МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА БІОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ Кафедра біофізики та біоінформатики КУРСОВА РОБОТА на тему: «ВОЛОССЯ ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ В СУДОВОМЕДИЧНІЙ ЕКСПЕРИЗІ» Студентки групи БЛБм-12з спеціальності 091 «Біологія» спеціалізації «Лабораторна діагностика біологічних систем» Літинської Марти Керівник: доц. Тарновська А. В. Національна шкала ___________________ Кількість балів: ____ Оцінка: ECTS _____ Члени комісії:__________ ____________ ______________________ ____________ ______________________ ____________ ______________________ ____________ ______________________ ____________ ______________________ ____________ Львів – 2020 2 ЗМІСТ ВСТУП.......................................................................................................................... 3 РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ВОЛОССЯ ................................................. 4 1.1. Морфологія волосся у людини. ..................................................................... 4 1.2. Видова приналежність волосся ........................................................................... 9 РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВОЛОССЯ .............................................. 11 2.1. Макроскопічне дослідження волосся ............................................................... 11 2.2.Мікроскопічне дослідження волосся і їх значення .......................................... 12 2.3. Хімічні та фізичні методи дослідження ........................................................... 14 2.4. Дослідження регіонального волосся ................................................................ 18 РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКИ ВОЛОССЯ, ЯКІ МАЮТЬ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ СУДОВО - МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ................................................................. 21 3.1 Характеристики та ознаки вирваного, життєздатного, такого, що випало, нежиттєздатного і віджилого волосся ..................................................................... 21 3.2. Вимірювання товщини волосся. ....................................................................... 23 3.3. Визначення давності перебування волосся у воді за динамікою проникнення барвників у стовбур волосин ............................................................ 27 РОЗДІЛ 4. ЕКСПЕРТИЗА ВОЛОССЯ .................................................................... 28 4.1. Приклад виконання експертизи ........................................................................ 28 ВИСНОВКИ ............................................................................................................... 37 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ .................................. 38 3 ВСТУП Судово-медичне дослідження волосся, так само як і дослідження крові, виділень та інших об’єктів біологічного походження, є невід’ємною частиною судово-медичних експертиз речових доказів, дуже важливе для правоохоронних органів і допомагає виявити осіб, які скоїли злочин, знаряддя злочину та інші обставини. Волосся людини або тварини набуває значення речового доказу при його виявленні на місці події, на трупі або поблизу нього, на знаряддях злочину, на білизні, одязі і інших речах потерпілого або підозрюваного у скоєнні злочину, справах про вбивства, зґвалтування, нанесення тілесних ушкоджень, при крадіжках, розкрадання тварин, хутра, у справах про нещасні випадки. Численні приклади з практики показують, як часто волосся допомагає викрити злочинця в одних випадках або, навпаки, підтвердити непричетність підозрюваного – в інших випадках. [7] Судово-медична експертиза волосся може також допомогти у вирішенні питання про вхідні і вихідні отвори при вогнепальному поранені голови. Нові методи дослідження, які застосовують у різних галузях медицини і біології, у тому числі серології, імунології, біохімії і генетики дозволяють істотно підвищити ефективність судово-медичної експертизи волосся. Експертиза волосся не може вирішити питання про ідентифікацію людини. Однак мікро- та макроскопічне дослідження може стати ґрунтовною доказовою базою невинуватості особи. [10] Метою цієї курсової роботи є опис характеристики волосся, методи його дослідження та значення в судово-медичній експертизі. Відповідно до мети були визначені наступні завдання: 1) описати характеристики волосся. 2) проаналізувати різні типи методів дослідження волосся в судовій експертизі. 3) провести експертизу волосся. 4 РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ВОЛОССЯ 1.1. Морфологія волосся у людини. Волосся людини – це епідермальні рогові утворення, які покривають майже всю поверхню тіла, за виключенням поверхонь стоп, долонь, губ, пальцевих фаланг, крайньої плоті, внутрішньої поверхні статевих губ. Розподіл волосся нерівномірний, найбільш густе воно на голові. У процесі росту волосся важливу роль відіграє шкіра, яка складається з трьох шарів: епідермісу, який містить декілька шарів клітин; власне шкіри (дерми), яка складається з двох шарів і служить каркасом шкіри; підшкірно-жирової клітковини. У кожній волосині розрізняють кореневу і вільну частину. Волосина при описі поділяється умовно на три відділи: кореневий(корінь) – частина волосини, що знаходиться у шкірі і закінчуються потовщення – волосяною цибулиною; середній(стовбур) – частина волосини, яка розташована над шкірою; периферійний(верхівка) – частина волосини, якою закінчується стовбур. Корінь волосини розташовується під кутом до поверхні шкіри. Нижня частина кореня, поступово розширюється і переходить у цибулину. У нижній частині цибулини є заглиблення, яке займає волосяний сосочок, що містить судини і нерви та розташований на дні волосяної сумки. Корінь життєздатної волосини складається із серцевини, кутикули і кіркової речовини. Він знаходиться у волосяному мішечку, що складається із двох утворень: одного – яке є продовженням шкірного епіталію і другого – що походить з оточуючої сполучної тканини, останню називаються волосяною сумкою. 5 У волосяній сумці розрізняють три шари: зовнішній – повздовжній; середній – кільцевий, утворенні колагеновими пучками з домішками еластичних волокон; внутрішній, що утворений склоподібною оболонкою і добре виражений тільки у ділянці шийки волоса. Між волосяною сумкою і коренем волосини знаходиться частина волосяного мішечка, яка утворена зі шкірного епітелію і називається кореневою піхвою, в якій розрізняють два шари: зовнішній і внутрішній. Зовнішня частина кореневою піхви, з якою виходить стрижень волосини, називається волосяною лійкою і має будову шкіряного епідермісу. Внутрішня частина кореневої піхви розташована між зовнішньою кореневою піхвою і кутикулою волосини. Вона доходить до місця впадіння сальних залоз і складається із ороговілих клітин. Рисунок 1.1.1 Будова волосини На ділянці біля волосяної цибулини розрізняють три шари: блідий епітеліальний шар Генле; грануловмісний епітеліальний шар Гекслі; кутикула внутрішньої кореневої піхви, яка є самим внутрішнім її шаром. 6 Кутикула покриває волосину від кореня до верхівки, виконуючи захисну роль. Вона побудована з ряду зроговілих без’ядерних прозорих клітин(лусочок) різної форми. Клітини кутикули розташовуються черепице подібно таким чином, що нижче розташовані луски покривають велику частину вище розташованих, а вільні відкриті краї клітин спрямовані до верхівки волоса. Таке розташування клітин обумовлює зубчатість оптичного краю волосини. Поверхня волосини здебільшого гладка, вільні краї кутикули щільно прилягають один до одного, інколи вони відокремлюються, що надає оптичному краю волосини пилоподібного вигляду. Серцевина зустрічається у волосі не завжди, її наївність залежить від його товщини. У тонкому волосі, завтовшки менше 0,04 мм(пушкове волосся), серцевина відсутня, у волоссі більше 0,09 мм – завжди наявна, від 0,04 мм до 0,09 мм може бути присутня або відсутня. Кіркова речовина – компонент, який складає основну масу волосся і є важливою складовою частиною, що обумовлює його механічну міцність і еластичність. Довге волосся голови може бути хвилястим, прямим, курчавим. Оптичний край частіше дрібнозубчастий, зубці нерівномірно віддалені один від одного. Кутикула має вигляд сіруватого тяжа. Кіркова речовина займає основну частину волосся, пігмент, якщо він є, розташований у вигляді зерен різної величини або дифузно, рівномірно по товщині або більш периферійно, утворюючи продольні тяжі, ланцюжки, скупчення мазків. Дифузний пігмент розташований центрально. Серцевина переважно відсутня, або має вигляд нерівномірного тяжу з нерівними контурами та становить 1/5—1/7 товщини волосся. Малюнок