"Використання казкових матеріалів на уроках в початковій школі" Автор роботи: Брідня Тетяна Миколаївна, учитель початкових класів Малосолтанівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів 1 ЗМІСТ Вступ………………………………………………………………………………3 Розділ 1. Казка як засіб навчання й виховання в початковій школі…….5 1.1. Місце та роль казок у навчально-виховному процесі молодших школярів……………………………………………………………………...5 1.2. Характеристика психолого-педагогічного потенціалу казки…………….10 Розділ 2. Метод казкотерапія під час уроків в початковій школі ……..13 2.1. Теоретичне обгрунтування використання методу казкотерапії в початковій школі ……………………………………………………………………………..13 2.2. Практичне застосування методу казкотерапії в початковій школі…………………………………………………………………..33 Розділ 3. Дидактична казка як педагогічний феномен 3.1. Структура та етапи створення дидактичної казки…………………………59 3.2. Методи та прийоми створення дидактичної казки………………………...61 Розділ 4. Особливості застосування казкових сюжетів на уроках у початковій школі…………………………………………………………………………….65 3.1. Лінгвістична казка на уроках української мови та читання…………….65 3.2. Використання героїв казок на уроках математики……………………….78 Висновки………………………………………………………………………...84 Список використаних джерел………………………………………………...87 Додаток А Додаток Б Додаток В 2 ВСТУП Сучасне суспільство стрімко розвивається, життєві пріоритети змінюються, швидкі темпи набирає розвиток науки та техніки, збільшується кількість винаходів у творчих та інтелектуальних сферах, що призводить до щоденних реформ у різних видах людської діяльності. Однією з масштабних та найважливіших тем є реформування освітнього процесу, зокрема в Україні. Концепції «Нової української школи» зазначено, що «нова школа потребує нового вчителя, який зможе стати агентом змін», який буде креативно підходити до освітнього процесу учнів, а також зможе готувати власні авторські навчальні програми, методи, стратегії, способи і засоби навчання. «Школа українська буде успішна, якщо до неї прийде успішний учитель» . Одним із творчих та інноваційних підходів учителя початкової школи до освітнього процесу є складання та застосування дидактичних казок на уроках. В. О. Сухомлинський пише: «Казка – це активна естетична творчість, що охоплює всі сфери духовного життя дитини – її розум, почуття, уяву, волю». Саме завдяки дидактичній казці дітей молодшого шкільного віку, можна не просто зацікавити, виховувати, а й ефективно навчати. Початкова школа – це особлива ланка, яка створює підґрунтя для всієї загальної середньої школи. У молодшому шкільному віці поступово із надр ігрової діяльності визріває і формується навчальна діяльність як новоутворення цього віку. О.Савченко зазначала, що вона, як ніякий інший етап шкільної освіти, багата своїми ресурсами, котрі треба вчасно виявити і розвинути. Цьому сприяють природна допитливість, емоційність, висока пластичність психіки молодших школярів, їхня готовність сприймати і наслідувати, випробовувати себе, довіра до батьків, учителя. Молодший шкільний вік характеризується ще нестійкою психікою та вразливістю. Діти дуже швидко та глибоко піддаються впливу оточуючого середовища та дорослих. Отже, учителю початкових класів належить основна роль у формуванні всебічно та гармонійно розвиненої особистості молодшого школяра. Саме він має підібрати та віднайти ті методи та засоби навчання, які 3 непомітно та одночасно цікаво стимулюватимуть їх розвиток та жагу до навчання. Тут і приходить на допомогу казка як цікавий та яскравий засіб виховання. Адже вона справляє значний вплив на особистість дитини. Казка та її педагогічні можливості стали предметом уваги українських педагогів та методистів. Так, велику увагу казкам як засобу виховання школярів приділяли Бібко Н., Бурова Р., Дорошенко С., Ігнатенко Н., Корнійчук І., Кубинський М., Олійник Г., Пабат В., Сиротинко В., Тищенко С., Чуйко Г. та ін. Ідеї використання казки як засобу навчання і виховання молодших школярів актуалізовано у працях науковців, методистів, вчителівпрактиків: Д. Арановської-Дубовис, Н. Батури, В. Безпарточної, О. БреусенкоКузнєцова, Т. Бугаєць, О. Гончарової, Н. Дорошенко, Т. Зав’язун, В. Ірклієнко, М. Кальчук, В. Кротова, Ж. Кучеренко, С. Литвиненко, Н. Майбородюк, І. Осадченко, Г. Петрової, Т. Руснак, О. Савченко, С. Садовенко, Н. Сенченкової, М. Турова, М. Чумарної та ін. Зокрема, С.Козоріз описав нестандартні форми роботи над казкою; І.Корнійчук розробив конспекти уроків читання казки у початкових класах; М.Лещенко досліджував вплив казкового матеріалу на формування особистості учнів молодшого шкільного віку. 4 РОЗДІЛ 1. КАЗКА ЯК ЗАСІБ НАВЧАННЯ Й ВИХОВАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ 1.1. Місце та роль казок у навчально-виховному процесі молодших школярів Казка — це думка, втілена в художнє слово. Вона запалює вогник дитячої творчості. Під її впливом дитина починає бачити навколо себе незвичайні взаємозв’язки між предметами і явищами, досягаючи єдності образів. Водночас учень переживає хвилюючу радість, яка породжує бажання поділитися своєю думкою з товаришами. В колективі виникають найтонші духовні стосунки між дітьми, коли своїм емоційним, напруженим життям живе думка кожної дитини. Важливо відмітити, що казка дає чудову загальну мову для дорослого, який працює з дитиною. Зазвичай вони розмовляють на різних мовах. При цьому двомовна скоріше дитина, а проблеми зі спілкуванням є скоріш у дорослого (тим більш, що саме дорослі щось хочуть від дитини). Мова казки їх звісно зближає. Однією з особливостей сприйняття дидактичної казки дітьми молодшого шкільного віку є співпереживання героям, коли учень ставить себе на місце героїв, подумки мріє, аналізує, допомагає, підтримує, бореться разом з героєм. Оскільки казкові образи по-особливому впливають на психічні процеси дитини, тому довго зберігаються в пам’яті. Власне казкові образи є дієвим інструментом впливу на свідомість молодших школярів. Казка є ефективним методом не лише розвитку творчих здібностей особистості, а й формування морально-духовних переконань дитини, про що й зазначає у своїй спадщині К. Ушинський. Важливе завдання дорослих правильно спрямувати уяву дитини, не зашкодивши при цьому її моральній сфері, психічному здоров’ю та ціннісним орієнтирам. 5 Крім цього, необхідно пам’ятати, що дидактичні казки, які використовуються на заняттях, дають хороший результат лише в тому випадку, якщо ясно уявляєш, які завдання можуть бути вирішені в процесі їх проведення. Психологами доведено, що знання, засвоєні без інтересу, що непофарбовані власним позитивним ставленням, емоціями, не стають корисними - вони стають мертвим вантажем. Використовуючи багато років казки, ігрову діяльність, переконуєшся, що доцільно створювати такі умови для ефективного використання:·використовувати дидактичні казки і гри в навчально-виховному процесі системно і цілеспрямовано . Казки використовуються з метою інтелектуального, цікавого, захоплюючого та естетичного навчання, а також розширення загального кругозору і пізнавальних інтересів учнів молодшого шкільного віку. Науковцями доведено, що за наявності інтересу, позитивних емоційних переживань знання засвоюються ґрунтовно, міцно. Тому, завдання вчителя. В українській педагогічній науці роботу із застосуванням казкових мотивів та образів запровадив В. Сухомлинський, який приділяв значну увагу використанню казки при роботі з дітьми: "Я не уявляю навчання у школі не тільки без слухання, але і без створення казки". Вчений уважав казку сферою і джерелом мислення дитини: «Естетичні, моральні та інтелектуальні почуття, які народжуються в душі дитини під враженням казкових образів, стимулюють потік думки, який пробуджує до активної діяльності мозок, зв’язує повнокровними нитками острівці мислення». Відомою є "Школа радості" В.Сухомлинського, в якій успішно функціонувала Кімната казки. Педагогом використовувалися різноманітні прийоми роботи з казковими образами, зокрема такі, як читання казок педагогом та дітьми у ролях. Таке читання дозволяє дитині глибше проникнути у зміст казки, емоційно сприйняти її, відчути та зрозуміти героїв казки тощо. Те, що діти брали участь у виготовленні ляльок, за твердженням педагога, позитивно впливало на їх розвиток. Така спільна праця дозволяє розвивати в дітей комунікативні вміння, створювати атмосферу доброзичливості й 6 спонукання до творчості; створення дітьми власних казок. Цей прийом, за словами В. Сухомлинського, "є одним з найцікавіших для дітей видів поетичної творчості. Разом із цим, це важливий засіб розумового розвитку" ; інсценування дітьми відомих і вигаданих казок з використанням власноруч виготовлених ляльок є фактично логічним продовженням використання згаданих вище прийомів роботи з казкою. Він стимулює творчість дитини, підвищує її самооцінку, дозволяє розвивати емпатію та комунікативні навички. На думку сучасних лінгводидактів, казка – це усний народний твір, який виник у безпосередньому спілкуванні оповідача із слухачам; зв’язний текст розповідного характеру, з вигаданим, часто фантастичним змістом, якому притаманні всі риси зв’язного тексту: тематична єдність. У казках відсутні детальні описи природи, інтер’єру – все підпорядковане стрімкому розвитку подій. Казка, завдяки елементам ілюзорного і фантастичного відбиття світу, справляє глибоке емоційне враження на дитину, приводить у рух її уяву, духовні сили. Логічно послідовний виклад, чітка побудова, влучність у вживанні фразеологізмів викликають неусвідомлене задоволення, сприяють засвоєнню традицій народно-поетичного мовлення. Лексика казок точно відповідає особливостям предметно-образного мислення дитини . Казка є найбільш ефективним та доступним засобом розвитку творчого потенціалу. Вона активізує дитячу фантазію, розвиває логічне мислення, пам'ять, мовленнєво-комунікативні здібності, творчу уяву, художньо- соціалізуюча, креативна, естетичний смак . До провідних голографічна, функцій казки належать: валеолого–терапевтична, культурно–етнічна і вербально– образна. Сутність соціалізуючої функції полягає у залученні дітей через казку до суспільного досвіду та формування у них соціальної гнучкості. Креативна функція – це насамперед “здатність виявляти, формувати, розвивати і реалізовувати творчий потенціал особистості... Фантастичний світ казки, наявність у ній ірреальних, варіативних елементів, здатність “запрошувати до співавторства” дають слухачу змогу перемогти стереотипи 7 мислення, комплекси відчуженості, пробудити “сплячі”, невиявлені творчі здібності. Голографічна функція казки, проявляється, по–перше, у просторово– часових аспектах змісту казок, які “начебто створюють його голографічний континуум (універсальність, цілосукупність, багатомірну об’ємність), що співзвучно психіці дитини. Тому діти так чутливі до універсальності казки: у ній вони знаходять внутрішньому світу. співзвучність своєму, Більше універсальний того, такому ж світ універсальному казки здатний актуалізувати всі органи почуттів і психічні функції особистості, що формується”. Крім того, казка “здатна відображати глобальні, неминущі цінності, вічні теми протиборства доброго і злого, світла і тьми, радості і печалі, сили і слабкості, тобто вона характеризується всім тим, що характерно для голографічного ефекту”. У педагогічній практиці цей аспект казки може бути використаний для формування цілісного світогляду слухачів, їх моральної, художньої, екологічної, валеологічної культури . Розвиваюче–терапевтична функція казки реалізується завдяки наявності в її змісті здоров’язберігаючого, корекційно–розвиваючого потенціалу. Культурно–етнічна функція казки полягає в тому, що використання її в освітньо–виховному процесі “сприяє засвоєнню цінностей культури природним, образно–ігровим способом”. Вербально–образна функція казки полягає в її здатності формувати мовленнєву культуру особистості, сприяти оволодінню “багатозначністю народної мови, її художньо–образним багатством, композиційно–сюжетною варіативністю” . Практика показала, що казка здатна виконувати розвивальну і адаптаційну функції у навчанні школярів та допомагати у розв’язанні таких педагогічних проблем: - подоланні першокласниками труднощів у переході від життя дошкільника до шкільної праці (в грі навчання молодших школярів проходить як захоплююча діяльність, дитина віддається цій справі вільно і повністю); 8 - встановленні взаєморозуміння між педагогом і дитиною (партнерство вчителя та учня переростає у дружні стосунки, які грають в казці, спільне використання ігровим матеріалом, створює умови у налагодженні „місточка”, що з`єднує учня і вчителя); - оволодінні необхідними знаннями, кращому їх засвоєнні і запам`ятовуванні та формуванні вміння самостійно застосовувати засвоєне на практиці; - підтриманні інтересу до предметів, розвитку пізнавальної активності (з’являється можливість у школяра безпосередньо прийняти участь в діяльності по оволодінню знаннями, уміннями, навичками); - розвитку розумових процесів: уваги, сприймання, пам`яті, мислення (ігрова діяльність непомітно переходить у навчання, формуючи процеси активної уяви); - знятті втоми під час розумової праці та в отриманні позитивних емоцій; - розвитку творчих можливостей, індивідуальних здібностей кожного учня; - розвиткові особистості учня (забезпечується наявність почуття „свободи вибору”, можливість учневі самореалізуватись); - сприянні збагачення активного словника, розвитку зв`язного мовлення через слухання казки, переказування, мовленнєву творчість . Виховний потенціал казок зумовлюється наявністю в її структурі таких характерних рис: - відсутності прямого дидактизму в глибинному сенсі й моралі казки; - універсалізму (абстрагованість місця і часу дії), що сприяє ідентифікації дитини з головним героєм і не створює перешкод для розвитку уяви дитини; - образності, метафоричності форми викладу, що відповідає стилю мислення дошкільників; - здатності активно діяти на емоційно–образний потенціал особистості (адже вигадані персонажі викликають реальні емоції і почуття), що дає дитині змогу переживати почуття, мало доступні у реальному житті; 9 - насиченості багаторівневою і багатогранною інформацією, яка постає невичерпним джерелом збагачення життєвого досвіду дитини завдяки репрезентації зразків життєвих проблем і способів їх ефективного розв’язання; - відповідності дієвому характеру сприймання дитиною художніх творів; - здатності задовольняти потреби дитини у самостійності, компетентності, активності, що сприяє формуванню в неї відповідних рис та особистісних якостей; - відсутності жорсткої персоніфікації, гіперболізація окремих рис персонажів казки, що допомагає дитині ідентифікувати себе з їх позитивними представниками; - відповідності змісту казки анімістичному способу світосприймання дошкільників, що деякою мірою сприяє подоланню надмірного дитячого егоцентризму, посилює розвиток здатності до емпатії, децентрації; - відповідності природному для молодшого школяра оптимістичному світосприйняттю щасливого закінчення, що забезпечує відчуття психологічної захищеності, формування позитивного погляду на життя . 1.2. Психолого-педагогічний потенціал казок Аналіз науково-педагогічної та психологічної літератури дозволив зробити такий висновок: по-перше, казка впливає на психічний розвиток дитини: розвиває почуття, мислення, уяву, фантазію, сприймання, волю. По- друге, розвиває розуміння мови на слух, словник, зв’язне мовлення, формує правильну граматичну будову, виховує звукову культуру. По-третє, казка навчає, виховує і соціалізує. На уроках, де присутня казка, діти вчаться усвідомлювати свої почуття, емоції, бажання. Як справедливо помічають психологи (Т. ЗінкевичЄвстигнєєва, Т. Грабовська, Н. Погосова), частіше всього гармонійному розвитку дитини заважає емоційна нестабільність. Казка відкриває перед дітьми багатогранний спектр почуттів та емоцій. Найголовніша ознака казки у цьому відношенні полягає у ясності та чіткості змалювання позитивних і негативних рис характеру, дій персонажів, що викликають відповідні чіткі та ясні емоції. Софія Русова свого часу говорила, 10 що світ різноманітний, він має багато відтінків, в яких дітям важко розібратися. Натомість у казці дитина може побачити чітку межу між добром і злом, любов’ю і ненавистю тощо . До лінгводидактичних можливостей казки віднесемо її здатність формувати мовну культуру особистості, оволодіння багатозначністю мови, її художньо-образним багатством, композиційно-сюжетною варіативністю. Казка є одним із вирішальних факторів, що визначають розвиток словесної творчості молодшого школяра. Саме до казки найбільше наближуються дитячі словесні твори. Казки дітей відображають теми та зміст народних казок, герої дітей діють у нових ситуаціях, але з типовими рисами народних героїв, запозичуються специфічні казкові елементи побудови сюжету (зачин, кінцівки), характерними є класичний принцип потрійності та деякі стилістичні засоби. Чудодійним методом розвитку мовлення дітей називав В.О. Сухомлинський казку. За його словами, це «свіжий вітер, що роздуває вогник дитячої думки і мови» . Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем, відкликається на події та явища навколишнього життя, висловлює ставлення до них. Початкове духовне виховання дитини відбувається також у казці. В.О. Сухомлинський дійшов висновку, що перше завдання школи «навчити дітей добре мислити і говорити», а розпочинається ця робота вже зі старшими дошкільниками. Весь зміст навчання, характер духовного життя, розумового розвитку дитини повинен стояти на «трьох китах»: «яскрава думка, живе слово і творчість дитини» . Основна мета розвитку мовлення, за В.О. Сухомлинським, озброїти дітей умінням правильно, з дотриманням високої мовленнєвої культури, зв’язно висловлювати свої думки. Для досягнення цієї мети необхідно постійно працювати над усіма компонентами мови: звуком, словом, словосполученням, реченням, текстом. В.О. Сухомлинський акцентував увагу педагогів на використанні казки як засобу розвитку творчого мовлення. За його словами, казка – це активна 11 естетична творчість, що захоплює всі сфери духовного життя дитини – її розум, почуття, уяву, волю. Без казки – живої, яскравої, що оволоділа свідомістю і почуттями дитини, неможливо уявити дитячого мислення і мови. Казка – це духовне багатство народної культури, пізнаючи яке, дитина пізнає серцем життя народу. Створення казок, за автором, – це один з найцікавіших для дітей видів поетичної творчості. Водночас, це важливий засіб розумового розвитку. Якби не творчість, не складання казок, мовлення багатьох дітей було б плутаним, а мислення – хаотичним. Саме казка, на його думку, задовольняє жадобу дитячого пізнання, інтерес до навколишнього. Чарівний і дивовижний, веселий і життєстверджуючий світ казок входить у душу кожної людини з дитинства, засіваючи її першими зернами добра, краси і справедливості . Казки сприяють розвитку у дітей творчої уяви, логічного мислення. Слухаючи казки, які розповідають дорослі, діти й самі прагнуть складати казки. Саме про це й писав В.О. Сухомлинський: «Якщо мені вдавалось домогтись, щоб дитина, в розвитку мислення якої траплялись серйозні затримки, придумала казку, пов’язуючи у своїй уяві декілька предметів оточуючого світу, – значить можна сказати з упевненістю, що дитина навчилася мислити» . Отже, В.О. Сухомлинський націлював увагу педагогів на використання казки як засобу розвитку творчого мовлення дітей. Казка, вводячи молодшого школяра світ фантазії, пробуджує їх до активної діяльності. Спочатку до співтворчості, а у щасливому випадку – до творчості. Дитина через емоції і почуття, викликані казкою, сприймає колорит народності в передачі казкового образу, красу рідної мови. Казки є ефективним прийомом усвідомлення важкого матеріалу. Цей жанр молодші школярі готові слухати, обговорювати безкінечно, їх захоплює сюжет, вони з непідробним інтересом стежать за діями незвичайних героїв, за розвитком подій. Читаючи чи слухаючи казку, дитина охоче занурюється у чарівний світ її персонажів, переймається подіями твору. Казка переносить дітей із буденного світу реальності у світ небуденності, пробуджує фантазію, емоційно зацікавлює і захоплює. Це важливо для розвитку мислення молодших школярів. 