Вавилонська вежа Вавилонська Вежа — міфологічна або реальна споруда релігійного призначення, збудована у стародавньому Вавилоні. Згадується у Книзі Буття в 11 главі. Вавилонська вежа вперше описана у Біблійних легендах, а саме у фрагменті, що належить до найбільш давньої частини біблійних текстів (~1 тис. роки до н.е.) і розповідає про її будівництво. У фрагменті де амбітний задум звести колосальну вежу до небес приписується Німроду, правнуку Ноя і легендарному засновнику Вавилона. Німрод захотів збудувати вежу до небес, але своїм зухвалим бажанням він розгнівав Бога і той вирішив зруйнувати ці недосяжні наміри: " і сказав Бог - «Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного.» (Бут. 11:7–8)." Будівництво Вавилонської вежі та змішання мов стає поширеним сюжетом мистецтва і літератури: міститься у «Повісті врем’яних літ»; набуває поширення як тема середньовічного образотворчого мистецтва, живопису доби Ренесансу та Реформації (голландські художники Лукас ван Валькенборг у 1568 році та Пітер Брейгель Старший, який створив два варіанти картини у 1563 і 1564, що стали найвідомішими зображеннями Вавилонської вежі). Також вежа стала поширеною темою епохи романтизму для гравюр (наприклад Гюстава Доре), ілюстрацій, літографій, як наприклад за розписом Вільгельма фон Каульбаха. Образ вежі отримує величезну кількість інтерпретацій в художній літературі: «Герб міста»Ф. Кафки, «Брати Карамазови» Ф. М. Достоєвського та ін.; надихає такі музичні твори, як наприклад ораторія «Вавилонська вежа» А. Рубінштейна Але на думку сучасних вчених поза міфами ніякої Вавилонської веж як такової не існувало. Один зі вчених - Стівен Л. Гарріс (відомий профессор гуманітарних та релігійних досліджень у Каліфорнійскому Університеті, Сакраменто) , вважає що на біблійну історію про Вавилонську вежу ймовірно вплинув зикурат Етеменанкі під час вавилонського полону євреїв. Головним джерелом інформації про вежу (або зикурат) є археологічні знахідки кінця 19 ст. (Знайдені Р. Кольдевеєм , А. Парро та ін.). Виявлений ними квадратний фундамент та залишки стіни зикурату Етеменанкі (з шумерської "наріжний камінь Неба та Землі") висотою 91 м і довжиною стін 92 м, що входив до грандіозного храмового комплексу Есагіла (з аккадськой "той, що сягає хмар"), розташовувався в центрі Вавилону. Опис та зображення збереглися на клинописних табличках, камінні, давніх барельєфах. Зикурат у вигляді багатоступінчастої вежі на честь Мардука - найвища і одна з найграндіозніших споруд давнього Вавилону. Монументальна споруда мала сім щаблів, які символізували сім ярусів неба - кожен поверх був присвячений окремій планеті і відповідно мав свій колір. Перший , поверх висотою 33 м, був чорного кольору та був відомий як Нижній храм Мардука. В його центрі знаходилася золота статуя бога, якій здійснювали щоденні жертвоприношення тварин. Другий ярус червоного кольору здіймався на 18 метрів, з третього по шостий - усі на 6 метрів . Сьомий поверх або Верхній храм, висотою 15 м, облицьований синім глазурованим кахлем і прикрашений бронзовими бичачими рогами , був одночасно святилищем і обсерваторією. В середині знаходилось ложе та трон Мардука.
