Uploaded by Богдан Золотой

Опорники БО для ПТБ 2021

advertisement
Міністерство освіти і науки України
Криворізький державний комерційно-економічний технікум
ОПОРНІ КОНСПЕКТИ
З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
«БУХГАЛТЕРСЬКИЙ
ОБЛІК»
для студентів спеціальності
076 "Підприємництво, торгівля та біржова діяльність"
Розробив: викладач вищої категорії,
викладач- методист Пономаренко Н.В.
м. Кривий Ріг
1
2
ЗМІСТ
стор.
Тема 1: Загальна характеристика бухгалтерського обліку. Бухгалтерські
документи………………………………………………………......................
4
Тема 2. Облікові регістри…………………………………………………….
8
Тема 3 : Облік касових операцій…………………………………………….
12
Тема 4:Облік грошових коштів на рахунку в банку……………………….
17
Тема 5:Облік розрахунків з підзвітними особами………………………….
20
Тема 6. Облік кредитів банків………………………………………………..
22
Тема 7. Документальне оформлення надходження та реалізації товарів,
тари в підприємства роздрібної торгівлі…………………………………….
25
Тема 8. Інвентаризація товарів і тари в підприємствах торгівлі…………..
28
Тема 9. Облік товарів і тари в підприємствах оптової торгівлі…………...
31
Тема 10. Облік розрахунків з оплати праці………………………………….
34
Тема 11.Облік власного капіталу…………………………………………….
38
Тема 12.Облік основних засобів……………………………………………..
41
Тема 13.Облік операційних витрат. …………………………………………
45
Облік фінансових результатів операційної діяльності підприємства……..
Тема 14.Загальні вимоги, мета, склад фінансової звітності.Загальні
вимоги до фінансової звітності………………………………………………
3
49
Тема 1: Загальна характеристика бухгалтерського обліку.
Бухгалтерські документи.
План.
1. Загальна характеристика господарського обліку.
2. Бухгалтерські документи , їх призначення.
3. Реквізити документів.
4. Виправлення помилкових записів в документах.
5. Класифікація документів.
1.Загальна характеристика бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий
вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
В Україні облік поділяють на 3 види: оперативний, статистичний, бухгалтерський,
кожен з яких має свої завдання, об’єкти обліку, способи одержання й обробки
інформації, функції.
1.Оперативний облік використовується для спостереження і контролю за окремими
операціями і процесами на найважливіших ділянках господарської діяльності з метою
управління ними в міру їх здійснення.
2.Статистичний облік вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі
типові явища і процеси. Дані статистичного обліку застосовують для макроекономічного
аналізу й управління, тому оперативний і бухгалтерський облік підпорядковують
завданням державної статистики.
3.Бухгалтерський облік –
процес виявлення, вимірювання, реєстрації,
накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність
підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Бухгалтерський облік відображає господарську діяльність підприємств, організацій
і установ. Він охоплює всі засоби господарства, джерела їх формування, всі господарські
процеси і результати діяльності.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання
користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про
фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
За обліковими функціями бухгалтерський облік поділяється на фінансовий,
податковий і управлінський.
Фінансовий облік — комплексний системний облік майна, господарської діяльності
підприємства через суцільне, повне й безперервне відображення господарських процесів
за звітний період. Його ведуть відповідно до законодавства країни та міжнародних і
національних стандартів бухгалтерського обліку.
Податковий облік — окремий функціональний облік з метою посилення
контрольно-аналітичної функції обліку правильності нарахувань та сплати податків.
Фінансовий і податковий облік регулюються законодавством. Він обов’язковий для
всіх суб’єктів господарювання й оприлюднюється у фінансовій звітності та деклараціях,
підлягає аудиту.
Управлінський облік — процес підготовки інформації, необхідної керівництву для
потреб внутрішнього менеджменту поточної виробничої діяльності підприємства.
4
2.Бухгалтерські документи, їх призначення.
Особливістю бухгалтерського обліку є суцільне і безперервне спостереження за
всіма господарськими операціями, що здійснюються на підприємстві. Для забезпечення
такого спостереження кожну господарську операцію оформляють відповідним
документом.
Документ (лат. dokumentum) буквально означає свідоцтво, доказ.
Бухгалтерський документ – це письмове розпорядження на право виконання
господарської операції або письмовий доказ того, що господарська операція фактично
була здійснена.
Спосіб оформлення
господарських операцій документами називається
документацією.
Первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є
підставою для бухгалтерського обліку цих операцій.
Первинний документ – це документ, складений в процесі ведення господарської
операції або відразу після її завершення.
3.Реквізити документів.
Повнота і достовірність показників обліку значною мірою залежать від якості
оформлених документів. Показники, що містяться в документі і характеризують
операцію, називаються його реквізитами.
Такими реквізитами для будь-якого первинного бухгалтерського документа є:
- назва підприємства;
- назва документа, його номер, код форми;
- дата складання документа (число, місяць, рік);
- зміст господарської операції та її вимірники;
- підписи посадових осіб, відповідальних за здійснення операції і правильністьїї
оформлення.
Крім того в документах можуть міститися і інші додаткові реквізити, але якщо
документ не має будь-якого з обов’язкових реквізитів, він втрачає свою юридичну
(доказову) силу і не може бути підставою для облікових записів.
До документів висувають вимоги:
- своєчасність складання;
- достовірність показників;
- правильність оформлення.
4.Виправлення помилкових записів в документах.
Складаючи первинні документи, можна припуститися помилок. У банківських і
касових документах помилки не виправляють. Якщо в таких документах допущено
помилку, їх анулюють, а замість них оформлюють нові.
В інших первинних документах помилки виправляють коректурним способом, тобто
неправильний текст або суму закреслюють тонкою рискою так, щоб можна було
прочитати закреслене, а зверху пишуть правильний текст або суму. Виправлення
помилок має бути застережено підписом «виправлено» і підтверджено підписом осіб, які
підписали цей документ із зазначенням дати виправлення;
5.Класифікація документів.
Для оформлення господарських операцій використовують за своєю формою і
змістом документи. Правильному складанню і використанню документів в обліку
допомагає їх класифікація.
5
Класифікація – це поділ документів на групи за певними однорідними ознаками.
Документи класифікують:
- за місцем складання,
- за призначенням,
- за порядком складання,
- за способом використання,
- за змістом.
Рис.1. Класифікація документів
1.За місцем складання бухгалтерські документи поділяють на внутрішні і зовнішні.
Внутрішні документи оформляють (виписують) на підприємстві й тут же
застосовують. До них належать: авансові звіти, табелі обліку використання
робочого часу, інвентарні картки основних засобів, прибуткові ордери тощо.
Зовнішні документи складають на стороні, їх отримують від інших підприємств і
організацій. На вході обов’язково реєструють, оформляють, як правило, на бланках
уніфікованих форм. До них належать: рахунки-фактури, платіжні доручення,
виписки банків, постанови, листи, угоди тощо.
2.За призначенням документи поділяють на розпорядчі, виконавчі, бухгалтерського
оформлення та комбіновані.
Розпорядчими є документи, які містять розпорядження (наказ, завдання) на
здійснення певної господарської операції. До них належать: накази про прийняття
6
та звільнення з роботи, чеки на отримання готівки в касі банку, платіжні доручення
.
Виконавчими є документи, де підтверджується факт здійснення господарської
операції, її виконання певною особою, що подала документ. До них належать:
авансові звіти, виписки банків, касові прибуткові й видаткові ордери, акти,
квитанції та ін.
Документи бухгалтерського оформлення складаються на основі виконавчих та
розпорядчих документів самими працівниками бухгалтерії. До таких документів
належать: бухгалтерські довідки, різні розрахунки (амортизації, розподілу витрат,
звітні калькуляції) та ін.
Документи комбіновані поєднують функції перелічених вище документів
(розпорядчих, виконавчих, бухгалтерського оформлення). До них належать:
авансові звіти, вимоги, наряди та ін. Прикладом комбінованого документа може
бути і видатковий касовий ордер.
3.За порядком складання документи поділяють на первинні й зведені.
Первинні документи складають у момент здійснення господарської операції
(прибуткові та видаткові касові ордери, накладні, акти прийому робіт та ін.).
Зведені документи складають на підставі однорідних первинних документів
шляхом групування і узагальнення та балансової ув’язки їх показників (звіти
касира, авансові звіти, товарні звіти, платіжні відомості та ін.).
4.За способом використання документи поділяють на разові та накопичувальні.
Разові документи фіксують одномоментно одну або декілька господарських
операцій (ордери, вимоги, акти та ін.).
Накопичувальні документи формують інформацію про однорідні господарські
операції за певний відрізок часу (день, декаду, місяць). Такі документи
використовують багаторазово. До них належать: табель обліку робочого часу,
лімітно-заборна картка та ін.
5.За змістом документи поділяють на грошові, розрахункові, матеріальні.
Грошовими документами оформляють операції, пов’язані з грошовими коштами.
До них належать видаткові й прибуткові касові ордери, банківські чеки та ін.
Розрахунковими документами оформляють розрахунки між фізичними і
юридичними особами (рахунок-фактура, платіжне доручення, квитанції та ін.).
Матеріальними документами оформляються операції пов’язані з рухом
матеріальних цінностей (прибутковий ордер, вимога-накладна, лімітно-заборна
картка та ін.).
PNV
7
Тема 2. Облікові регістри.
План.
1.
2.
3.
4.
Облікові регістри.
Класифікація облікових регістрів.
Організація документообігу.
Зберігання документів.
1.Облікові регістри.
Господарські операції підлягають групуванню і відображенню в облікових
регістрах.
Облікові регістри – це носії інформації спеціального формату і будови, призначені
для реєстрації, групування і узагальнення господарських операцій, оформлених
відповідними первинними документами.
Записи господарських операцій в регістрах називаються обліковою реєстрацією.
Інформація, що міститься в облікових регістрах, використовується для оперативного
керівництва, економічного аналізу господарської діяльності, для складання звітності.
Облікові регістри складаються щомісяця. Облікові регістри підписуються
виконавцями та головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення
бухгалтерського обліку підприємства. З облікових регістрах, показники переносять в
Головну книгу .
Головна книга використовується для узагальнення даних журналів, взаємної
перевірки правильності записів за окремими рахунками і складання фінансової звітності.
У Головній книзі відображаються: сальдо на початок і кінець поточного місяця;
обороти за поточний місяць за кредитом цього рахунку, які наводяться однією сумою;
обороти за поточний місяць за дебетом цього рахунку, які наводяться сумою за
кореспондуючими рахунками із журналів.
Головна книга ведеться протягом календарного року. На кожний синтетичний
рахунок у Головній книзі відводять окрему сторінку.
2.Класифікація облікових регістрів.
Облікові регістри класифікуються за такими ознаками:
за зовнішнім виглядом;
за характером записів;
за обсягом змісту записів;
за змістом обліковуваних операцій.
1. За зовнішнім виглядом облікові регістри поділяються на:
книги;
картки;
окремі листки;
В бухгалтерських книгах окремі листки переплетені. Сторінки книги до початку
записів обов’язково нумерують. На звороті останньої сторінки за підписом головного
бухгалтера вказують загальну кількість сторінок. В касовій книзі сторінки
прошнуровують і скріплюють печаткою. Для зручності в книгах для окремого рахунка
виділяють певну кількість сторінок, а також вказують зміст в якому зазначають номери
сторінок.
8
Картки виготовляють з цупкого паперу спеціальної форми і стандартних розмірів. Їх
використовують для пооб’єктного обліку матеріальних цінностей. Картки зберігають у
спеціальних ящиках – картотеках, де їх систематизують в певному порядку. Картки
реєструють при відкритті в спеціальному реєстрі і кожній картці надається порядковий
номер.
Окремі листки виготовляються з менш цупкого паперу, більшого формату і
зберігаються в папках. Використовуються для ведення журналів-ордерів, відомостей.
2.За характером записів облікові регістри поділяються на:
хронологічні;
систематичні;
комбіновані.
Хронологічні облікові регістри використовуються для записів господарських
операцій в календарній послідовності їх здійснення і оформлення. Наприклад,
реєстраційний журнал операцій, в якому зазначають номер запису, дату, суму операції,
кореспондуючий рахунок.
Систематичні облікові регістри призначені для групування (систематизації)
однорідних за економічним змістом господарських операцій на рахунках
бухгалтерського обліку. Наприклад, Головна книга.