кутикули складний або середньої складності. Довге волосся обличчя (борода, бакенбарди, вуса). Волосся бороди, бакенбардів та вусів пряме, хвилясте або курчаве, звужене біля кореня. Периферійний кінець різного ступеня шліфовки. Оптичний край частіше дрібнозубчастий або рівний, зубці нерівномірно віддалені один від одного. Кутикула має вигляд сіруватого тяжа. Кіркова речовина займає основну 7 частину волосся, пігмент, якщо він є, розташований у вигляді зерен різноманітної величини дифузно, рівномірно або центрально, утворюючи повздовжні тяжі, ланцюжки, скупчення мазків. Дифузний пігмент розташований центрально. Серцевина має вигляд нерівномірного тяжа (острівців) з нерівними контурами, становить 1/3-1/4 товщини волосся, розташована частіше центрально, має вигляд подвійного або потрійного тяжу. Малюнок кутикули у кореня простий, потім ускладнюється. Малюнок кутикули бакенбардів менш складний, порівняно з волоссям вусів і бороди. Коротке товсте волосся обличчя (брови, вії, волосся ніздрів). Волосся брів має дугоподібну форму та темніший колір, ніж волосся голови, має вигляд веретена. Верхівка розщеплена або зашліфована. Оптичний край частіше дрібно зубчатий, зубці нерівномірно віддалені один від одного. Кутикула має вигляд сіруватого тяжа. Кіркова речовина займає основну частину волосся, пігмент, якщо він є, розташований у вигляді зерен різноманітної величини (частіше середньо- або крупнозернистого) або дифузно, утворюючи продольні тяжі, ланцюжки, скупчення мазків. Дифузний пігмент розташований центрально. Серцевина або відсутня, або має вигляд нерівномірного тяжу (острівців) з нерівними контурами та становить 1/3-1/4 товщини волосся, розташована частіше центрально. Малюнок кутикули у кореневому кінці простий, до середини ускладнюється, поблизу верхівки знову простий. Волосся вій також дугоподібної форми та має вигляд веретена. Оптичний край частіше дрібно зубчастий, зубці нерівномірно віддалені один від одного. Кутикула має вигляд сіруватого тяжа. Кіркова речовина займає основну частину волосся, пігмент, якщо він є, розташований у вигляді зерен різноманітної величини дифузно, рівномірно або периферійно, утворюючи продольні тяжі, ланцюжки, скупчення мазків. Пігмент розташований рівномірно або периферійно. По довжині волосся пігмент розташований нерівномірно, кількість його зменшується біля верхівки. Серцевина або відсутня, або має вигляд нерівномірного тяжу (острівків) з нерівними 8 контурами, становить 1/3—1/5 товщини волосся, розташована частіше центрально. Малюнок кутикули середньої складності. Волосся ніздрів пряме, іноді дугоподібне, має веретеноподібну форму. Верхівка розщеплена або заокруглена. Оптичний край прямий. Кутикула має вигляд сіруватого тяжу. У кірковій речовині визначається продовгувата зчепленість. Серцевина має вигляд нерівномірного тяжу (острівків) з нерівними контурами та становить 1/4-1/5 товщини волосся, розташована частіше центрально. Малюнок кутикули складний або середньої складності. Довге волосся тулуба. Пахвове волосся пряме, хвилясте, курчаве, частіше з місцями звуження. Верхівка зтончена або зашліфована. Кутикула має вигляд сіруватого тяжа, часто з дефектами, розпушена, з жовтуватими накопиченнями. Кіркова речовина містить пігмент різноманітного розміру, розташований рівномірно або периферійно, має вигляд тяжів та ланцюжків, які утворюють мазки. Іноді контури пігменту нечіткі (дія поту). Серцевина має вигляд нерівномірного тяжу (острівків) з нерівними контурами та складає 1/5-1/7 товщини волосся. Малюнок кутикули середньої складності. Волосся грудей та животу пряме або хвилясте. Верхівка зтончена, розщеплена або зашліфована. Оптичний край мілкозубчастий, зубці відстають один від одного. Кутикула має вигляд сіруватого тяжу. Кіркова речовина містить пігмент різноманітного розміру, розташований рівномірно або периферійно, має вигляд тяжів та ланцюжків, які утворюють мазки, іноді одностороннє розташування. Серцевина має вигляд нерівномірного тяжу (острівків) з нерівними контурами та складає 1/4-1/6 товщини волосся. Лобкове волосся хвилясте або курчаве, іноді пряме, нерівномірне за товщиною. Верхівка зтоншена, розщеплена або зашліфована. Оптичний край дрібнозубчатий або рівний, зубці відстають один від одного. Кутикула має вигляд сіруватого тяжа. Кіркова речовина містить пігмент різного розміру, розташований рівномірно або периферійно, має вигляд тяжів та ланцюжків, мазків, місцями кіркова речовина має жовтуватий колір від дії сечі. Серцевина 9 має вигляд нерівномірного тяжу (острівців) з нерівними контурами та складає 1/5-1/8 товщини волосся. Малюнок кутикули середньої складності. Волосся кінцівок пряме або зігнуте. Периферійні кінці витончені, розщеплені або зашліфовані. Оптичний край дрібнозубчастий або рівний. Кутикула має вигляд сіруватого тяжу. Кіркова речовина містить пігмент різного розміру, розташований рівномірно або периферійно, має вигляд тяжів та ланцюжків, утворює мазки. Серцевина має вигляд нерівномірного тяжу (острівців) з нерівними контурами та становить 1/4- 1/5 товщі волосся, розташована частіше з однієї сторони. Малюнок кутикули середньої складності. Пушкове волосся світле, тонке, пряме або зігнуте. Верхівка витончена, розщеплена або зашліфована. Оптичний край рівний. Пігмент дрібнозубчастий, розташований рівномірно, має вигляд тяжів або ланцюжків. Серцевина від сутня. Малюнок кутикули простий, місцями ускладнюється. 1.2. Видова приналежність волосся Після того, як встановили, що біооб’єкт є волоссям, встановлюється його видова приналежність. Ознаки відмінностей між волоссям людини і тварин стосується всіх шарів волосини, а саме кутикули, кіркової речовини та серцевини за її наявності. Рис. 1.2.1 Серцевина волосся: а) людини; б) тварини. Клітини кутикули волосся людини розташовані черепицеподібно, щільно прилягають одна до одної, утворюючи дрібну загубленість, на відміну, від 10 вовни більшості тварин, де клітини кутикули нещільно прилягають і відходять від стовбура волосини, утворюючи добре видиму загубленість. Малюнок кутикули вовни у тварин простий, лінії розташовані далеко одна від одної. У волоссі людині малюнок кутикули різний, адже зазнає різних змін у зв’язку з регіональним походженням волосся. У кореневій частині лінії малюнку незначно зазублені. Кіркова речовина становить основну масу волосся людини маючи найтовщий шар. У вовні тварин – шар тонкий, лежить навколо товстого тяжу серцевини. Серцевина у волосині людей присутня не завжди, на відміну, від тварин, у яких вона виражена добре. Ця ознака є однією з основних при встановленні виду волосся. Визначення ж, якій саме тварині належить волосся, і з якої частини тіла походить знаходиться в компетенції судових криміналістів - біологів. 11 РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВОЛОССЯ Методи дослідження волосся поділяють на макро- та мікроскопічні, які закінчуються порівняльним дослідженням волосся, представленого як речові докази, із зразками волосся осіб, які проходять у справі. Дані дослідження заносять у робочий журнал експерта, де вказують порядковий номер волосини, її колір, форму, довжину, товщину, характеристики оптичного краю, кіркової речовини, серцевини, опис кінців волосини, малюнку кутикули, а також її особливості, якщо вони є, пошкодження. [7] 2.1. Макроскопічне дослідження волосся Макроскопічно визначають колір, форму, довжину волосся. Перед визначення кольору його промивають у теплій воді з милом або знежирюють ефіром. За формою визначають волосся пряме, дугоподібне, хвилясте, кучеряве. Для вимірювання довжини волосся користуються гостованою лінійкою, при цьому волосини розпрямляють. Колір волосся є важливою ознакою при проведенні експертизи волосся. В залежності від якості та кольору пігменту, ряду факторів: характеру будови кіркової речовини – наявності значної кількості порожнин, заповнених повітрям, які надають йому більш світлого відтінку; характеру кутикули – чим вона рівніша, тим більше світлорозсіювання і тим світлішою здається волосина; а також від деяких інших фізичних явищ, в тому числі і від оптичного ефекту. Чистота поверхні волосся також має значення. З метою визначення кольору волосся його розглядають на білому і чорному фоні. При описі форми волосся людини доцільно використовувати наступну класифікацію по Д.А. Армеєву: пряме, дугоподібне, хвилясте, завивисте, кучеряве. Для визначення форми рекомендовано розміщувати волосся на гладкій поверхні, наприклад папері. При цьому пряме волосся по всій довжині торкається з цією поверхнею, хвилясте робить декілька вигинів на протязі, 12 звивисте закручується у вигляді кілець у периферійному відділі і торкається тільки деякими ділянками з поверхнею, кучеряве має спіральну закрученість і торкається тільки обмеженими ділянками. Волосся брів, вій має дугоподібну форму. Волосся тварин має ланцетоподібну, циліндричну, конічну, вигнуту і інші форми. 