ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра економіки підприємства і підприємництва КУРСОВА РОБОТА з Економіка суб’єктів підприємницької діяльності на тему: Витрати підприємства та чинники, що впливають на їх формування Галузь знань _______________________________________________________ Спеціальність ______________________________________________________ Освітня програма ________________________________________________ Студента(ки) ____ курсу, групи ___ Шифр Підпис Ініціали, прізвище Керівник _______________________ _____ ___________________ Посада, вчене звання, науковий ступінь Підпис Ініціали, прізвище Кількість балів _______________ Оцінка за шкалою: національною _____/ ЄКТС_____ Члени комісії: _________________ Підпис, дата _________________ Підпис, дата _________________ Підпис, дата _________________ Ініціали, прізвище _________________ Ініціали, прізвище _________________ Ініціали, прізвище Хмельницький 2021 2 ЗМІСТ ВСТУП ..................................................................................................................... 3 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ................................ 5 1.1. Сутність витрат підприємства ........................................................................ 5 1.2. Класифікація витрат підприємства................................................................. 8 1.3. Чинники формування витрат ........................................................................ 11 2. АНАЛІЗ ВИТРАТ ТОВ «ВФ СЕВЕН» ........................................................... 15 2.1. Характеристика ТОВ «ВФ Севен» ............................................................... 15 2.2. Аналіз динаміки та структури витрат підприємства .................................. 22 3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ТОВ «ВФ СЕВЕН» 28 ВИСНОВКИ ........................................................................................................... 32 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................................. 33 ДОДАТКИ .............................................................................................................. 35 3 ВСТУП В останні роки досить стрімко активізувався розвиток підприємництва. З кожним роком збільшується кількість учасників бізнесу, зростають обсяги виробництва цього сектору економіки, розширюється сфера діяльності. У зв'язку з ускладненням і різноманітністю діяльності сучасних підприємств необхідні узгоджені дії різних ланок апарату управління і підрозділів, що впливають на рівень витрат, а також чіткий контроль за рівнем витрат. Таким чином, актуальність теми дослідження визначається необхідністю вдосконалення теоретичних основ впливу на фактори формування витрат підприємства. Не дивлячись на значну кількість досліджень, питання факторыв,що впливають на формування витрат підприємств, поки що характеризуються недостатнім рівнем теоретичних розробок, що підтверджує актуальність і науково-практичне значення даного дослідження, обумовлює вибір теми, окреслення завдань та цільове спрямування даної роботи. Варто зазначити, що загалом проблеми управління витрат досліджували А. Апчерч, І.А. Басманов, П.С. Безруких, Ф.Ф. Бутинець, В.І. Єфіменко, В.М. Добровський, К. Друрі, Р. Ентоні, М.В. Кужельний, А.М. Кузьмінський, В.Г. Линник, М.Р. Лучко, А.Ш. Маргуліс, М.Г. Мельничук, О.В. Олійник, В.Ф. Палій, О.А. Петрик, В.Я. Савченко, В.В. Сопко, В.В. Сопко, Дж. Фостер, Ч.Т. Хорнгрен, М.Г. Чумаченко, А.В. Шайкан та інші вчені. Утім, віддаючи належне вагомості та практичній цінності наукових результатів зазначених авторів, зауважимо, що недостатньо глибоко розробленими залишаються питання впливу на фактори формування витрат підприємства. Метою роботи є дослідження та розробка науково-обгрунтованих пропозицій з удосконалення впливу на фактори формування витрат підприємства. 4 Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити наступні завдання: - дослідити сутність витрат підприємства; - вивчити класифікацію витрат підприємства; - визначити чинники формування витрат; - провести аналіз динаміки та структури витрат підприємства - провести факторний аналіз витрат ТОВ «ВФ Севен»; - розробити пропозиції щодо удосконалення впливу на фактори формування витрат ТОВ «ВФ Севен». Об’єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність ТОВ «ВФ Севен». Предметом дослідження є фактори формування витрат. При написанні роботи були використані наступні методи: метод спостереження, методи аналізу та синтезу, монографічний метод, діалектичний метод, метод порівняння, методи індукції та дедукції, а також метод узагальнення. 5 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ 1.1. Сутність витрат підприємства Історичний екскурс у вивчення сутності терміна витрати і показує, що перші визначення сутності цих категорій сягають корінням в період античної філософії. Як такого, визначення витрат не було, але античні автори часто акцентували свою увагу на доходах і витратах господарств, їх взаємозв'язку. Так, Ксенофонт вказував, що причиною дефіциту в господарстві є перевищення витрат над приходом. Аристотель стверджував, що обмінювані речі повинні бути рівноцінні, а продавець повинен отримати від покупця відшкодування збитку від участі в обміні, інакше існування самого суспільства може опинитися під загрозою [1]. Мислитель Середньовіччя Фома Аквінський, який розвинув доктрину "справедливої ціни", вважав, що продавець має право продавати річ дорожче, ніж вона коштує сама по собі", інакше результати його діяльності заподіють не тільки шкоду особисто йому, але і всього суспільного життя [2]. Більш точне визначення поняття витрат виробництва вперше позначається тільки в 17 столітті в творах У.Петті. До складу витрат він включав вартість утримання хлібороба і витрати на насіння [2]. У другій половині 18 століття французьким економістом Ф.Кене була заснована школа фізіократів, в їх вченні витрати виробництва визначалися як витрати капіталу на засоби виробництва і робочу силу. В цей же період теоретичними питаннями теорії витрат побічно займався Д. Стюарт. На його думку, вартість, крім вкладеного капіталу включає також заробітну плату і сировину, а ціна не може бути меншою, ніж сума цих трьох статей витрат. Істотний внесок у дослідження витрат виробництва внесли класики політичної економії - А.Сміт і Д. Рікардо. А. Сміт ввів поняття абсолютних витрат [3], А Д.