2 ЗМІСТ ВСТУП ......................................................................................................................... 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ СПЕЛЕОТУРИЗМУ ............ 5 1.1. Поняття спелеотуризму ......................................................................... 5 1.2. Види печер .............................................................................................. 7 1.3. Підготовка туристів-спелеологів.......................................................... 9 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЗАРУБІЖНОГО ТА ВІТЧИЗНЯНОГО ДОСВІДУ СПЕЛЕОТУРИЗМУ .................................................................................................. 11 2.1. Спелеотуризм та печери в світі .......................................................... 11 2.2. Спелеотуризм на теренах України ..................................................... 16 ВИСНОВКИ ............................................................................................................... 25 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................................. 27 3 ВСТУП Спелеотуризм як вид спортивного туризму - складний, але надзвичайно цікавий спосіб активного відпочинку. Це своєрідний мікс: тут вам і піший туризм, і гірський, і альпінізм, і елементи скелелазіння, і навіть пірнання з аквалангом. В одній печері ви можете зустріти завали, колодязі, ущелини, підземні річки, величезні гроти. Що, звичайно, шалено цікаво, але в цьому ж, одночасно, складається і головний мінус подорожей під землею - вони вимагають ретельної і тривалої підготовки. Спелеотуризм може бути екскурсійним, аматорським, професійним. Але туристам будь-якої категорії доведеться зіткнутися зі специфічними особливостями. По-перше, це відсутність природного освітлення. Простіше кажучи, в печерах вічна ніч, що вже саме по собі створює екстремальні умови. По-друге, під землею завжди дуже висока, до 100%, вологість, що дискомфортно для мандрівників. По-третє, температура повітря знижена. Почетверте, простих маршрутів в печерах не буває! Це завжди різноманітний рельєф, що вимагає використання страхувальних систем, спеціального обладнання і, звичайно, витривалості, спритності, сили, психологічної стійкості. Кращими місцями для спелеотуризму є гори. Це Анди, Альпи, Кавказ, Гімалаї, Кримські гори, Карпати та інші. У Польщі знаходяться соляні печери Велички, відомі в усьому світі, регулярно їх відвідує безліч спелеотуристів для того, щоб дослідити їх, відкрити для себе щось нове. До речі, Карабі-Яйла, яка знаходиться в Криму придбала популярність на весь колишній СРСР. Вона є найбільшим плато, з величезних кількістю печер, досі сюди постійно стікаються спелеотуристи і відкривається безліч нових печер. Спелеотурист, відвідавши безліч карстових печер, зможуть зустрітися з підземними річками та озерами, почути шум підземних водоспадів, а також помилуватися красотами сталагмітів і сталактитів. 4 Походи спелеологів пов'язані з багатьма труднощами. Здавалося б, цей вид екстремального туризму підходить тільки аскетам. Однак, як зізнаються самі спелеологи, в питаннях харчування вони себе абсолютно не обмежують. За допомогою ситних трапез (хай і з сухих продуктів і консервів) «заїдати» не тільки витрачені при фізичних навантаженнях калорії, але також стреси через перебування в холоді і темряві. Спелеологи харчуються в походах частіше і смачніше звичайних туристів. Вони не тягають з собою великі рюкзаки (все необхідне везуть на машинах або іншим способом), тому в раціон «печерних людей» часом входять такі «делікатеси», як копчена ковбаса і свіжі овочіфрукти. Актуальність даного дослідження полягає в тому, що екскурсійнопізнавальний спелеотуризм в світі та в нашій державі активно розвивається. Однак, «упорядкованих» печерних пам'яток в нашій країні поки явно менше, ніж непрохідних занедбаних підземель, привабливих тільки для екстремалів. Метою даної роботи є вивчення розвитку спелеотуризму в світі. Для досягнення поставленої мети були виділені наступні завдання: 1. розглянути теоретичні аспекти вивчення спелеотуризму; 2. розглянути іноземний досвід спелеотуризму; 3. розглянути перспективи розвитку спелеотуризму в Україні. Об'єктом дослідження є спелеотуризм. Предметом дослідження є розвиток спелеотуризму в Україні. Для вирішення поставлених завдань у дипломній роботі використовувалися методи дослідження: історичні, порівняльні, описові, статистичні. Теоретичною та методологічною базою даної роботи послужили праці російських і зарубіжних авторів у галузі туризму, матеріали періодичних видань та мережі Інтернет. 5 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ СПЕЛЕОТУРИЗМУ 1.1. Поняття спелеотуризму Спелеотуризм – це спеціальні категорійні туристські походи, що передбачають проходження маршрутів по печерах і карстових порожнинах під землею. У спелеотуризмі використовуються альпіністське спорядження, деякі види спорядження туристів-водників, а також спеціальні пристосування деякі види спорядження (гідрокостюми, ліхтарі, драбини, мотузки тощо). За Бейдиком О.