МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ “КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМЕНІ ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО” МЕХАНІКО-МАШИНОБУДІВНИЙ ІНСТИТУТ Магістрант кафедри ПГМ (група МА-92мн) Дата:________________ Підпис:______________ ПОМ’ЯКШЕННЯ ЗМІНЮВАННЯ КЛІМАТУ РЕФЕРАТ з дисципліни «Основи інженерії та технології сталого розвитку» Перевірила: ст. викл. каф. КХТП Комариста Б. М. Оцінка:______________ Дата:________________ Підпис:______________ КИЇВ 2019 ЗМІСТ ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ........................................................................ 3 ВСТУП.......................................................................................................................... 4 РОЗДІЛ 1. СУЧАСНИЙ СТАН КЛІМАТУ ТА ПРИЧИНИ ЙОГО ЗМІНИ.......... 6 1.1 Сучасний стан клімату. Прояви глобальних кліматичних змін. .. 6 1.2 Причини глобальної зміни клімату. ................................................ 7 РОЗДІЛ 2. МОЖЛИВІ КЛІМАТИЧНІ СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО ................. 10 РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ГЛОБАЛЬНОЇ ЗМІНИ КЛІМАТУ ........................................................................................................................... 21 ВИСНОВКИ ............................................................................................................... 35 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................................. 37 2 ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ CRM – climate risks management США – Сполучені Штати Америки ІРСС – Intergovernmental Panel on Climate Change МГЕЗК – Міжурядова група експертів з питань змін клімату 3 ВСТУП Однією з найважливіших міжнародних проблем XXI століття є зміна загальнопланетарного клімату. Особливе занепокоєння викликає загальне стрімке зростання динаміки катаклізмів, яке спостерігається в останні десятиліття. На сьогоднішній день існує великий ризик недостатнього розуміння і недооцінки всіх факторів і масштабів впливу різноманітних космічних і геологічних процесів на глобальну зміну клімату на Землі. Ще недавно, наприкінці XX століття, деякі вчені висували різні гіпотези і теорії про поступову зміну клімату. Але на практиці все виявилося трохи інакше. Клімат Землі постійно змінювався з моменту створення нашої планети. Це залежало від різноманітних геологічних та астрономічних явищ, таких як вулканічна активність та коливання орбіти Землі. Навіть зародження життя на планеті залежало від клімату. Ретельний аналіз зростання числа природних катаклізмів, екстремальних погодних явищ по всьому світу, а також статистичних показників космічних і геофізичних параметрів за останні роки показав тривожну тенденцію до їх значного збільшення за короткий проміжок часу. Ці дані свідчать, що висунуті рядом вчених припущення стосовно того, що зміна клімату Землі протягом 100 років і більше буде носити поступовий характер, невірні, так як за фактом цей процес відбувається набагато динамічніше. Тобто, характер та інтенсивність зміни кліматичної системи, які відбуваються сьогодні, на відміну від змін багатомільйонної історії Землі носить небезпечний характер, ставлячи під загрозу саме існування людства на Землі. Ми повинні бути дуже обережні з втручання у наявний тепловий баланс і сучасні умовами існування життя на Землі, оскільки далеко не всі чинники і закономірності, що формують глобальний клімат, відомі науці. Значніше потепління приведе до високої вірогідності серйозного пошкодження екосистем і необоротних змін, які природа самостійно не зможе подолати, навіть якщо зростання температури раптом припиниться. 4 Незаперечним аргументом на підтримку кліматичної значущості парникового ефекту у розвитку глобального потепління є результати досліджень минулого клімату Землі, що проводяться за аналізами зразків повітряних включень в колонках льоду Антарктиди і Гренландії. Виявилось, що впродовж останніх сотень тисяч років концентрації СО2 і метану мінялися погоджено і, що важливіше, в "такт" з середньо планетарною температурою. Зараз ситуація докорінно міняється. У 2006 році британськими кліматологами, з використанням суперкомп'ютера, було змодельовано процес глобального потепління і результатом якого є найпохмуріший прогноз з тих, що висувалися раніше: до 2100 року третина нашої планети перетвориться на суцільну пустелю. Посуха, загрозлива життю людей, розповсюдиться по всій землі вже в поточному столітті. Перші ознаки здійснення цього прогнозу ми можемо спостерігати вже сьогодні. Піски Сахари все частіше накривають південну частину Європи. Вітри сироко і лібеччо, що дмуть з Лівійської пустелі, приносять із-за Середземного моря мільйони тонн піску, що покриває все навколо зловісним жовтим нальотом. Вже до 2020 року може розтанути сніг в Альпах. Льодовики там активно тануть і сьогодні. Спостереження за природними катаклізмами та моделювання можливих змін клімату, обумовлених зростанням концентрації СО2 в атмосфері, показує, що парниковий ефект виявляється не тільки в глобальному потепленні, але і в збільшенні кількості циклонів у високих широтах Північної півкулі, що приводить до зміни гідрометеорологічних умов, збільшення стоку Великих Сибірських річок і зміни льодового режиму в Арктиці. В даній роботі буде розглянуто не лише пом’якшення змінювання клімату, а й причини його зміни, зміни, які вже відбулися та можливі зміни в майбутньому. 5 РОЗДІЛ 1. СУЧАСНИЙ СТАН КЛІМАТУ ТА ПРИЧИНИ ЙОГО ЗМІНИ Зміна клімату не є проблемою далекого майбутнього. Вона вже відбувається і має реальні наслідки для життя людей. Зміна клімату порушує економічний розвиток країн і має абсолютно вимірювані фінансові наслідки, які з кожним роком тільки зростають. З іншого боку очевидно, що сьогодні росте усвідомлення того, що способи вирішення проблеми і виходу з ситуації існують. І ці рішення дозволять людству здійснити якісний прорив у бік стійкого розвитку. 1.1 Сучасний стан клімату. Прояви глобальних кліматичних змін. Міжурядова група експертів із зміни клімату ООН підготувала звіт, який містить тенденції глобальної зміни клімату за останні 100 років. У ньому, зокрема, сказано, що: • У період з 1880 по 2012 роки середня світова температура підвищилася на 0,85°С. При цьому кожен приріст температури на 1 градус призводить до скорочення урожаю зернових приблизно на 5 відсотків. У період з 1981 по 2002 роки світовий урожай кукурудзи, пшениці і інших основних культур значно знизився – на 40 мегатонн в рік. • Зростання температури океанів і зменшення кількості снігу і льоду спричинили підвищення рівня моря. У період з 1901 по 2010 роки у зв’язку зі збільшенням кількості води в океанах середньосвітовий рівень моря піднявся на 19 см, що викликано загальним потеплінням і таненням льодовиків. Кожне десятиліття, починаючи з 1979 року, площа арктичних морських льодів скорочується на 1,07 мільйона квадратних кілометрів. • Якщо не забезпечити реалізацію єдиного можливого сценарію, то з урахуванням нинішнього рівня концентрації парникових газів в атмосфері і продовження викидів до кінця цього століття приріст світової температури, ймовірно, перевищить відмітку в 1,5°С, встановлену в період з 1850 по 1900 роки. Температура Світового океану буде підвищуватись, і льодовики продовжать танути. 