1. Предмет та завдання патопсихології. Співвідношення патопсихології та психопатології. Патопсихологія (грец. pathos – страждання, psyche – душа, logos – учення) – це розділ медичної психології, який вивчає закономірності розладу психічної діяльності й властивостей особистості у випадку психічних чи соматичних захворювань. За Б. В. Зейгарник, патопсихологія вивчає структуру порушень психічної діяльності, закономірності розладу психіки в їх зіставленні з нормою. Предметом патопсихології є не просто психіка, а психіка порушена тим або іншим психічним розладом. Тобто, специфіка порушень психічної діяльності і структури особистості при різних психічних захворюваннях. Завдання патопсихології як практичної науки (також див. у питані 3) Будучи розділом загальної психології, патопсихологія виходить із її теоретичних положень і спрямована на рішення завдань, поставлених перед нею практикою психіатричної клініки. Завдання патопсихології: 1. Діагностична - рішення питань диференціального діагнозу, питань експертизи (судової, трудовий, військової, педагогічної); 2. Корекційна - проведення психотерапевтичної роботи з дорослими й корекційнорозвиваючої роботи в області дитячої патопсихології; 3. Дослідницька - одержання нових наукових фактів і теоретичних узагальнень, важливих як для патопсихології, так і для психології в цілому; 4. Профілактична - превентивні заходи, що створюють клімат, що щадить, у робочому колективі, родині й суспільстві, пропаганда й популяція патопсихологічних знань і здорового способу життя. Як правило, перше й друге завдання вирішуються в рамках консультативної практики. Патопсихологія – галузь психологічної науки, дані якої мають теоретичне й практичне значення для психології та психіатрії. Вона виходить із закономірностей розвитку й структури психіки в нормі, вивчає закономірності розладу психічної діяльності та властивостей особистості, порівняно із закономірностями формування й протікання психічних процесів у нормі, а також закономірності аномальної відображувальної діяльності мозку. Понятие патопсихологии иногда без оснований идентифицируется с понятием психопатологии, хотя они вовсе не тождественны, несмотря на их внешнее сходство и единство образующих эти слова корней. Відмінність між психопатологією і патопсихологією полягає: Відмінності Дифініція: Патопсихология Патопсихологія вивчає психопатологічні трансформації психічних процесів і особистості при різних видах психічної патології, методами експериментальної психології здійснює синдромальну патопсихологічну Психопатология Психопатологія – це медична наука, розділ психіатрії, яка вивчає причини виникнення, ознаки того або іншого захворювання, динаміку його протікання. діагностику в цілях формування функціонального діагнозу, а також психологічно обґрунтовує і проводить особистісну корекцію хворих в плані надання ефективної психотерапевтичної і соціально-психологічної допомоги як в процесі лікування, так і в вирішенні питань професійної реабілітації і особистісної ресоціализації. Патопсихологія - прикладна галузь клінічної психології, що вивчає розлади психіки (процесів, станів, властивостей) на основі і за допомогою психологічної методології. Отже, патопсихологія вивчає порушення психіки як «психологічні феномени» , що дозволяє розкрити «специфіку психіки», яка виявляється в динаміці і в певних умовах. А. В. Сніжневський (1970) бачить основну відмінність психопатології від патопсихології в тому, що: Патопсихологія вивчає закономірності порушень психічної діяльності, користуючись в основному своїми, психологічними, методами і в своїх поняттях ». Предмет дослідження (О. П. Росин (1974)): Певна ланка у структурі Закономірність зміни симптомів и симптомоутворення, тобто те, що синдромів. передує психопатологічним утворенням у патогенезі хвороби. Психологічні методи: Здебільшого застосовує клінікоописовий метод. Клінічне інтерв’ю. Експеремент Спостререження. Психодіагностичні тести. Функціональні проби. Аналіз продуктів діяльності. Порушення психічної діяльності. Порушення психічної діяльності Однак, вивчаючи одні й ті ж прояви психічної патології, наприклад розірваність мислення або резонерство: Методы исследования: Об’єкт дослідження: Психопатологія є клінічної дисципліною, оперує медичними категоріями (етіологія, патогенез, симптом, синдром) загальнопсихопатологічними + критеріями (виникнення, оперує поняттями медичними (этиология, результат, прогноз хвороби), патогенез, симптом, синдром) – для грунтуючись при цьому практичного, прикладного значення. головним чином на клінічному методі. Предмет патопсихології - специфіка порушень психічної діяльності і структури особистості при різних психічних захворюваннях. патопсихологи досліджують їхню психологічну структуру; психопатологи дають клінічний опис цих ознак, простежують особливості їх виникнення та зв’язок з іншими, що спостерігаються в клініці розладами мислення. Дослідження у сфері патопсихології мають теоретичне та прикладне значення для психології й медичної практики. Теоретичне: − патопсихологічний матеріал дає можливість прослідкувати будову різних форм психічної діяльності (за словами І. П. Павлова, патологічне дуже часто спрощує те, що закрите від нас у нормі); − використання патологічного матеріалу може виявитися корисним у розв’язанні питання про співвідношення біологічного й соціального в розвитку психіки. Прикладне: − у психологічних лабораторіях накопичено експериментальні дані, які характеризують порушення психічних процесів за різних форм захворювань, що можуть бути додатковим матеріалом у встановленні діагнозу; − у психологічному експерименті може бути поставлено завдання аналізу структури, установлення рівня психічних порушень хворого, його інтелектуального зниження; − застосування адекватних психологічних досліджень дає змогу визначити характер дії нових лікувальних засобів, які впроваджуються в терапевтичну практику; − дані, отримані під час патопсихологічного дослідження, можуть використовуватися для аналізу можливостей особистості хворого щодо збережених її сторін і перспектив компенсації втрачених властивостей, задля вибору психотерапевтичних заходів та проведення психічної реабілітації. Література: В.М. Блейхер И.В. Крук Патопсихологическая диагностика Киев «Здоров'я» 1986