О. спелеотуризм – один з видів активного туризму, основним фактором розвитку якого є наявність спелеоресурсів (печери, лійки, підземні озера та інші карстові форми). Серед особливостей даного виду туризму можна виділити вологість печер – до 100% при понижені й температурі та відсутність природного освітлення. Печери, для проходження яких потрібно спеціальні навички та технічні засоби (крім каски і джерела світла), діляться на дев'ять категорій складності: 1, 2А, 2Б, 3А, 3Б, 4А, 4Б, 5А, 5Б. Основним критерієм для визначення категорії складності печери є тривалість подорожей, кількість перешкод на маршруті і їх складність. Печери, відрізняються категорії один складності від одного, яких позначені головним однією чином, цифрою, кількісними характеристиками. Якісний стрибок відбувається при переході від 1 категорії важкості до 2А, від 2Б до 3А і т.д. Перешкоди - це стрімкі і круті похилі ділянки (колодязі й уступи), вузькості. Є сніжні і водні перешкоди (у тому числі сифони). Печери, для проходження яких практично не потрібно спеціальних засобів для подолання вертикалей, називаються горизонтальними; печери, в яких основною перешкодою є стрімкі і круті похилі ходи, називаються вертикальними; печери, де зустрічаються різні перешкоди, - змішаного типу. 6 Нижче подаються короткі характеристики печер різних категорій складності, що відображають загальне уявлення про принцип класифікації. Час проходження печер розраховано для груп з 4-6 осіб середньої підготовленості для даного класу печер. Межі глибин даються для вертикальних порожнин. Печери змішаного типу вимагають індивідуального підходу при категоріюванні, для них межі глибин можуть бути зменшені. 1 категорія складності - печери, для проходження яких вимагається мінімальна кількість допоміжних засобів. Глибина колодязів не більше 40 м. Колодязі, як правило, сухі і прості для проходження. У горизонтальних печерах повинні бути перешкоди: вузькості, ділянки нескладного скелелазіння або обводнені ділянки. Час проходження - 2-8 годин. Загальна глибина - 20-100 м. 2А категорія складності - колодязі можуть бути обводнені, але без сильних водотоків. Горизонтальні печери можуть мати відкриті сифони. Час проходження 3-8 годин. Загальна глибина 40-180 м. 2Б категорія складності - те ж, але кількість перешкод більше. Час проходження - 6-16 годин. Загальна глибина 150-300 м. 3А категорія складності - колодязі можуть бути сильно обводнені. У горизонтальних печерах можуть бути невеликі сифони, що вимагають застосування апаратів автономного дихання. Час проходження - 12-48 годин. Загальна глибина - 180-360 м. 3Б категорія складності - те ж, але кількість перешкод більше. Час проходження - 2-5 днів. Загальна глибина 320 - 550 м. 4А категорія складності - печери вертикального і змішаного типу, для їх проходження потрібна установка проміжного пункту харчування та відпочинку на маршруті або підземного табору. Можуть бути ділянки складного лазіння, в тому числі із застосуванням штурмових драбинок, засувів тощо Час проходження - 4-8 днів. Загальна глибина 420 - 550 м. 4Б категорія складності - те ж, але кількість перешкод більше. Час проходження - 7-14 днів. 7 5А категорія складності - безліч всіляких перешкод. Для проходження потрібна установка підземних таборів. Час проходження - 12-18 днів. Загальна глибина - 800-1200 м. 5Б категорія складеності - необхідна установка декількох підземних таборів. Час проходження - понад 18 днів. Загальна глибина понад 1100 м. Як правило, при першому проходженні печери кількість перешкод більше (у зв'язку з пошуками та маркуванням проходів, розбором завалів, обробкою уступів), тому категорія складності печери вище. Розрізняють: карстові печери , саме вони мають найбільшу протяжність і глибину. Печери утворюються внаслідок розчинення порід водою. Тому карстові печери зустрічаються тільки там, де залягають розчинні породи: вапняк, мармур, доломіт, крейда, а також гіпс і сіль; тектонічні печери – виникають в будь-яких гірський породах в результатаі тектонічних розломів; ерозійні печери - печери, утворені в нерозчинних породах за рахунок механічної ерозії, тобто вимиті водою, що містить крупинки твердого матеріалу. Часто такі печери утворюються на березі моря під дією прибою, але вони невеликі; льодовикові печери – утворюються в літі льодовиків талою водою. Термальні льодовикові печери зустрічаються в Ісландії, Гренландії та досягають значних розмірів; вулканічні печери – утворені внаслідок виверження вулканів; антропогенні – спричинені діяльністю людини. 1.2. Види печер Печери по розташуванню входів бувають похилими, горизонтальними й вертикальними. При спусках у вертикальні й похилі порожнини обов'язково потрібно мати грудну обв'язку або страхувальний пояс, рукавиці, карабіни, пристрій для спуска й підйому по мотузці. На випадок обриву мотузки потрібно 8 мати тросик. Пристосування для спуска й підйому можуть бути всілякі. Це лебідкові пристрої, само хвати різних конструкцій, система блоків й інших. Спорядження й пристосування для нічлігу, готування їжі, надання першої допомоги, транспортування спорядження й продуктів ті ж, що й в інших видах туризму: гірському й пішохідному. Тому спелеолог повинен володіти тактикотехнічними прийомами цих видів туризму. При виявленні нової печери, необхідні також протигаз, прилади для виміру радіоактивності й загазованості, вологості й інших. У такі печери повинні першими опускатися досвідчені спелеологи. Вивчені печери в нашій країні діляться на 5 категорій складності із двома напів категоріями ( «а» й «б»). Категорія залежить від складності проходження, максимальної довжини ходів печери, її сумарної глибини, наявності в тім або іншому ступені таких природних перешкод, як завали, каменепади, лабіринти, вузькі лази й щілини, підземні озера й ріки, водоспади й сифони, похилі ділянки постійного зледеніння, стрімкі