МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ Кафедра Кінний спорт КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «конкур» на тему «Методика навчання посадки вершника під час подолання перешкод» Студента 4 курсу групи 31-Т спеціальності «Тренерська діяльність в обраному виді спорту» Горяча Анастасія Володимирівна Керівник: Кандидат філософських наук Єгупов Микола Владленович Національна шкала __________ Кількість балів _____Оцінка ECTS______ Київ, 2022 Зміст Вступ ......................................................................................................................... 3 Розділ 1. Літературний огляд ................................................................................. 5 1.1 Теоретичні основи стрибка коня ............................................................... 6 1.2 Особливості підготовки вершника до подолання перешкод ..................... 1 1.3 Управління конем .......................................................................................... 6 Розділ 2. Завдання, методи і організація дослідження ...................................... 17 2.1 Завдання дослідження ................................................................................. 17 2.2 Методи дослідження .................................................................................... 17 Розділ 3. Результати дослідження і їх обговорення........................................... 20 3.1 Початковий рівень техніки посадки спортсменів..................................... 20 3.2 Стрибкова гімнастика для поліпшення конкурної посадки в групах початкової підготовки ....................................................................................... 25 3.3 Виявлення ефективності комплексу стрибкової гімнастики, для покращення посадки у групах початкової підготовки ................................... 29 Висновки ................................................................................................................ 34 Список використаних джерел .............................................................................. 35 Вступ Їздити верхи на конях, як відомо, люди почали декілька тисячоліть тому. Багато століть верховий кінь служив людині самим надійним і швидким методом пересування. У наш час отримали широкий розвиток поні - клуби, кінноспортивні школи, бази і секції, в яких діти і юнаки із захопленням навчаються мистецтву верхової їзди і кінному спорту, багато хто з них стає кваліфікованими спортсменами, тренерами, різного виду кінного спорту : конкур, виїздка, триборство. Основною відмінною особливістю усих дисциплін в кінному спорті є використання у змаганнях тварин – коней,причому спортсмен активно взаємодіє з конем. Результат залежить від підготовленості спортсмена та коня, кінь являється повноцінним партнером у спортивній парі. Серед усіх класичних видів кінного спорту найбільш поширений, видовищний це – подолання перешкод або конкур, швидкість і розрахунок, сміливість і елегантність, чистота стрибка. Змагання бувають різного класу і відрізняються рівнем складності, а також умовами їх проведення. Сучасні умови змагань по конкуру вимагають від спортсмена високої спортивної майстерності, відмінної підготовки у фізичних, технічних і тактичних відносинах. Ця тема обрана мною не випадково, оскільки основна умова досягнення успішних результатів - правильна посадка при виконанні стрибків. При підготовці вершника зовсім не варто недооцінювати переваги роботи на гімнастичних перешкодах. При роботі з ними можна спостерігати, 3 що вершники гнучко і швидко пристосовуються до рухів коня і краще зміцнюється посадка. Дуже важливо бути в повній гармонії з конем - тому не можна нехтувати тренуваннями техніки посадки за допомогою гімнастичних перешкод. Актуальність.У багатьох тренерів, шкіл та кінних клубів, на жаль, склалась така тенденція, при котрій вершники дуже часто форсуються. Тим самим спортсменів готують до змагань, хоча вершники не засвоїли фундамент основ. Одна з головних основ – це правильна та незалежна посадка вершника. У закордонних школах, дуже багато часу приділяють посадки вершника. Розробляються різні вправи та нові технології, такі як тренажер – симуляція коня, на котрому не досвідчені вершники вчаться правильної посадки, не доставляючи дискомфорту коню. Об'єктом дослідження є учбово-тренувальний процес груп початкової підготовки. Предметом дослідження є формування правильної посадки вершника під час подолання перешкод за допомогою гімнастичних вправ. Гіпотеза роботи : я припускаю, що стрибкова гімнастика впливає на формування правильної посадки вершника, а, отже, на зростання спортивних результатів. Результати проведеного дослідження показали, що спеціальні гімнастичні вправи, які виконуються систематично, позитивно впливають на укріплення посадки, а також більш незалежного положення у сідлі. Про це свідчать результати педагогічного експерименту. 4 Розділ 1. Літературний огляд Конкур – олімпійський вид спорту, суть якого полягає у подоланні перешкод певної складності у певному порядку на спеціальному полі. Подолання перешкод - тема дуже широка. Невелика її частина - дії вершника, сприяючі тому, щоб кінь якнайкраще переносив своє тіло через перешкоди. Багато часу треба витратити, щоб навчитися правильно долати перешкоди. Немало часу вимагається, щоб навчитися бачити, як вершник "працює" руками, ногами, головою і тілом під час стрибка. Учити вершника стрибати на коні через перешкоди можна починати відразу після того, як він навчиться зберігати правильну і невимушену посадку в сідлі при їзді верхи риссю без стремен. Усе подальше зайняття, присвячене спеціальній підготовці по верховій їзді, на яких удосконалюється посадка вершника і управління конем, включають навчання юнаків стрибкам через перешкоди. Після закінчення першого року навчання, юнаки повинні уміти долати в манежі нескладні перешкоди заввишки до 100 см. Завершують навчальний рік кваліфікаційні змагання, де треба здолати перешкоди маршруту "легкий клас". Кіннотники учбових груп в секціях, як правило, займаються на досить підготовлених і виєжджених конях, що уміють добре стрибати через нескладні перешкоди. Це дозволяє тренерові цілеспрямовано будувати процес навчання юнаків у складному виді верхової їзди - стрибкам через перешкоди. Якщо у великому кінному спорті тренер зобов'язаний паралельно вирішувати завдання навчання стрибкам і коня, і вершника, то в початковому періоді у занятті з юнаками головна увага звертається на навчання вершника. Для того, щоб цей процес проходив свідомо, необхідно повідомити тим, хто займаються деякі теоретичні відомості про стрибок для створення у них виразного представлення, як вони повинні сидіти на коні у момент стрибка. 