6 Середній рівень моря, за прогнозами, до 2065 року підніметься на 24-30 см, а до 2100 року – на 40-63 см. Більшість наслідків зміни клімату збережуться ще на багато віків, навіть якщо викиди припиняться. • Починаючи з 1990 року, світовий об’єм викидів вуглекислого газу (CO2) збільшився майже на 50 відсотків. • За період з 2000 по 2010 роки об’єм викидів зростав швидше, ніж в кожне з трьох попередніх десятиліть. • У разі застосування широкого спектру технічних заходів і зміни моделі поведінки ще є можливість утримати приріст середньосвітової температури на рівні на 2°С вище, ніж до настання епохи індустріалізації. • Найбільш реальні перспективи уникнути виходу глобального потепління за ці рамки з’являються при проведенні масштабних інституціональних і технологічних змін З підвищенням температури повітря і океану кількість снігу і льоду зменшується, а рівень моря піднімається. За наявними прогнозами, впродовж XXI століття температура поверхні Землі продовжить збільшуватися, і за відсутності дієвих заходів приріст в нашому столітті, ймовірно, перевищить 3°С. 1.2 Причини глобальної зміни клімату. Відомо, що клімат не є постійним, а повільно змінюється. Це підтверджують метеорологічні спостереження, які проводяться в усіх районах земної кулі вже більше 100 років. Ці спостереження свідчать, що потепління, яке розпочалося в кінці XIX ст. особливо посилилося в 1920-30-х рр., проте потім почалося повільне похолодання, яке припинилося в 1960-і рр. Геологічні дослідження земної кори свідчать, що в минулі епохи вже мали місце набагато масштабніші зміни клімату. Сучасні вчені виділяють дві групи чинників, що призвели до глобальних змін клімату. Перша група чинників пов’язана з еволюційними процесами і називається природними. Разом з природними чинниками на глобальні кліматичні умови впливають антропогенні чинники, тобто господарська діяльність людини. Можливо, 7 цей вплив почав проявлятися ще тисячі років назад, коли у зв’язку з розвитком землеробства в посушливих районах стало широко застосовуватися штучне зрошування. Поширення землеробства в лісовій зоні також призводило до деяких змін клімату, оскільки вимагало вирубування лісів на великих просторах. Проте зміни клімату в основному обмежувалися змінами метеорологічних умов тільки в нижньому шарі повітря в тих районах, де проводилась значна господарська активність. У другій половині XX ст. у зв’язку зі швидким розвитком промисловості і зростанням енергоємності технологій виникли загрози планетарної зміни клімату. Сучасні наукові дослідження з великою долею ймовірності стверджують, що вплив антропогенної діяльності на глобальний клімат пов’язаний з дією кількох чинників, з яких найбільше значення мають: збільшення кількості атмосферного вуглекислого газу, що посилює парниковий ефект в атмосфері, збільшення маси атмосферних аерозолів, зростання кількості тепловий енергії, що виробляється в процесі господарської діяльності, яка потрапляє в атмосферу. Найбільше значення має перша з вказаних причин антропогенна зміна клімату або так званий «парниковий ефект». Цей феномен проявляється в тому, що в атмосфері містяться в певній концентрації «радіаційно-активні» гази, які мають велике значення для життя на Землі, оскільки затримують тепло в нижніх шарах атмосфери. Без цих газів температура земної поверхні була б приблизно на 33°С нижче. Проте підвищення концентрації парникових газів (вуглекислого газу, метану, закису азоту, хлорфторвуглеців та ін.) у земної поверхні призводить до формування так званої «газової завіси», яка не пропускає надмірне інфрачервоне випромінювання від поверхні Землі назад в космос, як це повинно бути при нормальній концентрації цих газів. В результаті значна частина енергії залишається в приземному шарі, що викликає потепління у самої її поверхні. Згідно з розрахунками, викиди парникового газу, спричинені діяльністю людини на початку ХХІ століття, досягли історичного максимуму. Посилюється загальна тенденція до підвищення глобальної середньої температури у поверхні землі, що вже привело в XX ст. до підвищення середньої 8 температури повітря на 0,6°С. В результаті чотирикратного збільшення в другій половині XX ст. об’єму викидів вуглецевих з’єднань атмосфера Землі стала нагріватися швидкими темпами. Згідно з прогнозами ООН, які були представлені в доповіді Програми ООН по довкіллю, подальше глобальне підвищення температури повітря в XXI ст. складе від 1,5 до 4°С [8]. Вважається, що багаті, промислово розвинені країни несуть основну відповідальність за виникнення проблеми зміни клімату, тоді як бідні країни, навпаки, страждають від кліматичних наслідків, оскільки, як правило, саме вони приймають на себе головний удар сильних повеней, посух, буревіїв і інших передбачуваних явищ, а засобів на ефективну боротьбу з якими в них немає. Тому проблема зміни клімату винесена до пріоритетних глобальних проблем, оскільки можна втратити те, чого вдалося добитися у сфері світового розвитку. 9 РОЗДІЛ 2. МОЖЛИВІ КЛІМАТИЧНІ СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО Що чекає нас в майбутньому і чи дійсно ситуація настільки загрозлива? Дехто з експертів вважає, що через неточності та суперечності розроблених моделей глобальних кліматичних змін краще якийсь час не ухвалювати поспішних рішень. Інші, а це більшість учених, які вивчають клімат, упевнені, що ситуація погіршає набагато швидше, якщо ми нічого не зробимо негайно, і передбачають в XXI ст. неухильне зростання концентрації вуглекислого газу в атмосфері. А це, залежно від зростання чисельності населення земної кулі, економічного і технологічного розвитку, провіщає підвищення температури повітря та означає, що рівень світового океану зросте, клімат стане жорсткішим, що призведе до збільшення кількості штормів, повеней, посух тощо. Ці розрахунки грунтуються на темпах зростання антропогенної емісії парникових газів, що підсилюють парниковий ефект. У передостанньому звіті ІРСС (2001 рік) подала декілька моделей глобального розвитку світової спільноти на подальших 100 років, за якими, відповідно, варіюються вищезазначені чинники. Унаслідок цього, залежно від обраних параметрів, було окреслено широкий спектр очікуваних змін антропогенних викидів парникових газів. Наприклад, згідно з отриманими розрахунками 2100 року, концентрація газу антропогенного походження досягне 540-970 ppmv (порівняйте з природним вмістом СО2 в атмосфері в доіндустріальний період розвитку світової економіки, коли він становив близько 280 ррт). У ХХІ ст. збільшення емісії не лише карбон (TV) оксиду, але й інших парникових газів триває, хоча інтенсивність цього процесу багато в чому залежить від темпів і шляхів розвитку світової економіки в цілому. Залежно від того, наскільки збільшиться концентрація парникових газів, температура в найближчі 100 років може зрости на 1,4-5,8 °С, що в 2-10 разів більше, ніж за останні 100 років, і навіть більше, ніж зростання температури, передбачене ІРСС 1995 року, яке становило всього 1-3,5 °С. Деякі американські і британські вчені, долучаючись до оцінювання вірогідності різних масштабів 10 глобального потепління, зробили спробу уточнити і зменшити розкиданість прогнозованих параметрів ІРСС. За наслідками їх аналізу вірогідність збільшення температури на 1,7-4,9 °С становить 90 %, а на 2,4-3,8 °С – 50%. Параметри, що враховуються при цьому, відображають зростання кількості населення, вибір ним способу життя, заснованого на принципах сталого розвитку, технічний прогрес тощо. Ці аспекти об'єднані в так звані сценарії. Всі сценарії відображають ситуації від високого зростання економіки і чисельності населення до широкого використання принципів сталого розвитку і релевантно культури споживання. Зростання температури безпосередньо залежить від величини емісії карбон (IV) оксиду, у свою чергу залежної від рівня розвитку суспільства і його культури споживання. Коли підніметься рівень морів. Під час останнього міжльодовикового періоду, приблизно 125 тис. років тому, глобальний рівень морів, ймовірно, був на 4-6 м вище поточного, переважно через відступ полярного моря. Деякі різкі зміни клімату у минулому були, ймовірно, пов'язані зі змінами у циркуляції Атлантичного океану і вплинули на клімат у масштабі всієї північної півкулі. Глобальний середній рівень моря в XX ст. підвищився. Є переконливі докази того, що швидкість підвищення рівня моря зросла в період з середини XIX до середини XX ст. У 1993-2003 роки рівень моря підвищувався швидше, ніжу 19612003 роки. У результаті поглинання антропогенного СО2 з 1750 року кислотність поверхні океану зросла. Глобальних даних про вимірювання рівня моря до 1870 року немає. За останні 100 років зі збільшенням середньої температури приземних шарів атмосфери рівень світового океану вже піднявся загалом на 10-20 см, і якщо цей процес триватиме, то ще через 100 років підйом досягне вже 1 м. Переважно підвищення рівня моря спричиняється поверхневими водотоками, які утворюються в результаті потепління. Нагрівання водної маси відбувається довше, ніж повітря, особливо тих шарів, які лежать на великих глибинах. Це означає, що за порівняно швидкого зростання температури повітря загальне потепління водного середовища триватиме століття. 