скельні ділянки, прямі стовбури колодязів і шахт глибиною більше 60 метрів й інших. Печери , проходження яких практично не потребує застосування спеціальних засобів для подолання прямовисних схилів, називаються горизонтальними. Печери, у яких основними перешкодами є прямовисні схили та круто похилі ходи, називаються вертикальними. Печери, у яких зустрічаються перешкоди різного типу, називаються комбінованими Переборювати більші підземні відстані, де не завжди є в статку кисень, достаток різноманітних перешкод може тільки фізично, тактично, технічно й психологічно підготовлена людина. Із всіх перерахованих якостей спелеолога, мабуть, психологічна підготовка має найбільше значення. Справа в тому, що спелеолог постійно працює в темряві, і тільки вузький пучок світла ліхтаря те вириває з вічної темряви похмурий і низький звід підземної галереї. І в цих умовах турист постійно перебуває в напрузі, чекаючи зустрічі з незвичайними явищами природи, що дуже стомлює навіть фізично треновану людину. 9 Карстові печери прийнята ділити на три групи: спортивні, загальнодоступні й обладнані. Спортивні печери вимагають для дослідження не тільки спеціального спорядження, але й глибоких знань, особливих навичок й умінь, оскільки мають складну конфігурацію й безліч природних перешкод. Таких печер у Криму більшість. В основному їх відвідують підготовлені групи зі спелеоклубів різних міст. У нашій країні відкрито й обстежено безліч печер. Щорічно відкривається 2-3 десятка нових, одні з них широко відомі, про інших мало хто знає. Але всі вони по розмірах, глибині, формі відрізняються друг від друга. Наприклад, на плато Кирктау в Середній Азії відкрита печера, глибина якої досягає 980 метрів. На Кавказі виявлені й досліджуються печери «Ширяючий птах» 50 метрів і «Сніжна», що пройдена до глибини 1320 метрів. А в жовтні 1984 р. газета «Праця» повідомила про те, що унікальні по красі печери виявлені в карстовому провалі біля Цхалобо. Поки тут оглянуто 16 залів, і всі вони значно відрізняються друг від друга масштабами, і дивним «інтер'єром». Найбільш привабливі й легкодоступні, відповідно обладнані печери, що сприяють активному й цікавому відпочинку трудящих. У наше століття електронних машин, космічних кораблів, фантастичних швидкостей, бурхливого розвитку різних видів туризму на землі практично не залишилося «білих» плям. Людина скорила Еверест, побував на Північному й Південному полюсах Землі, спускався в глибини Світового океану. 1.3. Підготовка туристів-спелеологів Для підготовки туристів-спелеологів створена Єдина система, що складається з початкового, середнього й вищого щаблів підготовки. Перша, або початкова, підготовка проводиться при секціях спелеотуризму на місцях, у колективах. У ці школи можуть бути прийняті юнаки й дівчини, що досягли 18 років і пройшли медичний огляд і співбесіду в приймальної комісії. Успішно закінчивши курс навчання й склавши іспити видається посвідчення єдиного зразка. У другий, або середньої, щаблі підготовки спелеотуристи на базі 10 спеціальних табірних зборів під керівництвом досвідчених інструкторів спелеотуризму опановують елементи альпінізму, скелелазіння, плавання, у тому числі підводного, виробляють технічні й тактичні навички для скорення підземних надр, здійснюють фотозйомку печер. Наприкінці занять проводиться заліковий спуск у печеру. Слухачі, що успішно здали іспити, одержують «Книжку спелеотуриста» єдиного зразка, що надає право на самостійні подорожі в печери в складі спелеотуристичних груп. На третій, вищу, щабель підготовки запрошуються спелеотуристи, що зробили кілька спусків у різні печери й що показали гарну підготовку як у теоретичному, так й у практичному плані. Спелеотуристи, що пройшли вищий щабель підготовки, залучаються до керівництва спелеотуристичними групами, а також до вивчення й обстеження печер, що відкривають знову. Для підвищення знань, навичок і досвіду спелеотуристи проводять щорічні науково-практичні конференції, зльоти, змагання з техніки спелеотуризму й підземному орієнтуванню. Печери залучають багатьох учених і фахівців, але першими йдуть під землю спелеологи-спортсмени. Завдяки їм з'являються карти й описи всі нових і нових печер, постійно вдосконалюються техніка й тактика штурму підземних глибин. 11 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЗАРУБІЖНОГО ТА ВІТЧИЗНЯНОГО ДОСВІДУ СПЕЛЕОТУРИЗМУ 2.1. Спелеотуризм та печери в світі Людська фантазія придумала велетнів, щоб приписати їм створення печер. Дійсність показала, що вони - таємнича фантазія води, підвладній вічним законам, а не примха велетнів, породжених необхідністю пояснити незрозуміле ... (Федеріко Гарсіа Лорка) Печери на сьогоднішній день, мабуть, єдині, хто залишилися білі пятна на географічній карті нашої планети. У той час, як людству вже відомі всі інші земні рекорди, печери все ще продовжують змагання за титул самої глибокої і самої довгої підземної порожнини світу. Саме тому, спелеотуризм, на відміну від інших видів активного відпочинку, є не тільки захоплюючою подорожжю в надра землі, але і дає реальну можливість справжнього відкриття нової печери або нової глибини. Вам, звичайно ж, відомо, що людина використовувала печери протягом усієї своєї історії. Печери захищали від холоду і спеки, від хижаків і негоди. Їх внутрішня краса, темрява і тиша заворожували і одночасно лякали. У народному фольклорі саме в печерах проживали страшні монстри і чудовиська, а стародавні греки помістили в них шлях в підземне царство бога