Рікардо - автор теорії порівняльних витрат [4]. Під терміном "витрати" вони розуміли середні суспільні витрати на одиницю, тобто те, 6 чого варта окрема одиниця продукції на середньому підприємстві або чому дорівнюють середні витрати на всіх підприємствах, що належать до галузі. Витрати виробництва визначалися ними як ціна виробництва з урахуванням рентних платежів. Таким чином, у. Петті, а. Сміт, Д. Рікардо переважно сходяться на думці, що витрати - це витрачена на виробництво товарів праця, вкладений капітал і земля, яка використовується в процесі виробництва. Об'єктом неокласичних суджень (Маршалл, Дж. Б. Кларк, в. Парето) виступала фірма, внаслідок цього аналіз витрат виробництва відбувається саме з точки зору фірми і розглядаються як взаємозв'язок між виробничими обсягами і ціною товару. А. Маршалл вважав витратами-витрати таких факторів виробництва, як земля, праця, капітал і організаторські здібності. Перевищення витрат над величиною ринкової ціни змушує фірму покинути ринок [6]. Якщо в неокласичному підході йдеться про виробничі (трансформаційні) витрати при прийнятті гіпотези про нульові трансакційні витрати, то в інституційній теорії йдеться в основному про витрати обігу (трансакційні) при фактичному нехтуванні виробничими. У своїй основі всі ці поняття мають однаковий сенс-це витрати підприємства, пов'язані з виконанням певних операцій. З переходом до визначення фінансового результату діяльності підприємства як різниці між доходами і витратами, а більше з необхідністю гармонізації стандартів бухгалтерського обліку посилюється необхідність визначення нових підходів до цих понять. У зв'язку з реформуванням законодавства з бухгалтерського та податкового обліку істотно змінюється зміст цих термінів. Серед сучасних вчених відомі наступні підходи до визначення витрат це грошова оцінка вартості матеріальних, трудових, фінансових, природних, інформаційних та інших видів ресурсів, задіяних на виробництво і реалізацію продукції за певний період часу. Як видно з визначення, вони характеризуються: 7 - грошовою оцінкою різних видів ресурсів, забезпечуючи принцип зміни даних ресурсів; - цільовою установкою (пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції в цілому або якоїсь з її стадій); - певним періодом часу, тобто повинні бути віднесені (списані) на продукцію за даний період часу[13]. Витрати - це сукупність різних видів витрат на виробництво і продаж продукції в цілому або її окремих частин. Наприклад, витрати виробництва це витрати матеріальних, трудових, фінансових та інших видів ресурсів на виробництво і продаж продукції. Крім того, витрати включають специфічні види витрат: страхові внески, втрати від шлюбу, гарантійний ремонт та інші [ 15]. Поняття витрати на виробництво і витрати виробництва можуть збігатися і розглядатися як ідентичні тільки в певних умовах. Очевидно, витрати і витрати з'являються в результаті різних за своєю суттю господарських операцій: у разі витрат ми маємо справу з придбанням ресурсів; у разі витрат ми маємо справу з використанням ресурсів. Отже, витрати і витрати можуть відповідати один одному. Витратами є виражені в натуральній і грошових формах сукупні витрати живої і освіченої праці в процесі підприємницької діяльності протягом певного періоду часу. Витратами ж є сукупність кредиторської заборгованості та платежів. Платежі являють собою сплату в готівковій і безготівковій формі грошей та інших платіжних засобів[8]. Витрати - це все, що витрачає організація. Витрати можуть бути звітного періоду і майбутніх періодів. Та частина витрат, яка має відношення до майбутніх звітних періодів, капіталізується і показується в активі балансу. Витрати - це та частина витрат, яка відноситься до даного звітного періоду[11]. На думку інших вчених витрати - це вартість ресурсів, використаних у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг[6]. 8 Згідно з П (С) БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Це можна пояснити тим, що не у всіх випадках зменшення активів або збільшення зобов'язань веде до витрат, а тільки в тих, коли зменшення одних активів не супроводжується збільшенням інших активів, і як результат зменшується власний капітал підприємства. Тоді як здійснення витрат передбачає зменшення одних активів за умови рівнозначного збільшення, або збільшення активів і зобов'язань на одну і ту ж величину. Таким чином, витрати-це будь-яке використання ресурсів, в тому числі і на придбання активів. Термін "витрати" означає використання тільки тих ресурсів, які при визначенні фінансового результату компанії за відповідний звітний період ставляться у відповідність отриманим доходам (дотримання принципу нарахування та відповідності доходів і витрат). Витрати-це вартість ресурсів, витрачених у процесі виробництва і продажу продукції, виконаних робіт і наданих послуг, які були понесені у звітний період, а витрати - це частина витрат підприємства, пов'язана з отриманням доходу протягом звітного періоду, і втратила здатність приносити дохід у майбутньому. 1.2. Класифікація витрат підприємства Розглянемо кожну класифікаційну ознаку і її складові окремо. Угруповання витрат за економічними елементами дозволяє визначати і аналізувати структуру поточних витрат виробництва і обігу. Для проведення такого роду аналізу необхідно розрахувати питому вагу того чи іншого елемента в загальній сумі витрат. 9 У науковій літературі зустрічається безліч можливих варіантів класифікації витрат підприємства, кожен з яких відповідає певним вимогам і вирішує конкретні завдання. Наприклад, одним з поширених варіантів є класифікація за статтями і елементами витрат, але вона детально відображає тільки безпосередні виробничі витрати і не розкриває суть витрат обігу. Існує також класифікація в залежності від цілей управління, яка акумулює всі витрати в трьох основних групах, в кожній з яких відбувається подальша їх деталізація: для калькулювання та оцінки собівартості виробленої продукції; для планування і прийняття управлінських рішень; для здійснення процесу контролю і регулювання. Розглядаючи такий варіант ієрархії витрат, націлений на управління підприємством, ряд авторів розширив напрямки класифікації витрат, підпорядкувавши їх можливостям кожної функції управлінського обліку на підприємстві. У новому варіанті розширеної класифікації основною класифікаційною ознакою є певна функція управління, наприклад, процес прийняття рішень, де розглядаються явні та альтернативні, ефективні та неефективні, а також релевантні та нерелевантні витрати. Кожна класифікація витрат, безумовно, хороша в певних умовах, де для вирішення поставленого завдання підприємство може і повинно з максимальною ймовірністю оцінювати ті чи інші свої витрати. Але, розглядаючи підприємство як багатогранну, ієрархічну, дисипативну систему, слід зазначити, що виробництво продукції являє собою «процес створення матеріальних благ, необхідних для нормальної життєдіяльності людей в суспільстві» [2], де на кожному новому етапі перетворення ресурсів виникають по суті одні й ті ж витрати: на оплату праці та відрахування на соціальні потреби, на оренду і комунальні послуги, амортизація та інше. Частину цих витрат можна класифікувати за статтями та елементами, але до них не можна застосувати класифікацію за цілями управління. В даному випадку виникає необхідність розглядати витрати з точки зору їх вкладеності у виробничий процес. 