11 Рівень моря зростатиме в XXI ст. через теплове розширення і зменшення материкового льоду. Підвищення рівня моря в минулому не було географічно однорідним, тож не буде таким і у майбутньому. Проектоване потепління внаслідок викидів парникових газів у XXI ст. й надалі сприятиме підвищенню рівня моря на багато століть. Підвищення рівня моря через теплове розширення і втрати маси льодових щитів тривало б століттями, навіть якби радіаційний вплив стабілізувався. Сніг, лід і мерзлі грунти. Кількість снігу на Землі зменшується. З кінця XIX ст. триває відступ гірських льодовиків. Швидкість втрати маси льодовиків і Гренландського льодового щита зростає. Площа снігового покриву в північній півкулі зменшилась. Період сезонного льодоставу на ріках і озерах за останні 150 років скоротився. З 1978 року середньорічна площа арктичного морського льоду зменшується, і мінімальна площа арктичного морського льоду в літній період скоротилась. У 1990-ті роки на Антарктичному півострові і шельфовому льодовику Амундсена товщина льоду зменшилась. Рух льодовиків притоків пришвидшився, і 2002 року відбулось повне руйнування шельфового льодовика Ларсен-Б. Температура на поверхні шару вічної мерзлоти в Арктиці з 1980-х років підвищилась, причому зростання становить до 3°С. Максимальна площа сезонномерзлих ґрунтів у північній півкулі з 1900 року зменшилась приблизно на 7 %, а їх максимальна висота в Євразії з середини XX ст. знизилась приблизно на 0,3 м. Морські течії – «невідомий» чинник. Поза сумнівом, морські течії відіграють величезну роль у формуванні клімату Землі. Але, на жаль, щоб робити якісь більшменш достовірні довготривалі прогнози, ми дуже мало знаємо про їх реакцію на глобальне потепління або механізми їх впливу на глобальні процеси. Є думка, що Гольфстрім підтримується природним гігантським «насосом» у районі на схід від Гренландії. Теплі води, які приносить ця течія, в Норвезькому морі віддають величезну кількість тепла в атмосферу, змішуються з холодними водами, стають щільнішими і занурюються на глибину. Глибинні води з НорвезькоГренландського басейну перетікають через підводні пороги до Північної Атлантики, 12 що спричиняє своєрідне «всмоктування» нових водних мас з півдня. Якщо такий «насос» ослабне, це призведе до відповідного ослаблення Гольфстріму. Є дані, що цей процес вже починається. Оскільки Гольфстрім відіграє визначальну роль у формуванні м'якого клімату країн Північної Європи, такий розвиток подій призведе до значної його зміни, що особливо позначиться на скандинавських країнах, де стане набагато холодніше. Неконтрольований парниковий ефект. Якщо емісія парникових газів триватиме тими самими темпами, як і наразі, то стрімко зросте ризик значних змін в кліматичній системі Землі. За найгіршим сценарієм розвитку ми можемо зіткнутися з неконтрольованим парниковим ефектом, за якого відбувається несподівано різке підвищення температури з неперед-бачуваними глобальними наслідками. Такий неконтрольований парниковий ефект може бути спричинений так званими механізмами зворотного зв'язку. Підвищення температури, спричинене викидами парникових газів антропогенного походження, призведе до зменшення покритих снігом районів і об'єму льоду в морі у зимовий період. Коли поверхня Землі і моря стануть темнішими, здатність відбивати сонячні промені знизиться, що призведе до більшого поглинання тепла і, відповідно, підвищення температури. Зростання температури призведе до танення снігу та льоду арктичної тундри, що означає вивільнення великого об'єму СО2 і метану, що, у свою чергу, употужнить дію парникового ефекту. Моделювання можливих змін клімату, зумовлених зростанням концентрації СО2 в атмосфері, показує, що парниковий ефект виявляється не лише в глобальному потеплінні, а й збільшенні кількості циклонів у високих широтах Північної півкулі, що призводить до зміни гідрометеорологічних умов льодового режиму в Арктиці. Існування різних екосистем визначається перш за все кліматом. Є види, для яких навіть короткочасні заморожування або посухи смертельні. Життя пристосовується до певних природних умов більш-менш широкого діапазону. Якщо кліматична система зазнає істотної трансформації або вона відбудеться дуже швидко, то деякі види будуть вимушені переміститися в інші райони, пристосуватися або загинути. Як на суші, так і в морі, витісняючи аборигенні форми 13 життя, почнеться рух окремих видів флори і фауни з півдня на північ, з районів, що «нагрілися», в звичніші – холодні. І чим інтенсивніше протікатиме потепління, тим більше екосистем опиняться під ударом. Наприклад, ліс як єдина цілісна екосистема не зможе пересуватися по декілька кілометрів за рік на північ або підніматися у високогірні райони, та і ґрунт не зможе встигати за ним. Крім того, на їх шляху виникнуть антропогенні бар'єри у вигляді міст і доріг, які не так-то легко обійти, якщо це взагалі стане можливо. Далеко не всі тварини і рослини зможуть вижити в умовах, що змінилися внаслідок глобального потепління. «Переможцями» виявляться ті види, які швидше пристосовуються до змін, частіше розмножуються, займаючи при цьому великий ареал проживання, типовий для широкого спектру природних умов, а також ті, що вже зараз живуть поблизу людини. «Програють» же ті види, які займають особливі вузькі екокологічні ніші в багатовидових екосистемах, наприклад, тропічного лісу. Пряма загроза. Більшості прибережних і острівних поселень навіть зовсім невеликий підйом рівня моря загрожує затопленням. Деякі з них, що належать до найбідніших держав світу, наприклад Бангладеш, просто не мають коштів на створення охоронних прибережних споруд, хоч би таких, як у Нідерландах. Вже 90ті роки були найдорожчим десятиліттям XX ст. Збиток, заподіяний природними катастрофами, спричиненими повенями, ураганами й іншими природними катаклізмами, склав 400 млн дол. Лише за один 2005 рік збиток склав понад 1 млрд дол. Падіння врожайності. Поєднання сильної посухи, повені та великих штормів призводить до різкого зниження врожайності сільськогосподарських культур у багатьох країнах світу, громадяни яких вже і без того страждають від голоду, породженого бідністю і природними катаклізмами. А зараз ці люди стоять віч-навіч з реальною загрозою голодної смерті. Поширення хвороб. Крім нестачі води і їжі, потепління клімату та збільшення його нестабільності може спричинити епізоотії і епідемії, які переносяться комахами. Зокрема, очікується, що малярія вийде за межі тропіків і пошириться досить швидко. 14 Нестача питної води. У 80 країнах, в яких проживає 40 % населення планети, люди постійно стикаються з проблемою браку питної води, що є первинною причиною високої смертності під час пологів, а також значно обмежує сільськогосподарські можливості цих регіонів. Крім того, з'являється жорстка конкуренція між містами, які швидко розширюються, і сільськими поселеннями. Міграція населення. Якщо не зупинити глобального потепління, то через підняття рівня морів, посухи і голод мільйони людей будуть вимушені залишити свої будинки і переїхати в інші, сприятливіші для мешкання, райони. Але де їх чекають і куди їм іти? Регіональні проекції. Проблеми в різних країнах світу. Температури, усереднені за всіма населеними континентами і за багатьма субконтинентальними районами суші, ймовірно, будуть підвищуватись зі швидкістю, більшою, ніж глобальна середня швидкість на наступні 50 років і на величину, котра суттєво перевищує природну мінливість. Кількість опадів, ймовірно, збільшуватиметься у переважній частині субполярних і полярних регіонів. Це збільшення у річному масштабі особливо стійке і цілком вірогідне у значній частині північної Європи, Канаді, північносхідній частині США та Арктиці, а також, у зимовий період, в північній частині Азії та на Тибетському плато. Опади будуть зменшуватись у багатьох субтропічних регіонах, особливо на звернутих до полюса границях субтропіків. Зменшення особливо стійке і цілком вірогідне у річному масштабі в європейських і африканських районах, що межують з Середземномор'ям, а зимою – в південнозахідній частині Австралії. Екстремуми добової кількості опадів, ймовірно, у багатьох районах підвищаться. Підвищення вельми ймовірне у північній частині Європи, південній частині Азії, Східній Азії, Австралії та Новій Зеландії – цей перелік частково відображає нерівномірне географічне охоплення вже проведених досліджень з опублікованими результатами. Північна Америка. Підйом рівня морів створить загрозу частині Флориди, територіям в дельті Міссісіпі й на узбережжі Атлантичного океану. Тут почнеться 15 інтенсивна ерозія прибережних грунтів та їх руйнування під час штормів. У довгостроковій перспективі підняття рівня моря загрожує затопленням усім великим містам на східному узбережжі. Часті та сильні опади призведуть до більшого забруднення повітря і зростання смертності, в той час як у багатьох районах посуха спричинить збільшення можливості ризику виникнення лісових пожеж. Хвороби, які переносять комахи, наприклад, малярія, тропічна лихоманка й низка інших захворювань, поширяться далеко на північ. Загалом можна сказати, що вразливість країн Північної Америки порівняно низька, а здатність пристосовуватися до змін через розвиненість економіки – висока. Південна Америка. Очікується збільшення кількості повеней і посух, що