Класна година «Я – українець» Епіграф: Ні, не згине Україна! Відродиться мила. Свій народ вона до щастя Піднесе на крилах. Учитель. Сьогодні на класній годині я пропоную вам видати нашу власну газету, газету трохи незвичайну — живу Ви самі станете її видавцями, будете її видавати. Тема нашої газети записана на дошці (зачитується назва та епіграф). Отже, за справу Слово головному редакторові. Головний редактор. Дійсно, важка справа видавати газету. Головне в газеті що? Правильно, це передова стаття. До кого ж звернутися за допомогою? Звичайно, до наших журналістів. Час їм братися за роботу. Отже, відкриваємо першу сторінку нашої газети. Уже 26 років Україна — незалежна самостійна держава. У нас є свій прапор, герб, гімн і Конституція — основний закон нашої держави. Багато робиться для того, щоб наша країна могла на рівних сусідити і взаємодіяти з іншими державами. Але справді незалежною будь-яка держава може стати лише тоді, коли кожна людина із гордістю вважає себе її рівноправним членом. Коли кожен житель України зрозуміє це, відчує серцем, наповниться особливим почуттям гордості, усвідомить свою відповідальність перед країною, знайде своє місць у її житті і скаже з гідністю: «Я — громадянин України», тільки тоді наша країна буде істинно незалежною. І від нас сьогодні залежить, коли це буде. Нам незабаром має бути відповідати за життя нашої країни. Адже недарма говориться: «Держава будується не в майбутньому вона будується сьогодні». Ми своїми знаннями, своєю працею маємо доводити свою любов до держави. Хочеться вірити, що ми зуміємо зробити це гідно, щоб не стидаючись, кожен міг би сказати: «Я — громадянин України». Головний редактор. Спасибі! Я сподіваюся, що мої однокласники гідно нестимуть ім’я українців і багато чого зроблять у майбутньому для її блага. А тепер друга сторінка нашої газети. Слово нашим кореспондентам. Виходять два чоловіки з мікрофонами, проводять бліц-інтерв’ю з учнями. Ставлять короткі питання (принцип «вільний мікрофон») і одержують короткі відповіді. Бажано залучити до розмови якнайбільше учнів. 1. Як ви розумієте значення слова «громадянин»? 2. Як ви думаєте, що потрібно для того, щоб відчувати себе громадянином своєї країни? 3. Чи обов’язково для громадянина України знати сою історію, національну мову, гімн? 4. Ви пишаєтеся, що ви громадяни України? (Якщо відповідь «ні», можна поставити додаткові запитання: Чому? Громадянином якої країни ви б хотіли бути?) 5. Чи вірите ви, що Україна стане процвітаючою державою? Що для цього необхідно? 6. Чи може наша держава упоратися з цим самостійно? Чи потрібна допомога інших держав? 7. Як ви розумієте вислів «Держава будується не в майбутньому, а сьогодні»? 8. Яким може бути ваш внесок у зміцнення держави? Головний редактор. Дякуємо усім за відповіді. А тепер наша літературномузична сторінка. Моя Україно! Я чую твій голос, Пшеничний твій колос У душу мені засіває зерно, Моя Україно, Колиско-калино, Пізнати тебе Мені щастя дано. Україна — це рідний край, наша земля із багатовіковою історією, щедрою природою, чарівною піснею і мудрими, талановитими людьми. Неповторною красою чарують нас її тихі води, ясні зорі, задушевні пісні. «Рідна моя, Україно!...» — як багато в цім тепла, любові, ніжності. А голос душі народної — це пісня. Поетичний вияв працелюбної і співучої далі, образне втілення його історії, мрій і прагнень. Вона така ж нездоланна і безсмертна, як і той народ, що її породив. У пам’яті народній зберігаються пісні. Вони наша духовна основа, наша частка. Вони живі доки, поки живий народ. (Дівчата співають народну пісню.) Любіть землю! Любіть працю. Від кожного з нас залежить, яким буде його майбутнє. Любити це означає працювати і творити в ім’я рідній землі. Люби людину на землі Та землю рідну і єдину в серці, Й в небі журавлів, Світанки, й в полі тополину Україні потрібні справжні господарі, які будуть робити все для того, щоб розквітала вона. Лише чесна і самовіддана праця може зробити кожного з нас щасливим, праця для блага рідного народу, нашої України. Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні? Сьогодні усе для тебе — Озера, гаї, степи. I жити спішити треба, Кохати спішити треба — Гляди ж не проспи! Hi, не згине Україна у печальній долі. Mи відродимо землю предків Для кращої долі. Hi, не згине Україна, Відродиться мила. Свій народ вона до щастя Піднесе на крилах! Бесіда з учнями про символи України. - Що ви знаєте про державні символи України? - У статті 20 Конституції України записано, що Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. - Але, крім державних символів, Україна має ще й народні символи. Скажіть, які народні символи знаменують Україну? (Учні називають рослини-символи України) А громадяни України – це ти і я, це люди, які постійно живуть в Україні, є патріотами своєї Вітчизни, готовими захищати її територію, працювати в ім’я її розвитку. Якісно нову державу як захисника інтересів громадян можуть створити якісно нові громадяни. Бо людина не може змінювати світ у позитивному плані, якщо не змінить себе, свою свідомість, якщо не стане людянішою, відповідальнішою. - А що треба робити вам, діти, щоб відчути, що ви патріоти, громадяни, що також берете участь у будівництві своєї держави? Учні відповідають. (Добре вчитися, щоб у майбутньому оволодіти якоюсь спеціальністю і приносити користь своїй країні; любити природу, берегти і примножувати її багатства; берегти історичні і духовні пам’ятки свого народу, не руйнувати, а вивчати історію рідного краю; наполегливо вивчати рідну мову, бо це мова народу нашого, державна мова України; знати традиції свого народу тощо)