5 1.1 Теоретичні основи стрибка коня Стрибок коня - це складний руховий акт, розвинений і вдосконалений в процесі тренувань. Стрибок вимагає напруженої діяльності провідних фізіологічних систем організму коня. Усі рухи різних частин тіла коня у момент стрибка строго координовані і цілеспрямовані. Для яснішого представлення проаналізуємо увесь стрибок, умовно розбивши його на чотири фази: фаза розгону (підхід); фаза відштовхування, фаза польоту (підвисання) і фаза приземлення. Фаза розгону (підходу). При підході до перешкоди за 3-4 темпи кінь починає групуватися. Готуючись до стрибка, кінь опускає шию і голову на останньому темпі галопу перед відштовхування, стрибком. і вони Останні кінцівки переймають на вона себе ставить усю в тяжкість точку тіла. Найвідповідальнішим моментом цієї фази є опускання голови і шиї вниз, що посилює подальшу рефлекторну дію на передні і задні кінцівки, що сприяє ефективності стрибка. Фаза відштовхування. У цій фазі кінь відривається від землі, при цьому збільшує швидкість і міняє напрям польоту. Кінь здійснює два поперемінні поштовхи передніми і задніми ногами і помах головою і шиєю, опущених в попередній фазі. Усі ці рухи дозволяють їй підвести над землею передню частину тулуба і викликають скорочення м'язів шиї, спини і попереку, а також згинання задніх кінцівок, які ставляться на слід передніх або навіть дещо ближче до перешкоди. Різке випрямлення задніх кінцівок в скакальному і тазостегновому суглобах забезпечує коню відштовхування і відрив вгору і вперед від землі. Одночасно кінь витягає шию і голову, переміщаючи центр тяжіння дещо вперед. 6 Сильний поштовх дозволяє описати тілу коня над перешкодою траєкторію по параболі. Початковий кут підйому параболи залежить від висоти і довжини стрибка, а також від швидкості руху коня. При настильних стрибках він складає 10°- 15°, висотних стрибків вимагають збільшення кута 30°- 40°. Фаза польоту (підвисання). У цей період найважливішим є перенесення над перешкодою передніх і задніх кінцівок. Згинання передніх кінцівок розпочинається з відштовхування - розгинання задніх і досягає найбільшої величини у момент відриву від землі. Після того, як передні кінцівки минуть перешкоду, голова продовжує рух вперед, а передня частина тулуба опускається вниз. При цьому спостерігається рефлекторне випрямлення передніх ніг і згинання задніх за рахунок переміщення голови і шиї відносно тулуба вгору. Фаза приземлення. При закінченні польоту кінь торкається землі спочатку одною, а потім і іншою кінцівкою. Причому, незалежно тому з якої ноги вона розпочала стрибок. Це залежить тільки від порушення рівноваги у польоті. Сильне зміщення голови і шиї вгору посилює тонус розгиначів передніх кінцівок, що і запобігає їх згинанню під тяжкістю тіла. Подальше швидке опускання голови і шиї і невеликий помах вгору забезпечує відрив передніх кінцівок від землі і постановку на їх місце задніх. Далі кінь продовжує свій звичайний рух. Необхідно із самого початку учити вершників дотримуватися умов, що дозволяють коню оптимально проявити закономірності рефлекторної координації (баскюль - подовжнє хвилеподібне згинання шиї і корпусу коня опуклістю вгору при подоланні перешкод), що забезпечує здійснення 7 правильного і результативного стрибка. Обмеження руху голови і шиї коня викликає порушення координації стрибка, знижує технічні можливості і може привести до повалів перешкод, а іноді і до падіння. У зв'язку з цим велике значення має в подоланні перешкод техніка посадки вершника. Основне завдання вершника при подоланні будь-яких перешкод зберегти рівновагу системи людина - кінь, тобто не завадити їй своїми діями, зберігаючи управління. При стрибку кінь, різко відштовхнувшись, як би вилітає з під вершника, який повинен за мить до відштовхування подати корпус вперед. Під час польоту кінь витягає шию, чим вище і далі стрибок тим сильніше. Вершник повинен в певний період подавати руки вперед, тим самим зберігаючи контакт з ротом коня, але не затягуючи поводдя. Для новачка кращим виходом з положення буде підвестися в стременах і вхопитися разом з поводом за гриву. Тим самим ви отримаєте додаткову точку опори - шию, зможете краще контролювати свою рівновагу і не заважати коню. Посадка вершника. Хороша посадка - незамінний додаток успіху конкуриста, як, втім, і будь-якого вершника. Уміння правильно супроводжувати кіня під час стрибка допомагає спортсмену просуватися вперед і стрибати більш технічно, переходити до подолання усе більш складних перешкод. На жаль, фактично стрибок триває настільки недовго, що у вершника залишається занадто мало часу, щоб вносити якісь виправлення у свою посадку так, як він робить це, рухаючись "по землі". Основними відмітними особливостями будуть укорочене (на одну дві дірочки) стремено по відношенню до довжини стремена для їзди в манежі і дещо коротше тримання поводів, яке повинне забезпечувати постійний зв'язок вершника з конем при виконанні стрибків в мить, коли тулуб поданий вперед. Щоб стрибок вийшов результативним, вершник своєю посадкою 8 повинен забезпечувати для коня найвигідніші умови. Посадка вершника на коні залежить від горизонтальних і вертикальних коливань корпусу коня на галопі і стрибку. На галопі корпус коня поперемінно піднімається і опускається. Вершник повинен напівсидіти в сідлі на напівзігнутих ногах, майже не торкаючись його поверхні, тулуб спортсмена нахилений вперед, поперек злегка прогнутий. При такому положенні коліна дещо подані вперед і вниз. Стремено слід тримати на широкій частині ступні і дещо навскоси, так, щоб тяжкість вершника доводилася на основу великого пальця. Ступні мають злегка вивернути назовні, каблуки - нижче носка. Гомілковостопний і колінний суглоби грають велику роль в посадці, амортизуючи поштовхи, що грають у напрямі тулуба вершника, що надає посадці гнучкість і м'якість. У фазі підходу від вершника потрібно уважність, швидкість реакції, урівноважену і невимушену посадку і точне дозування дії. Вершник має бути в гармонії з рухом коня. Завдання вершника - так підвести коня до перешкоди, щоб на останньому темпі галопу "стрибкова пружина" коня була готова виштовхнути її на стрибок. Крім того, йому треба підвести коня до "ідеальної" точки відштовхування. Для цього підхід до перешкоди повинен відповідати наступним критеріям: - збереження правильного напряму руху - підтримка рівномірного ритму, необхідного темпу руху, імпульсу, випрямлення коня і збору - при необхідності - скорочення або подовження останнього темпу галопу. 9 У фазі підходу до перешкоди вершник повинен зберегти посадку, яку він мав при русі по маршруту. Допускається лише незначне подання тулуба і колінних суглобів вперед. У фазі відштовхування вершник повинен так супроводжувати рухи коня, щоб він міг вчинити стрибок з мінімальною витратою енергії. Швидкість руху вимірюється за величиною і по напряму. Сила інерції і коливання корпусу коня можуть негативно позначитися на посадці вершника. Для ліквідації цього він повинен сильно нахилити свій тулуб, зігнутися в тазостегнових суглобах і наблизитися до гребеня шиї коня. У такому положенні його центр тяжіння максимально зближується з лінією центру тяжіння коня, що сприяє збереженню рівноваги і найбільшої ефективності відштовхуючого зусилля коня. Руки слід розігнути в ліктях і подати разом з поводом вперед - вниз по шиї тварини, а сідницю підняти над сідлом. При такому положенні точка опори вершника переходить на коліна і стремена. У фазі підвисання спортсмен знаходиться як би в "складеному" над загривком коня положенні. Руки його подані вперед, шенкеля щільно притиснуті, носки дещо розгорнуті, каблуки відтягнуті вниз. У цей момент необхідно сидіти спокійно, без різких рухів, які можуть порушити рівновагу коня. Дуже важливо еластично супроводжувати рухи коня і поєднувати свій центр тяжіння з центром тяжіння коня, положення якого змінюється. Занадто раннє випрямлення корпусу порушує правильність рухів коня. У фазі приземлення, коли спостерігається прискорення руху коня під дією сили тяжіння, вершник повинен зробити компенсуючий рух тулубом, випрямляючи його. При цьому розгинаються тазостегнові суглоби, шенкель приймає первинне положення, вершник сідає в сідло. Необхідно зберігати стабільне і міцне положення колін і шенкеля. Удар при приземленні амортизується стегнами, колінами і гомілковостопними