10 Постійні витрати не залежать від динаміки обсягу виробництва і продажу продукції. До них відносять витрати на амортизацію, заробітну плату управлінського персоналу, орендну плату і т. д. Змінні витрати змінюються разом з рівнем обсягу виробництва підприємства. У міру її підвищення зростають і змінні витрати, і навпаки. До таких витрат відносять витрати на сировину і матеріали, заробітна плата основних виробничих робітників та ін. Прямі витрати можуть бути нараховані на основі первинних документів (накладних, нарядів і т.д.) безпосередньо на одиницю витрат. На відміну від прямих витрат, непрямі витрати не нараховуються безпосередньо на одиницю продукції, а включаються в собівартість продукції розрахунковим шляхом. Одноелементні витрати - це ті витрати, які не можуть бути розділені на складові і які складаються з однорідних елементів. Наприклад, заробітна плата основних виробничих робітників. Комплексні витрати-витрати, що складаються з декількох економічних елементів. До них, як правило, відносять загальновиробничі та загальногосподарські витрати. Основні витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції. До них відносяться витрати на оплату праці, вартість сировини і матеріалів, палива, електроенергії та ін. Накладні витрати пов'язані з обслуговуванням окремих підрозділів (цехів, дільниць) або підприємства в цілому [2]. Таким чином, основним завданням класифікації витрат є формування собівартості продукції. За допомогою класифікації витрати групуються за видами і прямо або побічно відносяться на собівартість продукції. Собівартість продукції, а отже і витрати входять до неї мають величезний вплив на прибуток підприємства, його рентабельність та інші основні техніко-економічні показники ефективності діяльність підприємства. 11 Слід зробити висновок про те, що зниження витрат, а відповідно і собівартості продукції представляється основним напрямком підвищення ефективності діяльності будь-якого підприємства, що безпосередньо впливає на його конкурентоспроможність і економічне становище на ринку і в галузі в цілому. 1.3. Чинники формування витрат Процес управління витратами на підприємствах пов'язаний з вивченням факторів, що впливають на їх формування. Ці фактори досить різноманітні. Всі фактори прийнято поділяти на дві основні групи: 1) залежні від діяльності підприємства (внутрішні чинники); 2) не залежні від діяльності підприємства (зовнішні фактори). Склад основних з цих факторів. 1. В системі факторів, що залежать від діяльності підприємства, виділяються наступні: Обсяг виробництва та реалізації. Цей фактор має найбільший вплив на витрати підприємства, так як змінні їх види прямо пов'язані зі зміною цього показника. Зростання обсягу виробництва та реалізації призводить до збільшення загальної суми поточних витрат, однак рівень витратоємності при цьому знижується (так як сума постійних витрат залишається незмінною). Зі зростанням виробництва та реалізації до певної межі сума змінних, а відповідно і загальних поточних витрат підприємства зростає зазвичай меншими темпами, тому що в складі змінних переважають види витрат, що мають дегресивний характер (це пов'язано з реалізацією резервів більш ефективного використання ресурсного потенціалу підприємства). Однак, починаючи з певного моменту, зростання обсягу реалізації викликає ще більше зростання суми змінних, а частково і постійних поточних витрат, в результаті чого темпи зростання загальної суми можуть перевищити темпи зростання обсягу реалізації, така ситуація пов'язана з необхідністю залучення 12 додаткового обсягу ресурсів всіх видів на забезпечення приросту реалізації товарів, в результаті чого різко зростають постійні витрати, а в складі змінних в цьому періоді починають переважати види поточних витрат, що мають прогресивний характер. Отже зростання обсягу реалізації лише до певних меж може викликати зниження рівня витратомісткості на підприємстві. Склад виробництва та реалізації. Різні види виробництва та реалізації мають різний рівень витратомісткості. Найбільший рівень поточних витрат припадає на одиницю продажу товарів населенню, менший — на одиницю дрібнооптового товарообігу, ще менший — на одиницю оптового товарообігу, а найменший — на одиницю торговельно-посередницького обороту. Групова структура реалізації. Різним групам товарів притаманний різний рівень витратомісткості. Так, рівень витратомісткості одних товарів значно перевищує рівень інших; в цілому рівень витратомісткості продовольчих товарів більш ніж удвічі вищий, ніж аналогічний показник по непродовольчих товарах. Тривалість операційного циклу. Чим коротший період обігу оборотних активів підприємства, тим відповідно нижчий рівень його поточних витрат зі зберігання товарів, витрат з інкасації дебіторської заборгованості, втрат товарів від природного збитку, питомі витрати з управління підприємством (адміністративні витрати). Рівень продуктивності праці. Чим вище обсяг виробництва та реалізації, що припадає на одного працівника підприємства, тим відповідно нижче рівень витрат з оплати праці та інших витрат з утримання персоналу на одиницю реалізації. Склад і стан використовуваних необоротних активів. В першу чергу, це відноситься до основних засобів підприємства. Чим вище ступінь їх зносу, тим більше витрат підприємство несе на їх ремонт, тим вище рівень втрат товарів в процесі їх зберігання. Крім того, від обсягу і складу основних 13 засобів, інших необоротних матеріальних активів, а також нематеріальних активів підприємства залежить сума амортизації, що нараховується в кожному звітному періоді. Забезпеченість власними оборотними активами. Чим вище цей показник, тим меншим обсягом позикових фінансових коштів користується підприємство в процесі здійснення діяльності, а відповідно тим нижче сума і рівень відсотків за кредит. Рівень обслуговування споживачів. Чим вище цей показник, тим в більшій обсязі підприємства несе поточні витрати по організації додаткових послуг, рекламі та інформації та іншим аналогічним статтям. 