2.2.Мікроскопічне дослідження волосся і їх значення Основним методом експертизи волосся є мікроскопічне дослідження, яке дозволяє вивчити його структуру, малюнок кутикули, пошкодження, особливості поперечних зрізів, проводити порівняльне дослідження. Волосся має верхівку, стрижень і корінь, що закінчується цибулиною. У стрижні розрізняють кутикулу, кору і мозкову речовину (осердя). Кутикула складається позбавлених пігменту з одного прозорих ряду клітин плескуватих (лусочок), які без’ядерних, розташовані черепицеподібно (нижче розташовані лусочки вкривають значну частину розташованих вище). Вільні кінці лусочок спрямовані до верхівок волосся. Це забезпечує зубчастість оптичного краю волосся. Кора утворюється з веретеноподібних ороговілих клітин, які витягнуті вздовж і мають довгасту смугастість. Кора волосся містить пігмент, який може перебувати в дифузному стані, або у вигляді пігментних зерен. Дифузний пігмент забезпечує світлий колір волосся (від світло-русявого до рудого). Зернистий пігмент (меланін) надає волоссю темнішого кольору (чорний, синьочорний). Цей пігмент може розподілятися рівномірно і нерівномірно: біля периферичної частини або навколо мозкової речовини. В корі волосся також інколи виявляються пігментні клітини — пігментофори. Стан кори забезпечує волоссю міцність, еластичність і колір. Мозкова речовина (осердя)представлена дрібними зроговілими клітинами, які мають різну форму і величину. Вони щільно прилягають одна до одної. Якщо ця речовина містить повітря, то при мікроскопічному дослідженні вона має чорний колір, а в прохідному світлі — блискуча. 13 Наявність такої чіткої структури (кутикула, кора, мозкова речовина) дає підстави стверджувати, що дослідженню підлягає саме волосся, а не текстильні, штучні чи синтетичні волокна. Так, синтетичні матеріали є безструктурними, іноді мають дрібні подовжені смужки чорного кольору з невеликими порожнинами, які містять повітря. Шовкові волокна однорідні, циліндричної форми або дещо плескуваті, штучно забарвлені в різні кольори. Бавовняні волокна мають форму пучків або спіралеподібних зігнутих стрічок з каналом в середині. Лняні волокна циліндричної форми, нагадують бамбукові палички з ділянками потовщень і каналом в середині. На дослідження можуть бути представлені одна, кілька або велика кількість волосся у пучку або поодинці. Тактика експерта залежить від кількості волосся і питань, які поставлені слідством. У перших двох випадках досліджують всі представлені на дослідження об'єкти. Якщо ж з місця події на дослідження надано велику кількість волосся, то насамперед вирішують питання про те, яка кількість волосся повинна підлягати детальному дослідженню. Крім того, кількість досліджуваного волосся визначається його характером. Якщо воно однотипне, то для того, щоб скласти уявлення про нього, достатньо вивчити невелику його кількість. Якщо воно різноманітне, то необхідно вивчити більшу кількість волосин. Якщо волосся доставлено у безладі, то його слід розсортувати по макроскопічним ознакам і проглянути в окремих пучках (по 5-10 волосин в одному полі зору) для міркування, наскільки воно різноманітне або подібне. При цьому створюється уява про колір, кількість пігменту, загальний фон волосся, товщину та ін. Якщо ж волосся з місця події доставлено окремими пучками (пасмами), його вивчають за допомогою мікроскопу і, у випадку виявлення значної його подібності між собою, для детального дослідження беруть 10-15 волосин, найбільш відмінних одна від одної (найтонші, найтовщі, найдовжі, найкоротші, найсвітліші та найтемніші). Якщо ж в досліджуваних пучках волосся 14 мікроскопічна його картина виявляється різноманітною, то досліджують все представлене на експертизу волосся. Таке ж саме й попереднє дослідження слід провести і зі зразками волосся підекспертних. Після групування об'єктів приступають до їх макроскопічного, а потім до мікроскопічного дослідження. Волосину розміщають на предметному склі, накривають покривним скельцем і в сухому вигляді мікроскопують. Загальний огляд волосся звичайно викоють з малим збільшенням мікроскопу, а окремі деталі- з великим. При дослідженні волосся у сухому вигляді уважно оглядають його по всій довжині для вивчення його особливостей. До них відносяться нашарування речовини або забруднення (в тому числі і крові, що доводиться відповідними методами), потовщення, звуження, тріщини, розволокнення та інші пошкодження. Надалі волосся детально досліджується під мікроскопом в будьяких просвітлюючих рідинах. До них відносяться: ксилол, бензол, суміш гліцерину та спирту у співвідношенні 1:1, скипидар, канадський бальзам (найменш ефективна дистильована вода). При малому збільшенні мікроскопа вивчається характер серцевини, кореневого і периферійного кінців, розташування пігменту в товщі і по всій довжині волосини, колір кіркової речовини. При великому збільшенні вивчаються деталі будови волосся: характер, колір, розташування, контури пігменту, його скупчення, малюнок кутикули, оптичний край, структура серцевини та ін. Експерти досліджують стільки волосин, скільки їм необхідно для одержання повного уявлення про волосся з місця події і волосся-зразків підекспертного. 2.3. Хімічні та фізичні методи дослідження Обробка волосся різними хімічними реагентами дозволяє виявити в ньому ознаки, характерні для фарбування, знебарвлення, а також ознаки відмінності схожого за морфологічними ознаками волосся. М.Г. Александров (1957-1965) встановив, що різні відновники, окисники, солі важких металів по- 15 різному діють на волосся різних людей, а також тварин, що дозволяє диференціювати його між собою. Зміни вивчаються на поперечних зрізах, виготовлених за методом Л.М. Ейдліна, через 12-24 год після занурення їх у бальзам. Для дослідження потрібно 3-5 волосин, які заздалегідь мають бути промарковані. Волосину розрізають на окремі фрагменти довжиною 0,5 см і кип'ятять протягом 1-2 хв у воді з додаванням декількох капель КОН чи ксилолу, після чого поміщають на предметне скло і занурюють у бальзам. При цьому волосина не повинна контактувати з повітрям. У випадку, коли не все повітря виділилося з серцевини, кип'ятіння повторюють. Запропоновано також розрізати волосину в поперечному напрямку бритвою, при цьому волосина повинна бути занурена у воду або ксилол. Наприклад, за наявності в волосині темного пігменту необхідним є знебарвлення волосини. Для цього використовують перекис водню, хлорну воду, концентровану азотну кислоту, ефір, хлороформ та ін. У судово-медичній практиці користуються також пергідролем (10 крапель) і нашатирним спиртом (5 крапель). Знебарвлення триває 30 хв. Фізичні методи дослідження волосся, як і вищезазначені хімічні, істотно розширюють межі експертизи подібності волосся, сприяючи цим конкретизації висновків. Комплексне використання фізичних методів наближає нас до діагностики індивідуального походження волосся. Позитивним є і те, що результати цих досліджень можливо об'єктивно зафіксувати. Визначення міцності волосся на розрив та його еластичність Людське волосся має різну міцність на розрив. Дані про міцність волосся на розрив можна використовувати в експертизі його подібності, а також для діагностики окремих змін волосся. Еластичність зразка волосся залежить від товщини шару кори, зовнішних впливів і патологічних станів. Міцність і еластичність волосся може бути виміряна за допомогою гідравлічного динамометра, оснащеного самостійним записуючим пристроєм, який дозволяє отримати діаграму процесу розриву зразка волосся. А.Н. Кишинівський виміряв міцність волосся на розрив і його розривне подовження на гідравлічному 16 динамометрі. Під час розриву процес розтягування волосся нерівномірний: спочатку зростає пропорційно навантаженню, а потім різко зростає до певного рівня навантаження, що досягнуто, в той час як подальше подовження зразка волосся, яке відбудеться до моменту розриву, є незначним. При вибраних умовах досліджень (за температури від +17"С до +2СГС і відносної вологості 60-65%, вага в межах 50-200 г, довжина досліджуваної ділянки волосини 10,0 мм) величина середнього розривного навантаження коливалася від 14,0 до 125,0 г; розривне подовження коливається від 2,7 мм до 5,6 мм. Коливання середньої величини розривного навантаження у волоссі з голови однієї людини не перевищувало 40,0 г, а в більшості випадків дорівнювало 15,0-25,0 г, коливання розривного подовження не перевищувало 1,0 мм. За даними А.С. Султанова і Ш.