суглобами. Вершник 10 повинен підтримувати постійний, такий, що відповідає траєкторії стрибка контакт з ротом коня, в той же час, надаючи її шиї необхідну свободу руху. При подоланні перешкод техніка коня і вершника у будь-якій фазі руху роблять значний вплив на якість стрибка. Точне знання траєкторії стрибка на різних перешкодах допомагає вибрати правильну тактику підходу до них. Фази стрибка коня наведені у малюнку 1.1 на стор.11 При подоланні систем перешкод правильна посадка спортсмена набуває ще більшого значення, оскільки при цьому спостерігаються часті і різкі коливання тіла коня. Здолавши одну перешкоду, необхідно вмить здійснювати стрибок через наступне. Необхідно відмітити, що раціональній посадці багато в чому сприяє спеціальна конструкція сідла для конкура. Особливості його полягають в тому, що передня підбивка не опускається нижче рівня колінного суглоба вершника, а під крилом сідла на рівні верхньої частини гомілки розташована невелика трикутна подушечка, що служить упором для шенкеля. Мал.1.1 (Фази стрибка 11 коня) 1.2 Особливості підготовки вершника до подолання перешкод Велику роль у досягненні успіхів в конкурі має техніка вершника, що виражається не лише в точності управління, але і в чіткій і своєчасній зміні положення ніг, рук і тіла на усіх фазах стрибка. Найкращим засобом підвищення техніки вершника є стрибки без стремян. Багато відомих зарубіжних спортсменів - конкуристів приділяють в тренуваннях серйозну увагу таким стрибкам, використовуючи для цього різних коней, що допомагає їм удосконалювати техніку посадки, підвищувати почуття рівноваги, посилювати засоби активного посилання. Таким стрибкам у нас іноді не приділяють належного значення і забувають включити їх в тренувальний урок, а досвід показує, що навіть члени збірної команди майстри високого класу, втративши стремено, не можуть успішно здолати перешкоди. Нерідко можна спостерігати розгубленість вершника на тренувальному зайнятті, коли їм пропонується пройти без стремян нескладний маршрут. При цьому різко мінюється їх їзда по маршруту, погіршується посадка, порушується управління конем. Для того щоб зрозуміти сутність правильної посадки, потрібно знати наступне: здатність коня зберігати рівновагу є одним з головних елементів, що забезпечують можливість руху коня. Збереження такої рівноваги у різних положеннях залежить від пересування центру тяжіння коня. На думку І.Л. Когана, “Якщо ми говоримо про рівновагу коня під вершником, то поняття “посадка вершника” набуває більш глибокого сенсу – це уміння триматись в сідлі, зберігаючи невимушену позу, уміння входити у ритм коня і поєднувати свій центр тяжіння з центром тяжіння коня для збереження спільної з ним рівноваги при подоланні перешкод” Техніка спортсмена - кіннотника багато в чому залежить від стрибка 1 коня. Вершник має бути готовий до всякого роду несподіванок і вчасно прийти на допомогу своєму коню, компенсуючи її помилки дією поводдів, шенкелями, нахилом тулуба. Вершник зобов'язаний досконало управляти конем, вільно володіти своїм тілом і відчувати положення коня в усіх фазах стрибка. Дуже важливим моментом є рух по маршруту. Необхідно знайти такий темп руху, який би дозволив в потрібну хвилину "зібрати" коня, правильно підвести цого до висотного, широтного або висотно - широтної перешкоди. Якщо вершник неправильно використовує засоби управління, то кінь може відмовитися стрибати через перешкоди (зупинитися перед ним) або обійти його стороною. Якщо вершник помітив, що кінь збирається обійти перешкоду, необхідно негайно ж набрати поводдя з того боку в яку обносить кінь. Внутрішня до перешкоди рука або пасивно зберігає контакт з ротом коня або дещо натягує повод. При цьому потрібно посилати коня шенкелями. Якщо йому все ж вдається обійти перешкоду, необхідно одразу зупинитися і зробити декілька кроків назад (осадження), а потім знову повторити стрибок. Особливо добре кінь повинен відчувати зв'язок внутрішнього поводу з ротом, зовнішній же повод підтримує упор. Які ж основні помилки зустрічаються у вершника при управлінні конем під час подолання перешкод ? Передусім, це втрата контакту вершника з ротом коня, невпевненість і своєчасність посилання, особливо на складних перешкодах, неправильний темп руху. Якщо кінь не виконує пред'явлених до ньго вимог, то вершник повинен уважно і швидко проаналізувати причину відмови для того, щоб надалі виключити свої помилкові дії і усунути неправильність застосування умовних подразників, а при необхідності своєчасно застосувати міру примусу і покарання. Закріплювати умовні рефлекси, що виробляються, необхідно за допомогою заохочень в процесі роботи. До них відносяться ласощі, ласкаве погладжування і заохочення голосом. Проте, це не виключає у ряді випадків і покарання, які мають бути 2 своєчасними, тобто слідувати безпосередньо після відмови або невиконаної дії. Важливе значення у підготовці вершника має його фізичний розвиток. Досвід багатьох змагань по подоланню перешкод показує, що недостатній фізичний розвиток кіннотника - спортсмена навіть при добре підготовленому коні часто приводить до негативних результатів. Подолання перешкод в конкурі вимагає великих витрат фізичних і моральних сил вершника. Тому тренування спортсмена має бути спрямоване на те, щоб зробити його сильним, міцним, з добре розвиненою мускулатурою, серцево - судинною і дихальною системами. Одного спеціального тренування на коні недостатньо, оскільки воно не впливає різнобічно на організм вершника. Спортсмен який готується до подолання перешкод, повинен займатися фізичними вправами, доповнюючими його тренування на коні. Наприклад, бігом на 1 - 2 км., швидкою ходьбою 5- 8 км., лижним спортом і спортивними іграми футболом, баскетболом, волейболом. Заняття додатковими фізичними вправами необхідно проводити в середньому, до однієї години в день. У учбовому процесі із спортсменами - конкуристами слід ширше використовувати такі спеціальні вправи, як вольтижування, гімнастика на коні. Разом з технічною, фізичною і тактичною підготовкою необхідно приділяти серйозну увагу вихованню у спортсменів високих морально вольових якостей. Спортсмен - конкурист має бути рішучим і сміливим, мати швидкість реакції в складних ситуаціях, тверезо розраховувати свої сили і здібності коня, уміти при необхідності нав'язувати свою волю коню. Вироблення цих якостей досягається наполегливою роботою в ускладнених умовах тренувань і під час змагань. Рішення тактичних завдань в основному пов'язане з виступом на змаганнях. Зазвичай перед стартом вершник заздалегідь знайомиться із 3 загальними умовами цього змагання, що дає йому можливість за допомогою тренера побудувати план свого виступу. При цьому необхідно враховувати характер грунту, на якому кінь стрибатиме, типи, форму, розміри, забарвлення перешкод, кількість учасників, спортивну форму основних суперників. Щоб не забути схему маршруту, рекомендується, особливо молодим вершникам, після першого детального огляду паркура кілька разів накреслити на папері або повторити вголос усі перешкоди від старту до фінішу і послідовність їх подолання, а також уточнити наявні обмежувачі і подивитись на те як ішні спортсмени їдуть цей маршрут, щоб подивитись скільки темпів між перешкодами треба зробити,також дивлячись на інших розробити свою тактиктику подолання цього маршруту. На змаганнях, де вирішальною є швидкість, необхідно максимально скоротити дистанцію, ретельно вибрати маршрут, можна намітити декілька стрибків навкіс, з повороту. Подолання перешкод вимагає від вершника досягнення повної єдності з конем і уміння в потрібний момент користуватися усіма засобами управління. Один з найвідоміших американських тренерів Джейн Маршал Диллон у своїй книзі приводить наступні 10 заповідей, які повинен виконувати вершник як при звичайній їзді, так і при подоланні перешкод : 1.