2. В системі факторів, що не залежать від діяльності підприємства, виділяються наступні. Механізм державного регулювання діяльності. Цей фактор в першу чергу впливає на рівень оподаткування цієї діяльності (по податках і зборах, що відносяться на поточні витрати підприємств). Істотний вплив він робить також на збиток поточних витрат через механізм ціноутворення, формування соціальних виплат та інші форми цього регулювання. Рівень розвитку окремих сегментів споживчого ринку. В умовах ринку продавця рівень витратомісткості реалізації окремих груп товарів значно нижче, ніж в умовах ринку покупця. Це пов'язано з відмінностями в швидкості обігу товарних запасів, в рівні витрат на рекламу, в рівні витрат на організацію обслуговування покупців і т. п. Рівень розвитку та стану кон'юнктури ринків факторів виробництва. Вплив цього фактора проявляється у формуванні рівня поточних витрат по оплаті персоналу (залежних від стану ринку праці), за змістом основних засобів і нематеріальних активів, по формуванню малоцінних і швидкозношуваних предметів. Рівень тарифів і ставок за послуги, що надаються підприємствами інфраструктури. Цей фактор робить істотний вплив на розмір поточних 14 витрат підприємства, пов'язаних з транспортуванням товарів, їх зовнішньою рекламою, оплатою комунальних послуг, охороною і ряду інших. Облікова ставка Національного банку. Цей фактор прямо впливає на розмір відсотків за кредит, що залучається підприємством з різних джерел для здійснення операційної діяльності. Крім того, він надає непрямий вплив на вартість ряду операцій підприємства з фінансової та інвестиційної його діяльності. Темпи інфляції в країні. Чим вище цей показник, тим швидше зростає сума витрат з оплати праці персоналу; обслуговування позикових фінансових коштів; оплаті послуг транспортних, ремонтних та інших сторонніх підприємств; відрахувань на соціальні заходи. Врахування цих факторів дозволяє більш ефективно управляти витратами підприємства. Ефективність управління витратами з урахуванням впливу розглянутих факторів істотно зростає при впровадженні на підприємстві системи їх постійного моніторингу, а також відповідного управлінського обліку. Такий облік дозволяє істотно розширити необхідну інформацію, використовувану в процесі аналізу, планування і контролю витрат на підприємстві. У сучасних умовах він повинен бути організований на підприємстві в розрізі окремих елементів витрат кожної статті; в розрізі окремих груп (підгруп) товарів, що реалізуються на підприємстві; в розрізі центрів витрат (структурних підрозділів підприємства, керівники яких несуть відповідальність тільки за витрачання коштів, що входять до складу витрат, наприклад, відділ реклами, ремонтна служба тощо); у розрізі центрів відповідальності (структурних одиниць підприємства, керівники яких несуть відповідальність за основні показники діяльності — суму і рівень доходів, витрат і прибутку; інші показники). 15 2. АНАЛІЗ ВИТРАТ ТОВ «ВФ СЕВЕН» 2.1. Характеристика ТОВ «ВФ Севен» ТОВ «ВФ Севен» розташоване в Чернігівській області, с Петрушки, вул. Чернігівська,буд. 19 і господарює на будівельному ринку України з 1998 року. Компанія ТОВ «ВФ Севен» має всі необхідні дозволи для роботи з комерційними і державними організаціями, і може виконувати функції Генпідрядника. Організаційна структура управління ТОВ «ВФ Севен» (рис.2.1) характеризується розподілом цілей і задач керування між підрозділами і працівниками. Отже, структура організації - це логічне взаємні відношення рівнів управління і функціональних областей, побудовані в такій формі, що дозволяє найбільше ефективно досягати цілей організації. Директор ТОВ «ВФ Севен» Головний інженер Виконроб Головний бухгалтер Головний механік Заступник головного бухгалтера Майстер з механізмів Бухгалтер Механік Інженер з безпеки та охорони праці та охорони праці Майстер Бригадир Рис. 2.1 - Організаційна структура ТОВ «ВФ Севен» 16 Організаційна структура ТОВ «ВФ Севен» є лінійно-функціональною. Ця структура передбачає, що вищі служби одержують повноваження керування службами нижчого рівня, які виконують відповідні спеціальні функції. При цьому всю повноту влади бере на себе лінійний керівник, що очолює певний колектив. Узагальнюючі показники діяльності ТОВ «ВФ Севен», що характеризують роботу досліджуваного підприємства наведемо в таблиці 2.1. Таблиця 2.1 - Основні техніко-економічні показники підприємства ТОВ «ВФ Севен» №№ Показник п/п Одиниця Рік Темп виміру минулий звітний зростання, % 1. Дохід (виручка) від реалізації продукції, робіт тис.грн та послуг (без ПДВ та акцизу) 11239,9 35598,2 2. Середньооблікова чисельність працівників; осіб 3. Продуктивність праці:одного працівника грн/ особу 4. Фонд заробітної плати: працівників тис.грн 5. Середньорічна заробітна плата одного грн/ працівника; особу 9,0 16,0 316,7 177,8 1248,9 2224,9 178,1 332,0 112,7 374,0 36888,9 23375,0 63,4 тис.грн 11388,6 35468,6 311,4 6. Повна собівартість реалізованої продукції 7. Витрати на 1 грн. реалізованої продукції грн/грн 1,0 1,0 98,4 8. Прибуток від реалізації продукції тис.грн -148,7 129,5 х 9. Чистий прибуток тис.грн -191,7 122,8 х 10. Рентабельність доходу; % -1,7 0,3 х -1,7 0,3 х витрат 11. Середньорічна вартість основних фондів тис.грн 192,6 199,8 103,7 12. Фондовіддача грн. 58,4 178,2 305,4 З таблиці видно, що робота підприємства в 2018 році порівняно з 2017 роком значно покращала: об'єм реалізованої продукції в діючих цінах збільшився на 24358 тис. грн. (216,7 %). Прибуток підприємства збільшився за рахунок збільшення обсягів послуг. Рентабельність доходу збільшилась з - 17 1,7 % до 0,3 % за рахунок відставання темпів росту витрат, що збільшились на 211,7 % від вартості реалізованої продукції навіть при збільшенні інших витрат. Сума господарських коштів, наявних у ТОВ «ВФ Севен» на 1.01.2017 року, склала 253,6 тис. грн. При цьому протягом 2018 року вартість капіталу підприємства зросла на 7029,5 тис. грн. Вертикальний аналіз балансу передбачає розрахунок відносних показників питомої ваги окремих статей. Таблиця 2.2 - Вертикальний та горизонтальний аналіз активів ТОВ «ВФ Севен» , тис. грн Показник 1. Необоротні активи Основні засоби, тис. грн 2. Оборотні кошти, тис. грн. Запаси, тис. грн Розрахунки з дебіторами, тис. грн Грошові кошти, тис. грн Разом, тис. грн Баланс, тис. грн 2017 рік 2018 рік 2018/ 2017 Тис грн. % Тис грн. % +,- 101,6 40,1 96,1 1,3 -5,5 50,2 101,8 0 152 253,6 19,8 40,1 0,0 59,9 100,0 83,5 7103,5 0 7187 7283,1 1,1 97,5 0,0 98,7 100,0 33,3 7001,7 0 7035 7029,5 Збільшення вартості активів в 2018 році відбулося в результаті зменшення вартості необоротних активів на 24,1 тис. грн. або на 38,8 % в структурі, при збільшенні вартості оборотних коштів (на 7035 тис. грн.). Запаси підприємства збільшуються (їх кількість збільшилась на 33,3 тис. грн. у 2018 році ), що може свідчити про збільшення обсягів діяльності. У 2018 році відбулося значне збільшення дебіторської заборгованості підприємства на 7001,7 тис. грн., що може пояснюватись ростом діяльності. У процесі аналізу капіталу підприємства, в першу чергу, вивчають зміни в його структурі, складі та дають їм об'єктивну оцінку з позиції інвесторів та підприємства. Особливу увагу звертають на рух джерел залучених коштів, які поділяють на довгострокові, короткострокові кредити та позики, кредиторську заборгованість, поточні зобов'язання за 18 розрахунками. У таблиці 2,3 наведено склад і структуру капіталу аналізованого підприємства. Таблиця 2.3 - Склад і структура капіталу підприємства, тис. грн. Статті балансу Капітал, разом , тис. грн. 