Конгрес Сучасні тенденції удосконалення функціонування багатопартійної системи України

УДК- 329.05:324:351
Григоренко
Геннадій
Вікторович,
слухач
Харківського регіонального інституту державного
управління
Національної
академії
державного
управління при Президентові України, 63601, кв.12,
буд. 19, вулиця Мічуріна, селище Шевченкове,
Харківська область, Україна, т. 80954087848
Grigorenko Gennadiy Viktorovich, listener of the
National Academy of Public Administration attached to
the Office of the President of Ukraine, Kharkiv
Regional Institute of Public Administration.
63601,
12/19,
Michourina
Street,
Shevchenkove,
Kharkiv region, Ukraine,
t. 80954087848
Сучасні тенденції удосконалення функціонування багатопартійної
системи України
The modern tendencies of improvement of functioning of the party system of
Ukraine
Ця наукова стаття містить узагальнені процеси, які пов’язані з
сучасними тенденціями удосконалення партійної системи в Україні.
Проаналізовані політичні процеси щодо впровадження двопартійної системи
в Україні. Запропоновані пропозиції з поліпшення виборчої системи України.
This scientific article contains the generalized processes, that are related to
the modern tendencies of improvement of the party system in Ukraine. The
analyzed political processes in relation to introduction of the two-party system in
Ukraine. The also offered suggestions of improvement of the electoral system of
Ukraine.
Ключові слова: партія, партійна система, виборча система, удосконалення.
Key words: party, party system, electoral system, improvement.
2
Сучасний розвиток суспільства та його структурних ланок має над
швидкий характер змін в часовому вимірі. Тобто,
еволюційні зміни, які
проходили в тілі суспільного організму в минулому і потребували для свого
кінцевого впровадження період в декілька десятків, а то і сотень років,
сьогодні вимагають короткотермінові проміжки часу, з періодом - декілька
років. Україна не є винятком,
українська нація є активним свідком
трансформаційних змін в своєму розвитку: політичному, економічному,
правовому, а також і в своїй ментальності - соціально-психологічному та
духовному світогляді.
Розвиток партійної системи в Україні за лічені роки пройшов значний
шлях. Проблеми функціонування політичних партій України в системі
владних відносин, переломлення цих проблем через сукупність особистих,
корпоративних та національних інтересів визначають сьогодні напрям
розвитку партійно-політичного процесу в Україні. Державна незалежність
України відкрила перед українською нацією можливість повноцінного
політичного розвитку, головним показником якого є розвиток політичної
системи та громадянського суспільства, зокрема, політичних партій, які у
сукупності повинні відображати інтереси більшості українських громадян та
формувати органи державної влади.
Політичні партії є одним із найважливіших інститутів громадянського
суспільства, оскільки саме вони акумулюють і артикулюють загально вагомі
суспільні потреби. Політичні партії виступають необхідним посередником
між суспільством і державою [4].
Отже, базовим елементом громадянського суспільства є політичні
партії, що виникають внаслідок зростання громадянської свідомості
населення. Діяльність політичних партій та формування громадянської
свідомості населення надає нового імпульсу для розвитку суспільства.
Політичні партії є одним із найбільш ефективних механізмів
зворотного зв’язку держави та суспільства, легальним інструментом впливу
суспільства на владу. Політичні партії акумулюють суспільно вагомі
3
соціальні інтереси, трансформують їх у загальні політичні вимоги та, в разі
одержання перемоги на парламентських чи президентських виборах,
реалізують їх через владну управлінську діяльність [3]. Отже, партійна
система - це спілка взаємозалежних партій, які прагнуть здобути або
утримати владу [2].
На
сьогодні
партійна
система
України
знаходиться
на
роздоріжжі. Можливі різні сценарії розвитку. Найкращий з них, це
формування в Україні у короткостроковій перспективі двопартійної системи,
до встановлення якої Україна може прийти вже у недалекому майбутньому.
Напрямки трансформації партійної системи визначить подальший хід
реформування пропорційної виборчої системи, перетворення її на дієвий
політичний інститут.
Безумовно, процес пошуку нової виборчої системи українськими
політиками та науковцями ведеться. Так, відповідні законопроекти, як
альтернатива діючому, були підготовлені ще 2002 – 2004 роках. А саме.