призведе до браку продуктів харчування і голоду. Сильніші або, можливо, частіші тропічні урагани можуть призвести до значних руйнувань з ризиком для життя людей, для населених пунктів та інфраструктури, що, зважаючи на бідність розташованих тут держав, украй небезпечно. Полярні області. Очікується, що кліматичні зміни на полюсах, особливо в Арктиці, будуть наймасштабніші і найшвидкоплинніші на планеті, що призведе до великих соціальних і економічних катаклізмів у країнах, залежних від арктичних екосистем та їх фауни. Європа. Перші ознаки збільшення інтенсивності опадів вже спостерігаються в деяких районах Англії, Західної і Східної Європи, що вже призвело до зростання кількості повеней. Зросте ризик повеней і ерозії грунтів у прибережних регіонах, що спричинить негативний вплив на густонаселені райони, промисловість, туризм і сільське господарство. Ймовірна кількість опадів у Південній Європі в літній період зменшиться, що знизить продуктивність сільського господарства, а в зимовий період вона, навпаки, зросте майже на всій території Європи. Спека – влітку, тепло і сніжні замети – взимку, вплинуть на традиційний для Європи туризм. Здатність пристосовуватися до умов, що змінюються, буде загалом висока, але найуразливішими залишаться найпівнічніші і південніші райони. Африка. Очікується збільшення кількості й інтенсивності таких екстремальних кліматичних явищ, як посухи і повені, через що постраждають водоймища з питною 16 водою, не вистачатиме продуктів харчування, погіршиться здоров'я населення, руйнуватиметься інфраструктура, сповільниться темп розвитку африканських країн. Північні й південні регіони Африки стануть ще сухіші, що употужнить процес утворення пустель. Сільськогосподарське виробництво в багатьох районах знизиться, що призведе до браку продуктів харчування і підвищить ймовірність виникнення голоду, особливо під час посух. Загалом можна сказати, що здатність пристосовуватися до змін клімату в Африці вельми низька, а вразливість до посухи і повеней дуже висока. Азія. Через підняття рівня моря у поєднанні зі зростанням інтенсивності циклонів очікується, що протягом наступних 100 років понад 100 млн людей будуть змушені змінити район мешкання. Кількість природних катаклізмів в Азії вже почала збільшуватися, що стало очевидним у грудні 2004 року, і цей процес посилюватиметься протягом всього періоду глобального потепління, що стане причиною повеней, посухи, лісових пожеж і утворення тропічних циклонів. Виробництво продуктів сільського господарства знизиться внаслідок таких чинників, як спека, брак води, підняття рівня морів, повені і посуха, що спричинить нестачу продуктів харчування і збільшення ризику голоду в багатьох районах. Загалом можна сказати, що здатність пристосовуватися до навколишніх умов, що змінюються, в країнах Азії, що розвиваються, низька. Тим часом кліматичні зміни завдадуть великих збитків у багатьох районах. Австралія і Нова Зеландія. Якщо кліматичні зміни активізують такий феномен, як Ель-Ніньо (природний кліматичний феномен, зумовлений утворенням теплих водних мас з періодичністю 6-7 років у екваторіальній частині Тихого океану з подальшим підвищенням температури води біля узбережжя Америки), то тут може виникнути проблема браку питної води. Грозова інтенсивність та інтенсивність тропічних циклонів зросте, і в деяких районах це призведе до збільшення загрози для життя людини, руйнування нерухомості й інфраструктури. Океанія. Очікуваний підйом рівня моря посилить ерозію прибережних грунтів, зменшення площі суші, збільшить ризик штормового наганяння води на сушу і 17 потрапляння солоної води у водоймища з прісною. Коралові рифи та інші прибережні екосистеми опиняться під загрозою зникнення, а рибальство, яке в багатьох районах є основним джерелом продуктів харчування, сильно постраждає. Багато держав, розташованих на пласких, мало виступаючих над поверхнею морів островах, повністю зникнуть під водою, а людям, мігруючи, доведеться покинути свої оселі. Помірні та високі широти Північної півкулі. Жителям помірних і високих широт Північної півкулі важливо знати, що саме в цьому регіоні спостерігається найбільш значуще потепління. Для значної частини території, розташованої у зоні вічної мерзлоти, розмерзання якої за наростаючої дії антропогенних чинників може зіграти роль «кліматичної міни». Дійсно, розконсервовування менше 0,1 % органічного вуглецю, похованого у верхньому стометровому шарі мерзлоти, може призвести до подвоєння вмісту атмосферного метану, радіаційна активність якого приблизно в 20 разів вища, ніж у СО2. Це призведе до ще більшого потепління – прискорення танення мерзлоти, тобто спрацює механізм зворотного зв'язку, здатний підсилити глобальне потепління багаторазово. Нині дослідження вчених спрямовані на виявлення ролі руйнування морських берегів і шельфової мерзлоти в циклі парникових газів у Арктиці, Північний Льодовитий океан насувається на сушу з середньою швидкістю 3-6 м за літо; на арктичних островах і на мисах висококрижані породи руйнуються і поглинаються морем у теплу пору року зі швидкістю до 20-30 м за літо. Величезні кількості органічної речовини сибірськими річками, потрапляють щорічно на арктичний шельф. Подібно до легендарної Землі Санникова, зникають арктичні острови; серед багатьох в XXI ст. припинить своє існування острів Муостах поблизу дельти річки Лєна. Ні в одному з сценаріїв зміни клімату Землі не враховується можливість впливу розконсервовування органічної речовини мерзлоти (яке входить до сучасного біогеохімічного циклу і трансформується в карбон (IV) оксиду і метану) на вміст парникових газів в атмосфері. 18 За даними ІРСС (2007 рік), якщо не скоротити емісію парникових газів, то глобальне потепління протягом подальших 100 років становитиме від 1,1 до 6,4 °С. На думку вчених, найуразливіші екосистеми постраждають вже зі збільшенням температурного режиму на 1-2 °С. У разі потепління на 2-3 °С почнуться масштабніші пошкодження екосистем, а на 3 °С – почнуться масштабні незворотні пошкодження, що призведе протягом прийдешнього тисячоліття до різкого зниження біорізноманітності на Землі. Слід пам'ятати, що багато в чому відповідальність за глобальне потепління лежить на людях, і від них залежить існування багатьох сотень тисяч істот і рослинних форм, які прикрашають наше життя. Ймовірно, антропогенний вплив сприяв загальному потеплінню верхніх декількох сотень метрів океану у другій половині XX ст. Антропогенний вплив, який призводить до теплового розширення через нагрівання океану і втрати льодовикової маси, сприяв підвищенню рівня моря у другій половині XX ст. Суттєва частка внутрішньовікової температурної мінливості у Північній півкулі за останні півстоліття, може бути пояснена природнім зовнішнім впливом (виверженнями вулканів і коливаннями сонячної активності). У Четвертій доповіді ІРСС був зроблений висновок про те, що «є високий ступінь достовірності того, що останні регіональні зміни температури помітно вплинули на багато фізичних та біологічних систем». Дані спостережень на всіх континентах і в більшості океанів показують, що на багато природних систем впливають регіональні зміни клімату, особливо підвищення температури. Наслідки змінюватимуться залежно від ступеня адаптації, темпів зміни температури і напряму соціально-економічного розвитку. За останні роки накопичилось значно більше фактів, які показують, що зміни в багатьох фізичних та біологічних системах пов'язані з антропогенним потеплінням. Є чотири групи фактів, які підтверджують висновок Четвертої доповіді ІРСС: 1. Підвищення глобальної температури, яке спостерігається з середини XX ст., переважно було викликане, цілком достовірно зафіксованим зростанням концентрації антропогенних ПГ. 19 2. З більш ніж 29 тис. послідовних рядів даних спостережень, зібраних у ході 75 досліджень, які демонструють значні зміни у багатьох фізичних та біологічних системах, понад 89 % узгоджуються з напрямом зміни, очікуваним у відповідь на потепління. 3. Глобальний синтез досліджень переконливо демонструє: малоймовірно, що просторове узгодження між регіонами значного потепління на всій земній кулі та значних змін у багатьох системах, пов'язаних з потеплінням, викликаним виключно природною мінливістю температур або природною мінливістю систем. 4. Нарешті, було проведено низку досліджень з моделюванням, які пов'язали реакції деяких фізичних та біологічних систем з антропогенним потеплінням порівнянням реакцій цих систем, що спостерігаються, із модельованими реакціями, в яких природні впливи (сонячна активність і вулкани) й антропогенні впливи (парникові гази та аерозолі) прямо розділені. Моделі з комбінованими природними та антропогенними впливами імітують реакції, які спостерігаються, значно краще ніж моделі, в яких враховуються лише природні впливи. 