А. Селімханова, максимальна міцність волосся на розрив в їх дослідах коливається від 55,0 г до 172,0 г, при довжині досліджуваної волосини в 3,0 см. Діаграми розриву волосся різних людей відрізняються за характером та величиною, залежать від регіонального походження. Наприклад, при розриві пахвового волосся стадія повторного подовження відсутня. Середня міцність для волосся з голови різних людей коливається від 14 до 157 г, пахвового волосся - від 35 до 132 г, лобкового волосся - від 95 до 200 г. Подовження волосся до моменту розриву у різних людей складає в середньому 34% для волосся з голови, 25% для пахвового волосся та 24% для лобкового волосся. Різниця в міцності на 40 г та подовження волосини на 1,5 мм вказують на приналежність даного волосся різним особам. Г.С. Ізраеліт (1976) вивчала повзучість (поступове подовження) волосини під дією постійного навантаження. При цьому використовувався релаксометр. Встановлено, що відносне подовження волосся різних донорів коливається в інтервалі від 5 до 20 мм; повзучість залежить від віку людини (з віком вона зменшується). Вимірювання рефракції волосся.Людське волосся має різну рефракцію. Результати досліджень А.Н. Кишинівського про постійність коефіцієнта рефракції волосся у різних людей дозволяє користуватися цією ознакою при 17 експертизі порівняння волосся. Для вимірювання рефракції волосся користуються набором стандартних імерсійних рідин з різними показниками рефракцій. Рефракцію рідин вимірюють на рефрактометрі. Занурюючи волосся в рідини з різними показниками рефракції, підбирають при мікроскопічному дослідженні рідину, заломлення світла якої найбільш близьке до заломлення світла волосся, таким чином встановлюючи коефіцієнт рефракції волосся. Величина заломлення волосся з голови різних осіб коливається від 1,5442 до 1,5563 (різниця 0,0121), у волоссі регіональних ділянок величина заломлення також коливається, але в меншому ступені: пахвове волосся - 0,0102, лобкове волосся - 0,097, волосся різних областей голови однієї людини - 0,0008-0,0045. Таким чином, різниця коефіцієнтів рефракції волосся з голови різних осіб перевищує показник різниці коефіцієнтів рефракції волосся з однієї голови втричі (А.Н. Кишинівський). Вивчення гравітаційних властивостей волосся Для вирішення питання про схожість волосся було запропоновано використовувати його відносну густину. Однак вона є доволі складною, тому А.Н. Кишинівського для спрощення цієї методики пропонує інший метод визначення гравітації волосся. На циліндрі на відстані 10,0 см роблять дві відмітки, потім в нього наливають бі- дистильовану воду. Дослідження виконують за температури від +17°С до +18”С. Відрізки волосин довжиною по 4,0 мм занурюють у воду і за допомогою секундоміра позначають час, за який волосина пройде відстань між вказаними вище відмітками. При цьому враховують час тільки для тих волосин, які занурюють, розташовуючи їх в горизонтальному положенні. Проведене дослідження волосся показало, що є значний фізіологічний розрив у відносній щільності волосся досліджуваних осіб. Коливання середнього часу занурення у різних осіб складає від 24,6 до 58,8 с (розмах 34,2 с), з різних ділянок голови однієї особи - від 41,9 до 44,1 с (розмах 3,2 с), досягає в окремих випадках 16 с. Кореляційна залежність між товщиною та швидкістю занурення волосся 18 негативна і дорівнює 0,77 с. Сиве волосся занурюється повільніше (44,6 с). У волоссі однієї людини час занурення коливається, як правило, в незначних межах. Колір волосся не впливає на швидкість його занурення. [7] 2.4. Дослідження регіонального волосся Під час дослідження волосся експерту потрібно визначити регіональну належність волосся, поданого на дослідження. І лише після цього проводить його порівняльне дослідження зі зразками волосся підекспертного. Встановлення регіональної належності волосся особливо важливе під час розслідування статевих злочинів, коли на тілі або одязі передбачуваного злочинця або потерпілої знаходять волосся, і необхідно визначити джерело його походження - з лобка, стегон або грудей ґвалтівника, лобка і стегон потерпілої і т. ін. Волосся з різноманітних частин тіла людини розрізняється за формою, довжиною, товщиною, станом периферійних і кореневих кінців, за формою поперечних зрізів та іншими ознаками. Велика довжина характерна для волосся голови, рідше - обличчя і вкрай рідко - для інших ділянок тіла (при атавізмі). Хвиляста, зігнута форма волосся найбільш характерна для волосся пахвової западини, промежини і лобка; дугоподібна форма - для вій та брів. Волосся голови має різноманітну форму: пряму, злегка хвилясту, веретеноподібну, закручену і т. ін. Товщина волосся значно менша, ніж волосся інших ділянок тіла людини, і не перевищує 0,09 мм. Проте волосся лобка, пахвової западини і особливо обличчя може бути товстішим. Для визначення регіональної належності волосся має значення і форма його поперечних зрізів. У волоссі голови такі зрізи мають звичайно округлу або овальну форму, у волоссі вусів, бороди, ніздрів і вій - трикутну, чотирикутну і багатокутну форму. Для поперечних зрізів пахвової западини, грудей і кінцівок найбільш характерні форми витягненого овалу або еліпсу, а для зрізів волосся лобка і промежини - ниркоподібна форма у вигляді витягненого овалу. По довжині стовбура волосини форма поперечного зрізу може змінюватися, що особливо характерно для довгого волосся (бороди і 19 вусів) та кучерявого волосся голови людини. Тому у процесі встановлення регіональної належності волосся вивчають форму його поперечних зрізів на різних ділянках волосини (біля кореня, в центрі, на верхівці); висновок про походження волосся з тієї або іншої ділянки тіла роблять з урахуванням інших характерних морфологічних ознак волосся цієї ділянки. За характером розподілу пігменту в кірковому шарі волосся інколи можна визначити його регіональне джерело: якщо у волоссі голови пігмент розподіляється здебільшого периферійно, рідше - рівномірно (тільки у рудого волосся - центрально), то у волоссі вусів і брів спостерігається лише центральне його розташування, а розподіл пігменту у волоссі грудей, живота та кінцівок по довжині волосини може змінюватися від периферійного до рівномірного, інколи навіть до центрального. Звичайно у волоссі з лобка, промежини, пахової западини пігмент розташовується периферійно, але є ділянки певного його накопичення на одній стороні кіркового шару стержня волосини. Особливе співвідношення спостерігається між шириною серцевини і загальною товщиною волосся, залежно від його регіональної належності, так само як і своєрідне розташування серцевини в кірковому шарі такого волосся. Так, співвідношення ширини серцевини до товщини волосся бороди і вусів становить 1:3-1:4; брів - 1:2- 1:3; лобка, промежини - 1:6-1:10; голови - 1:5—1:6; вій — 1:2-1:6. У товстому волоссі (вусів, бороди, брів, ніздрів, бакенбардів) серцевина часто розташовується центрально, чого ніколи не буває у волоссі голови. Інколи у волоссі серцевина немовби розщеплюється і розташовується на окремих ділянках волосини в два і більше рядів. Периферійні кінці волосся вій, брів, вусів, статевих органів, тулуба і кінцівок найчастіше потоншені і зашліфовані, рідше розщеплені у вигляді щіточки. Периферійні кінці нестриженого волосся голови також мітлоподібно розщеплені, а стрижене волосся може мати поперечну, косу, крупно- і дрібногорбисту поверхню перетину з гострими або заокругленими кутами. Кореневий кінець (цибулина) має різну форму у довгого і короткого волосся: для короткого волосся (брів, вій тощо) типова вузька довга цибулина, 20 довжина якої в 5-6 раз більша за товщину. Волосся, на яке постійно впливає піт (у пахвовій западині і в промежині), набуває рудого відтінку; на його поверхні можна спостерігати вузлики червоножовтого та жовто-сірого кольору. Такі вузлики утворюються під впливом мікробів, що розташовуються між кірковою речовиною і клітинами кутикули, які відшаровуються. Відшаровуванню клітин сприяють піт, тепло і постійний механічний вплив одягу. Таблиця 2.4.1. Ознаки регіонального походження волосся (за О.