Тема 2 Дослідження та оцінка функціональних можливостей організму. Дайте відповідь на питання: 1.Які проби можна використовувати для дослідження функціонального стану дихальної системи? Проби Розенталя або спірометрична крива, являє собою п'ятикратне вимір ЖЄЛ, що проводиться через 15-секундні проміжки часу. Таке багаторазове визначення становить навантаження, під впливом якого може змінюватись ЖЄЛ. Збільшення її при послідовних вимірах відповідає хорошій оцінці цієї проби, відсутність змін – задовільною, зменшення – незадовільною. У здорових людей, які не займаються спортом, та спортсменів при п'ятикратному вимірі визначаються однакові і навіть наростаючі цифри ЖЄЛ. У випадках перетренованості або перенапруги, а також за наявності захворювань дихального апарату або системи кровообігу ЖЄЛ при повторних вимірюваннях поступово зменшується; Проба Шафрановського визначення ЖЄЛ до і після стандартного фізичного навантаження у вигляді 3-х хв бігу на місці в темпі 180 кроків за хв. ЖЄЛ вимірюється до і відразу після бігу, а потім через 1, 2 та 3 хв. у відновлювальному періоді. У здорових тренованих спортсменів вона змінюється мало (частіше трохи збільшується). Ця ж проба у непідготовлених людей викликає задишку та зниження ЖЄЛ; Проба Лебедєва чотириразове визначення ЖЄЛ у спокої та після тренувального чи змагального навантаження з інтервалами між вимірюваннями 15сек. ЖЄЛ у добре тренованих спортсменів зазвичай змінюється мало, але після великої фізичної напруги зменшується більш ніж на 300мл. Проби із затримкою дихання (Штанге, Генчі): Проба Штанге: Вимірюється максимальний час затримки дихання після субмаксимального вдиху. Методика проведення: досліджуваному пропонують зробити вдих, видих, а потім вдих на рівні 85-95% від максимального. При цьому щільно закривають рота і затискають ніс пальцями. Реєструють час затримки дихання. Оцінка проби: середні величини проби Штанге для жінок – 40-45 сек, для чоловіків – 50-60 сек, для спортсменок – 45-55 сек та більше, для спортсменів – 65-75 сек і більше. Для дітей (за даними Язловецького В.С., 1991р.) 7-11 років – 30-35 сек, 12-15 років – 40-45 сек, 16-17 років – 45-50 сек. За даними Тихвінського С.Б. відрізняються майже 1,5-2 разу. Проба Штанге із фізичним навантаженням. Методика проведення: після виконання проби Штанге у спокої виконується навантаження – 20 присідань за 30 сек. Як навантаження можна використовувати сходження на сходинку висотою 22,5 см протягом 6 хв у темпі 16 разів на хвилину. Після закінчення фізичного навантаження відразу ж проводиться повторна проба Штанге. Час затримки дихання при повторній пробі скорочується 1,5 – 2 разу. Штанге(З гіпервентиляцією) Методика проведення: після гіпервентиляції (тривалість для чоловіків – 45 сек, для жінок – 30 сек) проводиться затримка дихання на глибокому вдиху. Оцінка проби: час довільної затримки дихання в нормі зростає в 1,5 - 2 рази (в середньому значення для чоловіків - 130-150 с, для жінок - 90-110 с) в порівнянні зі звичайною пробою. Генчі - реєстрація часу затримки дихання після максимального видиху. Методика проведення: досліджуваному пропонують зробити глибокий вдих, потім максимальний видих. Досліджуваний затримує дихання при затиснутому пальцями носі та щільно закритому роті. Реєструється час затримки дихання між вдихом та видихом. Оцінка проби: в нормі у здорових людей час затримки дихання становить 2540сек (на 40-50% менше від показників проби Штанге). Спортсмени здатні затримати дихання на 40-60 сік і більше. При стомленні час затримки дихання різко зменшується. За величиною показника проби Генчі можна побічно судити про рівень обмінних процесів, ступінь адаптації дихального центру до гіпоксії та гіпоксемії. Ситуаційні задачі Задача №1. Після проведення проби з дозованим фізичним навантаженням 20 присідань за 30 сек. у обстежуваного Л., 30 років збільшився пульс з 14 уд. за 10 сек. до 28 уд. за 10 сек., артеріальний тиск змінився з 130/80 до 180/90 мм рт.