20 РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ГЛОБАЛЬНОЇ ЗМІНИ КЛІМАТУ Кліматичні ризики та загрози для міжнародної спільноти пов'язані не лише з глобальною зміною клімату, але й з реакцією з боку окремих країн, міждержавних об'єднань і всього світового співтовариства. Реакція виражається в розробці й реалізації національної й міжнародної політики щодо глобальних кліматичних проблем, яка у свою чергу породжує опосередковані цими проблемами ризики й шляхи їхнього подолання. Політична реакція на глобальну проблему зміни клімату та його наслідків характеризується достатньо високим ступенем залучення держав та інших міжнародних акторів. Сьогодні розроблено дві взаємодоповнювальні стратегії скорочення та менеджменту ризиків зміни клімату: адаптація та пом'якшення наслідків. На думку експертів МГЕЗК, "значне скорочення викидів упродовж наступних декількох десятиліть може зменшити кліматичні ризики в ХХІ ст. і в подальшому поліпшити перспективи ефективної адаптації, скоротити витрати та спростити проблеми, пов'язані з пом'якшенням впливу в довгостроковій перспективі, а також зробити внесок у розробку таких шляхів стійкого розвитку, які слабо піддаються впливу кліматич них змін". Кожну із зазначених стратегій можна охарактеризувати за шляхами її впровадження та варіантами заходів у відповідь. Адаптація – це процес пристосування до існуючого або очікуваного клімату та його впливу з метою пом'якшення збитків або використання вигідних можливостей. Характеризуючи шляхи стратегії адаптації до глобальних кліматичних змін, дослідники МГЕЗК зазначають, що ця стратегія може зменшити ризики впливу, пов'язані зі зміною клімату, однак її ефективність має обмеження при більш значних темпах змін клімату. Адаптаційні заходи можуть сприяти підвищенню добробуту груп населення, безпеці активів і підтримці екосистемних товарів, функцій і послуг. Адаптаційні проекти прив'язані до конкретного місця. Адаптація до майбутніх кліматичних змін починається зі зменшення вразливості до існуючої мінливості 21 клімату. Урахування адаптаційних проектів до процесу планування, у тому числі формулювання політики і прийняття рішень, може сприяти синергії між діяльністю у сфері розвитку та зменшення ризику стихійних лих. Акторами планування та реалізації адаптаційних проектів, на думку експертів МГЕЗК, виступають як уряди країн, так і окремі індивіди. Національні уряди можуть координувати діяльність регіональних та місцевих органів влади щодо адаптації, наприклад, через захист вразливих груп, створення економічної диверсифікації, шляхом надання інформації, створення правових і політичних засад, надання відповідного фінансування, тощо. Місцеві органи влади та приватний сектор також є вагомими акторами стратегії адаптації через їх значний вплив на місцеві домогосподарства, розвиток громадянського суспільства, менеджмент інформації. Планування та здійснення адаптаційних кліматичних проектів на всіх рівнях залежить від соціальних цінностей та рівня сприйняття ризику. Процесу прийняття рішення може сприяти визнання різноманітних інтересів, обставин, соціальнокультурних контекстів і очікувань. Системи і практики знань корінних народів, місцеві традиції належать до основних, але поки не достатньо використовуваних джерел для адаптації до кліматичних змін. Включення подібних знань до існуючих практик може сприяти поліпшенню ефекту адаптаційних зусиль. Фактори стримання також можуть взаємодіяти між собою, перешкоджаючи реалізації адаптивних проектів. Традиційними причинами виникнення факторів стримання, як вважає британський учений В. Хейвуд, є "обмежені фінансові й людські ресурси, невизначеності в перспективних оцінках впливу, конкуруючі цінності, відсутність ключових лідерів і прибічників адаптації, обмежені інструменти для моніторингу ефективності адаптації". Більш значні темпи і масштаби зміни клімату збільшують імовірність перевищення допустимих меж адаптації, що настають у результаті взаємодії між факторами зміни клімату та біофізичними та/або соціально-економічними стримувальними факторами. Неправильна адаптація може бути також результатом поганого планування та реалізації або акцентування на короткотермінових результатах. Недооцінка 22 складного процесу адаптації як соціального явища може стати причиною нереалістичних очікувань щодо досягнення кінцевих результатів адаптації. Значні супутні вигоди, синергія і компроміси існують між пом'якшенням впливу та адаптацією, а також між різними адаптаційними заходами реагування. Як зазначено в спеціальній доповіді МГЕЗК "Управління ризиками екстремальних явищ і лих для сприяння адаптації до зміни клімату", "більш активні зусилля, спрямовані на пом'якшення наслідків та адаптацію до змін клімату, включають складність взаємодії, особливо в таких сферах, як вода, енергетика, біорізноманіття". Прикладами дій із супутніми вигодами можуть бути: підвищення енергоефективності й використання більш чистих джерел енергії, що дають можливість скорочувати викиди шкідливих для здоров'я та клімату забруднювачів повітря; скорочення споживання енергії й води в міських районах шляхом озеленення міст і рециркуляції води; стійке сільське та лісове господарство; захист екосистем з метою зберігання вуглецю та отримання інших екосистемних послуг. Перетворення в межах економічних, соціальних, технологічних рішень і дій можуть стимулювати адаптацію і сприяти стійкому розвитку. На національному рівні трансформація буде найбільш ефективною, коли в ній відображено власні концепції й підходи країни щодо досягнення стійкого розвитку відповідно до її національних пріоритетів. Обмеження адаптаційних заходів може призвести до збільшення витрат і втрати існуючих можливостей. Для успішної адаптації необхідно не лише визначення варіантів адаптації й оцінка їхньої вартості та переваг, але й збільшення адаптивної спроможності антропогенних і природних систем, що може призвести до створення нових проблем управління, нових інститутів та інституціональних структур. Варіанти заходів у відповідь з адаптації існують у всіх секторах, але конкретні особливості їхньої реалізації змінюються залежно від сектора регіону. У державному і приватному секторах відбувається накопичення досвіду щодо адаптації в різних регіонах. В адаптації можуть використовуватися різні підходи залежно від ситуації у сфері зниження вразливості, забезпечення готовності до стихійних лих і ліквідації їхніх наслідків, а також превентивне планування адаптації. 23 До них відносять: соціальний розвиток, розвиток екологічних активів та інфраструктури; оптимізацію технологічного процесу; комплексне управління природними ресурсами; укріплення інститутів, освіти і норм поведінки; фінансові послуги, у тому числі передача ризиків; інформаційні системи попередження і превентивного планування тощо. У П'ятому оціночному Докладі МГЕЗК зазначається, що в секторі "розвиток людського потенціалу" прикладом адаптації буде поліпшення доступу до освіти, харчування, медичного забезпечення, зменшення гендерної нерівної та маргіналізації; "зменшення масштабів бідності" – покращений доступ до місцевих ресурсів і контроль за ними, системи соціального забезпечення, захисту та страхування; "безпека засобів до існування" – диверсифікація доходу, активів і засобів до існування, удосконалена інфраструктура, доступ до технологій і процесу прийняття рішень, зміна практик рослинництва, тваринництва та аквакультури, спирання на соціальні мережі; "менеджмент ризиків стихійних лих" – системи раннього попередження, картування небезпечних явищ і вразливості, диверсифікація водних ресурсів, удосконалений дренаж, сховища від паводків і циклонів, удосконалення транспортної та дорожньої інфраструктури; "менеджмент екосистем" – збереження водно-болотних угідь і міських земельних зон, менеджмент водозаборів і водосховищ, збереження генетичного різноманіття; "планування територій і землекористування" – забезпечення адекватного житла, інфраструктури і послуг, міське планування і програми оновлення, законодавство щодо районування земель тощо. Різні заходи адаптації створюють сукупні вигоди всередині регіонів і секторів, так і між ними. Наприклад, інвестиції в нові сорти сільськогосподарських культур, адаптованих до змін клімату, можуть підвищити потен ціал для боротьби із посухою, а заходи з охорони здоров'я, спрямовані на боротьбу з трансмісивними хворобами, можуть укріпити потенціал системи охорони здоров'я для