Виконала: Золкіна О.В. ІПП 2ПО (зфн) Соціологія як наука про суспільство План. 1.Виникнення соціології. 2.Визначення соціології. Її об’єкт і предмет дослідження. 3.Структура соціологічного знання. 4.Функції соціології. Зв’язок соціології з іншими науками. 5.Методологія і методика соціологічного дослідження. 1.Виникнення соціології. Термін «соціологія» походить від двох слів – латинського «societas” (суспільство) та грецького «logos” (вчення), і в буквальному перекладі означає «вчення про суспільство». Впровадив цей термін до наукового вжитку у 30-х роках ХIХ cт. французький філософ, соціолог Огюст Конт (1798-1857), який ототожнював соціологію з суспільствознавством, що охоплює всі галузі знань про суспільство. Основна наукова робота О.Конта «Курс позитивної філософії» у 6-ти томах була опублікована у 1830-1842 рр. Створюючи свою позитивістську концепцію, О.Конт спочатку наводить визначення суспільної науки як «соціальної фізики», а потім – як «соціології». Розвиток суспільства, за Контом, підлягає тим самим законам, що і природа, тому соціологія є частиною природознавства. Природознавство Нового часу включилося в грандіозний процес суспільних перетворень, який дістав назву модернізації, тобто переходу від традиційного, аграрного суспільства до індустріального. Нові знання перетворювалися на нові технології. В суспільствознавстві домінували філософські та історичні підходи. Філософія прагнула отримати всезагальне знання, не орієнтуючись на наукові методи. Історія тяжіла до опису конкретних подій, не маючи можливості виробити власну методологію. Через критику стану суспільствознавства формуються передумови для поширення нового ідеалу науковості на цю царину. Суспільство: об’єктивна реальність, яка існує через людську діяльність, але підкорюється незалежним від волі окремих людей законам. А наукові знання про суспільство можна використовувати для створення суспільних технологій. Соціологія віддзеркалює підйом промисловості, наук та містить надію на вирішення соціальних конфліктів за допомогою розуму, організацію майбутнього суспільства на науковому підґрунті. Соціологія : наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодій. 2.Визначення соціології. Її об’єкт і предмет дослідження. Сьогодні існує велика кількість визначень соціології, що говорить про розбіжності у поглядах на соціологію. Отже, соціологія розглядається як наука про сутність і форми соціальності, а отже про форми спільної життєдіяльності людей. Об’єкт науки: у першому наближенні можна визначити як фрагмент дійсності, на який спрямовано пізнавальні зусилля науки. Для соціології таким фрагментом дійсності є суспільство. Предметом науки вважають аспект об’єкта, який вивчає окрема наука. Соціальна спільнота: сукупність людей (сім’я, плем’я, етнос тощо), об’єднана відносно стійкими соціальними зв’язками, відносинами, яка має загальні ознаки, що надають їй неповторної своєрідності. 3. Структура соціологічного знання Найбільш ґрунтовний огляд на структуру соціології запропонував Е. Молевич, що виділяв три підходи до соціологічного знання: змістовний, формальний та функціональний. Змістовний зріз в межах якого виділяють метасоціологічне та предметне знання. Метасоціологічне знання – методи та методологія соціологічних досліджень, історія соціології тощо. У предметному знанні залежно від ступеню абстрактності виділяють три рівня: 1) загальна соціологічна теорія (теоретична соціологія); 2) спеціальні та галузеві соціології; 3) соціографія. Загальна соціологічна теорія намагається скласти абстрактно-узагальнений аналіз соціальної реальності в її цілісності, сутності та історії розвитку; фіксується структура та загальні закономірності функціонування й розвитку соціальної реальності. Теорії середнього рівня: 1.Спеціальні соціологічні теорії 2. Галузеві соціології 3.Соціографія Спеціальні соціологічні теорії: створюють загальну теорію окремого класу об’єктів. Наприклад: гендерна соціологія, соціологія організацій, етносоціологія, соціологія сім’ї, соціологія освіти та ін. Галузеві соціології: вивчають соціальні аспекти тих класів суспільних об’єктів, загальну теорію яких дають інші науки. Приклади: соціологія політики, соціологія економіки тощо. Соціографія: опис соціальної дійсності у певний момент та на конкретному рівні. Формальний зріз структури соціології дозволяє виділити дві головні форми у яких існує соціологічне знання: 1) теоретичне знання 2) емпіричне знання Теоретичне знання: має абстрактно-узагальнюючий характер, прагне відобразити закони існування об’єкта, що досліджується, а отже, давати причинні пояснення відповідних фактів життя. Емпіричне знання: містить опис конкретних фактів та їх первинне узагальнення. Функціональний зріз структури: 1) фундаментальні дослідження орієнтовані на отримання нової інформації про суспільство, яка є їх головною метою; 2) прикладні дослідження орієнтовані на розв’язання конкретних суспільних проблем. 