Аїда. Саме в печерах приховували незліченні скарби (згадайте знамениту печеру Сім Сім з казки про Алі Бабу, Господиню Мідної Гори Бажова і інші твори). Печери бувають різні. Вода просочується в вапнякові породи, солі і гіпси і створює неймовірної краси зали, химерні форми сталактитів і сталагмітів, кристалів і Кароліти. Все це виблискує і мерехтить, переливаючись у світлі ліхтариків, створюючи ілюзію дорогоцінних каменів різних квітів: сліпуче білих, жовтих, червоних, коричневих, помаранчевих, бурих ... Звивисті вузькі ходи, бездонні колодязі, де ваш голос луною несеться в чорну безодню, маленькі гроти і величезні зали завбільшки з футбольне поле, підземні озера і річки, крапельки води, що створюють дивовижні скельні формації - справжній 12 паралельний світ, який існує в своєму недоторканому цивілізацією вигляді десятки мільйонів років ... Спелеотуризм в останні роки набирає популярність у всьому світі. Ізраїль з повною впевненістю можна назвати країною тисячі печер. Чого тут тільки немає. Наприклад, тут знаходиться найдовша соляна печера світу - Мальхов, протяжністю ходів понад 5 км. Тут можна знайти і рукотворні печери, в яких усамітнювалися християнські ченці в 4 столітті н.е., печери, в яких ховалися єврейські повстанці від римських легіонерів, вертикальні печери глибиною до 150 метрів, що зберігають постійну кімнатну температуру протягом усього року. У них прохолодно жарким ізраїльським влітку, і тепло в прохолодну ізраїльську зиму. Щоб потрапити в такі печери, зазвичай використовується спеціальне альпіністське спорядження. Під керівництвом досвідчених інструкторівспелеологів, ви зможете без будь-якої попередньої підготовки освоїти техніку вертикального спуску і підйому по мотузці, подолання вузьких шкурніков і переміщення по печерним просторів. Проходження горизонтальних печер взагалі відбувається без спеціального спорядження і за тривалістю займає кілька годин. Треба відзначити, що спелеотуризм має кілька чудових переваг: Проходження печери збільшує стійкість людини до стресів, допомагає йому впоратися з труднощами, бути впевненим і мужнім. Також, на виході з печери незмінно виникає непідробне відчуття радості сонячного світла і світ забарвлюється в більш яскраві фарби. Він бачиться крізь рожеві окуляри, а людина в радості стає впевненим і великодушним. Печера також має цілющі властивості. Наприклад, вважається, що перебування в замкнутому просторі печери з підвищеною вологістю, омолоджує шкіру. Багато досвідчених спелеологи постійно відзначають цей факт. Шкіра стає чистою, організм позбавляється від непотрібних шлаків і людина буквально молодіє на очах! 13 Фізична активність під час проходження печери сприяє розвитку мускулатури і помітно підвищує силу і витривалість. Після проходження печери залишається і естетичне задоволення. Часом, ви можете опинитися в місці, де ще не ступала нога людини. Ви зможете побачити те, що недоступно нікому іншому. В Ізраїлі щорічно відкриваються десятки нових печер, і досить часто під час спелеотури з'являється почуття першовідкривача, печерного Колумба .Це відчуття неможливо передати словами. Це справжній слід в історії вивчення підземних багатств нашої планети. І він доступний кожному з нас. Бум відкриттів в спелеології стався в 20 столітті. В цей час в більшості країн світу створювалися наукові і спортивні об'єднання, групи, клуби. Росія не залишилася осторонь від цієї тенденції. На радянських часів припав розквіт спелеотуризму. Підлітків навчали в спеціальних школах за місцем проживання, а потім в спелеолагерях. На сьогоднішній день інтерес до цього виду спорту не втрачений. Ряди його прихильників постійно поповнюються. Природно, що спелеотуризм розвинений в основному в гірських районах країни: на Уралі, в Криму, Алтаї, Кавказі, Сибіру. Спелеотуризм зазвичай відносять до екстремальних видів спорту. Насправді є печери, куди спуск дозволений навіть дітям молодшого шкільного віку. Найчастіше вони штучні, тобто створені людиною, або карстові, що зустрічаються на планеті найбільш часто. Карстові печери утворюються шляхом розчинення породи водою. Згодом вода йде з них через зміну рельєфу. У таких печерах можна побачити різні натічні освіти (сталактити, сталагміти). Більш небезпечними вважаються тектонічні печери, утворені на місці розломів земної кори. Спускатися в них вкрай ризиковано, тому і відомостей про них поки зібрано вкрай мало. Подібними печерами славиться Східний Сибір. Також існують вулканічні, ерозійні, льодовикові печери. Спорядження спелеотуриста цілком і повністю буде залежати від печери, в яку він відправляється. Якщо мова йде про тих з них, які виходжу вздовж і поперек людьми і не таять у собі практично ніякої небезпеки, то можна 14 обмежитися міцним шоломом і декількома джерелами світла. Один ліхтарик кріплять до шолома, щоб звільнити руки, а ще один кладуть в кишеню. У більш серйозних експедиціях використовують альпіністське спорядження. До того ж члени групи несуть за спиною рюкзаки. Вони укомплектовані їжею, аптечками, контейнерами для справляння природних потреб. Всі продукти життєдіяльності туристи повинні забирати на поверхню. Обов'язковими атрибутами для спелеотуристів є прилади для орієнтування в просторі. Зазвичай це «старий добрий» компас і сучасний навігатор. Спелеотурист одяг і взуття підбирає, спираючись на мікроклімат печери. Було б дивно відправитися досліджувати порожнини, приховані в льодовиках, в майці і шльопанцях. В цьому випадку надягають спеціальний теплий багатошаровий