Голова піднята, вершник дивиться вперед. 2.Плечі розгорнуті. 3.Руки від плеча вільно опущені вниз і зігнуті в ліктях. 4.Від ліктя до трензеля пряма лінія. 5.Тіло розташовано максимально близько до луки сідла, сідниця під час стрибка звільняє сідло, при цьому не слід висувати корпус занадто вперед на шию коня. Уявна вертикальна лінія, проведена через стремена, повинна залишити нижню частину тулуба по іншу сторону від ніг в якості 4 "противаги". 6. Корпус нахилений достатньою мірою вперед, допомагаючи балансувати на ногах. 7. Внутрішня поверхня стегон, колін і верхньої частини шенкеля знаходиться в легкому контакті з сідлом і боками коня. Цей контакт стає щільнішим під час стрибка і останніх темпів коня перед ним. 8. Ноги від колін дещо "йдуть" назад, але тільки настільки, щоб путлища були строго вертикальні і шенкеля притиснуті до боків коня відразу ж за попругами. 9. Стопа дещо вивернула назовні так, щоб підошви чобіт були видні людині, що стоїть на землі. Це положення важливіше, ніж може здатися на перший погляд. Воно допомагає утримувати коліна притиснутими до сідла, а ступні - до внутрішніх дужок стремян. 10. Ступні притиснуті до внутрішніх дужок стремян, площа стремена, під широкою частиною ступні або трохи ззаду, каблуки опущені вниз, носки лише злегка розгорнуті (приблизно на 20-30 градусів). 5 1.3 Управління конем Для того, щоб добре стрибати, мало мати гарну посадку. Успіх в стрибках багато в чому залежить і від правильності управління конем. Засобами управління при виконанні стрибків, як і при звичайній верховій їзді, завжди є шенкеля, поводи і тулуб вершника. Маршрут з перешкодами будь-якої складності складається з ряду заїздів, крутих поворотів. Це усе треба виконувати майстерно, зберігши постійний м'який зв'язок з конем. Велику увагу потрібно приділяти виробленню у коня щонайповнішого підпорядкування засобам управління. Руки вершника мають бути невимушеними, а кисті розташовані низько по сторонах шиї, без напруги. Поводи слід тримати в обох руках окремо між мізинцем і безіменним пальцями. Рука вершника від кисті до ліктя як би продовжує пряму лінію поводів. Кисті злегка закруглені всередину. Підтримуючи з ротом коня м'який контакт, руки супроводжують кожен рух шиї галопуючого коня плавним похитуванням в ліктях в такт руху. Будь-якій роботі рукою з поводом завжди повинна передувати дія шенкелів. Це - обов'язкова технічна вимога. Тільки при взаємодії шенкелів і поводу можна підвести коня до правильного стрибка. Кінь повинен стрибати імпульсивно, тобто напружуватися перед стрибком, якщо навіть висота перешкоди цього не вимагає. Без імпульсу кінь недбало стрибає через низьку перешкоду і не може здолати високого. Не слід плутати імпульс зі швидкістю. Кінь може імпульсивно рухатися вперед скороченим галопом, риссю і навіть кроком. При проходженні усієї дистанції конкура спортсменові необхідно зберігати темп і ритм руху, підводити коня до перешкоди під кутом, найбільш зручним для стрибка, перед перешкодою узяти темп їзди, що забезпечує максимальне і ефективне використання сили інерції у поєднанні з 6 силою поштовху коня. До моменту відштовхування на стрибок вершник повинен умілими напіввідтримками привести коня в стані "стислої пружини". Напіввідтримка - цей енергійний рух кисті руки вгору, супроводжуване миттєвою поступкою приводу, під час якої рука пасивно рухається вниз по шиї. Напіввідтримку можна порівняти з сигналом, що нагадує коню про майбутній стрибок; їх мета - змусити коня "зібратися" перед перешкодою. Ідеалом стрибкового коня вважається те, як він не згинає шию при напіввідтримці, але "завантажує" (підводить під себе) задні ноги. Коли такий кінь йде по маршруту, то з боку не помітно, що вершник керує ним. Слід зазначити, що користуватися напіввідтримками потрібно уміло, оскільки вони гасять інерцію руху коня перед стрибком, примушуючи його стрибати за рахунок м'язових зусиль. Часто навіть досвідчені вершники, особливо, при подолання широтних перешкод, допускають помилки при цьому прийомі, що призводить до повалів і відмови коня стрибати. Найбільш поширені помилки, які погіршують техніку подолання перешкод : 1.Помилки положення голови, вершник дивиться вниз. Це положення майже завжди супроводить ряд інших погрішностей : окрім того що вершник втрачає готовність до наступного стрибка, у нього нерідко не прогнутий поперек, ноги втрачають правильну "хватку" і так далі. 2. Голова опущена, вершник нахилився убік. Рівновага в цілому порушена. Правда, ви можете зустріти вершника, що зміщується вліво або управо з піднятою головою, але це також є помилкою. 3. Непрогнутий поперек. Найбільш поширена помилка. Часто вона зв'язана з опущеною головою, обертанням корпусу навколо колін і "відходом" шенкелів назад. Або проблема полягає в скутості м’язів спини. 7 Наступні помилки, які ми розглянемо, торкаються положення рук. 4. Руки під час стрибка недостатньо подаються вперед. Це "зв'язує" голову коня і не дозволяє їй робити необхідні рухи належним чином. 5. Руки в ліктях розлучені в сторони. У цьому положенні вершникові важко зберігати м'яку пряму лінію контакту з ротом коня. 6. Кисті судорожно стислі в кулаки. Руки втрачають м'якість. 7. Руки підняті занадто високо. Порушена пряма лінія, що йде від ліктя до рота коня, що переміщає трензель в небажане положення. Найчастіше це вважається незначною погрішністю в техніці. Але помилка стає істотною, якщо руки "злітають" вгору і вершник виявляється що висить на поводдях. 8. Руки опущені занадто низько. Порушується пряма лінія дії на рот коня донизу. Вершник давить на трензель, втрачаючи тим самим зв'язок з ротом коня. 9. Руки зігнуті в кистях всередину. Втрачена еластичність рук. 10. Руки зігнуті в кистях і нагадують лапи цуценяти. Порушена пряма лінія від ліктя до рота коня. Ця помилка в техніці спостерігається під час стрибків рідше, ніж при їзді на ровному місці. Хоча руки, зігнуті таким чином, м'які, вони усі схильні до втрати контакту з ротом коня. 11. Мундштучний повод занадто затягнутий. Якщо ви стрибаєте на мундштуках, не забувайте про те, що над перешкодою рот коня повинен відчувати дію тільки від трензельного поводу. Пам'ятайте, що мундштучний привід грає роль важеля, за допомогою якого виявляється тиск на верхню частину неба коня. Затягнутий мундштучний привід приведе до того, що кінь боятиметься витягати голову і шию вперед, тоді як їй необхідно під час 8 стрибка вільно володіти своїм тілом. 12. Під час стрибка пальці рук розпрямляються. Цьому положенню часто відповідає дуже м'які поводдя, проте це небажано, оскільки дуже легко вивихнути і зламати пальці. 13. Помилки положення нижньої частини корпусу вершника. Сідниця піднімається занадто високо над сідлом. Зазвичай це супроводжується надмірним випрямленням ніг в колінах. У ідеалі сідниця вершника повинна залишатися як можна ближче до сідла, лише злегка звільняючи його під час стрибка. Цього можна досягти, якщо зберігати відповідні кути в згинах ніг, використовуючи їх як пружини. Така посадка дозволить вершнику залишатися під час стрибка в стійкішому положенні. 