К. Тумановим) Походження волосся Ознаки Голова Брови Форма і довжина волосся Пряме, хвилясте, кучеряве, різної довжини. Дугоподібне, 0,5-2,5 см завдовжки. Товщина волосся, мм Форма поперечного зрізу 0,064 - 0,096 Кругла або овальна 0,110 - 0,125 Дещо витягнутий овал Дещо витягнутий овал, іноді трикутна Нерідко трикутна і багатокутна Нерідко трикутна і багатокутна Нерідко трикутна і багатокутна Вії Дугоподібне 0,82 - 0,129 Ніздрі Дугоподібне 0,143 - 0,166 Вуса Більш, менш кучеряве 0,101 - 0,119 Борода Більш, менш кучеряве 0,126 – 0,153 Пахвові ямки Більш-менш кучеряве 0,85 - 0,122 Витягнутий овал Лобкова ділянка Довге волосся тулуба, більш-менш кучеряве, коротке, дугоподібне, зігнуте, або кучеряве 0,89 - 0,153 Витягнутий овал і ниркоподібна 21 РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКИ ВОЛОССЯ, ЯКІ МАЮТЬ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ СУДОВО - МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ 3.1 Характеристики та ознаки вирваного, життєздатного, такого, що випало, нежиттєздатного і віджилого волосся Для детального мікроскопічного дослідження волосся необхідно охарактеризувати кінці кожної волосини. Кореневий кінець може бути обірваний, відділений будь-яким знаряддям або мати цибулину. Характеризуючи кореневу частину волосин, можна зазначити, що життєздатна волосина має цибулину з вдавленням на кінці, яке зайняте сосочком шкіри, за допомогою якого вона живиться, а також дві епітеліальні кореневі піхви внутрішню і зовнішню. Можливе встановлення факту випадіння або виривання волосини, якщо на її кореневому кінці зберігся фолікул. Вирване волосся відрізняється від волосся, що випало, за характером фолікула та наявності на ньому піхвових оболонок. Цибулина вирваного життєздатного волосся складається із життєздатних клітин з добре окресленими контурами, в яких розрізняються ядра, а іноді і контури клітин, і яка нерідко є деформованою і набуває форми гачка внаслідок застосованого зусилля. Наявність на кореневій частині стовбурової частини стовбура оболонок волосяної піхви або їх уривків свідчить, що волосся було вирване, оскільки воно міцно зв'язане з кутикулою внутрішньої волосяної піхви і при вириванні волосин з ними виривається і частина піхвових оболонок. Соковита цибулина вирваного волосся в нижній своїй частині має зубчастий кінець і дефект в місті вдавлення сосочка у катагенній фазі. Іноді волосся може бути вирване і не мати піхвових оболонок. У таких випадках вільні кінці клітин кутикули (луски) цибулини вирваного волосся загорнуті донизу і зім'яті. При мікроскопії такого волосся кутикула покриває кіркову речовину і має вигляд панчохи, що спустилася. У вирваного волосся частина цибулини може бути відірвана, і тоді її нижній край нерівний, зазублений. Крім того, у цьому ж випадку особливо при швидкому русі, коли коренева частина виривається без кореневих піхв, а цибулина 22 волосини за формою схожа на колбу, що позбавлена термінальних елементів, важко або неможливо відрізнити кінець волосся, що випало, або вирваного відживаючого волосся. Неможливо диференціювати, коли коренева частина вирваного волосся висихає. Для віджилого волосся, що випало, характерна наявність залишків зовнішніх волосяних піхв чи піхвових оболонок тільки навколо колбоподібної цибулини. Для вирваного віджилого волосся залишки волосяних піхв присутні в кореневій частині стовбура волосся. Фолікул віджилого волосся, що випав у телогенній фазі, сухий, зроговілий, не містить клітинних елементів і не має оболонок піхви. У нього немає характерного для життєздатного вирваного волосся вдавлення, до якого входить волосяний сосочок. Форма його переважно заокруглена у вигляді колби . Така ж цибулина характерна для вирваного відживаючого волосся, але її оточують залишки оболонок волосяної піхви. Таким чином, відрізнити вирване життєздатне волосся від такого, що випало, можна за характером його цибулини і присутності на ній піхвових оболонок. Рис.3.1.1 Кореневі кінці волосся: а) випавшої волосини; б) віджившої; в) вирваної; г)обірваної повільним рухом; г) обірваної сильним швидким рухом. 23 3.2. Вимірювання товщини волосся. Товщина волосся має велике значення для вирішення двох питань: «Кому належить волосся - людині чи тварині?» і «З якої частини тіла воно походить?» Таблиця 3.2.1. Товщини волосся (за П.А. Мінаковим) Волосся статевих органів 0,126 – 0,153 мм Волосся грудей 0,122 – 0,125 мм Вії, брова, волосся ніздрів 0,110 – 0,125 мм Волосся пахвової ямки 0,101 – 0,119 мм Волосся тилу кістки і гомілки 0,094 – 0,101 мм Волосся голови 0,064 – 0,096 мм Пушок всього тіла 0,020 мм Волосся дітей тонше ніж у дорослих Товщина волосся вимірюється гвинтовим окулярним мікрометром типу АМ-9, АМ-9-2, МОВ-12, МОВ-15. Він складається з окуляру з гвинтовим прилаштуванням, яке дозволяє виконувати лінійні виміри в полі зору мікроскопу. Окулярний мікрометр має корпус з циліндричним патрубком, який вставляється в тубус мікроскопа замість звичайного окуляру і закріплюється спеціальним гвинтом; окуляр Гюйгена з очною лінзою, яка висувається, і нерухомою шкалою та пристосування відліку, яке складається з рухомої сітки, на які нанесені перехрестя і дві риски. Рухома сітка сполучена з відліковим барабаном. Шкала окулярного мікрометру має натуральну довжину 8 мм, розбита на 7 рівних ділянок, тобто кожна поділка розміром 1 мм. Справжня величина поділки окуляр-мікрометру часто буває невідома, оскільки вона залежить від оптики мікроскопа (його збільшення) і висоти висування тубусу. Тому перед вимірюванням товщини волосся встановлюють справжню величину поділки окуляр-мікрометра. З цією метою на предметний столик мікроскопу кладуть об'єкт-мікрометр у вигляді предметного скла з нанесеною шкалою або у вигляді металевої пластини з отвором, де розміщено скло з нанесеною шкалою. Шкала має довжини 1 мм і поділена на 100 рівних частин. 24 Кожна мала поділка об'єктивної шкали складає 0,01 мм, а велике - 0,1 мм. Обертанням макрогвинта мікроскопу і висуванням очної лінзи окулярного мікрометра досягають чіткого зображення об'єктивної і окулярної шкал, які нібито накладені одна на одну. При встановленні окулярного мікрометра потрібно слідкувати, щоб його барабан знаходився справа. Тоді шкала буде розташована горизонтально. Пересуваючи об'єктивний мікрометр, суміщають лівий край зображення об'єктивної шкали, позначеної цифрою «0», з поділкою окулярної шкали, позначеною також цифрою «0». Визначають, які поділки окулярної та об'єктивної шкали точно співпадають між собою. Видно, що перша поділка окулярної шкали не співпадає з жодною поділкою об'єктивної шкали - вона знаходиться між восьмою і дев'ятою поділками. Поділка окулярної шкали, позначена цифрою «2», точно співпадає з 19ою поділкою об'єктивної шкали. Кожна поділка об'єктивної шкали дорівнює 0,01 мм. Отже, дві поділки окулярної шкали займають відстань 0,19 мм. Одна ж поділка окулярної шкали дорівнює 0,19/2=0,095 мм, 1/2 поділки = 0,047 мм. Потім об'єкт мікрометр усувають і на його місці розміщують предметне скло, на якому лежить волосина у просвітленій рідині, накрита покривним скельцем. Зупинимось на деяких деталях будови і користування окулярним мікроскопом для правильного його використання. Якщо обертати барабан окулярного мікроскопу, то у верхній частині його поля зору переміщуються дві паралельні, вертикально розташовані риски, і в середині поля зору - перехрестя ліній. Окружність барабану окуляр-мікрометру розбита на 100 поділок. Якщо навпроти мітки для об'єктів поставити цифру «0» шкали барабану, то риски обов'язково співпадуть з однією з поділок окулярної шкали. Якщо робити повний оберт барабану, тобто від «0» провернути його до «0», то покажчик (дві паралельні риски) пересунеться по шкалі від одної до другої сусідньої поділки. Таким чином, цифри на барабані означають соті долі шкали окулярного мікрометра. У випадках, коли підрахована «ціна» однієї поділки окулярної шкали значно відрізняється від 0,1 мм (наприклад, 0,14 мм або 0,065 мм і т.п.), то 25 вводять поправку. Наприклад справжнє значення однієї поділки окулярної шкали дорівнює 0,14 мм. У цьому випадку при повороті барабану на одну поділку покажчик (дві паралельні риски) пройде по шкалі відстань, що дорівнює 0,14/100 = 0,0014 мм. Уявімо, що в іншому випадку справжнє значення однієї поділки шкали окулярного мікрометра дорів нює 0,07 мм, тоді одна поділка на барабані окулярного мікрометра буде відповідати 0,07/100 = 0,0007 мм. Для виміру безпосередньо товщини волосини, її на предметному склі під покривним у просвітленій рідині розміщують на предметному столику мікроскопу так, щоб вона знаходилась у полі зору мікроскопа у вертикальному положенні. Лівий край волосини суміщають з будь-якою поділкою окулярної шкали. Якщо волосино займає менше однієї поділки шкали окуляр-мікрометра, то, обертаючи барабан мікрометра, суміщають паралельні риски і перехрест з правим краєм волосини. Для виміру товщини волосини в цьому випадку ціну поділки окуляр-мікрометра множать на покажчик на барабані, при якому риски й перехрест співпали з правим краєм волосини. Якщо волосина займає цілу поділку або його половину, то, беручи до уваги вище зроблені підрахунки, товщина волосини буде відповідно дорівнювати 0,095 мм і 0,047 мм. У випадку, якщо волосина має товщину більше однієї поділки шкали окуляра, для визначення її товщини до встановленої раніше ціни однієї поділки шкали окуляра додають величину товщини ділянки волосини, на яку товщина перевищує одну поділку. Виміри проводять в найбільш товстій ділянці волосини. Враховуючи те, що поперечний зріз волосини часто має овальну форму, волосина у препараті може бути розташована як по довгому діаметру овалу, так й по короткому, що не завжди залежить від досліджуваного волосся. Тому для висновку про товщину волосини вірно приймати до