Проект закону «Про вибори народних депутатів України», підготовлений
С.Ларіним, Р.Богатирьовою, Л.Кириченко, В.Горбалем, В.Мусіякою і
В.Майстришиним, передбачав висування загальнонаціональної п’ятірки, але
з формуванням регіональних партійних списків у 27 багатомандатних
виборчих округах. Під час розподілу мандатів перевагу мали ті регіональні
організації (регіони), які набрали більшу кількість голосів виборців.
Та законопроект, за авторством С. Гавриш, Ю. Іоффе, Г. Дашутін, який
також передбачав висування загальнонаціональної п’ятірки та кандидатів від
партії в кожному з 450 виборчих округів. Партія допускається до розподілу
мандатів, якщо сума голосів, відданих за кожного з кандидатів від партії,
перевищувала прохідний бар’єр у загальнонаціональному масштабі. Список
депутатів формується таким чином: спочатку загальнонаціональна п’ятірка,
потім кандидати, черговість яких визначається залежно від кількості
набраних ними голосів в окремому окрузі.
4
Вище означені виборчі проекти заслуговують на відзнаку, але
потребують на серйозне доопрацювання, в такому вигляді вони не
вирішують проблеми.
Новітній період партійного будівництва
- вибори 2006 року та
дострокові вибори 2007 року, прискорили об’єднавчі тенденції в політично
близьких партіях і стали важливим чинником політичної трансформації,
вони фактично сформували ядро майбутньої партійної системи України. З
певною долею упевненості можна прогнозувати, що Україна отримала
прообраз двопартійної системи.
Слід зазначити, що поняття двопартійна система не варто розглядати
буквально, оскільки в ліберально-демократичних країнах, як правило, партій
значно більше, однак лише дві партії є настільки могутніми, що здатні
самостійно здобути більшість в парламенті і сформувати однопартійний
уряд. Французький вчений Ж. Блондель називає двопартійною таку систему,
при якій дві найбільш впливові партії отримують в сумі більше 75% голосів
виборців (але не більше, ніж 65% кожна) [5]. А отже, треті парламентські
гравці, що будуть присутні в українському парламенті, але сумарно матимуть
до 25% голосів виборців, не виключають двопартійної системи в Україні.
Як
підтвердження
тенденцій
руху
України
в
напрямку
двопартійної системи, є політична структуризація суб’єктів виборчого
процесу з 1998 по 2007 роки [6].
Таблиця 1
Політична структуризація суб’єктів виборчого процесу з 1998 по 2007 роки
Вибори
Кількість суб’єктів Переможці
виборчого процесу
всього
з них блоків
1998 р.
30
8
1
2002 р.
33
6
3
2006 р.
45
5
2
2007 р.
20
5
3
5
Відбулися докорінні зміни і в політичній культурі виборців. Так, в
2006 році, сумарно за
партії та блоки, які потрапили до ВРУ ( Партія
регіонів, Блок Юлії Тимошенко, Блок «Наша Україна», Соціалістична партія
України, Комуністична партія України ), проголосувало 77,73% від загальної
кількості виборців, що взяли участь у виборчих перегонах, а іншим 40-ка
політичним силам довірили свій голос – 20,50% виборців [7]. Дострокові
вибори 2007 року дали результат наступний: переможці ( Партія регіонів,
Блок Юлії Тимошенко, Блок «Наша Україна – Народна самооборона»,
Комуністична партія України , Блок Литвина ) – 91.31%; інші 15-ть
політичних сил на всіх отримали електоральну довіру в розмірі 8.69% [8].
Як феномен варто відмітити виборців, що прийшли до виборчих
дільниць, але проголосували проти всіх політичних гравців: 2006 рік – 1.77%,
2007 рік – 2.73%. Отже, маємо зростання означеної групи виборців, що,
майже, відповідає за відсотками до набраних результатів Українського
Народного Блоку Костенка і Плюща (1.87%) та Партії «Віче» (1.74%) в 2006
році, а в 2007 році – СПУ (2.86%) [7,8].