14. Сідницю не звільняє в стрибку сідло. В результаті цього впродовж майже усього стрибка гомілки вершника із-за недостатньої ваги, що передається на стремена, починають бовтатися, ноги зазвичай "йдуть" вперед або назад. Наступний об'єкт нашого аналізу - положення ніг. Проте тепер стає ще важче розділяти і класифікувати багато погрішностей в техніці, оскільки майже завжди кожну нову помилку супроводять вже розглянуті. 15. Ноги "уходять" вперед. Руйнується основа для упору. В результаті вершник в стрибку відстає корпусом від коня. 16. Ноги "уходять" назад. Положення вершника значно менш стійке, чим коли гомілка і ступня знаходяться строго під ним. Крім того, він абсолютно не може посилювати контакт з боком коня. Під час приземлення він найчастіше "звалюється" на спину коня. 17. Гомілка плаває. Ноги в цьому випадку можуть і не "йти" вперед або назад, вони просто нижче колін відставлені в сторони, позбавляючи 9 вершника стійкості. Окрім того, в цьому положенні у нього менше можливостей використати ноги для посилу коня. 18. Немає упору в колінах, між колінами і сідлом немає щільного контакту. Це робить ноги "недієздатними" з точки зору управління конем. 19. Каблуки спрямовані вгору. Це найбільш поширена технічна помилка. При такому положенні каблуків вершник не має надійної основи для амортизації. 20. Ступня знаходиться занадто глибоко в стремені. Незважаючи на надійну опору, вершник втрачає еластичність в ногах та баланс. 21. Вершник спирається на площу стремена тільки носками. При добрій еластичності ніг в згинах стійкість гомілки порушується. 22. Носки сильно розлучені убік. Внаслідок цього коліна втрачають контакт з сідлом, а якщо вершник стрибає з шпорами, він мимоволі колотиме ними коня. Нарешті, залишається група помилок, яка відноситься до посадки в цілому. 23. Корпус вершника в стрибку залишається занадто випрямленим. Переважно це відбувається із-за невміння вершника підвестися в сідлі і повідомити тілу необхідний поштовх у той момент, коли швидкість руху коня при відштовхуванні збільшується. Зазвичай результатом цієї помилки є відставання корпусу або у гіршому випадку падіння. 24. Вершник стоїть на стременах. Зазвичай це сковує рух ніг в колінах і голеностопах. Крім того, вершник не може щільно притиснути ноги до боків коня. 25. Вершник лежить на руках. В деяких випадках дозволяється 10 вхопитися за гриву у пошуках додаткової опори, проте це не означає, що вершник повинен тягнути за гриву або "лягти" на руки. Втрачається всяка опора і вершник не бачить куди рухається кінь. 26. Вершник в стрибку відстає корпусом від коня. Найбільш груба помилка з усіх розглянутих. Вона викликана тим, що вершник не уміє повідомити тілу необхідний імпульс у момент поштовху коня - або він робить це надто пізно, або недостатньо енергійно. Види гімнастичних перешкод. Кавалеті - перешкода у вигляді жердини заввишки 15-20 см з хрестовинами на кінцях. Відстань між жердинами 1,20 -1,40 см для рисі, і 0,80 см для кроку. Вершник долає кавалеті на кроку і рисі. Клавіши - ряд перешкод, заввишки 50-60 см, відстань між ними 3 - 3,5 м. Долаються вершником з рисі і з галопу. Різні гімнастичні перешкоди складаються з клавіш і кавалеті, які ставляться в різних комбінаціях. Гімнастичні вправи. Під стрибковими гімнастичними вправами розуміється гімнастика вершника, що виконується через кавалеті і жердини, невеликі перешкоди і систему перешкод. В результаті таких вправ у вершника і у коня розвиваються здібності, які вони повинні мати для подолання при взаємній довірі перешкод під час змагань. Завдяки стрибковій гімнастиці розвиваються і покращуються різні здібності як у коня, так і у вершника. Вершника і коня не можна розглядати ізольовано один від одного, а тільки у взаємодії. При виконанні стрибків в першу чергу активним є кінь, так що вершник може повністю сконцентруватися на своїй посадці. В результаті 11 гнучкого, еластичного наслідування рухів коня він може поліпшити свій баланс. Крім того, стрибкова гімнастика сприяє розвитку концентрації уваги і координації рухів, оскільки перешкоди швидко змінюють один одного, вершник і кінь повинні швидко реагувати. Потім у вершника з'являється почуття особливості стрибка свого коня, що виконується на галопі, так що він надалі може краще визначити оптимальний основний темп руху. Так само вершник вчиться розраховувати відстань перед перешкодою, з якої коню зручно відштовхнутись, щоб краще виконувати стрибки. Загальне завдання для вершника і коня : домогтися упевненості у своїх силах і довіри один до одного. Відповідні вправи мають бути побудовані так, що б і вершник, і кінь відчували себе безпечно і могли закінчити зайняття з почуттям успіху. Перш ніж вершник почне виконувати стрибки, він повинен навчитися грамотно управляти своїм конем. Основи виїздки мають бути закріплені дуже міцно, щоб вершник сидів на коні вільно і не заважав коню невмілими рухами. Навчання вершника стрибкам. Хоча для вершника найлегше наслідувати рухи коня при стрибку з галопу, тренер учить здійснювати первинні невисокі стрибки на корді через жердини, заввишки 30-40 см, з рисі, оскільки при цьому кінь завжди знаходить точку відштовхування. Стрибки вершник виконує із стременами, а рукою береться у разі потреби за шийний ремінь або гриву. Відпрацьовуючи на корді конкурну посадку, висоту перешкод поступово збільшують до 80 см і стрибки здійснюють час від часу на галопі. Вправи доки виконуються тільки із стременами. Якщо вершник добре впорається з цими вимогами, можна на закінчення дозволити стрибнути через низько встановлену жердину без стремяні. 12 Починати заняття треба з відтворення стрибкової посадки : передусім треба просто навчитися не втрачати рівновагу. Перший етап навчання полягає у виробленні руху через кавалеті. На початковому етапі використовується одна - дві кавалеті, потім їх кількість доходить до чотирьох - п'яти. Проходити кавалеті треба спочатку на кроку, потім на рисі і на галопі. Ставлять їх на відстані один від одного, рівному кроку коня : таким чином, для крокової роботи відстань між кавалеті робиться 80 см, а для роботи на рисі - в середньому 140 см, на галопі - близько 2 - 3 м. Проходження кавалеті на кроку практикується рідко, частіше розпочинають відразу з рисі. При виконанні вправи кінь подає голову і витягає шию вперед, дещо згинає спину, рухи стають глибшими і розмашистими. Ця вправа сприяє вдосконаленню посадки, учить тонко сприймати рухи корпусу коня і йти за ним. При підході до кавалеті кінь рухатиметься звичним для вас чином, а у той момент, коли він почне переступати через них, його рухи різко змінюються, хоча він і продовжить йти тим же алюром. Важливо добитися того, щоб при зміні рухів коня вас не "витрушувало" з сідла, ви не відставали від нього і не падали вперед. Інша, дуже корисна при стрибках навичка, яка у вас повинна виробитися при роботі на кавалеті, це уміння направляти коня на перешкоду під прямим кутом. Якщо почати рух навкіс, кінь починає чіпляти жердини. З цих міркувань представляється корисним встановлювати кавалеті не у самої стінки плацу, перпендикулярно маршруту руху, а в довільному місці - щоб ви могли навчитися заїжджати на них під прямим кутом, не користуючись підказкою стіни. Тут потрібно хороший окомір, ну і, звичайно, практика. Під час стрибка від вершника вимагається зберігати правильне положення в сідлі, не збиваючи рівновагу коня зміщенням центру тяжіння, не стягувати роботу голови, шиї і плечей коня надмірно затягнутими поводдями. Для того, щоб не порушити рівновагу стрибаючого коня і не вилетіти 13 з сідла самому, у момент стрибка треба зберігати наступне положення: при підході до перешкоди вершник повинен глибше сісти в сідло, щільніше притиснути до