уваги її максимальну товщину, яку визначають шляхом декількох вимірів найбільш товстих, але не патологічно потовщених ділянок однієї й тієї ж волосини. Для цього лівий край волосини розташовують вертикально у полі зору і 26 суміщають з поділкою шкали гвинтового окуляр-мікрометра у вибраній на око найбільш широкій ділянці волосини. На цьому ж рівні волосини з її правим краєм суміщають показник окуляр-мікрометра. Потім волосину переміщують по вертикалі від одного кінця до другого з метою вибору ділянки волосини більш широкої, ніж раніше виміряної. І якщо така виявляється, то, обертаючи барабан, переміщують показник окуляр-мікрометра праворуч від суміщення з краєм волосини. Отже, після дослідження всієї волосини окуляр-мікрометр буде давати значення найбільшої його товщини. Кількість вимірів залежить від довжини волосини - чим довша волосина, тим більше вимірів. Результати вимірів товщини кожної волосини вносять у робочий журнал в графу «Товщина», причому послідовно записують дані всіх вимірів, для кожної волосини визначають максимальний розмір її товщини. Для волосся з однієї голови або волосся однорідної групи з місця події обраховується середня максимальна товщина шляхом додавання максимальної товщини окремих волосин однієї групи або зразка і ділення цієї величини на кількість досліджуваних волосин. Крім цього, зазначають коливання товщини волосся однієї групи. Ці дані заносять у «Висновок експерта» у розділі «Дослідження волосся». За даними П.А. Мінакова (1894) товщина волосся людини коливається від 0,012 мм до 0,2 мм. Таким же чином виміряють максимальну товщину кутикули, серцевини і кіркової речовини. Остання розташована навколо серцевини, тому, коли просвітлена волосина у будь-якій вищевказаній рідині лежить на предметному склі, вимірюють товщину кіркового шару, що видимий по той або інший бік серцевини, а не по обидва боки. Також однобічно вимірюють і товщину кутикули. Дослідження, в тому числі і мікроскопічне, як волосся з місця події, так і волосся- зразків підекспертних слід проводити по можливості по одному визначеному плану: спочатку обидва кінця волосини, потім всі її шари (внутрішній мозковий або серцевина, кіркова речовина з пігментом, зовнішній - кутикула). 27 3.3. Визначення давності перебування волосся у воді за динамікою проникнення барвників у стовбур волосин Метод, запропонований Р.М. Юсуфовим (1982) і заснований на гігроскопічності волосся, яка змінюється від терміну перебування його у воді. Волосся на дослідження доставляється у тій воді, в якій був виявлений труп. Забарвлення волосся роблять 1% розчином метиленового синього впродовж 1530 хв. Можна застосовувати і будь-які інші барвники. Із забарвленого волосся готують поперечні зрізи за методом Зйдліна. Для отримання поперечних зрізів можна використати оргскло, розчинивши його хлороформом до консистенції густої сметани, яким обволікуеться досліджуване волосся окремо або ж групою. У якості обгортальної маси можна застосувати і целоїдин. Отримані таким чином палички необхідно висушити в натягнутому стані в 70" спирті, потім у вертикальному положенні закріпити у блоці, зміцнюючи оргсклом або целоїдином. Отримані готові блочки витримують в 70' спирті протягом ночі. Наступного дня блочки готові для зрізів. Перевагою цього методу є те, що волосини щільно утримуються в блоці, не випадають. Ця модифікація приготування поперечних зрізів розроблена і запропонована на кафедрі судової медицини ЦОЛІУВ. У волоссі трупа, витягнутого з води через добу після утоплення, кутикула забарвлюється в рожевувато-червоний колір, на 2-у добу в інтенсивніший фіолетово-бузковий колір, на 3-у добу-забарвлений периферійний відділ кіркової речовини. Після 4 днів перебування трупа у воді кутикула забарвлюється в інтенсивний синювато-фіолетовий колір, колір кіркової речовини коливається від синювато-фіолетового до синюватозеленуватого кольору від периферії до центру волосини. На 6-у добу забарвлення сягає центру кіркової речовини. На 7-у добу в 90% випадків забарвлення сягає центру волосини, але в деяких випадках воно сягає центру на 2-у добу утоплення. У зимовий період проникнення барвника в товщу волосини сповільнюється на 2-3 дні. 28 РОЗДІЛ 4. ЕКСПЕРТИЗА ВОЛОССЯ Експертиза волосся складається з таких пунктів: 1. Опис речових доказів 2. Морфологічне дослідження волосся 3. Порівняльне дослідження волосся. 4. Підсумки. Перед експертами ставляться наступні питання: 1.Чи є об'єкти, вилучені з місця події і представлені на експертизу, волоссям? 2. Яка видова належність волосся (належить волосся людині чи тварині)? 3. Яке регіональне походження волосся (з якої частини тіла)? 4. Волосся випало чи було вирвано (обірвано)? Яким чином відділено? 5. Чи має волосся ознаки ушкоджень або впливу інших факторів (забарвлення, завивка, знебарвлення)? 6. Чи властиві волоссю будь-які особливості? 7. Яка групова, ферментна, статева належність волосся? 8. Чи можлива належність волосся певній особі або чи виявляється подібність волосся, вилученого з місця події, з волоссям особи (осіб), яка (які) проходить у справі? 9. Встановити ДНК-профіль волосся з місця події для ідентифікації його за ДНК- профілем з волоссям - зразками підекспертних осіб. 4.1. Приклад виконання експертизи На вирішення експертизи поставлені наступні запитання: 1. Чи є доставлені для дослідження об’єкти вилучені із рук потерпілої громадянки волоссям? 2. Чи належить дане волосся потерпілій чи підозрюваному, чи іншій особі? 29 Обставини справи Як відомо з постанови, що було виявлено труп жінки літнього віку, з ознаками насильницької смерті, по місцю проживання жінки. Під час огляду місця події, з правої та лівої руки потерпілої було вилучено волосся. По даній справі є підозрюваний. У потерпілої та підозрюваного відібрано експериментальні зразки волосся з 5-ти ділянок голови. Дослідна частина 1. Опис речового доказу Доставлено у відділення: 1.1. 2 паперові білі конверти розмірами 11,5×16,0см, заклеєні, кожен з приклеєними 2 паперовими етикетками, на яких є неповні відтисками круглої синьої печатки з нерозбірливим текстом та друковано-рукописними написами. Цілісність упаковок не порушена. 1.1.1. У конверті з написом: " Волосся вилучене з кисті правої руки трупа 1.(підпис) 2. (підпис) знаходиться паперовий пакет типу аптечного, всередині якого містяться: 1.1.1.1. 8 волокон схожих на волосся світло-русого, русого та білокурого кольору, пряме та злегка хвилясте (об’єкти №№1-8). 1.1.2. У конверті з написом: " Волосся вилучене з кисті лівої руки трупа 1.(підпис) 2. (підпис) знаходиться паперовий пакет типу аптечного, всередині якого містяться: 1.1.1.2. 2 волокна схожих на волосся світло-русого, русого та білокурого кольору, пряме та злегка хвилясте (об’єкти №№9,10). 1.2. 5 паперових білих конвертів розмірами 11,5×16,0см, заклеєних, кожен з 3 відтисками круглої синьої печатки. Цілісність упаковок не порушена. 1.2.1. У конверті з написом:"Зрізи волосся з лобної ділянки голови трупа знаходиться паперовий пакет типу аптечного, всередині якого міститься: 1.2.1.1. Пучок волосся русого кольору із сивиною, пряме та злегка хвилясте (об’єкти №№11-16). 30 1.2.2. У конверті з написом:"Зрізи волосся із тім’яної ділянки голови трупа знаходиться паперовий пакет типу аптечного, всередині якого міститься: 1.2.2.1. Пучок волосся русого кольору із сивиною, пряме та злегка хвилясте (об’єкти №№17-22). 1.2.3. У конверті з написом:"Зрізи волосся із правої скроневої ділянки голови трупа знаходиться паперовий пакет типу аптечного, всередині якого міститься: 1.2.3.1. Пучок волосся русого кольору з сивиною, пряме та злегка хвилясте (об’єкти №№23-28). 1.2.4. У конверті з написом:"Зрізи волосся із лівої скроневої ділянки голови трупа знаходиться паперовий пакет типу аптечного, всередині якого міститься: 1.2.4.1. Пучок волосся русого кольору з сивиною, пряме та злегка хвилясте (об’єкти №№29,34). 1.2.5. У конверті з написом:"Зрізи волосся із потиличної ділянки голови трупа знаходиться паперовий пакет типу аптечного, всередині якого міститься: 1.2.5.1. Пучок волосся русого кольору з сивиною, пряме та злегка хвилясте (об’єкти №№35-40) 1.3. 5 паперових білих конвертів розмірами 11,5×16,0см, заклеєних, кожен з 3 відтисками круглої синьої печатки. Цілісність упаковок не порушена. 1.3.1. У конверті з написом:" Зрізи волосся з лобної ділянки голови підозрюваного(підпис) 2. (підпис)" знаходиться паперовий пакет типу аптечного з рукописним написом:"Лобна ділянка 1. (підпис) 2. (підпис)", всередині якого міститься: 1.3.1.1. Волосся темно-русого кольору, пряме (об’єкти №№41-46). 1.3.2. У конверті з написом:" Зрізи волосся з тім’яної ділянки голови потерпілого. 1. (підпис) 2. (підпис) ЄРДР №12017140290001359 " знаходиться паперовий пакет типу аптечного з рукописним написом:"Тім’яна ділянка 1. (підпис) 2. (підпис)", всередині якого міститься: 1.3.2.1. Волосся темно-русого кольору, пряме (об’єкти №№47-52). 