Таблиця 2
Порівняльна характеристика отриманих результатів партіями (блоками)
– лідерами парламентських виборів 2006 – 2007 років (за даними ЦВК)
Партія (блок)
2007 рік:
Місце / % / Голосів
Партія регіонів
1 / 34.37 / 8 013 918
Блок
Юлії 2 / 30.71 / 7 162 174
Тимошенко
Блок НУ – НС
3 / 14.15 / 3 301 012
Комуністична партія 4 / 5.39 / 1 257 397
України
Блок Литвина
5 / 3.96 / 924 568
Соціалістична
6 / 2.86 / 668 185
партія України
Разом % 91.31
Інші % 8.69
Проти всіх % 2.73
2006 рік:
Місце / % / Голосів
1 / 32.14 / 8 148 745
2 / 22.29 / 5 652 876
3 / 13.95 / 3 539 140
5 / 3.66 / 929 591
7 / 2.44 / 619 905
4 / 5.69 / 1 444 224
77.73
20.50
1.77
6
При збереженні політичних тенденцій і на наступні вибори до
Верховної Ради України, український парламент матиме дві політичні сили,
що сформуються на базах Блоку Юлії Тимошенко та Партії регіонів. Інші,
або ввійдуть до цих означених політичних проектів, або залишаться поза
межами Верховної Ради України. Виключенням в означеному процесі може
бути, за умови обрання Блоком Юлії Тимошенко соціал-демократичного
політичного спрямування та, як слідство, розкол політичного блоку «Наша
Україна – Народна Самооборона» із створенням на основі її ідеологічного
крила ( частина «Нашої України», УНП, НРУ, ХДС, УРП-«Собор» )
національно – демократичної ( правої ) партії.
Зараз визрівають два нові полюси партійної системи. Один формується
більш інтенсивно – це Партія регіонів. За інший полюс йде боротьба, але вже
очевидний лідер – це Блок Юлії Тимошенко, який активно нарощує
політичний вплив.
Однак, БЮТ поки що ідеологічно не самовизначився. Якщо у Партії
регіонів є коливання між моделлю ліберальних і соціал-демократичних
принципів з елементами проросійської геополітичної орієнтації, то БЮТ не
має чітко вираженої ідеологічної орієнтації. Зараз триває дискусія про те, чи
щоб БЮТ трансформувався за моделлю європейської соціал-демократичної
партії, чи – до націонал-демократичної моделі. В світлі заяви Юлії
Тимошенко щодо підтримки Європейської Народної партії у літку 2007 року,
яка має праве спрямування, а також, при можливому в майбутньому,
приєднання до себе ідеологічного правого крила блоку «НУ – НС» робить
такий політичний вибір більш ніж реальним. Але дискусія не закінчена.
Справа у тому, що БЮТ, який орієнтується насамперед на протестний
електорат, вигідно працювати поза ідеологічною моделлю.
Отже, протягом останнього часу відбулося оформлення трьох основних
політичних сил як основних гравців у якості суб’єктів впливу на суспільнополітичні процеси. Така ситуація підштовхує середні і дрібні партії до злиття
з лідерами української політики. Саме внаслідок такої тенденції у блок
7
об’єдналися «Наша Україна», «Народна самооборона», НРУ, УНП, ХДС,
УРП-«Собор», «Європейська Україна», ГП «Пора». У БЮТ влилися ПРП і
СДПУ. До Партії регіонів увійшли представники Трудової і Республіканської
партій, СДПУ(о), Партії «Віче» і т.д.
З метою удосконалення партійної системи в Україні, як необхідне,
постає питання щодо подальшого поліпшення виборчої системи. На сьогодні,
після виборів 2006 та 2007 років, стало очевидним, що пропорційна система
із загальнонаціональними закритими партійними списками є недосконалою і
потребує проведення подальшого удосконалення. Розумно відмовитися від
сучасної української виборчої системи, за якої виборці віддають свій голос за
список кандидатів від партій (блоків), з незмінною черговістю кандидатів у
списку затвердженого партією (блоком) [1].
Українському
законодавцю
необхідно
скористуватися
досвітом
європейської виборчої демократії з урахуванням української політичної та
територіально-адміністративної реальності. А саме. Законодавчо впровадити
регіональні відкриті списки партій (блоків), з голосуванням по регіональним
( область, республіка) багатомандатним виборчим округах, де партії (блоки)
висуватимуть своїх кандидатів. Кількість мандатів, отриманих партією
(блоком) у кожному багатомандатному окрузі, визначається пропорційною
кількістю голосів виборців, які проголосували за політичну силу в цьому
окрузі. Загальна кількість мандатів у багатомандатному виборчому окрузі
розраховується рівнопропорційно у відповідності від загальної кількості
місць у Верховній Раді України. До розподілу мандатів допускати партії
(блоки), що подолали прохідний бар’єр у цілому по країні.