В комбінованих облікових регістрах поєднуються хронологічні і систематичні
записи. Наприклад, Журнал-головна, яка поєднує реєстраційний журнал (хронологічний
облік) і головну книгу (систематичний облік).
3.За обсягом змісту записів облікові регістри поділяються на:
регістри синтетичного обліку;
регістри аналітичного обліку;
комбіновані регістри.
Регістри синтетичного обліку призначені для відображення господарських операцій
на синтетичних рахунках у грошовому вимірнику. Записи у ці регістри здійснюють на
підставі первинних або накопичувальних документів. Регістри синтетичного обліку
бувають хронологічні (реєстраційний журнал), систематичні (головна книга) і
комбіновані (журнали-ордери).
Регістри аналітичного обліку призначені для відображення господарських операцій
на окремих аналітичних рахунках. Записи в ці регістри роблять більш детально, при
потребі вказують натуральні і трудові вимірники.
Комбіновані облікові регістри призначені для одночасного здійснення синтетичного
і аналітичного обліку. Такі регістри забезпечують можливість відображати відповідні
об’єкти в аналітичному обліку і одночасно одержувати узагальнені синтетичні
показники.
4.Залежно від змісту обліковуваних операцій регістри бухгалтерського обліку мають
різну будову (форму). Найчастіше використовують регістри таких форм:
двохсторонні;
односторонні;
багатографні;
шахові.
9
Рис.1.Класифікація облікових регістрів
3.Організація документообігу.
Документооборотом називаються порядок і шляхи руху документів з моменту їх
складання або надходження до моменту здачі в архів.
Головне завдання документообороту — прискорення руху документів, і чим
коротше і швидше буде організовано цей процес, тим він буде ефективнішим, і
користувачі зможуть вчасно отримати інформацію для прийняття рішень.
Організує документооборот на підприємстві головний бухгалтер чи бухгалтер, який
розробляє правила і технологію обробки облікової інформації.
Основні етапи документообігу:
- складання та оформлення документів;
- здача документів в бухгалтерію підприємства;
- перевірка та бухгалтерська обробка документів;
- запис первинних документів до облікових регістрів;
- підрахунок облікових регістрів та запис даних облікових регістрів в бухгалтерську
книгу;
10
- складання бухгалтерського балансу і форм звітності;
- здача документів до архіву
Бухгалтерська обробка документу – це проставлення кореспондеції рахунків в
документі.
4.Зберігання документів.
Первинні документи, що пройшли опрацювання, бухгалтерські звіти і баланси
повинні зберігатися в господарстві протягом встановлених законом термінів в архіві.
Архів повинен бути організований так, щоб було забезпечено збереження
документів і можливість швидкого їх знаходження.
Для цього первинні документи, облікові регістри комплектуються у пачки,
підшиваються в окремі справи. На кожній справі вказується назва підприємства, вид
документів, їх кількість, період до якого вони відносяться.
Архіви розрізняють на поточні і постійні. Поточний архів організовується
безпосередньо в бухгалтерії для зберігання документів звітного року. Постійний архів
розміщується у спеціально обладнаному ізольованому приміщенні і призначений він для
зберігання не тільки бухгалтерських документів і звітності, але і справ інших підрозділів
і служб підприємства.
Документи з поточного архіву в постійний передаються після закінчення звітного
року. Всі прийняті на зберігання справи реєструються в архівній книзі.
Видача із архіву може здійснюватися тільки з дозволу головного бухгалтера .При
цьому на місце виданого документа прикріпляють розписку особи, яка взяла його в
тимчасове користування і складається копія.
Вилучення документів може буди здійснено також за рішенням відповідних органів,
прийнятих у межах їх повноважень, передбачених законами. Вилучення документів
оформляється протоколом (актом), копія якого вручається під розписку посадовій особі,
що відповідає за архів.
Після закінчення терміну зберігання документи, які підлягають здачі до Державного
архіву здають до нього, а ті, що залишаються, знищують, про що спеціальною комісією
складається акт і робляться відповідні відмітки в архівній книзі.
Знищувати можна тільки ті бухгалтерські документи (термін зберігання яких
закінчився), за якими державна податкова інспекція провела перевірку з питань
дотримання податкового законодавства і які не стосуються слідчих або судових справ у
разі виникнення спорів. У першому випадку документи зберігаються до проведення
ревізії. У другому – до ухвалення остаточного вироку.
PNV
11
Тема 3 : Облік касових операцій.
План
1.Задачі обліку грошових коштів в касі.
2.Документальне оформлення касових операцій.
3.Порядок ведення КОРО, книги касира.
1.Задачі обліку.
Завдання обліку грошових коштів, розрахунків та інших активів полягає в
постійним та суворим контролю слідуючих операцій:
- руху та наявності грошових коштів в касах підприємств;
- своєчасності та повноти здавання виторгу на поточний рахунок в банк;
- зберігання встановлених лімітів витрат готівки з виручки та лімітів залишку
готівки в касах підприємства;
- правильності використання РРО;
- точність та своєчасність відображення в обліку усіх операцій з грошовими
коштами;
- зберігання розрахунково-платіжної документації ;
- отримання, раціонального використання та своєчасного погашення кредитів
банку;
- дотримання встановлених правил обігу, зберігання цінних паперів.
2.Документальне оформлення касових операцій.
Каса підприємства – це приміщення або місце здійснення готівкових
розрахунків, а також приймання , видачі, зберігання готівкових коштів, інших
цінностей, касових документів.
Касові операції — операції підприємств (підприємців) між собою та з
фізичними особами, що пов’язані з прийманням і видачею готівки під час
проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних
книгах обліку.
Ліміт залишку готівки в касі (далі — ліміт каси) — граничний розмір суми
готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час;
Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову
виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова
виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов’язково здається до
банків для її зарахування на банківські рахунки.
Касові операції оформлюються документами, типові форми яких затверджені
наказом Міністерства статистики України і мають застосовуватись без змін на всіх
підприємствах.
Приймання готівки головними касами підприємства проводиться за
прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером та
касиром. Про приймання грошей видається квитанція за підписами головного
бухгалтера та касира. Видача готівки з кас підприємств проводиться
за
видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними
відомостями. Документи на видачу грошей мають бути підписані керівником і
головним бухгалтером підприємства, касиром, а також особою, яка отримала гроші
12
(в видатковому касовому ордері указують паспортні дані особи, яка отримала
гроші).
Оплата праці, виплата допоміг через тимчасово непрацездатність, стипендій,
премій проводиться касиром за платіжними відомостями без складання
видаткового касового ордера по кожному одержувачу. На титульній сторінці
платіжної відомості робиться дозвільний надпис про видачу грошей за підписами
керівника і головного бухгалтера підприємства. Після закінчення встановлених
строків оплати праці, виплати допоміг, премій, стипендій (3 робочі дні) касир
повинен:
а) у платіжній відомості проти прізвища осіб, яким не здійснено оплату
праці, виплату допомогу, стипендії або премій зробити відмітку “Депоновано”;
б) скласти реєстр депонованих сум;
в) у кінці відомості зробити надпис про фактично виплачену суму та
депоновану суму, звіривши ці суми із загальним підсумком за платіжною
відомістю і засвідчити надпис своїм підписом;
г) оформити видатковий касовий ордер на фактично виплачену суму.
Для отримання належних готівкових коштів із банку у касу підприємства
використовують чек грошової чекової книжки, для отримання якої подається
заява. Отримані гроші оприбутковуються у касі підприємства прибутковим
касовим ордером, в якому зазначають, що підставою для здійснення надходжень до
каси став чек №…..
Реквізити чека:
1) найменування підприємства, його поточний рахунок;
2) найменування банку, який видав чек та найменування міста де він
знаходиться;
3) сума, яку повинно підприємство отримати по чеку цифрами;
4) П.І.Б. одержувача грошей;
5) сума чеку прописом;
6) підписи директора, головного бухгалтера, особи, яка отримує гроші;
7) призначення готівки;
8) паспортні дані особи, яка отримує гроші.
За використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за
цільовим призначенням штраф складає розмір витраченої готівки.
Грошові кошти із каси підприємства до установ банку можуть бути передані:
1) із застосуванням інкасаторських послуг;
2) безпосередньо касиром підприємства в касу банку.
Графік заїзду інкасаторів обговорюється з банком. Час здавання виручки
інкасатору повинен бути максимально здвинуто до закриття магазину.
Відповідальна особа перелічує гроші, які будуть здані інкасатору покупюрно та
готовить інкасаторську сумку. Гроші вкладає в сумку разом з першим примірником
супровідної відомості. Сумку пломбують. У інкасатора вимагають порожню
сумку, явочну картку та паспорт. Інкасатор повинен поставити печатку банку в
третьому примірнику супровідної відомості, другий примірник залишається з
нього, а на наступний день цей примірник стає додатком до виписку банку і
служить підставою для зарахування коштів на поточний рахунок. Третій примірник
супровідної відомості залишається на підприємстві і служить підставою для
оформлення видаткового касового ордеру і занесення його в касову книгу.
13
Для передачі готівки із каси до банку касиром підприємства оформлюється
“Об’ява про внесення готівки”. Відразу після здачі грошей у банк касиру
видається на руки середня частина об’яви про внесення готівки (квитанція), яка
містить відмітки банку про зарахування внесених коштів на поточний рахунок.
Верхня частина залишається в банку, а нижня після обробки банківською
установою вертається з випискою банку на підприємство.
3.Порядок ведення КОРО, книги касира.
Прибуткові та видаткові касові ордери реєструються бухгалтерією в журналі
реєстрації прибуткових і видатковим касових документів. касир усі надходження і
видачі готівки за касовими ордерами обліковує у касовій книзі. Записи в книзі
здійснюються тільки під копірку, тобто у двох примірниках (другий примірник є
звітом для касира). Наприкінці робочого дня касир підбиває підсумки оборотів за
надходженням і видачею грошей та виводить залишки на наступний день. Залишок
на кінець дня по касовому звіту визначають: залишок на початок дня + підсумок
прибутку - підсумок видатку.
Перші відривні аркуші, що є звітом касира, разом з прибутковими і
видатковими ордерами й доданими до них виправдними документами касир
передає бухгалтерії
під розписку у Касовій книзі. Бухгалтер перевіряє
правильність оформлення касових ордерів, їх обґрунтування, виконання записів у
касовій книзі і виведеного залишку на кінець дня і проти кожної суми
проставляється шифр кореспондуючих рахунків. Касова книга повинна бути
пронумерована, прошнурована та завірена підписом керівника та печаткою
підприємства.
Підприємства торгівлі та громадського харчування, окрім тих хто
знаходиться на єдиному податку та не реалізує підакцизний товар, повинні вести
розрахунки з кінцевими покупцями з застосуванням РРО. На кожний
зареєстрований касовий апарат відкривається Книга обліку розрахункових
операцій, які ведуться з застосуванням РРО. Книга повинна бути пронумерована,
прошнурована, повинна містити засіб контролю та зареєстрована в ДПІ по місту
реєстрації СПД. Під час виходу зі строю РРО підприємство повинно користуватись
розрахунковими квитанціями, які також реєструються в ДПІ. На зареєстровані
КОРО та РК податковим органом видається довідка. На початку робочого дня
касир операційної каси повинен зняти кульовий чек, який підкріплюється в певний
розділ КОРО, а в кінці дня – зняті Z – звіт, який також підкріплюється в КОРО і
його сума дорівнює сумі виторгу за день. За не оприбуткування (неповне або
несвоєчасне оприбуткування) у касі готівки стягується штраф у 5-ти кратному
розмірі не оприбуткованої суми.
При інвентаризації каси на підприємствах треба керуватися “Положенням
про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженим
Постановою Правління Нацбанку України №72 від 10.02.2001 р. У строки,
встановлені керівником підприємства, але не рідше одного разу на квартал, на
кожному підприємстві проводиться інвентаризація
каси з покупюрним
перерахуванням усіх грошей і перевіркою інших цінностей, що знаходяться в касі.
Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку по касовій книзі. Для
проведення інвентаризації каси наказом керівника підприємства призначається
комісія, яка складає акт у двох примірниках. Один примірник акта передається до
14
бухгалтерії, другий – залишається у МВО. У разі зміни МВО акт складається в 3-х
примірниках. Виявлені при інвентаризації розходження між фактичними
залишками грошових коштів і інших цінностей , що знаходяться у касі, з даними
бухгалтерського обліку регулюються в наступному порядку:
- надлишок грошових коштів та інших цінностей підлягає оприбуткуванню та
зарахуванню відповідно на збільшення доходу підприємства;
- недостачі грошових коштів і інших цінностей, які виявлені при інвентаризації
каси, стягується з МВО, а за умов, коли винні особи не встановленні - за
рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.
