Загрузил o.fostik2003

конспект педагогика

реклама
Фізичні вправи у вихованні дітей
Організм дошкільника потребує активної рухової діяльності. Цю його здатність характеризують як
“природну стихію” дитини (Ю. Аркін). Фізичне виховання здійснюють, використовуючи спеціально
підібрані, методично правильно організовані, керовані педагогом рухи і складні види рухової
діяльності — фізичні вправи. Вони відчутно впливають на дитину, розвиваючи її рухові уявлення,
увагу, мислення, волю, емоції, спричиняючи позитивні зміни у роботі серцево-судинної, дихальної
та інших систем організму, викликаючи почуття бадьорості, радості. Фізичні вправи як специфічний
засіб фізичного виховання справляють ефект лише за комплексного використання з оздоровчими
силами природи та гігієнічними факторами.
До фізичних вправ, які використовують у вихованні дітей дошкільного віку, належать:




гімнастика;
ігри рухливі та зі спортивними елементами;
спортивні вправи;
елементарний туризм.
У дитячому садку основними фізичними вправами є гімнастика.
Гімнастика — система фізичних вправ, яка сприяє загальному розвитку організму та зміцненню
здоров´я. З її допомогою формуються життєво необхідні навички рухової діяльності, фізичні якості.
Її компонентами є: основні рухи, загальнорозвиваючі вправи, шикування і перешикування,
танцювальні вправи.
До основних рухів належать: ходьба, біг, стрибки, повзання і лазіння, метання і ловлення, вправи
на збереження рівноваги, які збагачують руховий досвід дітей, дають їм змогу вільно діяти у
навколишньому середовищі, виховують впевненість у своїх силах, спритність, швидкість,
сміливість.
Загальнорозвиваючі вправи використовують для рівномірного розвитку м´язової системи і
всебічного впливу на організм дитини. Кожна вправа, як правило, діє на розвиток і зміцнення
конкретних груп м´язів (рук і плечового поясу, ніг, тулуба тощо), тому їх підбір має забезпечувати
розвиток усіх груп м´язів дитячого організму.
Шикування, повороти і перешикування використовують для раціонального й організованого
розміщення дітей під час занять. Вони сприяють вихованню дисциплінованості, формуванню
правильної постави, легкої ходи. Танцювальні вправи розвивають легкість, ритмічність рухів,
правильну поставу.
Останнім часом у багатьох дошкільних закладах використовують гімнастику у-шу, яка поєднує
базові рухи тіла, тренування дихання, самомасаж. Їх включають до підготовчої частини
фізкультурних занять, а окремі елементи — до заключної (вправи на розслаблення).
Важлива роль у фізичному вихованні належить рухливим іграм, завдяки яким діти вчаться
використовувати свої знання і вміння у незвичних ігрових умовах. У дитячих дошкільних закладах
найчастіше організовують сюжетні та безсюжетні рухливі ігри, ігри спортивного характеру
(баскетбол, теніс, бадмінтон та ін.), ігри зі співом, хороводні ігри.
Елементи туризму (пішохідні та лижні прогулянки за межі території дитячого садка) мають на меті
удосконалення рухових навичок, опанування навичок орієнтації на місцевості, підвищення рухової
активності дітей.
Руховий режим у ДНЗ
Потреби дитини у сні, харчуванні, чистоті, зміні видів діяльності, прогулянках на повітрі
зумовлюють відповідний режим дня, що має важливе значення для збереження і зміцнення її
здоров´я, повноцінного розвитку.
Режим дня — правильний розподіл у часі головних процесів життєдіяльності дитини.
Розвивальний і виховний ефект режиму заснований на принципі ритмічності, згідно з яким усі
заняття мають відповідати ритму життєдіяльності організму. Режим змінюється залежно від віку,
стану здоров´я, особливостей виховання дітей у сім´ї й дошкільному закладі. Завдяки йому діти
звикають у певний час спати, їсти, гратися, навчатися, що зумовлює утворення і закріплення в корі
головного мозку системи умовних “рефлексів на час” (І. Павлов). Це означає, що у певний час
залежно від режиму дня організм виявляє відповідну рефлекторну діяльність, тому необхідно
правильно розподілити у часі всі процеси життєдіяльності дитини.
Звичка до певної діяльності у певний час готує до неї нервову, інші системи організму, запобігає
виникненню негативних емоційних станів, перевтоми. Щоденне дотримання режиму дня
позитивно впливає на перебіг усіх фізіологічних процесів у організмі, стан нервової системи.
Режим дня, який відповідає потребам віку і стану здоров´я дитини, сприяє її життєрадісному,
бадьорому настрою, має велике виховне значення, оскільки привчає її до порядку,
організованості, відповідальності.