Черговість кандидатів у списку партії (блоку), за яку голосуватимуть
виборці, визначають виборці відзнаками в своєму бюлетені для голосування.
Самі ж регіональні партійні списки повинні мати, виключно, повний склад
кандидатів у Народні депутати України від регіональної квоти, формуватися
виключно регіональними партійними організаціями із членів партії та за
методикою, яка визначається політичною партією (блоком).
8
Означена процедура складання списків, в цілому, позитивно вплине на
розвиток політичних партій, особливо на регіональні партійні структури.
Запропонована система виборів депутатів до Верховної ради України
дозволяє мати політично активніший персональний склад народних
парламентарів та рівне представлення українських регіонів у законодавчому
органі держави. Беззаперечно, вище означене виключає регіональний
дисбаланс, що склався у сьогоднішній ВР України. Для збереження
цілісності країни, за доцільніше мати домінування принципу вибору
територіями, без урахування фактора кількості населення, що мешкають на
цих територіях.
Відповідно до наведених пропозицій та отриманих результатів
голосування на дострокових виборах 30 вересня 2007 року, з прогнозуємо
проектну кількість отриманих мандатів політичними партіями (блоками) до
Верховної Ради України за регіональними виборчими списками кандидатів у
Народні депутати України.
Так, з урахуванням кількості голосів відданих на дострокових виборах
30 вересня 2007 року за політичні партії (блоки) по регіонам України
(результати голосування по м. Київ та м. Севастополь зараховуються,
відповідно, до багатомандатних виборчих округів Київської області та АР
Крим) та пропорційного розділення голосів відданих виборцями за політичні
партії (блоки), що не подолали три відсотковий прохідний бар’єр до ВР
України, отримуємо наступні результати. А саме. У Верховній Раді України
фракція Партії Регіонів матиме 155 депутатів при 175 сьогодні діючих, Блок
Юлії Тимошенко – 168 депутатів при 156, Наша Україна – Народна
Самооборона виборює 81-го Народного депутата при 72, Комуністична
партія України зменшує свій показник на одного члена фракції і отримує 26
при 27, а Блок Литвина зберігає позицію в 20 депутатів.
Як видно з наведених розрахунків кількість отриманих депутатських
мандатів політичними партіями, що є переможцями на дострокових виборах
2007 року, різняться тільки для великих політичних гравців: Партія Регіонів
9
(– 20 депутатів); Блок Юлії Тимошенко (+ 12 депутатів); Блок «Наша Україна
– Народна Самооборона (+ 9 депутатів). Для Комуністичної партії України
(– 1 депутат) та Блоку Литвина результати є практично сталими. В цілому ж
отримане є віддзеркаленням територіально-політичних вподобань.
Таблиця 3
Проектна кількість отриманих мандатів політичними партіями (блоками) до
ВР України за регіональними списками, відповідно до результатів
голосування 30 вересня 2007 року (за даними ЦВК)
№
з/п
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
Багатомандатний
виборчий округ,
область
(республіка)
АРК /Севастополь
Вінницька
Волинська
Дніпропетровська
Донецька
Житомирська
Закарпатська
Запорізька
Івано-Франківська
Київська / Київ
Кіровоградська
Луганська
Львівська
Миколаївська
Одеська
Полтавська
Рівненька
Сумська
Тернопільська
Харківська
Херсонська
Хмельницька
Черкаська
Чернівецька
Чернігівська
Фракція у
ВРУ,2007
Фракція за
проектом
Партія
Регіонів,
Блок Юлії
Тимошенко,
Комуніст.