Реєстратор розрахункових операцій (РРО) - пристрій або програмнотехнічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для
реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій
з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів
(наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться:
електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий
реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з
продажу товарів (послуг) тощо.
Електронний контрольно-касовий апарат (ЕККА) - реєстратор
розрахункових операцій, який додатково забезпечує попереднє програмування
найменування і ціни товарів (послуг) та облік їх кількості, друкування
розрахункових та інших звітних документів.
Документи які використовуються при застосуванні РРО:
 Розрахункова книжка (РК) – книжка, зареєстрована у ДПС, яка
містить номерні квитанції, які видаються покупцям у визначених
Законом «про РРО» випадках, коли не застосовуються РРО (наприклад,
коли РРО зламався чи відключили електроенергію)
 Книга обліку розрахункових операцій (КОРО) – зареєстрована у ДПС
книга, яка містить щоденні звіти РРО.
 Фіскальний звітний чек (Z-звіт) – щоденно друкується на РРО та
зберігається у КОРО. Під час друкування фіскального звітного чека
інформація про обсяг операцій заноситься до фіскальної пам'яті.
 Фіскальний
звіт
документ,
надрукований
реєстратором
розрахункових операцій, що застосовується для реєстрації операцій з
купівлі-продажу іноземної валюти, який містить дані про виконані
операції з початку робочої зміни кассира.
 Денний звіт - документ, надрукований реєстратором розрахункових
операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових
операцій, проведених з його застосуванням.
 Контрольна стрічка – стрічка, в якій містяться копії всіх
розрахункових документів.
 Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту
(касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ
тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів
надрукований реєстратором розрахункових операцій або заповнений
вручну.
 X-звіт - денний звіт без обнулення інформації в оперативній пам'яті.
15
 Періодичний звіт - звіт фіскальної пам'яті за будь-який період часу з
початку експлуатації РРО.
У магазинах, де встановлені контрольно-касові апарати, виторг ураховують у
книзі касира-операціоніста.
Суму виторгу визначають як різниця показань лічильників касового апарата
на кінець і початок робочого дня (зміни). Дані про виторг окремих секцій магазина
визначають підрахунком отриманих ними чеків і оформляють довідкою касираопераціоніста.
З 1.01.2015 р. всі ЕККА повинні відправляти копії кожного фіскального чека
та кожний Z-звіт. Для виконання вимог чинного законодавства необхідне
забезпечення комплекта «РРО+Модем» для передачі електроних копій
розрахункових документів та фіскальних звітних чеків до Системи зберігання та
обробки даних РРО Державної Фіскальної Служби України.
Законoм про РРO передбачено, щo подавати звітність в електронному виглядi
зобов’язані тiльки тiі суб’єкти господарювання, якi пpи проведенні розрахункових
операцій застосoвують РРО.
PNV
16
Тема 4:Облік грошових коштів на рахунку в банку.
План
1. Порядок відкриття поточного рахунку в банку.
2. Документальне оформлення операцій по поточному рахунку в банку.
3. Порядок складання виписки банку .
1. Порядок відкриття поточного рахунку в банку.
Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку
поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні)
рахунки.
Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на
договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових
операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та
вимог законодавства України.
Якщо юридична особа не має рахунку в цьому банку, то для відкриття їй
поточного рахунку потрібно подати такі документи:
 заяву про відкриття поточного рахунку ;
 копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, засвідчену
органом, що видав свідоцтво, або нотаріально чи підписом
уповноваженого працівника банку;
 копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту/
засновницького договору/ установчого акта/ положення), засвідчену
органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально;
 копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного
реєстру підприємств та організацій України, засвідчену органом, що видав
довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника
банку;
 копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в
органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав
документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника
банку;
 картку із зразками підписів і відбитка печатки , засвідчену нотаріально
або організацією, якій клієнт адміністративно підпорядкований, в
установленому порядку.
Юридичні особи, які використовують найману працю і відповідно до
законодавства України є платниками страхових внесків, додатково
до
вищезазначеного переліку документів мають подати такі документи:
 копію документа,
що підтверджує реєстрацію юридичної особи у
відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що
його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника
банку;
 копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної
особи як платника страхових внесків, засвідчену органом, що його видав, або
нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.
Інформацію про те, що юридична особа не використовує найману працю і
не є платником страхових внесків, клієнт обов'язково зазначає в заяві про
17
відкриття поточного рахунку в рядку
"Додаткова інформація".
2. Документальне оформлення операцій по поточному рахунку в банку.
В Україні безготівкові розрахунки здійснюються згідно Постанові НБУ„Про
затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті
від 21.02.04р. № 22 за такими формами:
- Платіжними дорученнями;
- Платіжними вимогами-дорученнями;
- Чеками;
- Акредитивами;
- Векселями;
- Пластиковими картками та ін.;
- Електронними розрахунковими документами.
Розрахункові документи – це складені за встановленою формою документи, що
подаються до банку юридичними та фізичними особами і містять письмове доручення
(чи вимогу) про перерахування певної суми грошей у безготівковій формі за отримані
товари, роботи, послуги та різні платежі (до бюджету, фондів та ін.).
Розрахункові документи повинні вміщувати такі реквізити:
 назву документу;
 номер документа, число, місяць, рік його виписки;
 назви платника й одержувача коштів їх ідентифікаційні коди, номери рахунків в
установах банків;
 назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за
МФО (код банку);
 суму платежу цифрами та літерами;
 призначення платежу;
 на першому примірнику – відбиток печатки та підписи осіб платника або (та)
одержувача коштів;
 підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі
перерахування коштів до бюджету);
 суму податку на додану вартість або напис «без податку на додану вартість».
Якщо хоча б один з реквізитів не заповнений або заповнений не правильно, банк
такий документ до виконання не приймає.
Банк платника приймає документи від клієнта протягом операційного дня, час
якого регламентується режимом роботи банку.
Платіжні документи виписуються, як правило, під копіювальний папір у кількості
примірників, необхідній банку та всім сторонам,що беруть участь у розрахунках.
Платіжне доручення – це документ, який є письмово оформленим дорученням
клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначної суми коштів зі свого
рахунка.Доручення використовується в розрахунках за платежами товарного і
нетоварного характеру
Платіжна вимога доручення – це комбінований розрахунковий документ, який
складається з двох частин:
 верхня – вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця
(платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції
(виконання робіт, надання послуг ;
18
 нижня – доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка суму
постачальникові.
Чек – це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка
(чекодавця) установі банку (банку - емітенту), яка веде його рахунок, списати чеко
тримачеві зазначену в чеку суму коштів.
Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між
юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою
скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані
послуги. Не дозволяються розрахунки чеками між фізичними особами.
Акредитив – це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого
клієнта (заявника акредитива) зобов’язаний:
 виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконанні
роботи і надані послуги;
 надати повноваження іншому (виконуючому) банкові здійснити цю оплату.
Вексель – це зобов’язання платника здійснити платіж в зазначеній сумі і зазначений
строк постачальнику за відвантаження товару
3. Виписка банку .
Банк обліковує рух грошових коштів клієнта й уся інформація про стан рахунку
зосереджена у відділенні обслуговуючого банку. Останній періодично повідомляє
клієнта про стан рахунка, рух коштів і залишки на ньому за допомогою виписки.
Виписка подається кожного робочого банківського дня. Вона перевіряється
підприємством з точки зору відповідності її доданим документам; при цьому
встановлюються, чи всі записи належать до підприємства-власника рахунка.
До виписки додаються відповідні виправдні документи, на підставі яких були
зараховані або списані кошти. Виписка банку фактично являє собою другий
примірник особового рахунка підприємства, відкритого банком. Всі додані до виписки
документи погашаються штампом «Погашено».
Виписка банку має певні реквізити, частина яких кодується. Обов’язковими
реквізитами виписки є:
- номер поточного рахунка клієнта;
- дата попередньої виписки;
- залишок коштів на початок дня;
- суми надходжень і списань;
- номери платіжних документів;
- банківські й ідентифікаційні реквізити платників;
- залишок (сальдо) коштів на кінець дня.
PNV
19
Тема 5:Облік розрахунків з підзвітними особами.
План.
1. Поняття підзвітних осіб.
2. Порядок оплати витрат по відрядженню.
3. Порядок складання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або
під звіт.
1. Поняття підзвітних осіб.
У процесі господарської діяльності у підприємства виникає необхідність видачі
коштів з каси працівникам підприємства під звіт на господарські витрати та
службові відрядження.У цьому випадку виникають розрахункові відносини з
підзвітними особами.
Підзвітні особи - це працівники даного підприємства, які отримали грошові
суми в підзвіт для майбутніх витрат згідно з наказом ( розпорядженням) керівника
підприємства.
2. Порядок оплати витрат по відрядженню.
Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням
керівника підприємства, об’єднання, установи, організації (далі — підприємство)
на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового
доручення поза місцем його постійної роботи.
Підприємство, що відряджає працівника, здійснює реєстрацію особи, яка
вибуває у відрядження, у спеціальному журналі .
Підприємство, що відряджає працівника, зобов’язане забезпечити його
грошовими коштами (авансом) у розмірах, установлених нормативно-правовими
актами про службові відрядження. Аванс відрядженому працівникові може
видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний
рахунок для використання із застосуванням платіжних карток
Підтверджуючими документами є розрахункові документи,окремим видом
витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові
витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної
особи), норми яких встановлені відповідно до постанови КМУ.
Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака,
автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого
працівника, а днем прибуття із відрядження — день прибуття транспортного
засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника.
Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й
неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного
законодавства.
Якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після
повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день
відпочинку.
За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) та середній
заробіток за час відрядження, в тому числі й за час перебування в дорозі.
Середній заробіток за час перебування працівника у відрядженні зберігається
на всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи.
Строк відрядження визначається керівником або його заступником, але не
може перевищувати 30 календарних днів.
20
Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в
оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або
транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових
полісів тощо.
Документами, що засвідчують вартість понесених витрат, є розрахункові
документи.
Витрати у зв’язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними
документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.
Розміри добових витрат:
У межах України:
 не більш як 0,1 розміру МЗП, що діяв на 1 січня звітного податкового року, в
розрахунку на добу
За кордон
 не вище 80 Євро в розрахунку на добу
Залишок коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання
коштів, виданих на відрядження або під звіт, підлягає поверненню працівником
до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, установи,
організації, що їх видала.
3. Порядок складання звіту про використання коштів, виданих на
відрядження або під звіт.
Авансовий звіт - документ, що застосовується для обліку готівки, виданої під
звіт співробітникам компанії. Цей документ є правовим підтвердженням того, на
які цілі і в якому розмірі були витрачені грошові кошти підзвітними особами. При
цьому підставою для видачі під звіт грошей є наказ про направлення конкретного
співробітника у відрядження, виданий керівником підприємства.
Підзвітна особа зобов'язана заповнити бланк авансового звіту (в одному
примірнику) у термін не пізніше трьох днів після повернення з відрядження або
після закінчення виданих грошей. Заповнений примірник звіту надається до
бухгалтерії на перевірку і на затвердження керівнику компанії.
Заповнення авансового звіту
На лицьовій стороні бланка співробітник, який отримав під звіт гроші, вказує:
 найменування компанії, яка видала кошти під звіт;
 дату і номер документа;
 найменування відділу, в якому він числиться;
 ПІБ і посаду;
 призначення авансу (відрядження, господарські потреби, придбання
матеріальних цінностей та інше);
 у таблиці необхідно вказати відомості про попередньому авансі, якщо такий
був (залиш
 або перевитрата); розмір виданого авансу, а також, скільки витрачено грошей.
Крім того, необхідно вказати їх перевитрата або залишок .
На зворотній стороні бланку авансового звіту необхідно вказати всі документи, які
підтверджують витрати (квитки, квитанції, чеки, накладні тощо), дату і номер, а
також загальну суму витрат на підставі поданих документів. Внизу, під таблицею,
необхідно поставити свій підпис.
