетапно
дослідити кожну ділянку діяльності підприємства, враховуючи всі фактори
впливу внутрішнього і зовнішнього середовища, та надати змогу
зорієнтуватися в пріоритетних напрямках запровадження інновацій.
Висновки. У процесі роботи:
- досліджено теоретичні аспекти вибору інноваційних стратегій
підприємства.
- виявлено, що більшість машинобудівних підприємств на сьогоднішній
день в результаті ігнорування інноваційної діяльності мають слабкі позиції на
ринку, оскільки не спроможні реалізувати новітні технології і не формують
попит для них. Виробничі потужності в машинобудівному комплексі
використовуються в середньому на 30-40% і лише незначна частина продукції
досліджуваної галузі відповідає європейським стандартам;
- виявлено, що фінансування інноваційної діяльності машинобудівних
підприємств України за рахунок позабюджетних фондів та місцевих бюджетів
практично відсутнє, а вклад вітчизняних інвесторів та державного бюджету,
залишається незначним, що підтверджує проблематику відсутності фінансової
підтримки з боку держави;
- досліджено складові рівня інноваційного потенціалу підприємства;
- виявлено показники оцінки ефективності інноваційної діяльності
машинобудівного підприємства.
Список використаних джерел
1. Коюда П.М., Шейко І.А. Ефективність інноваційної діяльності
підприємств: теорія та практика: Монографія. – Х.:ХНУРЕ. – 2013. – 337 с.
2. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004–2015
роки). Шляхом європейської інтеграції / авт. кол. : А. С. Гальчинський, В. М.
Геєць та ін. ; Наук. ін-т стратег. дослідж. ; Ін-т економіки та прогнозування
НАН України ; М-во економіки та з питань європ. інтегр. України. – К. : ІВЦ
Держкомстату України. – 2004. – 416 с.
3.
Онікієнко В. В. Інноваційна парадигма соціально-економічного
розвитку України : монографія / В. В. Онікієнко, Л. Н. Ємельяненко, І. В.
Терон; за ред. В. В. Онікієнка. – К. : РВПС України НАН України. – 2006. – 480
с.
4.
Петрова І. Л. Інноваційна діяльність: стимули і перешкоди:
монографія / І. Л. Петрова, Т. І. Шпильова, Н. П. Сисоліна; за наук. ред. проф. І.
Л. Петрової. – К.: Дорадо. – 2010. – 320 с.
5. Регіональні інноваційні системи України: стан формування та
розвитку в умовах інтеграційних процесів: монографія / за ред. д-ра екон. наук,
проф. Л. І. Федулової. – К.: Ін-т екон. та прогнозув. НАНУ. – 2013. – 724 с.
6. Державна служба статистики України // Статистичний збірник
«Наукова та інноваційна діяльність в Україні». – 2019.
7. Амелін С.В. Економіко-математичні методи і моделі в дипломному
проектуванні і випускних кваліфікаційних роботах: навч. посібник. Воронеж:
ФГБОУ ВПО «Воронезький державний технічний університет». – 2012. – ч.2. –
189 с.
8. Використання теорії ігор в практиці управління [Електронний
ресурс]. Режим доступу: http://www.cfin.ru/management/game_theory. Shtml
9. Амелін С.В., Щетиніна І.В. Оцінка корисності варіантів
організаційних рішень //Науковий альманах центрального Чорнозем'я. – 2013. –
№ 3. – 79 - 84 с.
10. Статистика навчальний посібник / Опря А. Т., Дорогань-Писаренко
Л. О., Єгорова О. В., Кононенко Ж. А.– (2-ге вид., перероб. і допов.). – – К. :
«Центр учбової літератури», 2014. – 536 с
Робота виконана під науковим керівництвом доктора фізикоматематичних наук, професора ГАМАЛІЯ В.Ф.