Твори художньої літератури, як засіб морально-етичного виховання дітей. Важливу роль у вихованні підростаючої особистості відіграє дитяча література, яка є органічною і невід`ємною складовою загальної літератури. Дитині, що тільки починає пізнавати оточуючий світ, дуже потрібні книги, які готують її до активного життя в суспільстві. Твори дитячої літератури, проходячи крізь уяву і серце юного читача, збуджують в ньому співчуття до доброго і прекрасного, розширюють загальний кругозір, вчать любові й відданості, стійкості й незламності, чесності й наполегливості. Виховання художнім словом призводить до великих змін в емоційній сфері дитини, що сприяє появі живого відгуку на різні життєві події, змінює його відношення до речей, перебудовує його суб’єктивний світогляд. Під час читання творів дитина зображує перед собою певну картину, конкретну ситуацію, образ, переживає описані події, і чим сильніше його переживання, ти багатше його почуття і уявлення про дійсність. Моральні норми та правила в художніх творах набувають живого змісту, стають доступними і зрозумілими та легко приймаються дитиною як єдиний правильний варіант поведінки. Дитина ніби входить всередину подій художнього твору, ніби стає їх учасником . Коли мова заходить про розвиток ціннісної свідомості дітей, виховання гуманних почуттів, необхідно ставити питання, які викликають у дітей інтерес до вчинків, мотивів поведінки героя, їх внутрішнього світу, переживань. Ці питання мають допомогти дитині розібратися в образі, висловити своє відношення до нього; вони повинні допомогти вихователю зрозуміти душевний стан дитини піч час читання; виявити здатність дітей порівнювати і узагальнювати прочитане. Поступово діти вчаться порівнювати не тільки вчинки літературних героїв, але і свої, а також вчинки однолітків. Уявлення, отримані дітьми із художніх творів, переносяться в їх життєвий досвід поступово, систематично. Виховання гуманних почуттів, духовних цінностей необхідно розглядати у тісному взаємозв’язку з загальним емоційним розвитком дитини. Емоційне відношення дітей до оточуючого являється непрямим показником становлення їх почуттів. Художня література в сильній степені сприяє виникненню у дітей саме емоційного відношення до описаних подій, природи, героїв, персонажів літературних творів, до оточуючих їх людей, до дійсності. Важлива функція моральних цінностей у тому, що вони містять зразок поведінки, а особливий виховний вплив використання художньої літератури полягає в тому, що значення моральних норм у них пояснюється не абстрактно, а на конкретних ситуаціях. Моральний урок, який діти винесуть з творів художньої літератури допоможе їм отримати чіткі орієнтири у системі цінностей, закласти підвалини міцних моральних переконань, сформувати власну модель поведінки в суспільстві. Зміст творів захоплює дітей, вводить у вир цікавих подій, отримує глибокий емоційний відгук, змушує хвилюватися за дійових осіб. Саме переживання за літературних героїв викликає у дітей співчуття, милосердя, доброзичливість, гуманність, почуття радості від перемоги добра над злом. Залучення дітей до світу художньої літератури починається ще з раннього віку у сім’ї. Це потішки, пестушки, забавлянки, колискові. У дошкільному закладі продовжується знайомство з різними жанрами дитячої літератури: приказками та прислів’ями, загадками і скоромовками, лічилками, казками, байками, легендами, поетичними творами та ін. Необмежені можливості формування моральних цінностей та емоційного розвитку мають такі перлини народної творчості, як казки, байки, прислів`я, вірші та ін. У творах фольклору через його героїв яскраво постає ідеал українського виховання: здорова, гуманна, культурна, щаслива людина; вільна, оригінальна та неповторна особистість. Почесне місце у фольклорному жанрі посідає казка, яка є найулюбленішим і найпопулярнішим твором серед дітей. Казки містять простий, доступний, зрозумілий та захоплюючий матеріал, викликають живу зацікавленість. На прикладі казок діти вчаться оцінювати свої дії та дії інших. Через казкові образи дитина пізнає світ, залучається до справ та піклувань дорослих. Казкові сюжети побудовані на протиставленні добра і зла, їх боротьбі, обов’язкового утвердження добрих начал, містять яскраві приклади гуманної поведінки, гуманних та антигуманних стосунків. Засуджуючи