21
Тема 6. Облік кредитів банків.
План
1. Поняття кредиту.
2. Види кредитів.
3. Документальне оформлення кредитів .
1.Поняття кредиту.
Банківський кредит є основною формою кредиту і надається суб’єктам
господарської діяльності усіх форм власності у тимчасове користування на умовах,
передбачених кредитним договором.
Банківський кредит — це економічні відносини з акумуляції кредитних
ресурсів за рахунок статутних та інших фондів банків, коштів на депозитних
рахунках, коштів в обігу та в міжбанківських розрахунках та інших грошових
ресурсів, а також надання банками грошей (готівкою, безготівкове) в позику
юридичним та фізичним особам, державі. Банківський кредит класифікується
залежно від певних ознак та різних підстав.
Безумовними принципами кредитування є:
 принцип терміновості (кредит дається на однозначно певний термін);
 принцип зворотності (у погоджений термін вся сума кредиту повинна бути
повернена повністю);
 принцип платності (за право користування кредитом позичальник повинен
заплатити обумовлену суму відсотків).
2.Види кредитів.
Залежно від економічної сфери застосування розрізняють кредит:
 внутрішній;
 міжнародний.
В Україні дворівнева банківська система передбачає:
 кредит центрального банку;
 кредит комерційних банків.
Залежно від позичальників та мети використання кредити поділяються на:
 виробничі,
 споживчі,
 інвестиційні,
 кредити на операції з цінними паперами,
 міжбанківські,
 імпортні
 експортні.
Залежно від забезпеченості кредити поділяють на
 незабезпечені (бланкові) (вияв особливої довіри банку)
 забезпечені (персональні) (наявність застави, відповідна гарантія або
порука, страхування кредитного ризику).
Кредити, які надаються банками, за строками користування поділяють на
 короткострокові ( не перевищує 12 місяців);
 середньостроковідо 3 років,
 довгострокові — понад 3 роки.
22
Кредитну систему України очолює Національний банк України, який здійснює
систему заходів у кредитній сфері з метою регулювання грошового обігу. До
кредитної системи України належать також комерційні банки та небанківські
кредитно-фінансові установи, які повинні мати ліцензію Національного банку
України для здійснення кредитування,
3.Документальне оформлення кредитів .
Ключові параметри процесу кредитування фіксуються в кредитній угоді, яка
укладається між банком та позичальником, а саме:
 цільове призначення кредиту;
 сума наданого кредиту;
 термін повернення кредиту;
 умови і порядок його видачі (одноразово в повній сумі чи частками за
певним графіком; переказуванням на розрахунковий або на депозитний
рахунок);
 умови і порядок погашення кредиту ;
 процентні ставки за кредит;
 забезпечення зобов’язань позичальника перед банком (застава, гарантії і
т.п.);
 права та відповідальність сторін.
Орієнтовний пакет документів, необхідний для одержання кредиту, включає:
Для приватного підприємця:
 Заява на одержання кредиту.
 Копія паспорта.
 Копія свідоцтва приватного підприємця.
 Копії патентів, ліцензій (за наявності).
 Документи, що підтверджують право власності на заставне майно.
 Договори оренди (за наявності).
 Чинні господарські договори (за наявності).
 Договори, на оплату яких будуть використані кредитні кошти (за
наявності).
Для юридичної особи:
 Заява на одержання кредиту.
 Копія установчого договору.
 Копія статуту.
 Копія свідоцтва про реєстрацію підприємства.
 Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.
 Протокол зборів засновників про намір узяти кредит.
 Копії паспортів керівника і головного бухгалтера.
 Копії наказів про призначення директора і головного бухгалтера.
 Копії патентів, ліцензій.
 Документи, що підтверджують право власності на заставне майно.
 Договори оренди (за наявності).
 Чинні господарські договори (за наявності).
 Договори, на оплату яких видаються кредитні засоби (за наявності).
 Картка зі зразками підписів директора і головного бухгалтера.
23
При цьому слід пам’ятати, що «надання громадянином-підприємцем або
засновником чи власником суб’єкта господарської діяльності, а також службовою
особою суб’єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації
...банкам ...з метою одержання ...кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності
ознак злочину проти власності — карається штрафом від п’ятисот до тисячі
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до
трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або
завдали великої матеріальної шкоди, — караються позбавленням волі на строк від
двох до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися
певною діяльністю на строк до трьох років»
Кредити юридичним особам та приватним підприємцям можуть надаватися:
 за рахунок власних коштів комерційних банків (овердрафт, кредити в
національній та іноземній валюті);
 за рахунок міжнародних кредитних ліній.
PNV
24
Тема 7. Документальне оформлення надходження та реалізації товарів,
тари в підприємства роздрібної торгівлі.
План
1. Структура вільної роздрібної ціни.
2. Документальне руху товарів.
3. Звітність матеріально - відповідальних осіб по товарам і тарі.
1. Структура вільної роздрібної ціни.
Роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо
громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого, некомерційного
використання. Роздрібний продаж товарів здійснюється в основному за готівкові
розрахунки населенню з використанням електронних касових апаратів та товарнокасових книг.
Товари — матеріальні цінності, що придбані (одержані) і зберігаються
підприємством з метою наступного продажу.
Придбані або одержані товари зараховують на баланс підприємства за
первісною вартістю.
Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів
у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених
(переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Вільна ціна визначається узгодженістю між покупцем і виробником
товарів. Вільна ціна складається з наступних елементів:
1. Собівартість - це витрати матеріалів, сировини, праці на одиницю
продукції.
2. Прибуток - це перевищення доходів над витратами.
3. Акцизний збір - це не пряме оподаткування вартості товарів і сплачується в
кінцевому рахунку покупцем, а не виробником товарів. Його відносять до
категорії специфічних акцизів, тобто стягнення податку провадиться за
диференційованими по окремих групах товарів ставками.
4. ПДВ - це сума податку, котра включена в ціну товару, процентна ставка
ПДВ 20%.
Вільна роздрібна ціна визначається: вільна ціна + торгова націнка.
Торгова націнка - призначається для покриття витрат підприємства, отримання
прибутку.
2.Документальне оформлення руху товарів
Основним правовим документом , який визначає права та обов’язки
постачальника та покупця, є договір купівлі - продажу, де повинно бути визначено
кількість товарів, їх номенклатуру, строки поставки, порядок розрахунку.
При відвантаженні товарів постачальник виписує супровідні документи
(товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, накладні, сертифікати якості,
вантажні митні декларації), на підставі яких здійснюється оприбуткування товарів
на склад підприємства торгівлі матеріально-відповідальними особами та
товарознавцями. Прийом товарів повинен здійснюватись за кількістю та якістю.
Цей порядок прийому тісно пов’язаний з моментом виникнення матеріальної
відповідальності.
Якщо фактична наявність отриманого товару співпадає за кількостю і якістю з
даними супроводжувальних документів, то матеріально-відповідальна особа
25
розписується в цих документах, ставить штамп і таким чином приймає товар під
свою відповідальність.
Якщо при прийомі виявлено розходження фактичної наявності з даними
документів, то приймальна комісія (за участю представника постачальника)
повинна скласти акт про встановлення розбіжності в кількості, номенклатурі
або невідповідності по якості. На підставі акту подається претензія постачальнику
або транспортної організації. У акті зазначаються лише ті цінності, по яких
виявлені невідповідності, а на супроводжувальних документах необхідно зробити
помітку про складання відповідного акту (№, дати). При встановленні
невідповідності при прийманні імпортних товарів акт складається за участю
експерта Торгово - промислової палати (ТПП). Акт скріплюється печаткою
одержувача і ТТП і слугує підставою для пред’явлення претензії до відповідної
іноземної фірми.
У випадку, коли товар зі складу вивозиться транспортом підприємства покупця, то по кількості його приймають на складі постачальника. А на складі
покупця відбувається кінцевий прийом товарів за кількостю, асортиментом і
якістю. По упакованих товарах цей прийом проводять одночасно із розпаковкою
тари. Якщо тару не розпаковують, то товар приймають без перевірки, про що
матеріально- відповідальна особа робить відповідну відмітку в супроводжувальних
документах. Поряд з перевіркою товарів за кількістю та якістю, необхідно
перевіряти і достовірність всіх супроводжувальних документів, таксування та
арифметичні підрахунки. Особливу увагу необхідно приділяти податковим
накладним.
Товари, що надійшли, оприбутковуються на підставі виписаних прибуткових
ордерів (або актів на прийняття), що фактично дублюють зміст рахунків-фактур,
накладних та інших документів. Тому для зниження трудомісткості обліку можна
рекомендувати матеріально-відповідальній особі замість виписки прибуткових
ордерів (актів прийомки) розписуватись або проставляти штамп на самому
супроводжувальному документі постачальника, для посвідчення оприбуткування
отриманих матеріальних цінностей.
При отриманні товарів без супроводжувальних документів (невідфактурені
поставки) їх повинна приймати спеціальна комісія (за участю матеріальновідповідальної особи, представника постачальника або незацікавленої
компетентної організації), яка повинна оформити акт прийому товарів, що
надійшли без супроводжувальних документів. Акт складається у 3 (трьох)
екземплярах, один з яких направляється постачальнику (з вимогою надіслати
необхідні для розрахунку документи за отриманий товар); другий – передається
разом з товарним звітом у бухгалтерію, а третій залишається у матеріальновідповідальної особи.
Так як товари є різновидом запасів, то їх складський кількісний облік ведеться
аналогічно кількісному обліку виробничих запасів.
Існують дві форми матеріальної відповідальності: індивідуальна та бригадна.
Індивідуальна відповідальність несуть працівники, які самостійно здійснюють
приймання та відпуск цінностей. При бригадній матеріальній відповідальності
угода складається з членами бригади. Угоду підписують всі члени бригади та
представник адміністрації. Якщо змінюється склад бригади, відділ кадрів з
бухгалтерією вносять в угоду необхідні виправлення. При зміні бригадира або
26
більш ніж 50% членів угоди перезаключаються. В таких випадках, як правило,
проводиться інвентаризація. Усі члени бригади мають право приймати участь в
прийманні товарів що надійшли, підписувати прибуткові та видаткові документи,
приймати участь в проведенні інвентаризації. Звіт про рух та залишки ТМЦ
підписує бригадир та один із членів бригади. Бригадир несе відповідальність за
порушення встановленого порядку обліку, звітності та оформлення документів.
Матеріально відповідальними особами можуть бути особи, які досягли 18-річного
віку та раніше не були притягнуті до карної відповідальності.
4.Звітність матеріально - відповідальних осіб по товарам і тарі.
МВО повинні в обов'язково в установлені графіком терміни здати в
бухгалтерію всі прибуткові та видаткові документи разом з товарними звітами.
Терміни подання в бухгалтерію звітів визначають керівник і головний бухгалтер
підприємства, вони залежать від обсягу документації, спеціалізації підприємства
та ін. умов. Звіти можуть подаватися щоденно або раз у 3, 5, 7 днів.
У товарному звіті наводять залишки товарів і тари на початок і кінець
звітного періоду, зазначають вартість товарів і тари за кожним прибутковим та
видатковим документом. На підприємствах роздрібної торгівлі вартість
реалізованих товарів, записану в товарному звіті, звіряють із сумою торгової
виручки за касовим звітом.
Товарний звіт складається в 2-х примірниках, з двох сторінок .На першій
сторінки ведуть облік товарів і тари у сумовому виразі, вказують залишок товарів і
тари на початок, який беруть з попереднього товарного звіту, на зворотному боці
ведуть облік руху тари по найменуванню, ціні, кількості і сумі.
Записи в товарний звіт проводять з первинних прибуткових та видаткових
документів. До прибуткової частини товарного звіту записують сальдо початкове
по товарам і тарі та прибуткові документи, до видаткової частини записують
видаткові документи. Підраховують разом прибуток та разом видаток. Залишок
кінцевий по товарному звіту визначають таким чином: до залишку на початок
додають підсумок прибутку і віднімають підсумок видатку. Аналогічно виводять
залишок по тарі.
Всі документи, на підставі яких складаються звіти, додають до них і здають до
бухгалтерії під розписку на другому примірнику звіту, який залишається у МВО.
У невеликих магазинах, що не мають відділів і секцій, а також в
палатках, кіосках дрібнороздрібної мережі замість товарних можуть складати
товарно-касові звіти із зазначенням тих самих даних, що й у товарних звітах, а
також зданої торгової виручки за кожним документом. Такими документами є
квитанції прибуткових касових ордерів на здану виручку, копії супровідних
відомостей, якщо виручку здано інкасатору, та ін.