1. Власний капітал, тис. грн. 2. Позиковий капітал, тис. грн. 2.1. Короткострокові зобов'язання, тис. грн. 2.1.1 Кредити банків, тис. грн. 2.1.2. Кредиторська заборгованість за товари, послуги, тис. грн. 2.1.3. Поточні зобов'язання за розрахунками, тис. грн. 2017 рік 2018 рік Відхилення сума, питома сума, питома абсолютне, тис. тис. грн., +,вага, % тис. грн вага, % грн 253,6 100,0 7283,1 100,0 7029,5 Відхилення питомої ваги, %, +,0,0 -551,7 -217,5 -242,6 -3,3 309,1 214,2 805,3 317,5 7525,7 103,3 6720,4 -214,2 805,3 317,5 7525,7 103,3 6720,4 -214,2 49,7 19,6 62,3 0,9 12,6 -18,7 349,7 137,9 7015,0 96,3 6665,3 -41,6 405,9 160,1 448,4 6,2 42,5 -153,9 Аналізуючи джерела коштів, вкладених у майно, можна зробити такий висновок: приріст активів може відбуватися в результаті збільшення зобов’язань підприємства по позичених коштах. На 2017 рік частка власного капіталу в майні складала -217,5%, а у2018 році відбулось значне зменшення і став складати -3,3 %. Структура власного капіталу обумовлена тільки нерозподіленим збитком, який збільшився. Отже формуючою складовою капіталу досліджуваного підприємства є лише поточні зобов’язання, що є дуже негативним. При цьому підприємство не користується банківськими позиками будь-якого типу, вочевидь через неможливість їх отримати і фінансує свою діяльність лише за рахунок товарного кредиту від постачальників. Поточні зобов’язання протягом року збільшились на 6720,4 тис. грн., їх частка в позичених коштах зменшилась на 214,2 % і склала 103,3%. Проведені розрахунки дозволили зробити наступні висновки. Коефіцієнт фінансової автономії протягом досліджуваного періоду вкрай низький, 2017 року - -0,69, на кінець 2018 року -0,03, його від’ємне значення 19 зумовлене відсутністю власного капіталу, що свідчить про абсолютну залежність від зовнішніх джерел фінансування. Основними складовими власного капіталу є статутний (пайовий) капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток. Іншими складовими, які можуть коригувати власний капітал у бік збільшення чи зменшення, є додатковий, неоплачений та вилучений капітал. Таблиця 2.4 - Зведена таблиця коефіцієнтів фінансової стійкості та платоспроможності, частки одиниці Показники 1 1.Коефіцієнт фінансової автономії 2.Коефіцієнт фінансової залежності 3.Коефіцієнт фінансового ризику 4.Коефіцієнт маневреності власного капіталу На кінець 2017 року 3 -0,69 -1,46 -1,46 -0,46 На кінець 2018 Абсолютна зміна року +,4 5 -0,03 0,65 -31,02 -29,56 -31,02 -29,56 -29,62 -29,17 Відповідно коефіцієнт залежності демонструє абсолютну залежність підприємства від позикових коштів. Коефіцієнт фінансового ризику дуже високий, через відсутність власного капіталу. маневреність власного капіталу низька. Остаточний висновок ТОВ «ВФ Севен» має абсолютно нестійку структуру балансу і є залежним від позикових коштів, але необхідно відмітити позитивну динаміку всіх показників у 2018 році, що свідчить про намагання керівників та власників підприємства до виправлення положення підприємства. Таблиця 2.5- Класифікація типу фінансового стану підприємства, тис. грн. Показники 1 1.Загальна величина запасів (З), тис. грн. 2.Наявність власних оборотних коштів (Кс.об.), тис. грн. 3.Величина функціонуючого капіталу (Кс.дз.), тис. грн. 4.Загальна величина джерел (К о), тис. грн. 5.Фс. = К с.об. – З, тис. грн. 6.Фт = К с.дз. – З, тис. грн. 7.Фо = Ко-З, тис. грн. Трикомпонентний показник типів фінансової стійкості: S = [ S (+,Фс), S (+,-Фт), S (+,-Фо)] 2017 2 50,2 -653,3 -653,3 -653,3 -703,5 -703,5 -703,5 0,0,0, 2018 3 83,5 -338,7 -338,7 -338,7 -422,2 -422,2 -422,2 0,0,0, 20 Після проведення розрахунків приведених вище показників підприємство може характеризуватися одним з чотирьох типів фінансової стійкості. Для зручності визначення типу фінансової стійкості доцільно представити розраховані показники в таблиці 2.6. Таблиця 2.6 - Зведена таблиця показників по типах фінансової стійкості, тис. грн. Показники 1.Фс = Кс.об. – З., тис. грн. 2.Фт = Кс.дз. – З., тис. грн. 3.Фо = Ко – З., тис. грн. Абсолютна стійкість -422,2>= 0 -422,2>= 0 -422,2>= 0 Тип фінансової стійкості Нормальна Хиткий стійкість стан -422,2< 0 -422,2< 0 -422,2>= 0 -422,2< 0 -422,2>= 0 -422,2>= 0 Кризовий стан -422,2< 0 -422,2< 0 -422,2< 0 За проведеними розрахунками робимо висновок про кризовий стан підприємства ТОВ «ВФ Севен». Але зауважимо, що прострочених кредитів та позик підприємство не має, наявна лише відсутність власних джерел фінансування. Для характеристики ліквідності аналізованого підприємства скористаємося таблицею 2.7. Таблиця 2.7 - Аналіз ліквідності балансу, тис. грн. Актив 2017 2018 Пасив 2017 2018 Платіжний надлишок (+) або недолік (-) 5 6 7=2-5 8=3-6 1 2 3 4 1.Найбільш ліквідні 1.Найбільш термінові 0 0 805,3 7525,7 -805,3 активи (Л1), тис. грн. зобов'язання (П1) 2.Швидко реалізовані 2.Коротко-строкові 101,8 7103,5 0 0 101,8 активи (Л2), тис. грн. пасиви (П2) 3.Повільно реалізовані 3.Довгострокові пасиви 50,2 83,5 0 0 50,2 активи (Л3), тис. грн. (П3) 4.Важко реалізовані 101,6 96,1 4.Постійні пасиви (П4) -242,6 653,3 активи (Л4), тис. грн. 551,7 Баланс, тис. грн. 253,6 7283,1 Баланс 253,6 7283,1 0 -7525,7 7103,5 83,5 338,7 0 На початок року баланс підприємства є абсолютно неліквідним, наявність коштів є лише у сегменті повільно реалізованих активів, тобто у дебіторській заборгованості, на кінці 2018 року баланс все ще залишається неліквідним, оскільки значно порушується головна умова – перебільшення найбільш ліквідних активів, отже робимо висновок про неліквідну структуру балансу та неможливість підприємства швидко розрахуватися за власними 21 зобов’язаннями. Для того, щоб проаналізувати здатність підприємства перетворити актив у гроші швидко і без втрат його ринкової вартості, необхідно дати оцінку його ліквідності. Для цього розраховуються коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності, коефіцієнт термінової (проміжної) ліквідності і коефіцієнт абсолютної ліквідності. Таблиця 2.8 - Зведена таблиця коефіцієнтів ліквідності , частки одиниці Показник На кінець 2017 року 1 3 1.Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності 0,19 2.Коефіцієнт проміжної (термінової) 0,13 ліквідності 3.Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0 На кінець 2018 року 4 0,96 0,94 Норматив 0 0,2 5 1 0,5 Розраховані показники значно менші за нормативні, отже робимо висновок, що ТОВ «ВФ Севен» не може розрахуватися за позиками та має неліквідну структуру балансу. В таблиці 2.9 проаналізуємо показники ділової активності та рентабельності підприємства. Таблиця 2.9 - Зведена таблиця коефіцієнтів ділової активності та рентабельності, % Показник 1 Загальне обертання капіталу, раз Обертання оборотних засобів, раз Обертання дебіторської заборгованості, раз Середній строк обороту дебіторської заборгованості, днів Обертання кредиторської заборгованості, раз Середній строк обороту кредиторської заборгованості, днів Обертання власного капіталу, раз Рентабельність власного капіталу, % Рентабельність активів,% Рентабельність діяльності, % На кінець 2017 року 3 44,3 73,9 110,4 На кінець Відхилення 2018 року +/4 5 4,9 -39,4 5,0 -69,0 -105,4 5,0 3,3 3,5 0,2 31,6 5,0 -26,6 11,6 3,5 -8,1 х х х х х х 1,7 0,3 х х 1,7 0,3 Стабільність фінансового стану підприємства витікає з порівняльного аналізу коефіцієнтів обертання кредиторської та заборгованостей, впродовж всього періоду, що аналізується. дебіторської 22 2.2. Аналіз динаміки та структури витрат підприємства За результатами отриманими в таблиці даних робимо висновок, що протягом досліджуваного періоду підприємство отримує доходи лише від збуту виготовленої продукції, які зросли на 24358,30тис. грн. в 2018 році. Таблиця 2.10 - Оцінка доходів, витрат і відрахувань тис.грн. Абсолютна Питома вага у виручці величина, тис. грн від реалізації, % Показники 2017 Чистий дохід від реалізації, 11239,9 тис. грн Собівартість реалізованої 11035,3 продукції, тис. грн. Адміністративні витрати, 101,2 тис.грн. Витрати на збут, тис.грн. 32,1 Інші операційні витрати, 220 тис. грн Чистий прибуток, тис.грн. -191,7 Відхилення (+,-) 2018 2017 2018 Тис.грн. Питомої ваги,% 35598,2 100,00 100,00 24358,30 0,00 35378,6 98,18 99,38 24343,30 1,20 42,1 0,90 0,12 -59,10 -0,78 10,7 0,29 0,03 -21,40 -0,26 37,2 1,96 0,10 -182,80 -1,85 122,8 -1,71 0,34 314,50 2,05 Витрати підприємства також зросли в 2018 році на 24343,30 тис. грн., і як в 2017 так і в 2018 році найбільшу питому вагу в структурі витрат має собівартість продукції, але її частка збільшилась дуже суттєво, з 98,18 % до 99,38 %, така зміна може бути пояснена зміною постачальників. Виходячи з наявних доходів і витрат фінансові результати підприємства мають склад, показаний в таблиці 2.11. Таблиця 2.11 - Фінансові результати підприємства, тис. грн. Найменування статей Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, тис.грн. Валовий: прибуток (збиток) , тис.грн. Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток) (збиток) , тис.грн. Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток , тис.грн. Чистий прибуток, тис.грн. Абсолютна величина ,р.р. 2017 2018 Відхилення (+,-) 11239,9 35598,2 24358,3 204,6 219,6 15 -148,7 129,6 278,3 -148,7 129,6 278,3 -191,7 122,8 314,5 23 Дані таблиці показують, що прибуток від реалізації продукції (валовий), зростає у 2018р. на 15 тис.грн. Фінансові результати від операційної діяльності мали значний вплив на чистий прибуток. Як показують дані, прибуток від операційної діяльності у 2018 році збільшився на 278,3 тис.грн. і становив 129,6 тис.грн. прибутку, що є позитивним для підприємства. Підприємство у 2017році зазнало збитків в сумі 191,7 тис грн., а у 2018році змогло отримати прибуток в сумі 122,8 тис.грн. Проаналізуємо структуру доходів та витрат підприємства в таблиці 2.12. Таблиця 2.12 - Аналіз доходів, витрат та фінансових результатів підприємства, тис. грн. Показники Чистий дохід,тис. грн. з них: Будівництво, тис.грн. Ремонтні послуги, тис.грн. Інші операційні доходи, тис. грн., з них Оренда, тис.грн. Реал. інших оборотних активів, тис.грн. Собівартість , тис.грн. Будівництва, тис.грн. Ремонтних послуг, тис.грн. Адміністративні витрати, тис.грн. Витрати на збут, тис.грн. Інші операційні витрати, тис.грн. Податок на прибуток, тис.грн. Чистий прибуток, тис.грн. Абсолютна величина, тис. грн. Питома вага у виручці від реалізації, % Відхилення (+,-) Тис.грн. Питомої ваги,% 100,00 24358,30 0,00 97,87 98,32 24000,00 0,45 598,2 2,13 1,68 358,30 -0,45 0 0 0,00 0,00 0,00 0,00 0 0 0,00 0,00 0,00 0,00 0 0 0,00 0,00 0,00 0,00 11035,3 9931,77 35378,6 33609,67 98,18 88,36 99,38 94,41 24343,30 23677,90 1,20 6,05 1103,53 1768,93 9,82 4,97 665,40 -4,85 101,2 42,1 0,90 0,12 -59,10 -0,78 32,1 10,7 0,29 0,03 -21,40 -0,26 220 37,2 1,96 0,10 -182,80 -1,85 43 6,8 0,38 0,02 -36,20 -0,36 -191,7 122,8 -1,71 0,34 314,50 2,05 2017 рік 2018 рік 2017 рік 2018 рік 11239,9 35598,2 100,00 11000 35000 239,9 24 Сучасний факторний аналіз собівартості продукції та рівня її конкурентоспроможності дозволяє сформулювати наступні напрямки її підвищення: - планування собівартості виробництва продукції; - раціональне використання ресурсів, що забезпечують ринкові переваги; - забезпечення підприємства ресурсами та інформацією; - впровадження наукових відкриттів, винаходів, використання технологічних проривів, що стимулюють підвищений попит на нові товари; - створення таких умов для формування економічної свободи та ринкового ціноутворення, які дозволяють підприємству при обмежених ресурсах ефективно вирішувати три важливі проблеми економіки: що, як і для кого виробляти; - розвиток інтелектуального потенціалу у складі нематеріальних активів підприємства, реалізація яких забезпечує виробництво наукоємних товарів; - формування конкурентної атмосфери; - розробка та впровадження підприємствами конкурентних стратегій; - маркетингова діяльність з формування попиту на товар; - вдосконалення систем і стратегій державного регулювання [3, с. 97]. Факторний аналіз собівартості продукції показує, що управління конкурентоспроможністю товарів на підприємствах ґрунтується на плануванні, стимулюванні та оцінці її рівня, включаючи оцінку загальної ефективності (його економічного та фінансового становища, технічного та технологічного стану, рівнів організації виробництва та управління) [6, с. 293]. Варто відзначити, що структура собівартості не статична, вона знаходиться в постійному русі. Динаміка структури собівартості в сільському господарстві визначається двома основними факторами, до яких належать: 25 1) Фактор прискорення технічного та наукового прогресу, який визначає можливість зменшення частки праці живої та, відповідно, збільшення праці овіщеного (тобто такого, що не створює вартості товару, а є умовою його створення); 2) Рівень спеціалізації, комбінування, концентрації, кооперування та диверсифікації виробництва [5, с. 418]. Разом з тим, на собівартість і склад витрат, що входять до неї, також впливають різні фактори, від яких залежить її визначення. До таких факторів можна віднести: 1) ступінь готовності продукції до її реалізації. Розрізняють валову та товарну собівартість, а також собівартість відвантаженої та реалізованої продукції; 2) кількість продукції. У цьому випадку обчисленню підлягає собівартість одиниці продукції та собівартість всього обсягу випущеної продукції; 3) повноту включення поточних витрат. Обчислюється повна і обмежена собівартість; 4) оперативність формування. Необхідно визначити фактичну і нормативну, або планову, собівартість [2, с. 185]. Таким чином, варто вважати, що в залежності від рівня і сфери реалізації фактори, що впливають на собівартість, підрозділюються на дві групи: Перша - внутрішньовиробничі і зовнішні, або фактори, що впливають на зміну прибутку і контрольовані з боку підприємства, це стосується поліпшення організації з виробництва, мотивації високого рівня виробництва, застосування нових технологій і т. д., і неконтрольовані фактори, до яких підприємство може тільки підлаштовуватися. Друга група факторів - це конкретні ринкові умови: ціни на продукцію, сировину, матеріали та енергію, банківський відсоток, податкова політика держави, бюджетні дотації та субсидії, інвестиції тощо [4, с. 181]. 