нього коліна, для цього ступні трохи розгортаються назовні, трохи подати корпус вперед і прогнутися в попереку, щоб при поштовху не відстати від коня. Підвестись на стременах, особливо у момент відштовхування коня від землі передніми ногами коли перешкода висока, не треба , при стрибку через невелику перешкоду досить прогнути вперед поперек, щоб поєднати свій центр тяжіння з центром тяжіння коня, а якщо ви підведетеся, то подасте корпус занадто далеко вперед, обтяжуючи роботу шиї і плечей коня. При цьому ви, в перших, втратите контакт стегна, коліна і шенкеля з боком коня, а в других, автоматично відведете ногу назад, в третіх створите "катапульту" з тих, що поїхали назад стремян і ніг, тому, що втратили контакт з сідлом. Будьте упевнені, ця "катапульта" виб'є вас з сідла у момент приземлення. Треба трохи подати корпус назад, щоб за інерцією не зісковзнути на шию. Головне, на що має бути орієнтована посадка вершника при стрибку, це на поєднання власного центру тяжіння з центром тяжіння коня. У перший рік навчання слід постійно тренуватися в стрибках з рисі, з галопу, із стременами і без стремен. На цьому етапі навчання стрибкам дуже корисно стрибати перешкоди із заложенієм, підказкою. Заложеніє - це невисоко встановлена жердина або канавка перед основною перешкодою, на відстані півметра або трохи більше. Заложеніє дозволяє точніше і правильніше розрахувати стрибок і не дозволяє коню стрибнути надто пізно, перед самою перешкодою майже прямо вгору. Велика частина досвідчених коней самостійно розраховують точку відштовхування, але є коні яких необхідно самостійно підводити до цієї точки. Тому вершник повинен уміти сам у разі потреби правильно розрахувати місце початку стрибка і відстань до перешкоди, щоб вчасно вислати коня або, навпаки, притримати, не давши цому стрибнути здалека. 14 Не менш важливо, чим правильно сидіти в сідлі, навчитися чітко і упевнено управляти конем як при заході на поодиноку перешкоду, так і при проходженні зв'язок. Тільки практикою досягається почуття, коли вершник розуміє, в який момент треба віддати поводи, щоб не завадити стрибку. Ослабиш поводи пізно - зіб'єш стрибок, ослабиш рано - готове обнесення, закидання. Обнесенням називається такий варіант непокори коня, коли перед самою перешкодою вона різко звертає убік, намагаючись обігнути його з лівого або з правого боку. У разі обнесення кіня треба, не зупиняючи, завернути на великий вольт і знову вийти на перешкоду, змусивши стрибнути. Ні в якому разі не можна "спускати з рук" яким би це не був варіант непокори коня. Але без жорстких дій. Твердо і наполегливо домагайтеся свого. Обніс - направляйте знову на ту ж саму перешкоду. Неприємніша річ, ніж обнесення, - закидання. При закиданні кінь намагається не обігнути перешкоду, а різко зупиняється в точці відштовхування. Якраз у цей момент вершник вже ослабив поводи і подав корпус вперед, є велика вірогідність падіння. На початковій стадії навчання, допустимо під час стрибка підтримуватись за гриву. Це не дозволяє ні відхилити корпус занадто далеко назад, ні впасти вперед: завжди є можливість додаткового упору рукою в шию коня. Дуже важливо підводити коня до перешкоди з хорошим балансом, імпульсом і в рівному темпі. Якщо повести коня занадто повільно, а перед самим бар'єром почати додатково висилати його, прискорюючи рух (так само як і зворотні дії), то ви з великою вірогідністю спровокуєте коня на закидання або обнесення або отримаєте неправильне виконання стрибка. Останні три темпи руху перед відштовхуванням повинні проводиться в єдиному ритмі, міняти щось перед самим стрибком вже пізно. При 15 наступному заході на перешкоду постарайтеся правильно розрахувати необхідний ритм. При подоланні декількох перешкод важливо розрахувати і траєкторію руху, правильно їхати в розрахунок від однієї перешкоди до наступної. Важливо уміти правильно вивести коня на перешкоду, при необхідності розрахувати відстань до бар'єру, спонукати цого стрибнути вчасно, тримати коня поводами до самого моменту початку стрибка і вчасно віддати поводдя, не заважаючи коню почати стрибок, а після - вчасно набрати поводдя знову. 16 Розділ 2. Завдання, методи і організація дослідження Мета роботи : визначити вплив посадки вершника на результат в конкурных змаганнях. Розробити вправи для укріплення посадки вершника при подоланні перешкод. Провести експеримент на гімнастичних вправах. Зробити висновки. 2.1 Завдання дослідження Відповідно до мети дослідження вирішувалися наступні завдання: 1. Виявити початковий рівень ефективності посадки вершника, групи початкової підготовки, на результат в змаганнях. 2. Розробити спеціальні гімнастичні вправи із застосуванням стрибків на клавішах і каваллеті, для поліпшення посадки в групах початкової підготовки. 3. Визначити ефективність розробленого комплексу гімнастичних вправ на клавішах і каваллеті. 2.2 Методи дослідження Для вирішення поставлених завдань застосовуються наступні методи: 1.Аналіз і узагальнення літературних джерел. 2. Контрольні вправи. 3.Педагогічний експеримент. 4.Методи математичної статистики. 1.Аналіз літературних джерел Аналіз літературних джерел проводився для визначення поняття 17 стрибка, для визначення значущості посадки вершника, про особливості підготовки вершника до подолання перешкод, а також вивчена техніка навчання стрибкам. Всього було проаналізовано більше 30 літературних джерел зарубіжних авторів. 2.Контрольні вправи З метою визначення початкової ефективності посадки у груп початкової підготовки використовувалася оцінка посадки при проходженні маршруту рівня "Light Class", який оцінюється за допомогою штрафних очків. 4 шт. оч.- порушення перешкоди або закидання, за друге закидання виключення, за падіння вершника або коня, а також їх обох - виключення. 3.Педагогічний експеримент Педагогічний експеримент проводився з метою виявлення ефективності комплексу стрибкової гімнастики для поліпшення посадки вершника груп початкової підготовки. Тестування проводилося двічі: на початку експерименту і у кінці. Експеримент тривав сім місяців. Для експерименту було відібрано дві групи: контрольна і експериментальна. У контрольній групі проходило зайняття відповідно до програми клубу "Тріумф", а в зайнятті експериментальної групи була включена стрибкова гімнастика. Зайняття в обох групах проходило три - чотири рази в тиждень по півтори години. 4.Методи математичної статистики Визначення середнього арифметичного значення усіх показників по кожній контрольній вправі. Перевірка достовірності отриманих результатів за допомогою критерію Стьюдента. 18 Організація дослідження Дослідницька робота проводилася з квітня 2022 року по вересень 2022 року. На першому етапі (з квітня 2022 р.) визначалася тема курсової роботи, вивчалися, узагальнювалися і аналізувалися літературні дані з проблеми, що цікавлять нас. Визначався об'єкт і предмет дослідження, формулювалися гіпотеза і мета. На другому етапі (з травня 2022р. по вересень 2022р.) в ході педагогічного експерименту вирішувалися наступні завдання: 1. За допомогою контрольного тестування визначити початковий рівень посадки в контрольній і експериментальній групах. 2.Розробити комплекс стрибкової гімнастики для поліпшення посадки в групах початкової підготовки. 3.Впровадити комплекс стрибкової гімнастики в учбово- тренувальний процес. 4.Провести контрольне тестування після впровадження комплексу стрибкової гімнастики в групах початкової підготовки. На третьому етапі (з вересня 2022р. по жовтень 2022р.) аналізувалися результати педагогічного експерименту, проводилася математична обробка даних, проводився аналіз результатів дослідження і оформлення роботи. Четвертий етап (жовтень 2022 р.). Підготовка курсової роботи до захисту. 