Продавці, що торгують з лотків, ручних візків тощо, можуть не звітувати
перед бухгалтерією. Щодня по закінченні торгівлі вони зобов'язані здати всю
торгову виручку, а залишок непроданих товарів потонути до магазину. Відпуск
товарів цим продавцям оформляють видатково-прибутковими накладними, які
виписують у двох примірниках: один залишається у матеріально відповідальної
особи, яка відпустила товар, а другий видається продавцю (лоточнику).
27
1.
2.
3.
4.
Тема 8. Інвентаризація товарів і тари в підприємствах торгівлі.
План
Завдання інвентаризації.
Види, строки проведення інвентаризації в торгівлі.
Порядок проведення та документальне оформлення інвентаризації.
Порядок виявлення результатів інвентаризації .
1.Завдання інвентаризації.
Інвентаризація проводиться на підставі Положення про інвентаризацію
активів та зобов’язань затверджена наказом МФУ 02.09.2014 № 879
Інвентаризація – це перевірка фактичної наявності товарно – матеріальних
цінностей і співставлення їх з даними бухгалтерського обліку
Основними завданнями інвентаризації є:
а) виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів,
товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових
документів;
б) установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення
фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;
в) виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну
якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних цінностей та
нематеріальних активів, що не використовуються;
г) перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових
цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів;
д) перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів,
нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і
фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших
рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської
заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, резервів
наступних витрат і платежів.
2.Види , строки проведення інвентаризації в підприємствах роздрібної
торгівлі.
Види інвентаризації:
В залежності від повноти охоплення:
- повна ( це річна інвентаризація)
- часткова.
В залежності від характеру інвентаризації:
- планова;
- позапланова
Повна передбачає перевірку всіх засобів та джерел їх утворення на
підприємстві.
Часткова – коли перевірці підлягає певна група засобів та джерел.
Планова проводиться за планом і у строки , які затверджені заздалегідь.
Позапланова – здійснюється раптово згідно розпорядження керівництва, за
вимогою слідчих
або контролюючих органів, при зміні МВО тощо.
28
Строки проведення інвентаризації в магазинах роздрібної торгівлі не менше двох
раз на рік.
При колективній (бригадній) матеріальній відповідальності проведення
інвентаризації обов'язково у разі зміни керівника колективу (бригадира), вибуття з
колективу (бригади) більше половини його членів, а також за вимогою хоча б
одного члена колективу (бригади).
Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який
повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити
об'єкти, кількість і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли
проведення інвентаризації є обов'язковим.
3.Порядок проведення та документальне оформлення інвентаризації.
Для проведення інвентаризації утворюється робоча інвентаризаційна комісія в
складі голови, спеціалістів (товарознавців, економістів, бухгалтерів) та МВО.
Склад комісії, строки початку та закінчення інвентаризації указуються в наказі
керівника підприємства. МВО знати о строках проведення інвентаризації не
повинен. Перед початком інвентаризації магазин зачиняють. Операції з ТМЦ
припиняють, магазин та усі підсобні приміщення пломбують.
Інвентаризація на роздрібних торгівельних підприємствах починається з
перевірки готівки в касі, а при її відсутності – на руках у продавців. Таку перевірку
оформлюють актом зняття залишків каси в магазині і фіксують на титульній
сторінці інвентаризаційного опису. Касир на момент інвентаризації складає
касовий звіт і передає його для перевірки та візування голові комісії. По касі
визначають результат (нестача або лишки), які відображають в акті.
Голова комісії перевіряє і візує товарний звіт МВО, який складається на
момент інвентаризації, всі прибуткові та видаткові документи, прикладені до
нього. З МВО береться підписка №1, що усі прибуткові та видаткові документи на
товари та тару додані до товарних звітів, а усі товари та тара, що надійшли
оприбутковані, ті що вибули – списані.
Комісія розпочинає інвентаризацію з підсобних приміщень магазину. В цей
час члени бригади підбирають та групують товари по найменуванням, сортам,
цінам в порядку зручним для перерахування та перемірювання. Нерозпаковані
товари розпаковують. Якщо розпаковка товару може привести до зниження його
якості, то масу товару визначають по масі брутто з вибірковою перевіркою ряду
товраних місць.
Дані про наявність тих чи інших цінностей із зазначенням назви, відмітних
ознак включаючи номенклатурний номер, одиниці виміру і кількості а також
фактично наявність натуральних одиниць записуються до інвентаризаційного
опису. Кожна сторінка опису підписується всіма членами комісії і МВО.
Наприкінці кожної сторінки цифрами і словами записують загальну суму
натуральних одиниць. На останній сторінці МВО підтверджує, що всі ТМЦ
облічені і відображені в описі. Інвентаризаційний опис складається в 2-3х
примірниках під копірку, проставляють загальну суму ТМЦ по всьому опису.
Окремим описом оформлюють виявлені при інвентаризації неходові та
залежалі товари, а також тару, бій, брак, псування актують в звичайному порядку.
Попередній результат інвентаризації визначають одразу після її закінчення,
29
зіставив залишки товарів і тари по товарному звіту з залишками по
інвентаризаційному опису.
4.Порядок виявлення результатів інвентаризації і відображення операцій в
обліку.
Результат інвентаризації тари оформлюють складанням звірювальної
відомості в кількісно-якісном вираженні по кожному виду тари окремо. З
звірювальною відомістю бухгалтер повинен ознайомити МВО під розписку в
відомості.
Одержані дані, що містяться в інвентаризаційному описі, співставляють з
обліковими даними про залишки тих же ТМЦ. Таке співставлення називають
співставленням фактичних і облікових залишків
У результаті співставлення облікових даних з фактичними можуть бути
виявлені такі факти:
а) фактичний і бухгалтерський залишки співпадають;
б) фактичний залишок менше облікового – нестача;
в) фактичний залишок більше бухгалтерського облікового – надлишок.
При виявленні нестачі ТМЦ на які нараховується природні втрати бухгалтер
проводить розрахунок цих природних втрат. Природні втрати нараховується на всі
вагові, розливні товари. Виявляють кінцевий результат інвентаризації таким
чином : нестача по попередньому результату мінус природні втрати. Після
визначення кінцевого результату бухгалтер складає кінцевий акт перевірки
цінностей.
Акт результатів перевірки цінностей затверджує керівник підприємства і
головний бухгалтер.
Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення ( псування) матеріальних
цінностей
визначається за формулою:
Рз = ( Бв - А) х І інф. + ПДВ + Азб) х 2 – сума нестачі
де Рз – розмір збитків ;
Бв – балансова вартість на момент встановлення нестачі;
А – амортизаційні відрахування;
І інф.- індекс інфляції ;
ПДВ – розмір податку на додану
PNV
30
Тема 9. Облік товарів і тари в підприємствах оптової торгівлі
План
1. Задачі обліку на підприємстві оптової торгівлі, форми реалізації товарів.
2. Організація матеріальної відповідальності.
1.Задачі обліку на підприємстві оптової торгівлі, форми реалізації товарів
Оптова торгівля – це сфера підприємницької діяльності по придбанню
товарів для реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, а також іншим суб’єктам
підприємницької діяльності.
Форми реалізації товарів :
зі складів (складський оборот) ;
транзитом (транзитний оборот).
При транзитній реалізації товари споживачам дане підприємство відвантажує
безпосередньо зі складів, минаючи проміжні ланки - склади і бази оптових
підприємств. Така форма реалізації забезпечує більш швидке просування товарів від
виробника до споживача, зменшуються витрати обігу. Проте у випадках, коли
необхідно відвантажити товари споживачам у кількості нижче транзитної норми
(тобто мінімальної кількості товарів, яка може бути відвантажена у контейнері,
вагоні, цистерні тощо) або необхідне комплектування товарів тощо, більш
раціональним є складський оборот. До переваг складської форми реалізації
належить також можливість обслуговування більшої кількості споживачів при
оптимальних товарних запасах.
Транзитний оборот буває 2 видів:
- товарообіг з участю в розрахунках;
- товарообіг без участі в розрахунках.
При транзитному обороті з участю оптового підприємства в
розрахунках постачальники відвантажують товари покупцям на підставі
укладених договорів поставки і виданих постачальникам оптовим підприємством
нарядів з вказівкою в них кількості, якості і асортименту товарів, що підлягають
відвантаженню. Копію наряду (рознарядки) оптове підприємство висилає
покупцю для контролю за своєчасністю і повнотою відвантаження товарів.
Постачальник в передбачених договором випадках виписує на відвантажені
транзитом товари два комплекти платіжних вимог: зведені і транзитні, що
скорочує об'єм розрахункових документів і прискорює оборотність засобів.
Транзитні платіжні вимоги служать для розрахунків за товари між даним оптовим
підприємством і покупцем. Їх виписує від імені оптового підприємства
постачальник за продажними цінами, тобто за роздрібними цінами за
вирахуванням торгової знижки, і здає в банк на інкасо. Копія платіжної вимоги
висилається оптовому підприємству. Одночасно постачальник від свого імені
виставляє в банк на інкасо зведені рахунки і платіжні вимоги оптовому
підприємству за товари, відвантажені транзитом за роздрібними цінами за
вирахуванням торгових і оптово-збутових знижок. Транзитний оборот з участю
оптового підприємства в розрахунках ведеться бухгалтерією в спеціальних
відомостях, записи в яких ведуть окремо по кожному покупцю і зведеній
платіжній вимозі постачальника.
31
При реалізації товарів транзитом без участі в розрахунках оптове
підприємство виставляє наряд (розпорядження) постачальнику відвантажити
товари транзитом певному покупцю і з ним же виробити розрахунки, минувши
оптове підприємство. Дане оптове підприємство, що організувало транзитну
поставку, повинне вести облік виконання договорів з постачальниками, для чого
постачальники зобов'язані не рідше одного разу на 15 днів висилати йому зведені
платіжні вимоги, копії або переліки рахунків і довідки на відвантажені товари.
Оперативний облік транзитного обороту без участі оптового підприємства в
розрахунках і контроль за виконанням договорів постачальниками ведуться в
торговому відділі на підставі зведених платіжних вимог, копій рахунків,
довідок, відомостей і інших документів на відвантажені товари. Оброблені
торговим відділом документи передають в бухгалтерію, де їх записують в
накопичувальну відомість обліку транзитного обороту без участі оптового
підприємства в розрахунках.
Відпуск товарів здійснюється на підставі належно оформлених :
- накладних і рахунків-фактур;
- товарно - транспортних накладних (ф. № 1-ТН);
- податкових накладних (якщо покупець зареєстрований як платник ПДВ,
оригінал надається покупцеві, а копія залишається у даного оптового
підприємства );
- документи ,що підтверджують відповідність якості товарів ( свідоцтво,
сертифікат)
Для доставки товару на станцію залізниці (пристань) завідувач складом
даного підприємства, виписує доручення на вантаження товару транспортноекспедиційному відділу. У цьому відділі виписують залізничну накладну і
передають її керівництву залізниці (пристані) для затвердження, а потім в
диспетчерську. Диспетчерська в день відвантаження товару по графіку надає
оптовому підприємству вагон або контейнер і повертає залізничну накладну.
Транспортні засоби завантажують товаром, в контейнер вкладають
специфікацію, вагон (контейнер) закривають і пломбують. Відтиснення
пломб вантажовідправника указують в залізничній накладній. У ній указують
також номер вагону (контейнера), масу товару і інші реквізити. Накладну
підписують і передають експедитору (агенту) разом з ТТН і іншими документами
для здачі вантажу станції залізниці (пристані) і доставки вантажоодержувачу. На
станції (пристані) виписують вантажну квитанцію (коносамент), в якій указують
найменування і вартість товару, його масу, напрям і ін. Всі документи,
підтверджуючі кількість і якість відвантажених товарів, передають з складу в
бухгалтерію. Бухгалтерія повинна їх ретельно перевірити, своєчасно виписати
платіжні вимоги і здати в банк для здійснення розрахунків з покупцями.
2.Організація матеріальної відповідальності.
Матеріально відповідальні особи складів, даного підприємства, на підставі
прибуткових і витратних документів складають товарні звіти або супровідні
реєстри здачі документів. Форма звітності залежить від спеціалізації оптового
підприємства, асортименту товарів, об'єму документообігу і організації
аналітичного обліку товарів в бухгалтерії.