31 1.3.3. У конверті з написом:" Зрізи волосся з правої скроні голови підозрюваного знаходиться паперовий пакет типу аптечного з рукописним написом:"Права скроня 1. (підпис) 2. (підпис)", всередині якого міститься: 1.3.3.1. Волосся темно-русого кольору, пряме (об’єкти №№53-58). 1.3.4. У конверті з написом:" Зрізи волосся з голови підозрюваного з лівої скроні 1. (підпис) 2. (підпис) " знаходиться паперовий пакет типу аптечного з рукописним написом:"Ліва скроня 1. (підпис) 2. (підпис)", всередині якого міститься: 1.3.4.1. Волосся темно-русого кольору, пряме (об’єкти №№59-64). 1.3.5. У конверті з написом:" Зрізи волосся з потиличної ділянки голови потерпілого (підпис) 2. (підпис) " знаходиться паперовий пакет типу аптечного з рукописним написом:"Потилиця 1. (підпис) 2. (підпис)", всередині якого міститься: 1.3.5.1. Волосся темно-русого кольору, пряме (об’єкти №№65-70). 2.1. Морфологічне дослідження волосся. Дослідженню підлягали 8 волокон, вилучених з правої руки потерпілої (об’єкти №№1-8), 2 волокна, вилучених з лівої руки потерпілої (об’єкти №№10,11), зразки волосся з 5-ти ділянок голови потерпілої .(об’єкти №№12-40), зразки волосся з голови підозрюваного (об’єкти №№41-70). Об’єкти поміщали в окремі пакети, нумерували та вивчали за допомогою мікроскопа ЛОМО МІКМЕД – 5 при збільшенні 10,40. Спочатку об’єкти вивчали в нативному вигляді, а потім у просвітлюючому середовищі – в спиртовогліцериновому розчині. Вимірювання довжини проводили за допомогою учнівської лінійки, а товщину – за допомогою окуляр-мікрометра АМ 9-2 №1343 на вищевказаному мікроскопі. При цьому встановлено: 2.1.1. 8 волосин, вилучених з правої руки потерпілої (об’єкти №№1-8), світло-коричневого і сірувато-жовтуватого кольору, пряме та злегка хвилясте, довжина 9,0см; 17,6см; 5,0см; 16,4см; 17,0см; 13,6см; 10,5см; 10,0см відповідно; максимальна товщина від 0,070мм до 0,103мм, середня максимальна товщина 0,094мм, кутикула представлена вузьким безколірним тяжем. Оптичний край 32 дрібнозубчастий, зубці щільно прилягають до стовбура волосся, місцями ледь відігнуті, нерівномірно зближені чи віддалені один від одного. Рисунок ліній кутикул утворює тонкі лінії, які розташовані у поперек. Малюнок середньої складності, лінії віддалені одна від одної, злегка прилягають одна до одної, хвилясті, подекуди переплітаються між собою. Коркова речовина широка, займає основну масу волосся сірого та світлокоричневого кольору з сіруватим відтінком, до периферичного відділу – з сірувато-жовтим відтінком. Волосини №№2,3 містять незначну кількість дрібнозернистого пігменту коричневого кольору, який утворює скупчення у вигляді ніжних рисочок та ланцюжків, у напрямку до периферичного відділу кількість пігменту збільшується і пігмент утворює більш грубші скупчення у вигляді незначних тяжів. У волосин об’єкти №№1,4,5,6,7,8 пігмент практично відсутній. Серцевина у всього волосся відсутня, а у волосини №№1,34,6,8 серцевина представлена у вигляді незначних залишків безструктурного перервного тяжу, що займає ¼ частини товщі стовбура. Кореневий кінець волосини №2 представлений дрібно бугристою поверхнею поперечного перетину з гострими оптичними кутами; кореневий кінець волосини №1 представлений волосяною цибулиною у вигляді гачка з залишками вагінальних оболонок; кореневі кінці інших волосини представлені у вигляді волосяних цибулин із згладженими контурами без вагінальних оболонок. Периферичні кінці волосин №№2,6,7 представлені дрібно бугристою і крупно бугристою поверхнею косого перетину з злегка заокругленими оптичними кутами (волосина №6), із значними виступами коркової речовини (волосина №2) та із багатоступінчастими розщепленнями коркової речовини (волосина №7); периферичні кінці інших волосин є голкоподібно витонченими з незначними мітлоподібними розщепленнями на кінцях. 2.1.2. 2 волосин, вилучені з лівої руки потерпілої (об’єкти №№9,10), світло-коричневого і сірувато-жовтуватого кольору, пряме та злегка хвилясте, довжина 15,5см; 16,7см; відповідно; максимальна товщина від 0,080мм до 0,088мм, середня максимальна товщина 0,084мм, кутикула у вигляді вузького 33 безколірного тяжу. Оптичний край дрібнозубчастий, зубці щільно прилягають до стовбура волосся, місцями ледь відігнуті, нерівномірно зближені чи віддалені один від одного. Рисунок кутикули середньої складності. Коркова речовина широка, займає основну масу волосся сірого (волосина №9) та світлокоричневого кольору з сіруватим відтінком а у периферичній частині з сірувато-жовтим відтінком (волосина №10). Волосина №10 містить незначну кількість дрібнозернистого пігменту коричневого кольору, який утворює скупчення у вигляді ніжних рисочок та ланцюжків у кореневому відділі, до периферичного відділу пігмент у вигляді грубших скупчень і тяжів та кількість його дещо більша, по товщині волосини кількість пігменту дещо збільшується до оптичних країв. У волосини №9 пігмент відсутній. У волосин спостерігається повздовжня посмугованість пустоти та тріщини. Серцевина відсутня. Периферичний кінець волосини №9 представлений поперечною поверхнею перерізу із заокругленими оптичними кутами; периферичний кінець волосини №10 розщеплений на довгому проміжку стовбура. 2.1.3. Зразки волосся з 5-ти ділянок голови потерпілої об’єкти №№12-40) світло-коричневого і сірувато-жовтуватого кольору, пряме та злегка хвилясте, довжина від 2,0см до25,3; максимальна товщина від 0,038мм до 0,111мм, середня максимальна товщина 0,080мм, кутикула представлена вузьким безколірним тяжем. Оптичний край дрібнозубчастий, зубці щільно прилягають до стовбура волосся, місцями ледь відігнуті, нерівномірно зближені чи віддалені один від одного. Рисунок ліній кутикул утворює тонкі лінії, які розташовані у поперек, малюнок середньої складності. Коркова речовина широка, займає основну масу волосся сірого та світло-коричневого кольору з сіруватим відтінком, до периферичного відділу – з сірувато-жовтим відтінком. Волосини №№11,16,19,21,23,27,28,29,30,35,39 містять невелику кількість, волосини №№13,20,25,36,37,40 помірну кількість, волосини №№14,22,32,33 велику кількість дрібнозернистого пігменту коричневого кольору, який утворює скупчення у вигляді ніжних рисочок та ланцюжків, до периферичного відділу кількість пігменту дещо збільшується і пігмент розміщений у вигляді 34 незначних тяжів. По ширині волосся кількість пігменту дещо збільшується до оптичних країв. У волосин №№12,15,17,18,24,26,31,34,38 пігмент практично відсутній. У даних зразках волосся спостерігається повздовжня посмугованість, характерні пустоти та тріщини. Серцевина у 10 волосин представлена у вигляді безструктурного перервного тяжу, або його слідів, що займає ¼ частини товщі стовбура; у інших волосин серцевина відсутня. Кореневі кінці волосся представлені дрібно бугристою, середньо бугристою, чи крупно бугристою поверхнею поперечного чи косого перетину з гострими оптичними кутами. Кореневий кінець волосин №13 представлений волосяною цибулиною у вигляді гачка з вуалеподібними вагінальними оболонками. Периферичні кінці 19 волосин голкоподібно витончені, деякі з них із більшими чи меншими мітлоподібними розщепленнями на кінцях, периферичні кінці інших волосин представлені дрібно бугристою і середньо бугристою поверхнею косого чи поперечного перетину, одні із злегка заокругленими оптичними кутами, інші із розщепленнями та виступами коркової речовини. 2.1.4. Зразки волосся з голови підозрюваного (об’єкти №№41-70) світлокоричневого та коричневого кольору, пряме. Довжина волосся коливається від 0,3см до 0,8см; максимальна товщина від 0,050мм до 0,098мм, середня максимальна товщина 0,079мм. Кутикула представлена вузьким безколірним тяжем. Оптичні краї рівні, дрібні зубці досить щільно прилягають до стовбура волосся, нерівномірно наближені чи віддалені одні від одних. Коркова речовина світло-коричневого кольору з сіруватим відтінком; у 15-ох волосин містить незначну та дуже незначну кількість, у 12-ти волосин – помірну кількість, у 3ох волосин велику кількість дрібних зерен пігменту, коричневого кольору, які утворюють скупчення у вигляді ніжних рисочок та ланцюжків, у деяких волосин у вигляді незначних тяжів. По ширині волосся пігмент розміщений рівномірно. У деяких волосин спостерігається наявність пустот та тріщин, заповнених повітрям. Серцевина у 22-ти волосин представлена у вигляді безструктурного, перервного тяжу, з нерівномірними контурами, що займає біля 1/5-1/6 частини товщі стовбура, у 8 волосин серцевина відсутня. 