12 РОЗДІЛ 2. Метод казкотерапія під час уроків в початковій школі 2.1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ КАЗКОТЕРАПІЇ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ 1. Значення здоров’язберігаючих технологій для розвитку та здоров’я дітей. Здоров’я – найперша необхідна умова успішного розвитку кожної людини, її навчання, праці, добробуту, створення сім’ї, виховання дітей. Згідно з результатами досліджень Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України в останні роки значно погіршився стан здоров’я дітей молодшого шкільного віку. Так, 70 % дітей, які йдуть до школи, вже мають порушення стану здоров’я, а 30 % - хронічні захворювання. Майже половина дітей цього віку мають розумову та фізичну працездатність, що не відповідає їхньому фізичному та психічному навантаженню в школі. Медики визначають основні фактори, що сприяють зниженню рівня дитячого здоров’я: - значне навчальне навантаження; - стресові ситуації; - зниження рухової активності; - нераціональне харчування; - недотримання режиму дня. У Конституціїї України, Законі України ‘’Про охорону дитинства’’ наголошується на необхідності збереження та зміцнення здоров’я підростаючого покоління. Тому одним із пріоритетних завдань сучасної школи є організація навчально-виховного процесу, спрямованого на розкриття потенційних можливостей та природних задатків дітей, зміцнення усіх складових їхнього здоров’я. 13 Педагог сучасної школи, організовуючи роботу дітей на уроці, значну частину часу приділяє використанню здоров’язберігаючих технологій; при можливості об’єднує їх для досягнення найбільшого ефекту. Здоров’язберігаючі технології – це технології, що не викликають у суб’єктів освіти специфічних захворювань: неврозів, дидактогенії, вигоряння особистості вчителя. Ці технології є природовідповідними, інтерактивними, такими, що мають потенціал оздоровлення. Переконана, що здоров’язберігаючі технології є підгрунттям усіх педагогічних технологій, спрямованих на гуманізацію навчально-виховного процесу та збереження дитячого здоров’я. 2. Погляди провідних учених-педагогів на доцільність застосування казкотерапії в початковій школі. Одним із ефективних шляхів у роботі з дітьми початкових класів є застосування педагогами методів та прийомів казкотерапії. Метою казкотерапії є підведення людини до усвідомлення своєї внутрішньої сутності, своєї єдності і неповторності, до відчуття гармонії з собою і світом. У процесі казкотерапії людина навчається сприймати себе такою, якою вона є, усвідомлювати себе й інших людей, кожного, як неповторну індивідуальність. У кожній людині існує потреба у самовираженні. Якраз реалізацією цієї потреби і займається казкотерапія. Для будь-якої терапії, і для казкотерапії зокрема, дуже важливо створити такі умови, які б допомагали дитині подолати те, що стримує її розвиток. 14 Спілкування дітей з казкою допомагає їм впоратися зі своїми негативними станами, невпевненістю, лінню, небажанням пізнавати нове. Власне, цей аспект і став основним у створенні концепції казкової терапії. Джерелами для виникнення казкотерапії стали роботи Л. Виготського, дослідження Б. Беттельхейма, Е. Берна, М.-Л. фон Франц, дослідження дитячої субкультури М. Осоріної, ідеї Е. Романової, психотерапевтичні казки А. Гнєздилова, досвід О. Захарова. Термін ‘’арт-терапія’’ з’явився ще до 30-х років ХХ століття. Поєднуючи у собі науковість і творчість, цей вид діяльності містить три напрями: - медичний; - соціальний; - педагогічний; оскільки має профілактичну, лікувальну та корекційну спрямованість і може використовуватися в освітніх закладах. В українській педагогіці роботу із застосуванням казкових образів та мотивів одним із перших запровадив В. Сухомлинський. Він зазначав, говорячи про застосування казкотерапії під час навчання дітей,: ‘’Уява – фантазія – казка - творчість – така доріжка, йдучи якою, дитина розвиває свої духовні сили. 15 За твердженням визнаного педагога, завдяки казці дитина пізнає світ не лише розумом, але й серцем. Василь Сухомлинський наголошував на надзвичайному значенні створення казки в процесі роботи з дітьми: ‘’ Я не уявляю навчання в школі не тільки без слухання, але й без створення казки’’. Розробка власних казок сприяє розвитку комунікативних, творчих умінь, створює доброзичливу атмосферу в колективі, підвищує самооцінку дитини. Така робота, на думку Сухомлинського, ‘’ є одним з найцікавіших для дітей видів поетичної творчості. Разом з тим, це важливий засіб розумового розвитку’’ Багато вчених займалося вивченням казкотерапії з метою впровадження цієї технології у навчально-виховний процес, але найбільш грунтовні наробки з цього питання належать Т.Зінкевич-Євстігнєєвій та Т. Грабенко. Ними визначені принципи взаємодії вчителя з дитиною, теоретичні аспекти щодо організації казкотерапії, психокорекцію та психотерапію. Програми, розроблені вченими, спрямовані на психологічний розвиток дітей у діяльності, що передбачає ненасильницьку допомогу, при цьому учні беруть активну участь у процесі. Казкотерапія є цінною ще тим, що вона не відокремлюється від освітніх завдань, оскільки проводиться робота з розвитку мовлення, в учнів формуються вміння висловлювати свої думки, доводити їх та робити висновки. С. Жила стверджує, що використання різних елементів здоров’я зберігаючих технологій, зокрема казкотерапії, на уроках концентрує внутрішню духовноемоційну сутність особистості та її цінності й одночасно служить 16 наймогутнішим засобом їх трансляції й комунікативного обміну. Сьогодні не тільки лікарі-психотерапевти, практичні психологи, а й учителі початкових класів можуть застосовувати елементи казкотерапії під час навчально-виховного процесу. Казкотерапію можна використовувати на уроках читання, природознавства, трудового навчання, курсів ‘’Основи здоров’я’’ та ‘’Я у світі’’. За допомогою казок учні можуть передавати свої почуття, викликані прочитаним, розказаним або інсценізованим твором. Потрібно зазначити, що казкотерапія має особливий вплив на соціальне та психічне здоров’я підростаючого покоління. Вплив казки на дітей відбувається на двох рівнях: вербальному і практичному. Вчені рекомендують починати роботу на вербальному рівні (сприймання казки), продовжувати на практичному ( малювання, ліплення) і на завершальному етапі застосувати знову вербальні засоби (обговорення казки, дискусія). Дуже дієвою формою казкотерапії вчені вважають колективне створення казки, спрямоване на розв’язання спільної проблеми. Для учнів ця форма роботи є особливо цінною, оскільки кожна дитина є автором. А це, в свою чергу, дає можливість з’ясувати проблеми, які є в учнів, і вирішити їх. 3. Виникнення казкотерапії. Які ідеї несе казка? Цей розділ, на мою думку, доцільно розпочати з відповіді на питання: коли з’явилася казка? Мабуть, тоді, коли народився світ. Споконвіку люди 17 переказували один одному історії про своє життя та якісь цікаві пригоди. При цьому кожен добавляв до розповіді щось своє – так народилася казка. Казка набагато старша, ніж психологія, але за силою свого впливу аж ніяк не поступається їй. Як уже було сказано, багато психологів зверталося за допомогою до казок. Термін ‘’казкотерапія’’ виник лише наприкінці ХХ століття, хоча ця здоров’язберігаюча технологія як напрям практичної психології, існує вже давно. За відомою дослідницею Т. Зінкевич-Євстігнєєвою передетапами казкотерапії як окремого напряму є: 1. Етап спонтанного творення та передачі історій, який триває й досі, оскільки людство не перестає вигадувати казки. 2. Етап наукового осмислення метафоричного матеріалу. Збирити, систематизувати та досліджувати фольклор в Європі почали наприкінці XVIII століття брати Грімм, Шарль Перро, Володимир Даль, Михайло Максимович, Пантелеймон Куліш та ін. 3. Етап використання казки як ‘’упаковки’’ основного інструменту психолого-педагогічної роботи. Саме на цьому етапі педагоги почали використовувати казку. Вони активно створювали дидактичні казки, з’явилося саме поняття ‘’казкотерапія’’. Шлях розвитку і становлення казки у тій формі, якою ми її бачимо зараз, був довгим. Змінювалися не лише форма і зміст казок, а й завдання, які перед собою ставила казка. На сучасному етапі казки можуть дуже багато: - ними можна зацікавити дитину; - приспати її на ніч; 18 - надихнути на зміни; - справити виховний ефект; - вирішити психологічну проблему. Казка несе для дитини важливі ідеї: Навколишній світ живий! Ця ідея важлива для бережливого, осмисленого ставлення до навколишнього світу. Речі, які ожили, здатні діяти самостійно. Ця ідея важлива для формування поваги до життя та діяльності кожної людини. Розмежування добра і зла, перевага добра. Ця ідея формує соціально-позитивні стереотипи поведінки. Найцінніше дістається через випробування. Ця ідея важлива для механізму бачення і формування досягнення мети. 4. Робота над казкою Що дитина любить найбільше? Казку. З чого здобуває свої знання? З казки. Кого наслідує? Героїв казки. Отже, і гармонійний розвиток дитини швидше здійснюється через казку. Казки є засобом формування у свідомості дитини позитивного образу – уявлення, певного ідеалу – носія бажаних поведінкових якостей та реакцій. 19 Через казку дитина вчиться помічати прекрасне, розуміти добро і зло, учиться бути товариською, доброзичливою, вчиться бути Людиною. Де б дитина не була, а казка завжди поруч. Що ж таке казка? Казка – це цікава вигадана історія про події, яких не може бути в реальному житті. Універсальність казки в тому що: * казка інформативна - через аналіз придуманої казки дитина отримує інформацію про життя героя, способах уникнення труднощів; * казка безмежна - доповнюючи, збагачуючи казку, дитина змінює і збагачує своє життя; * казка феєрична - можна використати ляльки, вбрання, музичні інструменти, продукти діяльності. * казка емоційна - через участь в казці дитина накопичує позитивний емоційний заряд, зміцнюючи свій соціальний імунітет; * казка мудра - через казку психолог має змогу передати дитині нові способи і алгоритми виходу із складної придуманої ситуації; * потреба в автономності - в кожній казці герой діє самостійно на протязі всього шляху, робить вибір, приймає рішення, сподіваючись лише на свої власні сили; * потреба в компетентності - герой здатний пройти будь – які труднощі і перешкоди і ,як правило, стає переможцем, досягає успіху, хоча може терпіти тимчасові незручності; * потреба в автономності - герой завжди активний, знаходиться в русі. Послідовність роботи з казкою: 20 Робота над казкою не потребує попередньої підготовки, вона проходить поетапно. 1 етап. Аналітичний (ознайомлення зі змістом казки) Зазвичай, робота над казкою починається з ознайомлення дітей зі змістом казки, бесіди про те, що знаходиться на поверхні. Читаючи казку, треба слідкувати за тим, як дитина слухає казку. Якщо збуджена дитина заспокоїлась – це говорить про актуальність теми казки. Якщо спокійна дитина починає нервувати – казка важка для сприйняття дитини. В процесі читання можна дозволяти дітям висловлювати свою точку зору про дії героїв, щось додавати своє. 2 етап. Оперативний ( обговорення казки) Після читання казки необхідно обговорити казку. Дитині треба дати змогу висловитися , вона повинна чітко знати, що ні один вислів не буде підлягати осудженню. Однак не бажано затримувати обговорення. Якщо дитина стомилася - то це значить, що тривала емоційна активність складна для дитини. Тому обговорення треба перенести на наступний день. Якщо дитина не хоче нічого говорити – не примушуйте її. Після обговорення можна запропонувати дитині намалювати малюнок, доречно використовувати піскотерапію, артотерапію, музикотерапію. 3 етап. Введення морального правила (висновки) На останньому етапі роботи з казкою діти обирають гуманне правило, яким надалі будуть користуватися в житті. На цьому етапі доцільно також перетворити казку у виставу. Звичайно, це забере чимало часу, але драматизація дуже ефективна для дитини, переказати так, як їй схочеться. Традиційні види робіт з казкою: 21 читання; розповідь; бесіда; драматизація; інсценування. Нетрадиційні технології роботи з казкою: переплутування сюжетів героїв; змінювання характеру героя; змінювання місця, часу, події; змінювання кінцівки казки; складання казки за схемою. У повсякденні слухання казок, їх розповідання та інсценування сприяють процесу соціалізації дитини. Участь в інсценуванні казок дає змогу вправлятися в спілкуванні як вербальним, так і невербальними засобами: мовою жестів, рухів, міміки. На казкових заняттях діти багато рухаються. перевтілюються, вчаться передавати різні емоційні стани героїв. Це сприяє накопиченню чуттєвого досвіду, спонукає дітей ділитися враженнями, що дуже важливо в роботі з розвитку мовлення. 5. Функції та принципи казкотерапії Казкотерапія як психологічний метод виконує чотири функції: ДІАГНОСТИЧНУ – передбачає виявлення вже наявних життєвих сценаріїв і стратегій поведінки 22 дитини; сприяє виявленню стосунків або стану дитини, про які вона не хоче говорити вголос. ПРОГНОСТИЧНУ – в тому випадку, коли діагностується потенційний розвиток подій, можна говорити про прогностичну функцію діагностичної казки. У цих казках, ніби в матрьошці, розкривається суть та особливості майбутнього життєвого сценарію дитини. ТЕРАПЕВТИЧНУ (корекційну або коригувальну) – казка, завдяки якій відбуваються позитивні зміни у стані і поведінці дитини. ВИХОВНУ – позитивні зміни в поведінці дітей після роботи над казкою. Принципова відмінність казкотерапії та інших проективних методик полягає в тому, що результат неможливо передбачити, він завжди індивідуальний. Казки, які використовуються в реальній психотерапевтичній роботі, на папір, як правило, не лягають, і чужому вуху не зрозумілі. Сьогодні казкотерапія синтезує багато досягнень психології, педагогіки, філософії – все це подається у казковій формі, у формі метафор. У сучасній казкотерапії використовуються різні психотерапевтичні прийоми: аналіз; розповідь; складання; інсценування; драматизація; лялькотерапія; арт-терапія; психодинамічні медитації Основні принципи казкотерапії: 23 Головна особливість роботи у системі казкотерапії – це взаємодія з дитиною на ціннісному рівні. Провідні принципи казкотерапії: усвідомлення власних можливостей; усвідомлення цінності власного життя; розуміння закону причини та наслідку; пізнання різних стилів світовідчуття; пізнання світу власних емоцій та переживань; свідома творча взаємодія зі світом; внутрішнє відчуття світу та гармонії. Варто завжди пам′ятати про ці принципи, використовуючи казкотерапію. Підсумовуючи вищесказане, можна визначити провідні принципи казкотерапії таким чином: 6. Мета застосування казкотерапії 24 Мета казкотерапії – перетворення негативних образів на позитивні. Спокійний стан нервової системи повертає людині здоров’я. У казках діти бачать не реальний світ, а те враження, яке він на них справляє, тобто свій внутрішній стан. Це називається метафорою. Вчені довели, що саме права півкуля головного мозку говорить метафорами. Водночас, вона і відповідає за наше здоров’я. Отже, тривале психологічне напруження, як наслідок, викликає нездужання і, нарешті, хворобу. Мова правої півкулі не лише створює нові картини, а й нові образи. Що стосується дітей молодшого шкільного віку, то вони люблять робити героями своїх казок: у віці 6 – 7 років – образи з мультфільмів, відомих казок; у віці 7 – 10 років – герої схожі на самих дітей. Якщо казка так суттєво впливає на психіку дитини, то відповідно виникає запитання: Чи може вона нашкодити малюкам? Чи може ввести їх у якийсь нереальний світ. Звичайно, ні. Навпаки, казка повертає дитину в реальність. І ця реальність уже буде набагато позитивнішою до дитини. Але обов’язкові дві умови: 1. Казка повинна відповідати розумовому розвитку та віку дитини. 2.Кожне заняття казкотерапією має закінчуватися обговоренням. Ключове запитання – чого навчила казка? Казкотерапію я застосовую у різних випадках і отримую відповідні результати. Тож залежно від очікуваних результатів потрібно визначитись з метою казкотерапії у кожному конкретному випадку, зокрема: казкотерапія, як спосіб передачі досвіду "З ВУСТ У ВУСТА" та прищеплення загальноприйнятих моральних норм і правил поведінки у соціумі. Така казкотерапія допомагає соціалізації дитини. 25 казкотерапія як інструмент розвитку особистості дитини та її здібностей. У цьому випадку казка позитивно впливає на здатність дитини фантазувати, сприяє розвитку творчого мислення та уяви, розкриває внутрішній світ дитини. казкотерапія як психотерапія. Таке застосування казкотерапії дає змогу дитині подолати власні страхи, надмірну тривожність, попрацювати над виправленням негативних рис характеру. Моє завдання полягає у тому, щоб підібрати чи створити казку відповідно до потреб дитини. Якщо казку підібрано вдало, дитина "вбудовує" її послання у свій життєвий сценарій. Особливо корисно, коли дитина попросить повторити їй цю казку неодноразово. Адже саме так відбуваються глибокі зміни в житті дитини. З казкою вчителеві легше добиватися своєї мети. Діти люблять казки і не терплять нотацій, отже, за допомогою казки можна впливати на поведінку дитини, не викликаючи сильного спротиву з її сторони. Більше того, мовою казки можна розпочати розмову про щось досить складне , незрозуміле для сприйняття дитини , а також допомогти дитині в символічній формі виразити і відрегулювати важкі почуття, особливо якщо вона сама бере участь у придумуванні та інсценізації казки. Отже, мета казкотерапії – дати дитині, особливо дошкільного і молодшого шкільного віку, те, що необхідно : свободу думок, бажань, дій, почуттів. Казки 26 допомагають дітям подолати невпевненість, страхи, допомагають фантазувати, приймати нестандартні рішення. 7. Як створити терапевтичну казку? Як відомо, кожна окрема терапевтична казка має конкретну мету. Отже, починати роботу над складанням казки слід з визначення її мети. Складання казок – процес неважкий і цікавий. Деякі історії виникають у голові спонтанно, за лічені хвилини, як реакція на поведінку дитини. У моїй практиці неодноразово були такі випадки. Наприклад, за якусь мить народилася казка про зайчика Хомку. Діти негарно гралися м’якими іграшками, кидалися ними. В голові народжується думка, і я розповідаю їм казку про плюшевого зайчика з магазину м’яких іграшок. Ця іграшкова тваринка дуже хотіла мати друга і як же вона зраділа, коли її купив Іванко. Але хлопчик негарно поводився з зайчиком, кидав та шматував його. От іграшка і втекла від Іванка. Мовознавець, філософ Володимир Пропп, проаналізувавши величезну кількість казок, зрозумів, що в їхній структурі немає нічого випадкового, а, навпаки, є свої правила і порядок. На допомогу всім, хто хоче сам складати казки, він розробив так звану карту казок. Вона допоможе легко створювати власні казкові історії. КАРТА КАЗОК 1. Наказ або заборона. 2. Порушення наказу або заборони. 3. Шкода. 4. Від’їзд героя. 5. Завдання. 6. Зустріч з дарувальником. 27 7. Чарівні дарунки. 8. Поява героя. 9. Поява лиходія. 10. Боротьба героя і лиходія. 11. Перемога героя. 12. Повернення героя. 13. Прибуття додому. 14. Несправжній герой. 15. Тяжкі випробовування. 16. Лихо минає. 17. Упізнавання героя. 18. Несправжнього героя викривають. 19. Покарання лиходія. 