ст. Відновний період склав 4 хв. Завдання: 1. Визначте тип реакції серцево-судинної системи на навантаження; Гіпотонічний. 2. Охарактеризуйте відновний період; Період відновлення довше норми(Норма до 3х хвилин) 3. Оцінить якість реакції серцево-судинної системи на навантаження; Якість реакції = 2.8. Це вважається нераціональною реакцією. 4. Оцінить механізм навантаження; адаптації серцево-судинної системи на Механізм адаптації повільний, нераціональний. 5. Дайте висновок відносно можливості допуску пацієнта до фізичних навантажень та рекомендації відносно необхідного рухового режиму та рівня фізичних навантажень. Тести 1.Функціональний систолічний навантаженням: А. Посилюється; В. Не змінюється; С. Посилюється або слабшає; D. Слабшає або зникає; Е. Змінює тембр. шум після проби з фізичним 2.Основні завдання, що вирішуються при проведенні більшості функціональних проб: А. Оцінка характеру реакції органів і систем на функціональну пробу; В. Дослідження механізмів адаптації організму до умов, що змінилися; С. Виявлення прихованих порушень функцій органів і систем; D. Всі відповіді вірні; Е. Є невірні відповіді. 3.Після проби 20 присідань за 30 сек. у обстежуваного збільшився пульс з 12 уд. за 10 сек. до 20 уд. за 10 сек., артеріальний тиск змінився з 120/80 до 140/60 мм рт.ст. Визначте тип реакції серцево-судинної системи: А. Нормотонічний; В. Гіпотонічний; С. Гіпертонічний; D. Дістонічний; Е. Східчастий. 4.Головний прояв економізації фізіологічних функцій в стані спокою у тренованих осіб це: А. Прискорення та поглиблення дихання; В. Скорочення фази діастоли; С. Синусова брадикардія; D. Синусова тахікардія; Е. Збільшення хвилинного обсягу серця. 5.Основними ознаками довгострокової адаптації серцево-судинної системи до оптимальних фізичних навантажень (особливо на розвиток витривалості) є: А. Синусова брадікардія, фізіологічна гіпотонія, значно виражена гіпертрофія міокарду; В. Cинусова брадікардія, помірна гіпертонія, гіпертрофія переважно лівих відділів міокарду; C. Синусова брадікардія, фізіологічна гіпотонія, помірна гіпертрофія міокарду з відповідним розвитком коронарного кровоточу; D. Синусова брадікардія, гіпотонія, гіпертрофія переважно правих відділів міокарду; Е. Синусова тахікардія, фізіологічна гіпертонія, помірна гіпертрофія міокарду з відповідним розвитком коронарного кровоточу. 6.Органічний систолічний шум після проби з фізичним навантаженням: А. Слабшає; В. Посилюється; С. Не змінюється; D. Змінює тембр; Е. Зникає. 7.За якими параметрами визначається тип реакції серцево-судинної системи на стандартне фізичне навантаження: А. Зміни частоти серцевих скорочень; В. Зміни систолічного та діастолічного артеріального тиску; С. Збудливість пульсу, характер змін систолічного, діастолічного та пульсового АТ; D. Зміни частоти пульсу та дихання; Е. Зміни частоти серцевих скорочень та пульсового АТ. 8.Для нормотонічного типу реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження характерним є: А. Збільшення пульсу до 60-80%, помірне підвищення систолічного АТ, деяке (до 10%) зниження діастолічного АТ, збільшення пульсового АТ до 60-80%; В. Збільшення пульсу до 60-80%, помірне зниження систолічного, діастолічного і пульсового АТ; С. Збільшення пульсу до 60-80%, значне підвищення систолічного, діастолічного і пульсового АТ; D. Збільшення пульсу понад 100%, незначне підвищення систолічного, діастолічного, зменшення пульсового АТ; Е. Збільшення пульсу понад 100%, значне підвищення систолічного АТ, значне зниження діастолічного АТ. 9.Після проби 20 присідань за 30 сек. у обстежуваного збільшився пульс з 12 уд. за 10 сек. до 25 уд. за 10 сек., артеріальний тиск змінився з 120/80 до 180/95 мм рт.ст. Визначте тип реакції серцево-судинної системи: А. Нормотонічний; В. Гіпертонічний; С. Гіпотонічний; D. Дістонічний; Е. Східчастий.