26 Підприємству слід приділити основну увагу тим статтям, за якими допущено значне збільшення в структурі витрат: сировину і матеріали, витрати на заробітну плату, витрати на утримання та експлуатацію обладнання. Проведемо факторний аналіз витрат на 1 грн реалізованої продукції за даними таблиці 2.13. Таблиця 2.13 - Факторний аналіз витрат на 1 грн реалізованої продукції Показники од. вим. Дохід Тис грн. Повні витрати Тис грн Витрати на 1 грн реалізованої Коп. продукції Попередній рік Звітний рік Абсолютна зміна Відносна зміна, % 11239,9 35598,2 24358,3 216,71 11431,6 35475,4 24043,8 210,33 1,02 1,00 -0,02 -2,02 Визначимо зміну витрат на 1 грн реалізованої продукції (∆З) за період:: ∆З = S1 / П1 – S0 / П0, (2.1) де S0, S1 - повна собівартість реалізованої продукції (включаючи комерційні витрати) у базисному та звітному періодах; П0, П1 - виручка від реалізації в базисному і звітному періодах. В = 35475,4/35598,2 – 11239,9/11239,9= -0,02. Має місце зменшення витрат на 1 грн продукції в розмірі 0,02 коп. Розрахуємо вплив собівартості на зміну витрат на 1 грн реалізованої продукції: ∆Зп = S1 / П1 – S0 / П1,, (2.2) Зs = 35475,4/35598,2 – 11239,9/35598,2 = 0,68 Визначимо вплив виручки на зміну витрат на 1 грн реалізованої продукції: 27 ∆Зп = S0 / П1 – S0 / П0,, (5.3) Зs = 11239,9/35598,2 - 11239,9/11239,9= -0,699. Собівартість реалізованої продукції у 2018 році 24043,3, при зменшенням витрат на 1 грн реалізованої продукції на 2 копійок Проаналізувавши показники, що впливають на собівартість продукції, можна зробити висновок, що підприємство отримало відносне збільшення собівартості. З проведеного аналізу можна зробити висновок, що в 2018 році підприємство отримало відносне збільшення собівартості продукції, яка була обумовлена зростанням матеріаломісткості продукції, що випускається. Даний аналіз показав, що протягом усього аналізованого періоду собівартість підприємства мала тенденцію до збільшення в середньому на 2%. Для вирішення проблеми на підприємстві повинна бути розроблена загальна програма, яка повинна щорічно коригуватися з урахуванням обставин, що змінилися на підприємстві. Ця програма повинна носити комплексний характер, тобто повинна враховувати всі фактори, які впливають на зниження собівартості. 28 3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ТОВ «ВФ СЕВЕН» Проведений в другому розділі роботи аналіз дозволив зробити висновок,що витрати мали вирішальний вплив на ефективність роботи ТОВ «ВФ Севен», але їх обсяг не дає підприємству працювати ефективно. Так, аналіз існуючої системи формування витрат досліджуваного підприємства дозволив сформулювати наступні висновки: 1) недостатній рівень відповідальності і мотивації персоналу за зниження рівня витрат і підвищення ефективності діяльності як свого підрозділу, так і підприємства в цілому; 2) відсутність розуміння прямої підпорядкованості у окремих працівників; 3) немає чіткого відображення - який метод застосовується для розрахунку витрат; 5) Немає зрозумілої і чіткої аналітики статей витрат для внутрішнього користувача; 6) внутрішньої звітності (для управлінських цілей), крім виробничих звітів, на підприємстві не розроблено. Крім того, вдалося з'ясувати, що при існуючій системі формування витрат в ТОВ «ВФ Севен» дуже важко визначити фактичну собівартість одиниці продукції. не враховується трудомісткість видів послуг і, як наслідок, не дозволяє коректно визначити фактичну собівартість видів продукції. На наш погляд, особливу увагу необхідно приділити списанню матеріальних ресурсів (крім сировини), які до теперішнього часу списувалися одномоментно, спираючись на складські залишки. Також у процесі вивчення з'ясувалося: відпуск матеріальних ресурсів зі складу ТОВ «ВФ Севен» проводиться без документів, що обґрунтовують необхідність використання для потреб підприємства. А в кінці місяця списуються матеріали, відсутні на складі. 29 Формування собівартості ТОВ «ВФ Севен» здійснюється наступним чином: до складу змінних витрат відносять виключно матеріальні витрати, амортизація виробничого обладнання, заробітна плата і відрахування у позабюджетні фонди. Лічильники в цеху виробництва відсутні, тому в якості змінних витрат не враховуються витрати на електроенергію, витрати котельні (нагрів води, підтримання температурного режиму), а також витрати по споживання води для виробництва. Результатом такого розподілу витрат є перекіс у собівартості продукціїфактично рентабельна продукція, при таких розрахунках, є нерентабельною, що приносить збитки підприємству. Також необхідно відзначити допоміжні операції, такі як вироблення теплової енергії в котельні, контроль і розвиток технологічного процесу, додаткове виробництво, ремонтно-відновлювальні роботи, налагодження обладнання. Таким чином необхідно впровадити спосіб обліку центрів витрат за принципом АВС аналізу. До управлінських процесів підприємства відноситься вся діяльність адміністративного та господарсько-побутового корпусів. Тепер для розподілу на виділені операції наявних у підприємства ресурсів необхідно диференціювати їх на види, які беруть участь у більшості процесів і не є разовими. До них відносяться: - заробітна плата виробничого персоналу, Соціальні та податкові відрахування; - заробітна плата адміністративно-господарського персоналу та аналогічні відрахування; - витрати на електроенергію, воду і газопостачання; - витрати на сировину, матеріали та комплектуючі деталі; - витрати на паливо, Паливно-мастильні матеріали та транспортні витрати; - амортизація основного та офісного обладнання; 30 - ремонт оснастки; - використання господарського інвентарю та інструментів; - витрати на утримання ; - витрати на господарські та канцелярські приналежності; - витрати на надання різного роду послуг та обслуговування сторонніми організаціями; - інші Загальногосподарські витрати. Тепер визначимо драйвери витрат-значення коефіцієнтів розподілу. Одиницею вимірювання кожного драйвера повинна бути величина, характерна для даного процесу. Заробітна плата, витрати електроенергії та амортизація обладнання залежать від кількості відпрацьованих годин, витрати на воду і газ розподіляються в залежності від кількості продукції, на виробництво якої дані ресурси витрачені. В якості драйверів прямих витрат можуть виступати Обсяг готової продукції, частка відпрацьованих годин робочої сили і обладнання, частка