20. Весілля. Алгоритм підбору (складання) терапевтичної казки Чітко визначте проблему, яку слід вирішити. Підберіть можливі шляхи її подолання у реальному житті. Втільте в характері головного героя казки (це може бути вже існуюча казка) ті риси, страхи, комплекси, яких слід позбутися. В процесі розгортання подій казки головний герой має позбутися своїх недоліків. Основні прийоми роботи з казкою Аналіз казок. Мета – усвідомлення, інтерпретація того, що стоїть за казковою ситуацією, конструкцією сюжету, поведінкою героїв. Наприклад, для 28 аналізу обирається відома казка або казка, створена психологом чи вчителем для індивідуальної роботи з учнями. При цьому дитині пропонується відповісти на ряд запитань: «Як ви думаєте, про що ця казка?», «Хто з героїв найбільше сподобався і чому?», «Чому герой зробив ті чи інші вчинки?», «Як герой знайшов вихід із складної ситуації?» тощо. Розповідання казок. Прийом спрямований на розвиток фантазії та творчої уяви. Дитині або групі дітей пропонується розповісти казку від першої або третьої особи, а також від імені інших казкових героїв. Наприклад, дітям можна запропонувати розповісти казку про колобка від імені лисиці, Баби Яги або Василіси Премудрої. Переписування казок. Переписування і дописування авторських і народних казок має сенс тоді, коли дитині не подобається щось у сюжеті казки, поворот подій, певні ситуації, в які потрапляють герої, кінець казки тощо. Це – важливий діагностичний матеріал. Переписуючи казку, дописуючи свій кінець або вставляючи інші персонажі у казку, дитина сама обирає найбільш відповідний її внутрішньому стану сюжет і знаходить той варіант руйнування ситуацій, який дозволяє звільнитися їй від внутрішньої напруги. В цьому полягає психокорекційний сенс переписування казки. Постановка казок із допомогою ляльок. Працюючи з лялькою, дитина бачить, що кожна її дія негайно позначається на поведінці ляльки. Це допомагає їй самостійно коригувати свої рухи і робити поведінку ляльки максимально виразною. Робота з ляльками дозволяє удосконалювати і проявляти через ляльку ті емоції, яких зазвичай дитина з якихось причин не може собі дозволити проявляти. Малювання за мотивами казки. Вільні асоціації дитини виявляються в малюнку. Малюнки аналізуються, обговорюється поведінка і мотиви дій персонажа, діти дають їм оцінку: добре – погано. Програвання епізодів казки. Програвання епізодів казки дає можливість дитині відчути деякі емоційно значущі ситуації і пережити певні емоції. Складання казок – це так цікаво й корисно! З одного боку цей процес сприяє розвитку уяви, з іншого – дозволяє дитині повідомити оточуючим про 29 свої проблеми. Краще не втручатися в те, про що та як вигадує дитина. Хоча на початковому етапі, щоб показати приклад, можна скласти казку разом з нею. Почута від дитини казка допоможе усвідомити її проблеми і труднощі. Рекомендації дорослим щодо складання терапевтичної казки Почніть здалеку. Традиційно використовуються фрази, що позначають час: «давним-давно», «за часів Царя Гороха», «в давнину», «в минулому році», «такого-то числа і такого-то року» і так далі. Позначте місце, де будуть відбуватися події. У класичних казках це звучить так: «в деякому царстві-государстві», «в тридесятому царстві», «в одному лісі». Але ніщо не заважає вам придумати щось своє, особливо якщо казка лікувальна і покликана допомогти дитині впоратися з якоюсь проблемою. Можна обрати місцем казкових подій свою школу, своє місто або село, дитячий майданчик або дитячий садок. Вигадайте головного героя, який би був схожим на дитину, якій адресується казка. Нехай герой любить ті речі, до яких небайдужа дитина, має схожі з її звички й захоплення. Але не варто повністю копіювати дитину в герої історії. Треба зробити персонажа казковим, цікавим, кумедним, чарівним, що викличе у дитини найгарячіші симпатії і бажання опинитися на його місці. Позначте символічно проблему (в жодному разі не напряму!). Вона має відображати ситуацію, в яку потрапила дитина. Змініть ситуацію так, щоб вона лише вгадувалася, зробіть її по-справжньому казковою, чарівною, але цілком впізнаваною. Однак не зменшуйте труднощі, з якими зіткнувся головний герой. Придумайте продовження історії. Тут можна ввести в гру антигероя/героїв, які посилять проблему, або ж обійтися без них. Головне: проблема має бути посилена максимально, доведена до абсурду. Розвивайте історію так, щоб стало зрозуміло – герой просто не може не зробити щось відносно проблеми. Разом з героєм вирішуйте його казкову проблему. Герой казки має прийти до вирішення проблеми так, щоб дитина побачила вихід зі своєї власної – тієї, під яку і вигадувалася казка. Нехай в процесі герой проявляє свої кращі 30 якості, задіює різноманітні ресурси, стаючи попутно сильнішим, розумнішим, добрішим, сміливішим. Виведіть свого героя з усіх пригод безумовним переможцем. Радійте разом з дитиною його успіху й хоробрості, а потім обговоріть з дитиною, чому навчила персонажа казки ця історія, як він надалі буде вести себе, потрапивши в схожу ситуацію. Казку для казкотерапії найчастіше складають для кожної дитини окремо, з урахуванням її особливостей, відштовхуючись від тих проблем та страхів, які притаманні конкретній дитині. Така казка повинна надати дитині можливість вдатися до самоаналізу. Головний герой переживає ті ж емоції, що і дитина, долає ті ж страхи та комплекси, знаходить виходи із проблемної ситуації. Дитина порівнює себе з персонажем, аналізує його поведінку і, як результат, вчиться долати труднощі різного характеру у реальному житті, позбувається тих недоліків, які притаманні їй зараз. Зразок терапевтичної казки (для подолання телевізійної та комп’ютерної залежності у дітей) Нещодавно однієї темної ночі в нашій квартирі я почув одну дивну розмову. Гадаю, вас це не здивує, що в наших квартирах уночі оживають усі предмети: і меблі, і іграшки. Так ось яку розмову мені довелося почути вночі. Чую, хтось вихваляється: – Як тільки мене любить Сашко! Просто обожнює. Дивиться і футбол, і «Найрозумнішого», і фільм про Гаррі Поттера, я аж стомився розважати його сьогодні. (Ви, мабуть, здогадалися, що це розмовляв телевізор). Я навіть образився на нього трохи. Він стомився! А я не стомився з ним? Один канал не показує, другий мигає, третій – нема трансляції. Коли чую: 31 – Та що там ти. Мене Сашко любить найбільше. Скільки він на мені грає! Його улюблені ігри: GTA San Andreas, Worms, Vice City – забили мені усю пам’ять. А як клацає по кнопках?! Просто жах! Я слухав, і мені не вірилось. Невже мій комп’ютер таке може говорити про мене? Я клацаю, бо клавіши западають. – Годі вам вихвалятися! Найбільше Сашко любить мене, – почулося з кутка, де на поличці стоїть старий телефон. – Ха-ха-ха, – засміялись одночасно телевізор і комп’ютер. – Тебе?! Ти вже зовсім з глузду з’їхав, старий? – От і ні. З ким би з вас Cашко не грався, та коли подзвоню я, він усе вмить кидає і поспішає до мене, бере слухавку, а я передаю йому Голос його Мами, яка дзвонить з роботи. А чи можете ви передати Сашкові голос його мами, на який він так чекає? Мій дзвінок для нього – найдорожчий. Наступного дня я прокинувся пізно. Мами вдома вже не було. Вона рано йде на роботу, а на столі записка: «Сніданок на столі». Снідати не хотілось. Я навіть не кинувся до комп’ютера, не увімкнув за звичкою телевізор і навіть не подзвонив зранку Антону, щоб поговорити про футбол чи нову гру. Мені так захотілося почути голос мами. Я вирішив подзвонити їй на роботу. Але я забув (це просто жах!), я забув номер телефону маминої роботи. Мені стало сумно й соромно, адже я знав напам’ять усі телевізійні канали, коди комп’ютерних ігор і раптом забувся мамин номер. Мені хотілося плакати. Я так хотів почути зараз її голос... Я глянув на годинник і став чекати. Приблизно о такій порі мама завжди телефонує додому і запитує, чи я поснідав, чи прийняв ліки. Я із жахом подумав: а раптом телефон не працює? Я підняв слухавку – гудок був. Я чекав... Просто сидів біля телефону і не зводив із нього очей... 32 І раптом – дзвінок. Я схопив слухавку. То був Мамин голос. Голос найкращої мами у світі. А ви пам’ятаєте голос своєї мами? Чи не забули, бува, номер маминого телефону? Подзвоніть їй просто зараз – і ви почуєте найкращий голос у світі – голос Мами. Казкотерапію часто використовують у виховних цілях на окремих заняттях з молодшими школярами. Отже, розвиток психічних властивостей учнів відбувається у процесі навчання. Як правило, він відбувається у вигляді однонаправленої спрямовуючої дії вчителя на учня. У цьому випадку одним із важливих завдань є організація процесу спільної діяльності учня з учителем, що спрямована на вивільнення власних психічних ресурсів учнів засобами психології. Спільна діяльність учня та вчителя може ґрунтуватись на будь-якому матеріалі, але найбільш близьким для учнів молодшого шкільного віку виступає форма казки. І тому в цьому випадку важливим є метод казкотерапії, як засіб представлення матеріалу у вигляді зрозумілих понять та близьких образів для молодших школярів 2.2. Практичне застосування методу казкотерапії в початковій школі До вашої уваги пропонуються тексти казок, які можна використовувати на уроках, перервах, хвилинках відпочинку, на виховних годинах у початкових класах. Кожна казка має якусь конкретну корекційну мету, реалізація якої і є завданням, що ставить вчитель перед собою і реалізовує її за допомогою інноваційної технології - казкотерапії. 1.Казки різного терапевтичного спрямування Тема: Що означає бути добрим? 33 Мета: допомогти дитині усвідомити свій внутрішній світ та особистісні цінності; развинути самосвідомість дітей; підтримати мотивацію дітей у вивченні та усвідомленні самих себе. Обладнання: альбоми, кольорові олівці, фломастери, індійська народна казка «Чи пам’ятають на світі добро?» (скорочений та адаптований варіант). Хід заняття І. Вступне слово вчителя Всі діти люблять казки. У кожного з вас є улюблена казка. А чи знаєте ви, друзі, що казка це не просто цікава історія, а важливе послання від наших далеких предків. Це свого роду зашифровані інструкції, життєві уроки, які попередні покоління накопичували, зберігали і передавали наступним поколінням як найцінніший скарб – щоб нащадки знали, як зробити своє життя щасливим. Давайте спробуємо з вами розшифрувати ці послання. – Як ви думаєте, що означає бути добрим? Чи можна протистояти злу і залишатися добрим? – Послухайте індійську народну казку “Чи пам’ятають на світі добро?” Може ви знайдете в ній відповіді на свої питання. ІІ. Читання (розповідання) казки «Чи пам’ятають на світі добро?» вчителем Чи пам’ятають на світі добро? Дуже-дуже давно у темних густих джунглях жили тигр і тигриця і було у них троє малюків. Став тигр старіти і слабіти, відчув що скоро помре. Покликав до себе своїх дітей і оголосив їм прощальний заповіт: – Діти мої, – сказав тигр, – пам’ятайте, що тигр – цар лісів, полює за всіма звірами, і не сміють вони йому заперечувати. Є тільки один звір, від якого я 34 хочу вас застерегти, один він сильніший та хитріший від тигра. Звати його Людина, і перед смертю застерігаю вас: бережіться, не полюйте на нього і не убивайте його. З цими словами старий тигр ліг на бік і помер. Із трьох малюків двоє старших були розумні і дотримуватися поради батька: ганялися тільки за сарнами, кабанами та різними іншими звірами в лісі, а людей уникали як вогню. Але молодший був норовливим і мав свої наміри: - Що це за істота така ця Людина? Чув я, що сили у неї не багато, та не має вона ні іклів, ні кігтів. Я одним ударом долаю і оленя і кабана, подолаю і Людину. Не зупинили молодого тигра ні благання матері, ні братів, що застерігали його і нагадували заповіт тигра-батька. Прокинувся він на світанку і пішов шукати Людину. Зустрівся йому на дорозі старий буйвол. Спина його була вся у смугах від старих ударів батогом. Тигр ніколи не бачив людини і запитав буйвола: – Хто ти? Може Людина? – Ні, я тільки старий, бідний буйвол. – Ось як, – сказав тигр. – Тоді, може ти розкажеш мені, що це за істота така Людина, бо я хочу знайти її та вбити. – Стережись, молодий тигр, – сказав буйвол, – це небезпечна та підступна істота. Багато років я був слугою Людини: носив важкі ноші на своїй спині і стер ними свої боки. Поки я був молодим і сильним, чоловік цінив і годував мене, а тепер, коли я став старим та слабким і не можу більше працювати на нього, він вигнав мене в ліс. Стережись, стережись Людини, не шукай її і не намагайся вбити, вона хитра і небезпечна. Тільки розсміявся молодий тигр і пішов своєю дорогою. 35 Через якийсь час зустрів він старого слона, який пасся на галявині. Шкіра його була вся в зморшках та складках, очі були мутними від старості, за вухами виднілись великі рубці там, де його били по голові палицею. – Що ти за звір? – запитав тигр. – Може людина? –Ні, я тільки старий слон. – Ось як? Ну, якщо ти такий старий, то може ти знаєш, що це за звір такий, Людина? Хочу знайти її, вбити та з’їсти. – Стережись, молодий тигре, не полюй на Людину, це підступний і небезпечний звір. Поглянь на мене, я – великий і сильний, і що ж? Людина підкорила мене, навчила і зробила своїм слугою на багато років. Поки я був молодим, чоловік годував мене та доглядав. Але коли я став старим та не можу більше працювати, мене вигнали в ліс і перестали про мене піклуватися. Послухай мене, не чіпай Людину, бо потрапиш у біду. Молодий тигр тільки розсміявся у відповідь і пішов своєю дорогою.Через якийсь час почув він, що хтось рубає дрова, підкрався ближче і побачив лісоруба. Подивився, подивився на нього і запитав його, що він за звір. Лісоруб відповів: – Ну і невіглас же ти, тигр. Невже ти не знаєш, що я людина? – Так, – сказав тигр, – от мені пощастило; я шукав людину, щоб вбити її і з’їсти, ти мені якраз і знадобишся. Почув це лісоруб і розсміявся: – Вбити і з’їсти мене? Ти напевне не знаєш, що людина дуже хитра, щоб її міг з’їсти тигр? Пішли до мене і я тобі покажу таке, що тільки людина знає і тобі корисно буде це знати. Тигру це сподобалось, і пішли вони разом, поки не прийшли до міцного будинку, де жив чоловік. 36 – Що це? – запитав тигр. – А це називається дім, – сказав чоловік. – Я покажу тобі, як ним користуватись. Зайшов до будинку і зачинив за собою двері. – Ось бачиш, – сказав він тигру, – які дурні тигри, порівняно з людьми. Живете ви собі в ямі у лісі, на холоді, дощі та спеці, і всієї вашої сили не вистачить, щоб збудувати дім. А я ось слабший від тебе, а вибудував собі чудовий дім, де живу собі в своє задоволення. – Ні, – розлютився тигр, – ти, жалюгідне, беззахисне створіння, живеш в такому будинку, а я, такий сильний, красивий, з кігтями та іклами стою зовні? Я повинен бути у будинку, а не ти. Виходь негайно і поступись мені місцем. – Добре, – сказав чоловік, впустив тигра, а сам вийшов. Міцно зачинив будинок, взяв сокиру на плечі і пішов, залишивши тигра помирати від голоду та спраги. Скоро тигру набридло сидіти у будинку і захотів він вийти з нього. Як він не намагався, але нічого не виходило. Почали його мучити спрага і голод. Пройшов деякий час, стало йому зовсім погано. Дивиться тигр у щілинку і бачить: прийшла сарна напитися до річки, що текла поблизу дому. – Сестричко сарна, відчини двері, випусти мене, гину я. Злякалась сарна, почувши тигра, але побачила, що він міцно закритий – заспокоїлась. – Прикро мені чути про твою біду. Тільки я боюсь, що коли я випущу тебе, ти мене вб’єш та з’їсиш. – Що ти, ні, обіцяю. Випусти мене! 37 Пожаліла сарна тигра, відчинила двері. Тільки тигр вискочив із дому, так і схопив сарну. – Шкода мені тебе, сестричко, тільки я так зголоднів, що повинен тебе з’їсти. – Але ти обіцяв, що не будеш мене їсти. А тепер, коли я врятувала тебе, ти добра не пам’ятаєш. – Добро? Що таке добро? – сказав тигр. – Я не вірю, щоб добро пам’ятали. – Ні? – здивувалася сарна. – Давай запитаємо трьох живих істот, яких зустрінемо, чи пам’ятають на світі добро. Якщо вони скажуть, що не пам’ятають, ти можеш вбити мене та з’їсти. Але якщо скажуть, що добро пам’ятають, ти повинен мене відпустити. – Згода, – сказав тигр. Пішли вони разом. Дивляться, біля дороги росте велике дерево. – Доброго дня, дерево, – сказала сарна, – розсуди нас, будь ласка. – У чому справа, сестро сарно? Охоче допоможу, як зможу. – Ось яка справа, – почала сарна. Знайшла я цього тигра закритим у будинку лісоруба. Покликав він мене і попросив випустити та пообіцяв, що не з’їсть мене. Але як тільки я його випустила, він схопив мене і хотів убити та з’їсти. А коли я стала дорікати йому тим, що він добра не пам’ятає, так він сказав, що добра ніхто не пам’ятає. Ось ми і домовились з ним, що у перших трьох живих істот, які зустрінемо, ми запитаємо, чи пам’ятають на світі добро. Якщо скажуть, що не пам’ятають, то тигр може з’їсти мене, я якщо скажуть, що пам’ятають, то він повинен відпустити мене. Будь ласка, брате дерево, скажи ти нам, чи пам’ятають добро на світі? Сумно зашелестіло гілками дерево і каже: – Радий би допомогти тобі, сестро, але мушу відповідати по совісті, так, як сам бачив. Росту я тут при дорозі і в затінку моїх густих гілок ховаються від спеки і 38 люди і звірі. Відпочивають, насолоджуються прохолодою... А потім що? А потім йдуть собі далі, не тільки не дякують за гостинність, але ще й ламають моє гілля, щоб підганяти ним змучену худобу... Чи це означає «пам’ятати добро»? Ні, добра на світі не пам’ятають. Бідна сарна зовсім занепала духом, і пішли вони далі. Бачать, пасеться буйволиця і її телятко. Буйволиця їсть суху і низьку траву, а телятку залишає високу та соковиту. Підійшли вони до буйволиці, лань і каже: – Доброго дня, тітонько буйволице. Ось ми з тигром хочемо з тобою порадитись в одній справі. І розповіла сарна про свою сумну пригоду. Подивилась буйволиця своїми великими очима на тигра, потім на сарну і каже: – З радістю допомогла б тобі, сестро лань, але треба казати так, як я дійсно бачила на світі. Розсуди сама: ось є у мене телятко. Поки воно маленьке, роблю все, що можу, щоб воно було ситим та щасливим. А коли воно підросте і стане міцним та сильним, чи буде пам’ятати про свою стареньку маму? Чи пригадає те, що вона робила заради нього? Чи буде воно берегти мою старість? Ні, живу я давно і скажу: добро на світі не пам’ятають. Зовсім знітилась сарна, почувши таку відповідь. А тигр тільки й радіє. Залишилось запитати ще кого-небудь, щоб закінчити суперечку. Рушили вони далі. Дивляться – скаче по дорозі заєць. Зупинили вони його та й питають: – Доброго дня, зайчику, – каже лань, – можеш розсудити нас з тигром, справа не довга. – Охоче, – каже заєць, – розповідайте у чому справа. – Ось як було діло... – і розповіла сарна зайцю, як все сталося. 39 – Ой, сестро, дивна це справа. Щоб розв’язати таку складну задачу, треба мені все добре взнати та зрозуміти. Подивимось, як все було: ти, сарна, була зачинена у будинку лісоруба? – Та ні, – загарчав тигр – це я був зачинений! – Так, так, – каже заєць, – тебе зачинила сарна? – Зовсім ні, – заперечила сарна, – ти, здається нічого не розумієш. Давай я тобі все добре поясню. – Так, так, справа я бачу дуже складна, – відповів заєць, – відразу і не зрозумієш. Треба піти на те місце, де все сталося. Там ви мені все покажите і поясните. Погодились на це тигр і сарна і пішли до будинку лісоруба. – Ну ось тепер, – каже заєць,– ви мені все покажите і зрозуміло поясните, як було насправді. Ти де була, сестричко-сарно, коли тебе тигр помітив? – А ось тут, – і сарна побігла до води, – я пила воду. – А ти, дядечко тигр? – А я був тут, всередині будинку, – сказав тигр і ввійшов до будинку. – А двері були зачинені, так? І заєць зачинив двері на засув. Потім він пішов з сарною, а тигр залишився в будинку і загинув. ІІІ. Аналіз казки Чи сподобалась вам казка? Як ви вважаєте, про що ця казка? Чи пам’ятають на світі добро? Чому старий тигр застерігав своїх тигренят не полювати на людину? Що можна сказати про головного героя казки? Чому молодий тигр не послухав свого батька? 40 Які наслідки мав цей вчинок? Які стосунки у тигра з іншими героями казки? Яку стратегію стосунків він вибрав? Чи допомогло йому це? У чому полягають головні труднощі героя? Від кого отримує допомогу сарна? Чому заєць вчинив з тигром саме так? Чи можете ви навести приклад доброго вчинку, зробленого вами? Чи пам’ятаєте ви добро, яке вам роблять інші? На кого з персонажів цієї казки ви хотіли б бути схожими? Чому? Висновок. Пам’ятайте, кожна казка несе в собі прихований сенс. Вона попереджає нас про наслідки руйнівних вчинків. У житті кожна подія може мати декілька варіантів розвитку, і тільки від вас залежить, який шлях ви оберете. Подумайте, як би міг змінитись сюжет казки, якби її герої (тигр, людина, сарна та заєць) змінили свою поведінку. ІV. Малювання ілюстрацій до казки. Завдання. Намалюйте ілюстрацію до фрагмента казки, який вразив вас найбільше. V. Робота з приказками Послухайте приказки про добро та зло різних народів. Як ви їх розумієте? Гніву не лякайся, на ласку не кидайся (російська). Не будь солодким – розлижуть, не будь гірким, розплюють (українська). VІ. Спільне обговорення казки у колі Кожна дитина ділиться враженнями від казки, висловлює свою думку відносно поведінки головних героїв, відповідає на питання вчителя (психолога). 