35 2.2. Порівняльне дослідження волосся Порівняльному дослідженню піддавали, 2 волосини вилучених з правої руки потерпілої (об’єкти №№2,3), 1 волосину, вилучену з лівої руки потерпілої (об’єкт №10), зразки волосся з 5-ти ділянок голови від потерпілої (об’єкти №№11,13,14,16,19,20,21,22,23,25,27,28,29,30,33,35,36,37,39,40), зразки волосся з 5-ти ділянок голови підозрюваного . Спочатку порівнювали волосся в кожній групі, потім волосся кожної групи між собою, а потім волосся кожної групи зі зразками волосся з 5-ти ділянок голови потерпілої та зі зразками волосся підозрюваного. Об’єкти №№1,4,5,6,7,8,9,12,15,17,18,24,26,31,34,38 порівняльному дослідженню не підлягають у зв’язку з фізіологічним старінням. Мікроскопічне порівняння проводили на вищевказаному мікроскопі при збільшенні 10, 40 в одному полі зору. При порівняльному дослідженню встановлено: 2.2.1. 2 волосини вилучених з правої руки потерпілої (об’єкти №№2,3) виявилися однорідними і схожими між собою за основними морфологічними ознаками, а саме: по формі, довжині, середній максимальній товщині, кольору і відтінку коркової речовини, кількістю, кольору та характеру розміщення пігменту. 2.2.2. 2 волосини вилучених з правої руки потерпілої (об’єкти №№2,3) при порівняльному дослідженні з 1 волосиною, вилученою з лівої руки потерпілої (об’єкт №10) виявилися однорідними і схожими між собою за основними морфологічними ознаками, а саме по формі, довжині, середній максимальній товщині, кольору і відтінку коркової речовини, кількістю, кольору і характеру розміщення пігменту в кореневому і периферичному відділах, характеру кореневих і периферичних кінців. 2.2.3. При порівняльному дослідженню 2 волосин вилучених з правої руки потерпілої (об’єкти №№2,3), 1 волосини, вилученої з лівої руки потерпілої (об’єкт №10), зі зразками волосся з 5-ти ділянок голови від потерпілої, виявили ознаки схожості за основними морфологічними ознаками. 36 2.2.4. При порівняльному дослідженню 2 волосин вилучених з правої руки потерпілої (об’єкти №№2,3), 1 волосини, вилученої з лівої руки потерпілої (об’єкт №10), зі зразками волосся з 5-ти ділянок голови від підозрюваного виявили, що вони відрізняються між собою за основними морфологічними ознаками, а саме: по формі, довжині, середній максимальній товщині, кольору і відтінку коркової речовини, кількістю і характеру розміщення пігменту, характеру периферичних кінців. Підсумки На підставі даних морфологічного дослідження волосся встановлено: 1) 8 волосин, вилучених з правої руки потерпілої (об’єкти №№1-8) є волоссям людини і походять з голови. Стан кореневих кінців волосин №№3,4,5,6,7 свідчить про те, що це волосся є відживше і випавше, відокремлення його відбулося довільно або при прикладанні незначної сили, волосина №1 є життєздатною і її відокремлення відбулося з використанням сили ззовні, стан кореневих кінців волосин №№2,8 свідчить про те, що вони могли бути обірвані швидким рухом. При порівняльному дослідженню волосин №№2,3 зі зразками волосся з 5-ти ділянок голови від потерпілої, виявили цілий ряд елементів схожості, що не виключає можливості його походженні від потерпілої . При порівняльному дослідженню волосин №№2,3 зі зразками волосся з 5-ти ділянок голови від підозрюваного, виявили, що вони відрізняються між собою і походити від нього не можуть. 2) 2 волосини, вилучені з лівої руки потерпілої (об’єкти №№9,10) є волоссям людини і походять з голови. Стан кореневих кінців свідчить про те, що вони могли бути обірвані швидким рухом. При порівняльному дослідженні волосини №10 зі зразками волосся з 5-ти ділянок голови від потерпілої, виявили, що вони різняться між собою і походити від неї не може. При порівняльному дослідженню цієї волосини зі зразками волосся з 5-ти ділянок голови від підозрюваного, виявили цілий ряд елементів схожості, що не виключає можливості його походженні від підозрюваного . 37 ВИСНОВКИ У першому розділі курсової роботи було проаналізовано морфологію волосся. Під час аналізу ми виявили, що воно може відрізнятися в залежності від статті, віку та регіонального походження волосся. Морфологія волосся має велике значення у судово-медичній експертизі. У другому розділі даної курсової роботи було розглянуті основні методи дослідження волосся. Серед методів ми виділили: макроскопічне, мікроскопічне, хімічне та фізичне дослідження. Макроскопічно визначають колір, форму, довжину волосся. Мікроскопічне дослідження дозволяє вивчити його структуру, малюнок кутикули, пошкодження, особливості поперечних зрізів, проводити порівняльне дослідження. Обробка волосся різними хімічними реагентами дозволяє виявити в ньому ознаки, характерні для фарбування, знебарвлення, а також ознаки відмінності схожого за морфологічними ознаками волосся. Фізичні методи дослідження волосся, як і вищезазначені хімічні, істотно розширюють межі експертизи подібності волосся, сприяючи цим конкретизації висновків. Комплексне використання фізичних методів наближає нас до діагностики індивідуального походження волосся. У третьому розділі курсової роботи ми описали характеристики волосся, які мають значення для судово-медичної експертизи. У четвертому розділі ми навели приклад експертизи, які проводяться у КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» та надали результати даної експертизи. Виявивши, що на місці події було виявлено волосини, які при порівняльному дослідженню цієї волосини зі зразками волосся з 5-ти ділянок голови від підозрюваного, виявили цілий ряд елементів схожості, що не виключає можливості його походженні від підозрюваного . 38 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Концевич І.О., Михайличенко Б.В.; Шевчук В.А., Бондар С.С., Федотова І.А. Судова медицина, за редакцією І.О. Концевич та Б.В. Михайличенка 1997 2. Судебно- медицинская експертиза виділень організма Л.О.Барсегянц, Б.Д. Левченков М., «Медицина», 1978 3. Судебно-медицинское исследование вещественных доказательств/ В.В. Томилин , Л.О. Барсегянц, А.С. Гладких. – М: Медицина, 1989 4. Судебно-медицинское исследование вещественных доказательств Р.Г. Генабом; Н.П. Корнеева – Асодчих Москва 5. Барсегянц Л.О., Верещака М.Ф. Мофологичиские особенности волос человека в аспекте судебно-медицинской експертизи – М: Медицина, 1982 6. Барсегянц Л.О., Судебно-медицинское исследование вещесвенніх доказательств (кров, виделения, волоси) : Руководство для судебних медиков: - М.: Медицина, 1999 7. Г.Ф. Кривда, А.П. Дем’янчук, В.О. Котельникова, Р.О. Старовойтова, Р.Г. Кривда Судово-медичне дослідження речових доказів: навч.-метод. посіб. – Херсон: Наддніпряночка, 2014. – 460 с.: іл. ISBN 978-966-2385-20-5 8. М.А.Бронникова, А.С.Таркави Методика и Техника судебномедицинской експертизи вещественных доказательств Москва – 1963 9. А.К. Тумоснов Основи судебно – медицинской експертизи вещественних доказаельств Москва «Медицина» 1975 10. Oien Cary T. Forensic Hair Comparison: Background Information for Interpretation [Електронний ресурс] / Cary T. Oien // Forensic Science Communications. – 2009. – V. 11. – N 2. – Режим доступу : https://www.fbi.gov/about-us/lab/forensic- sciencecommunications/fsc/oct2009/review/2009_04_review02.htm. 11 . Туманов А. К. Методы судебно-медицинского исследования волос. (Обзор литературы). Сообщение I / А. К. Туманов // Судебно-медицинская экспертиза. – 1972. – № 1. – С. 28–31. 39 12. Судебная медицина: руководство для врачей / под ред. А. А. Матышева. – СанктПетербург : Гиппократ, 1998. – С. 459–462. 13. Волосы животных как объект судебно-биологической экспертизы / [М. В. Кисин, Л. К. Булышова, М. Л. Мамотюк, О. И. Разоренова] – Москва : ВНИИ МВД СССР, 1984. –С. 3-4. 14. Авдеева И. А. П. А. Минаков и развитие судебно-медицинской экспертизы волос в России / И. А. Авдеева, О. О. Васильева // Здоровье и образование в XXI веке : електрон. научно-образоват. вестник. – 2006. – № 1. – Т. 8. – С. 15. 15. Туманов А. К. Судебно-медицинское исследование вещественных доказательств / А. К. Туманов. – Москва : Госюриздат, 1961. – С. 458–574. 16. Барсегянс Л. О. Морфологические особенности волос человека в аспекте судебномедицинской экспертизы / Л. О. Барсегянс, М. Ф. Верещака. – Москва : Медицина, 1982. – С. 7–21. 17. Томилин В. В. Судебно-медицинское исследование вещественных доказательств /В. В. Томилин, Л. О. Барсегянс, А. С. Гладких. – Москва : Медицина, 1989. – С. 269–288. 18. Зимина Ю. В. Дифференциальная диагностика волос анатомических областей Теорія і практика правознавства. – Вип. 1 (9) / 2016 ISSN 2225-6555 © Канюка О. Ю., Морозкіна Н. В., Юськів О. Б., 2016 10 человека по микроморфологическим признакам: учеб. пособие для врачей / Ю. В. Зимина. – Санкт-Петербург : Изд-во СПбМАПО, 2008 – С. 14–25. 19. Судебная медицина [Электронный ресурс] / под ред. В. И. Прозоровского. – Москва : Юрид. л-ра, 1968. – Режим доступf : http://medlec.org/lek-88997.html. 20. Kirk Paul L. Human Hair Studies: General Considerations of Hair Individualization and Its Forensic Importance / Paul L. Kirk // Am. Inst. Crim. L. & Criminology. – 1940. – V. 31 – Р. 486–496.