19 Розділ 3. Результати дослідження і їх обговорення 3.1 Початковий рівень техніки посадки спортсменів Для того, що б виявити початковий рівень техніки посадки спортсменів, ми використали контрольне тестування - маршрут "Light Class", кількість перешкод 8, висота 90 - 100 см. Отримані результати представлені в таблицях 1, 2. Таблиця 1 - Результати виконання контрольного тестування в експериментальній групі до початку педагогічного експерименту. Перша група учнів № Призвіще, п/п ім’я Помилки в посадці Оцінка Результа по т (10б.ш к.) (штр.очк и) Балли 1 Баба Софія 1.Голова опущена, вершник 4 12 стрибка 6 0 дивиться вниз 2.Непрогнутий поперек 2 Шкарупа 1.Руки під час Марія недостатньо подаються вперед. 2.Корпусу мало вперед. 3 Гончарова 1.Голова опущена, Олександра 20 вершник 5 8 нахилився убік. 2.Порушується рівновага 4 Деннисенко Марк 1.Руки підняті занадто високо. 5 4 1.Потеря стремен перед стрибком. 4 8 2.Вершник в стрибку відстає корпусом. 5 Полов’ян Максим 6 2.Затягує поводдями. Бухарова 1.Підїжджає до бар'єру під косим 3 Аліна кутом. 16 2.Різко корпусом. 7 Потапенко 1.Перед Катерина вперед. стрибком нахиляється 4 12 2.Коліна вершника зміщуються. 8 Фоменко Артем 9 Горбик Марія 10 1.Озирається під час стрибка. 5 4 4 12 2.Порушується рівновага. 1.Зжата посадка . 2.Затягує коня поводдями. Шаповал 1.Під час стрибку сильно корпус 5 Катерина попереду. 8 2.Стремена під каблуком. Сере 4,6 8,4 днє По першій таблиці ми бачимо, що у тих, хто займаються погано 21 розвинена чистота проходження маршруту, із-за помилок вершника при стрибку. За результатами контрольного тестування, початкові дані показують, що результати на середньому рівні. Результати виконання контрольного тестування в контрольній групі до початку педагогічного експерименту. Таблиця 2. Друга група учнів № Призвіще,ім’я Помилки в посадці Оцінка по(10б.шк.) п/п Результати (штр.оч) Балли 1 Тищенко Ілля 1.Вершник піднімає каблуки 5 4 вгору. 2.Кісті судорожно стислі 2 Цвинтарна 1.Скидає Тетяна стрибком. повод перед 4 8 2.Вершник розставляє лікті. 3 Григоренко Аміна 4 Романов Максим 5 Чібліс Вероніка 6 Ісаєнко 1.Піднімає кисті рук. 6 0 5 8 4 16 6 4 2.Стоїть на стременах. 1.Нахиляється на один бік. 2.Зміщуються шенкеля. 1.Багато корпусу вперед. 2.Руки опущені вниз. 1.Ноги йдуть вперед. 22 7 Олександр 2.Відстає корпусом. Ляшко Марія 1.Немає щільного контакту з 5 4 сідлом. 2.Носки розлучені в сторони. 8 Зеленкова 1.Хватається за поводдя у 4 Тетяна стрибку. 16 2.Гомілка "плаває" 9 Клімєнтієва Ніколь 10 Каневська Анжеліка 1.Мало корпусу при стрибку. 5 8 2.Ноги "йдуть" вперед. 1.Каблуки спрямовані вгору. 5 4 4,9 7,2 2.Порушення амортизації. Середнє Порівнюючи результати виконання контрольного тестування в експериментальній (таблиця 1) і контрольній (таблиця 2) групах ми бачимо, що початкові дані в експериментальній групі приблизно на такому ж рівні що і в контрольній групі. Наочний результат рис 1. Мал. 1 - Середні результати виконання контрольного тестування в 23 контрольній і експериментальній групах, на початку і кінці педагогічного експерименту. 24 3.2 Стрибкова гімнастика для поліпшення конкурної посадки в групах початкової підготовки Для поліпшення посадки вершників у групах початкової підготовки ми склали комплекс стрибкової гімнастики, представлений на наступних сторінках. Використовується груповий та індивідуальний підхід до заняття. Для кращого результату нашого експерименту, багато вправ потрібна допомога тренера. Комплекс стрибкової гімнастики 1.Чухонець з підказкою являє собою колоду, що лежить на землі, на висоті не більше 40 см і відстанню в 2,5 м від перешкоди висотою від 70 см і вище. Підказка допомагає вершнику знайти правильну точку відштовхування та вчасно зреагувати на стрибок коня. Рись 2.5 м 70см ( Мал. 1) 2. Кавалетті з чухонцем є кілька жердин лежачих на відстані 1,30 м один від одного, а потім в 2,5 м вертикальна перешкода. Кавалетті допомагають зберегти ритм при підході до перешкоди на рисі, привчають вершника спокійно та неквапливо підходити до перешкоди. Рись 1.30, 1.30, 1.30,1.30.(м.) 2.5 м. ( Мал.2 ) 25 70-80 см. 3. Кавалетті з системою є такою ж перешкодою як на малюнку 2 і додається жердина на відстані 3 м від першої перешкоди і в 3 м від жердини висотно - широтної перешкоди. Ця перешкода привчає вершника активно, ритмічно і неквапливо заходити на першу перешкоду системи і, не втрачаючи імпульсу, подолати другу. Жердина перед другою перешкодою зіграє роль підказки. ( Мал.3 ) Рись 1.30 1.30 1.30 2.5 м 3.0 м Висота перешкод 70 см 3.0 м від 80 до 100 см 4. Кавалетті з клавішами є такою ж перешкодою як на малюнку 2, але тільки після кавалетті ставиться ряд перешкод на відстані 3 м один від одного. Ця перешкода привчає вершника на клавішах гнучко, еластично та своєчасно працювати корпусом. ( Мал.4) Рись 1.30м 1.30м 2.5 м 3.0 м 3.0 м Висота перешкод 60-70 см Коли вершник починає впевнено долати перешкоди на рисі, переходять до подолання бар'єрів на галопі. І тому використовуються інші комбінації гімнастичних перешкод. 26 1) Брусья з підказкою це жердь, що лежить землі або на висоті не більше 40 см і 3 м від нього ставиться висотно – широтна перешкода висотою від 70 см і вище. Підказка допомагає вершнику знайти правильну точку відштовхування на висотно – ширтну перешкоду та вчасно зреагувати на стрибок коня. Галоп 40 см 3.0м від 70 см і вище (Мал.1) 2) Система з підказками складається із системи перешкод, перед кожним з них лежить підказка на відстані 3,5 м. Ця перешкода привчає вершника долати систему ритмічно та активно, а також вчить правильно працювати корпусом між перешкодами. Галоп 3.5 м 80 см 3.5 м 3.5 м 80 см (Мал.2) 3)Клавіші з підказкою складаються з жердини та низки вертикальних перешкод після неї на відстані 3,5 м один від одного. Підказка допомагає вершнику знайти правильну точку відштовхування, а клавіші виробляють у вершника еластичність руху колінного, гомілковостопного та кульшового суглобів, гнучке супроводження корпусом руху коня та м'який рух руками при роботі шиї коня під час стрибка. 27 Галоп 3.5 м 60 см 3.5 м 60 см 3.5 м 60 см (Мал.3) 4)Клавіші з підказкою з жердини та ряду широтно - висотних перешкод після неї на відстані 3 м один від одного. На ряді широтних перешкод вершник вчиться не відставати корпусом від рухів коня, активно працювати шенкелем і подавати руку на стільки, скільки вимагає від нього кінь. Галоп 3м 90 см 3м 90 см 3 м 90 см (Мал.4) 5)Клавіші з хрестовин складаються з ряду перешкод прямовисних у вигляді хреста, які стрибаються в найнижчій точці, тобто посередині. Навчають вершника долати клавіші рівно посередині від першої до останньої перешкоди. Галоп 3.5 м 3.5 м 3.5 м 3.5 м 28 (Мал.5) 3.3 Виявлення ефективності комплексу стрибкової гімнастики, для покращення посадки у групах початкової підготовки У процесі педагогічного експерименту, який тривав три місяці, змінилася кількість завдань: 1 місяць – 5, 2 місяць – 8, 3 місяць – 10. На кожному тренуванні спортсмени виконували стрибкову гімнастику протягом 20 хвилин. (Мал. 2) Результати виконання контрольного тестування наприкінці педагогічного експерименту, в експериментальній групі. Перша група № п/п учнів Призвіще,ім’я Виправлені помилки в посадці Оцінка (по 10б.шк.) 1 Баба Софія 1.Голова піднята, вершник 8 Результат (штр.оч) 0 дивиться вперед. 2.Більш гнучкий поперек. 