41 Обговорення проходить у спокійній атмосфері, без поспіху. Дуже важливо, щоб кожна дитина самостійно зробила висновки, пояснила та обґрунтувала їх. КАЗКА ПРО ЗДОРОВ’Я І ХВОРОБУ Мета: привчати дітей до здорового способу життя; дати можливість самим порівняти корисні та здорові звички; виводити дітей від теле- та комп’ютерної залежності; виховувати відповідальне ставлення до свого здоров’я. Жили – були на світі Здоров’я і Хвороба. Здоров’я було добре, сильне і кожен день робило ранкову зарядку, а Хвороба було худа і зла. Здоров’я жило у великому, світлому і чистому палаці. А Хвороба жила в темному, брудному будинку, у якому зі стелі звисало павутиння і кажани, а по підлозі бігали щурі. Одного разу вони зустрілися і засперечалися, хто з них сильніший. Думали – гадали і вирішили свою силу перевірити так: знайти хлопчика і з ким він подружиться – той і сильніший. Пішли вони до міста, стали біля школи і чекають, коли діти додому підуть. Продзвенів дзвінок, вибігли діти, а Здоров’я з Хворобою тут як тут. Вибрали хлопчика, пішли за ним. Прийшов хлопчик додому, а Хвороба давай йому шепотіти на вухо: - Вмикай швидше комп’ютер. Кинув хлопчик портфель і миттю до комп’ютера. Здоров’я йому на друге вухо зашепотіло: - Відпочинь, пообідай, погуляй на свіжому повітрі. Але хлопчик тільки відмахнувся рукою. Так і просидів за комп’ютером до самого вечора. А Хвороба рада – радісінька і знову нашіптує: - Вмикай швидше телевізор, там знову страшилку показують! 42 Наступного дня все повторилося. - Ось бачиш, - говорить Хвороба до Здоров’я, - я виявилася сильнішою за тебе. - Рано радієш. Скоро моя черга прийде,- відповідає Здоров’я. А хлопчик став помічати, що вчитися стало набагато важче, і комп’ютер йому надоїв, і від фільмів стомився, і друзів стало менше. А Хвороба все шепоче і шепоче. - Надоїло, - вирішив хлопчик. А Здоров’я тільки цього і чекало: - Біжімо на каток! Вхопив хлопчик ковзани і прожогом на каток. З вулиці – додому, поїв і за уроки. Вранці встав, а Здоров’я йому: - Зроби зарядку і обітрись холодною водою! Після уроків покатайся на лижах, так і відпочинеш, і цікаво проведеш час. Так роби кожен день. Помітив хлопчик, що і вчитися став краще, і друзі у нього з’явилися, і настрій завжди був хороший, і часу на все вистачає, а про комп’ютер і телевізор він і думати забув. - Ну, то хто з нас сильніший? – запитало Здоров’я. Нічого не відповіла Хвороба, а що вона могла сказати? Пішла тихенько до свого будинку і ображено закрилася зсередини. Так і живе там сама – самісінька. Тут і казці кінець, а хто слухав – молодець. Ну, а висновки, діти, робіть самі. КАЗКА ПРО ЗУБЧИК Мета: показати дітям важливість догляду за зубами; навчити їх правильно це робити. 43 В одному місті жив маленький Зубчик, який дуже любив солодощі. Він їв цукерки за сніданком, обідом та вечерею. Та ось одного разу Зубчик заболів. Пішов він шукати того, хто міг би його вилікувати. Але ніхто не зміг йому допомогти. Сів Зубчик на лавку і гірко заплакав. Раптом до нього прийшла Зубна фея і запитала: - Що сталося? Чому ти плачеш? - Я їв солодощі за сніданком, обідом і вечерею. І ось я захворів, і ніхто не може мені допомогти. Зубна фея каже: - Я знаю, хто тебе вилікує. Йди ось по цій стежинці, і вона тебе виведе до будинку, в якому живе Зубна щітка. Вона тобі обов’язково допоможе. Побіг Зубчик по стежинці і незабаром опинився біля маленького ошатного будиночка. Він постукав. Двері відчинились, і на порозі з’явилася Зубна щітка. - Привіт, Зубчику! Що тебе до мене привело? - Зубна фея сказала, що ти можеш мене вилікувати, - жалібно проскиглив Зубчик. - Але я не можу вилікувати тебе без моєї помічниці – Зубної пасти, сказала Зубна щітка. Йдемо швидше, бо скоро стемніє, а йти нам треба далеко. Відправились вони в дорогу. Йшли лісами, полями, лугами і, нарешті, дібрались до будинку Зубної пасти. Постукали у віконце. Зубна паста вийшла до них і говорить: - Мабуть, вам потрібна моя допомога, якщо ви прийшли до мене так пізно? - Будь ласка, добродійко, вилікуйте мене! – закричав Зубчик. 44 Зубна паста з Зубною щіткою взялися дружно чистити Зубчик, і він незабаром виздоровів. З тих пір Зубчик подружився з Зубною пастою і Зубною щіткою. Він перестав їсти багато солодощів. А нові друзі приходили до нього кожен день і чистили його вранці і ввечері. Більше Зубчик ніколи не хворів і завжди мав чудовий вигляд. ЧАРІВНА ПІСЕНЬКА Мета: пропагувати серед дітей здоровий спосіб життя; показати його переваги. В одному місті жив лікар під прізвищем Життєлюбний. Прізвище йому дуже пасувало: він був доброю, веселою, жвавою людиною і чудовим лікарем. Лікар любив кожного ранку співати свою чарівну пісеньку про здоров’я, робити ранкову зарядку і обливатися холодною водою. Взимку Життєлюбний катався на лижах і ковзанах, а влітку – плавав і бігав щоранку. А ще лікар завжди і всім давав пораду: - Займайтеся спортом, частіше гуляйте на свіжому повітрі – і ви будете здорові. В тому ж місті жив хлопчик Вова. Це був гарний, але дуже хворобливий хлопчик. А ще він усього боявся: темноти, висоти, води. Взимку він боявся морозу, восени – дощу, влітку – протягів. Вова часто хворів, і друзів у нього не було. Сидячи вдома, він дивився зі свого вікна, як весело граються діти, і йому ставало ще сумніше. Ось настали довгожданні зимові канікули. У дворі діти будувати снігові замки, льодяні гірки, заливали каток, грали в сніжки. А Вова весь цей час лежав у ліжку з температурою. Його мама дуже переживала за сина. Вона так не 45 хотіла, щоб хлопчик пролежав усі канікули. Потрібно було терміново щось робити. Мама згадала про чудового лікаря під прізвищем Життєлюбний і зателефонувала йому. Лікар відразу приїхав додому до хлопчика. Він подивився на лежачого в ліжку під двома одіялами Вову і запропонував йому: - Давай – но, друже, трошки повеселимося. Лікар заспівав веселу пісеньку, і хлопчику захотілося затанцювати. Потім він дав Вові вітаміни ‘’Здоров’я’’ і подарував ковзани. Пройшли роки. Вова виріс і став кращим спортсменом у своєму місті. У нього з’явилося багато друзів, і, звичайно, він зовсім забув про свою хворобу, але назавжди запам’ятав чарівну пісеньку лікаря. КАЗКА ПРО ХЛОПЧИКА, ЯКИЙ НЕ ЛЮБИВ МИТИ РУКИ Мета: привчати дітей до особистої гігієни; пропагувати здоровий спосіб життя. Жив – був хлопчик Максим, який не любив мити руки. Скільки мама йому не пояснювала, скільки не просила, в нього на все відмовка. ‘’ Для чого ж їх мити, можна і так ходити. Мені вони не заважають. І, взагалі, вони в мене і так чисті.’’ Мама все ж таки настоювала і посилала сина в ванну кімнату. Хлопчик не хотів іти, але зрозумів, що мама не поступиться. Максим мовчки йшов у ванну, але там, як ви думаєте, так, він рук не мив, а просто стояв. Одного разу, сідаючи обідати, мама звернула увагу на руки сина. Вони були брудні. Мама насварила хлопчика і знову послала до ванної кімнати. Максимко насупився, почав говорити, що він помив руки, але у ванну пішов. Вирішив хлопець все –таки не мити рук. Він поглянув на себе в дзеркало і враз йому стало так образливо, що малий аж заплакав. 46 Раптом крізь сльози хлопець побачив, як в умивальник сідає маленький літачок. І ось питає літачок у хлопчика: - Плачеш? Мучишся? - Так. Літачок і каже: - Сідай на мене. Хлопчик сів в літачок, і вони полетіли. Спочатку у квартирі, а потім вилетіли у вікно. Довго вони літали і, нарешті, прилетіли до озера. Тільки – но Максим хотів запитати , де це вони, як озеро зашуміло, загуркотіло. Бачить хлопчик: посередині озера піднімається острів. На острові – чудовий палац. Біля палацу сторожа – маленькі жабки, правда, вигляд у них був суворий, і у кожної в руці – спис. Ось відкривається велика брама, виїжджає карета, а замість коней – раки. З карети виходить жаба. Одяг на ній королівський і корона золота на голові. - Ти що, царівна – жаба? – спитав у неї Максим. – Ти тут живеш? - Я живу в умивальнику ванної, куди ти приходиш умиватися. Але ти мене зовсім не помічаєш, тому що тобі там нецікаво. Сказала це жаба, чемно попрощалась і поїхала до себе в палац. А хлопчик сів на літачок і полетів до себе додому. Поки летів, думав над словами жаби. Тут у ванну зайшла мама, і Максим прокинувся. Він швидко встав і почав мити руки з милом. І тут хлопчик зрозумів, в чому таємниця королівства жаби: потрібно уявити щось цікаве, коли займаєшся нецікавою справою. Наприклад, треба не просто мити руки, а можна придумати цікаву історію. Невже за час, поки миєш руки, не можна нічого придумати? Ще й як можна: або про маленьких чоловічків, у яких заливає острів, або про пожежу а палаці жаби. Багато чого можна придумати! 47 З тих пір Максим полюбив мити руки, а мамі дуже загадково сказав: ‘’ Я сухий все життя, тому мокрим походити дуже цікаво’’. Мама, звичайно, нічого не зрозуміла, але вона раділа за сина. А літачок кудись зник. Мабуть, до інших дітей полетів. До вас, до речі, не залітав? ПРИГОДИ ВЕДМЕДИКА БО Мета: познайомити дітей з корисними та шкідливими продуктами; показати користь від вживання корисної їжі; привчати дітей до споживання корисної їжі. Жив – був в одному казковому лісі маленький ведмедик Бо. Він був веселим та непосидючим, мав багато друзів. З ранку до вечора Бо заводив веселі забави та ігри. Як приємно було чути дзвінкий дитячий сміх у лісі. Здавалося, то дзвенять старі сосни та ялини. Одного разу звірята вирішили погратися в хованки. Жмурити була черга ведмедику. Ось він заплющує оченята та рахує до десяти. Один, два, три, чотири… І раптом Бо потягнув носиком – що це так пахне? Пахло чимось незнайомим і цікавим. Від цікавості ведмедик відкрив оченята – під старою гіллястою ялинкою лежало щось дивовижно гарне, і воно так пахло… Звірятко забуло про своїх друзів, про їхню гру, було тільки одне бажання – скоштувати те смачне в кольоровій пахучій упаковці. Ведмедик обережно з’їв декілька шматочків, йому сподобалось. Попробував ще, і ще, і ще. Смачно. Та ось дивина – скільки б маленьке ведмежа не їло, а шматочки в упаковці не зменшуються. ‘’Ну, то й добре, - подумав Бо, - надовго вистачить.’’ Так пройшов місяць. Але що це з ведмедиком? Він не хоче гратися, більше не чути його дзвінкого сміху, та й друзі більше не цікавлять звірка. Лежить він під ялинкою та й їсть свою смакоту. Коли це летить дятел, побачив ведмедика та й спустився до нього. - Привіт, друже! Чого це ти розлігся, ні з ким не граєшся? – запитав у Бо. - Та мені нецікаво з ними. І живіт щось поболює. 48 - А що це ти там їсиш? Дятел заглянув під ялинку і оторопів. Колись веселий здоровий ведмедик лежав тепер на боці, у нього було бліде обличчя, синяки під очима, а поруч лежала упаковка з чіпсами. - Де ти це знайшов? – запитав дятел. - Тут, під ялинкою. - Це погана їжа, від неї ти захворієш! - Нічого подібного. Ось уже місяць я їм ці пахучі шматочки і нічого… Навіть класно, що вони не зменшуються. І тут у ведмедика різко заболів живіт. - Ой-ой-ой! – зарепетував Бо. Дятел все зрозумів. Він вирішив допомогти своєму товаришу. Вмить приїхав заєць Вухань на своєму ‘’Мерседесі’’. І поїхали вони далеко-далеко за сині гори, за темні ліси, за широкі поля. Довго чи коротко їхали друзі, але незабаром побачили вони на узліссі два будинки: один – гарний, світлий та чистий, а другий –темний, брудний та якийсь пахучий. Тваринки наблизились до пахучого будинку. Ведмедик упізнав цей запах – так пахло з упаковки під ялинкою. З будинку вийшли якісь химерні істоти. - Ну що, ведмедику, тепер ти будеш жити з нами. Адже ми і є та шкідлива їжа, яку ти так сподобав. Ведмедик з острахом подивився на цих потвор. Він закричав: - Ні, я не хочу. Тут брудно і незатишно. І, взагалі, у мене від вас болить живіт! Потвори тільки голосно зареготали. 49 Друзі зрозуміли, що тепер їм треба тільки втікати. Вухань миттю завів свій Мерседес, і звірята помчали. Але що це? Бридкі потвори кинулись навздогін. Ось – ось наздоженуть! Що робити? Та раптом відчинилися ворота у двір гарного будинку. Друзям не залишалося нічого іншого, як прошмигнути у двір. Ворота миттю зачинилися, і тваринки в небезпеці. - Не бійтеся, тут ви в небезпеці, - сказав господар дому, гарний червонощокий чоловічок з посмішкою на обличчі. - Хто ви? – запитав Бо. - Ми – вітаміни, які дають усім силу , здоров’я і настрій. Враз на подвір’я висипало чимало таких кумедних, але веселих чоловічків. - Допоможіть нам, будь ласка, - попросив Вухань. - У ведмедика болить живіт. - Це тому, що він став їсти шкідливу їжу, - пояснили чоловічки. – Ми з радістю вам допоможемо. Їдьте додому, там на великій галявині вас чекають ліки. А цих злюк не бійтеся, вони безсилі проти нас. Щасливої дороги! Друзі подякували і рушили додому. Коли ж повернулися, їх чекав сюрприз – ціла галявина була вкрита соковитими яблуками, солодкими грушками та виноградом, запашною малиною та суницею. Їжте, на здоров’я! Через деякий час ведмежа Бо знову весело сміялося і гралося зі своїми друзями. Граючись у квачика, воно знову забігло під ту ялинку, звідки доносився раніше незнайомий запах. Під деревом нічого не було. ‘’Яке чудове життя!’’ – подумав ведмедик. Він посміхнувся і побіг далі, адже його чекали друзі. НЕЗВИЧАЙНИЙ АНГЕЛ 50 Мета: привчати дітей до самостійності, до порядку; виховувати в їхніх душах почуття прекрасного; вчити досягати своєї мети. Жив – був ангел. Як усі ангели, він був світлий, сяючий і з білими пухнастими крилами. Як і всі ангели, він був дуже добрим, допомагав людям і всім беззахисним. Але в той же час він був не таким, як усі, та інколи поступав дуже незвичайно, тому багато ангелів його не розуміли. Наприклад, пізній вечір, малюку давно пора спати. Але він капризує, кричить: ‘’ Ну чому знову? Яне хочу спати! Я не хочу прибирати іграшки!’’ Ангел підлітає до нього і шепоче: ‘’ Звичайно, не потрібно прибирати. Давай мама порозкидає по квартирі всі каструлі, сковорідки, ножі і виделки, голки та заколки, а тато – всі свої цвяхи та гайки, молотки та викрутки! Буде весело!’’ Малюк уявляє собі цю картину і починає повільно збирати іграшки. Або інший випадок – собака загнала маленького беззахисного кошеня на дерево і гавкає, хоче дострибнути. Ангел підлітає і домовляється з іншими тваринами. Собака, відірвавшись від свого гавкання, бачить, як гавкає кіт і заганяє жалюгідного собаку на дерево. Щелепа у собаки від подиву звисає, він ошелешений настільки, що маленькому кошеняті саме час зіскочити та втекти, а собака ще довго не може оговтатись. Ангел був веселим мрійником, але завжди досягав своєї мети! Йому говорили: ‘’ Ти якийсь не такий, як усі ангели. Може, ти незабаром народишся там, серед людей?’’. ‘’ Може’’, - відповідав ангел. Він не боявся нового. І хто знає, може, він уже народився, і серед діточок сяє його весела промениста посмішка. ДІВЧИНКА НАТАЛКА І ШУРХОТУНЧИК 51 Мета: виховувати бережливе ставлення та любов до природи; впевненість у собі, почуття прекрасного. Жила – була дівчинка Наталка. В школі їй задали скласти казку. А вона казки розповідати не вміла. Таблицю множення знала напам’ять, про пори року і перелітних пташок знала, а ось із казками не виходило. Лягла вона спати дуже стурбована, що прийде до школи з невиконаним домашнім завданням. Заснути ніяк не виходить. І ось лежить вона, лежить, і раптом чує в кутку якесь шурхотіння. Злякалась, питає: ’’ Хто там шурхотить?’’ А у відповідь: ‘’ Це я, Шурхотунчик. Я істота казкова, завжди у тебе в кімнаті по кутках гуляю. А ось чому ти не спиш?’’ Розповіла йому дівчинка про свою проблему. Здивувався Шурхотунчик: - Як так! Ти зовсім казку скласти не можеш? Адже навколо стільки чарівного, казкового! - Що ж тут казкового? Все навколо звичайне. Шурхотунчик навіть образився: - Ну знаєш! А як же я? Я ж чарівний! - Ну чарівний… - Ось бачиш. Он місяць на небі незвичайний, і зорі в небі, і калюжі на землі. Ось ти, мабуть, навіть і не знаєш, від якого такого чародійства листя восени жовтіє і червоніє? - Це я знаю. Мені мама розповідала. Стає менше світла, і в листі речовин, від яких листя стає зеленим, теж менше стає, вони без світла утворюватись не можуть. - Та ну, нісенітниця яка! Повір, я знаю. Адже тут без нас, Шурхотунчиків не обходиться. Ідемо зі мною гуляти – сама все побачиш. І повів Шурхотунчик Наталку місячною стежиною прямо на вулицю. - Ось дивись. Є на небі зірки жовті, а є червонуваті. І зірки ці в калюжах відбиваються. 52 Тицьнув Шурхотунчик хвостом в калюжу в те місце, де червонувата зірка відбивалась, і ніби червона фарба по калюжі розплилась, і хвіст виявився, як пензлик, у червоній фарбі. - Тримайся за мій хвіст сильніше, підемо он той клен розфарбуємо. Вхопилася Наталка за хвіст Шурхотунчика, і стала цим хвостом до листків клена доторкуватись. Де доторкнеться, там листя червоним стає. Пішли вони знову до калюжі. Вибрала Наталка жовту зірку. Пофарбувала листя іншого клена, і берези, і липи. Так і гуляли Наталка з Шурхотунчиком, і фарбували листя в жовтий, червоний кольори. Не всі відразу, звичайно. Щоб і інші Шурхотунчики могли прийняти участь. Вранці мама розбудила Наталку в школу. Вони вийшли з дому, а навколо на дереваз стільки жовтих і червоних листків з’явилося. - Дивися, доцю! – сказала мама. – Уже справжня осінь настала, зеленого листя зовсім мало залишилось. ‘’ Як ми з Шурхотунчиком добре вночі постаралися’’, - подумала Наталка. А з клену поруч із нею прошурхотіло: ‘’ Так, добре!’’ КАЗКА ПРО БЕЗЛАД Мета: привчати дітей до порядку; виховувати бережливе ставлення до речей. Жив – був Безпорядок , точніше, йому не було де жити. От він і ходив вулицями, придивлявся для себе будинок чи квартиру, в якій він міг би поселитися. Одного разу він помітив, що в багатоповерховому будинку живе дуже дружна сім’я: ‘’ Мабуть, поруч із ними буде весело і мені!’’ – подумав Безпорядок. Він став чекати зручного моменту. 53 Коли діти виносили сміття, він пробрався у квартиру і сховався за батареєю. Невдовзі мама побачила там склад фантиків. ‘’Діти, хто заховав за батареєю склад фантиків? Це ж безпорядок!’’ – сказала вона. Безпорядок від задоволення посміхнувся: ‘’ Ось і познайомилися!’’ Поступово він звикся і став виходити у ванну кімнату – мама знаходила там татові шкарпетки, сховані в пральній машинці, на кухню – там він переплутав їй всі баночки з-під спецій, в дитячу – там Безпорядок поселився серед іграшок. Але біда була в тому, що його ніхто не помічав. Всі думали один на одного і ображались. Одного разу Безпорядок влаштував битву з тапочками членів всієї сім’ї в коридорі. Мама зовсім розізлилась. Діти теж розізлились – і відмовились прибирати за невідомим порушувачем порядку. Швидше за все, справа закінчилася б дуже погано – в сім’ї усі б пересварилися, але вчасно повернувся з роботи тато. Він відразу зрозумів, у чому справа. ‘’Я приніс свіжу газету, - сказав він. – Не повірите, там написано про нас.’’ Звичайно, йому не повірили, але стали слухати. ‘’Живе на світі така дружна сім’я… ( тато назвав їхнє прізвище). Батьки там дуже люблять своїх дітей, а діти –батьків. Але більш за все діти люблять прибирати в квартирі: в дитячій, в спальні і в залі – і, взагалі, де помітять Безпорядок ( при цих словах Безпорядок навіть злякався, що його помітили). І дуже люблять, щоб мама їм нагадувала, що пора прибратися. Тоді вони говорять’’ Дякуємо!’’ – і з шаленою швидкістю наводять порядок! Ось яка чудова сім’я живе в нашому місті!’’ Діти зрозуміли жарт і взялися за прибирання, а Безпорядок, доки його зовсім не розкрили, втік через відчинену кватирку. Вже дуже він не хотів, щоб із ним упоралися в одну мить. КАЗКА ПРО ІВАНКА, ЯКИЙ ХОТІВ СТАТИ ДОРОСЛИМ Мета: виробляти у дітей звичку прибирати за собою, дотримуватися чистоти і порядку. 54 Жив – був хлопчик Іванко, і було йому шість років. Він був дуже добрий хлопчик, але йому часто не вистачало терпіння довести почату справу до кінця. Почне гратися, порозкидає іграшки по всій кімнаті, а прибрати за собою не хоче. Одного разу Іванко влаштував таку гру: все порозкидав. Прийшла мама, похитила головою і тихо сказала: ‘’ Який ти у мене маленький, зовсім не вмієш гратися один. Ось що: сиди тихенько, а я поки побрибираю.’’ ‘’ Сиди тихенько!’’ А хіба можна сидіти тихенько, якщо ти образився на маму? Ну, навіщо вона кожен день говорить ‘’маленький’’. ‘’ Я зовсім не маленький!’’ – подумав Іванко і тихенько прошмигнув на вулицю, поки мама прибирала за ним. На вулиці Іванку дуже сподобалось. ‘’Он я який! - думав він. – Ходжу один, ніби великий.’’ В цей час повз нього їхала дівчинка на велосипеді. - Ой, який хороший хлопчик! – вигукнула вона. - Так, - відповів Іванко, - може, я і хороший, тільки я хочу бути великим. - Дорослим? – задумалась дівчинка. – Якщо залізти на високе дерево, до самого сонечка, всі відразу стануть маленькими. А це означає, що ти станеш великим. - Звичайно, - відповів Іванко і поліз на дерево. Але трапилася дивна річ. Коли Іванко зверху скрикнув: ‘’ Ну як, я вже великий?’’, дівчинка відповіла: ‘’ Ні, чомусь ти став ще меншим!’’