костюм і відповідне взуття. У печерах з вологим мікрокліматом тіло захищають одягом з водонепроникної тканини. Для спуску в теплі і сухі печери досить одягатися так само, як і для звичайного походу. В якості додаткового захисту можна використовувати наколінники, налокітники, рукавички. Спелеотуризм - це колективний вид спорту. Як ніде в ньому важлива згуртованість і скоординованість дій. Це пов'язано з тим, що навіть найбезпечніша печера непередбачувана. У ній може трапитися обвал, затоплення. Турист не застрахований від падіння, переохолодження, нестачі кисню, паніки. У цьому випадку на допомогу прийдуть товариші. Нерідко люди заплутуються в розгалужених рукавах підземних печер. Щоб уникнути подібних ситуацій команда повинна залишати спеціальні мітки по ходу всього маршруту. Вважається, що спускатися потрібно групою, що складається мінімум з трьох осіб. Ідеально, якщо всі її члени прибувають в хорошій фізичній формі і підтримують між собою дружні стосунки. Спуск в надра землі - це незвичайне і захоплююче заняття. Спелеотуризм не вимагає величезних фінансових витрат, не має вузьких вікових рамок. Кожна людина може знайти печеру «по зубах», а там, хто знає, можливо, захоче присвятити життя дослідженню таємничого підземного світу. 15 Таблиця 2.1. Найдовші печери світу № Печера Довжина, м Глибина, м Місце розташування 1 Мамонтова 590 629 -115 США 2 Джуел кейв 241 595 -192,6 США 3 Оптимістична 230 140 -15,0 Україна 4 Уинд кейв 214 429 -193,9 США 5 Лечугія 206 946 -488,9 США 6 Хьоллок 195 914 -938,6 Швейцарія 7 Фішер Рідж 182 067 -108,5 США 8 Окс Бель Ха 180 038 -33,5 Мексика 9 Сак Актун 175 721 -71,6 Мексика 10 Кліевотер 175 664 -355,1 Малайзія Таблиця 2.2. Найглибші печери світу № Печера Глибина, м Довжина, м 1 2 Крубера-Ворон’я Сніжна -2191[3] -1753[4] 13 232 24 080 Місце Розташування Абхазія Абхазія 3 4 5 6 Лампрехтсофен Мірольда Жан Бернар Торка дель С’єрра -1632 -1626 -1602 -1589 50 000 13 000 20 536 7060 Австрія Франція Франція Іспанія 7 Сарма -1543 6370 Абхазія 8 Пантюхинська -1508 5530 Абхазія 9 Сіма де ла Корсіна -1507 6445 Іспанія 10 Чекі-2 -1502 5291 Словенія Найбільш популярним місцем для спелеотуризму в Україну є Кримські гори. Тут розташовано більше восьмисот печер. Чотири печери в Криму - 16 обладнані і пристосовані для масових відвідувань. Це «Мармурова» (одна з п'яти найкрасивіших печер планети),в Європі «Червона печера» (17 км), печера «Еміне-Баїр-Хосар», на плато Чатир-Дагу, і «Трьохглазка», розташована на плато Ай- Петрі. Слід назвати також Оптимістичну печеру (Тернопільська область, селище Королівка Борщевського району), яка була відкрита 1966 році Львівськими спелеологами і по теперішній час досліджується ними. Зараз Оптимістична складається з 10 районів, які відрізняються один від одного морфологією ходів, кольором і структурою гіпсу, кількістю кристалів, їх розмірами, формою, відтінком. У Закарпатті є понад десяти вертикальних і горизонтальних печер, але лише кілька з них пристосовані для відвідування туристами. Найбільш відомими і відвідуваними на сьогоднішній день є печери Тячівського району. Багатьом зацікавленим пропонують відвідати печери Закарпаття. Найбільш відомими є печера «Дружба» (біля с. Мала Уголька) і Молочний камінь (на р. Велика Уголька). 2.2. Спелеотуризм на теренах України Печери сучасної території України відомі здавна. Ще у 1721 році P. Rzaczynski у своїй праці [19] писав про відомі великі печери в с. Кривче, нині Кришталева [5, с.13]. У 1878 р. А. Grnszeckij видав публікацію кадастру печер “на просторі від Карпат до Балтики” [18], де наведена інформація про 34 печери в міжріччі Дністра-Прута та Придніпров’ї. Деякі з них легко корелюються із нині відомими порожнинами (с. Сапогів, с.Більче Золоте, с. Королівка) [5, с.16]. З тих пір минуло багато часу, спелеологія активно розвивалася, нині в кадастрі Української спелеологічної асоціації нараховується 2196 розвіданих печер [6]. Така кількість підземних порожнин робить нашу державу однією зі світових спелеолідерів та сприяє розвитку та популяризації спелеотуризму серед населення. Спелеологічний туризм [із. грец. spélaion - печера], спелеотуризм - це 17 різновид активного туризму, що передбачає відвідування карстових порожнин, подолання підземних перешкод та використання їх спелеоресурсів в спортивних цілях (печерні лабіринти, зали, галереї, підземні озера, сифони, тощо). Цей вид туризму має свої особливості, котрі роблять його відмінним від інших, а саме: проходження складних підземних перешкод та бар’єрів при повній відсутності природного освітлення, високій відносній вологості (від 90 до 100%) та низьких температурах повітря. Такі умови вимагають від спелеотуристів необхідного досвіду перебування в печерах, психологічної та фізичної підготовки, а також навичок орієнтування в лабіринтових системах і подолання перешкод із використанням спеціального туристського спорядження, не рідко в умовах темноти. Окрім перерахованих якостей існує ряд вимог щодо віку учасників таких спелеопоходів (див. табл. 2.3.). За морфологічними ознаками печери України підлягають поділу на три типи: горизонтальні - основна мережа ходів лежить у горизонтальній площині, а проходження таких порожнин не вимагає наявності спеціального спорядження; вертикальні - глибока нахилена або вертикальна карстова порожнина, що складається з вузьких ходів та більш широких камер та вимагає спеціального спорядження та навиків роботи з ним для безпечного проходження печери; комбіновані - це