Під емоцією розуміють суб'єктивну реакцію людини на вплив різних внутрішніх і зовнішніх подразників. Супроводжуючи практично будь-які прояви життєдіяльності організму, емоції відбивають у формі безпосередніх переживань значимість різних явищ і ситуацій та служать одним з головних механізмів внутрішньої регуляції психічної діяльності та поведінки, спрямованих на задоволення потреб (мотивацій). Афект також позначає душевне хвилювання і відображає емоційний стан людини в різних умовах і ситуаціях, характеризуючи особливості його переживання. Класифікація порушень емоцій: 1. Патологічне посилення емоцій (манія, депресія). 2. Патологічне ослаблення емоцій (емоційне сплощення, параліч емоцій, емоційна тупість, апатія). 3. Патологія рухомості емоцій (лабільність, слабкодухість, інертність). 4. Порушення адекватності емоцій (неадекватність, амбівалентність, дисфорія, патологічний афект, немотивований страх). Манія (гіпертимія, маніакальний афект) — стійке підвищення настрою з посиленням потягів, активності, прискоренням мовлення та мислення. Для маніакального афекту характерні відчуття веселості, оптимізму, щастя, нестійкість та відволікання уваги, балакучість, загострення пам'яті, переоцінка власної особистості. Манія є симптомом маніакальної фази МДП. Помірно виражену манію називають гіпоманією. Патологічне підвищення настрою може переходити в ейфорію — стан безпричинного щастя з відтінком безтурботності, пасивності, блаженства в поєднанні з добрим самопочуттям і браком активності. Ейфорію найчастіше спостерігають у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, під впливом хронічних інтоксикацій, при органічних психозах. Підвищений настрій може набувати форми екстазу — переживання надзвичайного щастя без прискореного перебігу психічних процесів і пожвавлення моторики. Такі хворі схильні до патетичних висловлювань. Екстаз може досягати найвищого ступеня захоплення та замилування, які поєднуються зі скутістю, заціпенінням. Стан екстазу спостерігають при епілепсії, шизофренії, істерії. Депресія (гіпотимія, депресивний афект) — стан, за якого спостерігають зниження настрою, смуток. Депресія супроводжується зниженням фізичної активності, загальмованістю мислення, появою думки про власну неспроможність, передчуття нещастя, дискомфорту з відчуттям тяжкості в грудній клітці, суїцидальних намірів і спроб. Людину в стані депресії ніщо не радує. У похмурих, часто трагічних, тонах вона сприймає минуле, сьогодення та майбутнє. Самооцінка такої особи вкрай низька, переважно з відчуттям власної нікчемності, гріховності, втратою віри у власні сили. Сповільнення психічних процесів поєднується з ослабленням потягів, втратою апетиту, сну. Такий стан характерний для депресивної фази МДП. Помірний прояв цих відхилень зазначають як субдепресію. Емоційне сплощення й емоційна тупість — незворотна недостатність яскравості емоційних проявів, яка наростає, втрата переживань, душевна холодність, байдужість, спустошення. Ці стани можуть супроводжуватися розгальмованістю потягів, брутальністю, агресивністю. Спостерігають їх при шизофренії, органічних ураженнях головного мозку. Апатія — стан емоційної тупості, байдужості, бездумності. Ніщо не збуджує інтересу, емоцій, зокрема й особиста життєва перспектива. Апатія буває наслідком тяжкої патології—шизофренії, пухлин мозку, атрофічних процесів у головному мозку, зокрема при хворобі Піка, Альцгеймера. Для емоційної лабільності характерний легкий, швидкий перехід від підвищеного настрою до зниженого і навпаки без явної причини. У дитинстві емоційна лабільність є фізіологічною нормою. Як патологія вона найчастіше розвивається в істеричних осіб, а також після травм мозку. З будьякого приводу може з'явитися бурхлива, афективна реакція з вегетативними розладами, руховим збудженням. Усвідомлюючи її неприродність, хворі досить швидко заспокоюються, визнають, що не змогли стриматися. Інертність емоцій — тривале зосередження на неприємних емоціях, відчутті провини, образі, злості — спостерігають при епілепсії, психопатіях (розладах особистості). Слабкодухість — афективне нетримання, коли з найменшого приводу людина плаче. Сльози або сміх може зумовити якийсь спогад. Слабкодухість характерна для хворих із ураженням судин головного мозку, особливо атеросклеротичним. Емоційна неадекватність (паратимія) — симптом, вираженням якого є почуття, що не відповідає чинникові (кількісному та якісному), що його зумовив. Прикладом емоційної неадекватності може бути веселий настрій хворого, незважаючи на отриману звістку про смерть близької людини. Паратимія також характерна для шизофренії. До порушень адекватності емоцій належить і дисфорія. Хворий стає пригніченим, злостивим, похмурим, надто чутливим до зовнішніх подразників, напруженим, гнівливим, нерідко скаржиться на відчуття страху. Будь-яка дрібниця може стати приводом до агресивних дій, жорстокості, насильства. Стани дисфорії характерні для епілепсії й органічних уражень мозку. Вони виникають раптово і тривають від кількох годин до кількох діб.