. - Не може бути! – не повірив Іванко і хотів запитати ще щось, але дівчинка… - Ой – йой- йой! Дощик починається! – сіла на велосипед і швидко поїхала. Пішов дощ. Іванко зліз з дерева і ненароком посковзнувся. Розтягнувся на землі – і побачив, як з-під землі ростуть гриби. З червоними шапинками, на білих ніжках, вони стоять, як солдати на параді. Ах, як гарно! 55 І тоді Іванко теж вийшов на той парад під дощем. ‘’ Зараз, - думав він, - зараз я обов’язково виросту’’. А після дощу спитав у хлопчика, що проходив поруч: - Скажи, будь ласка, я дуже виріс? - Ти? – здивувався хлопчик і засміявся. – Ти тепер схожий на маленького мокрого котика. Більше не було що робити на вулиці, і Іванко прийшов додому. Ні, тепер він не мріяв стати дорослим. Він тепер зовсім розчарувався, але з неба йому посміхнулось сонце. - Я знаю, ти хочеш стати великим, - сказало воно Іванку. Тож роби те, що я покажу. І добре сонечко показало, куди треба поставити розкидані іграшки. Все Іванко розставив, все прибрав. І навіть підмів підлогу. Лише одному не повірив: невже тепер він став дорослим?! Прийшла мама і здивувалась: в кімнаті було чисто. Мама зраділа і сказала: ‘’ Та ти в мене став зовсім дорослим. Подумати тільки, сам іграшки прибрав!’’ І ти, малюче, який слухав казку, теж зрозумів, як стати дорослим? Перш за все, потрібно прибрати свої іграшки. А якщо не віриш, запитай в сонечка. НЕ ВІДЛІТАЙ, СПІВАЙ, ПТАШКО! Мета: вчити дітей поважати думку інших, прислухатися та рахуватися з нею; привчати до понятття ‘’дружба’’. - Давай веселитися, Поросятко! - А як? - Давай пострибаємо! І вони застрибали: Заєць – через пеньок, Порося – через звалену осику. 56 - Так не розвеселишся, - сказав Заєць. – Іди сюди! – Він підвів Поросятко до поваленої сосни. Весняний ліс, повний сонця і пташок, стояв у зеленій димці. Стрибай! – сказав Заєць. - Боюсь, - сказало Поросятко. - Дивись! – сказав Заєць і стрибнув. - У тебе ноги довгі, - і Поросятко лягло животиком на сосну. - Та не так, - сказав Заєць, - дивись! Ти не дивишся, - образився Заєць. – То я тебе навчу. Десь поруч сиділа пташка і голосно співала. ‘’ Де ж вона сидить?’’ – думало Порося, розглядуючи гілки. - Дивися третій раз! Більше не покажу. Заєць стрибнув, і тут Порося її побачило. Вона була крихітна, такий сіренький камінчик, і співала так, що у Поросятка защеміло в грудях. - Будеш стрибати чи ні? – запитав Заєць. - Ти стрибай, - відповіло Поросятко. Він, не відриваючи очей, дивився на пташку. Ось вона нахилила голову і …. Такого Порося ще ніколи не чуло. - Головне не боятися, - говорить Заєць. – І відштовхуйся двома ногами відразу. Зрозумів? - Угу, - відповіло Поросятко. ‘’ Якби я вмів так співати, як вона. Я б…’’ - Ну, стрибай! – сказав Заєць. Порося підстрибнуло, лягло животом на сосну і закрило очі. - Але ж ти! – сказав Заєць. – Вчи тебе! – І побіг. - Пташко, - прошепотіло Порося, - не відлітай, співай, пташко! Я не вмію стрибати, не вмію співати, але, коли ти співаєш, мені здається, що я можу все. 57 Пташка співала, а Порося лежало на сосні тихенько, і йому здавалося, що він сам – вільна пташка, летить високо над землею і махає легкими крилами. Прибіг Заєць. - Ну, будеш стрибати? – запитав він. – Чому ж ти плачеш? От дурний! Та я ж навчу, навчу! Потрібно тільки відштовхуватися двома ногами відразу! І тут він побачив, як Порося зачаровано дивиться на пташку, і йому стало соромно, що він довго не помічав, чим зацікавлений його товариш. - Давай навчимо пташку перестрибувати через колоду? – запитав він Поросятка. - Давай краще навчимося співати, як пташки. – відповіло Порося. - Кожному – своє! У нас не вийде. - У мене теж не виходить стрибати так, як ти хочеш! Зате я вмію … хрюкати! - А я – ні… - засумував Заєць. - Зате ти вмієш класно стрибати! - Але ж одному нецікаво стрибати! - Значить, потрібно придумати таку гру, щоб було цікаво всім – тоді ніхто не буде ображатися і сумувати. І вони придумали таку гру, в якій Заєць стрибав, Порося хрюкало, а пташка співала. І всім було радісно, що вони вміли це робити. 58 РОЗДІЛ 3. ДИДАКТИЧНА КАЗКА ЯК ПЕДАГОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН 3.1. Структура та етапи створення дидактичної казки Теоретичні основи підготовки вчителя початкових класів до створення дидактичних казок є важливою складовою, оскільки саме ознайомлення з теорією дає можливість створювати казки, які найбільшою мірою зможуть бути ефективними в освітньому процесі. Створення дидактичної казки для дітей передбачає вміння правильно й послідовно її писати. Ознайомившись з етапами написання казок, вчитель може зекономити час та попередити виникнення труднощів і помилок. Етапи складання дидактичної казки: 1. Визначення глобальної мети написання казки (наприклад, зробити урок цікавим, доступним, подати навчальній матеріал у доступній для учнів формі). 2. Визначення мети та теми уроку. 3. Визначення мети написання казки. 4. Вибір методів та прийомів створення дидактичної казки. 5. Продумати сюжет казки та персонажів. Якщо ж ми намагаємося донести до читача якусь ідею, то потрібно добре обміркувати, яким чином це зробити: підібрати такий сюжет і таких персонажів, що дозволяють розкрити ідею максимально повно і яскраво. 6. Можливе внесення додаткових незвичайних (чарівних) елементів у казку (наприклад, паличка-виручалочка, чарівна шапка). 7. Написання синопсису. Синопсис – короткий зміст літературного твору, 59 в якому описується сюжет і основний конфлікт, а також дається уявлення про головних героїв. 8. Детально описати події, продумати логічні переходи від одного епізоду подій до іншого. 9. Перевірити відповідність казки задуманій меті її написання. 10. Редагувати дидактичну казку. Необхідно пам’ятати, що алгоритм написання казки у кожного автора може відрізнятися, але вище наведений допоможе вчителям початкових класів розпочати свою письменницьку майстерність. роботі над будь-яким літературним твором можна виділити три основні етапи: складання плану, написання, редагування. Для створення дидактичної казки, учителеві потрібна професійна підготовка у таких основних сферах: 1. Вивчення вікових особливостей дітей молодшого шкільного віку, особливості протікання психічних процесів у цьому віці. 2. Дослідження тем, які хвилюють дітей загалом у цьому віці, а також, які цікавлять конкретну групу дітей (той клас, у якій вчитель працює). 3. Ознайомлення з різними авторськими дидактичними казками. 4. Вміння висловлювати свою думку грамотно. 5. Ознайомлення з особливостями впливу казки на дитину. 6. Дослідити структуру, функції, види казок, етапи їх написання. 7. Вивчити прийоми та методи створення дидактичної казки. 8. Тренуватися в створенні дидактичних казок. 60 Від якісної підготовки педагога залежить написання дидактичної казки, яка покращить та полегшить освітній процес дітей. Навчання у цій сфері перш за все необхідне для того, щоб учитель міг скласти казку, яка відповідає поставленій начальній або виховній меті, легко сприймається дітьми, містить тих казкових героїв, які не псують психіку дитини та не викликають у її надзвичайних страхів та негативних емоцій. У посібниках з теорії літератури загальноприйнятою є така структура творів: експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація (момент найбільшого напруження дії), розв'язка. Знання цієї структури дає можливість логічно та послідовно описувати події, які відбуваються у дидактичній казці. Крім цього, кожен з елементів є важливим, тому при відсутності одного з них, казка втрачає свій зміст та динаміку подій. Таким чином, знання структури та етапів створення дидактичної казки є корисними, оскільки не потрібно витрачати час на визначення логічних послідовних етапів створення казки а також її структури. 3.2. Методи та прийоми створення дидактичної казки Найбільш цінним у підготовці до написання дидактичної казки є вивчення методів та прийомів її створення, оскільки знання їх дає можливість учителю швидко скласти цікаву та незвичайну казку. Розглянемо приклади деяких прийомів: Казка «на новий лад» - згадати знайому казку та переробити її на новий лад, додаючи необхідний навчальний матеріал. До відомих народних казок можна додати елементи сучасного життя (наприклад, сучасний одяг, технічні пристрої ). «А що було потім?» – продовження відомої казки (наприклад, Попелюшка готує їжу для своїх дітей, їй потрібно назбирати відповідну кількість яблук на полуниці для пирога, але вона не вміє рахувати і т. д.) 61 3. «Казки навиворіт» – спробуйте пофантазувати різні історії, де ролі героїв, їхні характери міняються місцями. Наприклад, як би змінилася казка, якби вовк виявився добрим героєм, а Червона Шапочка, навпаки, погана. 4. «Казковий салат» – поєднання відомих героїв з казок, або сюжетів. 5. «Фантастичне виключення». Спробуйте подумки прибрати з казки щось, що існує на світі. Наприклад, «Одного разу Зебра прокинулася без чорних смужок на шерсті ...», «Прокинулася вранці Маша, а сонця на небі немає». 6. Складання гіпотез – «Що було б, якби ми зайшли в ліфт, а виходячи з нього опинилися к країні геометричних фігур..» 7. Оживлення предметів (живі цифри, овочі, бактерії розмовляють тощо) 8. Творча помилка (країна Цифроманія, Малиноманія, Дитячоландія, Дієсловоландія тощо). 9. Картки Проппа – набір карток з символами та поясненням, у яких представлені функції казки, вони ніби є умовним планом розгортання подій. Їх можна розкладати та комбінувати у задуманому порядку, вписуючи свої ідеї. 10. «Слово породжує слова» - розпочинається створення казки з одного слова. Як камінь, кинутий в ставок, слово породжує коло асоціацій, спогадів, рим, образів. А два зустрілися один з одним слова - це вже «біном фантазі»ї полюси, між якими здатна виникнути нове життя. 11. «Випадковий префікс» - придумування випадкового префікса до іменника (наприклад, міні-хмарочос). 62 12. Метод «нарізок» - вирізання з газет різних заголовків статей, які змішуються, а потім поєднуються у одну казку. 13. Гра «Сліпі відповіді» - група людей пишуть відповіді на запитання по черзі, не підглядаючи відповіді тих, хто писав попереду (Хто це був? Де знаходився? Що зробив? Що сказав? Що сказали люди? Чим закінчилось?). У кінці виходить у більшості випадків гумористична історія, яку можна взяти як ідею до створення казки. 14. «Малюнок в декілька рук» - один починає зображувати малюнок, інший – таким чином можна зобразити неіснуючого персонажа. 15. «Фантастичний аналіз» - це умовне «розчленування казкового героя» з метою вияснення тих рис та ознак, які притаманні конкретному герою (наприклад, Пінокіо – дерево, ключик, довгий ніс) та в подальшому ці ознаки або риси можна «обіграти» (наприклад, Пінокіо зроблений не із дерева, а із заліза, або папіру). 16. «Скляна людина» - із характерних особливостей героя виводимо логічні пригоди (наприклад, скляна людина – прозора, тому можна читати її думки; крихка, тому усі вулиці устелено подушками). 17. «Оживлення предметів» (живі цукерка, підручник, каміння тощо). 18. Невелику розповідь можна придумати, відштовхнувшись від помилки. Наприклад, дівчинка завжди надягає рукавиці на ноги. Або оживив відому метафору (наприклад, час зупинився). Або перемістити звичайного героя в незвичайну для нього обстановку (вовка в море, рибку в ліс і ін.) 19. «Співвідношення – протиставлення» - підбір казковому герою невластивих йому ознак (наприклад, велика муха і малий слон, велика мураха і мала людина). 63 20. «Уповільнення – прискорення» - метод керування часом (Що було б, якби час зупинився? Що було б, якби часу взагалі не було, люди не старіли?). 21. Настільні ігри – кидання кубиків та складання казок з отриманих малюнків (Додаток Д). 22. StoryMaps – комп’ютерна програма, що дозволяє довільно спланувати свою казку. Перераховані методи є найбільш поширеними за ефективними. Слід зазначити, що використання цих методів можливе не тілььки вчителями під час підготовки до уроку, але й самими учнями. 64 РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ КАЗКОВИХ СЮЖЕТІВ НА УРОКАХ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ 4.1. Лінгвістична казка на уроках навчання грамоти та читання Досвід роботи творчих педагогів переконує, що ефективним способом усвідомлення мовного матеріалу, одним із творчих видів діяльності, які допомагають засвоїти навчальний матеріал, активізувати роботу учнів на уроці та виховувати інтерес до вивчення мови, є лінгвістичні казки, казки оповідання, дотепні розповіді, цікаві вправи. За метою використання лінгвістичні казки можна розділити на такі групи: – інформативні казки, за допомогою яких вчитель вводить нові поняття, факти, знайомить із законами мови; – казки-ігри, що передбачають активну участь школярів в сюжетній дії казки; – казки-проблеми, завдання, загадки, що активізують мовленнєву діяльність учнів, підштовхуючи їх до самостійних припущень і відкриттів; – казки-вправи, що дозволяють вчителеві формувати певні уміння і навики школярів (казки в даному випадку виступають як цікавий дидактичний матеріал). Лінгвістичні казки на уроках мови можна використовувати по-різному: як дидактичний матеріал; як прийом, що допомагає організувати пояснення нового матеріалу і відтворення засвоєного раніше; як вид роботи з розвитку мовлення (вигадування дітьми лінгвістичних казок при проходженні тієї або іншої теми). Казку як засіб навчання може використовуватися в багатьох варіантах, наприклад: 1. Читання або розповідь казки учителем. Для активізації аналітикосинтетичної діяльності школярів можна супроводжувати це записами фрагментів казки на дошці. Діти охоче приєднуються до колективної розповіді та аналізу. 2. Інсценізація чи драматизація казки. Слухання казки ілюструється окремими сценками, які грають заздалегідь підготовлені учні; заучуванням римованих рядків, казкових повторів тощо. Для цього використовуються ще й стилізовані костюми чи окремі яскраві атрибути, виготовлені дітьми (букви, частини слів та ін.). Для інсценування можна використовувати і класний ляльковий або пальчиковий (паперовий, пластиліновий) театр. Це помітно сприяє розвитку творчих задатків, уяви та мовлення учнів. 3. Складання казок. Важливою рисою казкового епосу є яскраво виражена дидактична спрямованість казок. Методика рекомендує скористатися повчальністю казок – вчити дітей самим складати дидактичні казки, і їм це дуже подобається. Тому вони досить часто вдаються до власного фантазування – створення казок про звірів, а то й про навколишні предмети: столи, стільці, книжки, зошити. Завдання вчителя – всіляко заохочувати учнів до написання казок . Вигадування казок викликає в дітей інтерес, дає можливість задовольнити потребу у творчості, гарантує успіх кожному. Таку роботу проводять у різних формах – колективній (спочатку скласти казку всім класом, а потім поодинці), груповій, індивідуальній, причому після ознайомлення школярів з конкретним мовним матеріалом. Тоді казка допомагає глибше осмислити виучуване і водночас стає своєрідною перевіркою того, як діти розуміють засвоєне. З огляду на складність теми вчитель може давати початок казки, окремі частини або пропонувати скласти її самостійно. У будь-якому разі після завершення роботи влаштовують обговорення, редагування, перевірку, вибирають кращу казку та, по змозі, інсценують її. Опанування матеріалу завдяки лінгвістичним казкам сприяє усвідомленню його через текст як мовленнєву одиницю. Учні охоче виконують тренувальні вправи, стають ніби співучасниками описаних у казці 66 подій, допомагають своїм героям виконувати цікаві завдання, запропоновані класоводом. Навчальні лінгвістичні казки призначені для полегшення опанування мовним матеріалом. Учитель може читати їх на етапі мотивації навчальної діяльності (щоб викликати пізнавальний інтерес, позитивні емоції учнів), на етапі пояснення нового матеріалу (щоб пояснити сутність того чи іншого мовного явища), а також на етапі закріплення та осмислення нового матеріалу (для перевірки знань учнів; тоді доцільно казку читати з пропусками, які заповнюють та озвучують учні). Важливо, щоб вона виконувала певну дидактичну мету . В структурі уроку казка може займати найрізноманітніше місце. Це може бути урок-казка або урок з елементами казки на будь-якому етапі уроку. Наприклад, урок-казка „Співуча галявина” побудований на ознайомленні учнів з новим матеріалом: голосні звуки та позначення їх буквами А, Е, И, І, О, У. Учні слухають казку, малюють звуки у вигляді істоток-букв і вивчають їх. Така діяльність учнів сприяє підвищенню їх уваги, мотивації, підвищує рівень позитивних емоцій, що сприяє кращому засвоєнню матеріалу. Наведемо приклади окремих етапів уроків з елементами казки: 1. Етап мотивації навчальної діяльності. Вивчення звука Б розпочинається слуханням казки. Якось звук Б попав на співучу галявину звуків і був приємно здивований як вони голосно співають: а-а-а, е-е-е, и-и-и, і-і-і, о-о-о, у-у-у. Як не намагався він так само проспівати почуті пісеньки, нічого в нього не виходило. Чути було одне бубоніння: б-б-б-б-б. Тоді звук Б вирішив попросити у голосистих звуків допомогти йому навчитися так голосно співати, як і вони це роблять. Голосисті звуки із задоволенням це зробили: вони швиденько підбігали до звука Б, і разом заспівали такі пісеньки: Ба- БоБи- Бі- Бе- Бу. 67 2. Етап закріплення вивченого матеріалу. Під час вивчення письма букв с, С, о, О пропонується учням послухати казку про них та дається завдання „оживити” їх, намалювавши у вигляді істоток (малюнок букв учні виконують у міні-книжечці „Галявина букв”). Букви с, С, о,О жили дружно на пелюсточці квіточки, тому що вони любила красу. Букви зовні були між собою схожими. Всі букви їх поважали за доброту і гостинність. Якщо інші букви приходили до них в гості, то всі захоплювалися їх красивою домівкою. У букв с, С, о, О завжди приємно бувати. Власна міні-книжечка стає для учнів результатом їхньої творчої діяльності. Дивлячись на малюнки букв, учні придумують власні історії про вивчені букви. Так у процесі складання казок діти вчаться передавати емоційні образи, створені уявою не лише за допомогою слів, а за допомогою малюнків. 3. Етап повторення вивченого матеріалу. Під час читання складів БА, БЕ, БИ, БІ, БО, БУ учням пропонується пофантазувати і скласти власні історії із життя звука Б і звуків А, И, О, Е, І, У. Формування граматичних навичок є одним із складних завдань методики навчання мови, адже граматичне, фонетичне чи орфографічне поняття – це абстрактне поняття. Мовленнєвий розвиток молодших школярів, успішне опанування ними елементів знань із фонетики, граматики, орфографії відчутно залежить від інтересу до виучуваного, від того, наскільки в ході засвоєння матеріалу вчитель буде збуджувати емоції, творчу уяву дітей бо вони міркують образами. Мовленнєві поняття, особливо граматичні, вирізняються абстрагованістю . Не секрет, що часом і в підручниках переважає сухість, абстрактність викладу граматичного матеріалу, що створює в учнів емоційно-негативне відношення до граматики, а тому в процесі формування граматичних понять і навичок необхідно працювати захоплююче, жваво, цікаво, з використанням 68 різних видів наочності та схем, це буде пробуджувати емоції, буде орієнтованим на особистість учня. Учитель має наблизити ці абстракції до дитячих уявлень про навколишнє, пропустити їх через чуттєвий досвід школярів, наповнити конкретними образами і таким чином створити умови для абстрактного мислення, якомога повніше та точніше розкрити значення нової граматичної одиниці, звернути увагу на її особливості та форми, продемонструвати вживання у мові. Така робота буде ефективною у разі використання лінгвістичної казки . Наведемо приклади лінгвістичних казкок: На вулиці «Фонетика» в двоповерховому будинку «Алфавіт» проживали букви, що позначають звуки. Ох і нерозбериха була в цьому будинку: вони не притримувались ніяких правил співіснування Особливо не мирилися приголосні. Галасували, сварилися, доки не домовилися: глухі приголосні будуть жити на другому поверсі, а дзвінкі на першому. На деяких час настала тиша. Аж ось такий зчинився шум і гам, що навіть дзвінкі здивувалися, що там роботься? Потім бачать: по доріжці від будинку пішли звуки [п] і [к]. Це вони посварилися: хто з них частіше вживається в мові? Та так сварилися, що інші їх вгамувати не могли, а тому і прогнали. І ось пішли вони, похиливши голову. Пожаліли їх дзвінкі (ті, що жили на першому поверсі), забрали до себе, бо розуміли, що без них не можна буде створити слів, наприклад: коники або пенал, поріг. З того часу і живуть глухі звуки [п] і [к] разом з дзвінкими на першому поверсі (в алфавіті вони від Б до Р включно + П і К, а від С і до кінця – глухі, що на другому поверсі). Отож настав лад між приголосними, запанувала тиша. До чого приводить дружба! Творяться яскраві справи, – то звуки будують слова. Як фея Фонетика звуки мирила Дуже – дуже давно в одному королівстві, в старовинному паперовому замку жили – були брати – звуки. Жили вони в мирі і дружбі до тих пір, поки один із братів не сказав: 69 -Брати, але ж я найпотрібніший і найкращий з вас усіх, а ви всі нікому не потрібні! Що тут сталося! Кожен звук почав кричати та розхвалювати себе! - Я головний!, – кричав звук О,-Бо я найкругліший. - Ні, я найширший, отже – найважливіший, – кричав звук Ж. Навіть жук схожий на мене. - Подумаєш, найширший! А у мене зате довгий хвостик і я умію гудіти, – крикнув голосно звук У. Звуки кричали і сперечалися так голосно, що розбудили фею Фонетику. Ця фея була відома своєю добротою і мудрістю. Вона негайно прилетіла до замку і взялася за справу. Фея покликала найкрикливіших і найгаласливіших братів А, О, У, Е, И, І та й назвала їх голосними. А інших, котрі спокійніші та менш галасливі, назвала приголосними. Приголосні звуки не могли так голосно кричати, як голосні, вони лише шипіли і свистіли. Фонетика сказала звукам, що кожен із них потрібен, і лише всі разом вони приносять користь людям. За допомогою звуків складаються слова, люди їх вимовляють і чують. Завдяки звукам люди спілкуються між собою. Звуки з цікавістю слухали мудру фею Фонетику. Вони були вдячні їй за те, що Фонетика помирила їх. І з того часу в мирі і дружбі живуть голосні і приголосні звуки в своєму старовинному замку. 