такі порожнини, які в своїй морфології включають елементи як горизонтальних так і вертикальних печер та вимагають застосування спорядження для проходження окремих етапів. В Україні виділяють чотири основні райони придатних для організації спелеотуристичної діяльності, зокрема: Поділля і Буковина (рис. 3), Причорномор’я [10, с.131]. У найближчому майбутньому перспективним може стати район Українських Карпат, адже не варто забувати, що найвисокогірніша печера України - “Петрос-1” знаходиться саме тут на однойменній вершині 18 Чорногірського хребта (1900 м над р. м.) [20]. Потенційно перспективною може бути Волинь [10, с.131], де залягає велика кількість крейдових, вапнякових та інших легкорозчинних порід, проте печер тут все ще не виявлено. Таблиця 2.3. Основні вимоги щодо віку та кількісного складу учасників та керівників туристичних спелеопоходів [2, с.266] Тип печер Вік керівників та учасників походу Ступінь складності, 1 2 3 І II III к. IV к. V к. категорія складності ст. с. ст. с. ст. с. к. с. к. с. с. с. с. походів Горизонтальні 12 12 12 13 14 15 18 18 Вертикальні - - - 14 15 16 18 18 Кількісний склад групи 6-25 6-20 6-20 6-15 6-12 6-12 6-10 6-8 (дітей) З-поміж відомих карстових порожнин найбільші та найатрактивніші увійшли до переліку класифікованих печер України, де є розроблені та запропоновані маршрути різного навантаження. Всього в Україні налічується 157 таких печер [12, с.16], де можна організувати та провести спортивні спелеопоходи від І до IV категорії складності [10, с.133]. Печери горизонтального типу 1-2Б к.с. притаманні Поділлю, Буковині та Причорномор’ю (15 одиниць), також тут виділяють одну вертикальну печеру “Перлинку”. В Кримському районі налічується 141 класифікована печера. Тут головним чином поширені вертикальні (127 одиниць), а також займають незначне місце горизонтальні (7 одиниць) та комбіновані (7 одиниць) печери 3А-4Б категорій складності [9, с.19]. 19 Таблиця 2.4. Таблиця оцінки категорій складності печер України [9, с.94] Категорія складності 1 к. с. Характеристика перешкоди Печери, для проходження яких потрібна мінімальна кількість допоміжних засобів. Глибина колодязів не більше 40 м. Колодязі, як правило, сухі і прості для проходження. У горизонтальних печерах повинні бути перешкоди: звуження, ділянки нескладного скелелазіння або обводнені ділянки. Час проходження 2-8 годин. Загальна глибина 20-100 м. 2А к. с. Колодязі можуть бути обводнені, але без сильних потоків. Горизонтальні печери можуть мати відкриті шфони. Час проходження 3-8 годин. Загальна глибина 40-180 м. 2Б к. с. Те ж саме, що й 2А, але кількість перешкод більша. Час проходження 6-16 год. Загальна глибина 150-300 м. 3А к. с. Колодязі можуть бути сильно обводнені. У горизонтальних печерах можуть бути невеликі сифони, проходження яких потребує використання апаратів автономного дихання. Час проходження 12-48 годин. Загальна глибина 180-360 м. 3Б к. с. Теж саме, що й 3А, але кількість перешкод більша. Час проходження 2-5 днів. Загальна глибина 320-550 м. 4А к. с. Печери вертикальні і комбіновані, для проходження яких потрібно встановлення проміжного пункту харчування та відпочинку на маршруті або підземного табору. Можуть бути ділянки складного лазіння, у тому числі з використанням штурмових драбин, шестів тощо. Час проходження 4-8 днів. Загальна глибина 420-550 м. 4Б к. с. Теж саме, що й 4А, але кількість перешкод більша. Час проходження 7-14 днів. При класифікації печер для цілей спелеотуризму враховуються наступні параметри: глибина печери, її загальна довжина, наявність звужень, обводненість та небезпека паводків, наявність сифонів та напівсифонів (їх протяжність), температура повітря і води в печері, вологість повітря, наявність глибоких колодязів (понад 100 м), наявність лабіринтових ділянок, технічна складність прокладених переправ, необхідність організації підземних базових 20 таборів (див. табл. 2). Категорія складності визначається за оптимальною найкоротшою ниткою маршруту від входу до найвіддаленішої точки печери [12, с.119], як правило в одній печері можна прокласти декілька маршрутів різної категорії складності [9, с.93]. У випадку, коли печери 1 або 2А-2Б категорії складності мають значну протяжність, то проходження декількох маршрутів в одні і тій самій підземній порожнині буде достатнім для отримання заліку [9, с.93]. Оскільки спелеологічний туризм входить до складу спортивного туризму, то основним організуючим органом даного виду спорту в Україні виступає федерація спортивного туризму України (ФСТУ) - всеукраїнська громадська спортивна організація, що регламентує, контролює, розвиває туристськоспортивну діяльність та сприяє її здійсненню і поширенню в державі. У складі федерації працюють такі комісії з напрямків роботи, як маршрутнокваліфікаційні, кадрова комісія, колегія суддів та інші. Маршрутно-кваліфікаційні комісії (МКК) створюються з метою проведення консультацій керівників туристських спелеогруп з питань організації та проведення спелеотуристських категорійних і ступеневих походів, експедицій, перевірки готовності груп до зазначених заходів, профілактичної роботи щодо попередження нещасних випадків у печерах, оформлення маршрутної документації, а також для розгляду звітів про подорожі та матеріалів на присвоєння спортивних розрядів і звань зі спелеотуризму. Маршрутно-кваліфікаційні комісії також мають свою ієрархію. Найвищою ієрархічною ланкою є центральна МКК якій підпорядковуються МКК регіонального рівня. 