зло, переборюючи життєві труднощі, викриваючи жорстокість, казки закликають до перетворення світу на засадах людяності і краси, на засадах гуманізму. Казку традиційно використовують як терапевтичний засіб. Ставлення дитини до казки допомагає розпізнати природу психічної травми та вилікувати душевні рани. Казкову інформацію дорослий і дитина сприймають не однаково. Наприклад, у казці «Троє поросят» дорослий засуджує легковажність тих поросят, які не захотіли будувати надійного дому, а дитина ототожнює себе з усіма персонажами, «проживаючи життя» кожного з них. Адже троє поросят – це один і той самий персонаж, лише на різних етапах розвитку. У цій казці досить яскраво проілюстровано дорослішання особистості. Кожній дитині знайомий стан, коли вона сповнена злістю, бажанням зламати чи зруйнувати щось. Це «вовк», що живе у кожному з нас. Та казка підказує: Вовк – некерована агресія, що завжди жорстоко карається. Звідси – опосередкований вплив моралі: учись керувати «вовком» у своїй душ . Подолати внутрішні протиріччя дітям допомагають казки, у яких досить вдало описано певні трансформації особистості. Усі казки мають щасливий кінець, адже для дитини важливо бути впевненою у тому, що у її житті все буде гаразд. Казка дає зрозуміти, що в людина поєднуються і тваринні інстинкти, і прекрасні величні пориви. А почуття любові передбачає прийняття іншої людини такою, якою вона є. Прислів’я та приказки передають у лаконічній формі суть істин, які треба розкрити дитині змалечку, щоб пам’ятала їх усе своє життя і завжди ними керувалася. Це загальнолюдські моральні поняття і категорії, свого роду заповіді, моральний кодекс народу. Вони вчать любити ближнього свого, як самого себе, шанувати батька і матір, любити рідну землю, бути справедливим, чесним, вічливим, скромним, не залишати людину в біді: голодного нагодувати, спраглого напоїти, дати притулок подорожньому, співчутливо поставитися до скривдженого та багато інших. Вони є скарбами виховного досвіду народу, в яких влучно, змістовно і цікаво втілено моральні категорії добра і зла, правди і кривди, совісті й безчестя, працьовитості та ліні. В них народна мораль засуджує брехунів, нечем, тих, хто не поважає старших, зводить наклепи, кепкує з інших, не надає допомоги, зраджує, лицемірить. Повага до людей, доброта, чесність, щирість у боротьбі проти злих сил. У поетичних мініатюрах прислів`їв повчання сприймається легко і запам`ятовується. Прислів`я і приказки часто несуть у собі іронію, жарт, чого не дістає у дітей дошкільного віку. Діти поступово до 5-6 років вчаться розуміти іронію, її переносне значення. Вираз «Коли рак на горі свисне» відображає гумор по відношенню людини до майбутніх подій, які неможливо виконати. Байки – короткі оповідання повчального змісту, на початку або ж в кінці котрих має бути сформульований висновок чи головна повчальна думка мораль. Однією з головних особливостей байки є алегорія – зображення одних предметів через інші. Тому персонажами байок виступають тварини, рослини, іноді люди. Жодну байку не можливо уявити без комізму і сатири. Діти легко засвоюють повчальний зміст, навчаються ставитись з гумором до життєвих подій, формується позитивне світосприйняття. Поезія посідає важливе місце в житті дитини не тільки тому, що це один з найефективніших засобів засвоєння мови свого народу, смислової систематизації слів, а передусім як спосіб задоволення нагальної потреби інтелектуального і духовного зростання особистості, засвоєння моральних норм та правил, способів дій у різноманітних ситуаціях, емоційного розвитку. Жартівливі вірші сприяють розвитку почуття гумору. Рима віршів, їх мелодійність збуджують емоції дитини, роблять її сприйнятливішою до закладеного в цих творах змісту Художня література активно впливає на почуття і розум дитини, розвиває її емпатійність, емоційність, забезпечує розуміння та приняття моральних норм як єдиних вірних варіантів поведінки. Художнє слово призводить до змін у емоційній сфері дитини, сприяє появі живого відгуку. У творах народного фольклору через його героїв яскраво постає ідеал національного виховання: здорова, розумна, духовна, гуманна, культурна, щаслива людина; вільна, оригінальна та неповторна особистість. Підсумовуючи сказане можна стверджувати, що художня література відіграє вагому роль у формуванні цінностей у дошкільників.