4.Функції соціології. Зв’язок соціології з іншими науками. Функції соціології : -теоретико-пізнавальна; -описово-інформаційна; -прогностична; -управлінська. Теоретико-пізнавальна функція: поповнення і збагачення існуючого соціологічного знання, розробка концепцій, теорій розвитку суспільства на основі дослідження соціальної дійсності. Описово-інформаційна функція: систематизація, опис, нагромадження соціологічної інформації у вигляді аналітичних записок, наукових звітів, статей, книг, комп'ютерних матеріалів, на основі чого робляться практичні висновки і рекомендації. Прогностична функція: вироблення та обгрунтування прогнозів про тенденції розвитку соціального явища чи процесу в майбутньому. Управлінська функція: соціологічна інформація слугує основою для прийняття управлінських рішень з метою оптимізації розвитку та функціонування соціальних систем, інститутів та процесів. Значення соціології: полягає у тому, що вона дає науковообґрунтовану теорію про суспільство і його структури, забезпечує розуміння законів та закономірностей взаємодії його різних структур. Соціальні відносини: самостійний, специфічний вид суспільних відносин, які виражають діяльність соціальних суб'єктів, зумовлену їх неоднаковим становищем у суспільстві та роллю в суспільному житті. Соціологія активно співпрацює з : - соціальною психологією; соціальною статистикою ; математичних знаннях; Історію; економіки, політології; соціальної філософії; Етнографії; Етнології; культурології тощо. Соціологія тісно пов’язана з управлінськими науками. 5.Методологія і методика соціологічного дослідження. Соціологічне дослідження – це система логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур, яка дозволяє одержати нові достовірні знання про об’єкт, що вивчається для розв’язання соціальних проблем. Класифікація соціологічних досліджень: - Розвідувальне (пілотажне) дослідження; описове (інформаційне) дослідження ; аналітичне дослідження; разове дослідження ; повторне дослідження; соціологічний моніторинг . Розвідувальне (пілотажне) дослідження: використовують як попередній етап глибоких і масштабних досліджень, як засіб отримання додаткової інформації про об'єкт і предмет дослідження, уточнення і коректування програми, інструментарію дослідження (наприклад, анкет), гіпотез і завдань дослідження тощо, а також для виявлення труднощів, які можуть зустрічатися у ході його проведення. Описове (інформаційне) дослідження: За своїми цілями і завданнями передбачає отримання емпіричних даних, що дають відносно цілісне уявлення про соціальні явища, їх структурні елементи. Аналітичне дослідження: Найскладніший вид соціологічної розвідки. Головною метою його служить розкриття причин, які викликали до життя певне явище і зумовили його характер, тенденції розвитку, динаміку змін, гостроту суперечностей та інші притаманні йому риси. Для збирання інформації в процесі використовують комплексні методики, які взаємодоповнюють одна одну. Разове дослідження використовують з метою отримати дані про статичні, кількісні характеристики об'єкта аналізу в момент вивчення. Повторне дослідження визначення і відображення зміни об’єкта, тенденції його розвитку. Соціологічний моніторинг збирання первинної емпіричної інформації за спеціальною методикою, яка передбачає регулярне обстеження генеральних сукупностей (населення країни тощо) вибірковим методом за стандартною процедурою та усталеною системою показників. Основні етапи соціологічного дослідження: 1. Виявлення проблемної ситуації та формулювання проблеми наукового дослідження. 2. Розробка програми та інструментарію соціологічного дослідження. З. Збір інформації (польовий етап). 4. Обробка та аналіз інформації. 