вирішення інших завдань. Аналогічно розміщення інфраструктури вдалині від низинних прибережних районів допомагає поселенням та екосистемам адаптуватися до підвищення рівня моря, захищаючи від цунамі. Водночас, деякі варіанти адаптації 24 можуть мати негативні наслідки. Наприклад, тоді як захист екосистем може сприяти адаптації до зміни клімату і підвищити зберігання вуглецю, збільшення систем кондиціонування для підтримання температурного комфорту в приміщеннях або використання опріснення для підвищення безпеки водних ресурсів може призвести до підвищення попиту на електроенергію і, відповідно, викидів парникових газів. Застосування біотехнологій і генетично модифікованих сільськогосподарських культур сприятиме підвищенню стійкості до посух і шкідників, підвищенню врожайності й водночас несе екологічні ризики, пов'язані з ризиком для здоров'я і безпеки населення та екологічними ризиками, введенням нових генетичних варіантів у природне середовище. Сприяння біорізноманітній міграції як варіант адаптації сприятиме збереженню цінних видів шляхом переведення популяцій на нові території в міру зміни клімату і можливо матиме несприятливий вплив на корінні види флори і фауни в результаті появлення видів у нових екологічних регіонах. Міграція людей з низинних районів допоможе зберегти здоров'я і безпеку населення, мінімізувати майнові втрати, але може відбутись утрата відчуття місця і культурної самобутності, ослаблення родинних і сімейних зв'язків, вплив на приймальні громади. Опріснення, торгівля водою та рециркуляція (повторне використання) води сприятиме підвищенню надійності водних ресурсів і посухостійкості, максимально підвищить ефективність менеджменту водних ресурсів та їхнє використання і підвищить ефективність існуючих водних ресурсів, з іншого боку, можливий екологічний ризик скидання стічних вод, що містять мінеральні солі, зростання попиту на електроенергію і, відповідно, підвищення викидів вуглецю, створення перешкод для охорони природи та можливий ризик для здоров'я і безпеки населення. Таким чином, з глобальними змінами клімату необхідність адаптації буде лише зростати. Варіанти адаптаційних стратегій залежать від порівняння переваг і недоліків кожної з них для конкретного регіону чи сектора. Пом'якшення впливу – це процес зменшення викидів або збільшення поглинання парникових газів з атмосфери для обмеження майбутньої зміни клімату. Дослідники МГЕЗК погоджуються, що "різноманітні шляхи пом'якшення наслідків 25 глобальної зміни клімату імовірно обмежать потепління нижче 2 °С відносно доіндустріального рівня, але без додаткових зусиль зі зменшення викидів парникових газів, крім нинішніх, зростання викидів буде продовжуватись через такі фактори, як зростання чисельності населення планети та збільшення обсягів економічної діяльност. Для оцінки можливих шляхів досягнення довгострокових цілей експертами МГЗЕК було проаналізовано 900 сценаріїв пом'якшення впливу на зміну клімату, кожен з яких описував технологічні, соціально-економічні та інституційні зміни. Згідно з базовими сценаріями, що не враховують додаткового пом'якшення впливу, підвищення глобальної приземної температури до 2100 р. перебуває в діапазоні 3,7– 4,8 °С вище середнього доіндустріального рівня. Сценарії пом'якшення впливу, згідно з якими можливе утримання потепління нижче 2 °С, засновані на доступності та широкому поширенні використання біоенергії з технологіями видобутку та зберігання вуглецю і збільшенням кількості лісів у другій половині століття. Зменшення викидів інших газів, крім вуглецю, є важливим елементом стратегій пом'якшення впливу. Частка викидів метану, закису азоту та фтор-газів, крім вуглецю, у 2010 р. становила 27 % від сумарних викидів газів, що потрапляють під регулювання Кіотським протоколом. Для більшості газів, які не входять до групи СО2, уже існують короткотермінові, малозатратні способи скорочення викидів. Однак закис азоту, що виділяється при використанні мінеральних добрив, чи викиди метану, що виробляється в результаті життєдіяльності домашньої худоби, важко піддаються утриманню. Це означає, що неможливо буде досягти повного зменшення викидів парникових газів, крім СО2, навіть при найжорсткіших сценаріях пом'якшення впливу. Видалення діоксиду вуглецю відіграє важливу роль у багатьох сценаріях пом'якшення впливу. Біоенергетика з видобутком і зберіганням вуглецю та відновлення лісів є на сьогодні єдиними методами видалення діоксиду вуглецю, що включені до цих сценаріїв. Дослідники МГЕЗК визнають, що ефективне видалення вуглецю з атмосфери можливо лише впродовж тривалого часу та при масштабному будівництві відповідних заводів. Сьогодні вже працюють перші подібні заводи. Так, 26 швейцарська компанія Climeworks відкрила третій завод, який викачує вуглекислий газ з атмосфери Землі. Перші два експериментальні підприємства, запущені в минулому році, працюють на території Швейцарії. Після того, як заводи підтвердили свою ефективність, Climeworks вийшла на міжнародний рівень. Новий завод розташовано в італійській комуні Троя. Щорічно підприємство буде захоплювати близько 150 т вуглекислого газу, який потім перетвориться на метан і використовуватиметься як паливо для поїздів. Однією з проблем усіх підходів пом'якшення наслідків є складність оцінки загальних витрат на проекти з пом'якшення глобальних кліматичних змін. Сучасні оцінки витрат значно варіюються залежно від методологій розрахунків і передумов, у тому числі жорсткості регуляторних заходів. На думку експертів – авторів спеціальної доповіді МГЕЗК "Улавливание и хранение двуокиси углерода", "політика щодо пом'якшення наслідків може призвести до знецінення ресурсів викопного палива і скорочення прибутків експортерів викопного палива", тобто розробка технологій видобутку та зберігання вуглецю може зменшити несприятливий вплив пом'якшення наслідків на вартість ресурсів викопного палива. Сьогодні варіанти пом'якшення впливів, як і адаптації, розроблено в кожному основному секторі. На думку Р. Мосса та ін., "більший економічний ефект від сценаріїв пом'якшення наслідків досягатиметься при застосуванні комплексного підходу, який поєднує заходи із скорочення споживання енергії, зменшення інтенсивності парникових газів і декарбонізації енергозабезпечення". Наприклад, використання відновлювальних джерел енергії (вітрової, сонячної, біоенергетики, геотермальної), видобуток за зберігання вуглецю, перехід на альтернативні види палива сприятимуть підвищенню енергоефективності технологій енергозбереження, поліпшенню передачі та розподілу, комбінованому виробництву тепла та електроенергії; перехід на низьковуглецеві види палива, біопаливо може підвищити ефективність двигунів, конструкцій транспортних засобів, перерозподіл вантажів між окремими видами транспорту, екокерування, покращення вантажної логістики; вбудовані в будинки відновлювані джерела енергії та перехід на низьковуглецеві 27 види палива сприятиме підвищенню ефективності систем опалення та охолодження, водяного опалення, приготування їжі, освітлення, зміні поведінці та способу життя; процес скорочення викидів і використання відходів, видобуток і зберігання вуглецю в промисловості, перехід на альтернативні види палива допоможе забезпечити енергоефективність, зниження попиту на одні групи товарів і підвищення на інші групи. За оцінками експертів МГЕЗК, скорочення енергетичного попиту є важливим елементом ефективних стратегій пом'якшення впливів. Наприклад, для галузі лісового господарства найбільш економічно ефективними варіантами пом'якшення впливів є відновлення лісів, стійке лісокористування та зменшення масштабів знищення лісів. У сільському господарстві найбільш економічно ефективними варіантами пом'якшення впливу є управління орними землями, пасовищами та відновлення органічних ґрунтів. На використання енергії та обсяги викидів можуть впливати поведінка, стиль життя та культура. Наприклад, у транспортному секторі технічні заходи та заходи зі зміни поведінки з метою пом'якшення наслідків у всіх сферах транспортних перевезень у поєднанні з новою інфраструктурою та інвестиціями в перепланування міст могли б сприяти скороченню попиту на кінцеву енергію значно нижче базових рівнів. Значну роль у пом'якшенні впливів може відігравати біоенергія. Сьогодні вже розроблено технології виробництва біоенергії з незначними викидами, що можуть сприяти скороченню викидів парникових газів. Політика пом'якшення впливу від глобальних кліматичних змін може впливати на досягнення інших соціальних цілей, зокрема, пов'язаних із здоров'ям людини, продовольчою безпекою, біорізноманіттям, якістю місцевого навколишнього середовища, доступом до енергії, так само як і зазнавати впливів від них. Можна стверджувати, що сьогодні розроблені й впроваджуються різноманітні проекти з адаптації та пом'якшення впливів глобальної зміни клімату. Комбінація подібних заходів може мати позитивні наслідки для клімату планети, однак упровадження лише окремих заходів певної групи не буде достатнім. 