21 Таблиця 2.5. Визначення категорії складності спелеотуристських походів (за даними Федерації спортивного туризму України) [9, с.93] Категорія складності Кількість категорійних печер (не менше) Всього 1 2А 2Б ЗА ЗБ 4А 4Б 5 А Іспелеопохо 5 ІІ ду ІІІ 4-5 1-2 IV 1-2 3-4 1-2 2-3 1-2 2 або 1 2 або 1 V 1 1 Щоб мати повноваження на певну категорію (ступінь) складності спелеопоходу у складі МКК повинно бути не менше двох членів, які мають досвід керівництва зі спелеотуристичних походів на категорію вище, а також не менше одного члена МКК, який має досвід керівництва аналогічною категорією складності. Наприклад, щоб МКК могла приймати до розгляду документи походів ІІ категорії складності, двоє її членів зобов’язані мати досвід керівництва походів ІІІ категорії та ще один досвід керівництвом походу II категорії складності. Рис. 2.1. Динаміка кількості спелеологічних походів та їх учасників в Україні за 2005 -2014 рр. В Україні склався нерівномірний розподіл досвідчених кадрів у спелеологічному туризмі. З 27 регіональних осередків ФСТУ, спелеотуризмом 22 займаються лише 12. Це відобразилось на розподілі рівнів повноважень регіональних МКК по спелеотуризму. Найбільший рівень повноважень мають Кримська, Севастопольська, Закарпатська, Одеська, Миколаївська та Тернопільська МКК. Найбільшу кількість спелеопоходів здійснено учасниками Тернопільської та Херсонської областей. У регіональному розподілі найбільша частка спелеотуристів припадає на Севастопольську, Тернопільську, Херсонську, Миколаївську, Закарпатську, Полтавську області та АР Крим. Пасивними областями в спелеотуризмі лишаються: Луганська, Кіровоградська, Сумська, Київська (без м. Києва), Житомирська, Рівненська, Волинська, Львівська, Івано-Франківська та Чернівецька. В цих регіонах не було випущено жодного спелеопоходу з 2005 року. Передумовами такого розподілу може бути чинник наявності досвідчених кадрів, які мали б ініціативу занять спелеотуризмом із молоддю на добровільних засадах. Також важливою передумовою розвитку спелеотуризму є наявність печер в регіоні та віддаленість самого регіону від спелеорайонів України. Рис. 2.2. Перелік печер Поділля і Буковини класифікованих федерацією спортивного туризму України (ФСТУ) з уточненнями авторів. Станом на січень 23 2015 р. Рис. 2.3. Перелік спелео-туристичних районів Кримського півострова за класифікацією федерації спортивного туризму України (ФСТУ). Станом на січень 2015 р. Сприяння функціонуванню даного виду спорту також забезпечує Українська спелеологічна асоціація (УСА), головними завданнями якої є: розвиток спелеології в Україні; сприяння науково - методичному та інформаційному забезпеченню спелеологічної діяльності; всебічні дослідження печер; впровадження та розвиток системи підготовки та підвищення спелеологічної кваліфікації молодих спелеологів; популяризація спелеології серед широких кіл громадськості, поширення інформації про спелеологічну діяльність; розробка та впровадженню рекомендацій з підвищення безпеки спелеологічних подорожей та досліджень; сприяння в проведенні рятувальних робіт в печерах та карстових районах; сприяння діяльності спелеологічних клубів та дитячо-юнацьких секцій, здійснення практичних заходів з охорони печер тощо. Станом на січень 2015 року в УСА офіційно налічується 287 спелеологів котрі представляють 52 клуба із восьми країн світу. З них 244 спелеологів - представники України. Окрім цього регулярними членами УСА є представники: Російської Федерації, США, Молдови, Ізраїлю, Литви, Білорусі та інших країн. Це сприяє поширенню не лише Української спелеології як 24 науки, але і її спортивного та туристичного потенціалу як на території нашої держави, так і далеко за її межами. Отже, актуальною є перспектива збільшення загальної кількості спелеологів-членів УСА та їх активна діяльність в напрямку просування спелеотуризму в Україні. Якщо подивитися на динаміку кількості спелеопоходів та їх учасників в Україні з 2005 р. по 2014 р., то видно загальну тенденцію зниження інтересу людей до спелеотуризму. Причиною цього можуть бути зменшення фінансових надходжень населення, слабка про інформованість та відсутність пропаганди спелеотуризму як здорового способу життя. 25 ВИСНОВКИ Звичайний наземний мир здається звичним і відомим. Складно когось здивувати настанням дня або ночі, зміною сезонів або зеленню дерев і трави. Але деякі можуть похвастатися знайомством з підземним миром, секрети й красу якого можна побачити тільки у вузькому промені налобного ліхтарика, що висвітлює вузенькі коридори печер і лазів, які спочатку здаються недоступними. Пройшовши підземні, з елементами екстриму, маршрути, можна побачити підземні озера й ріки, почути шум підземних водоспадів, оцінити красу квітів, створених вигадливими за формою кристалами, помилуватися скрупульозно створеними природою сталактитами й сталагмітами, які тягнуться друг до друга й місцями з'єднуються й утворять колони Пошук і дослідження печер триває і нині. Найбільш цікаві зі спортивної точки зору печери мають класифіковані туристські спортивні маршрути і увійшли до Переліку класифікованих печер України. Всього в Україні на сьогодні класифіковано 157 печер від 1 до 4Б категорії трудності, що дає можливість здійснювати спелеологічні походи від I до IV категорії складності включно. Завдяки доступності підземного миру гірський Крим користується великою популярністю серед спелеонтологів і туристів. Результати аналізу стану та передумов розвитку спортивного спелеотуризму показали, що Україна