32
Аналітичного облік ведуть у картках складського обліку за найменування,
сортом, ціною, номенклатурним номером, записи роблять по кожному
прибутковому і видатковому документу с виведенням залишків після кожного
запису В оборотних відомостях по аналітичних рахункам облік товарноматеріальних цінностей ведеться як в натуральних вимірниках так і у грошовому,
тому за такими розрахунками передбачені графи для записів кількості, ціни і
вартості.
Експедитори розподільних складів складають звіти про розвезення товарів
транзитом, одержаних у постачальників і розвезених покупцям (магазинам)
шляхом кільцевого завезення. У цьому звіті указуються постачальник, номер і
дата його документа, номери підприємств-одержувачів, найменування і кількість
товарів по приходу і витраті, природні втрати.
Терміни представлення звітності в бухгалтерію, який становить раз у
тиждень, встановлює керівник і головний бухгалтер даного підприємства.
Товарні звіти і супровідні реєстри складають в двох екземплярах. Перший
екземпляр з первинними документами передають в бухгалтерію під розписку на
другому екземплярі, який залишається у матеріально відповідальної особи ( МВО)
У товарних звітах вказують постачальників, від яких одержані товари за
звітний період, покупців товарів, дати і номери їх документів, вартість товарів по
прибутковій і витратній частинах звіту окремо по кожному документу. Залишок
товарів і тари на початок звітного періоду беруть з попереднього звіту або з
інвентаризаційного опису. Залишок на кінець періоду рівний залишку на початок
періоду плюс прихід і мінус витрата товарів і тари. В кінці звіту прописом вказують
число доданих документів. Звіт підписують МВО і один з членів бригади (по
черзі).
Товарні звіти, які поступили в бухгалтерію, і первинні документи повинні
бути того ж дня перевірені формою, по суті і арифметично. Перевірені і прийняті
до обліку товарні звіти проходять бухгалтерську обробку, відображають на
рахунках бухгалтерського обліку і реєструють в журналі-ордері по рахунку
«Товари на складах». Сальдо, одержане за даними бухгалтерського обліку,
звіряють із залишком товарів і тари по товарному звіту.
33
Тема 10. Облік розрахунків з оплати праці.
План
1. Порядок оплати праці працівників. Облік робочого часу.
2. Оплата робітників в вихідні і святкові дні, поверхнормового часу.
Преміювання робітників.
3. Розрахунок оплати за дні відпустки.Розрахунок допомоги з тимчасової
непрацездатності.
4. Утримання із заробітної плати.
5. Документальне оформлення виплат по зарплаті. Складання розрахунково платіжної відомості.
1. Порядок оплати праці працівників. Облік робочого часу.
Згідно Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це
винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим
договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за
виконану ним роботу.
Основними формами оплати праці є погодинна та відрядна, а також за
контрактом.
1.При погодинній формі оплати зарплата працівника залежить від
відпрацьованого часу.
Погодинна форма має системи:
Погодинна проста оплата здійснюється за кількістю відпрацьованого часу і
встановлених тарифних ставок за посадових окладів (для службовців).
Погодинно-преміальна оплата здійснюється як і при простій погодинній
формі, але крім того працівникові виплачується премія за особливі умови.
2.При відрядній оплаті зарплата робітників прямо залежить від кількості
виконаної роботи і розміру розцінок.
Залежно від організації праці відрядна оплата буває індивідуальна та
колективна. При прямій відрядній системі оплата праці здійснюється за кожну
одиницю виготовленої продукції.
Відрядно-преміальна система передбачає, що робітникам, окрім основної
зарплати, нараховуються премії.
При відрядно-прогресивній системі виконані роботи оплачуються: в межах
норм—за твердими розцінками; понад норм—за підвищеними прогресивнозростаючими розцінками.
Непряма відрядна використовується для оплати праці допоміжних
працівників у відсотках від зарплати основних, яких вони обслуговують.
Акордна форма передбачає нарахування зарплати за наперед визначену
роботу, виконану в обумовлений час.
Колективно-відрядна(бригадна) форма застосовується в промисловості при
випуску продукції на кінцевій операції і розподілі загальної суми заробітку між
членами бригади пропорційно до їх тарифного заробітку.
3.Оплата праці за контрактом передбачає складання контрактів про
прийом на роботу працівників, згідно з яким встановлюється порядок складання
контракту, склад контракту.
Облік робочого часу здійснюється шляхом табельного обліку.
34
Табель - це первинний документ з обліку відпрацьованого часу. Табелі
необхідні як для обліку використання робочого часу всіх категорій робітників, так і
для контролю за дотриманням ними встановленого режиму роботи, розрахунків з
ними по заробітній платі і отримання інформації про відпрацьований час. Табель
складається в одному примірнику працівником, уповноваженим на його ведення.
Табель відкривається 1-го числа кожного місяця і передається в бухгалтерію в
останній день місяця для розрахунку заробітної плати за місяць.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно
до установлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування). Вона
встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних розцінок для
робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені
норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона
включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені
чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і
функцій .
Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом встановлення
мінімальної заробітної плати та податкової соціальної пільги.
Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної
плати за простій, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватись
оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг роботи).
Визначення зарплати за відпрацьований час,працівникам яким встановлено
оклад:
З/пл оклад =
оклад
відпрацьовані години
планову кіл-сть годин
Х
фактично
Визначення зарплати робітникам, яким встановлені оплата за одну годину:
З/пл год = часова тарифна ставка х фактичну кількість
відпрацьованого часу
2.Оплата праці в вихідні і святкові дні, поверхнормового часу. Преміювання
робітників.
Згідно КЗ про працю за роботу в вихідні і святкові дні, оплата нараховується
в подвійному розмірі денної або часової ставки.
За роботу в поверхнормовий час - в подвійному розмірі.
На бажання працівника, який працював у вихідні, святковий та неробочий
день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
Преміювання працівників здійснюється у відповідності з трудовим
договором, Положеннями про преміювання, про встановлення надбавок та
оформлюється наказом керівника підприємства. Премія нараховується за
фактично відпрацьований час
3.Розрахунок оплати за дні відпустки.Розрахунок допомоги з тимчасової
непрацездатності.
Порядок розрахунку за дні відпустки:
Надання відпустки регулюється Законом України "Про відпустки", згідно з яким
право на відпустки мають громадяни, що перебувають у трудових відносинах з
35
підприємством, відпустка надається знову прибувшим робітникам через 6 місяців,
а постійним - через 12 місяців. Тривалість відпустки не менше 24 календарних
днів, максимальна тривалість - 59 календарних днів.
Підставою для надання відпустки є заява, яку працівник надає у відділ
кадрів. На підставі затвердженого графіку відпусток та заяви працівника в
підприємствах видається наказ на відпустку. Наказ про надання відпустки
передається до бухгалтерії підприємства і є підставою для нарахування і виплати
відпускних.
Розрахунок суми відпускних здійснюється по формулі:
В = З/пл. за 12 міс. що передують місяцю відпустки
Х к-сть днів
відпустки
( 365 дн. - 11 світкових і неробочих дн.)
Розрахунок допомоги з тимчасової непрацездатності:
Допомога з тимчасової непрацездатності залежить від тривалості стажу роботи і
його безперевності.
Розмір допомоги залежно від страхового стажу.
а)
до 3 років - 50%
б)
від 3 до 5 років - 60%
в)
від 5 до 8 років -70%
в)
більше 8 років - 100%
Робітникам, які отримали травму на виробництві, нараховується допомога у
розмірі 100%.
Розрахунковим періодом для визначення середньої заробітної плати для
нарахування лікарняних є останні шість календарних місяців перед хворобою. Для
визначення середньоденної заробітної плати необхідно нараховану заробітну плату
за 6 місяців поділити на кількість робочих днів у цьому періоді. Розрахунок суми
допомоги здійснюється по формулі:
Л =
З/пл. за 12 міс. що передують місяцю хвороби
Х %
страхового Х к-сть днів
( к-сть відпрацьованих днів у 12 міс. що передують місяцю хвороби
стажу
хвороби
Оплата допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється на основі листків
непрацездатності і табелю обліку використаного часу.
4.Утримання із заробітної плати.
Із заробітної плати працівників, згідно чинного законодавства, здійснюють різного
роду утримання. За своїм характером вони поділяються на обов'язкові і добровільні
(за заявами працівників).
До обов’язкових видів утримань належать:
1) податок з доходів фізичних осіб – це обов’язковий платіж, що
встановлюється державою для фізичних осіб, які отримують доходи.Ставка
податку становить 18% Кожен платник податку з доходів фізичних осіб (ПДФО)
має право на використання податкової соціальної пільги (ПСП) для зменшення
суми, з якої нараховується ПДФО (база оподаткування) при виконанні ряду вимог.
2) війсковий збір у розмірі 1,5 відсотка від об’єкту оподаткування.
До відрахувань за заявою працівника належать:
1) членські профспілкові внески (1%);
2) невикористані і неповернуті вчасно підзвітні суми;
36
3) за товари продані в кредит; інші.
5.Документальне оформлення виплат по зарплаті. Складання розрахунково платіжної відомості.
Нарахування заробітної плати оформлюється розрахунково - платіжною
відомістю (форма № П-49) Застосовується для розрахунку та виплати заробітної
плати всім категоріям працівників. Складається в одному примірнику в
бухгалтерії на підставі даних "Особового рахунку" (типова форма № П-54).
Нарахування заробітної плати проводиться на підставі даних первинних
документів з обліку виробітку, фактично відпрацьованого часу, листків доплати
та інших документів. Одночасно проводиться розрахунок всіх утримань із
заробітної плати і визначається сума, належна до видачі.
По кожному працівнику заповнюється особовий рахунок (форми №54)
3астосовується
для відображення даних про заробітну плату за попередні
періоди,
для
запису
всіх
видів
нарахувань
та
утримань із заробітної плати на підставі первинних документів з обліку
виробітку
та
виконаних
робіт,
відпрацьованого часу і документів на різні види оплат.
6. Документальне оформлення виплат по зарплаті.
Типові форми первинного обліку:
обліку особового складу:
П-1 "Наказ (розпорядження) про прийом на роботу";
П-3 "Алфавітна картка";
П-4 "Особова картка спеціаліста з вищою освітою, який виконує науководослідні, проектно-конструкторські і технологічні роботи";
П-5 "Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу";
П-6 "Наказ (розпорядження) про надання відпустки";
П-7 "Список N про надання відпустки";
П-8 "Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту),
з обліку використання робочого часу:
П-12 "Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної
плати";
П-13 "Табель обліку використання робочого часу";
П-14 "Табель обліку використання робочого часу";
П-15 "Список осіб, які працювали в надурочний час";
П-16 "Листок обліку простоїв".
Платіжна відомість (форма № П -53), застосовується для обліку видачі заробітної
плати. На титульному листі форми вказується загальна сума виданої та
депонованої заробітної плати. При заповненні платіжної відомості після
останнього запису необхідно зробити підсумковий рядок для загальної суми за
відомістю .Підсумкові рядки можуть бути введені також у кінці кожної сторінки
На підставі платіжної відомості складається видатковий касовий ордер. В
платіжній відомості проставляються підписи осіб отримавших зарплату,
записується дата видачі, сума прописом і проставляються підписи головного
бухгалтера, керівника.
Найпоширений спосіб отримання зарплати - через банкомат, з допомогою
платіжних карток, який дозволяє отримувати зарплату в зручний для робітника час
і необхідній сумі.
37
Тема 11.Облік власного капіталу.
План.
1. Власний капітал: його визнання, функції, структура.
2. Характеристика власного капіталу.
1.Власний капітал: його визнання, функції, структура.
Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після
вирахування його
зобов'язань.
Складові власного капіталу:
 зареєстрований ( пайовий) капітал;
 пайовий капітал;
 додатковий капітал;
 інший додатковий капітал;
 резервний капітал;
 нерозподілений прибуток (непокритий збиток);
 неоплачений капітал;
 вилучений капітал.
Кожне підприємство, організація чи установа для реалізації поставлених цілей
має у своєму розпорядженні як засоби праці (будівлі, машини, устаткування і т. ін.),
так і предмети праці (сировину, матеріали, паливо і т. ін.), які в сукупності
складають господарські засоби, тобто власність підприємства. В свою чергу
власність асоціюється із поняттям «Капітал».