замовлень і договорів, що припадає на даний вид продукції, для виконаних допоміжних або ремонтних робіт і т. п. Всі накладні витрати, що виникають в ході управлінських процесів, також попередньо перерозподіляються між основними і допоміжними операціями згідно частці участі. в якості висновків необхідно виділити кілька важливих моментів. По-перше, у виробництві кожного виду продукції існує свій технологічний процес, що відрізняється набором входять в нього операцій. По-друге, дуже легко виявляються статті сумнівно високих витрат, які в першу чергу повинні бути знижені. Так, висока заробітна плата інженерівтехнологів, а також керівників допоміжних підрозділів виплачується у формі окладу і не залежить від ефективності і масштабів виробництва. Сюди ж віднесемо витрати на господарські та канцелярські потреби, представницькі витрати управлінського персоналу. По-третє, результати даного аналізу дозволяють більш точно визначити ціну кожного виду продукції для уникнення збитків і підвищення рівня 31 рентабельності продукції, а також вибору пріоритетних напрямків збутової політики на користь рентабельного виду продукції. По-четверте, дана модель при наявності безлічі складних операцій є трудомісткою і складною для розрахунків, а також вимагає високого рівня кваліфікації менеджменту і зміни організаційно-фінансової структури підприємства. За результатами оцінки ефективності управління витратами ТОВ "ВФ Севен" через впровадження системи АВС-калькулювання пропонуються наступні заходи щодо зниження витрат. Враховуючи відмінності в прибутковості кожного виду продукції, необхідно скоротити витрати на виробництво, спростити технологічний процес і скоротити витрати на контроль якості, а також встановити такі відносини з контрагентами, при яких витрати на транспортування будуть зведені до нуля. 32 ВИСНОВКИ ТОВ «ВФ Севен» працює в Чернігові, Чернігівській області. Наша специфіка – досвідчені фахівці будівники. За час роботи ТОВ «ВФ Севен» була виконана безліч замовлень як для приватних осіб, так і для крупних організацій. Багатий досвід ТОВ «ВФ Севен» в цій області, а також професійна і різнопрофільна підготовка будівників дозволяють компанії ТОВ «ВФ Севен» виконувати роботи практично будь-якої складності. Основними факторами зовніщнього ризику для досліджуваного підприємства є недостнє фінансування будівництва, як з боку інвесторів так і з боку держави, низька платоспроможність та висока фінансова залежність малих будівельних підприємств. факторами внутрішнього ризику підприємства ТОВ «ВФ Севен» є: робота постачальників, стагнаційна ситуація в галузі, кваліфікація персоналу. Проведений в другому розділі роботи аналіз дозволив зробити висновок,що витрати мали вирішальний вплив на ефективність роботи ТОВ «ВФ Севен», але їх обсяг не дає підприємству працювати ефективно. За результатами оцінки ефективності управління витратами ТОВ "ВФ Севен" через впровадження системи АВС-калькулювання пропонуються наступні заходи щодо зниження витрат. Враховуючи відмінності в прибутковості кожного виду продукції, необхідно скоротити витрати на виробництво, спростити технологічний процес і скоротити витрати на контроль якості, а також встановити такі відносини з контрагентами, при яких витрати на транспортування будуть зведені до нуля. 33 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Білик М. Д., Павловська О. В., Н. М. Притуляк, Н. Ю. Невмержицька Фінансовий аналіз: навч. посібник / Білик М. Д. та ін. 2-ге вид. К.: КНЕУ, 2015. - 592 с 2. Білик М.Д., Бабіч В.В. Обліково-аналітичне забезпечення управління фінансовими результатами діяльності підприємств // Бізнес Інформ. 2015. № 4. С. 207. 3. Бойчик, І. М. Економіка підприємства: підручник / І. М. Бойчик. — К. : Кондор, 2016. — 378 с. 4. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка / відп. ред. В. Д. Базилевич. – Київ : ВПЦ "Київ. ун-т", 2018. Вип. 1. – 119 с. 5. Гривківська О.В. Теорія та практика стратегічного управління економічною безпекою підприємств машинобудування: Монографія / О.В. Гривківська, О.О. Висоцький. – Наук. вид. – К.: Кондор, 2018. – 268с. 6. Економіка підприємства : навч. посіб. / уклад.: Н. В. Романченко, Т. В. Кожемякіна, К. В. Пічик. – Київ : НаУКМА, 2018. – 304 c. 7. Економіка та управління: сучасний стан і перспективи розвитку : матеріали III міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 23–24 листоп. 2017 р.) / Одес. держ. акад. буд-ва та архітектури, National institute for economic research, Миколаїв. держ. агр. ун-т, Одес. держ. аграр. ун-т, Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника. – Одеса : ОДАБА, 2017. – 370 с. 8. Економічна теорія : навч. посіб. / за заг. ред. Л. С. Шевченко ; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. – 2-ге вид. – Харків : Право, 2020. – 268 с 9. Квасницька, Р. Структуризація потенціалу підприємства / Раїса Квасницька, Марія Тарасюк // Вісник Київського національного торговельноекономічного університету. — 2017. — № 1. — С. 73-82. 34 10. Марченко О. С. Бізнес-консалтинг : навч. посіб. / О. С. Марченко ; М-во освіти і науки України, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого, Каф. екон. теорії. – Харків : Право, 2019. – 204 с. 11. Маслак, О. І. Економіка промислового підприємства: навч. посіб. / О. І. Маслак, Л. Д. Воробйова. — К. : ЦУЛ, 2016. — 172 с. 12. поведінки Мороз, О. В. Сучасність та перспективи дослідження економічної підприємств/ О. В. Мороз, Н. П. Карачина, І. Ф. Острий // Економіка та держава. — 2017. — № 4. — С. 16-20. 13. Ніколаєва, Н. А. Методичні підходи до аналізу фінансових результатів підприємства / Н. А. Ніколаєва, Н. А. Литовченко // Формування ринкових відносин в Україні. — 2017. — № 5. — С. 69-74. 14. Пісковець, О. В. Теоретичні аспекти формування економічного механізму ефективної діяльності підприємства / О. В. Пісковець // Економіка. Менеджмент. Бізнес. — 2017. — № 3. — С. 95-101. 15. Попович О. С. Науково-технологічна та інноваційна політика: основні механізми формування та реалізації / О. С. Попович ; підред. Б. А. Маліцького. – Київ : Ін-т дослідж. наук.-техніч. потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України, 2019. – 342 с. 16. Фінансова політика в умовах тінізації та дисбалансів на ринку праці: методологія та інструментарій : монографія / за ред. І. Г. Лук’яненко. – Київ : НаУКМА, 2020. – 443 с. 17. Черкасова, Т. І. Формування та оцінка інноваційного потенціалу підприємства / Т. І. Черкасова, Я. В. Богаченко // Економіка. Фінанси. Право. — 2017. — № 12. — С. 14-17. 18. Шевченко Л. С. Стратегічний інноваційний менеджмент: навч. посіб. / Л. С. Шевченко ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Харків : Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого, 2019. – 155 с. 19. Яркіна, Н. М. Економіка Н. М. Яркіна. -К. : Ліра-К, 2017. - 596 с. підприємства: навч. посіб. / 35 ДОДАТКИ 36