2 Шкарупа 1. Руки під час Марія подаються вперед. стрибка 7 2. Корпус більш правильний. 29 4 3 Гончарова 8 0 8 0 Полов’ян 1.Вершник перестав втрачати 7 4 Максим стремено перед стрибком. Олександра 4 Деннисенко Марк 5 1.Голова піднята. 2.Врівноважена посадка. 1. Правильна робота рук. 2.Робота корпусом правильна. 2.Встановилася правильна робота рук. 6 Бухарова Аліна 7 1.Під'їжджає до бар'єру рівно. 9 0 стрибком правильна 7 8 2.Плавно працює корпусом. Потапенко 1.Перед Катерина посадка. 2.Коліна вершника на місці. 8 Фоменко 5 8 9 0 Шаповал 1.Під час стрибка перестала 7 4 Катерина нахилятись вперед. Артем 9 1.Оглядається під час стрибка. Горбік Марія 2.Порушується рівновага. 1.Вільна посадка. 2.Під час стрибка шенкеля на місці. 10 2.Стремена тримає правильно. Середнє 7,8 30 2,4 Таблиця 4 - Результати виконання контрольного тестування наприкінці педагогічного експерименту, у конрольній групі. Друга учнів група № п/п Призвіще,ім’я Виправлені помилки в посадці Оцінка (по 10б.шк.) 1 Тищенко Ілля 1.Вершник піднімає підбори 6 Результат (штр.оч) 4 вгору. 2.Кисті судомно стиснуті. 2 Цвинтарна 1.Переодично втрачає контакт 6 Тетяна із ротом. 4 2.Незначно розставляє лікті. 3 Григоренко Аміна 4 Романов Максим 1.Іноді піднімає кисті рук. 5 12 7 4 7 0 5 8 2.Стоїть на стременах 1. Нахиляється на один бік. 2. Перестали зміщуюватись шенкеля. 5 Чібліс Вероніка 6 Ісаєнко Олександр 7 Ляшко Марія 1. Багато корпусу вперед. 2.Руки правильно працюють. 1.Ноги іноді висуває вперед. 2. Відстає корпусом. 1.Щільний контакт з сідлом. 2.Носки іноді сторони. 31 розведені в Зеленкова 8 Тетяна 9 1.Гомілка «плаває». 6 4 при 7 4 2.Втрачає контакт з сідлом. Клімєнтієва 1.Достатньо Ніколь стрибку. корпусу 2.Ноги «йдуть» уперед. Каневська 10 Анжеліка 1.Каблуки спрямовані нагору. 2.Часткове 5 8 5,9 6,4 порушення амортизації. Среднє У експериментальній групі у кінці експерименту по контрольному тестуванню, значно вище результати, чим на початку нашого педагогічного експерименту. Наочно результати виконання контрольного тестування представлені на мал. 3. Мал. 3 - Результати виконання контрольного тестування Виявлені результати виконання контрольного тестування в контрольній і експериментальній групі після педагогічного експерименту, які показали збільшення рівня посадки, проте в експериментальній групі 32 показники були вищі. За критерієм Стьюдента результати після педагогічного експерименту в контрольній і експериментальній групі були достовірні, оскільки по тестуванню 1 оцінка tкр = 5,1 ; 2 оцінка tкр = 2,3. Для кращого порівняння результатів між групами, на початку і після завершення педагогічного експерименту, можна скористатися таблицею 5. Середні результати виконання контрольних вправ в контрольній і експериментальній групах на початку і у кінці експерименту. Таблиця 5 Н.конт.тес Початок Кінець т експеримент експеримент у у Контрольна Експеременталь Контрольна Експеременталь група на група група на група 1 4.9 4.6 5.9 7.8 2 7.2 8.4 6.4 2.4 33 Висновки Теоретичний наліз та узагальнення літературних джерел ,показали,що дана тема актуальна та потребує подальшого вивчення.Адже основа технічної підготовки конкуриста - оволодіння правильної посадки, досягнення контакту з конем та уміння впливати на нього. Визначений рівень розвитку посадки на початку педагогічного експерименту в контрольній і експериментальній групах На основі літературних джерел був розроблений комплекс стрибкової гімнастики, спрямований на поліпшенні посадки в групах початкової підготовки. До нього увійшли вправи виконані на клавішах і кавалетті. Виявлені результати виконання контрольного тестування в контрольній і експериментальній групах після педагогічного експерименту, які показали поліпшення посадки в цих групах, проте в експериментальній групі показники вищі. Одже результати проведеного експерименту показали , що систематичне виконання гімнастичних вправ добре впливає на укріплення посадки, а також більш незалежного положення в сідлі. 34 Список використаних джерел 1.Александров А. Ю., Бакеєв А. В. Навчання верховій їзді в кінному спорті. Навчальний - методичний посібник / А. Ю. Александров, А.В. Бакеєв. - Малаховка: Мгафк, 2012.-96 с. 2.Артамонова Л.А., Євдокимова А.П. Підручник по виїждженню спортивного коня / Л.А. Артамонова, А.П. Бакеєв. - М.: ТОВ "Акваріумпринт", 2007.-240с. 3.Бакеєв А.В. Кінний спорт. - Малаховка: Мгафк, 2002.-54с. 4.Волинський С.М. Тренування і виїждження коня / C.М. Волинський. - М.: ТОВ "Видавництво АСТ", 2004.-285с. 5.Гериньєр Ф.Р. Кінна біблія. Школа верхової їзди / Ф.Р. Гериньєр. М.: ТОВ "Акваріум-принт", 2007.-320с. 6.Гуревич Д.Я. Довідник з кінного спорту і конярства / Д.Я. Гуревич. М.: "Центрополіграф", 2000.-325с. 7.Діллон Д.М. Кінний спорт. Техніка і стиль стрибка / Д.М. Діллон. М.: "Акваріум", 2002-160с. 8.Дітце С.Р. Рівновага в русі. Посадка вершника / C.Р. Дітце. - М.: " Кінний спорт інвалідів", 2001-203с. 9.Кисельов В.П. Сучасне п'ятиборство. Зразкова програма для дитячо - юнацьких спортивних шкіл / В.П. Кисельов. - М.: "Радянський спорт", 2006144с. 10.Клімке Р. Виїждження молодого спортивного коня / Р.Клімке. - М.: "Акваріум", 2002-224с. 11.Коган І.Л. Практичне керівництво 35 по кінному спорту. Спеціалізована підготовка коней і вершників. - М.: "Акваріум", 2012-243с. 12.Спеціалізований аналітичний журнал "Кінний світ". - М.: "Друг", 2003. 28-30с. 13.Спеціалізований аналітичний журнал "Кінний світ". - М.: "Друг", 2005-4с. 14.Спеціалізований аналітичний журнал "Кінний світ". - М.: "Друг", 2012. 48-51с. 15.Спеціалізований аналітичний журнал "Кінний світ". - М.: "Друг", 2012.10-12с. 16.Спеціалізований аналітичний журнал "Кінний світ". - М.: "Друг", 2014.5с. 17.Лавренюк Б.М. Кінний спорт / Б.М. Лавренюк. - М.: "Фізкультура і спорт", 1979-49с. 18.Молокович Г.А. Структура і зміст спеціальної рухової підготовки кіннотників / Г. А. Молокович. - М.: "БГОІФК", 1990-23с. 19.Спеціалізований аналітичний журнал "Мустанг". - М.: "Золотий мустанг", 2004. 30-33с. 20.Спеціалізований аналітичний журнал "Мустанг". - М.: "Золотий мустанг", 2007-24с. 21.Спеціалізований аналітичний журнал "Мустанг". - М.: "Золотий мустанг", 2014. 5-9с. 22.Спеціалізований аналітичний журнал "Мустанг". - М.: "Золотий мустанг", 2014-11с. 36 23.Мясоєдова І. Е. Початкова підготовка вершника / І.Е. Мясоєдова. М.: « Мгафк»,2011-63с. 24.Нєвзоров А. А. Тракт про шкільну посадку / А.А. Нєвзоров. - М.: " АСТ", 2008-127с. 25.Петушкова Е.В. Характеристика міжнародного кінного спорту / Е.В. Петушкова. - М.: "Мгафк", 2000-65с. 26.Петушкова Е.В. Путешесвие в сідлі по маршруту "життя" / Е.В Петушкова. - М.: "Мгафк", 1985-192с. 27.Пліва М.К. Поради з подолання перешкод / М.К. Пліва. - М.: "АКВАРІУМ ЛТД", 2002-272с. 28.Степкіна М.И. Мистецтво верхової їзди. У гармонії з конем / М.И. Степкіна. - М.: "ТОВ Акваріум", 2012-232с. 29.Свіфт С.М. Як досягти досконалості у верховій їзді / С.М. Свіфт. М.: "Акваріум Принт", 2012-304с. 30.Соболєва О.О. Рись, як вона є / О.О. Соболєва. - М.: "Золотий Мустанг", 2007-48-55с. 31.Соколів Г.П. Кінний спорт / Г.П. Соколов. - М.: "Фізкультура і спорт", 1980-80с. 32.Уоллес Д.Ж. Навчання дітей верховій їзді / Д.Ж. Уоллес. - М.: "АКВАРІУМ БУК", 2003,176. 33.Урусов С.П. Книга про коня / C.П. Урусов. - М.: "Центрополіграф", 2000-1.020с 34.Філліс Д. Д. Основи виїждження і їзди / Д.Д. Філліс. М.: "Центрополіграф", 2001-384с. 37 35.Хоффман К. Школа верхової їзди для початківців / К. Хоффман. М.: "Акваріум", 2003-174с. 36.Штайнаріуз В. Верхова їзда і подолання перешкод / В. Штайнаріуз. М.: "Акваріум Бук", 2004-256с. 38