Поряд з тим, господарські засоби мають різні джерела свого утворення. Одні
господарські засоби стали власністю підприємства внаслідок внеску до статутного
капіталу його засновниками, інші були придбані за рахунок або власних коштів
підприємства, або позик інших юридичних чи фізичних осіб. Враховуючи поділ
джерел формування господарських засобів на власні та залучені, капітал теж
поділяється на власний та залучений.
При створенні підприємства (за умов відсутності боргів перед кредиторами)
активи підприємства дорівнюють його капіталу (А=К).
В процесі здійснення господарської діяльності у підприємства виникає різного
роду кредиторська заборгованість (перед працівниками - по оплаті праці, перед
постачальниками — за поставлені сировину і м серіали, перед банками - на суми
отриманих кредитів). Наслідком такої заборгованості є зростання активів
підприємства. За цих умов активи підприємства дорівнюють сумі власного
капіталу і зобов'язань підприємства (А = Капітал + Зобов'язання).
Виходячи із зазначеної формули (Капітал = А — Зобов'язання ), можна
ствердити, що власний капітал - це частина в активах підприємства, яка
залишається після вирахування всіх його зобов'язань.
Власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які без
зазначення строку повернення внесені його засновниками, нагромаджені протягом
строку існування підприємства.
38
2.Характеристика власного капіталу.
Зареєстрований капітал–юридично оформлена, офіційно об’явленаі
належним чином зареєстрована частина внесків власників до капіталу
підприємства.
У складі зареєстрованого капіталу можна виділити:
- статутний капітал –зафіксована в установчих документах загальна
вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу
підприємства; Статутний капітал є одним із первинних джерел
формування майна підприємств.Статутний капітал — зафіксована в
установчих документах загальна вартість активів, які є внеском
власників (учасників) у капітал підприємства.Статутний капітал
акціонерного товариства складається з грошових коштів, які внесли
акціонери (учасники). Він відображає власні джерела формування активів і
власність акціонерного товариства як юридичної особи, а також колективну
власність акціонерів, у якій частка кожного визначається вартістю акцій,
які йому належать.Бухгалтерський облік статутного капіталу
починається від дня реєстрації підприємства в державному реєстрі
суб'єктів підприємницької діяльності й закінчується днем вибуття
підприємства з державного реєстру (внаслідок припинення діяльності,
банкрутства та ін.).
- пайовий капітал –сукупність коштів фізичних і юридичних осіб,
добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарської
діяльності, а саме: суми пайових внесків членів споживчого товариства,
колективного
сільськогосподарського
підприємства,
житловобудівельногокооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що
передбачені установчими документами.
Капітал у дооцінках–сума дооцінки (уцінки) залишкової вартості
необоротних активів і фінансових інструментів на дату балансу.
Додатковий капітал–це інший капітал, укладений учасниками товариства
або одержаний у процесі господарської діяльності підприємства в наслідок
безоплатного
отримання
необоротних
активів,
іншого
додаткового
капіталу.Додатковий капітал можна використовувати на покриття балансових
збитків (за умови, що для цього використані всі інші джерела); на збільшення
статутного капіталу; напокриття різниці між фактичною собівартістю вилученого
капіталу, який анулюють, та його номіналом.
Резервний капітал–включає суму всіх наявних резервів, створених
відповідно до чинного законодавства або Статуту підприємства за рахунок
нерозподіленого прибутку.
Кошти резервного капіталу використовуються на додаткові затрати по
виробничому і соц., розвитку, на поповнення оборотних коштів підприємства,
покриття збитків, на виплату гарантованих дивідендів по привілейованих акціях
(випадку недостатності прибутку) та інші заходи, передбачені установчими
документами.
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)–прибуток підприємства, що
залишився після виплати доходів власникам і формування резервного капіталу або
39
сума непокритого збитку. Непокритий збиток утворюється в результаті діяльності
підприємства, коли витрати перевищують його доходи.
Неоплачений капітал–це сума заборгованості власників (учасників) за
внесками до статутного капіталу.
Вилучений капітал–це фактична вартість акцій власної емісії або частин,
викуплених акціонерним товариством у його учасників.
Акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені ним акції з метою
їх наступного анулювання, перепродажу чи поширення серед своїх працівників.
Викуплені акції мають бути реалізовані або анульовані протягом року. В цей період
розподіл прибутку акціонерного товариства здійснюється без врахування
викуплених власних акцій.
PNV
40
Тема 12.Облік основних засобів.
План.
1. Поняття основних засобів.
2. Документальне оформлення операцій по руху основних засобів.
3. Поняття та розрахунок амортизаційних відрахувань.
1.Поняття основних засобів. Завдання обліку.
Основні засоби (згідно ПСБО №7) — матеріальні активи, які підприємство
утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів,
надання послуг, здавання в орендуіншим особам або для здійснення
адміністративних і соціально-культурнихфункцій, очікуванийстрок корисного
використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу,
якщо він довший за рік).
Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими
групами:
 Земельні ділянки,
 Капітальні витрати на поліпшення земель,
 Будинки, споруди та передавальні пристрої,
 Машини та обладнання,
 Транспортні засоби,
 Інструменти, прилади, інвентар (меблі),
 Робоча і продуктивна худоба,
 Багаторічні насадження,
 Інші основні засоби.
Оцінка основних засобів:
Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку
підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після
закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням
витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).
Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів
у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених
(переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки.
Залишкова (балансова) вартість - первісна вартість за вирахуванням зносу.
Справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснено обмін активу або
оплату зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та
незалежними сторонами.
Придбані ОЗ зараховуються на баланс за первісною вартістю.
Первісна вартість об'єкта 03 складається з таких витрат: витрат на установку ,
монтаж , налагодження 03; суми, що сплачується постачальникам, інші витрати,
безпосередньо пов'язані з доведенням ОЗ до стану використання.
2.Документальне оформлення операцій по руху основних засобів.
Для відображення руху основних засобів на підприємствах використовують
наступні первинні документи:
41
1.
Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних
засобів (форма № ОЗ-1)
Застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих
об'єктів, для введення їх в експлуатацію, для оформлення внутрішнього
переміщення основних засобів з одного чеху (відділу, ділянки) в інший, для
оформлення передачі основних засобів з комори в експлуатацію, а також для
виключення зі складу основних засобів при передачі іншому підприємству.
2.
Акт приймання - здавання відремонтованих, реконструйованих
та модернізованих об'єктів(форма О3-2).Застосовується для оформлення
прийманню або здачі основних засобів з ремонту, реконструкції та модернізації
при виконанні зазначених робіт як своїми силами підприємства, так історонніми
підприємствами.
3.Акт на списання основних засобів (форма № ОЗ-З) Застосовується для
оформлення вибуття основних засобів (крім автотранспорту) при повному або
частковому їх списанні, внаслідок повного зносу, аварійного стану, з причин
розкрадання тощо
4. Акт на списання автотранспортних засобів (форма № О3-4).
3астосовується для оформлення списання вантажівки, легкового автомобіля,
причепа або напівпричепа при їх ліквідації.
5.Акт про установку, пуск та демонтаж: будівельної машини (форма №
О3-5).3астосовується в будівельно-монтажних організаціях для оформлення
передачі, установки та пуску будівельних машин і подальшого їх демонтажу та
передачі базі з прокату машин.
6.Інвентарна картка обліку основних засобів (форма № О3-6).
3астосовується для обліку всіх видів основних засобів, а також для групового
обліку однотипних об'єктів основних засобів, що надійшли в експлуатацію в
одному календарному місяці та таких, що мають однакове виробничогосподарське призначення, технічну характеристику і вартість.
7. Опис інвентарних карток з обліку основних засобів (форма № О37).3астосовується для реєстрації інвентарних карток обліку основних засобів.
Опис складається в одному примірнику бухгалтерією з метою контролю за
зберіганням інвентарних карток. Записи ведуться в розрізі класифікаційних груп
основних засобів.
8. Картка обліку руху основних засобів (форма № О3-8).3астосовується
для обліку руху основних засобів за класифікаційними групами при ручній
обробці облікової документації. Заповнюється на підставі даних інвентарних
карток відповідних груп основних засобів і звіряється з даними синтетичного
обліку основних засобів.
9. Інвентарний список основних засобів (форма № О3-9).3астосовується
для пооб'єктного обліку основних засобів за місцем їх знаходження за
матеріально відповідальними особами. Дані пооб'єктного обліку основних
засобів за місцями їх знаходження (експлуатації) мають бути тотожними
записам н інвентарних картках обліку основних засобів, що ведуться в бухгалтерії.
42
3.Поняття та розрахунок амортизаційних відрахувань.
Згідно П(C)БО №7 "Основні засоби" амортизація - це систематичний розподіл
вартості необоротних активів, яка амортизується протягом строку їх корисного
використання (експлуатації).
Метод амортизації 03 обирається підприємством самостійно з урахуванням
очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання
Методи нарахування амортизації об'єктів основних засобів та інших
необоротних активів
Назва методу
Формула
для
обчислення
амортизації
Суть методу
Річна сума амортизації
визначається діленням вартості,
яка амортизується, на строк
Прямолінійний корисного використання об'єкта
основних засобів
Зменшення
залишкової
вартості
Прискореного
зменшення
залишкової
вартості
Кумулятивний
Річна сума амортизації
визначається як добуток
залишкової вартості об'єкта на
початок звітного року або
первісної вартості на дату
початку нарахування
амортизації та річної норми
амортизації. Річна норма
амортизації (у відсотках)
обчислюється як різниця між
одиницею та результатом
кореня ступеня кількості років
корисного використання об'єкта
з результату від ділення
ліквідаційної вартості об'єкта на
його первісну вартість
Річна сума амортизації
визначається як добуток
залишкової вартості об'єкта на
початок звітного року або
первісної вартості на дату
початку нарахування
амортизації та річної норми
амортизації, яка обчислюється,
виходячи із строку корисного
використання об'єкта, і
подвоюється*
Річна сума амортизації
визначається як добуток
вартості, яка амортизується, та
кумулятивного коефіцієнта.
Кумулятивний коефіцієнт
43
А = Ca : T
А = Сз х (1 –
(Cл : Сп)1/т
Примітки
A – річна сума
амортизаційних відрахувань;
Са – вартість об'єкта ОЗ, що
амортизується;
Т – термін корисного
використання об'єкта ОЗ
(років).
Cз – залишкова або первісна
вартість об'єкта ОЗ на дату
початку нарахування
амортизації;
Cл – ліквідаційна вартість
об'єкта ОЗ;
Сп – первісна вартість
об'єкта ОЗ;
т – термін корисного
використання об'єкта ОЗ
(років).
А = 2Сз : Т
Сз – залишкова вартість
об'єкта ОЗ або первісна
вартість на дату початку
нарахування амортизації;
Т – термін корисного
використання об'єкта ОЗ
(років).
А = (Сп –
Сл) х (Кз :
Рк)
Сп – первісна вартість
об'єкта ОЗ;
Cл – ліквідаційна вартість
об'єкта ОЗ;
Кз – кількість років, що
розраховується діленням
кількості років, що
залишаються до кінця строку
корисного використання об'єкта
основних засобів, на суму числа
років його корисного
використання
Виробничий**
«50 / 50»***
«100відсоткове
списання»***
Місячна сума амортизації
визначається як добуток
фактичного місячного обсягу
продукції (робіт, послуг) та
виробничої ставки амортизації.
Виробнича ставка амортизації
обчислюється діленням
вартості, яка амортизується, на
загальний обсяг продукції
(робіт, послуг), який
підприємство очікує виробити
(виконати) з використанням
об'єкта основних засобів
У першому місяці використання
об'єкта в розмірі 50 % його
вартості, яка амортизується, та
решта 50 % вартості, яка
амортизується, у місяці його
вилучення з активів (списання з
балансу) внаслідок
невідповідності критеріям
визнання активом
В першому місяці використання
об'єкта в розмірі 100 % його
вартості
А = Пм х
(Сп – Сл) :
Пз
залишаються до кінця строку
корисного використання
об'єкта ОЗ;
Рк – сума числа років
корисного використання
об'єкта ОЗ. Наприклад, для
терміну корисного
використання об'єкта у 5
років сума чисел років буде
складати – 1+2+3+4+5=15, а
кумулятивний коефіцієнт у
перший рік експлуатації
становитиме 5/15.