5. Узагальнення результатів та написання звітів, вироблення рекомендацій щодо усунення проблеми. Програма: науковий документ, у якому обґрунтовуються методологічні і методичні прийоми дослідження соціального явища або процесу. Програму соціологічного дослідження можна умовно розділити на 2 частини: методологічну і методичну. Методологічна частина включає у себе формулювання і обґрунтування проблеми, визначення мети і завдань дослідження, об'єкта і предмета дослідження; системний аналіз предмета дослідження; формулювання гіпотез; інтерпретацію (роз’яснення) та операціоналізацію (у яких питаннях будуть реалізовуватися заміри основних показників, через які індикатори) основних понять дослідження. Методична частина – вибір і опис методів збирання первинної соціологічної інформації (опитування, аналіз документів, спостереження, експеримент); розробку інструментарію (питальника, бланка спостереження тощо); визначення досліджуваної сукупності, розробку вибірки дослідження; обґрунтування логіки, визначення методів аналізу та інтерпретації зібраної первинної соціологічної інформації; розробку стратегічного, методологічного, робочого планів дослідження. Операціоналізація понять процедура переводу понять у змінні. Змінні конструюються на основі виявлення спостережуваних ознак поняття, завдяки чому їх можна віднайти в свідомості та поведінці людей та виміряти. Генеральна сукупність: вся чисельність соціальних об’єктів, які є предметом вивчення у межах, окреслених програмою соціологічного дослідження. Наприклад, населення країни чи міста, певна соціальна група. Вибіркова сукупність: певна кількість елементів генеральної сукупності, відібраних за певними правилами. Вибіркова сукупність відтворює генеральну сукупність за певними важливими для дослідження ознаками; наприклад, має такі ж пропорції за статтю, віком, місцем проживання респондентів як генеральна сукупність. Репрезентативність вибірки: здатність вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності, що дає можливість поширювати висновки отримані після дослідження вибіркової сукупності на генеральну. Помилка репрезентативності – відхилення вибіркової сукупності за певними характеристиками від генеральної сукупності. Методи збору первинної соціологічної інформації. Опитування – це метод збору інформації про думки, погляди, настрої людей, шляхом безпосереднього чи опосередкованого спілкування з ними. Проводяться опитування у двох формах – анкетування та інтерв’ю. Опитування компетентних у певній царині осіб при проведенні дослідження називаються експертними опитуваннями, а результати опитування – експертними оцінками. Соціометричний метод: це метод збору первинної соціальної інформації про міжособові відносини в малих соціальних групах. Вимоги до проведення цього методу: соціометричне опитування слід проводити в колективах, досвід спільної роботи яких не менше 6 місяців; кількість осіб не повинна перевищувати 30 осіб; опитування проводить стороння особа. Метод «фокус-груп»: полягає у організації серії групових дискусій (по 8-12 респондентів у кожній) з певної тематики, що проводяться модератором за певним списком питань (сценарієм). Кожна дискусія триває 1-2 години та дає досліднику спектр думок з проблеми; особлива цінність методу в тому, що в ході дискусії респонденти дають подивитися на проблему з різних боків, і не дослідник пропонує вибір з готових варіантів, а респонденти дають досліднику інформацію про явище чи процес в ході динамічної дискусії. Респондентів набирають згідно з параметрами значимими для дослідження. Всього проводять зазвичай 5-8 фокус-груп за дослідження. Аналіз документів: аналіз різноманітних носіїв інформації (текстових, аудіо, фото, відео), що містять цінну інформацію про матеріальне і духовне життя суспільства, дають відносно повне уявлення про об’єктивні відносини, явища і процеси. Різновиди аналізу документів: традиційний та контентаналіз. Традиційний аналіз – передбачає тлумачення документів, з’ясування основних думок та ідей конкретного тексту через усвідомлення, інтерпретацію, узагальнення змісту, передбачає аналіз соціального контексту створення документу та його наслідків. Контент-аналіз полягає в алгоритмізованому виокремленні в тексті певних елементів змісту згідно з метою та завданнями дослідження, класифікації виокремлених елементів відповідно до концептуальної схеми, їх підрахунку і кількісного представлення результатів. Спостереження: це метод збору первинної соціологічної інформації про об’єкт, що вивчається, шляхом безпосереднього сприйняття та прямої реєстрації усіх фактів, що стосуються цього об’єкту, та значимих з точки зору цілей дослідження. Особливості: здійснюється за спеціальною програмою, де вказується, коли, за ким або за чим ведеться спостереження; ведеться запис його результатів за спеціальною методикою. Виділяють включене та невключене спостереження; структуроване та неструктуроване. Експеримент: це спосіб одержання інформації про кількісну і якісну зміну показників діяльності і поведінки об’єкта внаслідок впливу на нього деяких керованих і контрольованих факторів. Види експерименту: польові та лабораторні; лінійний та паралельний. Дякую за увагу