70 Хто важливіший? В одному царстві, яке називалось Фон, жили-були Голосні та Приголосні звуки. Голосних було мало, всього шість, але їх дуже любили Слова. Кожний Голосний звук був у великій пошані. Особливо гарно звучали вони у піснях. У голосні звуки був закоханий Наголос, а на Приголосні навіть уваги не звертав. Одного разу найбільш заздрісний звук [з] став думати-гадати, як би провчити Голосні звуки. Він звернувся за допомогою до свого брата [с]. Зібрали брати на збори усі звуки. Звук [з] почав говорити, що Голосні звуки зазнаються, нескромно себе поводять. Звук [с] почав суперечку з Голосними, які стали оправдовуватися. Усі звуки почали сваритися. Найбільш чутливий звук [о] сказав ображено: «Облиште суперечку. Якщо Приголосні звуки такі горді та розумні, хай обходяться без нас. Я і всі брати дуже ображені, тому ми покинемо вас». Не стало Голосних у царстві. Перестали співати пісні. По-іншому почали говорити. Приголосні ледве могли порозумітись між собою. Сумно стало жити... Завдання: закінчити казку. 71 Фантастичні пригоди наголосу Якось зібралися Слова на нараду. Стали вони одне перед одним вихвалятися, які корисні та поважні. Без Слів не обійдеться жодна людина, адже ні думки висловити, ні побажання приятелям, ні почуття передати. Що і казати – дуже потрібні людям Слова. Але забули вони запросити на свою нараду Наголос. І він дуже образився. Як тільки почали Слова виступати, попросив слова Наголос і сказав: -Що ви без мене? Як забажаю, зміню значення у декого з вас! Слова були Наголосу. такими гордими, що навіть не звернули уваги на крик Вперед вийшов ЗАмок і сказав: -Я нікого не боюся! Я такий міцний, що можу впоратись навіть з великим військом загарбників. Вони не пройдуть через мої кремезні стіни. То що для мене якийсь Наголос? Це тільки маленька рисочка! Наголос розсердився й перескочив з першого складу на останній. Враз зник величний ЗАмок. Замість нього на землі залишився лише іржавий ЗамОк. Застрибав Наголос по словах: от вже замість яскравого атлАсу з'явився навчальний Атлас.І скільки ще слів спотворив Наголос! Засмутилися Слова – не можуть вони без Наголосу. Відвели і йому почесне місце на своїй нараді. З тих часів всі ставляться до Наголосу з великою повагою. Глухі і дзвінкі приголосні Давно – давно в королівстві Фонетики в чарівному палаці жили – були 72 приголосні звуки. Жили вони мирно і дружно. Одного сонячного дня зібрались приголосні на прогулянку до лісу. Взяли з собою на обід фісташки і піцу. Прийшли звуки на сонячну лісову галявину, поклали торбинку з їжею під дерево та й почали гратися, співати, веселитися. Ось і час обіду настав. Підійшли звуки до торбинки, щоб дістати їжу. Та бачать - торбинка порожня, а під деревом сидять білочка і зайчик та доїдають останні крихти піци і фісташок. - Хочу фісташку і піцу, – закричали глухі звуки. – Які недобрі ці зайчик і білочка. - Які гарні звірятка,- сказали дзвінкі звуки. - І справді гарні, – погодились глухі звуки, – але хочу фісташку і піцу! - Чи вам шкода їжі для звірят? – запитали дзвінкі звуки. - Ні, зовсім не шкода, але речення “Хочу фісташку і піцу” наше улюблене, бо в ньому є тільки приголосні глухі, і жодного дзвінкого приголосного. Не вірите? Перевірте! ХОЧУ ФІСТАШКУ і ПІЦУ. Як виник алфавіт Було це дуже давно. Жили собі у незвичайному царстві звуки. Все було б добре, коли б у їхньому царстві панував закон-порядок. Але звуки були незадоволені тим, що вимовляли їх так, як кому заманеться, а букв тоді ще не було. 73 От і вирішили звуки обрати собі царя. Голосні обрали А, а приголосні – Б. Кому ж них бути царем? Почалися суперечки. Приголосних було більше, тому вони перемогли. Царем став Б. Він сильніше любив Приголосні, догоджав їм. Коли збирав звуки на раду, то Приголосні садив на найпочесніші місця. А Голосні завжди сиділи десь у куточку. Не хотіли Голосні терпіти приниження. Змовилися вони й утекли. У царстві стався переполох, замість слів виходили якісь дивні звукосполучення. Зрозуміли Приголосні, що без Голосних їм не обійтися. Пішли вони на розшуки. Багато царств обійшли, та все даремно. Приголосні розділилися на дві групи, продовжували пошуки. Одного разу втомлені Л, Ф, В, Т сіли перепочити. Раптом вони почули дивні слова, складені тільки з Голосних. Зрозуміли Л, Ф, В, Т, що у цьому маленькому царстві проживають Голосні. Тоді звуки вирішили намалювати себе і своїх друзів на папері. Вийшли дивні слова: „Ш...н...вн... Г...л...сн....! Пр...с...м... в...б...ч...нн... . П...в...р...т..йт...сь. Ч...к...м... .” Листочки з дивним текстом розвішали по всьому царству. Коли Голосні побачили написи, то відразу здогадалися, що мало бути на місці пропусків. Кожен Голосний намалював себе. „Шановні Голосні! Просимо вибачення. Повератайтесь. Чекаємо. ” Всі разом Голосні вирішили повернутись. Щоб жити у злагоді, звуки придумали створити місто Букв, який вони назвали Алфавітом. З того часу звуки стали позначатися певними літерами. Але одна буква могла виражатися двома звуками (щ) або дві букви могли означати один звук (дж, дз). Букви і звуки про все мирно домовились і видали чіткі закони-правила. Царем обрали звук А, а царицею стала буква А. В алфавіті ця буква стоїть на найпочеснішому першому місці. 74 Казка про велику букву Жила-була маленька буква. Її зовсім ніхто не помічав. Часто пропускали, не дописували. Образилася маленька буква і вирішила все змінити. -Спробую я із середини речення стати на початок‖, - сказала вона. І дивно: відразу із малої букви вона перетворилась у велику. Всі відразу помітили велику букву. Сподобалось це їй. Але цього для букви виявилось замало. Вирішила вона писатися на початку назв міст, сіл, річок, вулиць, морів, гір. Стали поважати букву ще більше. Щоб мати ще більший успіх, стала вона на початку імен, прізвищ, по батькові. Не забула завітати і до тварин і стати попереду в їх кличках. Стала вона попереду в словах Батьківщина, Вітчизна, Україна. І тепер всі слова, в які вона потрапила, пишуться з великої букви. А нам треба про це не забувати. Два Антони Жили на одній вулиці по сусідству два хлопчики. І хоч однакові імена мали – Антони, були вони зовсім різні. Один низький, інший високий, один 75 добрий, інший злий, один щедрий, інший скупий. Виросли Антони і вирішили подорожувати. Той пішов на південь, а той – на північ. А коли прощалися, один плакав, а інший – сміявся. Не судилося Антонам повернутися в рідне село, і в пам'ять про них люди стали називати протилежні слова антонімами. Використовуючи лінгвістичні казки у процесі навчання мові у початковій школі, учитель досягне таких цілей: задасть учням необхідний позитивний емоційний настрій; сприятиме формуванню граматичних навичок шляхом цікавого підходу до сприймання й осмислення; ілюструватиме значення граматичної одиниці в реальних мовленнєвих ситуаціях; збагачуватиме словниковий запас учнів; буде залучати дітей до творчості, активізувати пізнавальну діяльність учнів; підвищуватиме інтерес до вивчення мови; сприятиме мимовільному запам’ятовуванню матеріалу підтримуватиме активну увагу учнів; сприятиме розвитку пам’яті, уваги, уяви учнів; виховуватиме кращі моральні якості особистості, супроводжуючи цікавою фабулою, комічними моментами та малюнками тощо. Тож, формування граматичних навичок учнів молодшого шкільного віку стає більш ефективним за умови використання лінгвістичних казок. У процесі зацікавленої роботи дітей над казкою на уроках читання створюються сприятливі умови для розкриття перед ними особливостей цього виду творчості. Доцільними напрямками роботи з учнями молодшого шкільного віку на уроках читання мають бути: тренування пам’яті; тренування уваги; тренування образного мислення; тренування логічного мислення; розвиток уяви та творчих здібностей. Осмислення дітьми казкових творів уже з 1 класу не тільки у спосіб, спрощено кажучи, позитивний герой – негативний герой, а з позиції оцінки його вчинків, які реалізуються в актах співдіяння, співучасті, веде до зіставлення їх з життєвими аналогіями, особистим досвідом учнів, з поведінкою і вчинками за схожих ситуацій і є у виховному плані набагато 76 результативнішими. З цієї точки зору відбувається відбір народних казок, тих, які легко піддаються інсценізації, насичені повчальними подіями та діалогами соціокультурного характеру, доступні й цікаві дітям молодшого шкільного віку. Під час обговорення казки у дитячій уяві виникають швидше на інтуїтивному, образно-конкретному, ніж на логічно-абстрактному, понятійному рівні, що й підтверджує чуттєве прийняття навколишнього світу молодшими школярами. Щоб твір створював досить сприятливі умови для зародження позитивних рис, націлював не просто на самоаналіз, а на розвиток своїх здібностей, формування характеру, удосконалення себе завдяки власній діяльності. Для цього на уроках можна застосовувати нестандартні технології роботи з казкою: • переплутування казкових сюжетів і героїв; • змінювання характеру героя; • змінювання місця, часу, події; • змінювання кінця казки; • складання казки за схемою. Така робота дає змогу уникнути стереотипів. Діти вчаться розв’язувати ситуацію, «використовувати чари» фантастичних та казкових істот, розв’язувати певне завдання, виходити зі складної ситуації. Непомітно для себе дитина розкриває свої потаємні бажання, поліпшує взаємини з оточуючими. Використання основних розвивальних завдань казки дає змогу дитині впоратись зі складними проблемами; формує вміння дитини бачити навколишній світ у взаємозв’язку моральних та етичних норм суспільства. 77 4.2. Використання казки на уроках математики в початковій школі. На уроках, де має місце казка, завжди панує гарний настрій, а це запорука продуктивної роботи. Казка дозволяє проникнути на урок гумору, фантазії, творчості, а найголовніше – вчить дітей бути добрими і справедливими. Бажання допомогти герою який потрапив у біду, розібратися в казковій ситуації – все це стимулює розумову діяльність дитини. В. Сухомлинський зауважував, що процес навчання молодших школярів має бути цікавим, захоплюючим, супроводжуватись почуттям піднесення, схвильованості учня, усвідомленням й відчуванням своїх розумових сил, радістю творчості . Невід’ємним складником такого навчання педагог уважав казку, він писав, що без казки «живої, яскравої, що оволоділа свідомістю і почуттями дитини, неможливо уявити дитячого мислення» . Ідеї використання казки як засобу навчання і виховання молодших школярів актуалізовано у працях науковців, методистів, вчителів-практиків: Д. Арановської-Дубовис, Н. Батури, В. Безпарточної, О. Бреусенко-Кузнєцова, Т. Бугаєць, О. Гончарової, Н. Дорошенко, Т. Зав’язун, В. Ірклієнко, М. Кальчук, В. Кротова, Ж. Кучеренко, С. Литвиненко, С. Садовенко, Н. Сенченкової, М. Турова, М. Чумарної та ін. Здебільшого казка була об’єктом дослідження в контексті методики навчання філологічних дисциплін, рідше – математики. Встановлено, що існує багато різноманітних методичних підходів до використання казки на уроках математики: організація уроку-казки, застосування казкового сюжету на окремому етапі уроку, використання семантичних позначень героїв казок, розв’язування задач-казок, задач-віршів із казковим сюжетом, задач-анімації. Формування математичних знань, умінь і навичок в учнів початкових класів є одним з найважливіших завдань вчителя початкової школи, оскільки математика займає виняткове місце серед інших наук, вона відіграє важливу роль у розумовому вихованні школяра. Застосування прийомів математичного мислення при пізнанні світу і в практичній діяльності – одна з 78 головних ліній зв’язку теорії з практикою в процесі вивчення математики. Основним завданням школи – забезпечення розвитку математичних здібностей в усіх учнів, що відіграють велику роль у пізнавальній і творчій трудовій діяльності. Зустріч дітей зі знайомими героями казок не залишає їх байдужими, казка викликає у дітей радість, інтерес. Відомий математик А. І. Макрушевіч зазначав, що людина, не виховується на казках, важче сприймає світ ідеальних прагнень, що завдяки казці починає відрізняти реальне від незвичайного, що не можна розвивати, минаючи казку, не тільки уяву, але й перші навички критичного мислення. Казки в початкових класах потрібні, особливо при вивченні геометричного матеріалу, який вимагає розвиненої уяви, уміння обмірковувати запропоновану ситуацію, виявляти і використовувати необхідну інформацію для прийняття рішення. Казка розкриває інтерес до математики. У той же час зустріч зі казковими героями в світі математики спонукає дитину перечитати літературний твір казки та через завдання продовжують виховувати дітей. Казки можна включати у уроки математики при повторенні і закріпленні вивченої теми і використовувати у позакласних заняттях. Казка є одним з «раціональних способів» навчання математики учнів початкових класів. Існують різні методичні підходи до використання казки на уроках математики. Розкриємо основні з них. Урок-казка. Під час планування уроку-казки як нестандартної форми навчання вчитель, насамперед, має визначити тип уроку та скомбінувати його етапи, відповідно до чого розробити сценарій за мотивами відомої казки, враховуючи тему та мету уроку. Доцільно використовувати казки з циклічними ситуаціями, зокрема «Пан Коцький», «Ріпка», «Козадереза», «Колобок» тощо. Це дасть змогу вчителю запланувати якомога більше різноманітних практичних завдань для дітей. Казка має бути доступною дітям за змістом, а сюжет сприйматися з першого пояснення. Під час розповіді казки, необхідно користуватися засобами наочності (декорації, зображення або ляльки героїв казки тощо). Це надає яскравого емоційного 79 забарвлення, що сприяє ефективному засвоєнню математичного змісту. Крім того, доцільно використовувати прийоми інсценізації казкового сюжету та залучати дітей до безпосередньої участі у створенні казки. Використання семантичних позначень героїв казок. Засобами наочності під час демонстрації казки можуть слугувати семантичні позначення героїв казок – схематичне зображення, що відображає узагальнені типові риси предметів, явищ, людей . Семантичні позначення можна створювати до будь-яких казок і мультфільмів. Доцільно доручити учням самостійно створити такі позначення, це розвиватиме не лише їхню уяву та фантазію, а й логічне мислення. Задача-казка. Ефективному засвоєнню молодшими школярами прийомів розв’язування задач сприяють задачі-казки. Насамперед, казковий сюжет задачі викликає інтерес та мотивацію до виконання завдань. Доцільно залучати дітей до складання та інсценізації задачі-казки, що дозволяє розвивати образне мислення, фантазію, сприяє кращому закріпленню матеріалу. Використання задачі-анімації. Особливий інтерес у дітей молодшого шкільного віку викликає задача-анімація тобто мультиплікаційна задача. Алгоритм створення мультиплікаційної задачі-анімації можна відобразити так: сюжет, об’єкти, кількісні характеристики, завдання, текст задачі. Працювати з казкою можна по-різному: після читання задати ряд питань; попросити дітей на окремих етапах продовжити казку; розглянути казку як завдання з пропусками. Висновок. Отже, на уроці математики казка дозволяє розв’язати такі педагогічні проблеми як: налагодження партнерських стосунків і взаєморозуміння між учителем і дитиною (граючи в казку, складаючи задачі-казки та ілюстрації до них разом з учителем, дитина відчуває себе рівноправним партнером процесу навчання); оволодіння необхідними знаннями, кращому їх засвоєнню і запам`ятовуванню і формуванню вміння самостійно застосовувати засвоєне на практиці; підтримання інтересу до математики як навчальної дисципліни, розвитку пізнавальної активності; розвиток психофізіологічних процесів: увага, 80 сприймання, пам`ять, мислення; зняття втоми під час розумової праці на уроці математики. Існують різні методичні підходи до використання казки на уроках математики, що ґрунтуються на ідеях В. Сухомлинського. Розкриємо основні з них . Урок-казка. Під час планування уроку-казки як нестандартної форми навчання вчитель, насамперед, має визначити тип уроку та скомбінувати його етапи, відповідно до чого розробити сценарій за мотивами відомої казки, враховуючи тему та мету уроку. Доцільно використовувати казки з циклічними ситуаціями, зокрема «Пан Коцький», «Ріпка», «Коза-дереза», «Колобок» тощо. Це дасть змогу вчителю запланувати якомога більше різноманітних практичних завдань для дітей. Казка має бути доступною дітям за змістом, а сюжет сприйматися з першого пояснення. Під час розповіді казки, необхідно користуватися засобами наочності (декорації, зображення або ляльки героїв казки тощо). Це надає яскравого емоційного забарвлення, що сприяє ефективному засвоєнню математичного змісту. Крім того, доцільно використовувати прийоми інсценізації казкового сюжету та залучати дітей до безпосередньої участі у створенні казки . Наведемо приклад фрагменту уроку на тему «Склад числа 10. Послідовність чисел у межах десяти. Складання та розв’язання прикладів на додавання. Написання цифр» з використанням сюжету української народної казки «Котик і півник». Метою уроку є формування уявлення про утворення числа 10 шляхом складання окремих груп предметів, закріплення у дітей знання усної нумерації чисел першого десятка, формування навичок кількісної та порядкової лічби. Передбачуваний етап уроку – закріплення вивченого матеріалу. Наприклад: 81 Учитель. Жили собі котик і півник. Господарювали вони дружно. От котикові треба йти по дрова, він і каже: «А ти, півнику, їсти навари, хату прибери, а як прийде лисичка, то не озивайся». Де не візьмись з’явилася лиска: «Півнику, братику, відчини!» А півник відповідає: «То-ток, то-ток, не велів коток!» Хитра лисичка й каже: «Я дам тобі зерняток: 2 пшоняних, 3 горохових, 2 пшеничних, 1 кукурудзяне та 1 вівсяне». Півник почув таке та й та й зрадів. «Але чи вистачить цих зернят, щоб кашу зварити, якщо на кашу потрібно аж 10 зерняток?» – подумав півник. Діти, допоможімо півнику полічити зернята. (Учитель малює на дошці зернятка. Діти лічать). Діти. Дев’ять зерняток. Отже, не вистачить зерняток півнику для того, щоб зварити кашу. Учитель. А скільки не вистачає зерняток? (Учитель записує на дошці вираз: 9+__=10, діти знаходять відповідь: 9+1=10). Учитель. Півник і каже лисці: «Не вистачить мені одного зернятка, щоб кашку приготувати». А хитра лиска йому й відповідає: «Я бігла й загубила одне зернятко, вийди кругом хатки пострибай та зернятко пошукай». Півник тільки вискочив із хати, а лиска його вхопила та й понесла.