партія
України
% /мандатів
за проектом
8.09 / 2
4.96 / 1
2.72 / 0
7.62 / 2
6.05 / 1
5.80 / 1
1.77 / 0
8.30 / 2
0.78 / 0
3.92 / 1
6.43 / 1
8.48 / 2
1.03 / 0
7.18 / 2
6.16 / 1
6.48 / 2
2.40 / 0
5.79 / 1
0.69 / 0
8.28 / 2
9.09 / 2
3.95 / 1
4.86 / 1
2.29 / 0
6.65 / 1
Блок
Литвина,
% / мандатів
за проектом
6.60 / 1
49.97 / 10
57.59 / 12
20.93 / 4
3.92 / 1
37.00 / 7
28.85 / 6
14.66 / 3
50.67 / 10
49.06 / 10
37.57 / 8
5.10 / 1
50.38 / 10
16.60 / 3
13.72 / 3
37.86 / 4
50.97 / 11
44.45 / 9
51.57 / 10
16.36 / 3
23.06 / 4
48.16 / 9
47.03 / 10
46.17 / 10
41.92 / 9
Наша Україна
- Народна
Самооборона,
% / мандатів
за проектом
7.21 / 1
18.60 / 4
19.99 / 4
6.33 / 1
1.63 / 0
15.12 / 3
31.11 / 7
4.72 / 1
36.78 / 8
15.52 / 3
11.67 / 2
1.73 / 0
36.02 / 7
5.83 / 1
6.49 / 2
14.50 / 4
20.76 / 4
20.77 / 4
35.16 / 7
8.10 / 2
9.07 / 2
18.41 / 4
15.25 / 3
20.32 / 4
14.85 / 3
% / мандатів
за проектом
61.61 / 13
12.55 / 2
6.72 / 1
48.15 / 10
72.05 / 16
22.41 / 5
19.76 / 4
55.45 / 11
2.95 / 0
14.25 / 3
26.99 / 6
73.53 / 15
4.19 / 1
54.40 / 11
52.22 / 11
24.75 / 7
10.41 / 2
15.69 / 3
3.01 / 1
49.61 / 10
43.23 / 9
14.05 / 3
15.50 / 3
16.79 / 4
20.72 / 4
175
156
72
27
20
155
168
81
26
20
%/мандатів за
проектом
3.66 / 1
3.14 / 1
4.59 / 1
5.10 / 1
0.86 / 0
8.29 / 2
6.00 / 1
5.45 / 1
0.97 / 0
6.01 / 1
5.54 / 1
2.40 / 0
1.10 / 0
4.53 / 1
5.12 / 1
4.89 / 1
6.11 / 1
3.33 / 1
1.55 / 0
4.55 / 1
3.66 / 1
6.62 / 1
4.93 / 1
2.54 / 0
4.19 / 1
Сама по собі виборча чи партійна системи, не гарантує захист
суспільства від негативного людського фактора в державному управлінні.
Викладений сучасний тренд та, зокрема, пропозиції з удосконалення
функціонування партійного життя в Україні, безумовно, є вагомими
10
аргументами щодо поліпшення якісних показників українських політичних
еліт та партійних проектів.
Отже,
сучасні
тенденції
щодо
удосконалення
функціонування
багатопартійної системи України проходять по всьому українському
політичному тілу. В суспільстві та, зокрема, в політичних елітах, активно йде
пошук нових форм та механізмів політичного існування української нації.
Оновлення та удосконалення функціонування партійної системи є життєвою
необхідністю для розбудови сучасної і конкурентноспроможної європейської
України.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Закон України «Про вибори народних депутатів України»,
прийнятий 25 березня 2004 р. // ВВР України. – 2004. - № 2728. – Ст. 336.
2.
Кухта Б.Л., Панфілова Т.О та ін. Політологія. – Х.: Вид-во
ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004. – 184 с.
3.
Лісничий В.В., Грищенко В.О. та ін. Сучасний виборчий PR. –
Сєвєродонецьк: Видавничий дім «Еврика», 2001.- 480 с.
4.
Нікітін В.В. Ресурсний потенціал становлення громадянського
суспільства в Україні: [Монографія]. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ
«Магістр», 2006. – 248 с.
5.
Погорілий Д.Є. Політологія: кредитно модульний курс. – 4-е
вид. – Х: ФОП Чиженко С.Ю., 2007. – 552 с.
6.
Політика та соціологія. Перспективи розвидку партійної
системи України: Research & Branding Group: незалежна
дослідницька та бренд-консалтингова компанія.
www.rb.com.ua/ukr/politics/2006/350.html
7.
Центральна виборча комісія.
www.cvk.gov.ua/pls/vnd2007/w6p001
8.
Центральна виборча комісія.
www.cvk.gov.ua/vnd2006/w6p001.html