28 Для багатьох регіонів проекти з адаптації та пом'якшення наслідків є необхідними для управління кліматичними ризиками. Поліпшення інституційних можливостей, координація і співробітництво щодо управління сприятимуть подоланню регіональних відмінностей, пов'язаних з адаптацією та пом'якшенням впливу. Проекти з адаптації й пом'якшення наслідків можуть мати суттєві переваги, наприклад поліпшення якості повітря, посилення енергетичної безпеки, зменшення споживання енергії й води в міських районах шляхом озеленення, стійке функціонування сільського і лісового господарства, захист екосистем щодо зберігання вуглецю. Проекти з пом'якшення впливу сприяють зниженню темпів і масштабів глобального потепління, а з іншого боку, вони збільшують час до декількох десятиліть для адаптації до глобальних кліматичних змін. Політика на міжнародному, національному та місцевому рівнях значною мірою впливає на ефективність проектів з адаптації та пом'якшення наслідків глобальних змін клімату. Особливого значення для ефективного пом'якшення впливу набуває міжнародне співробітництво. На відміну від пом'якшення наслідків, проекти адаптації в основному зосереджені на локальному, національному та частково міжнародному рівні. Сьогодні основними політичними регулюючими документами у сфері кліматичної політики є Рамкова Конвенція ООН про зміну клімату, Кіотський протокол і Паризька угода. Так, Рамкова Конвенція ООН про зміну клімату (РКЗКООН) є головним форумом, який займається глобальними проблемами зміни клімату. У рамках активності РКЗКООН було досягнуто Канкунські домовленості та узгоджено Дурбанську платформу з метою активізації дій в рамках Конвеції, що призвело до появи нових механізмів диверсифікованого міжнародного кліматичного співробітництва. Кіотський протокол став першим кроком до досягнення встановлених РКЗКООН глобальних кліматичних цілей. Механізм чистого розвитку, установлений в рамках Протоколу, сприяв створенню ринку компенсацій викидів для країн, що розвиваються. Компенсації за скорочення викидів у рамках Механізму чистого розвитку сприяли залученню значних інвестицій в кліматичні проекти. Паризька угода вступить у дію після Кіотського протоколу в 2020 р., вона 29 містить регулюючі заходи щодо зниження вуглецю в атмосфері. Стаття 2 Угоди визначає ціль документу як "утримання зростання середньої світової температури на рівні значно нижче +2 °C від доіндустріальних рівнів і спрямування зусиль на обмеження зростання температури до +1,5 °C від доіндустріальних рівнів, оскільки це значно зменшить ризики зміни клімату та впливи на них". Сьогодні розроблено і впроваджується багато національних планів і стратегій щодо адаптації й пом'якшення впливів глобальних кліматичних змін. Більшість національних урядів ініціює нові підходи в управлінні для досягнення цілей адаптації. Так, у Європі політика щодо адаптації була прийнята урядами всіх рівнів, при цьому певне планування адаптації стало складовою менеджменту прибережної зони і водних ресурсів, охорони навколишнього середовища, землеустрою та менеджменту ризику стихійних лих. У країнах Азії сприяння адаптації в певних сферах здійснюється шляхом включення заходів з адаптації в національне планування розвитку, системи раннього оповіщення, комплексний менеджмент водних ресурсів, систему агролісомелеорації, відновлення лісів у прибережних зонах манговими деревами. В Австралії все ширше застосування набуває планування, пов'язане з підвищенням рівня моря, у межах якого за останні роки було впроваджено низку різноманітних оригінальних підходів. У південній частині країни реалізовуються проекти, пов'язані з доступом до водних ресурсів, що зменшуються. Уряди країн Північної Америки опікуються оцінкою і плануванням покрокової адаптації, особливо на муніципальному рівні. Здійснюються проекти превентивної адаптації з метою захисту довгострокових інвестицій в енергетику та громадську інфраструктуру. У країнах Центральної та Південної Америки здійснюється адаптація на основі системного підходу, включаючи охоронні території, угоду про збереження навколишнього середовища та менеджмент природних територій на рівні місцевих громад. У межах сільськогосподарського сектора в деяких районах уживаються заходи, пов'язані з використанням стійких сортів культур, випуском кліматичних прогнозів і комплексним менеджментом водних ресурсів. В Антарктиці деякі уряди приступили до використання адаптивних стратегій спільного менеджменту та створенню комунікаційної інфраструктури, 30 поєднуючи традиційні та наукові знання. На малих островах, що мають різноманітні фізичні та людські характеристики, адаптація на рівні громад привела до отримання більш значних переваг у тих випадках, коли вона здійснювалась у комплексі з іншими заходами. Міжнародне співробітництво щодо використання Світового океану починає сприяти адаптації до змін клімату, хоч просторові масштаби та питання управління чинять певні перешкоди. Також останнім часом розроблюються нові національні плани щодо пом'якшення глобальних кліматичних наслідків. Якщо в 2007 р. викиди парникових газів були об'єктом 45 % національних законодавчих актів і стратегій, то в 2012 р. – уже 67 %, хоч більш широко застосовувались програми з окремих галузей, ніж загальноекономічні програми. Основними програмними інструментами в секторі енергетики, транспорту, будівництва, промисловості, сільського і лісового господарства та інфраструктури були економічні інструменти, зокрема податки, продаж дозволів і субсидії, наприклад податки на викиди вуглецю, на використання добрив, на паливо, транспортні засоби, торгівлю викидами, кредити на викиди, стандарти палива та транспортних засобів, зелені сертифікати, субсидії на біопаливо, штрафи, пільгові тарифи тощо. Важливим інструментом є інформаційні програми, які включають маркування палива, енергоаудити, схеми сертифікації. Взаємодія між програмними інструментами може мати як синергетичний ефект, так і не мати додаткового впливу. Наприклад, податок на вуглець може здійснювати додатковий екологічний вплив на субсидії на підтримку зовнішньоекономічної діяльності, а з іншого боку, високі граничні показники на торгівлю викидами можуть не впливати на скорочення викидів. Адаптаційні технології вже відомі й активно використовуються в різних країнах. Зусилля щодо адаптації та пом'якшення кліматичних наслідків значно залежать від поширення і передачі технологій і методів управління, тоді як їхнє ефективне використання залежить від відповідного інституціонального, нормативного, соціального і культурного контексту. Успішне передавання технологій, крім надання фінансування та інформації, включає укріплення 31 політичного та інформативно-правового середовища і можливостей для засвоєння, використання і вдосконалення технологій, що відповідають місцевим умовам. Проекти пом'якшення впливу, пов'язані із скороченнями викидів парникових газів, вимагають суттєвих інвестицій і фінансування. Хоч існують певні складнощі із визначенням поняття "фінансування кліматичної діяльності", у п'ятому Докладі МГЕЗК запропоновано огляд фінансування кліматичної діяльності. Так, дослідниками показано, що джерелами кліматичного фінансування можуть бути податки на вуглець та аукціони з продажу дозволів на обсяги викидів, загальні податкові надходження, збори відповідно до Механізму чистого розвитку, засоби ринку капіталів і доходи домогосподарств. Управляти відповідними фінансовими потоками мають уряди, національні, двосторонні, багатосторонні фінансові інститути, комерційні фінансові інститути, корпоративні учасники та інституціональні інвестори і домогосподарства. Фінансовими інструментами виступатимуть гранти, позики, власні кошти та банківське фінансування. Уряди, корпорації й домогосподарства будуть власниками проектів з адаптації та пом'якшення кліматичних впливів. Зазначена схема ще раз підтверджує тісний зв'язок між проектами з пом'якшення впливу, адаптацією та іншими проектами сталого розвитку. Актуальність досліджень, присвячених стратегіям подолання глобальних кліматичних змін, була підтверджена Нобелівськими преміями. Так, лауреатами Нобелівської премії миру в 2007 р.