Активна діяльність повинна чергуватися з відпочинком для відновлення сил організму. Адже
кожна праця потребує певних зусиль, раціональний розподіл яких зумовлює оптимальний рівень
утомлюваності. Недостатній відпочинок спричинює перевтому, яка може призвести до розладу
діяльності нервової системи. Отже, за будь-якого виду діяльності важливо не перевищувати
оптимального рівня втомлюваності, що дає змогу за активного відпочинку швидко відновити
працездатність.
Діти дошкільного віку надзвичайно чутливі до зміни режиму дня. Це пов´язане з активним
формуванням у цьому віці кори головного мозку, нервові клітини якої не можуть довго перебувати
в активному стані. Тому порушення режиму знижують працездатність організму, спричинюють
розлади діяльності і поведінки дітей, які стають роздратованими, вередливими. Чим менша
дитина, слабша її нервова система, тим важливіше дотримання встановленого порядку зміни
видів діяльності. На думку К. Ушинського, “головний закон дитячої природи можна висловити так:
дитина вимагає діяльності невпинно і втомлюється не діяльністю, а її одноманітністю і
однобічністю. Змусьте дитину сидіти — вона дуже швидко втомиться, лежати — те саме, йти вона
довго не може, не може довго ні говорити, ні співати, ні читати, і менш за все довго думати; але
вона бавиться і рухається цілий день, змінює і змішує всі ці діяльності і не втомлюється ні на
хвилину, а міцного дитячого сну достатньо, щоб відновити сили на майбутній день”.
Ніщо так не організовує дітей, як правильний розпорядок дня. Якщо з раннього віку привчати їх до
режиму, вони швидко до нього звикнуть і дотримуватимуться його.
Режим дня дитини дошкільного віку має відповідати таким педагогічним вимогам:
1. Відповідність природному ритму основних фізіологічних процесів дитячого організму,
чергування активної діяльності з відпочинком.
2. Постійність, стійкість і визначеність головних елементів. За словами А. Макаренка, ретельне
дотримання встановленого режиму зменшує кількість порушень у поведінці дітей і відповідно
знижує або виключає необхідність звертатися до покарань. Організація режиму дня повинна бути
доцільною, раціональною, що мають усвідомлювати і діти. Вихователь мусить вимагати його
дотримання доброзичливо, спокійно, але наполегливо, рішуче. Ці вимоги здатна сприймати вже
півторарічна дитина. Особливо важливо контролювати дотримання режиму, передусім на
початкових етапах. Це бажано робити непомітно для дитини.
3. Гнучкість. Режим має враховувати природні біоритми дитячого організму. Для розвитку
саморегуляції організму важливо, щоб усі аспекти режиму враховували бажання, індивідуальні
особливості дитини. Наприклад, дитині зі збудливою, слабкою нервовою системою потрібно
частіше відпочивати і більше спати, а залежно від її самопочуття, стану здоров´я, попередньої або
наступної діяльності можна скоригувати час прийому їжі та ін.
Загальними компонентами режиму дітей в усіх вікових групах дитячого садка є:
















прибуття у дитсадок;
ранкова гімнастика;
самостійні ігри;
приготування до сніданку;
сніданок;
допомога у прибиранні посуду;
заняття;
Прогулянка;
обід;
сон;
гігієнічна гімнастика;
самостійна діяльність;
Полуденок;
Прогулянка;
Ігри;
вечеря.
Водночас режим дня кожної вікової групи має свої особливості:
У молодших групах, діти яких ще недостатньо оволоділи навичками самообслуговування,
відводять більше часу на підготовку до прогулянки, одягання, прийом їжі, намагаючись це робити
не за рахунок часу, відведеного на ігри і самостійну діяльність дітей. У старшій і підготовчій групах,
дітям яких доводиться вирішувати значно складніші навчально-виховні завдання, не варто
збільшувати час заняття за рахунок інших компонентів режиму.
Привчати дітей до нового режиму має вихователь у взаємодії з батьками, які повинні
дотримуватися його рекомендацій щодо організації життєдіяльності дітей удома. При цьому
батьки повинні усвідомлювати, що режим дня є засобом не лише фізичного виховання, а й
основою успішного розумового, морального та естетичного розвитку.
Вчасні та якісні культурно-гігієнічні процедури є передумовою сенсорного виховання. Завдяки
чіткій повторюваності режимних процесів у дітей формується орієнтування у часі, уявлення про
частини доби, дні тижня; вони вчаться цінувати час, не запізнюватися, не поспішати, робити все
вчасно; засвоюють навички культури поведінки, знання про гігієну; звикають до організованості,
охайності, порядку.