має цілком сприятливий спелеопотенціал та можливості для пропаганди активного здорового способу життя через спелеотуризм. Важливим лімітуючим фактором розвитку цього виду спорту є: геополітична ситуація в державі та анексія Кримського півострова із його наявними спелеоресурсами. Також варто поліпшити інформативну складову для населення щодо можливості здійсненна рекреації на базі печер. Стимулювати дитячий інтерес з шкільного віку, для чого доцільно створювати спелеогуртки та секції. Важливим є кадровий підбір працівників для обласних та міських центрів туризму, котрі знаються на спелеології, всебічне сприяння та 26 підтримка з боку держави таких працівників. Основна частина сприяння розвитку спелеотуризму та популяризації спелеології лишається за всеукраїнського громадською організацією Українською спелеологічною асоціацією. При успішній реалізації пропаганди спелеотуризму, цей вид спорту матиме перспективу стати серйозним конкурентом ведучим видам спортивного туризму. 27 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 1. Бабкин А. В. Специальные виды туризма / Бабкин А. В. - Ростов-на-Дону : Феникс, 2008. 2. Байтеряков О. З. Нові тенденції у розвитку спелеотуризму в Україні /О. З. Байтеряков,О. І. Губарева. - Мелітополь, 2012. - С. 203-206. 3. Бейдик О. О. Рекреаційно-туристичні ресурси України : методол. та метод. аналізу, термінологія, районування : монографія / Бейдик О. О. - Київ : Вид.-поліграф. Центр «Київ. ун-т», 2011. - С. 184-188. 4. Грабовський Ю.А., Скалій О.В., Скалій Т.В. Спортивний туризм. Навчальний посібник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2009. - 304 с. 5. Грачева С.Л., Рянский А.С. «Путеводитель по Крыму»- Вокруг света, 2009 6. Гутковський К. Про печери в Кривчу / К. Гутковський // Діло. – 1908. – Ч. 248. – 3 лист. 7. Дмитрук О.Ю. Спортивно-оздоровчий туризм: навч. посібник /Дмитрук О., Щур Ю. - Київ: Альтерпрес, 2008. - 280 с. 8. Дублянский В. Н. История украинской спелеологии / В. Н. Дублянский. Пермь - Симферополь, 2013. -111 с. 9. Дублянський В. Н. История Украинской спелеологии : монография /Дублянський В. Н. - Пермь-Симферополь, 2013. - C. 111. 10. Климчук А.Б., Амеличев Г.Н., Андраш В., Гребнев А.Н., Зимельс Ю.Л., Куприч П.П., Пронин К.К., Ридуш Б.Т. Кадастр пещер Украины: методические материалы и перечень. - Симферополь: УИСК-УСА, 2007 г. 75 с. 11. Кляп М. П. Сучасні різновиди туризму: навч. посіб. / Кляп М. П., Шандор Ф. Ф. - 2011. 12. Коваль П. Ф. В’їзний туризм : навч. посіб. / Л. Ф. Коваль, Г. П. Андреєва. Ніжин: Лук ’яненко В. В., 2010. - 304 с. 13. Колотуха І.О., Колотуха О.В. Оцінка ресурсного потенціалу Криму для цілей спортивного туризму (стаття) Геополітика і екогеодинаміка регіонів. 28 Науковий журнал. - Сімферополь: Кримський науковий центр НАН України і МОН України, 2014. - Том 10. - Вип. 2. - С. 603-610 14. Колотуха О.В. Географія дитячо-юнацького туризму в Україні: Навчальний посібник. - К.: Укр. держ. центр туризму і краєзнавства учнівської молоді, 2008. - 276 с. 15. Колотуха О.В. Спортивні рекреаційно-туристські ресурси України. К.: Федерація спортивного туризму України, 2012. - 208 с. 16. Масляк П. О. Рекреаційна географія: навч. посібник /П. О. Масляк. - К. : Знання, 2008. - 343 с. 17. Панов С.Н., Перечень классифицированных и эталонных туристских спортивных маршрутов и препятствий / С.Н. Панов, В.В. Говор. - ТССР, 2е изд., испр. и доп. М., 2008. - 144 с. 18. Петранівський В. Л. Туристичне краєзнавство : навч. посіб. / В. Л. Петранівський, М. Й. Рутинський ; за ред. проф. Ф.Д. Заставного. - Київ : Знання, 2012. - 575 с. 19. Пилипюк А. В. Розробка екскурсійних спелеомаршрутів у печері “Атлантида” / А.В. Пилипюк // Молоді науковці - географічній науці: Збірник наукових праць IX Всеукраїнської науково- практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. - К.: Видавництво географічної літератури «Обрій», 2013. Випуск ХІ. - С. 310-312. 20. Пилипюк. А. В. Туристсько-рекреаційний потенціал системи печер “Атлантида-Киянка” / А.В. Пилипюк // Молоді науковці - географічній науці: Збірник наукових праць X Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. - К. : Прінт Сервіс, 2014. Випуск X. - С. 222-224 21. Порядок класифікації маршрутів туристських спортивних походів // Спортивний туризм. - К. : Федерація спортивного туризму України. - 2012. - № 2. - С. 5-10. 29 22. Постанова президії Федерації спортивного туризму України “Про перелік класифікованих печер України” // Спортивний туризм. - К.: Федерація спортивного туризму України. - 2012. - №2. - С. 61-66. 23. Рідуш Б.Т. Підземні палеоландшафти / Б.Т. Рідуш // Фізична географія та геоморфологія. – К.: ВГЛ Обрій, 2013. – Вип. 48. – С. 77-82. 24. Смолій В.А., Федорченко В.К., Цибух В.І. Енциклопедичний словникдовідник з туризму. — Київ : Видавничий Дім «Слово», 2012. — 372 с. 25. Устименко Л. М. Основи туризмознавства : навч. посіб. / Устименко Л. М. - Київ : Альтерпрес, 2013. - 320 с. 11. Щур Ю. В. Спортивно-оздоровчий туризм / Ю. В. Щур, О. Ю. Дмитрук. - Київ : 2012. 12. Смолій В. А. Енциклопедичний словник-довідник з туризму /Смолій В. А., Федорченко В. К., ЦибухВ. І. - Київ, 2012. - 372 с. 26. Філіпов З.І. Спортивний туризм. Організація і методика спортивнотуристичної роботи: навчальний посібник. - Дрогобич: Коло, 2010. - 344 с.: іл. 27. Ховалко А.Б. Рекреаційно-туристичний потенціал карстових печер Поділля: монографія / В.М. Петлін, А.Б. Ховалко. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2014. – 217 с.