__ Ефективному засвоєнню молодшими школярами прийомів розв’язування задач сприяють задачі-казки. Насамперед, казковий сюжет задачі викликає інтерес та мотивацію до виконання завдань. Доцільно залучати дітей до складання та інсценізації задачі-казки, що дозволяє розвивати образне мислення, фантазію, сприяє кращому закріпленню матеріалу . Наведемо приклади задач-казок з теми «Додавання і віднімання в межах 10»: 82 1. Заєць та їжак посперечалися, хто з них прудкіший? Заєць пробіг 10 метрів, а їжак на 7 метрів менше. Скільки метрів пробіг заєць? Хто прудкіший заєць чи їжак? 2. Зла мачуха Попелюшки розсипала просо і гречку й наказала дівчинці до ранку зібрати й розділити зерно. До Попелюшки на допомогу прилетіло 5 голубів, 2 синички та 1 голуб. Скільки всього пташок допомагало Попелюшці. 3. Мишеня Круть з’їло 5 пиріжків, а мишеня Верть стільки ж. Скільки разом пиріжків з’їли мишенята. Отже, застосування різних підходів до використання казки на уроці математики у першому класі сприяє, насамперед, реалізації стимулювальної, розвивальної й адаптувальної функції у навчанні першокласників. На уроці математики казка дозволяє розв’язати такі педагогічні проблеми як: подолання школярами труднощів, що виникають у перший рік навчання (з використанням задач-казок навчання проходить захоплювальне, цікаво, дитина віддається цій справі вільно й повністю); налагодження партнерських стосунків і взаєморозуміння між учителем і дитиною (граючи в казку, складаючи задачі-казки та ілюстрації до них разом з учителем, дитина відчуває себе рівноправним партнером процесу навчання); оволодіння необхідними знаннями, кращому їх засвоєнню і запам`ятовуванню і формуванню вміння самостійно застосовувати засвоєне на практиці; підтримання інтересу до математики як навчальної дисципліни, розвитку пізнавальної активності; розвиток психофізіологічних процесів: увага, сприймання, пам`ять, мислення; зняття втоми під час розумової праці на уроці математики. 83 ВИСНОВКИ Отже, створення на уроках елементу казковості у вмісті матеріалу і в прийомах його подачі сприяє формуванню інтересу до предмету в учнів, розвиває дитячу допитливість. Казка, її композиція, яскраве протиставлення добра й зла, фантастичні й певні по своїй моральній суті образи, виразна мова, динаміка подій, особливі причинно-наслідкові зв'язки і явища, доступні розумінню школяра, – все це робить казку особливо цікавою й хвилюючою для дітей, незамінним інструментом формування морально здорової особистості дитини. Аналіз науково-педагогічної та психологічної літератури дозволив зробити такий висновок: по-перше, казка впливає на психічний розвиток дитини: розвиває почуття, мислення, уяву, фантазію, сприймання, волю. Подруге, розвиває розуміння мови на слух, словник, зв’язне мовлення, формує правильну граматичну будову, виховує звукову культуру. По-третє, казка навчає, виховує і соціалізує. Казка виконує терапевтичну функцію: урівноважує нервову систему, викликає позитивні емоції, здійснює мовнокорекційний вплив. Казки мають дидактичні переваги. Перш за все, читаючи чи слухаючи казку, дитина охоче занурюється у чарівний світ її персонажів, переймається подіями твору. Казка переносить дітей із буденного одноманітного світу реальності у світ небуденності, пробуджує фантазію, емоційно зацікавлює і захоплює. По-друге, використання казок на уроках сприяє індивідуалізації навчання й розвитку вмотивованості мовної діяльності тих, кого навчають. Застосування казкотерапії в початковій школі - це відповідь на вимоги часу. Сучасна дитина в школі отримує не тільки знання – вона має зберегти своє здоров’я. Початок шкільного життя у дітей пов’язаний з багатьма труднощами. В сучасній школі увага вчителів направлена не тільки на успішність ( чи 84 неуспішність) учня в оволодінні тими чи іншими знаннями. Не менш важливим моментом в розвитку дитини є його емоціональний стан, наявність друзів, можливість проявити себе не тільки в навчанні, а й в позаурочній діяльності. Вчитель за допомогою здоров’язберігаючих технологій, зокрема, казкотерапії, допомагає дітям у збереженні їхнього здоров’я, підтриманні внутрішнього балансу та емоціонального комфорту. Для цього вчителі використовують у своїй роботі казки різного терапевтичного спрямування, хвилинки релаксу з елементами казкотерапії. Мета їхнього використання: - виховувати у дітей почуття само – та взаємоповаги; - розвивати самосвідомість, навички спостереження та самоспостереження; - навчити дітей розшифровувати закладенні в казках знання про світ в системі взаємовідносин у ньому; - навчити думати над сутністю і неоднозначністю життєвих ситуацій; - вчити дітей керувати своїми емоціями; - навчити усвідомлювати свої емоційні стани та мотиви поведінки. Підбираючи казки відповідно до мети і вікового розвитку дитини, можна досягти успіху у вирішенні багатьох психолого – емоційних проблем та застерегти дитину від їхнього виникнення. Саме це і є основною метою застосування казкотерапії в початковій школі. Застосування різних підходів до використання казки на уроках у початковій школі сприяє реалізації стимулювальної, розвивальної й адаптувальної функції у навчанні); налагодження партнерських стосунків і взаєморозуміння між учителем і дитиною (граючи в казку, складаючи задачіказки та ілюстрації до них разом з учителем, дитина відчуває себе 85 рівноправним партнером процесу навчання); оволодіння необхідними знаннями, кращому їх засвоєнню і запам`ятовуванню і формуванню вміння самостійно застосовувати засвоєне на практиці. Для ефективного використання казок на уроках мови та читання доцільно створювати такі умови: систематичність і цілеспрямованість; зміст дидактичної казки має узгоджуватися із провідними завданнями програми для початкової школи, бути цікавим, захоплюючим та відповідати віковим особливостям дітей; - органічно поєднуватися із змістом конкретного уроку та відповідати темі, меті, завданням уроку; об`єм тексту казки має бути невеликим, чіткі відносини дійових осіб; барвистість мови; точність, ясність, лаконічність, виразність мовлення; наявність діалогів та яскравих образних виразів. На уроці математики казка дозволяє розв’язати такі педагогічні проблеми як: подолання школярами труднощів, що виникають під час занять з математики. Так, з використанням задач-казок навчання проходить захоплююче, цікаво, дитина віддається цій справі вільно, підтримується інтерес до математики як навчальної дисципліни, розвивається пізнавальна активність та такі психофізіологічні процеси як увага, сприймання, пам`ять, мислення; знімається втома під час розумової праці на уроці математики. Отже, захоплені казкою діти простіше засвоюють програмовий матеріал, здобувають нові знання, уміння і навички, а процес навчання стає цікавим, у дітей створюється робочий настрій, долаються труднощі, знімається втома, напруга і підтримується увага протягом заняття. 86 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Безрукова І. О. Збагачення українського мовлення першокласників засобами дитячої народної творчості /І.О.Безрукова// Початкова школа. 1998. - №9. - С. 53-55. 2. Бишляга О.М. Лінгвістична казка як засіб вивчення мовного матеріалу, розвитку творчої уяви учнів / О.М.Бишляга, А.С.Саричева // Таврійський вісник освіти. – 2012. - №2. – С.192-202. 3. Варзацька Л.О. Казка як засіб пізнання /Л.О.Варзацька//Початкова школа . – 1988. - № 12. - С. 35-37. 4. Гончарова О. К. Використання семантичних позначень героїв казок на уроках математики в 1 класі / О. К. Гончарова // Початкове навчання та виховання. – 2006. – № 34. – С.17-18. 5. Демидчик В.Г. Казкові сюжети на уроках української мови / В.Г. Демидчик //Початкова школа. - 1995. - № 11. - С.37-39. 6. Дорожевец Т. В. Использование «Сказочных помощников» для активизации внутренних ресурсов ребенка /Т.В.Дорожевец// Журн. практ. психолога. – 1999. - № 10-11. – С.108-120. 7. Кальчук М.І. Дидактична казка на уроках навчання грамоти: з досвіду використання ідей Василя Сухомлинського /М.І.Кальчук// Педагогічний дискурс. – 2011. - №10. – С.198-202. 8. Карапузова Н. Використання казки на уроках математики в першому класі: в світлі педагогічних ідей В.О.Сухомлинського / Н.Карапузова, Л.Процай // Початкова школа. – 2010. - №4. – С.31-33. 9. Козоріз С. О. Нестандартні форми роботи над казкою / С.О. Козоріз // Початкове навчання та виховання. – 2004. - N 11. – С. 4-11. 10.Кучинський М. Моральне виховання молодших школярів у процесі опрацювання казок на уроках читання /М.Кучинський // Початкова школа. – 2009. - №2. – С.17-19. 87 11.Лещенко М. Шкільне життя, казковий світ та особистість учня / М.Лещенко // Шлях освіти . – 2002. - №2. – С. 28-32. 12.Линецкий Ю. Л. Развивающие занятия со сказками /Ю.Л.Линецкий// Журн. практ. психолога. – 1999. - № 10-11. – С.140-148. 13.Листик Е. М. Сказка на уроках в начальной школе /Е.М.Листик// Журн. практ. психолога. – 1999. - № 10-11. – С.126-139. 14.Литвиненко С.А. Українська народна казка як засіб гуманного виховання першокласників /С.А.Литвиненко// Педагогіка і психологія. 1996. - № 1. - С. 76-82. 15.Міщук Г. Казкові сюжети на уроках читання /Г. Міщук // Педагогічний пошук. – 2005. -N1.- С.18-19. 16.Пабат В. В. Естетична палітра казок // Початкова школа. - 1996. - №3. - С. 26-28. 17.Павлюк Р. Психолого-педагогічний та лінгвістичний потенціал казки /Р. Павлюк // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Серія. Педагогічні науки. Полтава, 2007. - Вип. 3 - 4 (55 - 56).-С.209-216. 18.Печерська Е.П. Казкові сюжети на уроках музики /Е.П.Печерська // Початкова школа. - 1994. - N8. - С.32-36. 19.Полякова А. А. Казка як засіб організації уроку в початковій школі / А.А.Полякова // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 17, Теорія і практика навчання та виховання. – К., 2006, - Вип. 3.- С.92-96 20.Соловей Л. Б. Сказка в развитии творчества /Л.Б.Соловей// Журн. практ. психолога. – 1999. - №10-11. – С. 100-107. 21.Стефінів Л.Д. Розвиток мовленнєвих навичок молодших школярів засобами народознавства /Л.Д.Стефінів// Развитие гуманитарных наук. Проблемы и перспективы. - Харьков, 2009. – С.82-87. 88 22.Сухомлинський В.О. Вибрані твори /В.О.Сухомлинський. – К.: Знання, 1987. – 241 с. 23. Вачнов І.В. Казкотерапія. Розвиток самосвідомості через психологічну казку / І.В.Вачнов. – М.: Просвещение, 1997. – 178 с. 24. Гнєздилов А.В. Авторська казкотерапія. 25. Зінкевич – Євстигнєєва Т.Д. Основи казкотерапії. – М.: 2005. 26. Зінкевич – Євстигнєєва Т.Д. Шлях до чаклунства. Теорія і практика казкотерапії. – СПб.: Мова, 1998. – 348 с. 27. Музичук О.О. Казка як засіб розвитку особистісних цінностей молодших школярів // Проблеми сучасної психології. – 2012. - № 17. 28. Соколов Д.Ю. Казки та казкотерапія / Д.Ю. Соколов. – М.: Ексмо – прес, 2001; 2005. – 224 с. 29. Тренінг по казкотерапії: Збірник програм по казкотерапії / Під ред. Т.Д. Зінкевич – Євстигнєєвої. – СПб.: Йдеться, 2002. – 254 с. 30. Успенська В. Впровадження здоров’язберігальних технологій у загальноосвітньому навчальному закладі // Рідна школа. – 2009. - № 4. – с. 44 – 48. 31. Фесюкова Л.Б. Виховання казкою/ Л.Б. Фесюкова. – Харків, 1996. – 126 с. 32. Яценко Т.С. ‘’ Психологічні основи групової психокорекції ‘’. Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1997. - 264 с. 33. Баер, У. Терапевтическая работа со сказками и историями / У. Баер // Практ. психологія та соц. робота. – 2014. – №11. – С. 33-43 34. Барнич, О. В. Проблема взаємозв'язку впливу казкових образів на формування уяви дитини та розвитку творчих здібностей у педагогічній спадщині К. Д. Ушинського / О. В. Барнич // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету / Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т.Г.Шевченка; гол. ред. М. О. Носко. — Чернігів, 2008. — Вип.56 — С. 185-187 89 35. Баширова О.Н., Бреславская А.Б., Якименко С.И. Дидактическая сказка на уроках в начальной школе из опыта использования идей В.А. Сухомлинского [Електронний ресурс] // Научное сообщество студентов XXI столетия. Гуманитарные науки: сб. ст. по мат. VIII междунар. студ. науч.практ. конф. № 8. — Режим доступу : sibac.info/archive/humanities/8.pdf (дата обращения: 14.01.2018) 36. Безпечний, І. П. Теорія літератури / І. П. Безпечний. – Торонто : Молода Україна, 1984. – 304 с. 37. Бредіхіна О. А.. Казкотерапія у роботі з дітьми дошкільного віку. Авторські психотерапевтичні казки (методичний посібник). – Нетішин, 2015. – 85 с., с.40-41 38. Бутрім, В. Л. Казка вчить : збірник нестандартних дидактичних матеріалів з основних дисциплін / В. Л. Бутрім. — Х. : Основа, 2006. — 128 с. 90 Додаток А Конспект інтегрованого уроку 1 клас Тема. Робота з дитячою книжкою. Українська народна казка «Рукавичка». Письмо рядкової букви р («ер»), складів та слів із нею. Усне і письмове додавання і віднімання в межах 10. Дикі і свійські тварини. Мета: сприяти засвоєнню учнями усно і письмово додавати і віднімати в межах 10; створити умови для закріплення і повторення задачного та геометричного матеріалу; вчити учнів писати рядкову букву р («ер»), поєднувати її з іншими буквами; продовжувати роботу над виробленням навичок складати звуко-складові моделі слів; сприяти збагаченню словникового запасу дітей; підводити до розуміння учнями поділу тварин на дві групи: диких і свійських. Сприяти розвитку мовлення, мислення, дрібної моторики руки, кмітливості, зв’язного мовлення; розширюти і уточнюватиуявлення дітей про різноманітність тваринного світу, середовище їхнього існування; Створити умови для виховання дружелюбне ставлення до товаришів, інтересу до української казки, любові до природи; старанності під час письма; почуття захоплення красою тварин; підводити до розуміння необхідності бережливого ставлення до тварин. Обладнання: каса букв; картки з друкованими і рукописними буквами; фішки для звукових моделей; предметні малюнки до загадок; робочий зошит; плакат «Правильно сиди під час письма»; картки із завданнями (геометричний матеріал для роботи в парах); iлюстрацiї казки, тварин, таблиці-схеми, картки з прикладами – демонстраційні, індивідуальні, Тип уроку: інтегрований. 91 Інтегруються: навчання грамоти (читання, письмо), математика і природознавство. ХІД УРОКУ: І. Орієнтація та мотивація навчальної діяльності: 1.Організація учнів до уроку: Встаньте, діти, всі рівненько, Посміхніться всі гарненько. Посміхніться ви до мене, Посміхніться і до себе, Привітайтесь: “Добрий день!” . - Діти, уважно прослухайте казку і порахуйте, скільки героїв-тварин було в ній? 2. Бесіда за змістом прочитаного: - Звідки рукавичка з’явилася у лісі? - Хто ж з лісових мешканців грівся в рукавичці? - А хто ж першим оселився у рукавичці? - Але мишка не гуляла, а всі цифри згадала. Отож і ми давайте згадаємо цифри від 1 до 10. 92 1-ий інформатор. Невеличка та сіренька В нірці мешкаю тихенько. Уночі по хаті – нир, Я шукаю сало й сир. (Миша.) Миша – гризун. Слово «миша» утворено від стародавнього індоєвропейського слова «муш», що перекладається як «злодій». Миші дуже плідні. Самки здатні народжувати 3-6 разів на рік, приносячи 3-10 мишенят за раз. Селиться поруч із людиною – у будинках або господарських приміщеннях. Навесні повертається у сади, городи, поля. У природі миші – присмеркові та нічні тварини. Тваринки добре бігають, стрибають, плавають. У природі живляться насінням рослин, комахами та їхніми личинками. Тривалість їх життя в дикій природі складає всього 6-9 місяців. У неволі ж миші можуть доживати і до 4-5 років. Усний рахунок. - Хто прийшов до Мишки – Шкряботушки? Перелічіть тварин. 2-ий інформатор. У воді водиться, 93 З хвостом родиться, А як виростає — Хвіст відпадає. (Жаба.) Існує більше 5000 видів жаб. Жаба мешкає у широколистих лісах, надає перевагу вологим місцям. Живиться різноманітними комахами та їхніми личинками. Літаючих комах ловить за допомогою липкого язика. Ікру відкладають на дні водойм, потім з неї виходять пуголовки, які швидко ростуть. Пуголовки живляться рослинною їжею. Живуть жаби в середньому 10 років, але, трапляється, за сприятливих умов доживають і до 40 років. – Давайте допоможемо Жабці –Скрекотушці виконати завдання Мишки. - Назвіть наступне число до чисел 5, 8, 9; - Назвіть попереднє число до чисел 3, 6, 10; - Назвіть «сусідів» чисел 2, 4, 8; - 3 збільшити на 5, 6 збільшити на 3; - 7 зменшити на 2, 10 зменшити на 5; - Порівняйте числа 7 і 5, 9 і 6, 3 і 8. Робота над задачами у віршах. - Прибіг Зайчик – Побігайчик і теж проситься у рукавичку погрітися. 94 3-ій інформатор. Хвіст куценький, довгі вуха, має в шафі два кожухи. Влітку одягає сірий, ну а взимку — теплий білий. (Заєць.) Заєць-русак зустрічається в лісах, степах, на полях. Часто бігає на городі та в саду. Живиться рослинною їжею, віддає перевагу злакам та бобовим. Живе поодинці. Активний уночі. Має чудовий слух і нюх. Малят зайчиха вигодовує молоком. Життя зайця може тривати не більше 9 років, хоча одна зайчиха русака примудрилася дожити до 13,5 років. Вік зайців коротший – років через п’ять вони прощаються з життям. - Але мишка і жабка запропонували йому спочатку розв’язати задачі. Допоможемо Зайчику? Є в зайчихи п’ять малят, неслухняних зайченят. 95 На обід їх мати жде. Три прийшли, а скільки йде? Горобець і три синиці он летять до годівниці. Скільки птахів, підкажіть, будуть вдячні за обід? Каже мати – квочка: - В мене два синочки і чотири дочки. Скільки ж діточок у квочки? Йдуть корівоньки лужком, тут чотири, а там шість. Скільки всіх корів разом? Хто ж з вас, діти, відповість? Кошенят двох хлопчик взяв, молока їм в мисці дав. Вісім в кошику сидять, їсти хочуть та нявчать. Годувати треба всіх. 96 Скільки разом буде їх? Робота за підручником. - Гарно живеться тваринкам у рукавичці, коли це стукає до них Лисичка – Сестричка, просить пустити і її погрітися. 4-ий інформатор. Ходить свашка із мітлою, Заміта до лісу слід, Де недавньою порою Тут відбувсь її обід. (Лисиця.) Ця тварина – найменший представник сімейства вовчих. У роді лисиць налічується 11видів. Найбільш розповсюджена і відома звичайна, або руда лисиця. Лисиця звичайна (руда) живе в лісах. Живиться різноманітною їжею. Вигодовує своїх малят молоком, поступово привчаючи їх до звичайної їжі, а також добувати її. Приносить користь, знищуючи гризунів. Довжина тіла 50-90 см, маса – 5-10 кг, довжина пухнастого хвоста 40-60 см. Живуть лисиці 15-20 років. 97 - Мишка, Жабка і Зайчик тим часом порівнювали числові вирази і попросили Лисичку допомогти їм ( підручник, с. 81 №2). 5 + 2 ___ 10 – 3 10 – 2 ___ 7 + 2 7 – 5 ___ 3 6 + 1 ___ 8 – 2 2 + 5 ___ 9 – 2 9 – 8 ___ 0 5-ий інформатор. Вдалині посеред ночі засвітились хижі очі. Від його пісень у звірів морозець біжить по шкірі. (Вовк.) Вовк звичайний для українських лісів – хижак. Предок домашнього собаки. Активний у сутінках і вночі. В природі вовки живуть максимум до 15 – 20 років, але вже у віці 10 – 12 років в них виявляються ознаки 98 старіння. Коли вовк голодний, він може з’їсти до 10 кг за раз. Деякі вовки можуть досягати ваги в 100 кг. Вовчиця вигодовує своїх малят молоком. «Пустіть мене, - каже вовчик, - Я навіть умію числові вирази складати!». - Звірята вирішили перевірити його і дали йому завдання, з яким потрібно справитися самостійно. - Давайте і ми попрацюємо самостійно і перевіримо, чи правильно вовк виконав завдання ( підручник, с.81 №5). А) 2 збільш на 7; б) Знайди суму чисел 2 і 8; в) На скільки 8 менше від 10? Робота над задачею. - Якось завітав до рукавички Кабан – іклан, сподобалась йому тепла і затишна хатинка. 6- ий інформатор. Ця свиня живе у лісі, Спить, зарившись в тепле листя, 99 Має ікла і щетину, Жолуді збира всю днину. Як же зветься цей іклан? Знають всі, що це — …(кабан). Кабан – предок домашніх свиней. Живе в широколистих і змішаних лісах. Всеїдний. Сильний звір, рухається швидко, захищається за допомогою великих ікол. Довжина їх “зубчиків” досягає 22 см. Веде нічний (узимку й денний) спосіб життя. Свиня вигодовує малят молоком і дбайливо їх доглядає та захищає. Вага дорослого кабана зазвичай не перевищує 200 кг. Тривалість життя звіра в дикій природі становить 10 – 12 років. У неволі він доживає до 20 років. - Пустіть і мене до рукавички! - А задачі ти умієш розв’язувати? - Легко! - Так ми зараз перевіримо ( робота в парах). 1. Пропоную учням завдання. 2. Ставлю завдання перед ними. 3. 