Пм – фактичний місячний
обсяг продукції (робіт,
послуг);
Сп – первісна вартість
об'єкта ОЗ;
Сл – ліквідаційна вартість
об'єкта ОЗ;
Пз – передбачуваний обсяг
виробництва з
використанням
амортизованого обладнання.
–
–
–
–
* Метод прискореного зменшення залишкової вартості для цілей податкового
обліку застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних
засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби)
(абз. 5 пп. 145.1.5 ПКУ).
** При застосуванні виробничого методу для розрахунку амортизаційних
відрахувань, необхідно враховувати мінімально допустимі строки корисного
використання основних засобів (лист ДПСУ від 06.04.2012 р. № 6134/6/15-1415).
*** Методи амортизації «50 / 50» та «100-відсоткове списання» передбачені
лише для малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів (п.
27 П(С)БО 7 та пп. 145.1.6 ПКУ).
44
1.
2.
3.
4.
5.
Тема 13.Облік операційних витрат.
Облік фінансових результатів операційної діяльності підприємства.
План.
Загальна характеристика операційних витрат.
Облік адміністративних витрат.
Облік витрат на збут.
Облік інших операційних витрат.
Поняття та визначення фінансового результату.
1.Загальна характеристика
операційних витрат.
Операційні витрати - це витрати ,які не включають до собівартості
реалізованої продукції, вони пов'язані з операційною діяльністю.
Операційні витрати поділяють:
 адміністративні витрати;
 витрати на збут;
 інші операційні витрати.
2. Облік адміністративних витрат.
До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати,
спрямовані на обслуговування та управління підприємством:
 загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на
проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);
 витрати на службові відрядження і утримання апарату управління
підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;
 витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних
активів загальногосподарського використання (операційна оренда,
страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення,
водопостачання, водовідведення, охорона);
 винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна
тощо);
 витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);
 амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;
 витрати на врегулювання спорів у судових органах;
 податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім
податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої
собівартості продукції, робіт, послуг);
 плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;
 інші витрати загальногосподарського призначення.
3.Облік витрат на збут.
Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом)
продукції (товарів, робіт,
 послуг):
 витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на
складах готової продукції;
45
 витрати на ремонт тари;
 оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та
працівникам підрозділів, що забезпечують збут;
 витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);
 витрати на передпродажну підготовку товарів;
 витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;
 витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних
активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна
оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);
 витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції
(товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з
транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору
(базису) поставки;
 витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;
 витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової
продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства;
 витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами
підрозділів (філій, представництв) підприємства;
 інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.
4.Облік інших операційних витрат.










До інших операційних витрат включаються:
витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту)
бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи";
собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського
обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову
одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу
іноземної валюти, плюс витрати, пов'язані з продажем іноземної валюти;
собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського
обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх
реалізацією;
сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву
сумнівних боргів;
втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за
операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною
діяльністю підприємства);
втрати від знецінення запасів;
нестачі й втрати від псування цінностей;
визнані штрафи, пеня, неустойка;
витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;
інші витрати операційної діяльності.
46
5. Поняття та визначення фінансового результату.
Фінансовий результат - прибуток або збиток, одержаний від діяльності
підприємства.
Збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого
були здійснені ці витрати.
Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.
Визначення фінансового результату полягає у визначенні чистого прибутку (
збитку) звітного періоду.
У бухгалтерському обліку чистий прибуток ( збиток) формується поступово
протягом фінансово-господарського року усіх видів звичайної і надзвичайної
діяльності та включає:
 чистий дохід ( виручку ) виручку від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг);
 валовий прибуток (збиток);
 фінансові результати від операційної діяльності;
 фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування;
 фінансові результати від звичайної діяльності;
 фінансові результати від надзвичайної діяльності;
 чистий прибуток (збиток)
Доходи і витрати наводяться у Звіті про фінансові результати з метою визначення
чистого прибутку або збитку звітного періоду.
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг) визначають: Чд = Др – ПДВ – Аз Ів, де
Чд — чистий дохід;
Др — дохід від
реалізації; Аз —
акцизний збір;
Ів — інші
вирахування.
Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції
(товарів, робіт, послуг):
Вп(з) = Чд - Ср, де
Вп(з) — валовий прибуток (збиток);
Чд — чистий дохід;
Ср — собівартість реалізації.
Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума
валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат,
витрат на збут та інших операційних витрат. Фінансовий результат від операційної
діяльності знаходять за формулою:
Фро = Вп(з) + Іод - Ав - Вз - Іов, де
47
Фро — фінансовий результат від операційної діяльності;
Вп(з) — валовий прибуток (збиток);
Іод — інші операційні доходи;
Ав — адміністративні витрати;
Вз — витрати на збут;
Іов — інші операційні витрати.
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування
визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності,
фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування визначають у такій
послідовності:
Фрзд = Дук - Фв - Вук, де
Фрзд — фінансовий результат від звичайної діяльності до
оподаткування;
Дук — дохід від участі в капіталі;
Фв — фінансові витрати;
Вук — витрати від участі в капіталі.
Податок на прибуток складає 18 % від суми фінансового результату
звичайної діяльності:
Пп = Фрзд х 18 %, де
Пп — податок на прибуток;
Фрзд — фінансовий результат від звичайної діяльності до
оподаткування. Чистий прибуток визначається:
Чп = Фрзд - Пп, де
Чп — чистий прибуток;
Фрзд — фінансовий результат від звичайної діяльності до
оподаткування;
Пп — податок на прибуток.
PNV
48
Тема 14.Загальні вимоги, мета, склад фінансової звітності.
Загальні вимоги до фінансової звітності.
План
1. Загальні вимоги до фінансової звітності.
2. Мета, склад, елементи фінансової звітності та принципи її підготовки.
3. Загальна характеристика Ф1 «Баланс» , зміст його статей.
1. Загальні вимоги до фінансової звітності.
Відповідно до НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до
фінансової звітності»
затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 фінансова
звітність — бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан,
результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку, за
достовірність якого несуть відповідальність керівник і головний бухгалтер
підприємства. Ця обставина зумовлює засвідчення даних фінансової звітності
підписами керівника і головного бухгалтера. Відповідно до чинного законодавства та
установчих документів вони несуть відповідальність за організацію та здійснення
бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності.
Інформація, наведена у фінансових звітах, стає необхідною для користувачів
завдяки властивим їй якісним характеристикам, основними з яких є: зрозумілість,
доречність, достовірність, порівнюваність звітності.
Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона має містити дані
про:
підприємство (повну назву, організаційно-правову форму, місцезнаходження,
назву органу управління, якому підпорядковується підприємство, назву
материнської (холдингової) компанії тощо);
дату звітності та звітний період. Якщо період, за який складено фінансовий
звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого Положенням
(стандартом), то причини і наслідки цього мають бути розкриті у примітках до
фінансової звітності;
валюту звітності та одиницю її виміру. Якщо валюта звітності відрізняється
від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство має розкрити
причини цього і методи, використані для переведення фінансових звітів з однієї
валюти в іншу;
відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду. Така
інформація необхідна для порівняння показників у динаміці, розрахунку та
аналізу зрушень у структурі, побудові динамічних рядів для потреб
економічного аналізу;
облікову політику підприємства і її зміни. Підприємство має висвітлювати
обрану облікову політику шляхом опису принципів оцінки статей звітності,
методів обліку щодо окремих статей звітності;
іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями
(стандартами).
49
2.Мета, склад, елементи фінансової звітності та принципи підготовки.
Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття
рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати
діяльності та рух коштів підприємства.
Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним
законодавством.
Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не
можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.
Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту
про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.
Принципи підготовки фінансової звітності:
- автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як
юридична особа, що відокремлена від власників;
- безперервність діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань
підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;
- періодичність, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні
періоди часу з метою складання фінансової звітності;
- історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів,
виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
- нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення
фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного
періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів;
- повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю
інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може
вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
- послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування
підприємством обраної облікової політики;
- обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в
бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та
витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
- превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись
відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
- єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання всіх операцій
підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.
Термін подання фінансової звітності визначає уряд. Так, квартальна фінансова
звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємствами адресатам не
пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна — не пізніше 20
лютого наступного за звітним року.
Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної
її передачі за належністю, а в разі надсилання її поштою — дата одержання адресатом
звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. У разі,
коли дата подання звітності випадає на неробочий день, термін подання переноситься
на перший після вихідного робочий день.
50
3.Загальна характеристика форми №1 "Баланс", зміст його статей.
Баланс — це метод відображення стану господарських засобів (майна) за їхнім
складом і джерелами утворення у вартісній оцінці на певну дату.
За формою баланс — таблиця, на лівій стороні якої відображають склад і
розміщення господарських засобів і яка називається активом, а на правій стороні, що
називається пасивом, відображають джерела формування господарських засобів. Слова
«актив» і «пасив» означають відповідні сторони бухгалтерського балансу. Це так звана
горизонтальна форма побудови бухгалтерського балансу, як правило, характерна для
Німеччини, Італії, Росії. Для України така побудова практична і традиційна.
Бухгалтерський баланс схематично можна зобразити так:
Баланс
Актив
Пасив
Склад і
Джерела
розміщення
утворення
Сума
Сума
господарських
господарських
засобів
засобів
Обов’язкова умова правильності складання балансу – це рівність підсумків активу
і пасиву балансу. Рівність підсумків активу і пасиву балансу зумовлена тим, що в обох
його частинах відображено у вартісній оцінці одні й ті ж господарські засоби, тільки
згруповані за різними ознаками: в активі — за складом і розміщенням, у пасиві — за
джерелами їх формування.
Бухгалтерський баланс згідно з НП(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової
звітності” – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату
його активи, зобов’язання і власний капітал.
У бухгалтерському балансі всі господарські засоби підприємства та джерела їх
формування об’єднані в економічно однорідні групи, які називають статтями
балансу. Статті балансу мають загальну назву, окремий код, їх записують окремими
сумами. Статті бухгалтерського балансу поділяють на активні (ті, що розміщені в
активі балансу) і пасивні (ті, що розміщені у пасиві балансу).
Статті активу завжди характеризують господарські засоби: основні засоби, запаси,
кошти, дебітори та ін. Статті пасиву завжди характеризують джерела власних і
залучених коштів: зареєстрований ( пайовий) капітал, прибуток, кредити банку,
розрахунки з постачальниками тощо.
Спрощену форму бухгалтерського балансу подано в таблиці
Баланс підприємства
Актив
Основні засоби
Запаси
Виробництво
Кaca
Поточний рахунок
Баланс
Сума, грн
750 000
120 000
25 000
5 000
101 000
1 001
000
Пасив
Зарєстрований капітал
Прибуток
Кредити банків
Постачальники
Резервний капітал
Баланс
Сума, грн
40 000
475 000
40 000
266 000
180 000
1 001 000
У зв’язку з тим, що статей у балансі буде багато їх групують в розділи.
51
Так в формі балансу до НП(С)БО 1 актив балансу має чотири розділи , а пасив
п’ять.
Актив
І НЕОБОРОТНІ АКТИВИ
ІІ ОБОРОТНІ АКТИВИ
ІІІ ВИТРАТИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ
ІV НЕОБОРОТНІ АКТИВИ ТА ГРУПИ ВИБУТТЯ
Пасив
І ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ
ІІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТУПНИХ ВИТРАТ І ПЛАТЕЖІВ
ІІІ ДОВГОСТРОКОВІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
ІV ПОТОЧНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
V ДОХОДИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ
НП(С)БО «Загальні вимоги до фінансової звітності»
визначаються зміст і
форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Терміни, що
використовуються в цьому Положенні (стандарті), мають таке значення:
 активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій,
використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у
майбутньому;
 баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який
відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал;
 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення
зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком
зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками);
 власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після
вирахування його зобов’язань;
 грошові кошти (гроші) - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до
запитання;
 доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або
зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком
зростання капіталу за рахунок внесків власників);
 збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були
здійснені ці витрати;
 зобов’язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і
погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів
підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди;
 необоротні активи - всі активи, що не є оборотними;
 оборотні активи - гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також
інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу
чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу;
 прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати;
Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу.
PNV
52
Download