Діти легко звикають до режиму в дитячому садку і сім´ї, якщо всі умови виконання режимних
процесів збуджують у них позитивні емоції та асоціюються з ними: чиста тепла вода, пахуче мило,
білосніжні скатертини, накрохмалені серветки.
Норми фізичного розвитку дітей
Фізичний розвиток у дошкільному віці є особливо стрімким. З огляду на це фізичне виховання має
бути своєчасним, методично правильно організованим.
Фізичне здоров´я є головною умовою духовного і морального здоров´я дитини. У період
дошкільного дитинства закладається фундамент здоров´я, формуються життєво необхідні рухові
навички, вміння, розвиваються важливі фізичні якості, що свідчить про необхідність правильного
фізичного виховання, яке має сприяти оздоровленню і повноцінному розвитку дитини.
Фізичний розвиток — процес зміни морфологічних і функціональних ознак організму, основою
якого є біологічні процеси, зумовлені спадковими генетичними факторами, умовами зовнішнього
середовища і вихованням.
Показниками фізичного розвитку є:
— антропометричні та біометричні дані: зріст, маса тіла, життєва ємкість легень, об´єм грудної
клітки;
— розвиток основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння та ін.);
— рівень фізичних якостей (швидкості, спритності, сили, витривалості, гнучкості);
— рівень показників формування постави (вигинів хребта, відстані між кутами лопаток та ін.).
Ріст і розвиток дитини — не тотожні процеси: ріст — це збільшення розмірів тіла та окремих його
частин, а розвиток — диференціювання тканин і органів. Дитина росте і розвивається
нерівномірно. В періоди сповільнення темпів росту інтенсивніше відбуваються процеси
диференціювання тканин і формоутворення, а в періоди інтенсивного росту дещо сповільнюються
темпи розвитку. Однак процеси розвитку і росту взаємопов´язані та неперервні. їх черговість і
послідовність значною мірою визначають вікові особливості дітей.
Протягом першого року життя дитини процеси росту переважають над процесами
диференціювання. Особливо важливим є період новонародженості (перші 2—2,5 місяці життя),
коли організм пристосовується до позаутробних умов існування: встановлюються легеневе
дихання, постійний кровообіг, самостійне травлення та інші життєво необхідні процеси. Від того,
наскільки швидко відбудеться процес адаптації, залежить ступінь фізіологічної повноцінності та
розвитку дитини в наступні періоди.
Протягом першого року життя довжина тіла дитини збільшується на 24,3— 25,4 см, маса — на
6950—7300 г, протягом другого року вона виростає відповідно на 10—15 см і 2,5—3 кг. Далі темпи
росту стабілізуються: щорічно маса тіла збільшується на 1,5—2 кг, а зріст — на 4—5 см.
У період раннього дитинства швидко розвиваються рухові можливості, координація, зростає
м´язова сила. Диференціювання центральної і периферичної нервових систем зумовлює розвиток
мовлення, емоцій тощо. У дошкільному віці темпи росту знижуються і відбувається інтенсивний
розвиток фізичної сили, спритності рухів. Параметри фізичного росту і розвитку дітей не є
незмінними. За останні 20—30 років простежується явище акселерації — прискореного розвитку і
збільшення антропометричних показників. Маса новонароджених дітей тепер на 100—133 г
більша, а до підліткового віку діти стають на 15—20 см вищими, ніж їхні однолітки 100 років тому.
Маса 6-річних дітей збільшилася за останні 75 років на 500 г, зріст — на 1,5 см, а однорічних дітей
— відповідно на 1,5—2 кг і на 5 см. На думку вчених, це спричинене різними факторами
зовнішнього середовища, зокрема впливом сонячної радіації, електромагнітних коливань,
урбанізацією, зміною харчування тощо. Іноді акселерацію пояснюють зміною генетичного коду
людей унаслідок шлюбних зв´язків між представниками різних рас і материків.
Людський організм є цілісною біосоціальною системою, що існує в єдності з навколишнім
середовищем і регулюється центральною нервовою системою. У процесі фізичного розвитку
постійно взаємодіють чинники спадковості та середовища, визначаючи особливості організму. За
вченням російських фізіологів Івана Сеченова (1829— 1905) та Івана Павлова (1849—1936),
зовнішнє середовище впливає на розвиток вроджених даних організму, регулює його
функціональні можливості. Взаємодія чинників спадковості й середовища обумовлює особливості
будови тіла, вищої нервової діяльності, здібностей дитини.
Організм може існувати й успішно функціонувати лише тоді, коли перебуває у рівновазі з
навколишнім середовищем, під впливом якого йому доводиться змінювати фізіологічні функції,
тобто виявляти реактивність.
Скачать