1-2 хв для обдумування можливих відповідей. 4. Визначаю, хто з учнів висловлюватиметься першим. 100 5. Пропоную обговорити свої ідеї один з одним. 6. Учні повинні дійти згоди щодо відповіді або рішення. 7. Після того як час буде вичерпано, дайте можливість кожній парі представити свої результати роботи. Задача №2, с. 49 зошита з друкованою основою: На ширмі лялькового театру виступають 6 ляльок, інші – за ширмою. Скільки ляльок за ширмою, якщо всього у виставі приймає участь 10 ляльок? 10 – 6 = 4 (л.) Відповідь: 4 ляльки за ширмою. - Впустили лісові тваринки і кабана до рукавички. Робота з геометричним матеріалом. - А хто ж останнім з диких тварин прийшов до рукавички? 7-ий інформатор. Клишоногий, волохатий, влітку спритний та завзятий, 101 ну а взимку, лежебока у барлозі гріє боки. (Ведмідь.) Бурий ведмідь мешкає в глухих лісах Карпат. Всеїдна тварина. Живиться молодими паростками, ягодами, фруктами, корінням, коренеплодами, комахами, ласує медом диких бджіл, рибою. Зимує в барлозі. Малят ведмедиця вигодовує молоком. Термін життя ведмедів в дикій природі приблизно 30 років. Найстаріший відомий ведмідь жив у неволі 47 років. У них два шари шерсті. Перший шар – короткий і щільний, служить він для утримання тепла. Другий – довгий і рідкісний, призначений для захисту від води. – З яких геометричних фігур складаються фігури ведмедика та зайчика? – Чим вони відрізняються? – Полічіть круги та овали. Чого більше? Чого менше? ( Порівняння відповідей Ведмедя і відповідей, які отримали діти). 102 Фізкультхвилинка. Забавлялись зайченята, (встають, руки піднімають вгору) Виглядаючи маму і тата. (руки на поясі, повертаються праворуч-ліворуч) Ось так лапку до лапки. (плескають в долоні) Ось так шапку до шапки. (руки піднімають до голови) Ось так — вусом потрусили.(хитають головою) Так — так — так! (стрибають на місці). Логічне завдання ( робота в групах). 1. Визначення задачі. 2. Утворення груп. 3. Груповий діалог. 4. Подання результатів обговорення. 5. Міжгруповий діалог. 6. Підбиття підсумків. - А що трапилося далі? - Так, повернувся дід за рукавичкою. - А з ким він повернувся? - Собака – це дика, чи свійська тварина? 103 8-ий інформатор. І ввечері і зранку Вартую я на ґанку. І кусаю, і гарчуВ дім чужих не пропущу. (Собака) Собаки – єдині тварини, які можуть розпізнавати наші емоції. Їм достатньо погляду, щоб зрозуміти – радієте ви, або сумуєте. Вони здатні навіть співпереживати людям, відчуваючи ті ж емоції, що їхні господарі. У наш час існують більше 400 порід собак, які зовсім не схожі одна на одну, але процес створення нових триває й зараз. У них 42 зуби. Зазвичай собака дрібних, або середніх розмірів живе 15 років. Крупні собаки живуть – 10 років. Вони розуміють до 250 слів і жестів, можуть рахувати до 5 і навіть вирішувати найпростіші математичні завдання. Інтелектуально вони на рівні дворічних дітей. Цуценят вигодовують молоком. - Дідусь бачить, як звірятам добре і затишно в рукавичці, і вирішив залишити їм її, якщо впораються із логічним завданням. Діти, ви хочете їм допомогти? Завдання «Домалювати відсутню фігуру» ( робота в групах) 104 Гра “Впізнай тварину”. Хто у лузі каже: «Му-у! Дати молока кому?» Хто «гав»-гавкає в дворі і живе у конурі? Хто так гучно гелготить, ще й сердито засичить? Хто в конюшні «иги-ги» - просить сіна і трави? Хто це мишку налякав, промовляючи «няв-няв»? «Ку-ку-ріку» хто співає? Першим сонце зустрічає? Хто кудаче на гніздечку і несе смачні яєчка? - Як називаються одним словом тварини, яких ви щойно назвали? - Чому їх називають свійськими? - А як називаються тварини, яких ніхто не розводить та не доглядає? - Наведіть приклади таких тварин. - Де живуть ці тварини? - Отже, яких тварин ми називаємо дикими, свійськими? 105 Свійські тварини – це тварини, за якими доглядають люди. Вони годують їх, будують їм житло, захищають, лікують, дбають про потомство, використовують у своєму господарстві. Інформаційна хвилинка з елементами бесіди. – З давніх–давен люди почали полювати на тварин, а потім навчилися приручати їх. Тварини, яких люди розводять і вирощують у своєму господарстві, називаються свійські або домашні. Вони самі не можуть знайти в природі їжу, житло, бо звикли до умов, які створила їм людина. - То як називають тварин, яких приручила - людина? - Назвіть свійських тварин. -А як називають тварин, які самі добувають собі їжу, живуть не біля людини? Наведіть приклади. - Як визначити свійська це тваринка чи дика? (Подумати, де живе ця тварина). Фізкультхвилинка: Лапки в боки, вгору вушка — Скачуть білочки-подружки. Один, два, три, чотири, п'ять, По гілках вони летять. Один, два, три, чотири, п'ять, 106 Люблять білочки стрибать. Узагальнення і систематизація отриманих знань: Підготовка до інсценізації казки. Розподіл ролей. — З якою інтонацією треба читати слова автора, лисички, мишки, жабки, зайчика, кабана, ведмедя? (Парти розташовані по периметру класу, всередині класу – театралізоване дійство: макет «Рукавички»). Інсценізація казки учнями. IV. Рефлексивно-оціночний етап: Підведення підсумків уроку: - Чи сподобався вам наш урок? - Що було цікавого? - Яку казку ми прочитали? - Які герої казки вам запам’яталися? - Чого навчає нас ця казка? - Яку букву ви вчилися писати сьогодні на уроці? - Напишіть її на дошці. - Які звуки вона позначає на письмі? - На які дві групи поділяють тварин? - Чим відрізняються дикі тварини від свійських? - Де живуть дикі тварини? 107 - Яку користь приносять тварини людям? - Чому тварин треба захищати і не ображати? - Яких диких тварин ви знаєте? - А свійських? - Яке завдання з математики було найважчим? Рефлексія. Учні по колу висловлюються одним реченням, обираючи початок фрази, записаних на дошці: - Сьогодні я довідався… - Було цікаво… - Було важко… - Я навчився… - Мене здивувало… Молодці, мої малята, Любі хлопчики й дівчата! Усі завдання розв’язати змогли І звірятам допомогли! 108 Додаток Б Конспект уроку з математики у 1 класі Тема: Переставна властивість додавання. Вправи на засвоєння таблиць додавання і віднімання в межах 10 Вид уроку: урок-казка Мета: Зміцнювати вміння учнів використовувати під час обчислень переставну властивість додавання, продовжувати формувати вміння складати та розв'язувати задачі; вдосконалювати навички додавання та віднімання в межах 10; розвивати мислення, вміння аналізувати і робити висновки; виховувати почуття дружби, взаємодопомоги. Обладнання: картина із зображенням ранньої весни. Грамзапис "Голоси птахів". Малюнки звірів: зайчика, вовчика, лисички, білочки. Малюнки птахів: ворони та сороки. Таблиці, картки. Хід уроку I. Організаційна частина. Ми починаємо урок, Що математикою в нас З любов'ю називається. Вона нам допоможе Таку розвинути точність думки, Щоб у нашому житті Про все дізнатися, Виміряти, обчислити. II. Оголошення теми і завдань уроку. - Сьогодні на уроці ми повторимо таблиці додавання і віднімання в межах 10. Пригадаємо переставну властивість додавання, яку ми часто використовуємо при обчисленнях. Щоб добре все знати, Ми будемо міркувати, 109 А також рахувати, Задачі розв'язувати, Свій розум розвивати. Будьте уважні, активні та дружні, бо дружба — то велика сила. III. Повторення й узагальнення вивченого матеріалу. - Яка зараз пора року? (Сніжна морозна зима). - За зимою прийде дивовижна весна. (Картина). Наше життя звеселить дзвінкий спів пташок. (Грамзапис "Голоси птахів"). - І ось весняним лісом іде Червона Шапочка в гості до бабусі. Раптом десь взялася Ворона Каркарона. - Кар-кар! Будь обережна! Будь обережна! - Але Червона Шапочка була не тільки доброю, а й сміливою дівчинкою. Дуже вона любила свою бабусю і хотіла її пригостити пиріжками. Тож не слухала вона Ворони і прямувала вперед. - Діти! Напевно, недаремно застерігала Каркарона довірливу дівчинку. А раптом щось лихе станеться з Червоною Шапочкою? Проведемо її і, якщо потрібно буде, допоможемо. Отже, в дорогу. 1. Хвилинка каліграфії. - Назвіть весняні місяці. - Якими цифрами позначені вони за календарем? (3,4, 5). - Запишіть ці цифри в зошиті. - Визначте міс-трійку, міс-четвірку, міс-п'ятірку, для цього обведіть їх квадратиками. Цифри писатиму рівнесенько, Щоб були вони гарнесенькі, Щоб залюбки дивилась я, Вчителька й моя сім'я. - Дійсно, приємно мені дивитися, як ви красиво і каліграфічно пишете. А що ви можете сказати про ці числа? (Одноцифрові, кожне наступне більше 110 від попереднього на 1, а кожне попереднє менше від наступного на 1,4 — парне. їх сума дорівнює 12). - Із цими числами складіть приклади на додавання. - Яку властивість додавання використали при складанні прикладів? - Коли Ворона побачила, як ви гарно пишете, почула, як ви відповідаєте, то зрозуміла, що ви не залишите дівчинку в біді. 2. Усні обчислення. - Ось летить Сорока-білобока. - Не йди в ту сторону, бо там чекає небезпека — каже вона Червоній Шапочці. - А куди ж іти? - запитує дівчинка. - Я скажу, але виконай з допомогою учнів таке завдання (унаочнення): - Які геометричні фігури ви бачите? Доведіть, що це відрізки. - Знайдіть суму чисел у колах. - Знайдіть суму чисел у п'ятикутниках. - Знайдіть різницю чисел у трикутниках. - На скільки більше число у квадраті за число у прямокутнику? - На скільки один відрізок коротший від іншого? - Молодці - сказала Сорока-білобока і вказала дівчинці безпечну дорогу. 3. Математичний диктант. 111 - Ось на дереві добра Білочка горішки гризе. Один упав під ноги Червоній Шапочці і розколовся. А там завдання. Прочитала дівчинка і просить допомогти їй написати математичний диктант: 7 збільшити на 2; знайти суму чисел 5 і 3; 8 зменшити на 4; на скільки 10 > від 8? на скільки 4 < від 9? Перевірка. Дуже вдячна вам Червона Шапочка за допомогу, але вона стомилася і присіла на галявині відпочити. Відпочинемо і ми. (Фізкультхвилинка для очей). 4. Робота з нерівностями та рівностями. - А ось сумує Зайчик. Він не може поставити потрібні цифри та знаки. Вухань звернувся по допомогу до Червоної Шапочки, а вона звернулася до вас. Допоможіть! 5+4 4+5 5+2 = _ +5 6+2 2+6 8+1 = 1 + _ 7+3 7+2 П е р е ві р к а . 3+4 = _ + _ ( Н а п и с а т и зі зворотньої сторони дошки, а потім провести самоперевірку). 5. Робота над задачею. Ось і Лисичка. Вона не може скласти та розв'язати задачу з підручника. - Що зображено на малюнку? - Людину, яка виготовляє діжки, називають бондарем. - Складіть задачу за малюнком. (Діти складають задачу про бондаря, який виготовляє діжки, та розв'язують її). - Дуже вдячна Лисичка побігла далі. 6. Самостійна робота. Робота на картках. 112 - У Вовчика два ключі, а яким відкрити будинок бабусі, він забув. Якщо ви самостійно виконаєте завдання, то наша улюблениця зможе потім сама підібрати потрібний ключ. (Завдання на картках). Перевірка - Яким ключем відкриваються будинки, пофарбовані темним кольором? (10). - Яким ключем відкриваються будинки світлого кольору? (5). Віддав Вовчик ключі Червоній Шапочці. Дівчинка відкрила двері й бабуся радо зустріла внучку та запропонувала поділитися пиріжками з вами. Діти, ви стали з Червоною Шапочкою справжніми друзями, бо друзі пізнаються в біді. IV. Підсумок уроку. Ми покидаємо цей казковий ліс. Під час подорожі я переконалася, що ви вправно вмієте обчислювати приклади в межах 10, складати та розв'язувати задачі, вмієте міркувати - швидко, лічити - точно, відповідати - правильно. 113 Додаток В Дидактичні казки Історія Червоної Шапочки Методичні рекомендації: можна використовувати на році математики в 1 класі під час вивчення теми «Додавання і віднімання у межах 20 на основі нумерації» на етапі закріплення знань, умінь, навичок. Під час написання використовувала метод «продовження відомої казки». Одного літнього ранку мама збирала доньку до бабусі в гості. Червона Шапочка любила свою бабусю, але шлях до неї був тернистим. Ось, доню, дивись: 1 пиріг з повидлом, 3 – з яблуками, 6 – зі смородиною, 5 – з маком і 5 –з полуницею. Віднеси їх до бабусі. Але ж віднеси рівно стільки, скільки я поклала до кошика. – сказала мама. Добре, матусю, зроблю як Ви кажете. – відповіла Червона Шапочка й побігла до бабусі через ліс, співаючи та пританцьовуючи. Раптом бачить звірята плачуть, їсточки хочуть. Не може дівчинка не пригостити їх пиріжками. П’ятьом зайчикам по пиріжку зі смородиною дала, двом білочкам – з полуницею, а вовка пригостила найбільшим пирогом із повидлом. Раді були звірі такому обіду та й віддячили дівчину веселою компанією, йдучи разом з нею до бабусі. Ось така історія трапилася зі Червоною Шапочкою. А тепер допоможіть дізнатись дівчинці скільки в неї залишилось пиріжків для бабусі. Для цього вам необхідно порахувати: Скільки пиріжків поклала мама в кошик доньки. Скількома пиріжками пригостила Червона Шапочка лісових друзів. Визначте різницю чисел і назвіть правильну відповідь. 114 Цифроландія Методичні рекомендації: можна використовувати на році математики в 1 класі під час опрацювання теми «Вивчення цифри нуль» на етапі мотивації учнів до навчальної діяльності. Використовуючи казку учням можна ставити такі запитання: На що схожа цифра нуль? Які властивості вона має? У чарівній країні були собі 10 жителів. Жили вони у злагоді та мирі. А називалась ця країна Країною Чисел. Ось одного разу сталась велика несподіванка. Ввечері жителі міста – цифри, сиділи біля багаття, та й почали вони вихвалятися. Кожна цифра була упевнена, що саме вона означає найбільшу кількість предметів і є значно важливішою за інших сусідок. І тільки одна цифра сумувала. Ви, напевно, вже здогадались хто це? Звичайно, цифра Нуль була найпохмурішою того вечора. Адже жодної кількості вона не позначала, тож почувала себе зовсім непотрібною та незначною в цьому місті. Звичайно, інші цифри помітили сум своєї подруги і почали заспокоювати, розповідаючи про те, що і Нуль є дуже важливою цифрою. Ось дивись, – каже Одиниця, – ти хоч сама і не вказуєш на кількість предметів, але поруч із кожною з нас складаєш число в десять разів більше від за попереднє. Твоя сила – в умінні дружити. Або, якщо нікого з нас немає поруч, ти теж вказуєш своєю появою на нашу відсутність. Та й нічого – це теж кількість. Правда ж, подружки мої? – вигукнула Четвірка. Звісно, правда! – підтримали її гуртом решта цифр. Та й ділити і множити на тебе теж не можна, і всі про це чудово знають. – запевнила Трійка. Ось бачиш, кожна з нас має велике значення у 115 цій науці, під назвою Математика. Ми всі потрібні! Ми всі важливі! – упевнено відповіла Дев’ятка. Послухав Нуль своїх подруг і неабияк зрадів почутому. І тоді всі цифри почали витанцьовувати та весело співати пісні про справжню дружбу, без якої не тільки нам з вами, а й усій Цифроландії не обійтися! Єдине ціле Методичні рекомендації: казку можна використовувати на уроці математики, під час вивчення теми «Дроби» на етапі вивчення або закріплення нового матеріалу. Під час написання казки використовувала метод «стара казка в новому стилі». У далекому царстві Дробів жив цар. Було у нього три сини. Постарів цар, покликав до себе синів і сказав їм: – Сини мої рідні, старий я став, не можу більше керувати державою. Знайдіть собі дружин. Поділю між вами державу порівну. Живіть у дружбі, щоб вороги вас не здолали . Сини виконали наказ царя: після смерті царя одружилися, і кожен став царювати у своєму невеликому господарстві. Через багато років, однієї ночі на царство братів напали вороги. Спочатку брати хотіли боротися поодиноко, але через декілька днів поразок вирішили, що так ворога не здолати. Думали вони, що ж робити, аж старший брат говорить: 116 – Батько довірив кожному із нас третину своїх угідь, скарбів та своєї слави, чесно роздробивши усе, що нажив за увесь вік. Ми ж маємо відстояти не кожен свою 1/3 , а 1/3+ 1/3+ 1/3, і це буде 3/3,тобто1. Об’єднаймося ж! Тоді й сили наші будуть 3/3, а ми –єдиним цілим. Об'єдналися брати і перемогли ворога, тому, що єдине ціле завжди сильніше за дробове. Число 10 Методичні рекомендації: казку можна використовувати на уроці математики, у 1 класі під час вивчення теми «Число 10» на етапі вивчення нового матеріалу. У країні чисел жило 10 мешканців, а саме Нулик,Одиничка, Двієчка, Трієчка, Четвірочка, П`ятірочка, Шестірка, Сімка, Вісімка та Дев`яточка. Та ви не уявляєте як їм було сумно. Жили вони самотньо і не товаришували один з одним, бо їм було заборонено. Та одного весняного ранку на прогулянці зустрілися Одиничка та Нулик. Одиничка була такою гарною, у жовтому платтячку, з косичками та бантиками на голові, а Нулик був у чорному гарному костюмі та білій сорочці. Познайомилися вони та й пішли на прогулянку разом, не зважаючи на заборону. Дорогою раптом почали з’являтися якісь кущики з невідомими ягодами. Вирішили друзі скуштувати їх, тільки-но проковтнули, як відчули, що вони міцно тримаються за руки і не можуть їх розщепити. Так утворилося число 10. Тоді,всі мешканці країни зрозуміли, що жодного покарання за дружбу не буде. І почали товаришувати. Одразу кількість жителів помітно зросла. З’явилися числа 56, 29, 45, 64 та багато-багато інших. До речі, чарівні ягоди більше ніколи не зникали. 117 Як важливо знати цифри Методичні рекомендації: казку можна використовувати на уроці математики у 1 класі під час вивчення теми «Лічба» на етапі мотивації учнів до навчальної діяльності. Опрацьовуючи казку, учням можна ставити такі запитання: – Які цифри ви вже знаєте? – Може, хтось вміє вже і додавати? – Як тобі це допомагає в житті? Під час написання казки використовувала метод «слово породжує слова» В одному із міст України жила собі сім’я Лук’яненко. Складалась вона із 4 осіб: мама, тато, старша донечка Софія та молодша Марія. Софія, вже ходить до 2 класу і вміє добре рахувати і читати. А от маленька Марія тільки піде до школи в наступному році, але готуватися до школи, і вчитися рахувати не хоче. Щодня після роботи батьки намагалися приносити щось солоденьке своїм донечкам. Знайомо, правда? Одного разу мама принесла 10 цукерок і сказала дівчатам: – Поділіться між собою порівну. Сестрички одразу підбігли до цукерок і почали ділити. – Так…10 цукерок поділити порівну…це...отак…,– сказала Софія і дала сестричці 4 цукерочки, а собі забрала решту. І так було протягом двох місяців старша сестричка забирала собі більше цукерок. Одного вечора, коли батьки знову принесли цукерочки, Софія сказала 118 сестричці:– Маріє, ти не ображайся, але я тебе обманювала. Щоразу, я давала тобі менше цукерок, ніж забирала собі. А от якби ти вміла рахувати, ти б зрозуміла одразу. Марійка не образилась на сестричку, а навпаки, захотіла як можна швидше вивчити всі цифри, щоб більше не попадатися в таку пастку А Софія віддала молодшій сестричці всі цукерочки, які по праву належали їй. Більше, Менше і дорівнює Методичні рекомендації казку можна використовувати на уроці математики, у 1 класі під час вивчення теми «Лічба предметів і порівняння чисел. Знаки «більше», «менше»,«дорівнює». «Написання цифр 1, 2» на етапі вивчення нового матеріалу, закріплення знань, умінь навичок. Опрацьовуючи казку, учням можна ставити такі запитання: – Де живуть Більше, Менше і Дорівнює? – Що означає знак більше?(менше, дорівнює) Під час написання казки використовувала карти Проппа. У країні Математиці знаходилось чарівне місто знаків, жителі якого були дуже різноманітними. Хоча двоє з них були дуже схожими. Вони були братами. Одного звали Більше, а іншого Менше. Малими хлопці завжди гралися разом і ніколи не сварились, а коли подорослішали, то хотіли вирішити хто з них головніший. Довго сперечались, коли врешті-решт вирішили попросити допомоги у наймудрішого жителя міста – дядька Дорівнює. Чоловік відразу сказав хлопцям, що вони однаково важливі, але ті не повірили. Тоді Дорівнює запропонував їм змагання. Хлопчаки повинні були по черзі розв'язувати запропоновані завдання, і хто більше виконає правильно, той і важливіший. А сам дядько взяв аркуш паперу й олівець, сів на стілець, і, коли 119 відповідь була правильною, малював паличку. Після закінчення змагання, Дорівнює виголосив результат, але він не сподобався хлопчакам, адже дядько сказав, що вони однаково важливі і повинні завжди бути разом і підтримувати один одного. Хлопці довго сумнівались та не вірили сказаному, але врешті-решт погодилися. І вони вирішили більше не сваритися, тому взяли із собою дядька Дорівнює, щоб той завжди нагадував, що вони рівні. З того часу Більше, Менше і Дорівнює завжди разом подорожують країною математикою. 120