і стали Міжурядова група експертів зі зміні клімату (МГЕЗК) і колишній віцепрезидент США Альберт Гор. У мотивації щодо нагороди було зазначено, що "премія вручається за їхні зусилля і роботу щодо поширення знань про зміни клімату і вживанню заходів з метою припинення поширення негативних процесів". Вважається, що Альберт Гор став одним із перших провідних політичних діячів, хто розпізнав загрозу екологічних катастроф і почав масштабну кампанію із запобігання негативних наслідків глобального потепління не лише в Америці, а й в глобальному масштабі. Він разом з ученими МГЕЗК указав на зв'язок зміни клімату із зростаючим ризиком війн і конфліктів, зв'язок між глобальним світом, безпекою та доступом до життєво важливих 32 ресурсів. Документальний фільм "Неудобная правда", у створенні якого також взяв активну участь колишній віце-президент США, був показаний в багатьох країнах і отримав найвищу нагороду американської кіноакадемії в 2006 р. – "Оскар". Нобелівський лауреат Доктор Раджендром К. Пачаурі, голова МГЕЗК, вважає, що "до 2050 року необхідно зменшити викиди в атмосферу на 50 %, а людям потрібно відмовитися від власних автомобілів, м'яса і постійного оновлення гардеробу, в іншому випадку планету чекає колапс". У 2018 р. Нобелівську премію з економіки отримали американські вчені Пол Ромер і Уільям Нордхаус. П. Ромер отримав нагороду за впровадження в макроекономічні дослідження фактора технологічних інновацій, а У. Нордхаус – змін клімату. Обидва лауреати розробили методи, що дозволяють дати відповіді на питання про створення довгострокового і сталого економічного зростання. П. Ромер і У.Нордхаус розширили сферу економічного аналізу, розробивши інструменти, необхідні для вивчення того, як ринкова економіка здійснює довгостроковий вплив на природу і знання. Глобальний аналіз зміни клімату вимагає комплексного підходу, в якому суспільство і природа динамічно взаємодіють. Визнаючи необхідність такого підходу, У. Нордхаус виступив з ініціативою розробки моделей комплексної оцінки, які мають три взаємодіючі модулі: модуль циркуляції вуглецю, який описує, як глобальні викиди вуглекислого газу впливають на його концентрацію в атмосфері; кліматичний модуль, який описує як концентрація вуглекислого газу та інших парникових газів впливає на баланс потоків енергії на Землю та із Землі; і модуль економічного зростання, який описує глобальну ринкову економіку, яка виробляє товари, використовуючи капітал, працю і енергію як вихідні дані та як різні кліматичні заходи, податки або квоти на викиди вуглекислого газу впливають на економіку й атмосферні викиди. Три модуля утворюють просту, але динамічно взаємодіючу модель світу. Відповідно до моделі комплексної оцінки У. Нордхауса найбільш ефективним засобом усунення проблем, викликаних викидами парникових газів, буде глобальна схема податків на викиди вуглецю, які однаково накладалися б на всі країни. 33 Моделі комплексної оцінки, розроблені У. Нордхаусом, не можуть усунути невизначеність щодо багатьох аспектів зміни клімату, наприклад чутливості клімату до викидів парникових газів, небезпеки проходження поворотних точок, за межами яких він може вийти з-під контролю, економічні збитки і вплив людського фактора на процеси зміни клімату і витратах на декарбонізації. Проте з їхньою допомогою можна аналізувати, яким чином політико-економічні заходи, як податки на вуглець, можуть вплинути на підвищення чутливості економіки до змін клімату або підвищення імовірності проходження небезпечної позначки глобального потепління на 2 °C. 34 ВИСНОВКИ Таким чином, сьогодні визнано на міжнародному, національному та регіональному рівнях проблему глобальної зміни клімату. Якщо раніше зміни клімату відбувалися поступово, то сьогодні динаміка кліматичних змін значно прискорилась, а значні кліматичні зміни можна спостерігати за 10–20-річний період, тобто в межах життя одного покоління. Основною причиною змін клімату визнається діяльність людини. Більшість експертів погоджуються, що сьогодні ефективними шляхами подолання глобальних кліматичних змін є проекти з пом'якшення наслідків, пов'язані зі зменшенням викидів парникових газів, отриманням і зберіганням вуглецю та проекти з адаптації до кліматичних змін, пов'язані із пристосуванням до існуючого або очікуваного клімату та його впливу. Зазначені підходи адаптації та пом'якшення наслідків є взаємодоповнюючими. Як адаптація, так і пом'якшення наслідків можуть, з одного боку, зменшувати ризики зміни клімату та забезпечувати їхній менеджмент, з іншого – створювати додаткові ризики. Тому стратегічні заходи реагування на зміни клімату включають аналіз як ризиків, так і вигод від упровадження проектів з адаптації й пом'якшення наслідків. Можна погодитися з експертами МГЕЗК, які вважають, що "зміна клімату може загрожувати стійкому розвитку" [1, с. 27]. Адаптація, пом'якшення впливу та стійкий розвиток тісно пов'язані й мають синергетичний ефект. Узгодження кліматичної політики зі стійким розвитком потребує уваги як до адаптації, так і до пом'якшенням впливу. Існує багато варіантів адаптації та пом'якшення наслідків, які можуть допомогти у розв'язанні проблеми глобальної зміни клімату, але жоден з варіантів не є вичерпним. Ефективність їхньої реалізації залежить від політики співробітництва на всіх рівнях і може бути посилена шляхом комплексних заходів у відповідь, що пов'язують адаптацію і пом'якшення наслідків з іншими соціальними завданнями. Уже розроблено, упроваджуються і продовжують розроблюватися технології, спрямовані на подолання глобальної проблеми зміни клімату Планети. Методи, 35 запропоновані Нобелівськими лауреатами 2018 р., можуть стати базовими для сучасних і майбутніх досліджень, які допоможуть людству зрозуміти, яким чином можна прийти до довгострокового стійкого глобального економічного зростання в умовах глобальної зміни клімату. 36 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. BP statistical review of world energy 2018 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: https://www.bp.com/content/dam/bp/en/corporate/pdf/energyeconomics/statistical-review/bp-stats-review-2018-fullreport.pdf. 2. Climate, agriculture and food security: A strategy for change. – Alliance of the CGIAR Centers, 2009. – 45 p. 3. Heywood, V. H. The Global Biodiversity Assessment. United Nations Environment Programme / V. H. Heywood (ed.). – Cambridge: Cambridge University Press, 1995. – 1152 с. 4. IPCC, 2007: Climate Change 2007: The Physical Science Basis. Contribution of Working Group 1 to the Fourth Assessment Report of the Intergovermental Panel on Climate Change [Solomon, S., Qin, M. Manning, Z. Chen, M. Marquis, K.B. Averyt, M. Tignor and H.L. Miller (eds.)]. – Cambridge University Press, Cambridge, United Kingdom and New York, USA. 5. The Age of Consequences: The Foreign Policy and National Security Implication of Global Climate Change / Kurt M. Campbell, Jay Gulledge, J.R. McNeill та ін.]. – Washington DC: Center for Strategic and International Studies, 2007. – 124 с. 6. Буняк Р. Нобелевский лауреат: Чтобы спасти Землю, нужно отказаться от мяса, авто и одежды [Електронний ресурс] / Ростислав Буняк – Режим доступу до ресурсу: https://fakty.com.ua/ru/lifestyle/20170911-nobelivskyj-laureat-aby-vryatuvatyzemlyu-treba-vidmovytysya-vidm-yasa-avto-ta-odyagu/ 7. Єрємєєв В. Регіональні аспекти глобальної зміни клімату / В. Єрємєєв, В. Єфімов // Вісник НАН України. – 2003. – № 2. – С. 14-19. 8. Зміна клімату 2007 : фізична наукова база / [наук. ред. В. М. Ліпінський]. – К. : Державна гідрометеорологічна служба України, 2007. – 28 с. 9. Клімат України / [За ред. В. М. Ліпінського, В. А. Дячука, В. М. Бабіченка]. – К. : Вид-во Раєвського, 2003. – 343 с. 37 10. Кривенко В. Г. Прогноз изменений климата Евразии с позиций концепции его циклической динамики / В. Г. Кривенко // Всемирная конференция по изменению климата : тезисы доклада. – М., 2003. – С. 514. 11. Мамчур Н. Рекорды погоды: лето в Киеве оказалось одним из самых жарких в истории [Електронний ресурс] / Наталья Мамчур – Режим доступу до ресурсу: https://www.segodnya.ua/kiev/kother/rekordypogody-leto-v-kieve-okazalos-odnim-izsamyh-zharkih-v-istorii-1168573.html. 12. Можливі наслідки зміни клімату / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://climatechange.ru/node/119 13. Пачаури Р. К. Изменение климата, 2014 г.: Обобщающий доклад. Вклад Рабочих групп I, II и III в Пятый оценочный доклад Межправительственной группы экспертов по изменению климата / Р. К. Пачаури, Л. А. Мейер (ред.). – Женева : МГЭИК, 2014. – 163 с. 14. Порфирьев Б. Н. Изменения климата и международная безопасность / Б. Н. Порфирьев, В. М. Катцов, С. А. Рогинко. – М. : РАН, 2011. – 291 с. 38
